СЕМЕЙНАЯ ДЕЗАДАПТАЦИЯ: ПРИЧИНЫ, МЕХАНИЗМЫ РАЗВИ-ТИЯ, КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОЯВЛЕНИЯ, ДИАГНОСТИКА, СИСТЕМА ПСИХОТЕРАПИИ И ПСИХОПРОФИЛАКТИКИ

Краткое содержание

Середній вік за вибіркою склав 34±0,9 роки (35±05 – у чоловіків та 33±04 – у жінок). В кожній СП подружжя входили до однієї вікової групи (різниця у віці не перевищувала 5 років). Контингент обстежених був однорідним за всіма базовими показниками, що дозволило вважати результати дослідження такими, що репрезентативно відображають генеральну сукупність.

Методи обстеження. Всім СП було проведено комплексне обстеження, яке містило клініко-анамнестичне, соціально-демографічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне і клініко-психофеноменологічне дослідження.

Клініко-анамнестичний метод застосувався для ідентифікації можливої схильності до нервово-психічних хвороб; вивчалися перевантаженість особистісного та сімейного анамнезу, особливості розвитку особистості, різноманітні аспекти виховання у сім’ї.

Соціально-демографічний метод полягав у вивченні таких характеристик, як розподіл обстежених за віком, рівнем освіти, соціальним статусом, тривалістю шлюбних стосунків тощо.

Психічний стан подружжів досліджували за допомогою клініко-психопатологічного методу. Шляхом структурованого інтерв’ю у відповідності до критеріїв розділу V «Психічні розлади» МКХ-10 проводили оцінку невротичної та патоперсонологічної симптоматики, а також виявляли донозологічні прояви психічних порушень в обстежених подружжів.

Психодіагностичний метод був реалізований за допомогою наступного інструментарію: методики визначення типів акцентуації характеру (К. Леонгард –
Г. Шмішек, 1970) і опитувальника «Шістнадцять особистісних факторів» (Sixteen Personality Factor Questionnaire, 16PF; Р. Кеттелл, 1972) – для виявлення індивідуально-психологічних характерологічних й особистісних властивостей подружжів; методик «Вимір установок в сімейній парі» (Ю. Є. Альошина, Л. Я. Гозман, О. М. Дубовська, 2006) та «Діагностика спілкування в сім’ї» Ю. Є. Альошина, Л. Я. Гозман, О. М. Дубовська, 2001) – для встановлення особливостей їх міжособистісної взаємодії; опитувальника FACES-III (Д. Х. Олсон і співавт., 2002) – для визначення параметрів згуртованості і сімейної адаптації як індикаторів успішності та визначення задоволеності станом родинного фукціонування.

Клініко-психофеноменологічний метод використовувався задля виявлення психофеноменологічного статусу хворих і подальшого адекватного підбору методів, методик і технік психотерапії.

Статистична обробка даних проводилася за допомогою системи управління базами даних MS Access v.8 for Windows 95, програми MS Ехсеl v.8.0.3. і програми SPSS 10.0.5 for Windows. Результати в цифровій формі вносилися в створену базу даних з використанням системи управління базами даних MS Access v.8 for Windows 95. Формування зведених таблиць проводилося за допомогою програми MS Ехсеl v.8.0.3. Аналіз, обробка та підрахунок процентних характеристик і коефіцієнтів кореляції здійснювалися за допомогою програми SPSS 10.0.5 for Windows.

Результати дослідження та їх обговорення. Клініко-психопатологічне дослідження дозволило встановити нозологічну структуру та розповсюдженість психічних і поведінкових розладів, що мали місце у обстежених різних груп.

Так, серед осіб клінічної групи 1 виявлені емоційно-нестійкий, залежний та демонстративний типи РО, розподіл яких мав гендерні відмінності (рис. 1): емоційно-нестійкий діагностовано у 45±5,0% чоловіків і 32,5±4,7% жінок, залежний – у 30±4,6% чоловіків і 30±4,6% жінок, демонстративний – у 25±4,3% чоловіків та 37,5±4,8% жінок. Окрім того, в обстежених із РО виявлялися елементи неврастенічного, тривожно-фобічного, сенесто-іпохондричного, субдепресивного, диссомнічного симптомокомплексів, що вказувало на формування вторинної невротизації.