ВИХОВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНТЕРЕСУ ДО НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, схарактеризовано методи дослідження, висвітлено дані щодо апробації й упровадження його результатів; подано інформацію про публікації автора та структуру дисертаційної роботи.

Перший розділ – „Теоретичні засади виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури в позакласній роботі” – присвячено уточненню понятійно-термінологічного апарату дослідження на основі аналізу історичного розвитку термінологічної бази, педагогічної теорії та практики; обґрунтуванню педагогічних умов виховання інтересу учнів початкової школи до навчально-пізнавальної літератури; розробці та науковому обґрунтуванню моделі виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури в позакласній роботі.

Проблеми виховання школярів-читачів, вироблення їхніх самостійних читацьких навичок з’явилися давно. До ХІХ ст. методика читання (класного та позакласного) як галузь педагогічної науки ще не сформувалася. Однак, уже в ХІ ст. склалися передумови зародження методики читання: в пам’ятках Київської Русі знаходимо свідчення про значний інтерес наших попередників до вивчення літератури. Наприкінці ХVІІІ століття визначено основні засади літературної освіти школярів, у розробці яких видатна роль належала Г. Сковороді. На початку ХХ століття методична спадщина творчо розвивалася П. Афанасьєвим, В. Голубковим, М. Рибніковою, які порушували питання про необхідність керування домашнім читанням школярів, вважали за потрібне координувати зусилля сім’ї та школи з метою розвитку читацьких інтересів учнів.

Читання відіграє величезну роль у житті дитини, виробляє певне світобачення, норми поведінки, художній смак. Видатні письменники, мислителі, діячі педагогіки та психології, методисти (Ш. Амонашвілі, В. Бєлінський, Л. Виготський, Я. Гогебашвілі, Д. Ельконін, Л. Занков, Е. Какабадзе, Н. Крупська, О. Леонтьєв, А. Луначарський, А. Макаренко, Л. Ніколаєва, О. Нікіфорова, Т. Полозова, В. Рамішвілі, З. Романовська, Н. Свєтловська, В. Сухомлинський, Л. Толстой, Д. Узнадзе, К. Ушинський, М. Чернишевський) у своїх працях глибоко та ґрунтовно розглядали істотні сторони такої проблеми, як покликання до читання літератури в справі виховання підростаючого покоління, а також питання психологічної природи дитячого читання, пошуку ефективних шляхів виховання читача.

Проблема дитячого читання, ролі навчально-пізнавальної літератури в вихованні світогляду підростаючого покоління, формування ідеалів особистості на матеріалі кращих зразків літератури розглядалася в багатьох педагогічних дослідженнях як минулого, так і сьогодення. Читацькі інтереси багато в чому визначають особистість людини, тому процес їх формування розглядаємо не тільки як педагогічну, психологічну, методичну, але й як соціальну проблему. Різним аспектам вивчення читацьких інтересів присвячено багато праць відомих педагогів, психологів і методистів: О. Андреїва, А. Бабушкіної, Ц. Балталона, І. Беляєва, М. Берхіна, І. Бодрової, В. Воропаєва, О. Джежелей, Н. Колганової О. Копчука, Ж. Майдангалієва, Л. Музики, К. Уманець, В. Чудінової.

У дослідженні схарактеризовано поняття „навчально-пізнавальна література для молодших школярів”, що розглядається як особливий вид літератури для дітей, яка призначена для передачі накопиченого людством досвіду, знань, фактів, відомостей, що людство назбирало в процесі взаємодії з навколишнім середовищем. Навчально-пізнавальна література включає в себе науково-художню, науково-фантастичну, науково-популярну, науково-пізнавальну, навчальну, історичну, художню літературу, усну народну творчість (казки), епічний жанр (легенди, міфи, думи), періодичні видання.

Л. Виготський основним питанням психологічного розвитку людини вважає проблему інтересів. За С. Рубінштейном, інтереси, з одного боку, служать тим засобом, яким педагоги користуються, щоб навчання було ефективним, з іншого, інтереси, їх формування є метою педагогічної роботи. Ми ж розглядаємо поняття „інтерес” як одну з форм спрямованості особистості, враховуючи дослідження сучасних учених (Б. Ананьєв, Л. Божович, М. Морозов, Н. Морозова). Вивчення наукової літератури дозволило виділити ознаки інтересу, його критерії, які можна розділити на дві групи: специфічні для інтересу особливості поведінки та діяльності учнів у процесі навчальної діяльності на уроці; особливості поведінки та діяльності учнів, що виявляються в позаурочній діяльності.

