УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ВЕРХУ ВЗУТТЯ ІЗ ШКІРИ, ПОМ’ЯКШЕНОЇ ЕНЗИМАМИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання досліджень, розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів, охарактеризовано об’єкт і методи досліджень.

У першому розділі проведено аналіз результатів досліджень, наведених у науково-технічній вітчизняній та зарубіжній літературі, які присвячені взаємодії існуючих ензимів та шкіри, розглянуто їх структуру та властивості, а також процеси формування шкіри у виробництві взуття.

Проведений аналіз використання ензимів у шкіряному виробництві. показав, що на сьогоднішній день їх використовують на стадії м’якшення голини. Використання ензимів на даній стадії призводить до покращення ефектів видалення із дерми залишків гнейсу та міжволоконних продуктів розпаду кератину, вуглеводів і жирів шкури. Внаслідок цього внутрішня структура шкіри стає більш пористою, що покращує ефект дублення. Проте, встановлено, що вибір раціональних технологічних параметрів м’якшення шкіри ензимами ще не достатньо обґрунтований.

Розглянуто операції формування у взуттєвій промисловості. Дослідженнями деформаційних властивостей при формуванні взуття займалися А.Ю. Зибін, М.П. Купріянов, А.М. Каліта, П.Н. Тонковід, В.П. Коновал та інші. В роботах Ратаутаса А.С., Інкарова Б.Г. і Листвина К.В. також визначені закономірності деформування шкіри при розтяганні, які дозволяють розрахувати величину деформації при навантаженні та розвантаженні в процесі затягування. Проте, в даних дослідженнях використовували шкіри, виготовлені за традиційними технологіями, внаслідок чого не враховані деформаційні властивості заготовок верху взуття, забезпечені м’якшенням голини новими активними ензимами.

Гіпотеза дисертації полягає у тому, що за рахунок обґрунтування раціональних параметрів м’якшення ензимами можна покращити структуру натуральної шкіри та удосконалити процес формування виготовлених з неї заготовок верху взуття шляхом врахування її деформаційних властивостей при забезпеченні необхідних зусиль затягування на колодці.

На основі аналізу отриманих раніше результатів, викладених в літературних джерелах, сформульовані мета та задачі досліджень.

У другому розділі описані результати теоретичних досліджень, пов’язаних з впливом розчинів ензимів на шкуру в процесі м’якшення, а саме з метою формування пористої структури шкіряного матеріалу.

Проведені дослідження м’якшення шкіри протеолітичними ензимами, які є органічними каталізаторами білкової природи, здатними прискорювати перебіг хімічних реакцій, відносяться до класу гідролази і каталізують гідроліз ковалентного зв’язку.

Деформаційні властивості шкіри, виготовленої при використанні ензимів на етапі м’якшення, відрізняються від властивостей існуючих матеріалів і зумовлюють досить значні деформації під час розтягання. Тому, для розрахунку технологічних параметрів затягування взуттєвих заготовок на колодці створено математичну модель процесу формування, яка б врахувала цю відмінність.

Уявно розділимо матеріал верху, що затягується на колодці, на елементарні смужки і визначимо залежність їх деформацій від прикладених зусиль формування (рис. 1).

Як правило, заготовка верху взуття складається з двох шарів матеріалів. Оскільки деформація обох шарів в процесі затягування буде відбуватися практично одночасно, а шкіра, з яких вони виготовлені, однакова за природою, представимо верх взуття у вигляді одношарової заготовки, з відповідними деформаційними властивостями.