Управління витратами підприємства (за матеріалами авіабудівних підприємств України)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих наукових результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні та методичні основи управління витратами підприємств» досліджено розвиток поняття «витрати», його зв’язок з поняттями «затрати», «видатки», «собівартість»; за результатами критичного аналізу економічної літератури виділено змістовні характеристики витрат та виокремлено бухгалтерський, економічний, політекономічний, мікроекономічний, макроекономічний, обліковий і фінансовий підходи до їх трактування. З метою уникнення різночитань проведено розмежування понять «витрати виробництва» та «виробничі витрати», запропоновано введення поняття «виробничо-технологічні витрати», які розглядаються як сума вартості спожитих або передбачених до споживання ресурсів, що цілеспрямовано використовуються підприємством при виготовленні продукції у межах виробничих циклів згідно затверджених технологічних процесів. Виробничо-технологічні витрати формуються на рівні цехової собівартості, тобто відрізняються від витрат виробництва на суму витрат на обслуговування та управління цехом або підрозділом підприємства.

Дослідження економічної сутності та класифікації витрат широко висвітлене в працях таких вчених, як: Б. Валуєва, В. Ластовецького, М. Пушкаря, С. Безруких, А. Кашаєва, І. Комісарова, та ін. Узагальнення існуючої практики класифікації витрат дозволило автору виділити два протилежних підходи до їх структурування: перший – передбачає надмірну деталізацію витрат та носить більше теоретичний, ніж практичний характер; другий – орієнтований на групування витрат в укрупненні класи, що значно спрощує процеси їх ідентифікації та розподілу. Класифікація витрат для цілей управління повинна базуватися на ознаках, які дозволяють диференціювати витрати в різних аспектах, враховуючи напрями використання інформації, тому запропоновано позиціонувати витрати в багатовимірній системі координат за: місцем виникнення витрат, центром фінансової відповідальності, видом діяльності, стадією життєвого циклу продукту, стадією життєвого циклу підприємства, суб’єктом дій, об’єктом дій, впливом зовнішнього середовища, функцією управління.

У ході дослідження розглянуто сутність процесу управління            витратами, мету та функції системи управління витратами. За результатами аналізу думок провідних авторів, запропоновано виокремлення чотирьох основних складових, які доцільно враховувати при побудові системи управління витратами: функціональної, методологічної, організаційної та мотиваційної.   Через призму цих складових, розглянуто методи визначення та технології управління витратами, які використовуються на вітчизняних промислових підприємствах. У процесі дослідження виявлено, що найбільше розбіжностей серед сучасних науковців виникає при виділенні центрів витрат. Спираючись на критичний аналіз існуючих в економічній літературі поглядів на дану проблему, запропоновано в структурі центрів витрат виділяти центри прогнозованих (нормативних) витрат, центри непрогнозованих витрат і центри управлінських витрат.

За результатами порівняльного аналізу сучасних методів визначення витрат та управління ними, запропоновано методичний підхід на основі комбінування методу калькуляції витрат за процесами і методу цільових витрат (рис.1). Це дозволило отримати інформацію про витрати кожного процесу, виявити та використати резерви зниження собівартості продукції за рахунок аналізу цінності та витрат на окремі процеси. Крім того, результатом застосування запропонованого підходу є наявність інформації про витрати за кожним видом діяльності, що дозволяє у процесі досягнення цільової собівартості здійснювати більш поглиблений аналіз витрат та знаходити оптимальні шляхи зниження собівартості продукції.