СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ ГИМНАЗИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В КРЫМУ (XIX – НАЧАЛО XX ВЕКА)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми й аргументовано її хронологічні межі; визначено мету, завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методи, наукову новизну, практичну значущість; подано дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження, їх упровадження в практичну діяльність, публікації автора та структуру дисертаційної роботи.

Перший розділ – „Історико-теоретичні основи дослідження становлення та розвитку гімназійної освіти” – присвячено історіографічному аналізу досліджуваної проблеми; визначено й обґрунтовано зміст уявлень про сутність гімназій і гімназійної освіти в різні історичні періоди; конкретизовано соціально-педагогічні засади діяльності гімназій Криму в XIX – на початку XX століття; підкреслено роль гімназійної освіти в розвитку особистості та формуванні інтелектуально-культурного потенціалу кримчан; виявлено соціально-політичні передумови й етапи становлення, розвитку гімназійної освіти в Криму в XIX – на початку XX століття.

На основі ретроспективного аналізу наукової, краєзнавчої, етнографічної, історичної літератури, періодичних видань, дисертаційних робіт та
архівних джерел доведено, що в працях науковців ХІХ століття Х. Зенкевича,
Ф. Лашкова, В. Лопатіна, Д. Мишкіна, Н. Щербіни розглянуто окремі питання організації гімназійних навчальних закладів, підкреслено їх значення в розвитку середньої освіти Криму. В ХХ – на початку ХХI століття в працях О. Гриви,
О. Глузмана, Н. Дундук, О. Новикової, П. Павленка, Л. Редькіної, Т. Шушари розкрито окремі питання становлення та розвитку гімназій окремих
регіонів Криму.

Аналіз сучасної соціально-філософської літератури та наукових досліджень дозволив конкретизувати зміст понять: „гімназійна освіта” визначивши його як підвищений загальноосвітній рівень, заснований на варіативності навчання та спрямований на виховання гармонійно розвиненої культурної людини;
„гімназія” – як базовий тип середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів за профілем, обраним учнями, і такий, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну та загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей. Доведено, що гімназійна освіта передбачає: отримання знань, умінь і навичок понад державний освітній стандарт; фундаментальність і науковість знань; переважання гуманітарного циклу дисциплін; індивідуалізацію навчання учнів; спецкурсову профілізацію навчання; формування високоосвіченої особистості; націленість учнів на вибір вищого навчального закладу.

Виявлено, що головним завданням гімназійних навчальних закладів Криму в XIX – на початку ХХ століття було поширення освіти та підвищення інтелектуально-культурного рівня населення. Процесс становлення, розвитку гімназій Криму в XIX – на початку ХХ століття зумовлений специфікою його географічного розташування та кліматичними умовами, своєрідністю національно-економічного розвитку, регіональною ментальністю й особливостями губернської освітньої політики.

На основі системно-історичного підходу виокремлено соціально-
політичні передумови становлення та розвитку гімназійної освіти Криму в
XIX – на початку XХ століття: 1) включення Криму до Росії, заснування Таврійської губернії (1802 рік) сприяло змінам у системі освіти, що призвело до створення навчальних закладів різних типів, серед яких були і гімназії; 2) затвердження обов’язкових типів закладів освіти в навчальних округах Росії поклало початок функціонуванню вітчизняної державної системи народної освіти Криму в першій половині ХІХ століття, що була представлена парафіяльними, повітовими училищами та губернською гімназією; 3) Кримська війна
(1854–1856 рр.) вимагала створення навчальних закладів (воєнних гімназій) для отримання чоловічим населенням півострова гімназійної освіти; 4) cкасування кріпацтва висунуло нагальну потребу в освіті, яка б надавала можливість продовжити навчання в середніх навчальних закладах (зокрема в гімназіях); 5) багатонаціональний склад Криму та заселення його переселенцями викликало необхідність відкриття національних шкіл, де відчувалась зростаюча потреба в педагогічних кадрах, підготовка яких здійснювалась у гімназіях; 6) зростання міст, розвиток промислового виробництва, торгівлі, капіталізація сільського господарства вимагало грамотних і професійних фахівців, і це призвело до відкриття гімназій, комерційних, ремісничих і професійних училищ. Доведено, що в XIX – на початку XX століття в органічній єдності з політичним, соціальним, культурним розвитком Криму відбувалося становлення та розвиток гімназійної освіти в межах загальної середньої освіти.

