ТВОРЧА СПАДЩИНА І. Г. МЯСОЄДОВА (ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДУ СТИЛЕТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ) : Творческое наследие И. Г. Мясоедова (исследование метода стилетворення В УКРАИНСКОМ изобразительного искусства начала ХХ века)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

Коваленко Анатолій Іванович

УДК 7.03 (477)

ТВОРЧА СПАДЩИНА І. Г. МЯСОЄДОВА (ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДУ СТИЛЕТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ)

17.00.05 — Образотворче мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Кандидат мистецтвознавства,
доцент, декан факультету
історії та теорії мистецтв
Львівської академії мистецтв
ШМАГАЛО Ростислав Тарасович

Львів-2002

З М І С Т

Вступ
Розділ 1 Огляд та аналіз використаної літератури. Обгрунтування методу
дослідження

Розділ 2 Іван Мясоєдов: становлення і розвиток творчої особистості
2.1 Роль та місце І.Г.Мясоєдова в художній культурі України і Росії
початку ХХ ст.
2.2 І.Г.Мясоєдов та його творчість еміграційного періоду

Розділ 3 Систематизація та аналіз художньої спадщини І.Г.Мясоєдова
3.1 Антична міфологія в станковому та монументальному живописі
3.2 Українські фольклорні мотиви і методи стилетворення
3.3 Стиль модерн в графічному і портретному мистецтві
3.4 Релігійна тема у живописі та графіці

Розділ 4 Особливості творчого методу І.Г.Мясоєдова
4.1 Неокласицизм і художня культура міфу в образотворчості
4.2 Пошуки вічної краси” і трактування фольклорних мотивів в
образотворчій стилістиці модерну
4.3 Символізм і філософія християнства у творчому методі
4.4 Реалістичне у стилістиці художньої форми. Метод алегорії

