Локтєва Ірина Іванівна. КРИТЕРІЇ БАГАТОВИМІРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СОЦІАЛЬНО ВІДТОРГНУТИХ ГРУП

Краткое описание

Локтєва Ірина Іванівна. Назва дисертаційної роботи: "КРИТЕРІЇ БАГАТОВИМІРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СОЦІАЛЬНО ВІДТОРГНУТИХ ГРУП"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ЛОКТЄВА Ірина Іванівна
УДК 316.4.063
КРИТЕРІЇ БАГАТОВИМІРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СОЦІАЛЬНО ВІДТОРГНУТИХ
ГРУП
22.00.02 – Методологія та методи соціологічних досліджень
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Науковий керівник:
Горбачик Андрій Петрович
Кандидат фізико-математичних наук,
доцент
КИЇВ 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ
СОЦІАЛЬНОГО ВІДТОРГНЕННЯ............................................................................12
1.1. Історія виникнення концепту соціального відторгнення та його
взаємозв’язок з дотичними концептами......................................................................12
1.2. Підходи до вивчення соціального відторгнення.......................................27
1.3 Досвід використання концепту соціального відторгнення у світі та
Україні............................................................................................................................44
Висновки до розділу 1.........................................................................................62
РОЗДІЛ 2 ОБГРУНТУВАННЯ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ МОДЕЛІ
СОЦІАЛЬНОГО ВІДТОРГНЕННЯ............................................................................66
2.1. Підходи до емпіричної ідентифікації соціального відторгнення: виміри,
показники та способи вимірювання............................................................................66
2.2.1. Конструювання вимірювальної схеми соціального відторгнення на
основі даних міжнародних порівняльних досліджень...............................................86
2.2.2. Ідентифікація соціального відторгнення серед внутрішньо
переміщених осіб (ВПО).............................................................................................116
Висновки до розділу 2.......................................................................................126
РОЗДІЛ 3 ЗАСТОСУВАННЯ ФАКТОРІАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ
ОПИТУВАННЯ ДЛЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ГРУП СОЦІАЛЬНОГО
ВІДТОРГНЕННЯ.........................................................................................................129
3.1. Суб'єктивні критерії ідентифікації громадянами соціально відторгнутих
груп...............................................................................................................................129
3.2. Оцінка валідності параметрів ідентифікації громадянами груп
соціального відторгнення: побудова регресійної моделі........................................138
Висновки до розділу 3.......................................................................................146
ВИСНОВКИ.....................................................................................................148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................151
ДОДАТКИ.........................................................................................................171
3
ВСТУП
Актуальність теми. За останні десятиліття інструменти, розроблені для
оцінки становища вразливих верств населення, зазнали суттєвих змін внаслідок
переосмислення чинників добробуту людей. У середині XX ст. в європейських
країнах у зв’язку з вивченням слабозахищених категорій громадян сформувався
концепт соціального відторгнення (social exclusion). З огляду на зміст концепту
соціального відторгнення причини зниження благополуччя людей потрібно
шукати, включаючи до інструментів дослідження параметри, які знаходяться поза
межами грошових вимірів і монетарних показників бідності. Концепт активно
використовується у формуванні та розвитку соціальної політики країн
Європейського Союзу, а в останнє десятиліття його впроваджують у дослідження
країн пострадянського простору.
Структурна трансформація економіки, зміни у структурі ринку праці, стрімке
зростання цін на товари та послуги, військовий конфлікт на Сході України створили
бар’єри у доступі до важливих ресурсів значної частини населення України. Зростає
ризик збільшення кількості представників вразливих верств населення, що не тільки
обмежені у споживанні товарів та послуг, але також не мають доступу до необхідної
соціальної підтримки, що в цілому може мати наслідком соціальне відторгнення.
Зокрема, одним із негативних наслідків анексії Криму та військових дій на сході
країни стало виникнення такої потенційно вразливої соціальної групи, як
внутрішньо переміщені особи (ВПО), більшість з яких втратили джерела до
існування, роботу, житло, майно та була виключені із звичних соціальних мереж.
Зростання кількості тих, кого можна визначити як соціально відторгнутих,
призводить до збільшення витрат на державну соціальну допомогу, на охорону
здоров’я, допомогу з безробіття, а отже, створює додаткове навантаження на
бюджет країни. Наявність значної кількості представників незахищених груп,
обмежених у доступі до ресурсів, та таких, що не можуть дозволити собі
загальноприйнятні стандарти споживання, підвищує суспільну напруженість,
сприяє зростанню злочинності, соціальних конфліктів і аномії.
