СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету й основні завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі “Теоретичні й прикладні засади стратегічного планування в контексті управління діяльністю машинобудівних підприємств” уточнено понятійний апарат стосовно категорій “логіка стратегічного планування”, “стратегічна поведінка”; розглянуто передумови виникнення стратегічного планування у світових масштабах та в Україні зокрема; проаналізовано принципи та моделі стратегічного планування.

На основі аналізування опрацьованих за темою дослідження літературних джерел сформульовано визначення поняття “стратегічне планування”. Відповідно до якого стратегічне планування розглядається як самостійна підсистема, системний та раціональний характер функціонування якої спрямований на досягнення чітко сформульованої місії, цілей, завдань шляхом ефективного використання розумового потенціалу персоналу та іншого ресурсного забезпечення підприємства, орієнтована на довготермінову перспективу.

Результати проведених досліджень з визначення чинників, що негативно впливають на процес стратегічного планування, яка дозволяє виділити бар’єри в стратегічному плануванні. У процесі дослідження поділено їх на чотири групи: люди, простір, час, процес та віднести до кожної з груп певні чинники, які впливають на них найбільше.

Одним із найважливіших елементів науки планування є її інструментарій, методологічний апарат. Під час формування компетентної бази теорії стратегічного планування було проаналізовано моделі, які використовують у плануванні. Для уточнення й систематизації накопичених наукових праць в галузі стратегічного планування моделі було згруповано: 1) залежно від орієнтації – серед основних класифікаторів було виділено такі: споживачі, ресурси, ринок, галузь; 2) залежно від призначення – основні групи моделей: орієнтовані на вивчення оточення (середовища діяльності) та орієнтовані на вимірювання досягнень у бізнесі.

Теоретичне дослідження складу принципів стратегічного планування показало, що до цих пір відсутнє єдине, загальноприйняте бачення даної проблематики. Проте можна виділити найбільш обґрунтовану класифікацію, згідно з якою процес стратегічного планування включає загальні принципи – безперервності, точності, єдності, участі, збалансованості, ітеративності, науковості. Запропоновано ввести принципи стратегічного потенціалу, стратегічного мислення, стратегічної поведінки та логіки стратегічного планування.

Виходячи із першорядних положень теорії управління, запропоновано модель взаємозв’язку загальних принципів та бар’єрів стратегічного планування, за якою накладання принципів стратегічного планування на бар’єри ліквідуватиме їх за рахунок дії загальних принципів.

У другому розділі “Аналізування процесу стратегічного планування в контексті управління діяльністю машинобудівних підприємств” проведено комплексний економіко-математичний аналіз діяльності підприємств машинобудівної галузі; досліджено сучасний стан, тенденції та особливості здійснення стратегічного планування діяльності підприємств.