Список використаної літератури

Додаток А: Каталог творів І.Г.Мясоєдова; Альбом ілюстрацій

Вступ

І.Г.Мясоєдов художник величезного творчого потенціалу, а його мистецтво ніколи не було об’єктом спеціального наукового дослідження і вивчення. І це при тому, що його мистецьке ім’я сьогодні повною мірою співвідноситься з іменами таких видатних діячів української культури, як Михайло Жук, Іван Дряпаченко, Василь Масютин, Георгій Нарбут, Григорій Коваленко, Олена Кульчицька та ін., які стояли біля витоків художніх напрямів і стилів у художньому житті початку ХХ столітя.
Українська мистецтвознавча наука сьогодні перебуває на стадії усвідомлення своїх національних витоків і вивчення процесів, які відбувалися на межі ХIХ по-чатку ХХ століть. Як відомо, цей час характеризується активним утвердженням різних стилів і рапрямків у мистецтві.. Майстри, які стояли біля витоків цих на-прямків,часто були полярно відмінними у своїх новаторських пошуках, алє об’єд-нані усвідомленням епохи як особливої світоглядної системи, здатної змінити обличчя часу. Рішуче й сміливо висували вони новаторські ідеї щодо зміни самого принципу сприйняття мистецтва, поетичного слова чи театрального дійст-ва. Їх філософія, писала одна із сучасних критиків мистецтва ХХ століття І.Кулікова, дозволяла художникові вважати себе месією, вищою істотою, покли-каною розкрити перед людьми недосяжні для них явища метафізичного порядку” [168, 19].
Історично склалося так, що більшість науково-дослідних монографічних видань, опублікованих до кінця 80-х років ХХ століття, освітлювали лише ті куль-турологічні події й факти, які не викликали протиріч з існуючою ідеологією й були спрямовані на утвердження соціалістичного реалізму й пропаганду ідей комунізму. Соціальні зміни нашого суспільства, вихід на стосунки з зарубіжною українською діаспорою та закордонними мистецтвознавцями сьогодні дозволяють сучасним дослідникам значно розширити погляд на забутих художників, на вив-чення нових матеріалів, що дозволяють найбільш повно описати художню куль-туру українського зарубіжжя, життєві і творчі шляхи талановитих особистостей. Багато імен сьогодні повертається з небуття. Ще в 10-х роках ХХ ст. вони виблис-кували на виставках і сторінках тогочасних часописів, а сьогодні вже доводиться пояснювати причини їх колишньої знаності й популярності. До плеяди найбільш яскравих талантів початку століття належить також ім’я Івана Григоровича Мясо-єдова, спробі дослідження творчого методу якого і присвячена ця дисертаційна робота.
Наукова новізна дослідження
Наукова новізна дослідження полягає у тому, що сучасна мистецтвознавча наука одержала широкі можливості вивчення художньої культури української та російської еміграції, творчості тих майстрів, які опинилися позабатьківщиною і здобули згодом світове визнання. Звідси випливає сучасний підхід до осмислення життєвого і творчого шляху Івана Мясоєдова.
Оскільки більша частина творчої спадщини І.Мясоєдова в Україні до сьогод-ні не вивчалася, мистецтвознавча інформація про неї майже не публікувалася і не велася робота з її систематизації, то теоретичні положення дисертації, які сто-суються дослідженню творчого методу митця, є новими в історії українського мистецтвознавства.
Актуальність теми
Актуальність і важливість відкриття імені і творчої спадщини І.Мясоєдова по-лягає не тільки в тому, що він був талановитою і яскравою людиною, але в здійс-неному ним значному впливі на розвиток художніх процесів в Україні на початку ХХ століття через пошуки нових засобів формотворення і методів образотвор-чості.
Враховуючи унікальність творчого обдарування І.Г.Мясоєдова, автор у той же час намагається показати цілісність епохи і спрямованість художників його часу, відновити деякі загублені і забуті сторінки художньої культури.
Сьогоднішній стан в дослідженні творчості і життєвого шляху І.Мясоєдова доводить актуальність науково-теоретичних питань: вивчення особливостей твор-чого методу та систематизація творчої спадщини митця.
Об’єкт дослідження: творча спадщина Івана Григоровича Мясоєдова.
Предмет дослідження: творчий метод митця, особливості та закономірності його формування.
Мета дослідження: дослідити творчий метод, визначити авторську систему в побудові стилістики художньої форми і змісту творів; виявити головні ланки мор-фологічної класифікації творчої спадщини; визначити роль та місце І.Г.Мясоєдова в художній культурі України та Росії на початку ХХ століття.
Завдання дослідження:
розглянути вплив соціально-історичних факторів та процесів у художній сфері на творчість митця;
хронологічно вибудувати біографію та основні віхи творчого шляху;
розкрити у системі творчої спадщини метод формотворення (в монумен-тальному і станковому живописі, графіці, журнальній ілюстрації та театрально-декоративному мистецтві);
показати системотворчий принцип, який визначає методику побудови художньо-стилістичної мови, розкрити зв’язок даного принципу з характеристи-кою історичної епохи;
визначити внесок художника у мистецтво України, Росії та Західної Європи даного історичного періоду;
виділити головні аспекти досліджуваного творчого методу (філософські, естетичні, формотворчі і т.д.) і на їх основі простежити еволюцію авторського стилю;
виявити і каталогізувати творчу спадщину.