4
Все це робить актуальним пошук інструментів для емпіричної ідентифікації
груп населення, які потребують соціальної підтримки та захисту, оскільки
самостійно не можуть забезпечити навіть мінімальні прийнятні в суспільстві
стандарти рівня життя та споживання. В той же час в демократичному суспільстві
критерії ідентифікації таких вразливих груп населення, допомога яким
здійснюється з ресурсів бюджету країни, мають бути зрозумілими і навіть певною
мірою схваленими громадянами країни, з чиїх податків формується бюджет.
Тобто актуальним є вивчення суб’єктивного сприйняття громадянами країни
справедливості соціальної політики держави, зокрема в частині соціальної
підтримки та захисту вразливих груп населення. Актуальним також є пошук
підходів та розробка інструментів ідентифікації, адекватних для проведення кроснаціональних порівнянь, зокрема для порівняння стану українського та
європейських суспільств з урахуванням відмінностей культурних, економічних та
відмінностей у стандартах рівня життя та споживання.
Теоретичні передумови дослідження соціального відторгнення розглянуті у
роботах П. Абрахамсона (P. Abrahamson), А. Сена (A. Sen), Х. Сілвер (H. Silver). В
Україні теоретичні аспекти вивчення соціального відторгнення розглянуті у роботах
Е. М. Лібанової, О. М. Балакірєвої, С. С. Бабенко. Дослідженнями щодо розробки
багатовимірних схем вимірювання соціального відторгнення та виокремлення
критеріїв для його емпіричної ідентифікації присвячені роботи Е. Аткінсона
(A. Atkinson), П. Бонке (P. Bohnke), Т. Бурчардт (T. Burchardt), Дж. Ле Гранда
(J. Le Grand), Д. Піачуда (D. Piachaud), Р. Левітас (R. Levitas), Д. Гордона
(D. Gordon), Дж. Джоель-Гисбер (G. Jehoel-Gijsbers), К. Врумана (C. Vrooman),
С. Дж. М. Хофф (S. J. M. Hoff), М. Кьюманса (M. Coumans), Х. Шмітса
(H. Schmeets), Н.Є. Тихонової. В Україні підходи до вимірюванням і
концептуалізації соціального відторгнення представлені у працях С. М. Оксамитної,
В. Є. Хмелька, О. М. Балакірєвої, О. В. Макарової, Н.В. Толстих. Аналіз концептів
соціального відторгнення та соціального залучення висвітлено у роботах
Ю.Б. Савельєва та Т. В. Гришиної.
5
У 2011 році опубліковано Національну доповідь про людський розвиток
«Україна: на шляху до соціального залучення» (Е. М. Лібанова та ін.),
підготовлену Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи
за підтримки ПРООН. Представлені авторським колективом дослідження та
відповідна методологія складають перший комплексний підхід емпіричної
ідентифікації соціального відторгнення в Україні. Розроблена методологія оцінки
соціального відторгнення та відповідна система індикаторів в першу чергу
орієнтовані на вимірювання недостатності доступу певних соціальних груп до
матеріальних ресурсів і соціальних благ, які мають бути забезпечені згідно з
громадянськими правами людини.
Сприйняття громадянами легітимності (обґрунтованості) отримання
допомоги від держави в залежності від соціально-демографічних характеристик та
життєвих обставин таких отримувачів розглянуто у роботах Дж. А. Вілля
(J. A. Will), Л. Д. Аппельбаума (L. D. Appelbaum), В. Ван Ооршота (W. van
Oorschot), С. А. Лерсена (C. A. Larsen). У роботах П. Россі (P. H. Rossi),
Е. Андерсона (A. B. Anderson), К. Аушпург (K. Auspurg), Т. Хінца (T. Hinz)
запропоновані та розроблені способи вимірювання установок щодо соціальних
об’єктів, які грунтуються на факторіальному дизайну опитування. Типи суджень
про соціальні об’єкти розглянуті у роботах Г. Джассо (G. Jasso) та Л. Валландер
(L. Wallander). В Україні факторіальний дизайн опитування був застосований в
роботі К. Гацкової при вивченні сприйняття справедливості оплати праці.
