Застосування тетравіту та метіфену тільним коровам для попередження негативної дії нітратів на організм новонароджених телят

Краткое содержание

Загальна методика та основні методи дослідженнь

Експериментальні дослідження проведені у 2002-2005рр. на кафедрі фармакології та токсикології Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького та в навчально-дослідному господарстві Академії „Комарнівське” Городоцького району Львівської області.

Експериментальну частину роботи проводили на тільних коровах та телятах у неонатальний період розвитку.

            Досліди на тільних коровах. Перший етап експериментальної частини роботи проводили за наступною схемою: підібрали чотири групи корів (по 5 тварин у групі) 5-6-річного віку, чорно-рябої породи, аналогів за строками тільності (початок шостого місяця тільності), із середньою масою тіла 352,4 - 418,3 кг. Тварини були клінічно здоровими. Тваринам груп К (контрольна) - згодовували корми основного раціону згідно з нормами годівлі. Тваринам груп К₁ (контрольна група за нітратами), Д₁ (дослідна), Д₂ (дослідна) - згодовували корми основного раціону згідно з нормами годівлі та щоденно з комбікормом згодовували один раз на добу нітрат натрію у кількості 0,2 г NО₃^‾/кг маси тварини протягом 6 – 9-го місяців тільності (2 тижні - перерва на початку 9-го місяця тільності). Тваринам групи Д₁ внутрішньом’язово вводили тетравіт у дозі 5см³ 2 рази на місяць протягом останніх чотирьох місяців тільності. Тваринам групи Д₂ згодовували метіфен щоденно, протягом останніх чотирьох місяців тільності у дозі 0,7 мг/кг маси тварини. Дослідження морфологічних та біохімічних показників крові тільних корів проводили: до початку досліду, на 10-, 30-, 60-, 90- та 120-ту доби досліду.

Досліди на телятах у неонатальний період розвитку. Другий етап експериментальної частини наукової роботи включав досліди на телятах у неонатальний період розвитку, отриманих від корів, які були використанні у попередньому етапі досліду.

Відповідно до груп тільних тварин були сформовані групи новонароджених телят: К, К₁, Д₁, Д₂ (березень - травень 2003 року).

Телятам усіх груп випоювали молозиво (молоко) згідно з нормами годівлі.

            Забір крові проводили з яремної вени.

Дослідження морфологічних та біохімічних показників крові неонатальних телят проводили: до випоювання першої порції молозива, у першу та десяту доби після народження.

У телят за біохімічними, морфологічними, показниками морфофункціонального тестування, рівнем неспецифічної резистентності крові та загального білка сироватки крові, визначали формування колострального імунітету та фізіологічний розвиток організму від народження до 10-добового віку.

            Методи досліджень: кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів підраховували на сітці Горяєва лічильної камери (В.Е. Чумаченко, 1991); рівень загального білка визначали з біуретовим реактивом за методом Н.Л. Делекторської (1971); вміст альбумінів, α-, β-, γ-глобулінів визначали шляхом електрофорезу у поліакриловому гелі (В.І. Левченко та співавт., 2004); білковий коефіцієнт вираховували як співвідношення альбумінів до глобулінів; концентрацію нітратів і нітритів - за методикою В.М. Полякової у модифікації З.П. Скородинського та співавт. (1987); рівень гемоглобіну – за методом Л.М. Піменової та співавт. (1975); метгемоглобіну – за І.Ф. Боярчуком зі співавт. (1966); рівень аміаку - фенолгіпохлоритним методом у модифікації А.Л. Бєлкіна і Л.П. Осадчої (1976); концентрацію сечовини в сироватці крові визначали за кольоровою реакцією з диацетилмонооксимом (В.І. Левченко та співавт., 2004); концентрацію загального кальцію - в реакції з кальційарсеназою ІІІ (В.І. Левченко та співавт., 2004); концентрацію неорганічного фосфору - за методом УФ-детекції фосфомолібдатного комплексу (В.І. Левченко та співавт., 2004); концентрацію магнію в сироватці крові - фотоелектроколориметричним методом за І.В. Петрухіним (1960); лужний резерв крові визначали дифузійним методом за І.П. Кондрахіним (1978); рівень каротину у сироватці крові визначали за методом Бессея у модифікації В.І. Левченка зі співав. (1998) – на спектрофотометрі СФ-46; бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) визначали фотонефелометричним методом за Д.А. Петрачевим (Л.Є. Лаповець та співавт., 2002); лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) – фотоелектроколометричним методом у модифікації відділу зоогігієни УНДІЕВ (Л.Є. Лаповець та співавт., 2002); фагоцитарну активність лейкоцитів (ФАЛ) визначали тестом із суспензією Staphylococcus aureus (Л.Є. Лаповець та співавт., 2002); фагоцитарний індекс (ФІ) - діленням фагоцитованих тест-мікроорганізмів на кількість активних клітин (Л.Є. Лаповець та співавт., 2002).

Цифрові величини результатів досліджень морфологічних та біохімічних показників крові виражені в одиницях міжнародної системи СІ. Для перерахунку показників, одержаних у дослідах, відповідно до одиниць системи СІ використовували коефіцієнти, запропоновані В.Е. Чумаченко із співавт. (1991) та І.Г. Ліпперт (1980).

Отримані результати статистично оброблені з використанням програми “Excel-97”. Для цього визначали: середньоарифметичні величини (М); середньоквадратичну похибку (m); вірогідність порівнюваних середньоарифметичних даних (Р).

Статистично вірогідними вважали різниці між показниками: до контрольної групи тварин К - Р<0,05 - *;  Р<0,02 - **;  Р<0,001 - ***; до контрольної групи тварин К₁ - Р <0,05 - °;  Р<0,02 - °°;  Р<0,001 - °°°.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Дослідження впливу тетравіту та метіфену на організм тільних корів за нітратного навантаження. За період досліду нами встановлено вірогідно вищий рівень нітратів у сироватці крові тільних корів групи К₁, порівняно з даним показником у тварин групи К. У тварин групи Д₁ рівень нітратів у сироватці крові на 10-, 30-, 60-, 90-ту доби досліду зріс, порівняно з контрольною групою тварин К у 40, 54, 36, 30 разів (рис. 1). Однак, ці величини були у 10-15 разів менші, ніж у сироватці крові корів групи К₁. На 10-ту добу досліду у сироватці крові тварин групи Д₂ рівень нітратів був нижчим на 17%, порівняно з тваринами групи К₁. На 60-ту та 90-ту доби - на 34%. Упродовж 10-, 30-, 60-, 90-ї діб рівень нітратів у сироватці крові тварин групи Д₂ був вірогідно нижчим, порівняно з тваринами групи К₁.

Пропорційно до зростання рівня нітратів збільшувався рівень нітритів у сироватці крові корів групи К₁ (рис. 2). Це свідчить, очевидно, про пригнічення активності мікроорганізмів травного каналу за тривалого згодовування нітрату натрію. У корів групи Д₁ рівень нітритів у сироватці крові на 10-, 60-, 120-ту доби був у 1,5 рази, а на 30-ту та 90-ту доби досліду - у два рази меншим, у порівнянні з тваринами групи К₁. Рівень нітритів у сироватці крові  корів групи Д₂ протягом усього періоду досліджень був дещо вищим, ніж у тварин групи Д₁.