ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЯМИ І РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ ГАЗОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Концептуальні основи управління трансформаціями та розвитком системи газозабезпечення” обґрунтовано систему цілей, пріоритетів та принципів управління трансформаційними процесами у газовій галузі, дослід­жено сутність категорій “трансформації”, “розвиток”, “потенціал” стосовно управ­лін­ня галузевими економічними системами, узагальнено теоретичні засади управ­­ління ціновою політикою на ринку природного газу, сформовано концеп­туаль­ні підходи до управління потенціалом системи газозабезпечення.

Аналіз показника енергоємності ВВП України дозволяє стверджувати, що незважаючи на позитивну динаміку його зміни у 2000-2011 рр., він, тим не менше, залишається в даний час значно вищим за середньоєвропейський та середньосвітовий показники. Така ситуація є наслідком істотного технологічного відставання у більшості галузей економіки і житлово-комунальній сфері, незадовільної галузевої структури національної економіки і, зокрема, імпортно-експортних операцій та значного впливу „тіньового” сектора економіки. Висока енергоємність економіки України, відсутність ефективної енергозберігаючої політики негативно позначаються на пропорціях між темпами економічного зростання та кількістю спожитої енергії у паливно-енергетичному балансі країни.

Стан забезпечення потреб економіки України та її соціальної сфери природним газом власного видобутку дозволяє констатувати, що за роки незалежності в Україні так і не вдалося наростити обсяги його видобування, хоча існує значна енергозалежність держави від імпорту енергоресурсів і, у першу чергу – природного газу. Основні причини такої ситуації обумовлені значним рівнем монополізму ринку природного газу в Україні та неефективністю централізованого адміністративного управління газовою галуззю, що призвело до поступової втрати накопиченого в радянські часи потенціалу.

 На основі аналізу літературних джерел з’ясовано, що сучасний етап цивілізаційного поступу характеризується постійними трансформаціями і форму­ванням інноваційних економічних систем, у межах яких створюються умови для сталого та неперервного соціально-економічного розвитку. В роботі досліджено сучасні форми трансформацій та розвитку економічних систем, і на цій основі запропоновано якісно нові організаційні форми поєднання науково-дослідної сфери з природно-ресурсним, виробничо-технічним та інтелектуальним потенціалом, що забезпечить реалізацію інноваційної парадигми економічного розвитку.

Економічний розвиток та ефективне використання природно-ресурсного, технічного, інфраструктурного, інтелектуального та соціально-економічного потен­ціалу суб’єктів системи газозабезпечення вимагають гармонізації їх інтересів з інтересами держави в рамках загальнонаціональної системи господарювання, і, перед усім, струк­турного та функціонального впорядкування зв’язків і стосунків

9

між їх складовими елементами.

Найважливішим завданням щодо протидії глобальним деструктивним впли­вам є формування ефективного державного управління розвитком системи газо­забезпечення та найширше застосу­вання таких механізмів управління, які б забезпечили ефективні процеси її трансформацій. Саме трансформації газотранспортної системи дозволять, при відносно невеликих інвестиційних витратах, забезпечувати практичну диверсифікацію джерел газо­постачання, реверсні і аверсні режими її роботи,  необхідні поєднання і зміни форм власності. У зв’язку з цим очевидною є необхідність і доцільність використання широкого спектру різноманітних методів, технологій і механізмів управління процесами трансформацій системи газозабезпечення для її адаптації до  швидких змін сучасного економічного середовища.

У роботі досліджено середовище функціонування та сформовано ієрархію стра­те­­гічних цілей газової галузі, яка є логічним продовженням процесу деталізації систе­ми стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни та цілей страте­гічного розвитку паливно-енергетичного комплексу(ПЕК)