| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; розкрито методологічну основу та методи дослідження; висвітлено наукову новизну і практичну значущість роботи; викладено відомості про апробацію, а також дані щодо публікацій та структури й обсягу дисертації.
У першому розділі – “Статева деморалізація як соціологічна проблема” викладено основні поняття, що стосуються проблематики дослідження, охарактеризовано причини, прояви та наслідки статевої деморалізації неповнолітніх дівчат; здійснено дослідження макро-, мезо- та мікрочинників, які сприяють поширенню явища статевої деморалізації серед неповнолітніх дівчат; визначено основні фактори впливу на формування аморальної сексуальної поведінки особистості, висвітлено сучасні особливості феномену дитячої проституції як одного з найбільш небезпечних проявів і наслідків явища статевої деморалізації підростаючого покоління.
Встановлено, що статева деморалізація неповнолітніх дівчат – це процес і результат деградації особистості в кількох взаємопов’язаних сферах: духовно-моральних і культурних цінностей та світогляду; емоційно-вольовій сфері та в поведінці. Деградація в першій сфері пов’язана з духовно-моральною кризою особистості, занепадом її моральних, духовних, культурних і релігійних цінностей та соціально значущих якостей особистості, безвідповідальним ставленням до виконання соціальних ролей (дівчини, дружини, матері тощо). Деградація у світогляді особистості проявляється його суттєвим спотворенням, викривленням поглядів на світ, людину та своє місце в ньому, на мораль (зокрема, розуміння сутності добра і зла) і поведінку людини в суспільстві, на способи виконання нею своїх обов’язків. Деструктивні зміни в емоційно-вольовій сфері проявляються емоційною незрілістю та спотворенням системи інтересів і потреб, які мають примітивний, споживацький зміст, псевдогедоністичний характер. У сфері поведінки, яка має девіантний, асоціальний характер, деморалізація може мати різні прояви.
До основних проявів статевої деморалізації ми віднесли: ранній початок статевого життя (10-14 рр.); секс із випадковими партнерами та їх часта зміна (проміскуїтет); ведення позашлюбного життя з партнером, який матеріально утримує (спонсорінґ); захоплення порнографічною продукцією, участь у її виготовленні та розповсюдженні; проституцію у різних формах. Остання є одним із найважчих проявів статевої деморалізації (яку водночас можна трактувати як наслідок цього процесу).
До наслідків статевої деморалізації, у тому числі й проституції, відносимо: медико-фізичний аспект: фізичні ушкодження та захворювання статевої системи; венеричні захворювання; аборти та їх наслідки для організму; часті простудні захворювання дівчат, які є вуличними повіями; можливі фізичні травми організму (як наслідок фізичного насильства з боку сутенерів, повій-конкуренток чи агресивних клієнтів); фізична залежність від психотропних речовин (тютюн, алкоголь, наркотики). Психологічний аспект: емоційна незрілість до повноцінної реалізації статевої функції; емоційна лабільність; психологічні травми; занижена самооцінка; часте переживання негативних емоційних станів і почуттів (сорому, страху, неспокою, жалю, прикрості, самотності, провини, кривди, суму, безнадійності, відчаю); втрата самоповаги, почуття власної гідності; невротичні та психічні розлади (нервове виснаження, психологічна залежність від психоактивних речовин); суїцидальні думки і наміри. Соціальний аспект: втрата повноцінних інтерперсональних контактів із ровесниками, які мають просоціальні цінності та життєві плани; занедбання соціально значущих ролей (учениці, дочки, сестри та ін.); проблеми із створенням повноцінної прокреаційної сім’ї; труднощі із виконанням у майбутньому соціальної ролі дружини, матері; ведення “подвійного” життя (приховування правдивого способу свого утримання); соціальний паразитизм; втрата зацікавлення соціально значущими формами діяльності, зокрема, такими, як навчання, праця, громадська активність, заробляння на життя аморальним способом (проституція). Духовний аспект: спотворення системи моральних цінностей; втрата правдивих ідеалів; життя у гріху (з точки зору християнського віровчення); слабкий зв’язок або повна його відсутність із релігійними нормами та звичаями; морально-духовний занепад, деградація.