Розвиток теоретичних уявлень про феномен соціального відторгнення, а також
зміна соціально-економічних умов життя в Європі та, що найбільше важливо для
нашого дослідження, в Україні робить актуальним, принаймні, удосконалення
існуючих відповідних інструментів вимірювання та емпіричної ідентифікації
соціально відторгнутих груп. Потрібні відповідні інструменти, що враховують
багатовимірність концепту соціального відторгнення, дозволяють не тільки
ідентифікувати соціально відторгнуті групи в певних соціокультурних умовах (для
нас, в першу чергу, в умовах українського суспільства), але й можуть бути
використані для міжнародних порівнянь. Важливими є також інструменти
6
оцінювання ставлення громадськості до соціальної політики та соціальної підтримки
соціально відторгнутих груп, виділених з використанням відповідних критеріїв.
Наукова проблема полягає у частковій невідповідності інструментів
ідентифікації соціально відторгнутих груп, які використовуються в практиці
емпіричних досліджень в Україні, сучасним уявленням про соціальне
відторгнення як багатовимірний концепт, що включає кілька компонентів.
Практична необхідність та актуальність вирішення задачі пошуку критеріїв
багатовимірної ідентифікації груп соціального відторгнення обумовлена
необхідністю наукового обґрунтування соціальної політики держави у частині,
визначеній проектом документу «Стратегія подолання бідності», де
безпосередньо зазначено про «…необхідність в удосконаленні вимірювання
бідності та соціального відчуження [11
] в Україні» [22
].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми факультету
соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Тенденції структурної трансформації українського суспільства в контексті
глобалізації та європейської інтеграції» (тема № 11БФ017-01), авторські розробки
представлені у заключному звіті НДР.
Тема дисертації включена до плану науково-дослідної роботи відділу
моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій ДУ Інституту
економіки та прогнозування НАН України і є складовою науково-дослідної
роботи «Вимушені переселенці та приймаючі громади: уроки для ефективної

1 У межах Національної доповідь про людський розвиток 2011: Україна на шляху до соціального
залучення, зазначено, що сталих україномовних аналогів «social exclusion» ще не існує. Суто
лінгвістичні можливості передбачають: соціальне відчуження, соціальне відсторонення, соціальне
відторгнення, соціальна ексклюзія, виключення із суспільного життя, ізольованість, десоціалізація.
2 Об утверждении Стратегии преодоления бедности (неофициальный текст) Субъект
законодательной инициативы Проект, Неофициальный текст от 11.02.2015 [Електронний ресурс] //
Ліга Закон. – 2015. – Режим доступу до ресурсу:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT1257.html.
7
суспільної адаптації й інтеграції» (державний реєстраційний номер 0115U000971).
Автором дисертації підготовлено розділ «Прояви соціального відторгнення серед
внутрішньо переміщених осіб».
Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування критеріїв
багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1) проаналізувати історію виникнення концепту соціального відторгнення
та теоретико-методологічні підходи до його вивчення; уточнити специфіку
соціального відторгнення і його взаємозв’язки з іншими спорідненими явищами,
виокремити атрибути та функції концепту соціального відторгнення; розглянути
досвід використання концепту соціального відторгнення в емпіричних
соціологічних дослідженнях і соціальній політиці;
2) визначити структурні виміри (компоненти) концепту соціального
відторгнення, уточнити емпіричні індикатори проявів окремих компонентів
концепту та способів їх інтеграції у відповідні показники; означити інструменти
вимірювання концепту соціального відторгнення;
3) порівняти подібність структури соціального відторгнення в Україні та в
європейських країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку та
відмінними моделями соціальної політики; оцінити надійність і валідність
вимірювальної моделі соціального відторгнення;
4) на основі результатів вимірювання концепту соціального відторгнення
обґрунтувати підходи до побудови багатовимірних критеріїв виокремлення
соціально відторгнутих груп;
5) запропонувати та обґрунтувати інструмент для ідентифікації критеріїв
визначення соціального відторгнення різними соціальними групами з метою
вивчення узгодженості цих критеріїв із тими, що їх використовують науковці та
державні служби.
Об’єкт дослідження: емпіричні методи ідентифікації соціальних груп.
Предмет дослідження: критерії багатовимірної ідентифікації соціально
відторгнутих груп.
