Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ / Медиакоммуникации и журналистика
Название: | |
Альтернативное Название: | ТЕНДЕНЦИИ И ПЕРСПЕКТИВЫ евроинтеграционных процессов В газетной периодике УКРАИНЫ И ПОЛЬШИ |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано вибір наукової теми, її актуальність, зв’язок роботи з науковими інститутськими та кафедральними темами, визначено мету та завдання дисертації, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито новизну, практичне значення здобутих результатів і запропонованих висновків, відзначено особистий внесок дисертанта у розробку порушеної теми, показана апробація результатів наукового пошуку на конференціях, подано структуру дисертації. У першому розділі “Політика України та Польщі в процесі євроінеграції у контексті наукових досліджень” дисертант звертається до пресознавчих та історико-політологічних досліджень з окресленої теми, а також до теоретико-методологічних засад і законодавчої бази існування ЄС. Сьогодення потребує виокремлення реальних національних інтересів країни, вироблення ефективної стратегії та дієвої тактики щодо їх реалізації. У цьому зв’язку постає необхідність наукового пошуку відповідного місця держави у світовій глобальній, політичній та економічній системах. Врахування досвіду країн Центрально Східної Європи (ЦСЄ), накопиченого на шляху інтеграції до Євросоюзу, здобутки та втрати внаслідок їх приєднання є важливим аспектом зовнішньополітичної стратегії України як до цих країн, так і до Європейського Союзу. Підрозділ 1.1. “Історико-політологічний, джерелознавчий огляд літератури з проблем євроінтеграційної політики України та Польщі” висвітлює дослідження українсько-європейських зв’язків на початку ХХ ст., які визначили основні геополітичні вектори України і започаткували науково-теоретичне обгрунтування європейської інтеграції України, яка стала реальністю наприкінці ХХ ст. Окреслює період перших наукових досліджень українських авторів, які у своїх працях намагалися з’ясувати, які цінності і приорітети становлять національні інтереси обох країн у її внутрішній та зовнішній політиці. Це, зокрема, праці А. Зленка, О. Дубини, М. Білоусова, Л. Лещенка, М. Кулініча та ін. Пізніше, на початку 80-х рр. у розвитку західноєвропейської інтеграції спостерігалася певна стагнація. Це стало причиною того, що такі дослідники, як Г. Болл, Ч. Тюгендхат, А. Рідлі у своїх працях охарактеризували європейську інтеграцію як слабкий і неефективний процес. Вони намагалися пояснити передумови, причини, рушійні сили інтеграції, оцінювали і піддавали критиці окремі сторони політики Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і США в системі глобальних взаємовідносин. При цьому визнаючи унікальність євроінтеграційних процесів, зосереджувалися на висвітленні лише окремих аспектів його діяльності, зокрема таких, як узгодження спільної сільськогосподарської політики, вирішення бюджетного питання, розвиток валютної інтеграції тощо. Оскільки ж Польща однією з перших визнала незалежність України і зобов’язувалася сприяти їй у входженні до Європейського Союзу, то деякі автори зосередили свою увагу на українсько-польських взаєминах, розглядаючи їх у контексті інтеграції до Європейських структур. Одним з перших цьому було присвячено наукове дослідження Д. Горуна “Українсько-польські відносини (1991 – 1997)” й дисертацію В. Моцока “Сучасні українсько-польські міждержавні відносини”. Після сформування і офіційного декларування на законодавчому рівні основних пріоритетів зовнішньої політики України з’явилися реальні умови для її активної участі у міжнародних відносинах і, зокрема, у європейському процесі, що надало нового поштовху для відповідних досліджень. Незважаючи на чисельність таких досліджень, умовно їх можна поділити на декілька груп. До першої групи, на нашу думку, можна віднести праці, характерною рисою яких є комплексний аналіз усіх основних напрямів української зовнішньої політики. Ці праці в свою чергу можна поділити на аналітичні та навчально-методичні. До аналітичних досліджень належать статті, брошури, монографії, серед