Визначено й обґрунтовано етапи щодо розбудови гімназійної освіти, окреслено їх хронологічні межі: перший етап – із 1802 року до 1863 року (створення Таврійської губернії (1802); поява „Устава учебных заведений, подведомственных университетам” (1804), отримання гімназіями статусу самостійних навчальних закладів; відкриття першої в Криму Таврійської чоловічої казенної гімназії (1812) з вивченням латинської та грецької мов, античної літератури й історії); другий етап – із 1863 року до 1890 року (прийняття „Устава гимназий и прогимназий” (1864), „Положения о женских гимназиях и прогимназиях” (1870) та „Устава гимназий и прогимназий” (1871); реформування системи шкільної освіти; відкриття чоловічих (Керченської (1863), Євпаторійської (1876), Феодосійської (1883) та жіночих гімназій (Сімферопольської (1871), Феодосійської (1872), Євпаторійської (1873), Керченської (1873) та Севастопольської (1875); уведення загальнодержавних програм і навчальних планів; посилення впливу церкви на розвиток гімназійної освіти; третій етап – із 1890 року по 1918 рік (уведення „Таблиць кількості уроків на тиждень у чоловічих гімназіях” (1890), які передбачали скорочення часу на вивчення класичних мов (грецької та латинської), збільшення кількості навчальних годин на вивчення російської мови, географії, історії, фізики, чистописання та малювання; активний розвиток приватної гімназійної освіти; демократизація навчального процесу в гімназіях; розробка та застосування прогресивних методів навчання і виховання; послаблення впливу церкви; зміна влади та революційні події; проведення освітніх реформ, спрямованих на ліквідацію, реорганізацію гімназій в єдині трудові школи).

Виявлено, що 1 вересня 1812 року в Криму (м. Сімферополь) відкрито  казенну чоловічу гімназію з чотирирічним курсом навчання під назвою – „Таврійська чоловіча казенна гімназія”, яка була однією з перших у губернії. Встановлено, що в 1871 році відкрито першу Сімферопольську жіночу семирічну гімназію шляхом реорганізації Сімферопольського казенного жіночого училища першого розряду на основі „Положення про жіночі гімназії” від 24 травня
1870 року.

Доведено, що в дореволюційний період гімназія виступала провідним типом середнього загальноосвітнього навчального закладу, який надавав повноцінну, фундаментальну середню освіту та пріоритетне право вступу до вищого навчального закладу, а гімназійна освіта – процесом, що мав класичну спрямованість і характеризувався багатопредметністю, енциклопедичністю й академічністю. Дослідженням встановлено особливості гімназійної освіти, а саме: надання загальної освіти, підготовка до вступу в університет, виховання культурної людини; можливість займатися вчительською діяльністю в повітових і нижчих училищах, збереження традицій виховання й освіти.

У результаті проведеного дослідження виявлено закономірності гімназійної освіти Криму в XIX – на початку XX століття, а саме: створення системи гімназійної освіти з урахуванням соціально-економічних і культурних потреб регіону; розширення чоловічих і жіночих гімназій; удосконалення системи гімназійної освіти на основі досягнень вітчизняної та зарубіжної педагогіки; підготовка вчителів для повітових і парафіяльних училищ; удосконалення навчально-виховного процесу; розширення освітніх програм і їх світський характер.

Зроблено висновки, що на території Російської імперії (а відповідно на території Таврійської губернії) гімназійна освіта розвивалась швидкими темпами лише з другої половини XIX століття. Суспільством та урядом здійснено освітні реформи, відкрито нові гімназійні навчальні заклади, що вплинуло на процес розвитку середньої освіти та сприяло збереженню духовно-культурного потенціалу кримчан.