8
Методи дослідження. З метою досягнення поставленої мети та реалізації
завдань використано наступні загальнонаукові та соціологічні методи:
теоретичний аналіз для визначення причин, що зумовили формування концепту
соціального відторгнення; порівняльний аналіз теоретико-методологічних
підходів до вивчення соціального відторгнення з метою визначення теоретичної
бази дослідження; аналіз і синтез для визначення структурних вимірів
(компонентів) концепту соціального відторгнення; уточнення емпіричних
показників для вимірювання проявів окремих компонентів концепту соціального
відторгнення, здійснене на основі методологічних підходів, запропонованих у
роботах Х. Сільвер, Н. Тихонової, Р. Левітас і концептуальної схеми вимірювання
соціального відторгнення, розробленої Дж. Джоель-Гисберг та К. Вруманом;
емпірична ідентифікація структурних вимірів концепту соціального відторгнення
на мікрорівні, здійснена на основі підходу Дж. Джоель-Гисберг та К. Врумана;
міжгрупові та крос-національні порівняння для перевірки адекватності
використання обраних критеріїв соціального відторгнення в умовах українського
суспільства. Для визначення суб’єктивних критеріїв ідентифікації соціального
відторгнення застосовано факторіальний дизайн опитування.
Для здійснення емпіричної ідентифікації соціального застосовано
експлораторний факторний аналіз (ЕФА). З метою оцінки валідності та надійності
вимірювальних моделей соціального відторгнення використано наступні методи
статистичного аналізу даних; кореляційний, однофакторний дисперсійний,
регресійний аналіз і аналіз внутрішньої узгодженості шкал. Аналіз результатів
дослідження та створення вимірювальних інструментів здійснені за допомогою
статистичних пакетів і програмного забезпечення SPSS та Stata.
Емпіричну базу дослідження складають: а) дані 5-ї хвилі (2010 рік)
Європейського соціального дослідження (ESS), що використані для аналізу та
порівняння проявів соціального відторгнення в Україні та країнах Європейського
Союзу, які представляють різні моделі соціальної політики; б) дані соціологічного
дослідження «Оцінка потреб внутрішньо переміщених жінок та осіб похилого
віку в Україні», проведеного ГО «Українським інститутом соціальних досліджень
9
ім. О. Яременка» за технічної підтримки Фонду народонаселення ООН у грудні
2014 р. – січні 2015 р.; в) дані авторського пілотажного дослідження (опитано
65 студентів), проведеного у травні 2015 року в Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка з метою апробації опитувальника,
розробленого із застосуванням факторіального дизайну.
Наукова новизна отриманих результатів. На основі вирішення
дослідницьких завдань були отримані наукові результати, що мають наукову
новизну і виносяться на захист.
Вперше:
 сконструйовано та емпірично обґрунтовано на даних масштабного
всеукраїнського опитування представників групи ВПО інтегральний індекс
соціального відторгнення, який на відміну від попередніх інструментів його
емпіричної ідентифікації, дозволяє вимірювати соціальне відторгнення як
інтегральну властивість, що включає три структурні компоненти: матеріальну
депривацію, недостатність забезпечення соціальних прав громадянина,
соціальну ізоляцію;
 із застосуванням факторіального дизайну опитування розроблено та
апробовано інструментарій для вивчення параметрів ідентифікації соціально
відторгнутих груп в масових опитуваннях; інструментарій базується на оцінці
респондентами обґрунтованості призначення певного обсягу державної допомоги
сім’ям в залежності від різного роду складних життєвих обставин, що мають
наслідком соціальне відторгнення;
 запропоновано підхід до побудови багатовимірного критерію
ідентифікації соціально відторгнутих груп, що базується на відхиленні виміряних
значень компонентів соціального відторгнення від середнього для конкретного
суспільства рівня, який характеризує прийнятний в цьому суспільстві стандарт
життя; показано, що такий підхід дозволяє врахувати соціальні, економічні та
культурні особливості певного суспільства, що вивчається, залишаючи при цьому
можливості проведення порівняльного аналізу.
Удосконалено:
10
 теоретичну інтерпретацію концепту соціального відторгнення як
багатовимірного процесу зменшення доступу до структурно-економічних ресурсів,
до інституцій, що їх розподіляють, та недостатності соціокультурної активності
індивідів або груп. На суспільному рівні соціальне відторгнення проявляється як
відсутність доступу до механізмів соціальної інтеграції та ресурсів для певної
частини населення. На індивідуальному рівні проявами соціального відторгнення є
обмежений доступ до ресурсів, відсутність забезпеченості соціальних прав
громадянина, соціальна ізольованість і брак участі у таких значущих видах
діяльності, що є характерними для більшості людей у досліджуваному суспільстві.