Явище статевої деморалізації спричинене низкою чинників, зокрема, соціально-економічними, соціальними, психолого-педагогічними, моральними, психофізіологічними особливостями, патологією спадковості, а також є пов’язане з тривалим негативним впливом різних причин.
Обґрунтовано посилення впливу несприятливих чинників, зокрема, макро- (соціально-економічні, соціально-психологічні, криза духовних цінностей), мезо- (відсутність науково обґрунтованої програми статевого виховання та статевої просвіти в навчальних закладах; неефективність статевої соціалізації та виховання у сім’ї й освітньо-виховних закладах; відсутність системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації психолого-педагогічних кадрів, які займаються питаннями статевої просвіти та виховання) та мікрочинників (занижена самооцінка, втрата моральних цінностей, девіантні форми родинних стосунків, формування хибної мотивації в дітей, яка спонукає підлітків до конкретних форм діяльності чи поведінки, депривація, важковиховуваність, алкоголізм, паління, наркоманія, перетворення сексуальності з мети в засіб, спокусливу можливість швидкого заробляння грошей, злочинність, раннє материнство, венеричні хвороби, соціальне і психологічне сирітство (занедбаність) на формування девіації у статевій поведінці неповнолітніх дівчат.
Доведено, що до основних факторів, які мають значний вплив на аморальний розвиток особистості та її поведінку, належать: біологічні (конституційні особливості, спадкова патологія); соціальні (невідповідні методи та засоби виховання і спілкування, асоціальні моделі поведінки та погляди членів сім’ї, групи ровесників і дитячого колективу, окремих осіб, які мають у підлітка вагомий авторитет); особистісні (погляди на подальше життя, інтереси, установки). Девіації в сексуальній поведінці пояснюються причинами психологічного (низький інтелектуальний розвиток, занижена самооцінка, закомплексованість, неприйняття будь-яких вимог, настанов чи порад із боку вчителів, батьків, ровесників) і психосексуального характеру (порушення статевої ідентифікації та сексуальної орієнтації, відсутність навичок спілкування з іншою статтю, недоліки у статеворольовій поведінці, психосексуальна травма (зґвалтування), сексуальна загальмованість і пригніченість (гіпосексуальність), підвищена сексуальна потреба й активність (гіперсексуальність).
Дослідженням установлено, що поряд із деякими психофізичними рисами, якостями і властивостями особистості, що мають генетичний характер, дисфункційна сім’я виступає одним із найважливіших негативних чинників, який призводить до відхилень у процесі статевої соціалізації дитини. При цьому особливо деструктивну роль відіграє аморальна поведінка батьків, насильство в сім’ї (передусім, сексуальне і фізичне), зловживання батьків алкоголем, конфлікти з правом, безробіття та бідність, а також психологічно-педагогічне і опікунське занедбання дітей. Відзначено значний вплив дидактичних проблем у процесі шкільного навчання та спілкування з групою ровесників із асоціальною поведінкою на моральну деградацію учнів; доведено негативну роль джерел масової інформації у формуванні аморальних стереотипів статевої поведінки; охарактеризовано роль соціально-економічних чинників у виборі “кар’єри” повії неповнолітніми дівчатами.
Виокремлено такі причини виникнення секс-бізнесу в Україні та в Польщі: соціально-економічне становище в державах; криміналізація суспільства; низька ефективність дії міжнародних законодавчих актів щодо зазначеної проблеми; слабкий імміграційний контроль; фемінізація та криміналізація трудової міграції; дискримінація та ґендерні проблеми; необізнаність щодо міжнародних документів про права людини, реальні умови життя та права на працю жінок-мігрантів, а також наслідки нелегального працевлаштування за кордоном; попит на так звані “послуги приватного характеру” тощо. Зауважимо, що наслідки проституції є такими самими, як наслідки статевої деморалізації, що були зазначені вище.
