У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, надано інформацію про апробацію та публікації, структуру роботи.
У першому розділі "Теоретико-методичні основи дослідження управління персоналом підприємств споживчої кооперації України" досліджено еволюцію управлінських теорій і їх вплив на формування кадрової політики, особливості концептуальних підходів до визначення сутності кадрової політики як складової управління персоналом, принципи, складові та чинники її формування в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації України.
Формування кадрової політики в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації ґрунтується на дослідженні еволюції теоретичних підходів і вимог до управління персоналом з метою пошуку взаємозв’язку між розвитком наукової думки в частині кадрової політики й формуванням в умовах ринкового середовища конкурентних переваг підприємств споживчої кооперації.
Поряд із еволюцією управлінських теорій досліджено вплив наукових розробок шкіл управлінської думки: школи наукового управління, адміністративної школи, школи людських відносин і кількісної школи на формування кадрової політики через призму реалізації у професійній діяльності здібностей і можливостей працівників підприємства, а також еволюцію моделей працівника: "економічна людина ® психологічна людина ® професійна людина ® соціальна людина ® людина, яка розвивається", що впливає на формування конкурентоспроможності підприємства за рахунок конкурентоспроможності персоналу.
Стрижнем стратегії розвитку економіки України в глобальному середовищі є підвищення рівня загальної конкурентоспроможності національної економіки, споживчої кооперації зокрема, основним чинником якого є формування конкурентоспроможного персоналу. Дослідження показало, що завдяки наявності конкурентоспроможного персоналу, який здатний розробляти, впроваджувати та обслуговувати інноваційно-орієнтовані технології, споживча кооперація отримає стійкі конкурентні переваги, сприятливі умови для створення підґрунтя розвитку конкурентного середовища в національній економіці. Одним з головних напрямів формування конкурентоспроможного персоналу є кадрова політика в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації України.
Методичне забезпечення управління персоналом підприємств споживчої кооперації в умовах ринкового середовища потребує уточнення категорії "кадрова політика в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації України". На основі систематизації та конкретизації понятійного апарата кадрової політики запропоновано визначати категорію "кадрова політика в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації України" як стратегічний напрям управління персоналом підприємств споживчої кооперації, сукупність принципів, методів, форм, цілей і завдань, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможного персоналу, здатного реалізувати конкурентоспроможну стратегію діяльності підприємства.
У дисертації визначено, що управління персоналом підприємств споживчої кооперації повинно мати стратегічні цілі для усіх учасників соціально-трудових відносин на ринку праці, які є її об’єктами, але їхня роль відрізняється пріоритетними позиціями відповідно до типу кадрової політики. Це пов’язано з тим, що характерними ознаками типів кадрової політики є наявність наукового підґрунтя кадрової політики, обґрунтованих прогнозів динаміки стану елементів керованої системи та чинників зовнішнього середовища; орієнтація на запобігання деструктивним явищам у сфері праці та на поточну їх локалізацію; відповідність кадрової політики стратегії підприємства; її ресурсне забезпечення.
Стратегія розвитку підприємств споживчої кооперації України інтегрує вплив як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, формує управління персоналом завдяки кадровій політиці. Існуюча теорія і практика дослідження питань кадрової політики дають змогу визначити модель впливу зовнішніх чинників: рівня розвитку економіки держави і світу, регуляторної політики держави, діяльності Укоопспілки та споживспілок, стану регіонального ринку праці, процесу здійснення інституціональних перетворень. До внутрішніх чинників формування кадрової політики в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації автором віднесено такі, що пов’язані з управлінням якістю виробничих процесів, підвищенням ефективності й прибутковості діяльності, створенням гідних умов праці: організаційно-економічний стан підприємства, управлінська стратегія та особистісні характеристики керівника, стан реалізації складових кадрової політики. Фінансова стабільність підприємства є підґрунтям для формування кадрової політики, що сприяє професійно-кваліфікаційному розвитку персоналу, гідній оплаті праці, якості та результативності праці, підвищенню ціни робочої сили.
Проведене дослідження управління персоналом дало змогу дисертанту визначити структурні елементи організаційно-економічного механізму формування кадрової політики підприємств споживчої кооперації України, серед яких – цілі, завдання, функції, принципи, методи та складові (рис. 1).
Визначено й обґрунтовано, що процес формування кадрової політики в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації України має складатися з таких етапів: оцінка конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації, діагностика кадрової політики підприємства як складової управління персоналом (оцінка формування, аналіз використання, оцінка розвитку персоналу); моніторинг впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на кадрову політику; вибір стратегічних цілей підприємства; розробка концепції управління персоналом і стратегії кадрової політики; управління реалізацією кадрової політики в контексті конкурентоспроможності підприємств.
У другому розділі "Оцінка управління персоналом на підприємствах споживчої кооперації України" проаналізовано стан сучасної кадрової політики як складової управління персоналом на підприємствах споживчої кооперації; досліджено взаємозв’язок і вплив складових кадрової політики на показники конкурентоспроможності підприємств; здійснено інтегральну оцінку кадрової політики в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації України.
У ході дослідження обґрунтовано, що позитивні результати діяльності споживчої кооперації є наслідком, перш за все, згуртованості, виваженості, консолідації зусиль працівників кооперативних підприємств і організацій з метою виконання спільно визначених завдань щодо ринкової трансформації системи споживчої кооперації України.
Визначено, що в сучасних умовах розвитку споживчої кооперації існують можливості для якісного відтворення робочої сили і формування її конкурентних переваг, створення ефективного мотиваційного механізму, впровадження як традиційних, так і нетрадиційних форм та систем оплати праці, орієнтація на кооперативні цінності, тобто для удосконалення управління персоналом з урахуванням формування кадрової політики в контексті конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації.
Аналіз стану сучасної кадрової політики і динаміки її розвитку на підприємствах дає підстави вважати, що тенденції та проблеми, які притаманні кадровій політиці на підприємствах інших форм власності, існують і у споживчій кооперації та мають більш виражений характер, а саме: тенденція зниження частки прийнятих працівників, значне вивільнення персоналу, що свідчить про низькі показники кількості створених нових робочих місць та ліквідацію підприємств; низька частка молоді у загальній кількості, зарахованих до кадрового резерву на керівні посади; тенденція коливання обсягів підготовки молодших спеціалістів, що не сприяє професійній реалізації працівника та виконанню стратегічної місії підприємств і системи в цілому. Низький рівень середньої заробітної плати, значна міжрегіональна диференціація визначають низьку ціну робочої сили, що перешкоджає конкурентному розвитку підприємства, оскільки обмежує конкурентоспроможність його людських ресурсів, стримує розбудову організаційної культури, спрямованої на досягнення стратегічного успіху. Суттєва нерівність між показниками чисельності нагороджених працівників споживспілок заохочувальними відзнаками Укоопспілки характеризує неефективність мотиваційного механізму та відсутність мотиваційного впливу нагород на кількісні та якісні результати діяльності підприємств (табл. 1).
