СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТОСТІ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ ЯК ЛІДЕРА ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, розкрито методологічну і теоретичну основу, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Соціально-психологічні особливості особистості сільського вчителя в контексті формування громадської думки” проаналізовано стан досліджуваної проблеми в науковій літературі, уточнено сутність і структуру поняття соціально-психологічної характеристики особистості як сукупності значущих для конкретних соціальних умов рис, що мають певне кількісне вираження, поєднуються у фактори та інтерпретуються під певним кутом зору.

Для з’ясування суті взаємодії та взаємовпливу особистості і соціального оточення важливими виявилися положення, у яких ідеться про двоїсту соціально-індивідуальну природу людської особистості – її зовнішній і внутрішній зміст, ендо- та екзопсихічні явища, поєднання індивідуального і соціального (В. Бехтерєв, Л. Виготський, В. М’ясищев).

Установлено, що в описі соціальної сфери сільського вчителя слід зосереджувати увагу на діяльнісних характеристиках його як суб’єкта і пам’ятати про те, що вчитель як активний, ініціативний та освічений представник сільського соціуму перебуває з ним у постійній взаємодії, унаслідок чого відбувається певна зміна групових уявлень, соціальних позицій і психологічних настановлень. Отже, найкращий спосіб описати особистість освітянина, дати їй соціально-психологічну характеристику – це відобразити її в процесах, найважливішими з яких можуть вважатися  діяльність і спілкування.

Було виявлено, що форми приймання рішення в побутовій діяльності  служать критерієм, який “пронизує” інші форми соціального життя, у тому числі і сферу громадського лідерства. Різні аспекти такої детермінації вивчали у своїх дослідженнях М. Бобнєва, Л. Божович, Ю. Машбиць, Н. Наумова, В. Редько, А. Файоль, Ю. Швалб.

Соціально-психологічна структура особистості охоплює цілий ряд позицій: ментальність, мотиваційну сферу (спрямованість, життєві цілі і плани, життєвий шлях), ціннісно-змістову сферу, когнітивні характеристики (картина світу), характеристики Я (“Я-концепція”, “Я-образ”, самоставлення, самооцінка), локус контролю, соціально-психологічну компетентність, соціальні почуття (С. Рубінштейн, А. Деркач, А. Сухов, Т. Титаренко та ін.). Ці складові так чи інакше можна відобразити через опис соціально-психологічних характеристик, що часто виявляються в конфігурації особистісних рис.

Особистість має вивчатися у зв’язках з певною діяльністю або феноменом соціального життя. Активність особистості в ситуативній сфері і її поведінкова лінія – це взаємозумовлювальна і рухлива причинно-наслідкова система, що має дихотомічну суть і визначається як унікальними особистісними рисами, так і ситуаційними змінними. Тому вивчати сільського вчителя як одного з лідерів громадської думки потрібно з трьох позицій: його соціального статусу, діяльності та особистісних рис.

К. Холл і Г. Ліндсей трактують рису як стабільну схильність поводитися певним чином, що виявляється в поведінці людини в різних соціальних умовах. Під поняттям риси особистості А. Лоуренс, Л. Первін, О. Джон, П. Олівер розуміють узгодженість і стабільність індивідуальних реакцій на різнорідні ситуації. Риси часто розглядаються як властивості, і береться до уваги той факт, що окрема інтегральна властивість особистості може визначатися як сукупна системна властивість, що виявляється в діяльності та спілкуванні.

Риси, які підлягають стійкій кореляції, об’єднуються у фактори, що вирізняються певною узагальненістю і визначаються за допомогою кількісного показника. Згідно із структурною теорією рис особистості Р. Кеттела, особистість – це те, що дає змогу передбачити поведінку людини в ситуації, визначає її дії під час зіткнення з певною ситуацією. Таким чином, риси – це своєрідні одиниці особистості, на підставі яких можна висувати прогностичні гіпотези про її можливу поведінку. С. Клонінґер вважає, що список Кеттела, який складається із 16 факторів, забезпечує перелік показників для будь-якої особистості.