Дослідженням з’ясовано, що дівчата-проститутки, переважно, походять із функціонально патологічних сімей, деструктивними проявами яких є: безробіття, алкоголізм, наркоманія, злочинність, розлучення батьків, неповна сім’я, деградація (матеріальна, моральна, психологічна) тощо. У контексті досліджуваної проблеми виявлено, що до найскладніших завдань, які стоять перед суспільством, належать сприяння підтримці й захисту малолітніх дітей котрі виховуються у таких сім’ях.
На моральне виховання неповнолітніх дівчат та їхню соціалізацію значний вплив має шкільне середовище та група ровесників. Дослідження показало, що на сьогоднішній день навчальні заклади України здійснюють лише окремі перші кроки щодо формування структури й організації процесу навчання з питань статевої культури, сексуальної просвіти та виховання. Однак недостатня кількість годин у навчальних планах із предметів гуманітарного спрямування, відсутність системи підготовки кваліфікованих фахівців, а також упередженість, стереотипність мислення викладачів і наставників із питань людської сексуальності перешкоджають адекватному та повноцінному висвітленню питань статі. Інформація, що надається, не відповідає віковим інтересам юнацтва. За тематикою гуманітарні навчальні програми фактично позбавлені будь-якої новизни змісту щодо питань сексуальності людини.
Доведено, що практична відсутність сучасної науково-популярної літератури для дітей і підлітків із питань статі, сім’ї, міжстатевих стосунків унеможливлює процес самоосвіти, обмежує й ускладнює просвітницьку діяльність вчителя. Проте ЗМІ відреагували на прогалину в статевому вихованні висвітленням проблем повій, гомосексуалістів і пропагуванням способів стимуляції сексуальної насолоди. Підкреслено, що сучасна індустрія сексуальної інформації (передусім, відео, фото та друкована продукція) значною мірою орієнтує особистість на секс заради задоволення, а не заради кохання.
У другому розділі – “Теоретико-методологічні засади соціальної профілактики статевої деморалізації неповнолітніх дівчат” уточнено поняття “соціальна профілактика” в контексті статевої деморалізації неповнолітніх дівчат; розкрито її рівні; окреслено сутність і розкрито специфіку різних стратегій соціальної профілактики явища статевої деморалізації щодо вибраної статевовікової групи; висвітлено роль соціально-профілактичних програм у реалізації завдань, спрямованих на корекцію світогляду, системи моральних цінностей і поведінки неповнолітніх дівчат.
Під соціальною профілактикою ми розуміємо систему цілеспрямованої науково обґрунтованої діяльності державних інституцій, громадських і релігійних організацій, яка спрямована на попередження суспільно небажаних явищ, вчинків у життєвому просторі людини. Зокрема, соціальна профілактика статевої деморалізації неповнолітніх дівчат – це запобігання процесу спотворення, морального викривлення поглядів дівчат-підлітків, які дозволяють їм заняття проституцією, торгівлю власним тілом, сексуальну експлуатацію.
