| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність вибору теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, викладено методологічні й теоретичні основи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів наукового пошуку; представлено основні методи дослідження, подано дані щодо апробації основних положень і впровадження результатів наукової роботи.
» – на основі аналізу наукової літератури визначено сутність поняття «культура міжетнічного спілкування”, уточнено його структуру; виявлено особливості виховання культури міжетнічного спілкування старшокласників у сучасній освітній практиці; подана характеристика джерел і визначені методологічні засади дослідження.
Теоретичній розробці проблеми виховання культури міжетнічного спілкування сприяли дослідження природи етносу й нації Р. Абдулатіпова, С. Арутюнова, М. Бердяєва, Ю. Бромлея, В. Євтуха, І. Кураса, І. Монолатого, Ю. Римаренка та ін.. Проблеми міжетнічних відносин висвітлювались у сучасних фундаментальних дослідженнях з етнопедагогіки В. Борисова, Г. Волкова, З. Гасанова, Г. Дмитрієва, В. Євтуха, В. Кукушина, В. Матіса, У. Муналбаєвої, Т. Поштарьової, М. Стельмаховича та ін..
Як об’єкт науково-педагогічних інтересів окремі аспекти відносин між етносами розглядалися в дисертаціях Т. Атрощєнко, В. Бойченко, О. Болдецької, І. Васютенкова, І. Вілчинської, О. Галай, О. Дігіної, В. Комарова, В. Котигоренка, Р. Кусарбаєва, Л. Ляпіної, Г. Назаренко, І. Новикової, І. Попової, Є. Степанова, М. Умаханова та ін..
У зарубіжних наукових дослідженнях культура міжетнічних відносин висвітлювалась у контексті соціологічного аналізу взаємовідносин школярів залежно від їх національної приналежності (Р. Браун, П. Лазарсфельд, Р. Мертон та ін.), мультикультурної комунікації та мультикультурної освіти (Д. Бенкс, М. Беннет, Д. Бері, Р. Вільямс, М. Мід, Л. Росс, Е. Холл, Д. Хупс та ін.), впливу культурного фактора на націю (Ф. Боас, Дж. Трегер, Е. Філіпс та ін.), проблеми подолання негативних національних стереотипів (У. Босс-Нюннінг, Т. Валас, Д. Катц, Р. Латс, Б. Сміт, Е. Штотланд та ін.). Крім того, теоретичне обґрунтування культури міжетнічного спілкування ведеться вченими України (Л. Аза, В. Арбєніна, Т. Атрощенко, Ф. Горовський, О. Гриценко, В. Євтух, Т. Клинченко, І. Курас, Л. Лаврова, Л. Ляпіна, Ю. Римаренко та ін.).
Проведений аналіз наукових джерел засвідчує, що проблема виховання культури міжетнічного спілкування пройшла у своєму розвитку досить тривалий шлях, хоча сучасне її звучання припадає на кінець ХХ століття. Окремі її аспекти знайшли відображення в міжнародних документах, де акцентується на необхідності дотримання певних норм міжкультурних відносин у найширшому розумінні цього слова. Україна як європейська держава, що прагне до інтеграції зі світовим співтовариством, повною мірою підтримує основні положення цих актів, що підтверджується низкою документів, прийнятих нашою державою.
Культура міжетнічного спілкування оперує широким розумінням феномену "культура". Основу культури міжетнічного спілкування складають етнічні та загальнолюдські цінності, саме вони визначають поведінку людини, дозволяють оцінювати свої вчинки, дії і, звичайно, поведінку людей інших культур з точки зору їхніх певних уявлень та обирати конструктивні способи міжетнічного спілкування.
У дослідженні культури міжетнічного спілкування були визначені такі особливості: по-перше, розуміння того, що в сучасних умовах існування політичних суспільств одним з основних напрямів державної етнополітики повинна бути побудова гармонійної моделі міжетнічного співжиття на основі принципів національного патріотизму та етнічного плюралізму, особливу роль у якому виконує культура міжетнічного спілкування як важливий чинник оновлення та консолідації суспільства; по-друге, культура міжетнічного спілкування виступає соціальним регулятором поведінки людей та їхніх взаємовідносин із представниками інших етнічних спільнот у всіх головних сферах суспільного життя; по-третє, визначення рівнів цієї культури, доведення того, що в запобіганні міжетнічним протиріччям та конфліктам, обстоюванні ненасильства, толерантності в стосунках між представниками різних національностей значне місце посідає культура міжетнічного спілкування саме високого рівня.