Активним чинником розвитку людини виступає пізнавальний інтерес характерними ознаками якого є динамічність, поступальний рух, перехід від явища до сутності, встановлення глибоких зв’язків, оволодіння закономірностями. У психології виділяють три рівні пізнавального інтересу. Елементарним ступенем прийнято вважати: відкритий, безпосередній інтерес до нових фактів, цікавих явищ, що фігурують в інформації, яка отримується на уроці. Найбільш високий рівень пізнавального інтересу складає інтерес школяра до причинно-наслідкових зв’язків, виявлення закономірностей, встановлення загальних принципів, що діють у різних умовах. Інтерес школярів до літератури визначають за різними проявами розумової активності: прагненням розширити власний життєвий світогляд за допомогою змісту книг; бажанням дати оцінку тим або іншим учинкам літературних героїв; активною участю в обговоренні проблеми, висунутої на занятті; численними запитаннями учнів; спробами власного міркування; зосередженістю уваги.

Інтерес до читання навчально-пізнавальної літератури характеризується: по-перше, сформованістю в читача мотивів, що примушують його звертатися до книг і, по-друге, наявністю системи знань, умінь і навичок, які дають йому можливість із найменшою витратою сил і часу реалізовувати власні бажання відповідно до особистої та суспільної необхідності. Тому виховання інтересу до навчально-пізнавальної літератури – складний процес, в основі якого лежить оволодіння знаннями, вміннями, навичками, що отримуються на уроках навчання грамоти та читання, в тому числі позакласного: технікою читання, різними уявленнями та поняттями, елементами аналізу тексту літературних творів. Об’єктивним показником інтересу школяра до навчально-пізнавальної літератури є стійка необхідність і здатність читати книги за усвідомленим вибором.

Визначено сутність ключового поняття дослідження „інтерес молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури”, яке ми розглядаємо як вибірково-позитивне відношення учнів початкової ланки освіти до читання різних літературних джерел, які дозволяють одержувати необхідну інформацію, відповідають духовним потребам і особливостям читацької психології молодших школярів, приносять читачу емоційну насолоду, радість, викликають позитивне відношення до себе.

Зовнішніми проявами рівня сформованості інтересу до навчально-пізнавальної літератури є: 1) знання широкого кола доступних книжок; 2) сформованість навичок користування основними прийомами роботи з книжкою; 3) інтерес до читання. Рівень розвитку інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури не відповідає вимогам сьогодення. Основними показниками цього є: відсутність у більшості школярів інтересу до читання як до одного із засобів пізнання навколишнього світу, самовдосконалення й естетичної насолоди; недостатній рівень знань, умінь і навичок, що надають учням можливість із найменшою витратою сил і часу читати за усвідомленим вибором.

Підвищення ефективності позакласної роботи щодо виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури, перш за все, залежить від якості підготовки вчителів до проведення такого роду занять. Ця підготовка повинна бути поетапною та цілеспрямованою. На наш погляд, вона включає чотири етапи: 1) ознайомлення з науково-методичною та психолого-педагогічною літературою з проблем формування навичок читацької самостійності; 2) ознайомлення зі списком рекомендованої літератури для учнів 1–4 класів, вивчення фондів шкільної та міської (сільської) бібліотек, добір творів для позакласного читання; 3) навчання перспективному плануванню: а) тематика уроків позакласного читання; б) типи уроків: традиційний і нетрадиційний види уроків: тематичний, жанровий, авторський; 4) складання конспектів уроків із урахуванням системного підходу й оптимальних психолого-педагогічних умов).

Позакласна робота – це, з одного боку, педагогічна система, що володіє цілісними властивостями та закономірностями функціонування, а з іншого – невід’ємна частина системи освіти. Позакласна робота ставить перед собою важливу мету – формування та розвиток творчої особистості учня. Вона може бути організована в школі по-різному: це й епізодичні заходи, що проводяться в окремих класах, і загальношкільні заходи, і систематичні позакласні заняття. Існують такі педагогічні засоби організації позакласного читання, як читання вголос, живе слово вчителя, аудіовізуальна допомога, що пропагує кращі зразки літературних творів, рекомендаційні списки, знайомство з бібліотекою та бібліотечно-бібліографічними видами допомоги читачеві, а також безпосередньо навчальна діяльність у доступному колі читання. Питання позакласної роботи в початковій школі досліджували К. Горбунова, Н. Кожанова, О. Пархоменко, О. Прушковська, В. Чіжикова, Л. Щербакова.