яких, наприклад, праці О. Валевського та М. Гончара, О. Івченка, тематичні колективні збірники статей тощо. До другої групи досліджень можна зарахувати праці, у яких розглядаються відносини із Заходом в цілому. Серед них, зокрема, монографії С. Васильченка, М. Поповича. Цей перелік доповнюють численні статті О. Дергачова, А. Круглашова, О. Александрова та ін. Загалом же ці праці мають політологічний або історико-політологічний аспект і до того ж, у них досліджуються проблеми, пов’язані здебільшого з початковим етапом євроінтеграції України. Третю групу становлять дослідження, у яких розглядаються конкретні аспекти як українсько-польських взаємин, так і проблеми євроінтеграції України, написані закордонними істориками, політологами, юристами. Зокрема, протягом 2000-х років польські автори видали праці, у яких підсумовують здобутки польської держави на міжнародній арені і акцентують увагу на прагненнях Польщі у її політиці, спрямованій на підтримку України в її прагненні розвинути західний вектор своєї зовнішньої політики. Це, зокрема, праці Ю. Регульського, П. Козакевича та ін. Нині стратегічною метою України є входження до кола цивілізованої світової спільноти. Одним з посутніх механізмів реалізування цього задуму є інтегрування нашої держави у міжнародні структури, зокрема, зближення з Європейським Союзом. Цю думку обгрунтовує в своїй дисертації „Політичні детермінанти зближення України з Європейським Союзом” В. Вакулич. Автор дисертації доводить, що в складному процесі системних змін у міжнародних відносинах одну з вирішальних ролей відіграє стратегія розширення ЄС. Адже власне поглиблення інтеграційних процесів за рахунок включення до них нових держав, що утворилися на пострадянському просторі, засвідчило потребу парадигмального переосмислення змісту і напрямку нинішнього поступу. Підрозділ 1.2. “Аналіз пресознавчих праць з проблем євроінтеграції України” розкриває роль і місце українських та польських мас-медіа в євроінтеграційних процесах, пов’язаний певним чином з проблемами утвердження світового інформаційного контексту, в якому розвиватиметься Україна впродовж ХХІ століття, що почав широко дискутуватися нині в колі політиків й науковців. Адже нова інформаційна епоха зумовлює нові виклики і нову суспільну відповідальність. Перетворення, що відбуваються в галузі комунікацій, впливають на всі сторони суспільного буття. В інформаційному суспільстві домінують не традиційні галузі промисловості, а знання та інформаційні послуги. Новітні комунікації – це потужна індустрія, яка охоплює всі сфери життя суспільства. Нині новітні технології кардинально розширюють права громадян на доступ до інформації, дозволяють брати участь у прийнятті політичних рішень, активно продукувати, а не тільки споживати інформацію. Між тим, постають питання глобальних пріоритетів інформаційної епохи та якими вони можуть бути для України. Становлення інформаційного суспільства в контексті світової глобалізації та процесах євроінтеграції тривалий час досліджувалися такими провідними науковцями, як О. Зернецька, В. Іванов, О. Мелещенко, В. Шкляр, Т. Петрів, Ярослав Гзибчак (Польща), Войцех Цісак (Польща) та ін. Для розкриття теми нашого дисертаційного дослідження важливою є кандидатська дисертація Т. Петріва „Проблеми європейських інтеграційних процесів у сучасному інформаційному контексті”. У ній дисертант вперше в українській пресознавчій науці порушує проблеми, пов’язані з функціонуванням та роллю нової української міжнародної журналістики, яка покликана реагувати на завдання, що випливають з потреб утвердження авторитету нашої держави на міжнародній арені та світового розвитку. В дисертації О. Гриценко “Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект)” досліджується можливості становлення глобального інформаційного порядку і місця в ньому системи українських ЗМІ, дисертантка доводить, що однією з важливих цілей України має стати розвиток мультимедійного комунікативного простору і, зокрема, посилення її ролі в глобальних інформаційних мережах. За умов швидкого розвитку новітніх технологій