Увступі визначено актуальність досліджуваної теми, сформульовано мету та завдання, що спрямовані на досягнення визначеної мети, предмет та об’єкт дослідження. На основі проведеного дослідження виділено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів для українських торговельних підприємств.
У першому розділі «Теоретичні засади інноваційного розвитку торговельного підприємства» уточнено понятійно-категорійний апарат сфери інноваційного розвитку, розглянуто особливості інноваційного розвитку саме торговельних підприємств в Україні, на основі яких сформовано класифікацію інновацій у торгівлі, та основні тенденції розвитку українських роздрібних торговельних підприємств (появи нових форматів тощо), а також сформовано концептуальний підхід до управління інноваційним розвитком торговельного підприємства.
На основі існуючих у науковій літературі визначень поняття «інновація» було встановлено, що воно має відмінності від категорій «новизна» та «нововведення»: новизна – нові рішення, процеси та продукти як результат наукової ідеї; нововведення – процес та результат практичного освоєння, тобто впровадження новації, а інновація – кінцевий результат впровадження нового та подальше поширення з отриманням ефекту.
Синтез вивчених підходів до поняття «інновація» дозволив виділити такі основні з них: результативний, об’єктний, інвестиційний, процесний, конкурентний, функціональний та узагальнений, а також сформулювати авторське трактування. Під інновацією торговельного підприємствапропонуємо розуміти будь-які впроваджені технологічні, економічні, організаційні й управлінські якісні зміни, відмінні від існуючої практики на цьому торговельному підприємстві, які приносять значний ефект.
У процесі дослідження інновації було доповнено вже існуючі чотири функції (відтворювальна, стимуляційна, інвестиційна, сприяння науковому розвитку) п’ятою – посилення конкуренції та необхідності підвищення конкурентоспроможності. Це пов’язано з тим, що кожна інновація в будь-якій галузі призводить до здійснення боротьби з конкурентом на іншому більш якісному рівні та вимагає певних відповідних дій від конкурента.
Вивчення інноваційного процесу торговельного підприємства дозволило сформулювати його визначення як послідовну зміну стану в розвитку ідеї до інновації через створення, освоєння та подальше поширення і виділити такі три основні етапи: дослідницький, реалізаційний та контрольно-оціночний, які представлено нелінійною моделлю.
Логічний синтез досліджених підходів до інноваційної діяльності торговельного підприємства дозволив сформулювати авторське визначення цього поняття: це розробка, розвиток та застосування будь-яких нововведень у торговельних процесах, які відображають зміни у потребах споживачів та спрямовані на підвищення ефективності діяльності і посилення конкурентоспроможності та визначення інноваційного розвитку як процесу переходу з одного конкурентного, фінансово-економічного стану і позиції на ринку в інші, кращі в довгостроковій перспективі за рахунок використання інновацій різного ступеня глибини та об’єкта спрямованості.
Аналіз економічної ситуації України показав тенденцію до інтенсивного розвитку роздрібної торгівлі шляхом переформатизації торговельних об’єктів. При зростанні роздрібного товарообороту в 2011 р. на 13,2% порівняно з 2010 р. та його двократному збільшенні за останні п’ять років спостерігалось скорочення об’єктів роздрібної торгівлі на 12%. Сфера торгівлі розвивається за заданим інноваційним напрямком економіки країни в цілому. Про підвищення загальної інноваційної активності українських підприємств свідчить збільшення обсягу виконаних науко-технічних робіт у 2011 р. на 5% та підвищення кількості підприємств, що займалися інноваціями на 3%. Дослідження існуючих інновацій у діяльності сучасних українських торговельних підприємств дозволило виділити такі основні напрями їх застосування:
- форматно-концептуальні (зміна або відкриття магазину нового формату (концепції): формати – дискаунтер, гіпермаркет, Cash & Carry тощо; концепції – магазини-одноденки, стокові магазини, західний формат 10-центовики, Інтернет-магазини, вендинг). Про популярність даних інновацій свідчать статистичні дані, серед яких кількість відкритих торговельних об’єктів нового формату у 2011 р. склало 402 одиниці у порівнянні з 239 у 2008 р., підвищення обсягу реалізації в Інтернет-мережі в 2011 р. склало 8 млрд.грн., що більше попереднього року на 80%;
- інновації технології продажу (технологія Trade-in, ВТМ) – спостерігається збільшення ВТМ до 10-13% серед загального асортименту продукції проти 30-70% іноземних торговельних мереж;
- матеріально-технічні (автоматизація усіх бізнес-процесів за рахунок нового програмного забезпечення та торговельного обладнання – «вбивця черги», електронні цінники) – збільшення інвестицій в нематеріальні активи складає 35% від значення попереднього року, хоча на програмне забезпечення припадає лише 1,5% від усієї кількості інвестицій в основний капітал та на частку автоматизації доводиться тільки 4-7% від загальної капіталізації. Відмітимо й підвищення вартості основного капіталу торговельних підприємств на 7% при майже незмінній кількості торговельних об’єктів у 2011 р. порівняно з 2010 р., що свідчить про розширення торговельної площі та закупівлю нового торговельного обладнання;
- організаційно-управлінські (організація усіх ресурсних потоків – процедура схвалення постачальників, система контролю якості);
- фінансово-облікові (запропоновані методика оцінювання дебіторської заборгованості, інвестицій, економічної стійкості);
- маркетингові (нова ніша на ринку – ніша преміальних торговельних центрів);
- кадрові (навчання персоналу торговельних залів виробниками, визначення ринкової вартості співробітників).