Розуміння проблеми істотно поглибили ситуаційно зорієнтовані погляди на поведінку особистості в соціумі, згідно з якими ситуаційні змінні визнаються за не менш, а часом і більш важливі для визначення алгоритму діяльності людини, ніж диспозиційно-особистісні. Основні чинники середовища, які формують людську поведінку, описували Д. Блас, У. Бронфенбреннер, Н. Кантор, Д. Кенрік, В. Мішель, Е. Садала, Д. Шварц, Н. Шуте. Розглянуто інтерактивно-феноменологічну природу міжособових стосунків і поведінки індивіда з погляду інтеракціоністських позицій (Р. Арсен, Е. Динер, Р. Еманс, Н. Ендлер, Дж. Мід).

Обґрунтовано доцільність застосування положення Е. Берна про транзакцію як одиницю комунікації. На його думку, людина, яка звертається до іншої по пораду чи допомогу, дає їй так званий транзакційний стимул, на який отримує транзакційну реакцію. За Берном, це і є одиниця спілкування. Кількість транзакційних стимулів, які отримує людина, може служити показником залученості людини в соціум, а також і її впливовості.

Було зроблено загальний висновок про те, що лідером громадської думки на селі є особа, яка завдяки своєму соціальному становищу, особистісним рисам та настановленням, а також відповідно до очікувань оточення активно займається суспільно корисною діяльністю, відгукується на звернення односельчан, розв’язує конкретні проблеми їхнього життя або надає матеріальну чи моральну підтримку. Така особа може викликати довіру в представників сільського соціуму, визначати шляхи й форми їхньої спільної діяльності, впливати на формування громадських поглядів, пріоритетів, уподобань.

У другому розділі “Соціально-психологічний статус учителя в проблемному полі сільського соціуму” описано зміст і результати трьох етапів емпіричної частини роботи. Протягом цих етапів послідовно вивчалися психологічні відмінності між сільськими і міськими вчителями, установлювався перелік найактуальніших проблем сільського життя та коло найбільш значущих осіб, які здатні впливати на їхнє розв’язання, з’ясовувався соціальний статус сільського вчителя серед інших важливих персонажів сільського соціуму та характер проблем, із якими до нього звертаються односельчани, визначалися особистісні риси вчителя, які становлять соціально-психологічну основу його лідерського потенціалу.

На першому етапі в 2002 р. у Вінницькому інституті післядипломної освіти педагогічних працівників було опитано по 26 сільських і міських учителів за багатофакторним опитувальником Р. Кеттела. Отримані за всіма факторами результати було згруповано за трьома напрямами: інтелектуальні особливості, емоційно-вольові особливості, комунікативні риси та особливості міжособової взаємодії.

Дослідження показало наявність певної переваги міських учителів перед сільськими за інтенсивністю використання інтелектуальних функцій, що може бути наслідком тієї обставини, що інтелект міського вчителя має вищу практичну спрямованість, більше залучений до роботи та вище цінується оточенням. Натомість у сільському середовищі відчутніше бракує достатніх заохочувальних чинників, що спонукали б учителів до розвитку та активного застосування їхніх інтелектуальних здібностей.

Що стосується емоційно-вольових властивостей, то їхня оцінка загалом продемонструвала брак істотної різниці між сільськими і міськими вчителями.

Найбільшу ж відмінність зафіксовано на рівні комунікативних властивостей та особливостей міжособової взаємодії. Сільський учитель виявляється більш комунікабельним, ініціативним у міжособовому спілкуванні, доброзичливішим, щирішим у контактах з учнями та громадськістю. Особливу цінність становлять такі його риси, як відкритість, уважність, м’якосердість, активність у залагоджуванні конфліктів, толерантність до критики, здатність переживати яскраві емоції, відгукуватися на події.

На другому етапі в 2004 р. було опитано 200 респондентів у трьох селах Вінницької області. Головним результатом цього етапу стало визначення найбільш важливих проблем та значущих персонажів сільського життя.

На основі контент-аналізу відповідей респондентів отримано переліки сфер, до яких належать основні особисті та загальносільські проблеми селян. Особистими проблемами є: безробіття; водопостачання; заготівля палива; здоров’я; землекористування; навчання й виховання дітей або внуків; побутові умови; подорожчання продуктів; фінанси. Загальні проблеми села – це: алкоголізм; безгосподарність; безробіття; водопостачання; газифікація; екологія; забезпечення громадян пенсійного віку; неефективне керівництво; низька зарплатня; освітлення; побутові умови; рівень культури молоді; стан доріг; телефонізація.

