СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ВЛАСНІ ОСОБОВІ ІМЕНА В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ

Краткое содержание

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, схарактеризовано об’єкт, джерела, методи дисертаційної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, окреслено структуру дисертації.

Перший розділ „Загальні уваги до предмета дослідження” складається з двох підрозділів: „Стан вивчення чеських слов’янських автохтонних імен у чеській і українській антропоніміках”, „Місце слов’янських автохтонних імен у чеському іменнику”. У першому підрозділі схарактеризовано проблеми, напрями і праці, пов’язані з дослідженням чеських САІ. Початок наукового вивчення чеських власних назв пов’язаний з діяльністю Й. Добровського (кінець ХVIII ст.). Він зібрав і вивчив великий за обсягом антропонімний матеріал із чеських писемних пам’яток. У ХІХ ст. чоловічі і жіночі імена привертали увагу таких учених, як Ф. Палацький, Й. Коллар, К.Й. Ербен, Я. Гулаковський, Й.К. Граше, Г. Їречек. Родові і родинні іменування, а також прізвища досліджували Ф.А. Славік, В. Кебрле, В. Прасек, Й. Роса, Ф. Тепли, А. Котік. Перша половина ХХ ст. пов’язана з діяльністю Я. Ґебауера, який використав ономастичний матеріал у монографії “Historická mluvnicе jazyka českého” (“Історична граматика чеської мови”), а також частково ввів у “Slovník staročeský” (“Старочеський словник”) (1903–1913 pp.). Продовжувачем Я. Ґебауера став Ф. Травнічек. У праці “Mluvnice spisovné češtiny” (“Граматика чеської літературної мови”) (1948 р.) він зробив системний аналіз і класифікацію чеських антропонімів і топонімів.

Початок 60-х років став віхою у розвитку чеської антропоніміки. Книга Й. Бенеша “O českých příjmeních” (“Про чеські прізвища”) (1962 р.) присвячена вивченню етимології прізвищ і їх словотвірному аналізу. Протягом другої половини ХХ ст. виходять друком монографії, в яких аналізується семантика, структура, словотвір старочеських власних особових імен: Я. Свобода “Staročeská osobní jména a naše příjmení” (“Старочеські особові імена і наші прізвища”) (1964 р.), Я. Плескалова „Tvoření nejstarších českých osobních jmen” („Словотвір найдавніших чеських особових імен”) (1998 р.), Д. Шлосар „Česká kompozita diachronně” („Чеські композити в діахронії”) (1999 р.).

У 1974 р. виходить друком словник Ф. Копечного “Průvodce našimi jmény” (“Довідник наших імен”), у якому подано етимологічні пояснення приблизно 900 чеських особових імен (друге, розширене видання – у 1991 р.). М. Кнаппова у 1978 р. видала перший нормативний словник чеських власних особових імен “Jak se bude jmenovat?” („Як буде називатися?”). Видання 1996 р. додруковувалося додатковими тиражами у 1999 і 2001 р. У 60–70-ті роки тією чи іншою мірою різних проблем, пов’язаних із функціонуванням чеських особових імен, переважно християнського походження, торкаються у своїх статтях М. Докуліл, Е. Єнерал, І. Люттерер, М. Новакова-Шлайсова, Я. Петр, В. Сайтл, Р. Форстінґер.

М. Кнаппова систематично впродовж кількох десятиліть досліджує проблеми, пов’язані з кодифікацією особових імен. Наслідком такої праці стала монографія „Rodné jméno v jazyce a společnostі” („Власне особове ім’я в мові і суспільстві”) (1989 р.). Книга М. Кнаппової “Příjmení v současné češtině” („Прізвища в сучасній чеській мові”) (1992 р.) і її більш удосконалений і розширений варіант – книга “Naše a cizí příjmení v současné češtině” („Наші і чужі прізвища в сучасній чеській мові”) (2002 р.) є результатом багаторічної дослідницької, консультаційної діяльності в царині сучасного вживання чеських та іншомовних прізвищ у чеській мові у зв’язку з законом про метрики, імена і прізвища. У цій праці в підрозділі про походження чеських прізвищ уміщено лише короткий алфавітний перелік основ САІ і певної кількості прізвищ, утворених від них.