Важливе значення при цьому має і різноманітність форм позакласної роботи, що робить цей процес захопливим. Для виховання інтересу до навчально-пізнавальної літератури визначено такі форми позакласної роботи: індивідуальні (бесіда, консультація, обмін думками, виконання спільного доручення, надання індивідуальної допомоги в конкретній роботі, сумісний пошук розв’язання проблеми, завдання) та колективні (конкурси, вистави, бесіди, літературні ігри, літературні зустрічі, заняття (урок), виставки, екскурсії). Ефективному розвитку читацького інтересу молодших школярів сприяють умови, що включають системне використання різноманітних форм позакласних занять, роботи з бібліотекою, батьками.

Обґрунтовано педагогічні умови процесу виховання інтересу учнів початкової школи до навчально-пізнавальної літератури в позакласній роботі, до яких віднесено: емоційну насиченість занять, застосування ігрових форм виховання інтересу до читання; активізацію пізнавальної діяльності, створення проблемних ситуацій на уроках; єдиного читацького простору у взаємодії школи, бібліотеки та сім’ї; формування рефлексивної позиції школярів на основі психологічних особливостей їхнього читацького сприйняття, читацького інтересу.

Розроблено та науково обґрунтовано модель виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури в позакласній роботі, під якою розуміємо єдність цілей, змісту, методів, засобів і форм виховання, їх взаємодію, що забезпечує найдоцільніший шлях досягнення поставленої мети та розв’язання завдань. Модель має за мету виховання навичок самостійної роботи школярів із навчально-пізнавальною літературою; організація та проведення позакласних занять; створення умов для виховання інтересу учнів початкових класів до навчально-пізнавальної літератури. Означена модель складається з чотирьох (діагностичний, інформаційно-пропедевтичний, діяльнісний, самостійного застосування) етапів і базується на таких принципах: конструктивної цілісності, що дозволяє забезпечити взаємозв’язок та єдність усіх компонентів структури, цілісну відповідність оцінці отриманих результатів; принцип динамізму – дає право здійснювати відбір смислового наповнення з урахуванням спрямованості від простого до складного, від знайомого до нового; принцип реалістичності, який забезпечує можливості впровадження результатів, їх адекватність можливостям виконавців і ресурсному забезпеченню; принцип діагностичності, що сприяє встановленню ефективності, відповідності потребам і запитам сучасності; принцип переходу від простого до складного.

Мета діагностувального етапу полягає у виявленні сформованості інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури. Завдання цього етапу – уточнити рівень сформованості інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури; визначити місце літератури в житті школярів; окреслити шляхи розвитку та вдосконалення інтересу в процесі позакласної роботи; здійснити критичний аналіз здобутої інформації з позиції власного досвіду. Інформаційно-пропедевтичний етап мав за мету ознайомлення та поглиблення знань молодших школярів про навчально-пізнавальну літературу в позакласній роботі. Завдання означеного етапу – ознайомити учнів із поняттям „навчально-пізнавальна література”; виробити необхідні вміння та знання молодших школярів для формування інтересу до навчально-пізнавальної літератури з урахуванням індивідуальних особливостей. Діяльнісний етап, мета якого – виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури в позакласній роботі. Завдання цього етапу: навчити учнів застосовувати отримані теоретичні знання на практиці; реалізувати модель виховання інтересу до навчально-пізнавальної літератури. Останній етап роботи – самостійного застосування, який мав за мету формування вміння молодших школярів самостійно користуватися навчально-пізнавальною літературою. Поставлена мета конкретизувалася в низці завдань: перевірити ефективність розробленої моделі, що відображає реалізацію методики формування інтересу до навчально-пізнавальної літератури; навчити дітей самостійно добирати та використовувати навчально-пізнавальну літературу.

У другому розділі – „Експериментальна перевірка моделі з виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури в позакласній роботі” – вивчено й експериментально перевірено стан проблеми виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури; розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено модель виховання означеного інтересу в позакласній роботі.

Експериментальною базою дослідження виступили Ялтинська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 11, Сімферопольська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 4, Краснокам’янська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів, Фороська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів. В експериментальній роботі взяли участь 525 учнів 2–4 класів загальноосвітніх шкіл.