Другий розділ – „Становлення і розвиток гімназійної освіти в Криму (XIX – початок XX століття)” – присвячено аналізу змісту і форм навчально-виховної роботи гімназій півострова XIX – початку ХХ століття, які розглянуто за принципом гендерної рівності (чоловічі та жіночі) за статутом заснування навчальних закладів (державні та приватні) і хронологічною послідовністю; обґрунтовано доцільність використання досвіду гімназій Криму в XIX – на початку ХХ століття щодо реформування сучасної гімназійної освіти на півострові.

У дослідженні схарактеризовано систему гімназійної освіти Криму в
XIX – на початку ХХ століття, що задовольняла потребу кримчан в отриманні середньої освіти. Встановлено, що в цей період на півострові існувало
23 гімназії, з них чоловічих – 9 (Євпаторійська, Карасубазарська, Керченська, Сімферопольська, Феодосійська, Ялтинська санітарна (з інтернатом), Сімферопольські приватні гімназії М. Волошенко та Е. Свіщева), жіночих – 14 (Євпаторійська, Карасубазарська, Керченська, Сімферопольська, Севастопольська, Ялтинська, Феодосійська, Євпаторійська приватна гімназія
Г. Рущінської й Г. Миронович, Керченська приватна гімназія Е. фон-Таубе, Сімферопольські приватні гімназії Є. Олівер і В. Станішевської), в тому числі державних – 14 і приватних – 9, які стали найважливішими науковими, культурними, освітніми й організаційно-методичними центрами не лише Криму, а й Таврійської губернії. Доведено, що гімназії на території Криму розподілялися нерівномірно та розташовувалися переважно в Сімферопольському, Ялтинському і Феодосійському повітах.

З’ясовано своєрідність функціонування гімназійної освіти Криму в XIX – на початку XX століття: відкриття нових гімназій, перетворення  міських училищ у гімназії, виникнення гімназій на базі приватних навчальних закладів першого розряду та реорганізація прогімназій у гімназії; розвиток жіночих гімназій; поширення освітніх можливостей серед національних меншин; зацікавленість багатьох верств населення в отриманні середньої освіти.

Ретроспективний аналіз діяльності гімназійних навчальних закладів на основі архівних документів та епістолярної літератури дав можливість виявити основну мету гімназійної освіти – засвоєння загальноосвітніх знань, умінь і навичок, формування всебічно розвинутої, гармонійної особистості та підготовка її до вступу в класичний університет. Доведено, що мета, завдання, зміст гімназійної освіти Криму в XIX – на початку ХХ століття формувалися відповідно з політичною ситуацією й особистими поглядами на цю проблему уряду, а також залежали від типу гімназійного навчального закладу.

Аналіз архівних матеріалів свідчить, що міська влада Криму та земства витрачали значні суми на розвиток гімназійної освіти: підвищували оплату вчителям за їхню працю, асигнували гроші на викладання додаткових навчальних предметів (у тому числі й іноземних мов), придбання нових книг для бібліотек і навчальних посібників. За даними історичних записок, матеріалів архівів з’ясовано, що в своїй структурі гімназії мали фундаментальну й учнівську бібліотеки, навчальні кабінети (фізичний, природознавчо-історичний, географічний), музеї (археологічні, історичні), метеорологічні станції, що свідчило про світський характер гімназійної освіти Криму в XIX – на початку
ХХ століття. На основі звітів про діяльність гімназій виявлено, що на утримання гімназій 72,5% коштів надходило з місцевих джерел і 28% – із державної скарбниці.

У дослідженні встановлено, що прийом учнів у гімназії Криму відбувався на підставі конкурсних іспитів та з урахуванням становості дітей; навчання в кримських гімназіях було платним, що свідчить про їх належність до привілейованих навчальних закладів для дітей із забезпечених сімей. Доведено, що плата за навчання в чоловічих гімназіях (50–180 рублів) була значно вищою, ніж у жіночих (55–120 рублів).