У 90-ті роки в чеській ономастиці з’явилися дві статті, присвячені окремим аспектам функціонування САІ-композитів (структура, семантика основ – М. Кнаппова; різниця в продуктивності препозитивних і постпозитивних компонентів імен-композитів у чеській, словацькій і польській мовах – Е. Мргачова).

Чеську антропонімію вивчають і українські славісти (Т.Б. Лукінова, О.Л. Паламарчук, О.Ю. Касім). Чеський ономастичний матеріал використовується для різноманітних зіставлень у працях київських ономастів І.М. Желєзняк, В.П. Шульгача, О.П. Карпенко, С.О. Вербича, І.В. Єфименко О.І. Іліаді. Залучення до аналізу чеських антропонімів у працях багатьох українських учених (Л.Л. Гумецька, М.Л. Худаш, М.О. Демчук) переважно стосувалося лише чеської історичної антропонімії. Комплексного вивчення особливостей функціонування сучасних слов’янських автохтонних імен у чеській антропонімії, аналізу списку імен, лексико-семантичного аналізу основ імен-композитів, вивчення словотвору відкомпозитних і відапелятивних імен ні в чеській, ні в українській антропоніміці на сучасному етапі не проводилося.

У другому підрозділі першого розділу визначено місце САІ в сучасному чеському іменникý. Його базу становлять християнські і слов’янські автохтонні імена. Як офіційні варіанти вживаються слов’янські автохтонні імена двох типів: а) імена-композити (кількісно найбільш значна група); б) одноосновні імена (відкомпозитного і відапелятивного походження). Станом на 01.09.1999 р. у Чеській Республіці місце найпопулярніших САІ серед 20-ти найуживаніших імен виглядає так: чол. – Jaroslav (5 місце), Miroslav (8 місце), Václav (10 місце), Vladimír (15), Ladislav, Stanislav (17–18), жін. – Jaroslava, Ludmila (9–10 місця), Jarmila (16 місце). Пік популярності більшості з найуживаніших протягом ХХ ст. чоловічих і жіночих САІ припадає на середину століття. Наприкінці ХХ ст. вона йде на спад. І хоча всі ці імена ще містяться у списку найбільш уживаних у Чеській Республіці чоловічих і жіночих імен, у групі лідерів вони утримуються завдяки представникам старших поколінь. У списку всіх імен, наданих за останнє десятиріччя ХХ ст., серед САІ на перше місце вийшло ім’я Vojtěch, яке за підсумком ХХ ст. займало 14-те місце, на 9-те місце перемістилося ім’я Radim, яке протягом ХХ ст. утримувалося на 21 місці. У списку САІ дівчаток, народжених протягом останнього десятиріччя ХХ ст., серед лідерів з’явилися цілком нові імена: Vendula (1 місце), Radka (2-ге), Miroslava (4-те). Решта популярних протягом ХХ ст. жіночих імен: Jaroslava, Jarmila, Božena, Vlasta, Libuše, Milada, Zdenka, Miloslava, Milena – у список популярних в останнє десятиріччя ХХ ст. (для іменування новонароджених) уже не потрапили.

Із 925 чоловічих і 1 001 жіночого імені, які дозволено записувати в чеські метрики, за нашими підрахунками, 267 чоловічих і 225 жіночих належать до групи слов’янських автохтонних. Отже, частка цих імен у чеському іменному репертуарі в групі чоловічих імен становить близько 29 %, у групі жіночих – близько 22,5 %, а чоловічі і жіночі разом – 25,5 %. Загалом станом на 01.09.1999 р. у Чеській Республіці у вжитку було 6 432 чоловічих імені. З них у кількості 4 носії і більше – 1 764 імені (www.mvcr.cz). Із 1 764 імен налічується 413 слов’янських автохтонних, що становить 23 %. У цей же час у Чеській Республіці вживалося 7 902 жіночих імені, з них у кількості 4 носії і більше – 2 375 імен. Серед 2 375 імен знаходимо 428 слов’янських автохтонних, що становить 18 %.