журналіст для оперативної передачі матеріалу використовує широку палітру жанрів, але одними із найпоширеніших є кореспонденція та стаття. Автори намагаються, як правило, всебічно дослідити історичне або культурне підгрунття проблем з долученням актуальної інформації. Для української журналістики важливо не боятися використовувати в публікаціях на міжнародні теми засоби іронії та сарказму, що є вживаним в матеріалах щодо внутрішньополітичних проблем. Проте вмотивована іронічність як стилетворчий фактор не повинна переходити в насмішку чи навіть глузування над національними особливостями або культурними відмінностями, незрозумілими журналістові. Інколи зневажливий стиль опублікованого тексту, який не враховує тонкої матерії міждержавних відносин, стає причиною непорозумінь. Про це досить аргументовано довів В. Шкляр. Висвітлення міжнародних подій і, зокрема, нових моделей співпраці європейських націй вимагає від журналіста точності, об'єктивності, конкретності, аргументованості, цілісності на противагу вульгарності, спрощенню, популізму. Українським журналістам треба зважати на етичні параметри творчої діяльності і їх підпорядкування загальноприйнятим міжнародним нормам. Одним з таких визначальних документів є "Хартія свободи преси". Про потребу її дотримання, як, зрештою, й інших законодавчих актів, що обумовлюють діяльність преси в різних державах, переконливо з’ясував В. Іванов. Дослідження В. Різуна, у якому він акцентує увагу на новій моделі інформаційної взаємодії суб’єктів політики у суспільстві, доводить, що саме ЗМК несуть та закріплюють моделі політичної поведінки та інкорпорують їх у суспільство. При цьому невід’ємною складовою цієї моделі є інформаційна еліта, від якої у перехідних суспільствах залежить об’єктивність та повнота політичної інформації, що впливає на процеси медіатизації політичного життя суспільства. Процес вироблення та функціонування інформаційних повідомлень при цьому безпосередньо впливає на формування та трансформацію політичних цінностей суспільств перехідного періоду, тому що якраз подібні суспільства знаходяться у нестабільному стані, а тому більш здатні до змін та перегляду попередніх цінностей. Підрозділ 1.3. “Методологічні засади та законодавча база існування ЄС” висвітлює офіційні правові акти, що регламентують діяльність Євросоюзу. Одним з таких є Маастрихтський договір, теоретичний і прикладний аспекти якого, ми спробуємо поєднати через призму політичного інтересу України, пов’язаного з реалізацією її європейського вибору. Важливим джерелом є закони та нормотворчі документи України, які висвітлюють офіційну позицію формування стратегічної лінії щодо євроінтеграційного процесу у відповідності визначеним стратегічним пріоритетам з огляду на прогнозовані практичні кроки: Угода про Партнерство та Співробітництво, Укази Президента України „Про затвердження стратегії інтеграції України до ЄС”, „Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади”, Послання Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, Постанова Кабінету Міністрів України „Про запровадження механізму адаптації законодавства України до норм ЄС”, робочі та офіційні документи Комітету Верховної Ради України у закордонних справах та Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, Спільного комітету Україна – ЄС, Міністерства закордонних справ України тощо. У другому розділі „Газета Виборча” в контексті євроінтеграційних процесів” застосований порівняльно-системний аналіз, за допомогою якого, було вивчено проблему євроінтеграції України та Польщі у медійній сфері, проведено політичний аналіз тенденцій і практичних засад впровадження стандартів світової міжнародної журналістики у вітчизняних засобах масової інформації. У підрозділі 2.1. „Газета Виборча” як лідер національної журналістики в процесі переходу польського суспільства від тоталітаризму до демократії, формування її моделі як типу видання” досліджуються типологічні риси та характер видання. На основі всебічного аналізу газети, так і літератури, присвяченої діяльності цьому типу видання, доведено, що “Газета Виборча” є