УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯМ В ПРИМІСЬКИХ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕННЯХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано  мету та головні завдання дисертації, визначено об’єкт, предмет, методологічні засади дослідження, охарактеризовано наукову новизну, а також розкрито теоретичне і практичне значення отриманих результатів, ступінь і характер їх апробації.

Досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження (скорочення енерговитрат на тягу приміських поїздів) має ряд етапів, які відтворені в структурі дисертації. 

У першому розділі «Стан і проблеми розвитку приміських пасажирських перевезень України» уточнено визначення і тлумачення приміських пасажирських перевезень як соціально-економічної категорії та поняття «енергозбереження» в сучасних умовах; досліджено особливості функціонування та сегменти ринку приміських перевезень пасажирів; запропоновано метод визначення собівартості,  тарифоутворення  та точки беззбитковості приміських перевезень пасажирів;  проаналізовано динаміку і структуру фінансово-економічних показників; наведена логічно-змістовна послідовність організаційно-методичного виконання дисертаційного дослідження.

Приміські перевезення пасажирів здійснюються в основному автомобільним (102 тис. автобусів у приватній власності) та залізничним транспортом (343 електропоїзди та 173 дизель-поїздів), а також власним легковим автотранспортом (6,5 млн. автомобілів). Залізничний транспорт на ринку приміських перевезень займає значний сегмент - 35,8% за кількістю перевезених пасажирів, а в загальних обсягах пасажирських перевезень залізничним транспортом – 85,6%, за пасажирообігом - 33,8%  при середній дальності перевезень 47 км. Конкурентні переваги залізничних перевезень в їх екологічності та в значно нижчій ціні: на співставних маршрутах та відстанях до 150 км в середньому в 2,3-2,6 рази дешевші автомобільних.

Дослідженнями доведено, що загальний обсяг приміських перевезень за період 2000-2010 рр. скоротився на 13%, залізничних – на 20%, автомобільних – на 9%. В період 2005-2010 рр. спостерігається випередження темпів зростання залізничних перевезень порівняно з автомобільними, коефіцієнт випередження становив 1,06 при загальному зменшенні абсолютних розмірів перевезень. Емпіричний коефіцієнт еластичності (співвідношення темпів приросту  залізничного і автомобільного транспорту) становив 0,5, це означає, що із зменшенням автомобільних перевезень на 1% обсяг залізничних перевезень зменшувався лише на 0,5%.

В першому розділі виконано аналіз динаміки приміського пасажирського комплексу залізничного транспорту України за 2001-2010 рр., який дозволяє констатувати наявність сталих тенденцій:

1) посилення кризового стану в приміських перевезеннях. В 2010р. продовжується зростання  їх збитковості;

2) суттєвого випередження індексів  зміни загального пасажирообороту порівняно з цим показником в приміському сполученні. Пасажирообіг в приміському сполученні за досліджуваний період зменшився на 29%;

          3) значного зменшення частки приміського сполучення в загальному пасажирообороті: з 47,9% в 2001р. до 33,8% в 2010р.;

           4)  зменшення обсягів механічної транспортної роботи (ткм. брутто) в приміському сполученні за рахунок  скорочення  середньодобового  пробігу електросекцій при незмінній величині загальних витрат електроенергії.

          Аналіз динаміки абсолютних та питомих витрат електроенергії на тягу приміських поїздів залізничного транспорту України протягом 2001-2010 років (табл.1) дозволяє констатувати наявність тенденції до зростання питомих витрат електроенергії на тягу приміських поїздів в 2010 році  до рівня попередніх років, що безумовно, негативно  вплинуло   на  рівень збитковості  пасажирських перевезень.