УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІйної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, наукову новизну, практичне значення, апробацію результатів, повноту викладу наукових і прикладних результатів дисертації в опублікованих працях.

У першому розділі «Теоретичні основи управління ефективністю використання інтелектуального капіталу» уточнено специфіку процесу управління ефективністю використання інтелектуального капіталу підприємства; систематизовано чинники ефективного використання інтелектуального капіталу з урахуванням особливостей останнього як майна, основаного на знаннях; розроблено концептуальну модель управління ефективністю використання інтелектуального капіталу підприємства.

Процес використання інтелектуального капіталу має специфічний характер, що визначається його особливостями як майна, утвореного на основі матеріалізації знань. Такий специфічний характер обумовлює необхідність уточнення поняття «управління ефективністю використання інтелектуального капіталу», яке запропоновано трактувати як здійснення цільового впливу на процеси формування витрат та результатів його використання, включаючи як безпосередні (грошові), так і опосередковані (у формі створення можливостей для отримання грошових надходжень у майбутньому) результати. Таке визначення дозволяє відокремити управлінську діяльність, пов’язану із використанням інтелектуального капіталу, від управління матеріальними активами, ефективність використання яких визначається врахуванням тільки безпосередніх ефектів.

Аналіз чинників забезпечення ефективності використання інтелектуального капіталу підприємства довів, що її рівень залежить від двох груп чинників: таких, що пов’язані із природою інтелектуальних активів як майна, основаного на знаннях, та таких, що пов’язані із взаємодією інтелектуального капіталу і традиційних факторів виробництва. Вплив процесів трансформації знань, на основі яких створюються інтелектуальні активи, на ефективність використання інтелектуального капіталу є прогнозованим: у результаті дії процесу когнітивної трансформації ефективність знижується, а процесів організаційної трансформації та перетворення форми – підвищується. Вплив чинників, що пов’язані із взаємодією інтелектуального капіталу з іншими видами майна підприємства, має важко прогнозований характер, оскільки визначається поєднанням процесів використання як інтелектуального капіталу, так й інших видів майна.

Специфіка управлінських процесів щодо використання інтелектуальних активів зумовила необхідність удосконалення концептуальної моделі управління ефективністю використання інтелектуального капіталу підприємства. Запропонована концептуальна модель, на відміну від існуючих розробок, враховує принципи управління ефективністю використання інтелектуального капіталу, обумовлені його специфікою як сукупності ідентифікованих знань (рис.1).

Модель побудовано із врахуванням таких принципів: випередження, що полягає у забезпеченні перевищення темпів дослідницької діяльності підприємства над темпами її здійснення у галузі; врахування контексту, який реалізується через орієнтацію на генерацію комерційно корисних знань; максимального використання наявних знань; господарської рівноваги, або відповідності дослідницької діяльності підприємства умовам зовнішнього середовища. Використання концептуальної моделі дозволяє сформувати інструментарій управління