лідером серед польських газет. Вона за усіма параметрами випереджає інші видання. А об’єктивність висвітлення на її сторінках різних тем сприяє популярності часопису в усій Європі. Тому до матеріалів “Газети Виборчої” прислухаються як польські політики, керівники держави, так і її публікації зважають в інших державах, оскільки публікації газети водночас є ніби лакмусовим папірцем для з’ясування опінії польської суспільності з приводу тих чи інших як внутрішньопольських, так і міжнародних подій. Головний напрям газеті задавали публікації польського дисидента Адама Міхніка – соратника Леха Валенси. Він, як перший і головний редактор “Газети Виборчої”, утримував позицію незалежного видання й формував власну інформаційну політику. Під терміном “інформаційна політика”, як вважають українські пресознавці, треба розуміти сукупність постійно діючих проблемно-тематичних ліній, характер розробки яких визначається соціальною позицією конкретного видання та втілюється в сукупності прийнятих форм реалізації ідейно-творчого спрямування. На початковому етапі викристалізації свого ідейно-творчого обличчя, “Газета Виборча” ставила собі за мету формувати певну політичну позицію своєї читацької аудиторії. З метою надання читачеві повної, точної і неупередженої інформаці 1990 р. був розроблений і ухвалений редакцією внутрішньо-редакційний документ “Кодекс “Газети Виборчої”, прийнято Генеральне положення про подання інформації без коментарів й ухвалено закон про подачу інформації щодо висвітлення громадсько-політичного життя в повному обсязі і, головно, з різних точок зору, що було новим порівняно з журналістикою тоталітарного суспільства. У підрозділі 2.2. „Інформаційна кампанія щодо вступу Польщі до Євросоюзу” розглядаються етапи проведення інформаційних кампаній пов’язаних з висвітленням переговорів Польщі з ЄС. Зважаючи на доволі високий рівень довіри поляків до ЗМІ, головною проблемою “єврооптимістів” було забезпечення високого професійного рівня для великої кількості інформаційної продукції на тему європейської інтеграції. Задля цього для журналістів, особливо, із провінційних видань, організовувалися спеціальні семінари, ознайомчі поїздки до країн ЄС та надавалась можливість стажуватися в провідних європейських ЗМІ. Проведено аналіз публікацій польської преси й, зокрема, “Газети Виборчої”. Саме вона розгорнула широку часову програму інформування своїх читачів про мету Євросоюзу, надавала слово тим, хто був за влиття Польщі до його складу, розкривала позиції тих, хто вважав, що вступ Польщі до ЄС позбавить державу незалежності. Для повнішого інформування про переваги Польщі, які вона отримає при вступі до ЄС, редакція “Газети Виборчої” запроваджувала спеціальні додатки, повністю присвячені проблемам євроінтеграції. Окрім того, протягом кількох місяців зі сторінок газети не сходила тематична добірка “Йдемо до Європи”, “ЄС – це ми”, у яких акцентувалася увага на тих позитивних моментах, які, передбачувалося, змінять життя сотень пересічних громадян Польщі після “повернення до Європи”. У підрозділі 2.3. „Національні інтереси Польщі у контексті євроінтеграції” йде мова про “Газету Виборчу”, як видання, що продуктивно працює над утвердженням у масовій свідомості поляків однозначного ототожнення себе з європейською спільнотою. Для цього вона використовує найрізноманітніші жанри, віддаючи перевагу аналітичним публікаціям та оприлюдненню різноманітного статистичного матеріалу. Загалом публікації “Газети Виборчої” засвідчують, що із вступом до Євросоюзу Польща не лише не втратила своєї економічної могутності і незалежності, а й, заручившись допомогою держав-членів ЄС ще більше зміцніла економічно, при цьому її національна безпека стала ще більшою. Підрозділ 2.4. „Сприяння українським євроінтеграційним процесам на сторінках “Газети Виборчої” висвітлює нові перспективи перед польським та українським народами, які відкрив 1991 рік, коли 24 серпня Верховна рада України проголосила Акт незалежності. Оскільки в Польщі глибокі демократичні процеси поєднувалися з відновленням політичної суверенності, обидві країни почали