Об’єднуючи різні підходи до визначення культури міжетнічного спілкування, вважаємо, що це міжособистісна взаємодія між конкретними індивідами, які тією чи іншою мірою є носіями різних культурних норм і цінностей. Під культурою міжетнічного спілкування ми розуміємо сукупність спеціальних знань про культуру, традиції та звичаї інших народів; поважне й толерантне ставлення до інших точок зору й цінностей, відмінних від власних; уміння долати труднощі в комунікативних та інших формах взаємодії із членами різних етнічних спільнот.
З’ясовано, що культура міжетнічного спілкування в суспільстві виконує декілька важливих функцій щодо формування особистості. Ми акцентуємо увагу на теоретичній і практичній функціях культури міжетнічного спілкування, що сприяють інтеграції націй, народностей країни, зміцненню їхньої дружби та співпраці, виховуючи такт і взаємоповагу людей різних національностей. Автори значної кількості наукових досліджень звертаються до знань, необхідних для здійснення міжетнічного спілкування, і відносин, що виникають при спілкуванні, а також умінь (інтерпретації та співвіднесення, відкриття та взаємодії) і критичного усвідомлення дійсності. Загальною особливістю різних підходів є виділення в них двох взаємопов’язаних сторін культури міжетнічного спілкування особистості – здатності розуміти рідну й чужу культуру.
У дисертації розкриті такі особливості виховання культури міжетнічного спілкування: відображення в навчальному матеріалі гуманістичних ідей; поєднання основ національної (рідної), української та світових культур у змісті освіти; виховання особистості з позитивними моделями поведінки; формування мультикультурної особистості, яка усвідомлює себе як громадянина світу, що прагне до діалогу й солідарності з усім людством; здійснення виховного процесу учнів у контексті духовно-морального та культурного життя регіону.
Аналіз зарубіжної та вітчизняної педагогічної літератури засвідчив, що існують дві групи умов, які впливають на виховний процес: об’єктивні та суб’єктивні умови. Об’єктивні умови, або умови соціокультурного рівня, – це ті фактори, що впливають на поведінку та розвиток дитини ззовні, йдуть від суспільства. Суб’єктивні умови, або умови індивідуально-психологічного рівня, є проявом суб'єктивних якостей учня в процесі практичної взаємодії з іншими. До суб’єктивних якостей слід віднести знання, установки, погляди, переконання, здібності та інші психологічні властивості.
У процесі проведення теоретичного аналізу літератури були визначені педагогічні умови виховання культури міжетнічного спілкування у старшокласників. Ці умови включають, по-перше, культурне середовище в школі, що сприяє вихованню в старшокласників культури міжетнічного спілкування. Доведено, що культурне середовище має забезпечувати стабільне становище кожного члена групи; ставлення до колективної справи як до особисто важливої для кожного члена й для більшості; ініціативність, повагу до людей різних національностей, до їхньої мови, цінностей; дружні стосунки; формування інтернаціоналізму; пріоритет національних і загальнолюдських моральних цінностей; виховання толерантності з урахуванням етнонаціональних особливостей; по-друге, педагогічну підтримку школярів в оволодінні ними вмінням критично мислити, вести діалог, аналізувати свою та інші точки зору; по-третє, заохочення принципу різноманіття; по-четверте, міжпредметні зв’язки інтегрованого навчання, тобто у змісті шкільної освіти культура міжетнічного спілкування має бути представлена у вигляді спеціального навчального предмету; по-п’яте емоційно-позитивне ставлення до представників інших етносів у процесі спілкування.
