СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, визначено дослідницькі методи, теоретико-методологічну основу; наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення роботи,  наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Статеворольова ідентифікація як психологічний феномен” викладено основні теоретичні підходи до досліджуваної проблеми у філософській, психологічній, педагогічний літературі, узагальнено здобутки вчених щодо вивчення категорії статі, розглядаються соціальні і психологічні чинники, які є важливою умовою становлення статеворольової ідентифікації  підлітків.

У першому підрозділі представлено проблема статі і статеворольової ідентифікації особистості в зарубіжній та вітчизняній психологічній науці як феномену особистості. Посилаючись на дослідження зарубіжних дослідників (А. Бандура, Л. Колберг, З. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, Е. Фромм, К.Юнг та ін.) і вітчизняних (В.О. Васютинський, Т.В. Говорун, В.Є. Каган, О.М. Кікінежді, І.С. Кон, Я.Л. Коломінський, В.В. Москаленко та ін.), було встановлено, що кожна теорія відображає лише певні сторони складного процесу детермінації статеворольової ідентифікації. Згідно з психоаналітичною теорією З. Фрейда, характеристики маскулінної-фемінної поведінки походять від конституційної сутності дитини. В теорії К. Хорні маскулінність розглядається як ідентифікація з батьком, а фемінність – як ідентифікація з матір’ю. Спрямування статеворольових настановлень дітей за біхевіористичною схемою заохочення-покарання відбувається у батьківській сім’ї (Б. Скінер). Самовизначення, самокатегоризацію та самоідентифікацію дитини відстоюють представники когнитивно-генетичної теорії (Л. Колберг, С. Томпсон, Х. Теджфел, Д. Юлліан). Прихильники теорії научіння акцентують увагу на спостереженні та імітації (наслідуванні) поведінки дорослих дітьми (А. Бандура, Д. Джексон, Д. Мастерс, П. Муссен, Е.  Маккобі). Вітчизняні вчені розглядають статеворольову ідентичність у зв’язку з розвитком самосвідомості (М.Й. Боришевський, О.М. Кікінежді, Т.М. Титаренко).

У „теорії гендерних схем” (С. Бем, У. Мітчел, К. Хелверсон) провідну роль у статеворольовій ідентифікації дітей відіграють численні стереотипізовані, статеворольові приписи, які функціонують як фільтри, що опосередковують сприйняття навколишнього соціуму через статевоспіввіднесені схеми. Гендерні схеми та традиційні ролі значно обмежують статеворольову поведінку, а маскулінні та фемінні моделі не повинні калькувати одна одну і мають інтегруватися у збалансоване утворення, в андрогінну модель поведінки, яка виявилася психологічно досконалішою та більш успішною у різних сферах діяльності (С. Бем, О. Вейнінгер, В.Є. Каган). Психологічна андрогінність виражає високі показники водночас за шкалами маскулінності та фемінності, вона пов’язана з високою самоповагою, наполегливістю, мотивацією до досягнень, внутрішнім відчуттям благополуччя, має багатий набір статеворольової поведінки і гнучко його використовує залежно від обставин. Тому нами розглядається саме андрогінність як необхідна умова універсалізації гендерних ролей, що стирає обмеження, зумовлені традиційними соціокультурними очікуваннями. На винятковій ролі соціально-культурного фактору при формуванні статеворольової ідентифікації наголошують Ю.Є. Альошина, А.С. Волович, Т.І. Юферева.

Теоретичний аналіз довів, що становлення статеворольової ідентифікації особливо інтенсивно відбувається у підлітковому віці. Особливу роль у її становленні відіграє наслідування (імітація) взірців дорослих чоловіків і жінок, уподібнення значущому іншому, ототожнення з ним, запозичення важливих його характеристик, що обумовлюється характером стосунків, формами спілкування підлітка з батьками, дорослими та однолітками. Все це зумовило постановку подальших завдань дослідження.

У другому підрозділі проаналізовано детермінанти розвитку статеворольової ідентифікації в підлітковому віці. На основі аналізу психологічних, педагогічних і соціологічних досліджень обґрунтовуються поняття „становлення” „розвиток”, „формування”. Аналізуються позиції дослідників (Н.Д. Зотов, Л.Е. Орбан-Лембрик) щодо поняття становлення особистості як багатогранного і складноструктурованого процесу, який передбачає активну взаємодію особистості з середовищем, в результаті чого індивід засвоює суспільний досвід через систему специфічних біологічних передумов. Аналіз літератури дав змогу визначити ознаки ідентифікації: вивчення даного явища як процесу реалізації прагнення суб’єкта до приналежності через ототожнення себе з іншим індивідом або групою, і включення вартостей, зразків та норм у свій особистий внутрішній світ. На підставі теоретичного аналізу обґрунтовується психолого-педагогічний підхід до розвитку людини, за яким він розглядається як процес становлення та формування особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Чинники становлення статеворольової ідентифікації підлітків ми розглядаємо як статеворольові настанови, що утворилися під впливом сім’ї, школи, однолітків, педагогів та інших значущих факторів, а саме гендерних особливостей профільного навчання та змісту шкільних підручників.

