Шалаєва К.В. Соціальні механізми формування стилів життя в контексті феміністичної парадигми

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі викладається актуальність і наукова проблема, окреслюються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, описуються методи дослідження, визначаються наукова новизна й практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження стилів життя” досліджуються різні підходи до аналізу проблематики стилів життя й визначаються парадигмальні засади дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1. “Обґрунтування феміністичної парадигми в дослідженнях стилів життя” визначається доцільність використання феміністичної парадигми для соціологічного теоретичного й емпіричного вивчення стилів життя й соціальних механізмів їх формування. В рамках розділу визначено роль феміністичних соціальних теорій у системі соціологічного знання; подано опис процесів інституціоналізації феміністичної парадигми в соціології; пояснено розрізнення між макро- і мікросоціологічними феміністичними теоріями, пост-структуралістською й неопозитивістською феміністичними теоріями, академічним фемінізмом і фемінізмом як суспільно-політичним рухом; визначено розрізнення між феміністичними, жіночими, гендерними, маскулінними й квір дослідженнями; обґрунтовано використання пост-структуралістської феміністичної метатеорії як засади даного дисертаційного дослідження; охарактеризовані методи теоретичного феміністичного аналізу.

Зокрема зазначається, що пост-структуралістська феміністична метатеорія в соціології виокремлює й деконструює основні категорії патріархатного соціального мислення, такі як, патріархатне суспільство, патріархатна культура, інститут патріархату, маскулінність і фемінінність, гетеросексуальність, і так далі, які узагальнюються в дискурсах патріархатно-орієнтованої науки й повсякденних кодексах “належної” життєдіяльності. Це дозволяє критично оцінювати складові елементи стилів життя й заглибитись у розуміння причин інституціоналізації або відкидання й маргіналізації життєвих стилів.

У підрозділі 1.2. “Новітній зміст поняття “стиль життя” досліджується зміст поняття “стиль життя”, спираючись на методи феміністичного аналізу. Це передбачає розгляд традиційних теорій формування стилів життя й їх співвіднесення з інноваційним розумінням проблематики розгортання життєвих стилів, узагальненому в феміністичній соціології. Стилі життя розглядаються через їх взаємозалежність з процесами соціальної структурації суспільства, а також через символізацією життєвих стилів на основі гендерних характеристик.

Життєвий стиль складає основу соціальної стратифікації суспільства й спирається на конвенції і привілеї (М.Вебер). Стиль життя виражає міру залучення окремих осіб і їх груп до системи суспільних відносин і каналів взаємодії між ними. Детермінантою суспільних відносин є гендер як базовий елемент формування й розрізнення стилів життя.

Стиль життя розглядається за критерієм престижу, через залежність культури, панування й економічної нерівності (П. Бурдьє). Культура є істотною категорією продукування класових структур, за рахунок чого стилі життя виявляють класову приналежність, а різноспрямовані стилі життя характерні для класу жінок і класу чоловіків.

Життєвий стиль виражається в прагненні до знаходження ідентичності (Г. Зіммель). Стилі життя спираються на гендерні ідентичності. За кожним гендером закріплені чітко визначені гендерно означені стилі життя. Оскільки гендерна нормативність є провідною ознакою патріархатного суспільства, то виникають стилі життя, для яких характерна “гендерна асиметричність”, тобто невідповідність частки ідеального й реального в гендерній ідентичності.

У другому розділі “Розробка емпіричного підходу на основі феміністичної методології” розкрито потенціал феміністичної методології у соціології для дослідження стилів життя й соціальних механізмів їх формування. Вирішено основні завдання, які полягають у врахуванні особливостей конструювання соціальної реальності при здійснені оцінювання й узагальнення соціальних фактів, а також у розкритті основних феміністичних методик, технік і прийомів організації і проведення соціологічних біографічних досліджень, як одного з методологічних підходів до дослідження стилів життя.

В розділі обґрунтовується, що успіх феміністичних досліджень стилів життя забезпечується завдяки застосуванню адекватних проблемі й цільовій групі методів проведення дослідження й плюралістичним дослідницьким інтерпретаціями, тому значну увагу в цьому розділі приділено феміністичним технікам “вислуховування”, “мандрування”, “нової критики”, а також визначенню й проясненню дослідницької позиції у перебігу й результатах дослідження.