формувати державні взаємини нового взірця. Таким чином, з 1991 р. польська преса, серед інших тем, чітко виділила тему польсько-українських взаємин. Так, лише із 2002 р. до 2006 р. “Жечьпосполіта” (“Rzeczpospolita”), за нашими підрахунками, вмістила 743 публікації найрізноманітніших жанрів, у яких йдеться про польсько-українські взаємини чи про внутрішньополітичне життя України; “Газета Виборча” майже щороку присвячує цій темі в середньому від 120 до 240 публікацій. Отже, саме на сторінках “Газети Виборчої” тема польсько-українських взаємин та проблем внутрішнього життя України є однією з найактуальніших. Також можемо констатувати, що Польща в новітні часи, як це випливає із чисельних публікацій “Газети Виборчої”, намагалася позбавити своїх читачів тих негативних стереотипів, які вироблялялися у польському середовищі до України й до української нації загалом. У різноманітних публікаціях газети головною думкою є потреба всебічного сприяння Україні у її євроінтеграційних процесах. Причому публіцисти газети радили Україні активніше включатися в європейські процеси, водночас засвідчуючи свою готовність всебічної допомоги. У третьому розділі „Інформаційна політика тижневика “Дзеркало тижня” у висвітленні проблем євроінтеграції України” було використано системно-порівняльний аналіз публікацій тижневика, з яких стає зрозумілим, що публікації з проблем євроінтеграції, вміщені на сторінках газети “Дзеркало тижня” мають значний вплив на формування громадськоїї думки щодо правильності курсу нашої держави на вступ до ЄС. Свідченням того є повідомлення тижневика, у якому йдеться про те, що Україна має намір України подати заявку на членство в ЄС у найближчому майбутньому з тим, аби не втрачати час на стратегічному шляху європейської інтеграції. Державотворчий процес, який розгорнувся й інтенсивно триває на теренах Європи, супроводжується цілою низкою різноманітних політичних суперечок. Тому преса повинна передовсім оперативно реагувати на них, всебічно, з різних точок зору, коментуючи ті чи інші факти. Лідером серед українських мас-медіа у цьому є газета “Дзеркало тижня” – видання, на думку багатьох європейських експертів “центристське, одне з виваженіших у розкритті теми євроінтеграційних процесів”. Висвітлюючи деякі невпорядковані питання між державами Європейського Союзу, на сторінках газети “Дзеркало тижня” передовсім докладно аналізуються проблеми та ускладнення після вступу в Євросоюз Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Мальти й південної (грецької) частини Кіпру. Підрозділ 3.1. „Роз’яснення сутності європолітики на сторінках тижневика” розкриває на матеріалах журналістів тижневика “Дзеркало тижня” сутності євроінтеграційних процесів та місця у них нашої держави. Висвітлюючи деякі невпорядковані питання між державами Європейського Союзу, на сторінках газети “Дзеркало тижня” передовсім докладно аналізуються проблеми, що склалися після вступу в Євросоюз Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Мальти й південної (грецької) частини Кіпру. Із входженням цих держав до ЄС, на думку редакції “Дзеркало Тижня”, значно розширилося коло єдиної європейської спільноти, що й водночас поставила перед ЄС цілий комплекс завдань, які потребують швидкого й якісного розв’язання, оскільки розширення ЄС при збереженні існуючих принципів управління загрожує істотною втратою його впливу. Редакція роз’яснює, чим буде корисним вступ України до ЄС. Для цього вона посилається на досвід інших держав. Водночас показуючи переваги, які досягли ці держави в ЄС, редакція тижневика “Дзеркало тижня” не приховує, що й входження до європейських структур тих чи інших держав не завжди проходило гладко, і навіть з їх входженням деякі протиріччя не припинилися й нині. Однак суть у тому, що європейське співтовариство не затушовує, не применшує виникаючі проблеми, як свідчать публікації тижневика, а широким обговоренням, не применшуючи значення і роль кожної держави, намагається усі проблеми вирішити конструктивно. Такий підхід до вирішення проблеми, звісно, свідчить про відкритість і прозорість політики