Хронологічні межі дослідження окреслюються часом професійної творчої діяльності І.Г.Мясоєдова, а саме: 18961953 роками. Творчу біографію художника можна умовно поділити на три головні етапи:
ранній період: 18961907 час навчання та перших спроб у мистецтві;
мистецтво Мясоєдова у 19071919 роках: час зрілості та створення основ-них творів;
19211953 рр.: мистецька діяльність періоду еміграції.
Метод дослідження: системно-історичний, що дає змогу комплексно розгля-нути творчий метод митця в контексті віянь і пошуків мистецтва його часу. Автор виходив також з методу порівняльного аналізу, розглядаючи його як дієвий засіб, використаний в рамках специфіки даного дослідження. Теоретичною і методо-логічною основою даної дисертаційної праці стала науково-дослідна література провідних мистецтвознавців України і Росії, яка висвітлює проблемні аспекти розвитку художньої культури кінця ХІХ початку ХХ століття.
Апробація роботи (конференції, статті, виставки, монографії).
Дисертація обговорена на засіданні наукового спецсемінару і рекомендована до захисту на вченій Раді Львівської академії мистецтв.
Апробація результатів дисертації складається з декількох категорій і струк-турних частин:
1.1 Публікації в періодиці, виступи по радіо й телебаченню
Вивчення життєвого шляху й творчої спадщини І.Г.Мясоєдова дисертантом почалося у 1987 році. Саме тоді було започатковано активний процес пропаганди мистецтва невідомого громадськості художника як на сторінках газет і журналів, так і по радіо й телебаченню України та Росії [138, 140, 141] та ін. Це були перші виступи у засобах масової інформації, у яких автор знайомив громадськість з новим іменем у мистецтві й невідомою” художньою культурою початку ХХ століття. Особливо важливим етапом відкриття імені І.Г.Мясоєдова став 1990 рік, коли на запрошення автора з Ліхтенштейну приїхали барон Едуард Фальц-Фейн і колишній юрисконсульт Адульф Гооп, які знали нашого художника з 1939 року. Тоді ж, у серпні місяці 1990 по всіх каналах телебачення України транслювалися телепередачі з садиби Мясоєдових на Павленках у Полтаві. У квітні 1998 року в Інженерній споруді Третьяковської галереї у Москві автор давав інтерв’ю росій-ському телебаченню про відкриття першої в Росії ретроспективної виставки тво-рів І.Г.Мясоєдова зі збірок ліхтенштейнського Товариства мистецтв ім. Євг. Зото-ва (Ів. Мясоєдова), музеїв України та Росії.
1.2 Участь в наукових конференціях і міжнародних симпозіумах
У кінці вересня 1993 року автором дисертації була організована й проведена
перша робоча конференція Довгий шлях додому”, яка проходила в залах Пол-тавської обласної філармонії й була присвячена відкриттю меморіальної дошки І.Г.Мясоєдова на будинку художника на Павленках у Полтаві, а також виставці творів Євг. Зотова (Ів.Мясоєдов).
Творче ім’я Івана Мясоєдова дисертантом почало широко пропагуватись й розглядатись на наукових конференціях та міжнародних симпозіумах, що відбу-валися як на Україні, так і за її межами:
- Роль художника І.Мясоєдова в розвитку модерну в Україні // Наукова конферен-ція: Стиль модерн у мистецтві України.” (1996 р., м.Київ, музей Національного мистецтва);
- Іван Мясоєдов художник російської еміграції: По слідах одної виставки і всього життя // Міжнародний симпозіум : Крым в контексте восточно-европейс-ких цивилизаций (1998р.,м. Симферополь, республіканський краєзнавчий музей);
- Українські фольклорні мотиви у творчості Івана Мясоєдова //Другі міжнародні філософсько-культурологічні читання Діалог культур: Україна у світовому кон-тексті. Мистецтво і освіта” (1998 р., м.Львів);
- Стиль модерн в творчестве И.Г.Мясоедова // ІV міжнародна науково-теоретична конференція: Проблемы современного зарубежного литературоведения и искус-ствознания” (1998 р., м.Севастополь, держ. техніч. університет)
- Стиль модерн у творчості Івана Мясоєдова // Культура народов Причерноморья с древнейших времён до наших дней: V научные чтения (1998 р., г.Симферополь: гос. университет).
1.3 Організація виставок творів І.Г.Мясоєдова
Автором дисертації за період з 1993 по 1998 роки були організовані й прове-дені заходи, що сприяли вивченню й пропагуванню імені й художньої спадщини І.Г.Мясоєдова. Перша виставка творів художника відбулася у вересні 1993 року в залах Полтавського художнього музею ім. М.Ярошенка. На ній було представлено понад двадцять картин та етюдів художника з фондів цього ж музею. Виставка була цікава тим, що була першою спробою автора дисертації та співробітників музею показати громадськості твори І.Г.Мясоєдова після довгих літ замовчування його імені в мистецтві й культурі України.
Тривала переписка й переговори автора дисертації з ліхтенштейнським Това-риством мистецтв ім.Євг.Зотова (Ів.Мясоєдова) та Адольфом Петером Гоопом, у колекції якого зберігається понад 150 творів художника, у кінцевому результаті призвела до того, що в кінці вересня 1997 року в Вадуці, столиці князівства Ліхтенштейн, була відкрита Перша ретроспективна виставка творів Євг.Зотова (Ів.Мясоєдова), на якій експонувалося понад 180 творів живопису й графіки цього великого майстра із колекції самого Товариства, особистих фондів колекціонерів Західної Європи, музеїв України та Росії.