Доведено, що процес виховання культури міжетнічного спілкування – це системне психолого-педагогічне явище, яке залежить не тільки від зовнішніх чинників (компетентні викладачі, належні умови, наявність культурного середовища, методична база тощо), але й від внутрішніх (особистісна позиція учня, відношення до представників різних етносів, рівень пізнавальної активності старшокласників, їхній життєвий досвід).
Структура культури міжетнічного спілкування в нашому дослідженні представлена когнітивним, перцептивним і поведінковим компонентами. Усі вони перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємодії, забезпечуючи реалізацію виховання у старшокласників культури міжетнічного спілкування.
Показниками когнітивного критерію були: знання з питань культури свого народу й культурних відмінностей; знання про міжетнічний склад українського суспільства; знання правових основ міжетнічних відносин; знання основних методів запобігання конфліктним ситуаціям у стосунках представників різних етносів, частота міжетнічних контактів.
До показників перцептивного критерію належать: мотивація до вивчення етнокультур; усвідомлення власних почуттів як суб’єкта міжетнічних відносин; шанобливе ставлення до представників інших культур, установка на міжетнічне спілкування; ступінь психологічної близькості людей, що сприяє легкості їх взаємодії; позитивне ставлення до етнокультурних відмінностей і їх урахування при спілкуванні.
Показниками поведінкового критерію були: уміння аналізувати соціокультурні ситуації; вміння конструктивно вирішувати виникаючі конфліктні ситуації; готовність і здатність включатися в міжетнічну взаємодію; навички спілкування з представниками інших етносів; здатність правомірно діяти у випадках образи власної етнічної приналежності; готовність до компромісу.
Проаналізовані показники кожного з означених компонентів виступають орієнтирами для організації та проведення роботи з виховання у старшокласників культури міжетнічного спілкування в навчально-виховному процесі школи.
Різний ступінь сформованості компонентів названої якості особистості дозволив нам визначити рівні сформованості культури міжетнічного спілкування, які ми позначили як найнижчий, низький, середній, високий. Високий рівень характеризується наявністю в школярів стійкого інтересу до історії, літератури, культури, науки інших народів, засвоєнням цінностей, що прийняті у світовому суспільстві, повагою до людей іншої національності, їхньої культурі та історії, розвитком відносин із людьми інших національностей шляхом інтеграції культур, дотриманням етичних і правових норм поведінки в міжетнічному спілкуванні.
Середній рівень характеризується знанням загальнолюдських цінностей, прагненням діяти відповідно до них, вибірковим інтересом в оволодінні знаннями про історію, культуру, науку інших народів, самоідентифікацією за національною ознакою й позитивним ставленням до національної історії та культури. Не зважаючи на доброзичливе ставлення до людей різних національностей, у школярів цього рівня є упередження до деяких етносів, небажання вступати з ними у взаємодію.
Низький рівень характеризується відсутністю інтересу до історії та культури свого та інших народів, можливою відсутністю ідентифікації за національною ознакою, вибірковістю в прийнятті соціокультурних норм й естетичних вимог суспільства, неповагою людей інших національностей, ігноруванням представників іншого народу або дією за формулою: «цих люблю, а тих не люблю».
У старшокласників із найнижчим рівнем культури міжетнічного спілкування нестійка або повністю відсутня етнічна ідентифікація, практично немає знань про культурні особливості власного етносу, а також бажання їх здобувати. Їм притаманний низький рівень знань правових основ міжетнічних відносин; індиферентне ставлення до будь-яких етнічних особливостей, досягнень представників власного етносу; байдуже або негативне ставлення до культури та представників інших етносів, до самої проблеми міжетнічних відносин. У випадках міжетнічної напруженості вони готові проявляти агресивну поведінку.
На сьогодні визначені такі можливі шляхи вирішення проблеми виховання культури міжетнічного спілкування: вивчення в освітньому процесі прав людини й демократичних цінностей; вивчення світової культури та визначення місця національних культур у різних специфічних сторонах взаємодії з іншими культурами; розуміння того, що цінності світової культури формуються на базі взаємозбагачення та інтеграції культур багатьох народів, що тільки в єдності, у взаємозбагаченні культур створюється культурно-історична спадщина народу, що допоможе зняти негативні реакції при сприйнятті цінностей інших етносів, більш терпимо ставитися до проявів несхожості.