Особами, які, на думку селян, можуть виявитися корисними у розв’язанні особистих проблем, є: голова КСП; директор школи; друг; колега по роботі; лікар; підприємець; працівник культури; працівник сільради; продавець; родич; священик; сільський голова; сільський депутат; сусід; учитель; фермер. Проблеми всього села найефективніше можуть розв’язувати: голова КСП; державне керівництво; директор школи; лікарі; обласне керівництво; підприємства та установи на території села; підприємці; працівники культури; районне керівництво; сільський голова; сільські депутати, працівники сільради; продавці; церква, священик; школа, учителі; фермери.

Отримані переліки лягли в основу опитувальника для стандартизованого інтерв’ю, що застосовувалося на третьому етапі дослідження в 2005–2006 рр., де вивчалися уявлення сільських жителів про соціальний статус учителя та його особистісні риси. Було опитано 400 осіб у п’яти селах Вінницької обл., серед яких 42,2% становили чоловіки, 57,8% – жінки, 15,5% – особи віком до 30 років, 46,2% – 30–50 років, 38,2% – понад 50 років, що відповідає загальній демографічній структурі сільського населення області.

Запитання стосувалися проблем, які були в респондента протягом кількох останніх місяців, або могли виникнути протягом кількох наступних місяців, або мали загальний для всього села характер. Після визначення проблем ставилося запитання про звертання у зв’язку з ними до кого-небудь по пораду або допомогу. Якщо серед названих респондентом осіб був хтось з учителів (або директор школи), респондентові пропонувалося охарактеризувати цього педагога за методикою особистісного диференціала. (Його зміст становили показники багатофакторного опитувальника Р. Кеттела, доповнені складовими “великої п’ятірки” та властивостями, раніше визначеними в результаті опитування вчителів). Якщо називався представник іншої категорії, то і його характеризували за цією ж методикою.

Запитання про проблеми ставилися, доки серед названих авторитетних осіб не з’являвся вчитель. Якщо ж у зв’язку з усіма переліками проблем нікого з учителів не було названо, то ставилося конкретне запитання про наявність серед учителів, які працюють у селі, авторитетної для респондента особи, і саме цей учитель оцінювався.

У цьому опитуванні за частотою називання найчастіше фігурувала проблема браку фінансів, далі йшли (у порядку спадання) проблеми здоров’я, побутові умови, землекористування, паливо, безробіття, водопостачання, подорожчання, навчання. Отже, проблеми, пов’язані з навчанням, зайняли лише дев’яте місце, а звернення з відповідної проблематики становили 3,7% всіх звернень.

Звернення респондентів адресувалися всім визначеним у ході попереднього опитування значущим категоріям сільського населення. За кількістю звернень абсолютним лідером став сільський голова, на другому місці – голова КСП, далі – лікар, родич, депутат, друг та ін. (рис. 1). За кількістю звернень сільський учитель посів 12 місце, директор школи – 15. Загалом кількість звернень до сільського вчителя разом із директором школи становила 3,9%.

Подібні кількісні співвідношення отримано на основі відповідей про особисті проблеми, які можуть виникнути в майбутньому, і загальні проблеми села.

Особистісний диференціал, побудований на уявленнях селян про авторитетного сільського вчителя, має такий вигляд (рис. 2).

Семантичний профіль особистості вчителя вийшов досить позитивним, можливо, певною мірою ідеалізованим, адже в кожному випадку давалася характеристика авторитетному вчителеві і, таким чином, було отримано особистісний профіль учителя – лідера серед односельчан – із яскраво вираженими позитивними властивостями, які бачить у ньому сільський житель. Ідеться насамперед про такі риси, як доброта, емоційна врівноваженість, практичність, проникливість, добросовісність, послідовність, надійність, досвідченість, порядність, відповідальність, активність, кмітливість.

Було побудовано профілі особистості сільського вчителя за оцінками представників різних статевих та вікових груп. Так, в оцінках учителів респондентами-чоловіками спостерігається дещо менша увага до позитивних рис, ніж у жіночих оцінках.

Молоді респонденти оцінюють сільського вчителя порівняно скептичніше. Натомість респонденти середнього віку сприймають його набагато оптимістичніше. А от респонденти старшого віку знову оцінюють вчителя скромніше і подібніше до оцінок молоді.