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Другий розділ „Слов’янські автохтонні імена-композити в чеському антропоніміконі” складається із двох підрозділів: „Структура і семантика чеських імен-композитів”, „Імена-композити в чеських прізвищах”. У першому підрозділі розглянуто чеські імена-композити з погляду їх структури і семантики. Найдавніші чеські антропонімні композити представляють, по-перше, праслов’янську спадщину, спільну для всіх слов’янських мов (напр., Budislav), по-друге, імена, утворені в чеській мові (напр., Budilоv). Я.Плескалова ділить їх на дві групи: а) імена, які своїм первісним апелятивним значенням пов’язані з відповідними апелятивними композитами (напр., Dobrohost – стч. dobrohost „добрий гість”, „герой”); б) утворення, що виникли поєднанням двох антропонімних основ без огляду на їх первісну семантику (Sudislav), тобто поєднанням семантично несумісних компонентів. Це важливий етап у розвитку чеських композитів. Поєднання двох основ було вільне (напр., Lstimír), однак ця свобода була обмежена правилами: а) при вільнішому поєднанні мусив брати участь хоча б один компонент, який раніше часто використовувався при утворенні особових імен за апелятивними зразками (slav, bor); б) у функції першого члена виступали субстантивні, ад’єктивні, прономінальні, вербальні і адвербіальні компоненти. Другими членами могли бути лише основи субстантивні, ад’єктивні і вербальні. Різниця між первісними композитами і утвореннями з вільнішим поєднанням основ поступово стиралася, тому що деякі складні антропоніми були вже в найдавніший період чеської мови малозрозумілі.

У підрозділі докладно проаналізовано 85 антропооснов, які наявні в офіційних варіантах сучасних чеських власних особових імен, зокрема: Běl-; Blah-; Boh-/Bog-; Boj-, -boj; Bol-; Bor-, -bor; Bož-; Bran-/Bron-; Brat-; Břet-; Bud-, -bud; Če-; Čech-, Čest-/Cti-; Čist-; Da-; Dal-; Dan-, -dan; Dar-, -dar; Des-; Dobr-; Drah-/Drag-, -drag; Duch-; -hněv/-gněv; Hor-; Host-, -host; Hvězd-; Chot-; Chran-; -chval; Jar-; Kaz(i)-; Kras-; Křes-; Květ-; Lub-/Ľub-/Ljub-/Lib-, -ljub; Lud-/Ľud-/Ljud-/Lid-; Lut-; Meč-; Mil-, -mil; Mir-, -mír (-mіř); Mni-; Moj-; Mst(i)-; -mysl; Nadě-; Něh-; -pluk; Pravd-/Prav-; Přiby-; Rad-, -rad; Rat-;  Rost-/Rast-; Se-; Slav-, -slav; Sobě-; Spyti-; Stan-; Stoj-; Střez(i)-; Svat-; Svet-;      -těch; Tich-; Tom(і)-; Tug-; Vad-; Věk-; Vel-; Věr-, -věr; Vit-, -vít; Vjače-/       Vác-/Věnce-; Vlad-/Lad-, -volod; Vlast-; Vni-; Voj-, -voj; Vrat-; Vše-/Vse-;    Zby-/Zbi-/Bi-; Zde-/Zdi-; Zlat-; Zor-, -zar; Zvon-; Žel-; Žit-. Їх аналіз у підрозділі здійснено у формі розташованих в алфавітному порядку розширених рубрик, які мають однакову будову і містять: а) назву аналізованої основи імені-композита; б) перелік сучасних чоловічих і жіночих імен (офіційні варіанти – нормативні та узус); в) походження імені або основи, її етимологія; г) різні погляди вчених на походження основи і її семантику; д) перелік старочеських імен.