Започатковуючи експериментальну роботу, визначено критерії та показники рівнів сформованості інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури: когнітивно-інтелектуальний із показниками: вміння сприймати та використовувати інформацію з літературних джерел, пізнавальний інтерес до надбань навчально-пізнавальної літератури; емоційно-ціннісний із показниками: позитивне відношення до навчально-пізнавальної літератури; ціннісні орієнтації молодших школярів; уміння висловлювати власне відношення до одержаної інформації, емоційна культура учнів; 3) художньо-мовленнєвий із показниками: загальна літературна ерудиція; сформованість культури читача, вміння передавати інформацію у власних висловлюваннях. Схарактеризовано рівні сформованості інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень сформованості інтересу до навчально-пізнавальної літератури властивий учням початкової школи, які мають глибокі та системні літературні знання. Для них є характерними наявність інтересу до читання, використання інформації з навчально-пізнавальної літератури. Сформовано емоційну культуру школярів, ціннісні орієнтації, позитивне відношення до літератури; учні із задоволенням переказують одержану інформацію та висловлюють власне відношення до неї. Молодші школярі, які досягли високого рівня, мають розвинену літературну ерудицію, добре сформовану культуру читача.

Достатній рівень характерний для учнів зі стійким інтересом до навчально-пізнавальної літератури, вони добре сприймають і використовують інформацію, здобуту з літературних джерел. У молодших школярів із достатнім рівнем добре розвинені ціннісні орієнтації, вони із захопленням висловлюють власне відношення до одержаної інформації, вміють передати одержану інформацію у власних висловлюваннях, але в цих учнів не досить добре розвинена загальна літературна ерудиція й емоційна культура.

Для школярів із середнім рівнем типовим є необхідний рівень літературних знань, проте вони не уявляють цілісної картини літературних надбань, що позначається на глибині та диференційованості сприйняття. Учні, які досягли цього рівня сформованості інтересу, вміють сприймати пізнавальну інформацію, але при цьому в них часто виникають труднощі щодо використання набутої з літературних джерел інформації, їм властиві недоліки в розвитку літературної ерудиції, ціннісної орієнтації, сформованості культури читача. Такі молодші школярі виявляють певний інтерес до навчально-пізнавальної літератури, але недостатньо вміють висловлювати відношення до одержаної інформації та користуватися нею.

Характерною особливістю низького рівня є незнання навчально-пізнавальної літератури, відсутність емоційної культури під час розкриття емоційно-художнього змісту твору, майже зовсім відсутні загальна літературна ерудиція, культура читача, школярі не вміють використовувати та передавати інформацію. Цей рівень властивий молодшим школярам із низьким ступенем сформованості позитивного відношення до читання навчально-пізнавальної літератури, ціннісних орієнтацій. Такі учні виявляють певний інтерес до літератури, але недостатньо усвідомлюють потенціал навчально-пізнавальної літератури.

Під час констатувального етапу школярам запропоновано виконати розроблені завдання за кожним із критеріїв: когнітивно-інтелектуальний: „Придумай запитання”, „Добери прислів’я”, ,„Які слова ти ще знаєш?”, „А що ти читав?”, „Добери слово”; емоційно-ціннісний: „Щоб ти сказав?”, „Хто більше?”, „Заповни анкету”, „Розкажи, як треба”, „А як ти вважаєш?”, „Про що ти дізнався?”, „Що цікавого знайшов”, „Поясни власну думку”, „Уяви”, „Опиши вчинок героя”, „Як вчинив герой?;” художньо-мовленнєвий: „Збери прислів’я”, „Добери казку”, „Угадай слово, намалюй картину”, „Вигадай та опиши”, „Опиши малюнок”.

За результатами виконання молодшими школярами низки експериментальних завдань визначено рівні сформованості їхнього інтересу до навчально-пізнавальної літератури. Зокрема, в других класах результати розподілялися таким чином: 8,8% учнів експериментальних і 9,3% молодших школярів контрольних класів виконали завдання на високому рівні; достатній рівень зафіксовано в 20% молодших школярів експериментальних і 22,6% респондентів контрольних класів; 53,8% учнів експериментальних і 51,3% молодших школярів контрольних класів показали середній рівень, а в 17% респондентів експериментальних і 16,6% молодших школярів контрольних класів виявлено низький рівень. У третіх класах високий рівень продемонстрували 13% учнів експериментальних і 13,9% молодших школярів контрольних класів; достатній рівень зафіксовано в 26% молодших школярів експериментальних і контрольних класів; середній рівень виявлено в 52,5% учнів експериментальних і 52,1% респондентів контрольних класів; 8,6% школярів експериментальних і 8% учнів контрольних класів знаходилися на низькому рівні. В четвертих класах високий рівень мали 18,2% учнів експериментальних і 18,6% молодших школярів контрольних класів; достатній рівень зафіксовано в 34% молодших школярів експериментальних і 35,2% учнів контрольних класів; середній рівень виявлено в 45% учнів експериментальних і 43,6% респондентів контрольних класів; на низькому рівні знаходилось 2,5% школярів експериментальних і 3,2% учнів контрольних класів.