З метою здійснення дослідницької перевірки названих положень, дисертанткою було підготовлено й проведено дослідження „Стилі життя молоді” в січні-жовтні 2003 року. Цільова група дослідження визначалась як: молоді особи жіночого й чоловічого гендерів, що мешкають на території України й представляють вікову когорту 18-28 років. Загалом було проведено 14 глибинних інтерв'ю, 7 з жінками, 7 з чоловіками.

Предмет дослідження склав вираження стилів життя в дискурсивних практиках. Мета дослідження визначалась як: з’ясування дискурсивних проявів стилів життя цільової групи дослідження. Основні завдання дослідження полягали в розробці й застосуванні гендерночутливого інструментарію дослідження й гендернозважених підходів до аналізу даних.

Методом дослідження було обрано глибинні напівструктуровані біографічні інтерв’ю, як засіб для реконструкції життєвих історій. Аналіз результатів спрямовувався на опис і розуміння життєвих подій, представлених у розповідях респонденток і респондентів.

Заради досягнення максимальної репрезентативності стилеформуючих чинників, відображення максимально можливого поля особистісних рефлексій, системного розкриття всіх сфер життєдіяльності особи, забезпечення плюралістичного дослідницького погляду, сценарій інтерв’ю було розподілено на чотири основні блоки: „життєві цикли”, „референтні групи”, „життєві цінності й мотивації”, а також „соціальні інститути й соціальні організації”. Основні результати дослідження представлені в висновках.

У третьому розділі “Класифікація соціальних механізмів формування стилів життя” описуються й класифікуються соціальні механізми формування стилів життя, для чого вирішується ряд завдань: здійснено феміністичний аналіз поширених концепцій впливу соціальних механізмів на формування стилів життя, визначено поняття “соціальний механізм формування стилів життя”, визначено й описано класифікатор соціальних механізмів формування стилів життя, проаналізовано соціальні механізми формування стилів життя на основі результатів емпіричного дослідження “Стилі життя молоді”, проведеного авторкою протягом 2003 року.

У розділі зазначається, що вплив соціальних механізмів детермінований поточним “порядком денним” формування належних осіб, що орієнтує їх у світі різноспрямованих стилів життя. Соціальні механізми формування стилів життя спрямовують суспільні зусилля особи для досягнення соціального визнання й заохочення, одночасно обмежують вибір стратегій життєдіяльності на основі санкцій і соціального заперечення.

Критерієм класифікації соціальних механізмів у даній роботі визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя особи або їх групи. Відповідно до визначеного критерію в дисертаційному дослідженні виділено сім типів соціальних механізмів. Зокрема обґрунтовується, що статево-репродукуючі механізми – це такі соціальні механізми, що здійснюють відтворення біологічної ознаки соціальності. Прикладами статево-репродукуючих механізмів можуть слугувати вагітність, лактація, аборт, клітороктомія, обрізання, кастрація. Соціально-психологічні механізми – це такі соціальні механізми, що формують структуру особистості, визначають її ставлення до соціального світу й себе. Прикладами соціально-психологічних механізмів можна назвати соціалізацію, референтні групи, ідентичності. Ціннісні механізми – це такі соціальні механізми, що орієнтують особу в множині різночинних соціальних взірців, формують світогляд особистості. Прикладами ціннісних механізмів слугують переконання, ціннісні орієнтації і соціальні очікування. Власне стратифікаційні механізми – це такі соціальні механізми, що виражаються в соціальних ролях, статусах, класах, престижі й соціальних інститутах як способах суспільної структурації. Комунікативно-символьні механізми – це такі соціальні механізми, що транслюють, означують й відтворюють соціальну інформацію. Гендер, масова культура, зґвалтування й споживання ілюструють можливі форми комунікативно-символьних механізмів. Інструментально-утилітарні механізми, якими є гроші, технології, індустрія, реклама, ЗМК, – це такі соціальні механізми, що забезпечують способи розподілу й використання соціальних ресурсів. Афермативні механізми – це такі соціальні механізми, що покликані затверджувати результати розподілу соціальних позицій, ресурсів і впливів. Афермативні механізми реалізуються в механізмах влади, нерівності, глобалізації й бідності.