На основі аналізу архівних документів, матеріалів кримських музеїв, періодичних видань ХІХ століття доведено, що гімназійну освіту могли отримати жінки різної національно-релігійної приналежності та соціального статусу, з різними матеріальними можливостями та здібностями. Після закінчення восьмого додаткового класу жіночих гімназій дівчата отримували педагогічну освіту (звання домашніх наставниць і домашніх учительок), що надавало їм право викладати в початковій школі.

Встановлено, що об’єктивним явищем у Криму в XIX – на початку
ХХ століття став процес демократизації гімназійної освіти, що свідчило про збільшення різночинного елементу соціального складу учнів – міщан, дворян, купців і селян. У чоловічих гімназіях більша кількість була дітьми міщан – 34,6%, а діти дворян і чиновників складали – 26,2%, у жіночих переважала кількість дітей міщан – 46,9%, діти дворян, чиновників і селян складали – 20%. Серед учнів були представники різних національних груп і конфесій.

Аналіз навчальних планів і програм гімназій свідчить, що на півострові в XIX – на початку XX століття зміст гімназійної освіти неодноразово змінювався та визначався пошуком оптимального рівня співвідношення суспільно-гуманітарного та природничо-математичного компонентів освіти в навчальному процесі. В гімназійній освіті Криму досліджуваного періоду провідне місце займали гуманітарні дисципліни та мови. В чоловічих гімназіях вивчали Закон Божий, філософію, російську мову з церковно-слов’янською, логіку, латинську та грецьку мови, математику, а також фізику та фізичну географію, історію загальну та російську, географію, німецьку та французьку мови, чистописання та малювання, гімнастику; в жіночих, окрім названих предметів вивчали педагогіку, психологію, рукоділля, спів і танці.

Вивчено й проаналізовано зміст і форми навчально-виховної роботи гімназій Криму XIX – початку ХХ століття, що надає можливість стверджувати, що впровадження знань у навчально-виховний процес гімназій поєднувалося з демократичною, культурологічною, національною спрямованістю суспільної діяльності та потребами регіону. В гімназіях, поряд із традиційною урочною системою, застосовувалися різні форми навчання та виховання учнів:
1) додаткові заняття з дисциплін у позаурочний час (лекції та бесіди вчителів, історичні читання, проведення експериментів; 2) екскурсії (природничо-географічні, історичні та виробничі), 3) відвідування музеїв, кінематографа; 4) організація літературних вечорів і літературно-музичних свят, які сприяли збагаченню знаннями, а також культурному й естетичному розвитку учнів гімназії. Під час Першої світової війни найбільшого поширення набули благодійні заходи, лотереї, вистави, збір пожертвувань, що сприяло формуванню морально-етичних цінностей гімназиста: патріотизм, співчуття та співпереживання до долі Батьківщини і свого народу, чесність,
порядність, обов’язковість.

У ході дослідження встановлено, що в гімназіях існувала особлива система заохочень („золота” та „чорна” дошки, нагорода подякою, книгою, репетиторство кращих учнів у молодших класах) і покарань (одиночне ув’язнення в карцер на певний час; одиночне сидіння в класі, догана інспектора, директора, класного наставника, відрахування з гімназії) учнів. Нагляд за гімназистами покладено на директора й інспектора гімназії, вчителів, класних наставників і батьків.

На основі аналізу архівних документів, навчальних планів, протоколів засідань педагогічних нарад вивчено діяльність педагогів, просвітителів, які зробили значний внесок у розвиток гімназійної освіти Криму, таких, як
М. Волошенко, Є. Оливер, Г. Рущінська, І. Сабін-Гус, В. Станішевська 
В. Харкеєвич, Е. фон-Таубе.

На основі методу інтерпретації й узагальнення опрацьованих матеріалів обґрунтовано можливості творчого використання досвіду гімназійної освіти Криму в XIX – на початку ХХ століття в реформуванні сучасної гімназійної освіти на півострові. Доведено, що наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття в Криму відновлено діяльність гімназій, а саме: № 1 імені К. Ушинського (м. Сімферополь, гімназія імені А. Чехова (м. Ялта), гімназія імені І. Сельвинського (м. Євпаторія) та інші, які успішно функціонують на основі досвіду попередніх століть.