Дістало подальшого розвитку:
 запропонований в роботах Дж. Джоель-Гісберг та К. Врумана підхід до
розгляду соціального відторгнення у вимірах двох типів – дистрибутивних,
пов’язаних із матеріальною деривацією і обмеженістю доступу до базових
ресурсів, та реляційних, що включають соціальну ізоляцію та недостатність
нормативної інтеграції; підхід адаптовано до соціоекономічних та культурних
реалій сучасного українського суспільства з метою використання в розробці
інструментів для масових опитувань в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані критерії
багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп можуть бути використані
для оцінки ефективності системи соціального захисту, формування соціальної
політики щодо розподілу держаної соціальної допомоги та соціальних виплат.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані для підготовки
університетських навчальних курсів з методології і практики вимірювання соціальних
нерівностей. Інструментарій, розроблений із застосуванням факторіального дизайну
опитування, може бути використаний для оцінки громадської думки відносно
політичних рішень щодо розподілу державної підтримки на етапі їх підготовки для
визначення міри сприйняття таких рішень громадянами країни.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації,
подані в дисертації, є самостійним доробком автора. З наукових праць, опублікованих
11
у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих
досліджень здобувача.
Апробація результатів. Основні положення дисертаційного дослідження
доповідались на 5-х наукових конференціях: Х Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії: Держава-людина-соціальна
відповідальність» (м. Київ, 2013), II Конгресі Соціологічної асоціації України
«Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи», Міжнародній науковопрактичній конференції «Внутрішньо переміщені особи в Україні: реалії та
можливості» (м. Київ, 2014), Міжнародній науково-практичній конференції з
соціології «Держава та глобальні соціальні зміни: історична соціологія панування
та спротиву в епоху модерну» (м. Київ, 2015), Третьому Форумі Міжнародної
Соціологічної Асоціації «The Futures We Want: Global Sociology and the Struggles
for a Better World» (м. Відень, Австрія, 2016). Результати дисертаційного
дослідження представлені в межах трьох методологічних семінарів «Survey
Experiments» (м. Київ, Україна, 2014; м. Констанц, Німеччина, 2015), чотирьох
практичних семінарів Навчальної програми щодо проведення досліджень в сфері
ВІЛ-інфекції/СНІДу в межах Проекту МЕТІДА, проведених за підтримки PEPFAR
(The President’s Emergency Plan For AIDS Relief) та четвертої Літньої школі
Соціальної Демократії, що проведена за підтримки Фонду ім. Фрідріха Еберта
(м.Київ, 2013).
Публікації. Зміст основних положень дисертаційного дослідження
викладено у 12 наукових публікаціях, 5 з яких опубліковані у фахових виданнях з
соціології, рекомендованих ДАК України, з них 2 – у виданні, яке розміщено у
наукометрічній базі Copernicus, 2 публікації у зарубіжних виданнях, з них 1 – у
виданні, яке розміщено у наукометрічній базі Scopus та 4 у збірках тез доповідей
на наукових конференціях і круглих столах.

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:
1. Спираючись на структурно-діяльнісний підхід, соціальне відторгнення
визначено як багатовимірний процес зменшення доступу до структурноекономічних ресурсів, позицій, що їх розподіляють і недостатності
соціокультурної участі окремих індивідів або груп. На суспільному рівні
соціальне відторгнення проявляється як відсутність доступу до механізмів і
ресурсів, що забезпечують соціальну інтеграцію. На індивідуальному рівні
проявами соціального відторгнення є обмежений доступ до товарів і послуг, брак
забезпечення прав громадянина та недостатність соціальної участі, що характерні
для більшості людей у конкретному суспільстві.
2. Встановлено, що ідентифікуючи соціальне відторгнення у дослідженнях,
застосовують критерії двох типів: суб’єктивні та об’єктивні. Згідно з
суб’єктивними критеріями, люди визначають свою відторгнутість на основі
відчуття власної відгородженості від суспільства, почуття зневіри, тривожності
або оцінюють інших людей як відторгнутих спираючись на їх складну життєву
ситуацію та соціально-демографічні характеристики. Об’єктивні критерії,
відображені в дистрибутивних і реляційних вимірах. Дистрибутивні мають
відношення до відсутності доступу до структурно-економічних ресурсів, а
реляційні – до браку соціальної участі та недостатності нормативної інтеграції.