Більшість основ мотивовані словами сучасної чеської мови, які належать до різних частин мови: dáti, milý, mysl, naděje, přibývati, rád, sobě, stati se (у формі наказового способу дало staň), světlý, tichý, vaditi, věk та ін. Вони або повністю збігаються значеннями з праслов’янськими етимонами, або ж демонструють певний розвиток значення вже на ґрунті національної мови, що може зумовлювати кілька варіантів прочитання і тлумачення антропонімної основи в складному імені. Кілька архаїчних антропонімних основ (напр., Tom(і)-) не зберегли своїх відповідників у сучасній чеській мові, хоча в інших слов’янських мовах вони (напр., у вигляді дієслівних форм) наявні.

У другому підрозділі другого розділу проаналізовано імена-композити, що збереглися у чеських прізвищах. Деякі САІ-композити збереглися у прізвищах у повній формі: Bohuslav, Ctibor, Domorad, Kazimír, Milrad, Semerád, Vladislav, Vojtěch та ін. Значно більшою є група прізвищ, у яких збереглися лише основи від САІ-композитів. Загалом в аналізованих чеських прізвищах знаходимо 85 таких антропооснов. У розділі подано виділені із сучасних прізвищ компоненти з однозначно слов’янськими етимологіями. Окрім імен-композитів, від яких могли походити ці компоненти, подано списки сучасних прізвищ, при потребі – праслов’янські і сучасні чеські відповідники з загальної лексики. Найбільша кількість прізвищ утворена від основ Va-, Boř-, Bud-, Rad-, Sud-, Sul-.

У чеській, як і в багатьох інших слов’янських антропоніміях, прізвищами стали усічені на приголосний перші компоненти складних імен без додавання суфіксів, напр., Blah, Bol, Bor, Bož, Duch, Rod, Svět, Žít. У прізвищах виявляємо ще кілька моделей: а) ім’я усікалось на голосний, і до нього одночасно приєднувався один із характерних у давнину антропонімних, переважно однофонемних, суфіксів: Břeň < Bře[tislav] + -ň, Boš (< Bo[huslav]) + -š; б) відбувалося усічення імен-композитів із збереженням першого приголосного другого компонента: Čam (< Čam[ír]), Kazim (<Kazim[ír]).

У підрозділі розглянуто кілька подвійних етимологій основ сучасних прізвищ, які стосуються основ імен, що могли бути потрактовані як похідні утворення і від слов’янського автохтонного імені, і від християнського: Bro- (від Bronislav або від християнського імені Ambrož, пор. прізвища Brošek, Broška), Dom-, Jar-, Luс-, On-, Pač-/Páč-, Rod-, Sta-, Šeb-, Tach-, Tom-.

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Третій розділ „Одноосновні слов’янські автохтонні імена в чеському антропоніміконі” складається з трьох підрозділів: „Шляхи виникнення, асортимент та особливості функціонування чеських відапелятивних та відкомпозитних особових імен”, „Словотвір імен відапелятивного і відкомпозитного походження”, „Слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеських прізвищах”. У першому підрозділі третього розділу проаналізовано чеські відапелятивні та відкомпозитні особові імена з погляду їх семантики. Крім імен виразно відапелятивного походження (Vlk, Ždan), наявна група імен, походження яких можна трактувати двояко: і як відапелятивне, і як відкомпозитне. Напр., чеське ім’я Drahoš (застаріле і Drahoň) спочатку могло бути скороченням від імен Drahoslav, Drahomír, а сьогодні вживається і як самостійне ім’я зі значенням drahý “дорогий”. Уживання імен відапелятивного походження в чеському антропоніміконі має давню традицію. Їх можна розділити на такі групи:

