УПРАВЛЕНИЕ СТРАТЕГИЧЕСКИМ РАЗВИТИЕМ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - «Теоретичні та концептуальні основи управління стратегічним розвитком машинобудівних підприємств України» - досліджено методологічні, теоретичні засади і концептуальні підходи до управління стратегічним розвитком машинобудівних підприємств України.

Результати аналізу динаміки показників господарської діяльності підприємств машинобудування країни в цілому і Донецькій області, зокрема, свідчать про те, що циклічність розвитку промисловості призводить до того, що кризові явища періодично повторюються. Вони обумовлюються причинами, які були систематизовані українськими економістами на початку двадцять першого століття, і залишаються актуальними і зараз, через десятиліття:

-         непристосованість підприємств до роботи в нестабільній ринковому середовищі;

-         продовження випуску застарілих видів продукції, які стають неконкурентоспроможними ще на стадії виробництва;

-         відсутність маркетингових досліджень стану ринку, окремих його елементів, секторів;

-         недостатність обігових коштів;

-         відсутність досвіду залучення інвесторів для розвитку виробництва;

-         недосконалість законодавчої бази оподаткування.

Не можна не доповнити представлений вище перелік причинами кризових явищ в економіці України, характерними для сучасного її розвитку:

-         штучне спотворення цивілізованих важелів поповнення оборотних коштів промислового підприємства за допомогою банківських кредитів (невиправдане завищення відсотків за їх використання, фінансова незахищеність одержувачів кредитів в умовах інфляції тощо);

-         відлякування потенційних інвесторів економічною нестабільністю і корупційними схемами у вигляді так званих «відкатів»;

-         недалекоглядність законодавців, яка іноді виявляється в прийнятті нормативно-правових актів, що гублять економіку країни.

Причини кризового стану промислових підприємств, у тому числі і машинобудівного комплексу України, проявляються як на макроекономічному рівні, так і всередині самих підприємств. Недостатньо опрацьовані на методологічному рівні питання застосування принципів маркетингу в управлінні машинобудівними підприємствами. Відсутня методологія оптимального планування випуску продукції з урахуванням впливу ринкових факторів. Немає достатньо опрацьованих методів оперативного регулювання виробництва в умовах нестабільного зовнішнього і внутрішнього економічного середовища. Проблеми стратегічного розвитку машинобудівного комплексу України на макро -, мезо - і мікрорівнях (рис. 1) вимагають їх наукового обґрунтування та практичного вирішення.