У дисертації показано, що соціальна профілактика статевої деморалізації серед неповнолітніх дівчат повинна здійснюватись шляхом ґрунтовного вивчення (передусім, засобами соціально-психологічної та педагогічної діагностики) суб’єкта профілактики (неповнолітніх) і встановлення характеру впливу на них різних чинників ризику (біологічних, психічних, суспільних), зокрема, дослідження їхньої психіки, способу життя, оточення тощо. Всі означені аспекти актуальні при виборі та врахуванні функцій соціально-профілактичної діяльності, серед яких виокремлено: діагностично-прогностичну, корекційно-реабілітаційну, освітньо-консультативну, організаційно-методичну, інтегративно-просвітницьку. Означені функції передбачають збір, аналіз, узагальнення, обмін і впровадження вітчизняного і зарубіжного досвіду соціально-профілактичної практики, із метою перевиховання та соціальної адаптації дітей та молоді. Диференційовано види (первинна, вторинна, третинна) соціальної профілактики статевої деморалізації неповнолітніх дівчат і проаналізована специфіка кожного з них. Первинна профілактика спрямована на запобігання раннім проявам аморальної поведінки; вторинна передбачає корекцію відхилень у системі цінностей, моральних норм і поведінки, протидію поглибленню деструктивного розвитку особистості, зокрема, у сексуальній сфері; третинна (реабілітаційна) розрахована на мінімізацію шкод, пов’язаних із веденням аморального життя, поступовою трансформацією системи цінностей, поверненням до гідного життя в суспільстві, запобіганням рецидивам.
На основі видів соціальної профілактики статевої деморалізації неповнолітніх дівчат, визначено рівні профілактики (загальносоціальний, сімейний і особистісний (індивідуальний) рівень). Установлено, що індивідуальна соціальна профілактика як процес складається з кількох етапів (початковий, діагностичний, безпосереднього втручання, реалізації запланованих змін, підсумковий, завершальний). Аргументовано, що на всіх рівнях превентивної роботи слід враховувати такі принципи: системності, стратегічної цілісності, багатоаспектності, ситуативної адекватності, солідарності, легітимності, максимальної диференціації.
У роботі доведено, що соціально-профілактична діяльність базується на основних вимогах, без врахування яких превентивні заходи не матимуть позитивного результату, – це тривалість і системність, послідовність, адресність, своєчасність профілактичного впливу, доступність, гуманність і адекватність обраних форм соціально-профілактичної роботи для різних цільових груп.
Окреслено сутність і розкрито специфіку різних стратегій соціальної профілактики явища статевої деморалізації неповнолітніх дівчат, як-от: інформаційна; емоційно-освітня; стратегія альтернатив; формування просоціальних цінностей; когнітивного дисонансу; ідентифікації з взірцем-прикладом; стимуляції; інтервенції (втручання); стратегія “рівний-рівному”; зменшення шкоди.
Однією з важливих і дієвих комплексних форм реалізації соціально-профілактичної роботи є програми профілактичного спрямування – це науково обґрунтовані і спеціально розроблені для конкретної групи методичні комплекси (системи) заходів, спрямовані на формування здорового способу життя, запобігання впливу конкретної соціальної проблеми (або декількох проблем, пов’язаних між собою) на процес деморалізації та соціальної дезадаптації. Аргументовано, що такі цільові програми здійснюють значний позитивний вплив на особистість, її життєву позицію, формують практичні навички просоціальних моделей поведінки та сприяють засвоєнню соціальних норм, що діють у громаді в цілому; впливають на зміну соціального оточення молодої людини, формують у підлітків відповідальність за поведінку перед собою та суспільством.
Здійснений аналіз нині діючих в Україні превентивних програм: “Діти України”, “Здоров’я нації”, “Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу”, “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”, “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності в суспільстві, та утвердження здорового способу життя”, “Життя на розпутті”, “Тіло – храм Святого Духа” та ін., привів до висновку, що більшість із них зорієнтована на профілактику алкоголізму, тютюнопаління, ВІЛ/СНІДу, натомість відсутні програми, безпосередньо призначені для соціальної профілактики статевої деморалізації неповнолітніх дівчат, що актуалізує необхідність їх наукової розробки та впровадження у практику.
