УПРАВЛІННЯ КРЕАТИВНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформовано мету та завдання дослідження, наукова і практична цінність результатів, які одержано під час дослідження, описано форми їхньої апробації та використання.

            У першому розділі дисертації «Теорія і практика управління креативним потенціалом промислових підприємств» розкрито сутність креативного потенціалу підприємства, розглянуто креативний потенціал як об’єкт управління в системі менеджменту підприємства, ідентифіковано методологічні підходи до управління креативним потенціалом.

            Досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції підприємств вимагає активізування ними інноваційної діяльності. Загальновідомо, що не всі компанії володіють достатніми ресурсами для того, щоб отримувати інновації на умовах придбання ліценцій, укладання франчайзингової угоди або регулярного отримання послуг консалтингових та інжинірингових компаній. Навіть багатонаціональні компанії, які мають такі можливості намагаються створювати такі умови діяльності, щоб інновації зароджувались у внутрішньому середовищі. Це можливо завдяки цілеспрямованому перетворенню креативних задатків, здібностей, знань, досвіду працівників у креативний потенціал організації. За результатами проведених досліджень доведено, що «креативний потенціал» є можливістю його носіїв творчо розвиватись, висувати нові ідеї щодо уникнення або вирішення виробничо–господарських проблем, а також властивістю перетворювати ідеї у інноваційні продукти і технології із врахуванням зміни умов внутрішнього і зовнішнього середовищ організації. На відміну від інших видів потенціалів (виробничий, технологічний, комунікаційний тощо) підприємства, носіями креативного потенціалу є винятково суб’єкти управління. Саме вони здатні проявляти творчість, саморозвиватись, удосконалюватись, генерувати ідеї, аналізувати їх тощо. Ідентифіковано, що складовими креативного потенціалу є можливості суб’єктів управління: генерувати ідеї і формувати гіпотези, аналізувати інформацію і формулювати адекватні висновки, моделювати інноваційні продукти і технології. Встановлено, що реалізація цих можливостей вимагає дотримання низки принципів, а саме: регулярного підвищення рівня кваліфікації працівників; впровадження ієрархізованої системи генерування і аналізування креативних ідей; відслідковування змін потреб суб’єктів креативної діяльності і своєчасного застосування адекватних методів впливу на них; досягнення очікуваних результатів у визначені терміни. Дотримання цих принципів керівниками підприємств під час формування і використання креативного потенціалу сприятиме прискоренню креативного розвитку організації, досягненню приросту креативного потенціалу, раціоналізації зусиль керівників підприємств у вирішенні виробничо–господарських проблем нетрадиційними методами.

Для забезпечення відтворення і приросту креативного потенціалу ним необхідно управляти. Управління креативним потенціалом є конкретною функцією менеджменту, яка реалізовується через загальні функції (планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання). У результаті керуючого впливу менеджерів на підлеглих, під час управління креативним потен-ціалом підприємства, в середовищі організації формується попит на креативність, створюються умови для виявлення креативності носіями потенціалу, отримуються конкретні результати його використання, які можуть зводитись до простого і розширеного відтворення креативного потенціалу або до зниження його рівня.

Доведено, що є кілька методичних підходів до управління креативним потенціалом підприємств, а саме: комплексний, системний і ситуаційний. Управління креативним потенціалом на засадах використання комплексного підходу передбачає, що креативні можливості формуються і використовуються за сегментами діяльності і центрами відповідальності підприємства. Відповідно до комплексного підходу ієрархія управління креативним потенціалом має вертикальний характер – знизу вверх, тобто плани формування і реалізації креативного потенціалу не пов’язуються в одну систему, вони орієнтовані на покращання виробничо-господарських операцій і процесів у конкретних сегментах діяльності. Застосування системного підходу до управління креативним потенціалом відбувається на основі створення підсистеми управління, яка охоплює усі підрозділи, види діяльності через пов’язаність технологічних процесів організації. Ця підсистема орієнтована на досягнення конкретних значень показників, які характеризують ефективність діяльності підприємства, загалом, а не окремих його складових. Управління креативним потенціалом підприємства на засадах ситуаційного підходу відбувається за результатами моніторингу виробничо-господарських проблем або виявлених креативних ініціатив. Відповідно до ситуаційного підходу керуючий вплив на носіїв креативного потенціалу орієнтований на оперативне вирішення встановленої проблеми або розвиток і реалізацію висунутої ініціативи. Характерною особливістю цього підходу є те, що керівники підприємства розглядають креативний потенціал як об’єкт управління тільки на період ідентифікування і розв’язання проблеми або на період виявлення креативної ініціативи та її розвитку. Як тільки проблему вирішено, а ідею відхиле-но або прийнято до реалізації, управління креативним потенціалом припиняється.