1. Побажальні імена (побажання довгого життя, здоров’я, сили і витривалості тощо). Із цієї групи імен у сучасному іменникý функціонують: чол. Stanko, Stojan, Trajko, Zdravko, Živan, Živko, жін. Stana, Stanka, Stojana, Stojanka, Zdravka, Živa, Živana, Živěna. Велику групу становлять імена, у семантиці яких прочитується побажання батьків, щоб дитина була улюбленою, милою для когось або щоб вона зазнала любові від оточуючих, виражала свою милість до інших. Сюди належать імена з коренем: а) Mil- (пор. псл. *milъ „милий”): чол. Milan, Milíč, Milík, Miloň, Miloš, Milota, Milouš, Milutín, Milovan, Milovín, жін. Milana, Milena, Miluše. Сучасні імена мають приблизно однакові значення, пов’язані з прикметником milý і розшифровуються як milý „любий, приємний, милий”, přivětivý „привітний, ласкавий, лагідний”, milovaný „улюблений”; б) Lub-/Ľub-, з якого після делабіалізації u виникло Lib-, пор. libý „приємний, розкішний” (пор. псл. *ľubъ „милий, приємний, коханий”): чол. Lubor, Ľubor, Libor. Звідси також Liběna – „приємна, люба, мила”, Libuše – „люба, мила, чарівна, кохана”. Жіноче ім’я Lubica традиційно вважається словацьким, сербським і хорватським аналогом імені Ljuba; в) Rad- (пор. псл. *rad, чеське rád „радий, з радістю”): чол. Radovan, Radvan, а також Radek, Radko, жiн. Radka. Окрім них, функціонують імена з іншими основами: чол. Ždan, жін. Běla, Jasna, Krasava, Lada, Pěva, Světla, Světluše, Vesna, Ždana.

2. Захисні (охоронні) імена. Вони пов’язані передусім із назвами звірів (Vlk – „вовк” і запозичена від південних слов’ян лексема Vuk), рослин (Květoň, Květoš), металів (Zlatko, Zlatan, Zlata, Zlatuše – „золота”), небесних тіл (Zora). До групи колишніх захисних належать також чоловічі імена Hroznata, Mlad, Mladen, жіночі Mlada, Mladena.

У другому підрозділі третього розділу розглянуто способи словотвору сучасних САІ і суфікси, за допомогою яких виникали нові похідні антропоніми, що згодом ставали самостійними іменами. САІ утворені лексико-семантичним і морфологічним способами словотвору. Першим утворені імена, які перейшли у розряд власних особових назв безпосередньо з апелятивної лексики без додавання антропонімних суфіксів та інших структурних змін. Із старовинних імен до сьогодні збереглися лише одиниці. Натомість маємо немало інших САІ. Крім уже згаданих у попередньому підрозділі, до сучасних офіційних варіантів імен, утворених лексико-семантичним способом, також належать: Danica (за походженням південнослов’янське), Doubrava, Chval, Jiskra, Jitřena, Jitřenka, Kalina, Zdar, Živa, а також імена у формі пасивного дієприкметника: Ždan, жін. Ždana, Odolen, Milovan, Pomněn, Radovan, жін. Radovana, Stojan. Імен, утворених шляхом усічення, небагато: Kazi (< Kazimíra), Lumír (< Lu[bo]mír), жін. Lumíra, Radim (< Radimír), Václav (< Vac[es]lav), Věslav (< Ve[le]slav) та деякі інші.

У пункті „Морфологічний спосіб словотвору” суфікси згруповано в межах окремих підпунктів за базовими приголосними (-č-, -d-, -k- тощо) в алфавітному порядку. У підпунктах подано загальну характеристику кожної з груп, а потім детально проаналізовано кожен суфікс. Зокрема, зазначено: суфікс, його праслов’янський відповідник, перелік сучасних офіційних варіантів чеських імен з аналізованим суфіксом, етимологію імен, їх словотвірну структуру (основа, указівка на її відкомпозитне чи відапелятивне походження + суфікс), особливості функціонування в сучасній офіційній чеській антропонімійній системі:

Суфікс -k-a (< псл. *-ъkа). Суфікс -k-a активний і в апелятивному, і в антропонімному чеському словотворі. Антропонімний словотвір використовує суфікс -k-a для творення жіночих форм імен від чоловічих  і зменшувальних форм. Із суфіксом -k-a у чеському антропоніміконі твориться чимало народних варіантів жіночих імен. Частина з них проникла у чехів в офіційний ужиток. Серед САІ знаходимо такі жіночі імена із суфіксом -k-a: Doubravka, Luďka, Mirka, Radka, Slávka, Vlaďka, Zdenka. Крім цих імен, наявних у нормативних словниках, у чехів функціонують як документальні ще немало жіночих імен із суфіксом -k-a: Bělinka (< Bělin[a]), Běluška (< Běluš[e]), Bohunka (< Bohun[a]), Boriska (< Boris[lava]) та ін. (всього понад 100 імен). Нотуємо також офіційні варіанти із суфіксом -k-a у складі поліморфемних суфіксів: Vlast[a] + -ič-k-a → Vlastička; Dobr[a] + -un-k-a → Dobrunka. Суфікс -k-a знаходимо і в жіночих варіантах імен-композитів: Blahoslávka, Daliborka, Vojtěška.

Аналіз показав, що кількісно найбільша група імен утворена усічено-суфіксальним способом. Чеська антропонімія широко використовує в офіційному іменникý відкомпозитні і відапелятивні деривати. Це явище характерне як для чоловічих, так і для жіночих імен. Деривати утворюються за допомогою 43 суфіксів, а також суфіксів-флексій -а та -о. У чоловічих іменах нотуємо 21 суфікс і 2 суфікси-флексії: -č-o, -ej, -oj, -ek, -ik/-ík, -ič/-íč, -k-o, -ol-a,

-an, -en, -in, -oň, -un, -š-a, -eš, -iš, -oš, -uš, -оuš, -at-a, -ot-a, -a, -o. Жіночі імена мають 22 суфікси і 1 суфікс-флексію: -č-a, -d-a, -ej-a, -k-a, -ik-a, -ic-a/-ic-e, -il-a, -ul-a, -an-a, -en-a, -in-a, -on-a, -un-a, -š-a, -iš-a/-iš-e, -uš, -uš-a/-uš-e, -at-a, -et-a, -ot-a, -av-a, -ev-a, -a.

У процесі аналізу звернено увагу на невелику кількість слов’янських автохтонних імен, запозичених переважно на сучасному етапі з інших слов’янських мов (чол. Milčo, Cvetan, Slobodan, жін. Desanka, Zorica).

У третьому підрозділі третього розділу проаналізовано прізвища, в основах яких можна вбачати САІ відапелятивного походження. Колишніх яскраво виражених САІ у них збереглася порівняно невелика кількість. Для більшості чеських прізвищ етимологія, пов’язана з САІ, не єдина, вона – одна із кількох можливих. Деколи ці імена повністю збігаються з формою прізвищ (Sedmík, Stojan, Trojan), але часто при переході у розряд прізвищ їх основи могли усікатися, а також збагачуватися суфіксами, характерними для чеської мови. Зокрема, чеські прізвища, з яких вичленовуємо САІ відапелятивного походження, можна розділити на такі групи: 1. Прізвища, в основі яких лежать побажальні імена: Čán, Čečak, Chval, Kochan, Křěpek, Liba, Libeš, Libora, Mil, Míl, Myslík, Odolan, Radon, Slavata, Stára, Stojan, Tvrdek, Vojen (пор. стч. імена Čaň, Čekaň (обидва – „очікуваний”), Chval, Kochan, Křěpek, Křepen, численні старочеські імена з основою Lib-, Mysla, Odol, Odolen, Radovan, Slavata, Star, Stojan, Tvrdek, Vojen). 2. Прізвища, в основі яких лежать імена, дані за певною рисою зовнішнього вигляду, характерними властивостями: Běl, Bil, Hlava, Hlávek, Hlaveš, Hovora, Hovorka (пор. стч. імена Bělan, Hlava, Hovora). 3. Прізвища, в основі яких лежать імена, що вказували на обставини народження дитини, її черговість у сім’ї: Deváty, Pozděna, Sedmík, Trojan, Vosmík (пор. стч. імена Devátý, Pozden, Sedmík, Trojan, Vosmík). 4. Прізвища, в основі яких лежать захисні імена: Čiž, Holoubek, Holub, Holubec, Hroněk, Hroneš, Hronza, Hroz, Hroza, Hrozek, Hrozny, Hrůza, Hrůzek, Mlad, Mládek, Mladen, Mladěnka, Mladota, Mlady, Neliba, Netřeba, Vlk, Vlkan, Vlkon, Vlč, Vlčák, Vlčík (пор. стч. імена Čiž, Holub, Hroznata (< hrozný „грізний, страшний”; його функцією було лякати ворогів), Neľub, Vlk).