Важливим кроком до подальшого вивчення питань виховання культури міжетнічного спілкування має стати принциповий відхід від теоретичного аналізу досягнень світової науки в цій галузі й перехід до предметного опису особливостей цього процесу в українському освітньому просторі. Рішення такого кола питань дозволить не тільки вченим-теоретикам займатися їх вивченням, але й педагогам-практикам і шкільним учителям більш усвідомлено й цілеспрямовано розробляти навчальні програми й будувати виховний процес з урахуванням норм і цінностей культури міжетнічного спілкування. А це значить, більш ефективно вирішувати завдання національного виховання.
У другому розділі «Дослідно-експериментальна робота з виховання у старшокласників культури міжетнічного спілкування в навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу» розкриваються загальні питання організації та методики проведення педагогічного експерименту, реалізація педагогічних умов виховання у старшокласників культури міжетнічного спілкування; узагальнюються результати експериментальної роботи.
У результаті експериментальної роботи були вирішені такі завдання дослідження: визначені педагогічні умови, що забезпечують високий та середній рівні вихованості культури міжетнічного спілкування в сучасній школі, апробована програма виховання культури міжетнічного спілкування в старших класах на прикладі загальноосвітніх шкіл міста Донецька й Донецької області, експериментальним шляхом доведена ефективність запропонованої програми, описані педагогічні прийоми й засоби виховання культури міжетнічного спілкування у школярів старших класів. Експеримент проходив у природних умовах навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл.
Експериментальна робота включала три етапи: констатувальний, формувальний і контрольний, кожен з яких, у свою чергу, складався з декількох підетапів. Для кожного етапу розроблені програми, які реалізовувалися за допомогою форм, методів організації цілісного педагогічного процесу.
Констатувальний етап був спрямований на вирішення таких завдань: визначення плану проведення експерименту й розробка основних процедур його реалізації; визначення репрезентативної вибірки учасників експерименту, визначення методів діагностики.
На констатувальному етапі експериментальної роботи брали участь 404 учня старших класів шкіл Донецька і Донецької області. До експериментальної вибірки було включено 437 учнів старших класів. В експериментальній групі ЕГ (196 учнів) у навчально-виховний процес упроваджено теоретично обґрунтовану програму виховання культури міжетнічного спілкування, у контрольній групі КГ (241 учень) педагогічний процес здійснювався традиційно. Крім представників домінуючих етносів Донецька та Донецької області – українців та росіян, у класах, які взяли участь в експериментальному дослідженні, навчалося 33 представники інших національностей.
З точки зору статистики така кількість респондентів серед представників етнічних меншин має майже випадкове індивідуальне значення. Тому, розглядаючи дані експериментального дослідження, ми брали до уваги лише відповіді респондентів, які віднесли себе до двох домінуючих етносів: українців та росіян. За основу розрахунку вибірки були взяті статистичні дані Донецького обласного управління освіти про загальну кількість учнів 10-11 класів шкіл Донецька та Донецької області у 2007-2008 навчальному році з розподілом за статевою ознакою.
Стан сформованості культури міжетнічного спілкування в контрольних та експериментальних групах ми вивчали за допомогою опитувальника щодо визначення рівня сформованості культури міжетнічного спілкування, розробленого І. Новиковою, анкети «Ми і люди навколо нас», Шкали соціальної дистанції Богардуса, розробленого нами індексу установки на міжетнічне спілкування.
Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що лише 5 % старшокласників відповідають високому рівню сформованості культури міжетнічного спілкування. До середнього рівня були віднесені 45,5 % старшокласників, 33,9 % учнів мають низький рівень сформованості культури міжетнічного спілкування, а 15,6 % узагалі мають найнижчий рівень сформованості культури міжетнічного спілкування. Це свідчить про недостатню увагу з боку педагогічних колективів до проблеми виховання культури міжетнічного спілкування старшокласників у навчально-виховній діяльності.
