Яровий С.М. Організаційно-правове забезпечення виховної роботи в закладах освіти МВС України

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначаються його мета та завдання, які необхідно вирішити, коротко формулюються положення, що доводять новизну пошуку та тих висновків, які робить автор, аргументується теоретично-практична значущість роботи. Також у вступі дисертації наведено дані про апробацію наукових висновків та зв’язок теми дослідження з науковими програмами Національного університету внутрішніх справ та Міністерства внутрішніх справ України.

Розділ І “Соціально-правова характеристика виховного процесу в закладах освіти МВС України” містить три підрозділи. У першому підрозділі “Поняття виховання як морально-етичної вимоги до персоналу органів внутрішніх справ” визначено, що життєдіяльність суспільства, подальший розвиток його найрізноманітніших організаційно-правових форм на засадах побудови правової, демократичної, соціальної держави безперервно підвищують морально-етичні вимоги до персоналу органів внутрішніх справ. З-поміж основних морально-етичних вимог, які ставляться до державних службовців органів внутрішніх справ, особливою важливістю характеризуються наступні: прихильність вищим моральним принципам; додержання принципів проходження служби особами рядового та начальницького складу; завжди додержуватись вимог Присяги на вірність українському народу; постійно створювати діловий імідж працівника органів внутрішніх справ; вести себе з гідністю; особиста дисциплінованість працівників, вміння зберігати самовладання у складних ситуаціях. Означені морально-етичні якості необхідні кожній особі рядового чи начальницького складу для повсякденної службово-трудової діяльності по виконанню своїх посадових функціональних правоохоронних завдань. Водночас вони не з’являються одразу, коли громадянин був прийнятий до органів системи МВС України, а потребують постійного наполегливого прищеплення та розвитку. Процес даного виховного розвитку, поряд з навчанням слухачів та курсантів, значною мірою відбувається у відомчих вищих закладах освіти. Діалектичне поєднання виховання, навчання і розвитку в реальному освітянському процесі виступають як свого роду “наскрізні” лінії, що перехрещуються і доповнюють одна одну, роблячи освіту перемінного складу в закладах системи Міністерства внутрішніх справ гармонійною і ефективною. Діалектика розвитку морально-етичного виховання, навчання і фізичного розвитку в структурі єдиного відомчого освітянського процесу сьогодні відбувається з урахуванням трьох моментів. По-перше, основні виховні можливості закладаються саме в навчально-виховному процесі. По-друге, безперервне виховання, розвиток особистості слухача чи курсанта вимагає постійного, цілеспрямованого удосконалення змісту навчально-виховного процесу. По-третє, удосконалення навчання, виховання і фізичного розвитку має відбуватись одночасно. Звідси виховання перемінного складу в закладах освіти МВС України слід розуміти як об’єктивно зумовлений, цілеспрямований, планомірний, систематичний вплив на свідомість і поведінку слухачів та курсантів, здійснюваний з метою прищеплення, становлення й розвитку у них необхідних для подальшої практичної діяльності морально-етичних якостей, рис і властивостей характеру.

У другому підрозділі “Теоретично-методологічні підходи до виховного процесу в ОВС України” виховний процес щодо слухачів та курсантів відомчих закладів освіти характеризується як процес їх професійної соціалізації. Головними учасниками такого процесу виступають перемінний і постійний склад цих освітянських закладів. Слухачі і курсанти як об’єкти виховного процесу піддаються впливу з боку професорсько-викладацького складу, працівників відділів роботи з персоналом, старших командирів та інших категорій постійного складу відомчих навчальних закладів. Як учасники об’єктивно зумовленого виховного процесу вони входять в реально існуючу систему соціально-професійних залежностей. Як суб’єкти самозміни слухачі та курсанти постійно знаходяться у стані саморозвитку, здійснюваного як на основі природних сил, потреб, мотивів та інтересів, так і зовнішнього цілеспрямованого впливу постійного складу навчальних закладів. Саме в процесі виховної взаємодії під впливом соціально-професійних залежностей, у курсантів і слухачів поступово складається уявлення про необхідний рівень і специфіку служби в органах внутрішніх справ, формуються потрібні для останньої навички, звички позитивної  поведінки в системі звичайного стану свідомості, відбувається розвиток належних морально-етичних властивостей їх особистості, в наслідок чого вони стають підготовленими до служби в органах внутрішніх справ України. Отже, виховний процес у відомчих навчальних закладах – це об’єктивно зумовлена, цілеспрямована, систематична, діалектична, варіативна, двостороння, організаційно-юридично оформлена, безпосередньо пов’язана з іншими суспільними явищами і процесами взаємодія постійного і перемінного складу, здійснювана з метою розвитку у слухачів і курсантів необхідних для державних службовців органів внутрішніх справ морально-етичних якостей, рис і властивостей характеру.