У третьому розділі – “Соціальні практики і перспективи розвитку профілактичної роботи в молодіжному середовищі дівчат: Україна та Польща” розкрито засоби, форми і методи запобігання статевій деморалізації неповнолітніх дівчат у діяльності українських організацій, у загальноосвітній школі, професійно-технічних навчальних закладах; висвітлено стан підготовки фахівців до здійснення статевого виховання, сексуальної просвіти та профілактичної роботи в Польщі; охарактеризовано соціально-профілактичну діяльність державних, релігійних і громадських організацій щодо соціальної профілактики статевої деморалізації неповнолітніх дівчат у Польщі; запропоновано впровадження польського досвіду щодо профілактики статевої деморалізації в сучасних українських умовах. Підкреслено, що діяльність із запобігання статевій деморалізації неповнолітніх дівчат – це науково обґрунтована і перевірена на практиці система організаційних, інформаційних, медико-профілактичних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на реалізацію превентивних цілей і завдань за допомогою відповідних форм, методів і засобів.
Досліджено різні форми та методи соціально-профілактичної діяльності українських організацій. Визначено, що ефективними формами роботи стали такі, що ґрунтуються на інноваційних методиках, як-от: інтерактивні театри, молодіжні лекторські групи. Найпопулярнішими методами соціально-профілактичної роботи за кордоном є: метод обговорення проблеми статевої деморалізації, міні-лекції та дискусії в малих групах із використанням аудіовізуальних засобів, які розкривають негативні наслідки ризикованої поведінки; залучення молоді до превентивних кампаній; тренінги формування просоціальних навичок і умінь; рольові ігри для формування стійкої активної позиції щодо уникнення таких форм поведінки та рис соціального мікросередовища, яким притаманний аморальний зміст.
Проаналізовано соціально-профілактичну діяльність різних державних інституцій, а також численних громадських і релігійних організацій Польщі, одним із завдань роботи яких є профілактика соціальних патологій, зокрема, статевої деморалізації. Серед них: Центр консультування молоді та сексуальної просвіти (м. Зельона Ґура) (мета – наукові дослідження, просвітницька діяльність у сфері статевого виховання, сексуального та репродуктивного здоров’я, сексуальної поведінки тощо); “Вокзальна Місія ім. Ксьондза Я. Схнейдера” (мета – виявлення підлітків, які займаються наданням сексуальних послуг за винагороду, беруть участь у порнографічних зйомках, та їхнє виведення із сфери секс-бізнесу, надання їм компетентної індивідуальної допомоги); поліція превенції зі соціально-профілактичною програмою Безпечна Школа” (навчання дітей і молоді просоціальним моделям поведінки, поради батькам і педагогам у контексті виховання підлітків і запобігання девіантній поведінці); Притулок Самотніх Матерів при Будинку Дитини ім. Я. Бжехви (м. Краків) (комплексна допомога і опіка над малолітніми матерями та їхніми дітьми); федерація “Захист жіноцтва і планування родини” освітянської групи Понтон” (сексуальна просвіта молоді на різноманітних вуличних акціях, святах, концертах, фестивалях); міжнародні організації: “Ла Страда”, ECPAT (що діють під гаслами: “припинимо дитячу проституцію, дитячу порнографію і торгівлю дітьми з метою сексуальної експлуатації”, займаються дослідженням проблем соціальної профілактики статевої деморалізації, запобіганням розповсюдженню порнографічної продукції та продажу жінок і дітей в рабство); Люблінський Католицький Університет (проблематика подружжя та сім’ї, досліджувана та пропагована в аспекті наук про родину, а також психології, соціології, педагогіки, богослов’я та права); Католицький Костел (інформування про наслідки застосування засобів контрацепції, які суперечать християнським ідеалам і моральним нормам і наносять шкоду організму жінки, а також проблематика профілактики узалежнень, зараження та захворювання на ВІЛ/СНІД, ранньої вагітності).
Проаналізувавши різноплановий позитивний досвід польських колег щодо превентивної діяльності із запобігання статевій деморалізації в молодіжному середовищі дівчат, було окреслено загальні та спеціальні підходи до вирішення цієї проблеми в нашій країні, а також визначено та запропоновано пріоритетні завдання, на реалізацію яких потрібно зосередити основні зусилля українських інституцій в галузі статевого виховання, сексуальної просвіти та соціальної профілактики статевої деморалізації. |
