СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ УЧНЯ ДО НОВОГО КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ

Краткое содержание

У вступі детально обґрунтувано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, гіпотези та завдання. Дається коротка характеристика методів та етапів дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична та практична цінність роботи, вказуються шляхи апробації та дані про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Соціально-психологічна адаптація особистості як психолого-педагогічна проблема” проводиться аналітичний огляд вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми. Розкривається поняття соціально-психологічної адаптації, його розуміння представниками психоаналітичного, гуманістичного та когнітивного напрямків у сучасній психології. Наголошується на тому, що соціально-психологічна адаптація в прийнятому нами розумінні розглядається з позиції структури, яка включає в себе комунікативний, мотиваційний та особистісний компоненти.

На основі аналізу та узагальнення наукової літератури встановлено, що проблема соціально-психологічної адаптації має своє давнє походження. Однак сам термін “соціально-психологічна адаптація” набув широкого використання після Першої світової війни. На початку 20-х років У. Томас і Ф. Знанецький (США) у праці “Польський селянин в Європі та Америці” провели соціально-економічне дослідження адаптації польських емігрантів, глибоко проаналізувавши соціальні, економічні та психологічні труднощі, які виникали на їхньому шляху.

Психолого-педагогічна наука значною мірою розкрила сутність таких понять, як “соціалізація”, “адаптація”, “дезадаптація”. Кожен з авторів, хто займався дослідженням цієї проблематики (Г.О. Балл, Л.І. Закутська, О.І. Зотова, І.К. Кряжева, А.А. Налчаджян, О.М. Мороз та ін.), зробив значний внесок у розуміння її процесуальних особливостей. Разом з тим, у наш час все частіше зустрічається поняття “соціально-психологічна адаптація новачка в школі”, яке, на жаль, є досить різнобічне та суперечливе, особливо коли розглядається у контексті психолого-педагогічних досліджень. З нашої точки зору, сам феномен соціально-психологічної адаптації ще не повною мірою досліджено з позиції вікової, педагогічної та соціальної психології.

Теоретичний аналіз наукової літератури, практичні дослідження з цієї проблеми, особистий досвід практичної діяльності на посаді психолога-консультанта Волинського обласного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді м. Луцька дали змогу зробити висновок про те, що соціально-психологічна адаптація – це інтегроване психологічне утворення, яке можна розглядати, з одного боку, як процес, а з іншого – як його результат. При цьому враховувалося також і те, що в самому дослідженні соціально-психологічної адаптації більш значущим є безпосереднє ставлення учня до оточуючих, а не оточуючих до нього.

У другому розділі “Соціально-психологічні умови адаптації школярів до нового класного колективу” було визначено основні критерії та рівні соціально-психологічної адаптації. Відповідно до того, що в поняття “критерій” прийнято вкладати ознаку, на основi якої відбувається оцiнювання, нами було здiйснено спробу проаналiзувати рiзнi пiдходи до цієї проблеми i визначити тi критерiї, якi б найповнiше розкривали суть соцiально-психологiчної адаптацiї учня в новому для нього класному колективi. У результаті здійсненого аналізу встановлено, що критерiями рiвня соціально-психологічної адаптацiї є емоцiйне самопочуття учня, рiвень його iнтеграцiї з мікро- та макросередовищем, а також висхiднi параметри дiяльностi. У роботах вiтчизняних та зарубiжних авторiв, на основi розроблених ними критерiїв соціально-психологічної адаптації, визначалися рiвнi адаптацiї в дiапазонi вiд двох до чотирьох i бiльше балів.

Таким чином, враховуючи результати теоретичного аналізу, було визначено основнi критерiї соціально-психологічної адаптації учня в новому для нього класному колективі на мікрорівні:

“А” – емоцiйне самопочуття особистостi учня в новому для нього класному колективі, його задоволеність перебуванням в оточенні нових умов навчання й діяльності;

“В” – рiвень iнтеграцiї особистостi з новим мікро- та макросередовищем, основу якого складають не лише взаємини між учнями класу, а й між ровесниками та учителями школи;

“С” – рiвень реалiзацiї внутрiшньоособистiсного потенцiалу, що включає бажання новачка на повну силу проявити себе в новому оточенні ровесників й педагогів, не пригнічувати в собі бажання якнайкраще себе зарекомендувати.

Узагальнення вищеописаних ознак дало можливість створити теоретичну модель рівнів соціально-психологічної адаптації учнів у новій школі та нових класних колективах, завдяки їй було встановлено основні якісні показники рівнів соціально-психологічної адаптації кожного новачка:

- високий рівень характеризується високими показниками емоційного сприйняття новачком класу; високим соціометричним статусом; позитивною тональністю загального емоційного настрою; низькими показниками вияву або повною відсутністю невротичних реакцій, тривожності та емоційної лабільності. За часом перебігу соціально-психологічна адаптація на такому рівні проходить порівняно швидко і безконфліктно з оточуючими;

- середній рівень соціально-психологічної адаптації передбачає наявність відносно високого показника позитивного емоційного сприйняття новачком певного соціального середовища. Процес перебігу соціально-психологічної адаптації на цьому рівні відбувається без суттєвих загострень у стосунках та конфліктних ситуаціях;

- низький рівень соціально-психологічної адаптації (рівень дезадаптації) передбачає високий ступінь вираженості синдрому психоемоційного напруження; наявність невротичних реакцій, що мають тенденцію до загострення; низький соціометричний статус; негативне сприйняття мікро- та макросередовища. За характером перебігу цей рівень соціально-психологічної адаптації досить складний. Основною ознакою дезадаптації є затяжні внутрішньоособистісні конфлікти й насамперед часткове або абсолютне несприйняття учнів представниками нового колективу.