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Здійснений у дисертації аналіз чеських слов’янських автохтонних власних особових імен дає змогу зробити такі висновки:

Чехи пережили період згасання САІ в середні віки і період відновлення їх уживання. Процес відновлення тривав від кінця XVIII ст. і протягом ХІХ ст. У ХХ ст. вони вже функціонують в усіх верствах чеського суспільства.

У чеських власних особових іменах-композитах наявні 85 основ. З них 63 основи трапляються лише в препозиції, 17 основ містяться в сучасних чоловічих і жіночих іменах і в препозиції, і в постпозиції. Лише постпозитивними є 5 основ. Найпоширенішими є імена, що містять компоненти Slav-, -slav, Mir-, -mír (-miř), Mil-, -mil. Походження всіх аналізованих основ – праслов’янське. Лише стосовно -měr різні вчені пропонують кілька варіантів походження, але і праслов’янська етимологія присутня як один із найвірогідніших варіантів.

У чехів лише невелика група САІ-композитів збереглася у прізвищах у повній формі. Значно більшою є група прізвищ, у яких містяться основи від колишніх САІ-композитів (85 антропооснов). Їх зіставлення з основами сучасних чеських імен показує, що вони значною мірою збігаються. Це свідчить про природний зв’язок між САІ-композитами минулого і сучасними. У прізвищах знаходимо низку основ, які не мають відповідників серед сучасних імен-композитів: Dluh-, Dob-, Dom-, Hod-, Hoj-, Hrd-, Nud-, Puch-, Roh-, Sem-, Sud-, Sul-, Svoj-, Tvrd-, Vid-, Vrch-, Vrt-, Vyš- та ін. Отже, у минулому чеський іменник був значно багатший на САІ. Наявність одночленних слов’янських автохтонних імен  у сучасних чеських прізвищах свідчить про давню і безперервну традицію їх уживання в побуті чехів. Форми багатьох імен і прізвищевих назв, які стали потім прізвищами, датуються XII–XVI ст. Отже, уживання слов’янських автохтонних імен у сучасному чеському списку імен не є впливом інших слов’янських антропонімій чи даниною моді на вживання певного пласту імен. Вони мають за собою в чеському іменному репертуарі кількасотлітню історію.

Виникнення і функціонування САІ відапелятивного походження у слов’ян, у тому числі і в чехів, стимулювалося цілком практичною потребою в іменах захисних і побажальних. Протягом століть ці функції в них поступово втрачалися, відходили на задній план чи забувалися, хоча самі імена такого зразка, увійшовши в побут і традиції, продовжували вживатися. Багато з них існують і сьогодні: Květoň, Květoš, Mlad, Mlada, Mladen, Mladena, Zdravko, Zlata, Zlatan, Zlatěk, Zlatko, Zlatuše, Zora, Zoran, Živa, Živan, Živana, Živěna, Živko та ін. Помітними групами серед імен відапелятивного походження є також імена з основами Mil-, Lib-/Lub-/Ľub-, Rad-.

