УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦIЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико – методичні засади управління ресурсним потенціалом вугільних шахт» узагальнено теоретичні підходи до сутності та економічної природи категорії «ресурсний потенціал», розглянуто особливості його формування та управління на вугільних шахтах, висвітлено теоретичні засади системи управління їх ресурсним потенціалом, визначено принципи поетапного управління ресурсним потенціалом вугільних шахт.

Формування ресурсного потенціалу залежить від перспектив розвитку вугільної шахти і повинно здійснюватися на основі стратегії його збільшення. Це дозволяє вирішити низку найважливіших економічних проблем зокрема: збільшення обсягу видобутку вугілля, підвищення його якості та рівня концентрації виробництва тощо.

Процес управління ресурсним потенціалом вугільних шахт доцільно розглядати як послідовність та взаємозв’язок етапів: перший – визначення виробничих резервів шахти, другий – ступінчате моделювання обсягів виробництва при змінних витратах ресурсів, третій – регулювання результатів виробничої діяльності залежно від попиту на кінцеву продукцію. Таким чином, охоплюється весь виробничий цикл з видобутку вугільної продукції від вихідних завдань і можливостей до реалізації продукції на ринку.

Управління ресурсним потенціалом вугільних шахт повинно враховувати певну невизначеність ринкових відносин, що потребує з однієї сторони організації планування процесу вуглевидобутку із врахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників, а з іншої — це створення таких умов у сфері виробництва, за якими підприємства могли б займати не зовсім пасивну позицію в адаптації та пристосуванні до ринкових відносин. Тому в роботі функціонування шахти висвітлено з позицій можливих змін у виробничо-економічній діяльності щодо регулювання її ресурсного потенціалу, а також передбачено цілеспрямовану дію на зовнішнє і внутрішнє середовище з метою створення для себе сприятливої економічної ситуації.

Акцентовано, що при впровадженні системи управління ресурсним потенціалом вугільних шахт важливо співвідносити обсяг витрат ресурсів й рівень досягнутого результату, що дозволить збалансовано використовувати ресурси через встановлення їх ліміту.

Методичною основою ефективного управління ресурсним потенціалом вугільних шахт є оцінка їх економічної надійності щодо рівня витрат ресурсів, що дозволить зберегти потужність вугледобувних підприємств.

Доведено, що система управління ресурсною базою вугільних шахт має ґрунтуватися на принципах регулювання витрат ресурсів в умовах можливого скорочення обсягів виробництва або змінного попиту. Це дозволяє застосувати комплексну систему використання ресурсного потенціалу на засадах нормування, що стане основою для оперативного управління розвитком вугільної шахти (рис. 1).

У роботі визначено методичні засади системи управління ресурсопотоком вугільної шахти й оптимізації витрат на видобуток продукції із використанням методу градієнтного регулювання витрат ресурсів в умовах зміни потужності підприємства, зумовленого зміною попиту на її основний вид – вугілля. Запропоновано регулювати сукупні витрати вугільних шахт через вплив ступінчатого управління на домінуючі складові витратної частини: витрати на основні матеріали, електроенергію, оплату праці та додатково для підприємств, діяльність яких у поточний час встановлена як збиткова, що викликано стохастичним характером ціни, - виручку від реалізації видобутого вугілля.

Процес управління ресурсним потенціалом державних шахт вимагає науково обґрунтованого підходу до оцінки стану кожного підприємства. Сьогодення потребує здійснення комплексної оцінки економічної надійності кожної шахти з точки зору рівня витрат для збереження потенціалу її потужності.