Аналізуючи якісні результати констатувального обстеження, зауважимо, що більшість молодших школярів (75,3%) були не вмотивованими до позакласної роботи, не розуміли важливості користування навчально-пізнавальною літературою. Визначено й те, що значна кількість учнів (70,8%), які взяли участь в експерименті, відчували певні труднощі при сприйнятті та  використанні інформації з літературних джерел, не могли чітко та логічно сформулювати відповідь на поставлене запитання, слабо орієнтувалися в матеріалі, майже зовсім не цікавилися додатковою літературою та не використовували її. Вищезазначене дає підстави стверджувати, що розвитку вміння сприймати, використовувати інформацію з літературних джерел і формуванню пізнавального інтересу до надбань навчально-пізнавальної літератури приділяється недостатньо уваги, як із боку школярів, так і з боку вчителів.

Ураховуючи отримані данні кількісного та якісного аналізу результатів констатувального обстеження, на формувальному етапі експериментальної роботи поетапно реалізовано модель виховання інтересу молодших школярів до навчально-пізнавальної літератури в позакласній роботі. В межах діагностувального етапу за допомогою таких форм роботи, як бесіда, урок-подорож, спостереження, індивідуальні консультації впроваджувалась педагогічна умова – активізація пізнавальної діяльності, створення проблемних ситуацій на уроках. Під час роботи на цьому етапі виявлялися: вміння використовувати додаткову літературу, рівень сформованості інтересу до навчально-пізнавальної літератури.

На інформаційно-пропедевтичному етапі реалізовано такі педагогічні умови, як емоційна насиченість різних форм позакласної роботи, застосування ігрових форм, виховання інтересу до читання; створення єдиного читацького простору та взаємодії школи, бібліотеки та сім’ї. На цьому етапі під час екскурсій до шкільної, міської бібліотек, книгарні та виставок навчально-пізнавальної літератури учні знайомились із різноманітністю навчально-пізнавальної літератури. З молодшими школярами проведено словесні та дидактичні ігри, уроки-занурення, уроки-театралізації, урок-літературну зустріч „Тиждень дитячої книги”. На означеному етапі організовано й цілеспрямовану роботу з батьками. Зокрема для них створено інформаційний куточок „Пам’ятка для батьків щодо виховання інтересу школярів до читання”, проведено батьківські збори („Роль читання в житті дитини”, „Правильне читання – умова успішного навчання школяра”), збори-практикуми „Як зацікавити молодшого школяра навчально-пізнавальною літературою”.

Під час діяльнісного етапу в процесі використання таких форм роботи, як уроки-подорожі, „Польот у науку”, „Розвідка таємниці”, прес-конференція, бібліотечні години, тематичний куточок читання „Про що ти хочеш дізнатись?”, „Про що ти можеш (збираєшся) розповісти на наступному уроці позакласного читання?”, літературні вікторини, КВК, конкурс „Ерудит класу”, організація виставки „Твоя улюблена навчально-пізнавальна книга”, змагання читців, літературні ігри: кросворди, головоломки, свято „Тато, мама, я – читаюча сім’я”, дидактичні ігри, уроки-змагання („Походження людини”, „Голуба планета”, „Планета тварин”, „Планета мистецтва”, „Зрозумій мене”, „Розумники та розумниці”), урок-театралізація („Масляна”) реалізовано такі педагогічні умови, як активізація пізнавальної діяльності; створення проблемних ситуацій на заняттях із позакласної роботи.

Останнім етапом роботи є етап самостійного застосування. Для впровадження педагогічної умови – формування рефлексивної позиції школярів на основі психологічних особливостей їхнього читацького сприйняття, читацького інтересу – застосовувалися такі форми позакласної роботи: видавництво дитячого журналу „Всезнайка”, складання кросвордів, підготовка доповідей із використанням інформації з навчально-пізнавальної літератури, урок-змагання, урок-подорож, презентація учнями навчально-пізнавальної літератури, прес-конференція.