Характерним для чеської антропонімії є використання лексико-семантичного і морфологічного способів словотвору для творення імен. Лексико-семантичний спосіб словотвору є дуже давнім. Характерний він і для старочеської антропонімії. Щоправда, з тих давніх імен у сучасному іменникý збереглися лише одиниці: Doubrava, Chval, Mlad, Milovan, Odolen, Pomněn, Radovan, Smil, Vlk. Небагатим є список і решти імен. Серед них імена відновлені (Lada, Ždan) або перекладені (Běla, Jasna) у період національного відродження, а також запозичення з інших слов’янських антропонімій: Danica, Nevena, Rosen, Vuk.

У морфологічному способі словотвору розрізняємо імена, утворені шляхом усічення, й імена, утворені усічено-суфіксальним способом. Обидва також характерні для антропонімій усіх слов’янських мов. Усікатись може і перша, і друга частина композита, а деколи випадає й середня частина. Від твірних основ чоловічих імен утворились флексійним способом (суфікс-флексія -а) жіночі імена, напр., Lumíra, Věslava. Офіційних форм імен, утворених шляхом усічення, у сучасній чеській антропонімії небагато. У результаті здійсненого аналізу до групи імен, утворених шляхом усічення, зараховуємо: Dan, Kazi, Lumír, Radvan, Radim, Václav, Wieslav, Věslav та деякі інші.

Кількісно найбільша група імен утворена усічено-суфіксальним способом. Наш матеріал підтверджує, що в чехів поряд із нормативними узус фіксує багато імен із народного антропонімікону, які вжиті офіційно і претендують на введення у словники.

У творенні імен беруть участь суфікси з базовими приголосними -č-,  -d-, -j-, -k-, -l-, -n-, -š-, -t-, -v- і суфікси-флексії -a, -о. Вони діляться на три виразно окреслені групи: а) поширені суфікси, які беруть участь у творенні великої кількості імен; б) суфікси із середньою активністю; в) рідкісні суфікси, які представлені невеликою кількістю імен. Останні переважно належать до давніх чеських суфіксів, активних у минулому (напр., -ot-a), але зараз уже раритетних.

До групи поширених суфіксів належать: -k-a (111 імен), -еk (37), -uš-a/

-uš-e (34), -k-o (28), -an-a (24), -en-a (24), -an (20), -oš (16).

Група суфіксів із середньою активністю: -ic-a/-ic-e (13), -in-a (11), суфікс-флексія -о (10), -ik/-ík (7), -in (7), -oň (7).

До групи малопоширених належать: -uš (5) (жін. -uš – 2), -ouš (5), -š-a (1) (жін. -š-a – 4 імені), -un-a (4), -av-a (4), -at-a (3) (жін. -at-a – 1), -en (3), -iš (3),

-ej (2), -č-a (2), -ik-a (2), -eš (2), -iš-a/-iš-e (2), -on-a (1), -un (1), -ej-a (1), -ot-a (1) (жін. -ot-a – 1), -d-a (1), -oj (1), -il-a (1), -ol-a (1), -ul-a (1), -et-a (1). Малопоширеними є й суфікси, запозичені з південнослов’янських антропонімій: -č-о (3 імені), -ev-a (1).

Валентність поширених суфіксів досить значна. Кожен із них може приєднуватися як до однієї з основ імен-композитів (чи усіченого від такої основи компонента), так і до основи колишнього апелятива. Усі аналізовані суфікси, включаючи і запозичені в іменах від інших слов’янських народів, мають праслов’янське походження.

В основах чеських прізвищ міститься чимало САІ відапелятивного походження. Частина давніх відапелятивних імен слов’янського походження, які зафіксовані у тій чи іншій формі у чеських прізвищах, і сьогодні функціонують у чеському офіційному іменникý: Hroznata, Chval, Květoň, Libor, Mlad, Radoš, Slavata, Stojan, Vlk, Vojan, Vojen. Група відапелятивних САІ сьогодні функціонує досить активно. Вона кардинально змінилась передусім тому, що у зв’язку з розвитком чеського суспільства відійшли в минуле певні побутові обставини і мотиви називання такими іменами (імена відстрашувальні, захисні), змінились певні традиції у називанні (за обставинами народження – Poznik, за черговістю появи в сім’ї – Vosmík та ін.).