Після переговорів з дирекцією Третьяковської галереї і завдяки її сприянню вдалося відкрити таку ж виставку в квітні-травні 1998 року в Москві у нових залах Інженерної споруди Третьяковської галереї.
1.4 Апробація наукових результатів у статтях, каталогах і збірниках, опублі-кованих на Україні і за кордоном
Дослідження творчої спадщини І.Мясоєдова дисертантом були закріплені цілою низкою наукових статей, опублікованих в часописах і збірниках України й Росії:
- Жизнь - легенда // Художник. - 1993. - № 1-2. - С.23-26.: ил.;
- Українські фольклорні мотиви у творчості російського художни­ка Івана Мясоєдова // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мис­тецтво і освіта.- Львів: Каменяр, І998.- С.514-521;
- Тема України у творчості Івана Мясоєдова. 1881-1953 // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії /Під заг. ред. Н.Трегуб. - Харків: ХАХПІ, І998. - № 4-5. - С.116-118.
- Стиль модерн в творчестве И.Г.Мясоедова: По следам одной выставки и всей жизни // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - Симферо-поль: Межвузовский центр „Крым”; СГУ, І998. - № 5. - С. 233-238.
- Фрагмент картини художньо-освітнього розвитку на Полтавщині наприкін-
ці ХІХ- початку ХХ століть // Вісник Львівської академії мистецтв. - Львів: Укра-їнські технології, 1999. - С. 149-155.
- Український світ у творчості Івана Мясоєдова // Образотворче мистецтво. -
1999. - № 3-4. - С. 90-92.: іл.
Активна переписка (з 1989 року) і спілкування автора з ліхтенштейнським дослідником і колекціонером картин Мясоєдова Адульфом Гоопом, спільна робо-та щодо збору матеріалів, обміну інформацією та архівними документами, в кінцевому результаті призвели до рішення про створення в Ліхтенштейні у 1992 році Товариства мистецтв ім. Євг. Зотова (Ів.Мясоєдова).
Автором дисертації в це Товариство часто й безкорисливо передавалися матеріали, зібрані ним впродовж тривалого часу. Результатом такої діяльності стало видання різної образотворчої продукції, календарів і каталогів, у які орга-нічно увійшли авторські напрацювання як єдине ціле творчої біографії худож-ника. Так, наприклад, тільки за 1994-1997 роки в Ліхтенштейні вийшло декілька виданнь, у які увійшли й знахідки автора цієї дисертації [391; 399; 400 ].
Особистий внесок. Поданий у роботі фактичний і теоретичний матеріал може суттєво заповнити прогалини в історії українського мистецтва, а також бути використаним теоретиками мистецтва, у творчій та педагогічній практиці худож-ніх шкіл при опрацюванні методики формування творчого стилю. Матеріали дисертації також можуть бути використані при написанні нової редакції історії українського мистецтва кінця ХІХ початку ХХ століть.
2.1 Виявлення невідомих раніше творів І.Г.Мясоєдова
Вивчення архівних матеріалів і періодичних видань, що виходили на початку ХХ століття, дозволили авторові значно розширити й збагатити творчий образ художника І.Г.Мясоєдова (детальніша інформація про це буде подана в оглядовій главі аналізу літератури).
Завдяки окремим номерам літературно-художніх і спортивних журналів Вершины”, Геркулес” та ін., які збереглися на сьогоднішній день, авторові вда-лося виявити і ввести в науковий обіг цілий ряд графічних творів митця. Графічні рисунки, заставки, живописні й пастельні листи, які репродукувалися в доре-волюційних виданнях, це цілий пласт художньої діяльності Мясоєдова, що дає нам сьогодні змогу інтерпретувати його твори як пошуки стилю в контексті всієї художньої культури. Такі малюнки знаходимо,наприклад, в журналахНива” [221, 224-225],Геркулес”[71,обкладинка], Вершины” [49, обкладинка], Неделя” [216, 2-13] та ін. У той же час при аналізі вказаних часописів слід мати на увазі, що тільки частина рисунків, опублікованих у пресі, підписана автором. Інша частина атрибутована дослідником і автором цієї дисертації, оскільки за довгі роки твор-чих пошуків він досить детально пізнав руку” майстра. Крім того, деякі рисунки добре впізнаються за збереженими підготовчими фрагментами і фотографіями з Саду богів”, наявними в ліхтенштейнському Товаристві мистецтв ім. Євг. Зотова (Ів.Мясоєдова) й особистому архіві автора цієї дисертації.
Виявлення невідомих раніше творів художника привело до разючих резуль-татів: на основі вивчення дореволюційних видань і авторських публікацій в пресі несподівано (і водночас - закономірно) стали виявлятися живописні твори, які зберігаються в музейних і приватних фондах України й Німеччини. Так сталося, наприклад, з картиною Венеціанські купціграбіжники” (1910). Виявивши від-творення її в журналі Нива” [221, 225], у 1994 автор знайшов оригінал картини в Бердянському художньому музеї (Україна), де вона зберігалася у фондах під назвою Човен” роботи невідомого майстра.
Після авторських публікацій в газетах і журналах до дисертанта стали надходити листи, в яких повідомлялося про нові твори І.Г.Мясоєдова, які випад-ково збереглися в приватних колекціях Москви й Берліна. Так у 1998 році в Моск-ві був знайдений пастельний Автопортрет” (1903) І.Мясоєдова, який сьогодні знаходиться у фондах ліхтенштейнського Товариства мистецтв ім.Євг.Зотова (Ів. Мясоєдова), ряд живописних творів і особисті листи художника в колекції Вальт-рауд Вернер (Берлін), а в 1996 році в одному з антикварних магазинів Полтави автор купив Портрет Мальвіни Вернічі з мечем” із серії портретів Мальвіна Вернічі в костюмах народів світу” роботи І.Г.Мясоєдова.

