У Вступі розкривається актуальність і рівень наукової розробленості досліджуваної теми, її зв'язок із науковими програмами; визначено об’єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження; наведено наукову новизну, практичну цінність та дані з апробації одержаних результатів.
В першому розділі дисертаційної роботи "Теоретико-методологічні основи формування конкурентоспроможності підприємств АПК" досліджено основні перешкоди та проблеми розвитку підприємств АПК. Розглянуто теоретичні засади формування конкурентних переваг підприємств. Запропоновано основні напрями концептуального вирішення проблем формування конкурентоспроможності підприємств в умовах євроінтеграції.
Дослідження стану і розвитку вітчизняних підприємств агропромислового комплексу дозволило визначити основні зміни в їх роботі, які спричинені створенням організаційно-господарських структур ринкового типу, наслідками фінансово-економічної кризи, поширенням глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Стійкий та стабільний розвиток вітчизняних підприємств залежить від їх конкурентних можливостей, швидкої адаптації до змін зовнішнього середовища в таких умовах.
Зважаючи на значний потенціал України в аграрній сфері, є низка проблем, що стримує розвиток підприємств галузі, серед яких: забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції АПК на міжнародних ринках, регулювання структури експорту-імпорту аграрної продукції та ін. З метою пошуку напрямів їх вирішення досліджено сучасну структуру і стан підприємств агропромислового комплексу, надано увагу характеристиці переробній галузі. Встановлено, що визначеною особливістю, що властива всім підприємствам АПК, є поступова стабільна інтеграція підприємств до співпраці з партнерами з ЄС. Підприємства є двосторонніми учасниками процесу євроінтеграції – вони не тільки одержують зарубіжну продукцію, але і експортують частину власно виробленої продукції. Для характеристики цього процесу досліджено експортно-імпортну діяльність підприємств АПК. Встановлено, що на просування продукції впливає дотримання екологічних стандартів і вимог, на інвестиційну діяльність – процеси соціалізації та фінансової стабільності підприємств.
Значною мірою негативно впливають на зміцнення конкурентоспроможності українських підприємств такі чинники, як: низький рівень розвитку вітчизняної фінансово-кредитної системи, інфраструктура АПК, недостатня гармонізація українських стандартів якості й екологічності з міжнародними, неефективність соціальної політики в аграрній сфері та ін. З урахуванням існуючих проблем доцільною є реалізація заходів за такими основними напрямами, як: гармонізація вітчизняних стандартів на аграрну продукцію згідно з екологічними стандартами ЄС, налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку, посилення взаємодії аграрних підприємств різних форм власності, концентрація на фінансових показниках діяльності, соціалізація діяльності підприємств. Лише таким чином підприємства АПК України зможуть посісти конкурентоспроможне місце на світовому ринку аграрної продукції та міцно закріпити свої позиції.
Процес євроінтеграції українських підприємств та зростання їх конкурентоспроможності у сучасній економіці ЄС залежить від сукупності чинників: виробничих, соціальних, фінансових, екологічних та ін. Проте як соціальна, так і екологічна складова мають ґрунтуватися на державній концепції та підтримці. Україна залишається однією з небагатьох країн у Європі, у якій відсутні дієва національна стратегія сталого розвитку і план дій з охорони довкілля, що суттєво знижує інвестиційну привабливість і конкурентоспроможність вітчизняних підприємств.
Визначено, що в умовах євроінтеграції підприємств АПК вони стикаються з сукупністю організаційних, соціально-екологічних і економічних перешкод та проблем розвитку, комплексне вирішення яких, у сукупності, дасть змогу забезпечити підвищення їх конкурентоспроможності. Проведені дослідження дозволили встановити основні перешкоди та проблеми розвитку конкурентоспроможності підприємств АПК. Розглянуті проблеми складають пряму загрозу конкурентоспроможності підприємств АПК не тільки на зовнішньому, а й, головне, на внутрішньому ринку.
Виявлення та дослідження сучасних перешкод та проблем розвитку конкурентоспроможності підприємств АПК обумовило дослідження теоретичних основ їх формування. В результаті проведених досліджень узагальнено теоретичні і методологічні засади формування конкурентоспроможності підприємств, уточнено понятійний апарат, зокрема поняття конкурентоспроможності підприємств. Доведено, що залежно від перспектив і планів побудови стратегії розвитку підприємства і його конкурентоспроможності, необхідно не тільки враховувати створення і розвиток конкурентних переваг, але і їх взаємозв’язок з життєвим циклом підприємства на ринку ЄС. Необхідно розрахувати не тільки етапи життєвого циклу підприємства, але і його конкурентоспроможність на кожному з них. Доцільно планувати розвиток конкурентних переваг з таким розрахунком, щоб вони з’являлися не тільки на етапах зростання і стабільності, але і на етапах спаду. У цьому випадку підприємство АПК володітиме сукупністю переваг, які або дозволять з меншими проблемами пережити кризовий етап, або будуть джерелом підвищення і зростання конкурентоспроможності підприємства в умовах євроінтеграції.
Визначена доцільність розробки концепції формування конкурентоспроможності підприємств на технологічному, соціальному, економічному і екологічному підґрунті, активному використанні можливостей цих сфер для підвищення ефективності діяльності підприємств АПК та їх активній євроінтеграції. Розробка концепції розвитку конкурентоспроможності підприємств АПК передбачає дослідження умов її формування, визначення сутності характеристик та обґрунтування стратегії розвитку в умовах євроінтеграції підприємств.
В умовах євроінтеграції відносин в Україні кардинально змінюється підхід до управління підприємствами, всіма сферами їх діяльності. При інтеграції українських переробних підприємств до світової спільноти виникають нові динамічні відносини між виробниками і споживачами продукції, увага акцентується на проблемі конкурентоспроможності підприємств АПК. Сутність концепції полягає у формуванні відповідних економічних, екологічних, соціальних, організаційних механізмів у проблемних сферах. Концепція формування конкурентоспроможності переробних підприємств АПК в умовах євроінтеграції наведена на рис. 1.
Основою концепції є обґрунтування елементів та інструментарію формування конкурентоспроможності підприємств, яка розглядається як взаємодія сукупності її елементів, кожний з яких характеризує можливості підприємства в умовах членства у СОТ і євроінтеграції, має внутрішню структуру й особливості.
Новим напрямом формування конкурентоспроможності переробних підприємств в умовах євроінтеграції є екологічний. Він зумовлений тим, що підприємства переробної промисловості не тільки забруднюють територію України, погіршуючи стан ресурсної бази, а й підривають довіру зарубіжного споживача в екологічній безпеці продукції. Дослідженнями встановлено, що європейський споживач ставить під сумнів можливість одержати якісну та екологічно безпечну продукцію в умовах екологічно небезпечного виробництва. До того ж іноземний інвестор не інвестуватиме кошти у переробні підприємства, що знижують конкурентоспроможність неекологічним виробництвом.
В Україні удосконалюється інструментарій підвищення конкурентоспроможності підприємств, зокрема, завдяки впровадженню екологічних стандартів, екологічного маркірування продукції, розвитку сертифікації. Проте процесам управління природоохоронною діяльністю та попередженню впливу на природне середовище і забезпечення екологічної безпеки виробництва та продукції на переробних підприємствах надано недостатньо уваги, що обумовлює потребу в розвитку конкурентних переваг підприємств за цим напрямом.