3. Ідентифікація соціального відторгнення може бути здійснена двома
способами. У межах першого способу з метою вимірювання соціального
відторгнення застосовують багатовимірні статистичні методи, розглядаючи його
як латентну змінну (адитивний індекс), яку неможливо ідентифікувати
безпосередньо на основі окремих показників. Конструювання таких показників
передбачає, що соціальне відторгнення розглядають як неперервну властивість –
індекс в певному діапазоні. Інший підхід полягає в тому, що дослідник аналізує
окремі показники відповідно визначеним вимірам концепту. Такий підхід
149
дозволяє розглядати соціальне відторгнення на основі номінальної шкали
(дихотомічної ознаки) як відторгнутий або невідторгнутий.
4. За результатами ідентифікації компонентів концепту на даних
міжнародного порівняльного дослідження виявлено, що структура визначених в
Україні компонентів соціального відторгнення є ідентичною до виміряних
компонентів у обраних для порівняння з Україною країнах. Структурна
подібність ідентифікованих компонентів соціального відторгнення свідчить про
існування відповідних вимірів соціального відторгнення в обраних для аналізу
країнах. Обрані індикатори є цілком релевантними для вимірювання соціального
відторгнення у різних суспільствах та придатні для крос-культурних порівнянь в
Україні та країнах Центрально-Східної і Західної Європи.
5. За результатами масштабного опитування, проведеного серед ВПО в
Україні, результати двоетапного застосування факторного аналізу засвідчили
наявність компонентів соціального відторгнення, передбачених теоретичною
моделлю Дж. Джоель-Гисберг та К. Врумана. У ході застосування обєктивних
критеріїв відносно групи ВПО встановлено, що емпірично ідентифіковані
виміри відповідають розробленій у країнах Західної Європи теорії та
релевантні до обставин (подій) і соціокультурних особливостей українського
суспільства.
6. Оцінка валідності інтегрального індексу соціального відторгнення ВПО
продемонструвала підтвердження більшості висунутих гіпотез щодо
взаємозв’язків між ним і його факторами. Тобто сконструйований інструмент
вимірює соціальне відторгнення.
7. Виявлено, що соціальне відторгнення ВПО не зводиться виключно до
матеріальної депривації переселенців і включає виміри недостатності
забезпечення громадських прав, які забезпечуються соціальними інститутами
суспільства, та соціальну ізоляцію. Результати аналізу лінійної регресії
демонструють важливість аспектів людського капіталу серед ВПО (стану
здоров’я, освіти) як значимих факторів соціального відторгнення серед
переселенців.
150
8. Для визначення порогового значення соціального відторгнення для
показника, розрахованого на основі багатовимірних статистичних методів, можна
застосовувати два походи, які використовуються в країнах Європейського Союзу:
перший, заснований на значеннях показників в країні а другий на значеннях
показників в макрорегіоні або у всій Європі. Запропоновані підходи ґрунтуються
на статистичному критерії, який будується на конкретних емпіричних даних.
Головна відмінність підходів полягає в тому, що в одному випадку розрахунок
здійснюється щодо усереднених стандартів конкретного суспільства, а в іншому
відповідно до стандарту групи країн. Обидва способи представляють відносні
підходи до визначення рівня соціального відторгнення і можуть бути використані
як додаткові важливі інструменти для ідентифікації соціально вразливих верств
населення.
9. Зібрані в ході пілотного опитування дані з використанням
інструментарію, розробленого на основі факторіального дизайну дослідження та
їх аналіз, зокрема, підтвердження, принаймні, частини висунутих гіпотез, свідчать
про адекватність вимірів обраного для представлення гіпотетичних ситуацій
простору. Це дозволило зробити висновок про придатність розробленого
інструментарію для визначення міри соціального відторгнення гіпотетичних
описів на основі оцінки необхідності (обґрунтованості/справедливості)
призначення їм державної допомоги. Застосування інструменту в масовому
загальноукраїнському дослідженні дасть можливість оцінити ставлення до
соціальної політики держави (в частині розподілу соціальної допомоги) різних
соціальних груп, населення різних регіонів України тощо.