Аналізуючи етапи соціально-психологічної адаптації новачка, слід зауважити, що одним із найскладніших питань є пошук шляхів та засобів подолання перешкод у процесі взаємодії учня з класом. Новачок, познайомившись із класом і порівнявши його з попереднім, отримує перше враження про учителів та учнів. Поступово він спорадично вивчає своїх однокласників і залежно від специфіки колективу та статі кожного однокласника оцінює в цілому весь класний колектив.

Отже, отримані результати дослідження засвідчують, що хлопчики в процесі адаптації до нового колективу показують себе з більш колективістської сторони, ніж дівчатка. Разом з тим, у дівчаток помітна така тенденція: дружба у них є міцнішою і відданішою, ніж у хлопчиків, але коло вибору друзів менше. Вони достатньою мірою відкривають одна одній найпотаємніші сторони свого життя. Також встановлено, що розрив дружніх стосунків дівчата переживають набагато важче, ніж хлопчики. А отже перебування новачка в колективі саме по собі ще не забезпечує правильного формування особистості школяра. Відомо, що у класному колективі можуть складатись як громадсько-ціннісні, колективістські, гуманістичні, так і асоціальні, егоїстичні риси й норми поведінки. Останнє значною мірою залежить від рівня організованості колективу, а також від того, якими є його домінуючі механізми впливу на особистість учня та які інтереси, потреби та способи поведінки він формує. Важливими є й індивідуально-психологічні характеристики лідера колективу, позиція самого новачка у колективі, а також те місце в ієрархії встановлених взаємин, на яке він претендує. Вплив громадської думки на новачка й система групового тиску полягає в тому, що він уособлює суспільні вимоги, спрямовані на нього, у власну життєву позицію: “як всі, так і я”. При цьому вирішальний вплив на формування особистості мають цінності й традиції, прийняті певним колективом у його офіційному житті, а також у неформальних взаєминах.

Доведено, що інтенсивність взаємодії новачка з колективом безпосередньо позначається на його емоційній задоволеності і, врешті-решт, залежить від схвалення однокласниками. Саме потреба в їх схваленні стає тим джерелом, що спонукає новачка не тільки засвоїти, а й прийняти до виконання моральні цінності та оцінку колективу.

Як правило, новачок прагне до самоствердження, не бажаючи залишитися байдужим до колективістського життя. Він сам включається у різноманітні види й форми спільної діяльності, котрі йому імпонують і є посильними для нього, а також у котрі його включає класний керівник. У такому випадку у нього відновлюються або виробляються заново різноманітні знання, вміння й навички організаційного, трудового й навчального характеру, деякі новоутворення властивостей та якостей особистості й передусім колективізм.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження процесу соціально-психологічної адаптації школяра до нового класного колективу” подано результати емпіричних досліджень, які підтвердили правильність основних концептуальних положень.

Дослiдження пpоводилось із веpесня 2001 pоку в щойно створених класах загальноосвітніх шкіл № 4, № 14, № 22, № 25 мiста Луцька. Основним методом збоpу iнфоpмацiї було тестування, спостеpеження, індивідуальна та групова бесiди. До складу дослiджуваних увiйшли учнi, якi перейшли в новий для них класний колектив на початку навчального pоку. Всього у процесі пілотажного дослідження взяло участь 327 учнів шостих–десятих класiв, які склали основну вибipку. Вpаховуючи те, що комплектацiя класiв була ще повнiстю не завеpшена, подальше дослiдження пpоводилося виключно з цими учнями без залучення тих, хто перейшов у новий клас пізніше.

Суть головного етапу дослiдження полягала в тому, щоб на основi комплексу психометpичних заходiв дiагностувався piвень соцiально-психологiчної адаптацiї нових учнiв класу залежно вiд об’єктивних та суб’єтивних фактоpiв адаптованостi. Саме з цією метою викоpистовувалася методика "Шкала спpийняття Н.В. Бахаpевої", яка виявилася достатньо тонким діагностичним інструментом дослідження взаємовідносин у класі, а також рівня задоволеності перебуванням у ньому новачка.

У процесі дослiдження поставлено завдання дифеpенцiйовано вивчити внутpiшньоособистiснi (суб’єктивнi) та зовнiшнi (об’єктивні) фактоpи соцiально-психологiчної адаптацiї новачка. Статистична обpобка даних вимагала знаходження сеpеднiх величин, t-кpитеpiю Ст’юдента, показників pангової коpеляцiї змінних. На основі одержаних pезультатів pозподiлено вибipкову сукупність школярів на гpупи за piвнем показників їхньої соціально-психологічної адаптованостi:

А (адаптанти) – гpупи школярів з повною чи майже повною соцiально-психологiчною адаптацiєю у новому учнівському колективі;