ЄС. А це, на нашу думку, є важливою умовою й для громадян України, які розуміють, що саме такий підхід сприяє виникнення найбільшої довіри громадян до Європейського Союзу. Звичайно, розширення європейського дому та його структурні реформи, про що пише тижневик, відбуваються навколо України і безпосередньо впливають як на формування громадської думки в нашій державі, так і на вироблення державної політики щодо ЄС. Водночас публікації “Дзеркала тижня” свідчать, що більшість населення, яке налаштовано проєвропейськи, в Україні сприймає питання євроінтеграції як певний, хоча й, можливо, до кінця незрозумілий, проте обов’язковий процес, що безпосередньо пов’язаний з економічним процвітанням країни. У підрозділі 3.2. „Вирішення внутрішніх проблеми України як чинник вступу до ЄС” йдеться про основоположні напрями навколо яких зосереджує свою увагу редакція тижневика “Дзеркало тижня”. Серед них, зокрема, потреба проведення в Україні прозорої приватизації, ефективне використання найновіших технологій, підвищення рентабельності сільського господарства тощо. В ЄС, як випливає із публікацій тижневика, існує розуміння того, що розвиток європейської інтеграції потребує від України якісно нового рівня співробітництва з новими сусідами, особливо в питаннях загальноєвропейської безпеки, економічної співпраці у спільному європейському просторі, створення єдиної енергетичної інфраструктури, вирішення проблем нелегальної міграції, боротьби з тероризмом та організованою злочинністю. Водночас Євросоюз, як вважає редакція “Дзеркала тижня”, опираючись на документи ЄС, прагнутиме конкретизації та практичної реалізації існуючих домовленостей з Україною й наполягатиме на дотриманні європейських цінностей всередині держави, особливо в питаннях прав людини та свободи ЗМІ, що може виступати своєрідним інструментом тиску при вирішенні політичних питань Чимало публікацій тижневика “Дзеркало тижня” присвячено й вирішенню внутрішньополітичних реформ в Україні. Зокрема, на думку редакції тижневика, необхідно пришвидшити проведення реформ, спрямованих на підвищення відповідальності уряду і політичних партій за їхні рішення. Потребує уваги й питання щодо підвищення статусу судів, є потребу у чіткішому розподілу обов’язків між гілками влади, назріло проведення й адміністративно-територіальної реформи тощо. Загалом можна вважати, що редакція тижневика “Дзеркало тижня” тримає під контролем ті найголовніші проблеми внутрішньо-політичного життя держави, без вирішення яких неможливе інтегрування України в Європейський Союз. Підрозділ 3.3. „Політика держав Вишеградської групи та Польщі щодо сприяння України у її євроінтеграційних процесах” висвітлює зміст публікацій тижневика “Дзеркало тижня” присвячених взаєминам України з Вишеградським державами. Це пояснюється тим, що ці держави поділяють з Україною спільне тоталітарне минуле радянського блоку. З огляду на це, вони мають змогу найефективніше з-поміж усіх членів розширеного ЄС поділитися з Україною досвідом посткомуністичної політичної трансформації та ринкових реформ. Адже окрім того, що вони, як зазначається у публікаціях “Дзеркала тижня”, є безпосередніми сусідами України, вони також близькі до України культурою та мовою і, нарешті, за останнє десятиліття вони успішно пройшли складний перехідний період та процес модернізації, який надалі залишається викликом для України. Тижневик “Дзеркало тижня” вважає, що першим найвідчутнішим вкладом вишеградських країн у приготування України до участі у процесі європейської інтеграції стало ознайомлення України з юридичним та практичним ноу-хау щодо процесу набуття асоційованого членства та вступу в ЄС, який ці країни вже пройшли. Важливим чинником, що завдяки вишеградським державам допоможе Україні гарантувати національну безпеку як тепер, так і при входженні України до Євросоюзу, є забезпечення східних кордонів розширеного ЄС від протизаконної діяльності. На думку тижневика “Дзеркало тижня”, ЄС та вишеградські країни можуть вдосконалити засоби безпеки східних околиць ЄС, модернізувавши прикордонну інфраструктуру та якість і кількість