У третьому підрозділі “Підрозділи виховної та соціально-психологічної роботи як суб‘єкти виховного процесу у відомчих закладах освіти” підкреслюється, що структурні підрозділи виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення відомчих закладів освіти відіграють роль спеціально уповноважених суб’єктів виховного процесу стосовно підготовки слухачів та курсантів до майбутньої практичної діяльності по забезпеченню й охороні прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин. Така спеціальна “правосуб’єктність” цих структурних підрозділів у справі виховного впливу на свідомість і поведінку курсантів і слухачів визначається широким колом їх завдань, функцій, повноважень. Разом з тим слід звернути увагу на те, що реально виконати усі нормативно-визначені завдання ці підрозділи через свою малочисельність не в змозі. Намагання виконати їх будь-якою ціною призводить до формалізму в роботі, негативно відбивається на якості навчально-виховного процесу. Нині функціонуючі відділення психологічно-виховного забезпечення потребують організаційно-штатних змін у напрямку збільшення й зміцнення їх кадрового потенціалу.

Розділ ІІ “Організаційно-правове забезпечення виховного процесу в системі відомчої освіти” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Система управління виховним процесом в закладах освіти МВС України” зазначається, що виховний процес – це складна динамічна система, кожний компонент якої може розглядатись як система іншого рівня. Згідно принципу ієрархічності системи  будь-яка система являє собою лише один з компонентів системи більш вищого рівня. Тому будь-який інший більш самостійний компонент виховного процесу в закладах освіти МВС України не тільки являє собою систему певного рівня, але й виступає в ролі елемента системи більш вищого рівня – безпосередньо системи виховного процесу. Виховний процес в навчальних відомчих закладах, як система, складається з певної кількості підсистем, укорінених одна в одну та об’єднаних поміж собою різними типами зв’язків. Система ж виховного процесу не зводиться до жодної з своїх підсистем, якими б вони великими і самостійними не були. Виховний процес  в даному випадку – головна, всеоб’єднуюча система. В ній злиті процеси формування, розвитку та навчання курсантів і слухачів з усіма умовами, формами і методами їх реалізації. Невід’ємними складовими підсистемами навчально-виховного процесу виступають цільова, змістовна, діяльнісна і результативна. Від їх організаційно-управлінської побудови, взаємодії, нормативно-правового забезпечення прямо залежить ефективність всієї виховної роботи з перемінним складом навчальних закладів. Причому удосконалення чинної практики організації навчально-виховного процесу в закладах освіти МВС України, його управління, у тому числі за допомогою правових засобів, повинно відбуватись лише шляхом наукового обгрунтування його напрямків, форм та методів.

У другому підрозділі “Організаційно-правові форми і методи індивідуального впливу на особистість” доводиться, що взаємодія виховного процесу, як цілого, та індивідуального виховного впливу на особистість є подібною взаємодії загального і окремого. Подібно тому як загальне існує лише у окремому, через окреме, ціле існує лише завдяки своїм частинам, у своїх частинах. Навчально-виховний процес у відомчих закладах освіти складається не лише з тих рис, які характеризують сутність окремих частин, а охоплює безпосередньо самі частини з усіма їх суттєвими і несуттєвими рисами, ознаками, особливостями, специфікою. Лише в межах цілісного виховного процесу індивідуальний виховний вплив на курсантів і слухачів, як частина цього цілого, в повній мірі може реалізувати закладені у ньому потенційні можливості. Тому, індивідуальний виховний вплив на особистість слухача чи курсанта – це частина єдиного навчально-виховного процесу в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України, яка має чітко визначену організаційно-правову структуру і забезпечує цілеспрямоване застосування найрізноманітніших форм та методів особистісного впливу на перемінний склад з урахуванням індивідуальних особливостей кожного вихованця.

У третьому підрозділі “Соціально-психологічне забезпечення виховного процесу в закладах освіти МВС України” вказано, що соціально-психологічне забезпечення слухачів та курсантів навчальних закладів відомчої освіти охоплює сферу їх психіки: почуття, думки, настрій, переживання, волю, звички, характер, тобто все те, що поряд з світоглядом, знаннями, ідейною переконаністю складає їх суб’єктивний внутрішній світ, який виявляється в діях, вчинках, взаємовідносинах одне з одним. Відтак, поняття психологічного забезпечення виховного процесу в закладах відомчої освіти матиме наступне визначення: це комплекс цілеспрямованих заходів спеціально уповноважених суб’єктів виховання слухачів та курсантів, спрямованих на системне формування їх психоемоційної стійкості, необхідної для виконання в подальшому певних оперативно-службових завдань.

