ЗЛОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ ТА КРИМІНАЛІСТИЧНІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ З НЕЮ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розроблення ефективних прийомів і засобів боротьби зі злочинністю неможливе без пізнання природи та сутності злочинної діяльності, її ознак, причин і умов, способів здійснення. Саме через вивчення змістовних основ злочинної діяльності, механізму її здійснення, тактики застосування, стратегічних завдань можливі її контроль та регулювання.

Криміналістика завжди прямо чи побічно вивчала злочинну діяльність. Це – постійна проблема криміналістичних наукових досліджень. У сучасний період розвитку нашого суспільства, для якого характерним є співіснування старих і нових форм життєдіяльності, коли відбувається якісна зміна злочинності, значне розширення її меж, як ніколи важливого значення набуває високий рівень теоретичного осмислення даної проблеми.

Сучасні фундаментальні положення предмета науки криміналістики, її загальних і окремих теорій дозволяють повно виявити та вивчити закономірності злочинної діяльності, встановити кореляційні зв’язки і відношення між її елементами, тобто підійти до створення методології криміналістичного дослідження злочинної діяльності.

Аналізу злочинної діяльності на етапі становлення вітчизняної криміналістики приділяли увагу С.О. Голунський, Г.Ю. Манс, Г.К. Рогинський, І.М. Якимов та інші вчені. Пізніше названа проблема висвітлювалася у працях Т.В. Авер’янової, Ю.П. Аленіна, Р.С. Бєлкіна, І.О. Биховського, Т.В. Варфоломеєвої, О.М. Васильєва, Ф.В. Глазиріна, В.Г. Гончаренка, О.І. Гурова, Р.Г. Домбровського, А.В. Дулова, А.Ф. Зелінського, М.К. Камінського, Н.І. Клименко, В.Я. Колдіна, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, М.Й. Коржанського, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, І.В. Постики, О.Р. Ратінова, М.В. Салтєвського, М.Я. Сегая, М.П. Яблокова та інших. На сучасному етапі розвитку криміналістики дослідження цієї проблеми отримало новий імпульс.

Окремим аспектам злочинної діяльності приділяється увага в наукових працях В.П. Бахіна, В.А. Журавля, Г.А. Зоріна, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, О.А. Кириченка, М.Ч. Когамова, Я.Ю. Кондратьєва, В.С. Кузьмічова, В.І. Куликова, А.М. Кустова, В.П. Лаврова, А.Ф. Лубіна, В.В. Лунєєва, Б.М. Нургалієва, С.С. Овчинського, В.Д. Сущенка, В.В. Тіщенка, В.С. Устинова, В.Ю. Шепітька та у дослідженнях інших криміналістів.

Разом з тим ряд важливих для теорії криміналістики і правоохоронної практики напрямів даної проблеми продовжують залишатися недослідженими та дискусійними.

Так, В.Ю. Шепітько зазначає, що сучасна теорія криміналістики не містить достатніх досліджень у галузі тактики злочинної діяльності та не виділяє її в своїй структурі. Разом з тим особливості кримінальної тактики необхідно враховувати судово-слідчим працівникам у ході проведення процесуальних дій, виявлення слідів злочинів, встановлення хибних відображень – негативних обставин, викриття злочинців.

Окрім наведених питань, до напрямів наукового аналізу даної проблеми також необхідно віднести:

1) формулювання поняття злочинної діяльності, встановлення її рис і сутнісних характеристик;

2) розкриття сучасної злочинної діяльності, меж її поширення, структури та динаміки, тенденцій розвитку;

3) встановлення ознак злочинної діяльності, розкриття їх змісту;

4) визначення аспектів, методів і форм криміналістичного вивчення злочинної діяльності;

5) удосконалення наявних і розроблення нових криміналістичних прийомів і засобів боротьби зі злочинною діяльністю, розкриття їх соціально-економічної обгрунтованості, перспективи розвитку;

6) напрями вдосконалення боротьби зі злочинною діяльністю на сучасному етапі розвитку Української держави.

Сукупність наведених обставин зумовлює віднесення нових наукових розробок зазначеної проблематики до актуальних і, зокрема, обумовлює вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996–2000 рр., затвердженій Указом Президента України 17 вересня 1996 р. за № 837/96. Дисертаційне дослідження передбачене планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України (затверджено Вченою радою академії, протокол № 11 від 29 червня 2000 р.), відповідає прикладним дослідженням навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від
28 червня 1995 р. за № 4 КМ/2).