прикордонних служб і поліції. Тому роз’яснюючи і пропагуючи досвід тих держав у їхніх євроінтеграційних структурах, редакція тижневика намагається “спроектувати” їх досвід щодо співпраці з європейським Союзом і на Україну. У висновках, виходячи з того, що в ході “розширення” Європи на Схід стратегічною метою України є підняття національних стандартів життя і демократичних засад до рівня європейських і, як результат, вступ нашої країни до Європейського Союзу (ЄС), проаналізовано роль преси України та Польщі у налагодженні співпраці на міждержавному рівні. При цьому дисертант виділяє основні тематичні й жанрові напрями газетно-публіцистичних виступів й докладніше аналізує основні. Для виконання поставленої мети необхідно виконати наступні наукові завдання: - з’ясувати, як польська преса реагує на потуги України стати повнокровним членом ЄС, як висвітлює події, пов’язані не лише із політикою своєї держави, а й з внутрішньою та зовнішньою українською політикою, сприяючи тим самим швидшому входженню України до спільноєвропейського дому. - на основі всебічного аналізу преси України та Польщі – зокрема газет “Дзеркало тижня” та “Газета Виборча” – виявити, що означають для України і Польщі процеси європейської інтеграції і які при цьому відмінності їх сприйняття серед польського та українського суспільства, бо ці явища, хоча й тісно взаємопов’язані, однак принципово відрізняються між собою. Узагальнено результати дослідження і викладено основні положення дисертації. Установлено, що система засобів масової інформації, будучи основною частиною суспільства розвивається в рамках трансформації суспільного ладу, але поряд з тим, через виняткове значення мас-медіа в інформаційному обміні, істотно впливає на характер і інтенсивність цього процесу. Особливо важлива роль преси на нинішньому етапі, коли Україна намагається стати повнокровним членом Європейського Союзу. До цього найбільше прилучається редакція тижневика “Дзеркало тижня”. Водночас накреслюючи та реалізуючи самостійно основні проблемно-тематичні напрями, що сприяли б входженню України до Європейських структур, редакція українського тижневика повинна скористатися набутим досвідом, який набула редакція польського часопису “Газета Виборча” при вирішенні тих самих проблем у Польщі. Тим паче, що й результати дослідження щодо шляхів розвитку вільної преси в Республіці Польща, є дещо схожими із ситуацією в нашій країні. Політичні зміни кінця 80-х років ХХ сторіччя призвели до кардинальної зміни державного порядку в Польщі. Зазнав численних змін “Закон про пресу”: з моменту прийняття до нього чотири рази вносили поправки. Водночас із початком реформування усієї правової системи в країні, а також процесів роздержавлення “демократизації” було розпочато ліквідацію державного кооперативного концерну “Праса-Ксьонжка-Рух”, внесено зміни до Цивільного та Кримінального кодексів, видано “Закон про державну і службову таємницю”, “Закон про радіомовлення і телебачення”. Ці факти свідчать про наяву в Польщі нової галузі права – пресового права. Завдяки цьому встановлюються юридичні основи свободи слова. Відносини мас-медіа з органами влади в Польщі зазнали змін внаслідок подій, що відбувалися на політичній сцені: семиразових від часу історичних виборів у червні 1989 року змін прем’єрів і уряду, зміни конфігурації політичних сил у парламенті і владних структурах на місцях. Польський досвід набуття членства в ЄС з України виглядає цілком вдалим. Маючи доволі погані стартові можливості, поляки змогли в короткий період здійснити масштабні економічні й політичні перетворення, котрі й забезпечили успіх євроінтеграційної політики. Одним з важливих чинників успішності згаданої політики був високий рівень її підтримки з боку суспільства: попри доволі гострі дискусії навколо окремих проблем, пов’язаних з інтеграцією, більшість пересічних поляків підтримували визначений політичною елітою напрямок внутрішніх перетворень та підготовки до членства в ЄС. Ні різні політичні погляди, ні зміна економічної ситуації в країні не змусила поставити під сумнів доцільність європейського