Провідним методом дослідження став педагогічний експеримент, який реалізовано в контексті формувального експерименту, спрямованого на виявлення особливостей організації та змісту педагогічного процесу формування культури міжетнічного спілкування як якості особистості. Схема процесу виховання культури міжетнічного спілкування представлена у вигляді ряду послідовних етапів. Перший етап процесу виховання культури міжетнічного спілкування – підготовчий. Він включав формування позитивної мотивації в оволодінні знань у сфері міжетнічних відносин; вивчення загальних відомостей про етнічне різноманіття країни та краю. Другим етапом процесу виховання культури міжетнічного спілкування школярів був когнітивний, під час якого школярі, отримуючи навчальний матеріал, здійснювали його систематизацію; усвідомлювали цілі, завдання та зміст курсу «Культура міжетнічного спілкування».
Курс «Культура міжетнічного спілкування» розроблено на основі наукового та педагогічного досвіду вчених Н. Лебєдєвої, О. Луньової, Т. Стефаненко, С. Щеколдіної, а також на основі програми інтегрованого курсу «Культура добросусідства» для навчальних закладів Автономної Республіки Крим за редакцією М. Араджіоні та курсу «Етнопсихологія», розробленого нами і впровадженого під час навчання студентів-психологів Донецького інституту ринку та соціальної політики.
Третій етап виховання культури міжетнічного спілкування був практичним. Цей етап включав формування стійкого інтересу до міжетнічного спілкування; стимулювання до самостійного оволодіння знаннями в області міжетнічних відносин, відпрацювання навичок конструктивної взаємодії під час спілкування.
Пріоритетним методом формування культури міжетнічного спілкування старшокласників у навчально-виховній роботі був діалог із позицій багатокультурної перспективи, у рамках якого класний керівник, учитель-предметник, психолог і старшокласник у спільній взаємодії шукали й знаходили відповіді на проблемні питання міжетнічних відносин. Осмислюючи моральну проблему відносин між представниками різних культур на основі актуалізації творчого потенціалу мислення, почуттів, старшокласники здійснювали постійну рефлексію щодо своєї поведінки, вчинків у культурному середовищі, усвідомлювали необхідність морального самовдосконалення.
У процесі виховання культури міжетнічного спілкування старшокласників застосовувались активні методи, що реалізувались в інтерактивних формах, під час яких відбувався процес переорієнтації старшокласників на нові установки, переконання й цінності. Дискусії, "мозкові штурми", рольові ігри, моделювання ситуацій морального вибору, тренінги та інші інтерактивні форми роботи забезпечували своєрідну базову модель особистісного розвитку.
Формуванню визначених компонентів культури міжетнічного спілкування старшокласників сприяли і класні години, «хвилини-спілкування» з проблем розвитку толерантної поведінки, комунікативних здібностей, з питань конструктивного вирішення конфліктних ситуацій. Учні навчилися свідомо, передбачаючи наслідки можливих міжетнічних конфліктів, вибирати соціально адекватні дії, керуючись принципами гуманістичної етики. У процесі соціально-педагогічних тренінгів та класних годин у старшокласників вироблялася здатність до емпатії; вони навчалися толерантно виражати свої негативні почуття (невдоволення, образи, засмучення), не принижуючи гідності іншої людини; умотивовувалися на встановлення дружніх контактів із представниками інших культур.
Результати дослідження підтвердили на практиці, що базовою основою виховання культури міжетнічного спілкування старшокласників є гуманізація відносин учасників виховного процесу. Спільна діяльність педагогів та учнів спрямовувалась на допомогу старшокласникам зрозуміти свої етнічні особливості, риси характеру, а також самореалізовуватися й самовдосконалюватися як представникам певного етносу загальнодержавної нації. Відносини між учасниками виховного процесу сприяли формуванню у старшокласників відношення до іншої людини як до найвищої цінності. Створення комфортного психологічного клімату сприяло запобіганню таким негативним проявам у поведінці старшокласників, як нетерпимість, неприязнь, ворожість, агресія, відсутність емпатії, конфліктність тощо. Дослідно-експериментальна робота засвідчила, що старші школярі в процесі виховання культури міжетнічного спілкування мають бути активними суб’єктами самовдосконалення.
|