У третьому підрозділі розглядаються соціально-психологічні чинники становлення статеворольової ідентифікації підлітків та методологічний підхід до їх дослідження. За твердженням Д. Гевіртца, ідентифікацію слід розглядати як набуття і засвоєння цінностей, ідеалів, ролей, моральних якостей іншої значущої особи, зокрема батьків. Тотожні погляди знаходимо у працях вітчизняних науковців (М.І. Алексєєва, Т.В. Говорун, О.І. Захаров, З.Г. Кісарчук, В.П. Кравець, О.Б. Насонова, В.І. Стахневич). Учені визнають загальну тенденцію, що проявляється у детермінації поведінки дітей відповідно до своєї статі через ідентифікацію з батьками. Наслідування ролей чоловіка і жінки, батьківської та материнської моделі поведінки і сприймання себе в навколишньому світі стає однією з головних домінант розвитку у підлітковому віці. Батьківська сім’я, з усіма тонкощами її внутрішньої та зовнішньої взаємодії, залишається підвладною багатьом гендерним стереотипам і є найважливішою детермінантою становлення статеворольової ідентифікації підлітків.

На становлення статеворольової ідентифікації підлітка суттєвий вплив мають особистісні детермінанти: статева свідомість, самосвідомість, образ „Я” тощо. У зв’язку з цим розглядається статева „Я-концепція”, яка передбачає єдність і тотожність позитивних образів, що можуть бути неузгодженими між реальним та ідеальним „Я”, і стати причиною кризи розвитку особистості, ускладнюючи її статеве самовизначення. „Я-концепція” виступає як набір когнітивних репрезентацій самості, що формують дві підсистеми – соціальну і особистісну – ідентичності (Г. Теджфел, Дж. Тернер). „Я-концепція” не просто надає індивідові вірогідні відомості про себе, а допомагає виробити ефективні життєві орієнтації та виконує роль детермінанти активності суб’єкта у різноманітних суспільних стосунках із середовищем.

У дисертаційному дослідженні в цьому плані розглядається і освіта, яка накопичує, зберігає та передає соціальний досвід, цінності, норми та гендерні стереотипи щодо призначення чоловіка і жінки. Під гендерними стереотипами розуміються схематизовані, емоційно забарвлені, стійкі загальноприйняті образи чоловіків і жінок, що поширюються на всіх представників соціальних груп (І.В. Грошев, Ч. Кулі, Д. Мід, Н. Смелзер, Т. Шибутані). Особлива увага приділяється процесу навчання та виховання в умовах школи, де формуються найбільш розповсюджені, сталі гендерні стереотипи особистості, які проявляються в соціальній діяльності, що регулюється рольовою структурою суспільства. На основі здійсненого аналізу доробку науковців встановлено, що учениці та учні є суб’єктами різних статеворольових очікувань, вони набувають різного досвіду, розвивають різні здібності, інтереси, образ „Я” у цьому контексті.

Проте, у розглянутих психолого-педагогічних працях увага приділяється передусім проблемам гендерного становлення особистості взагалі, практично не дослідженим є вплив профільного навчання та гендерного змісту шкільних підручників як важливих чинників становлення статеворольової ідентифікації підлітків. Слугуючи насамперед носієм знань з певної галузі, підручник водночас є опредмеченою формою світосприйняття його розробника, що опосередковано впливає на формування статевої свідомості та самосвідомості учня або учениці. Гендерні стереотипи нерівності статей, які представлені в текстах та ілюстраціях підручників, де, зокрема, він (хлопець, чоловік) діє, а вона (дівчина, жінка) обслуговує, формують психологічну основу закріплення гендерної нерівності у свідомості та самосвідомості підлітків.

На основі проведеного теоретичного аналізу та його узагальнення запропоновано особистісно-гендерний підхід до вивчення чинників статеворольової ідентифікації підлітків, який здійснюється через сукупність принципів:

1.    Принцип об’єктивності, паритетності, цілісності в аналізі і розвитку статеворольової ідентифікації особистості.

2.    Принцип розвитку гендерної свідомості і самосвідомості у діяльності, що необхідно для правильного розуміння прояву і розвитку „Я-концепції” особистості, освоєння нею статевих ролей.

3.    Принцип наступності, який передбачає послідовність у передачі гендерних знань молоді, їх адекватність віковим можливостям дитини, поступове розширення інформаційного гендерного поля, в якому авторитет джерела інформації (педагог, психолог, лікар) є важливою умовою нормального психосексуального розвитку особистості.

4.    Принцип гендерного паритету при створенні підручників, за яким необхідною умовою є „формула рівності”, що передбачає рівні права та можливості жінок і чоловіків як суб’єктів змін у соціальних, економічних і політичних процесах.

5.    Принцип збереження природної доцільності статевооптимальних та біологічно доцільних властивостей статевої належності особистості.

Таким чином, принципи особистісно-гендерного підходу забезпечують адекватні можливості для подальшого експериментального дослідження теоретично виокремленних соціально-психологічних чинників становлення статеворольової ідентифікації підлітків: а) розвиток образу „Я” у статевій самосвідомості підлітків та система їх уявлень про сучасного чоловіка і жінку; б) психологічні особливості сімейного виховання та батьківські статеворольові установки; в) гендерні стереотипи та настанови вчителів; г) гендерний зміст навчально-методичної літератури та шкільних підручників; д) спрямованість профільного навчання.

У другому розділі „Експериментальне дослідження впливу соціально-психологічних чинників на становлення статеворольової ідентифікації підлітків” розкрито програму і методику дослідження, обґрунтовується загальна стратегія та логіка здійснення констатувального експерименту, наводяться результати кількісного та якісного аналізу отриманих даних і основні висновки дослідження.