вибору. І в цьому була заслуга “Газети Виборчої”. На основі всебічного аналізу газети і наукової літератури, присвяченої діяльності цьому типу видання, можемо стверджувати, що “Газета Виборча” є лідером серед польських друкованих мас-медіа. Вона за усіма параметрами випереджає інші видання. Об’єктивність же висвітлення на її сторінках різних тем сприяє популярності часопису в усій Європі. Тому до матеріалів “Газети Виборчої” прислухаються як польські політики, керівники держави, так і на її публікації зважають в інших державах, оскільки публікації газети водночас є ніби лакмусовим папірцем для з’ясування опінії польської суспільності з приводу тих чи інших як внутрішньопольських, так і міжнародних подій. Особливо прислужилася “Газета Виборча” формуванню громадської думки щодо вступу Польщі до Європейського Союзу. З цією метою вона розгорнула широку часову програму інформування своїх читачів про мету Євросоюзу, надавала слово тим, хто був за влиття Польщі до його складу, розкривала позиції тих, хто вважав, що вступ Польщі до ЄС позбавить державу незалежності. Одним з провідних видань в Україні щодо роз’яснення сутності євроінтеграційних процесів та місця у них нашої держави є тижневик “Дзеркало тижня”. Видання роз’яснює, чим буде корисним вступ України до ЄС. Для цього вона посилається на досвід інших держав. Водночас показуючи переваги, які досягли ці держави в ЄС, редакція тижневика “Дзеркало тижня” не приховує, що й входження до європейських структур тих чи інших держав не завжди проходило гладко, і навіть з їх входженням деякі протиріччя не припинилися й нині. Розширення європейського дому та його структурні реформи, про що пише тижневик, відбуваються навколо України і безпосередньо впливають як на формування громадської думки в нашій державі, так і на вироблення державної політики щодо ЄС. Водночас публікації “Дзеркала тижня” свідчать, що більшість населення, яке налаштовано проєвропейськи, в Україні сприймає питання євроінтеграції як певний, хоча й, можливо, до кінця незрозумілий, проте обов’язковий процес, що безпосередньо пов’язаний з економічним процвітанням країни. Тому можна стверджувати, що широка громадськість України усе ще малообізнана з подробицями процесу євроінтеграції і ґрунтує свої судження найчастіше на міфах, стереотипах і фрагментах офіційної інформації. На жаль і досі Україна, як це випливає з деяких публікацій “Дзеркала тижня”, не зуміла виробити чіткої стратегії щодо Євросоюзу. У багатьох аспектах її політика зводиться переважно до декларацій, які недостатнім чином узгоджені між різними інститутами. Проєвропейські прагнення України, як правило, мало впливають на внутрішню політику, а відсутністю позитивних внутрішніх реформ Україна істотно підриває до себе довіру з боку ЄС. Виходячи з того, що європейська інтеграція України передовсім залежить від прогресивної внутрішньої європеїзації, редакція тижневика особливу увагу приділяє проведенню внутрішніх господарсько-політичних реформ. Редакція тижневика чітко виділяє основоположні напрями, навколо яких зосереджує свою увагу. Серед них, зокрема, потреба проведення в Україні прозорої приватизації, ефективне використання найновіших технологій, підвищення рентабельності сільського господарства тощо. На думку редакції “Дзеркало тижня” необхідно пришвидшити проведення реформ, спрямованих на підвищення відповідальності уряду і політичних партій за їхні рішення. Потребує уваги й питання щодо підвищення статусу судів, є потреба у чіткішому розподілу обов’язків між гілками влади, назріло проведення й адміністративно-територіальної реформи тощо. Загалом можна вважати, що редакція тижневика “Дзеркало тижня” тримає під контролем ті найголовніші проблеми внутрішньо-політичного життя держави, без вирішення яких неможливе інтегрування України в Європейський Союз.
Таким чином можна стверджувати: польська “Газета Виборча” і український тижневик “Дзеркало тижня” є зразками нового типу якісної журналістики. Спільне для них є роз’яснення усіх переваг існування Європейського Союзу і намагання залучити до цього процесу читачів своїх держав. |