Розділ ІІІ “Напрямки удосконалення виховного процесу в закладах освіти МВС України” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Розвиток організаційно-управлінських аспектів виховної роботи у відомчих закладах освіти МВС України” наголошується, що виховний процес, здійснюваний в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ, як і будь-який інший соціальний процес, утворює собою організовану цілісність, тобто певну управлінську систему. Цілеспрямований, систематичний, планомірний виховний вплив на особистість слухача чи курсанта не відбувається сам по собі, він, маючи всі ознаки управлінського впливу, можливий лише в межах належним чином організованої управлінської системи. З огляду на це управління виховним процесом в закладах відомчої освіти являє цілеспрямований, систематичний, планомірно здійснюваний процес впливу суб’єкта управління на об’єкт управління, а система управління – механізм, який забезпечує цей процес. Як  часткове до цілого, до управління виховного процесу відноситься управління окремою особою слухача чи курсанта. Причому, управління особою слухача чи курсанта щонайменше охоплює три рівня: 1) адміністративний, заснований на прямому примушенні, що спирається на авторитет або закон; 2) стимулюючий, коли предписане людині частково не збігається з інтересами її власної діяльності, коли потрібна поведінка ще не стала для особи внутрішнім переконанням; 3) мотиваційний, заснований на поєднанні інтересів і цілей організації та особи. Саме тому управління процесом формування слухача чи курсанта як майбутнього працівника органів внутрішніх справ насамперед припускає створення  максимально сприятливих умов для розвитку, реалізації її суттєвих сил і властивостей, а також цілеспрямований виховний вплив на особу з метою її підготовки до активної соціальної, професійної та громадської діяльності.

У другому підрозділі “Вдосконалення управління та правового регулювання виховного процесу в закладах освіти ОВС” зазначено, що організаційна побудова системи навчально-виховного процесу відомчих закладів освіти, визначення цілей, завдань, функцій, принципів, методів, способів, прийомів, засобів формування слухачів та курсантів у якості працівників органів внутрішніх справ, закріплення компетенції учасників процесу виховання, наповнення реальним управлінським змістом взаємовідносин суб’єктів і об’єктів останнього здійснюється за допомогою нормотворчої діяльності компетентних органів. Правове регулювання виховного процесу в навчальних закладах відомчої освіти – це управлінська функція спеціально уповноважених органів, внаслідок реалізації якої поведінка суб’єктів і об’єктів виховання приводиться у відповідність з вимогами норм права, легітимність або обов’язковість виконання яких підтримується суспільством і забезпечується можливостями застосування владної сили держави. Разом з тим, право, правове регулювання об’єктивно не в змозі регулювати усі відносини, що виникають в процесі виховання слухачів та курсантів. Як наслідок, на кожному конкретно-історичному етапі розвитку системи управління навчально-виховним процесом відомчих закладів освіти повинна бути достатньо точно визначеною сфера його правового регулювання. Сутність правового регулювання відомчого виховання полягає в упорядкуванні за допомогою нормотворчої і правозастосовчої діяльності уповноважених органів та посадових осіб тих сторін виховання особистості слухача чи курсанта, які відбивають загальносуспільну волю, потреби й інтереси в реалізації прав і свобод особи на виховання і професійну підготовку, сталість і надійність навчально-виховного процесу.

У третьому підрозділі “Зарубіжний досвід професійного виховання працівників поліції” аргументовано, що у організаційно-правовому забезпеченні підготовки фахівців правоохоронної діяльності зарубіжних країн існують наступні теорії виховання: розумового виховання поліцейських, мета якого полягає у формуванні інтелектуальної, розвиненої особистості; ідейно-громадянського виховання, яке має сприяти утвердженню поліцейського-патріота; морального виховання, що спрямоване на формування у правоохоронців загально-людських моральних цінностей; правового виховання, що ставить за мету виховання правослухняного громадянина; трудового виховання, що стверджує потребу у чесній праці, естетичного виховання, що формує у правоохоронця здатність сприймати, переживати, оцінювати життя і художні твори за законами краси, вміти приумножувати естетичні цінності; фізичного і валеологічного виховання, що утверджує потребу у фізичному вдосконаленні та усвідомленні цінності здоров‘я; економічного виховання, що є одним із гарантів адаптації людини до сучасних економічних умов. Загальна ж мета у вихованні персоналу правоохоронних органів зарубіжних країн полягає у організаціно-правовому забезпеченні підготовки всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Сучасна концепція виховного процесу у зарубіжних поліцейських закладах освіти будується на підставі діяльністного підходу, як конкретній методологічній основі. Визначаючи зміст та направленість виховної діяльності, керівники зарубіжних правоохоронних органів орієнтуються на розвиток демократії, пріоритет загальнолюдських цінностей, інтересів, свобод та прав громадян, потребують від підлеглих уміння виконувати свої професійні обов‘язки на підставі дотримання високих моральних та морально-етичних норм. Автором також були детально розглянуті принципи побудови організаційно-правової системи виховання персоналу поліції в США, Великобританії, Франції, Німеччині, Італії та вироблені відповідні педагогічні та практичні рекомендації для організації та здійснення виховного процесу в відомчих закладах освіти МВС України.