Узагальнення існуючих підходів до класифікації інновацій дозволило запропонувати їх класифікацію саме торговельного підприємства за 26 ознаками, які було згруповано за чотирма основними напрямами (визначення чіткої потреби підприємства в конкретній спрямованості інновацій та впливу на існуючі процеси; позиціювання інновації відносно ринку; характеристика розробки та впровадження інновацій; кінцеве значення та проходження процесу реалізації інновації) та за трьома етапами інноваційного процесу: дослідницький, реалізаційний, контрольно-оціночний.
У процесі формування концептуального підходу до управління інноваційним розвитком торговельного підприємства було встановлено, що він являє собою схему дослідження (рис. 1), що містить понятійний апарат та методологічні основи управління (об’єкт, мету, принципи, функції, завдання), методичне підґрунтя (визначення рівня необхідності інновацій та їх глибини в діяльності торговельного підприємства, оцінку інноваційного потенціалу, визначення сфер застосування інновацій шляхом виявлення конкурентних недоліків) та напрями удосконалення управління за рахунок розробки інноваційної стратегії та управління інноваційним ризиком.
У другому розділі «Дослідження інструментів управління інноваційним розвитком торговельного підприємства» розроблено методичний підхід до визначення рівня необхідності інновацій та їх бажаної глибини; удосконалено науково-методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу та досліджено вплив інноваційного розвитку на конкурентоспроможність торговельного підприємства.
До основних інструментів управління інноваційним розвитком торговельного підприємства запропоновано віднести рівень та глибину необхідності інновацій; рівень інноваційного потенціалу; визначені рівень конкурентоспроможності та конкурентні недоліки з метою виділення сфери застосування інновацій (рис. 2).
Враховуючи різні мотиваційні підходи до здійснення інноваційного розвитку – внутрішня (внутрішні проблеми) та зовнішня орієнтація інновацій (орієнтація на ринок: конкурентів, споживачів, галузь взагалі), – для торговельного підприємства було виділено різні ступені необхідності реалізації інноваційної діяльності та глибин необхідної інновації. Методичний підхід до визначення рівня необхідності впровадження нововведень та глибини змін пропонується проводити за трьома основними напрямами: визначення ступеня задоволеності підприємством динамікою своїх результатів господарської діяльності та станом фінансових ресурсів; визначення керівництвом підприємства, яку конкурентну позицію на ринку планується зайняти: зберігати існуючу чи змінювати на іншу; визначення споживчої прихильності за показниками задоволення споживачів, тобто за методом семантичного позиціювання. За кожним напрямом розроблені нормативи, відхилення від яких призводить до позитивної чи негативної відповіді на питання «чи є необхідність в інноваціях?». За розробленою шкалою суми позитивних відповідей визначається рівень необхідності та рекомендована глибина інновацій.
Проведення оцінки інноваційного потенціалу торговельного підприємства має дві спрямованості: виявлення готовності та здатності торговельного підприємства впроваджувати нововведення; визначення конкретної сфери застосування інновацій у діяльності торговельного підприємства на основі виділення основних «вузьких місць» у діяльності підприємства.