2.2 Каталогізація творів І.Г.Мясоєдова
Робота автора дисертації з виявлення, каталогізації та введення в науковий
обіг творів І.Г.Мясоєдова ведеться з 1987 року і сьогодні все ще вважається неза-кінченою хоча вже й наявні її практичні результати.
У 1998 році автор фактично завершив роботу щодо каталогізації художніх творів І.Г.Мясоєдова, виявлених у процесі дослідження. Була зроблена перша спроба видання найбільш повного каталога [144, с.169-191].
2.3 Налагодження наукових зв’язків з ліхтенштейнським Товариством мис-тецтв ім.Євг. Зотова (Ів. Мясоєдова)
У 1992 році в столиці князівства Ліхтенштейн Вадуці було створено Това-риство мистецтв ім.Євг.Зотова (Ів.Мясоєдова). Біля його витоків був автор цієї ди-сертаційної праці. Зв’язок автора з зарубіжними мистецтвознавцями, започатко-ваний 1990 року, призвів до активної співпраці в галузі обміну інформацією про творчість І.Г.Мясоєдова. Водночас накопиченням і збором матеріалу в Ліхтен-штейні займався колишній юрисконсульт А.П.Гооп, власник понад 150 творів жи-вопису, графіки, гравюрних серій поштових марок, фрагментів монументальних розписів, який став ініціатором і фундатором Товариства мистецтв ім.Євг.Зотова (Ів. Мясоєдова). Нині це Товариство очолює президент і впливові представники князівства - головні фінансисти заходів, що проводяться в Західній Європі, Украї-ні й Росії. Ліхтенштейнське Товариство мистецтв сьогодні є власником понад 2,5 тисяч одиниць зберігання - картин, листів і особистих речей І.Г.Мясоєдова.
Таким чином, апробація матеріалу в російській, українській і зарубіжній пе-ріодиці привела до створення Товариства, яке на сьогоднішній день здатне прово-дити різноманітні заходи, як-от: влаштовувати ретроспективні виставки, видавати буклети та каталоги до них, проводити урочистості з нагоди ювілейних дат і т.п.
2.4 Авторська монографія
Практичного завершення своєї дослідницької роботи автор досягнув у 1998 році, видавши в результаті довголітнього збору й аналізу мистецьких творів І.Г. Мясоєдова монографію Иван Мясоедов - художник Серебрянного века” [144]. Ця праця, по суті, акумулює в собі весь нагромаджений матеріал і окреслює межі життєвого шляху й творчого методу великого майстра вітчизняної культури та мистецтва.
Структура дисертації: робота має чітку хронологічну канву викладу і побу-дована на поетапному розкритті творчої індивідуальності І.Г.Мясоєдова та дослід-женні творчого методу митця. Аналіз художньої епохи і стилістичних пошуків творчої особистості, які відбувалися в Україні, Росії і Західній Європі, визна-чається проблематикою, метою та завданнями дослідження.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків,списку літе-ратури та додатків. Додатки включають: Роботи пошуковця за темою дисерта-ції”, Перший каталог картин та етюдів І.Г.Мясоєдова”, ілюстрації. Таким чином, основний матеріал дисертації складається з 165 сторінок друкованого тексту і 80 сторінок ілюстративного матеріалу, що є важливою складовою частиною дисерта-ційної праці, куди входять, крім малюнків і живописних робіт, фотокартки самого художника і його оточення. Увесь ілюстративний матеріал поєднує одне - біль-шість його публікується й виноситься на сторінки цієї дисертації вперше. Ілю-страції взяті з різних джерел і дозволяють хронологічно прослідкувати поетап-ний, еволюційний розвиток художньої творчості І.Г.Мясоєдова. Важливість їх по-лягає ще й у тому, що багато творів І.Г.Мясоєдова не збереглося, і тільки ці ілю-страції, зібрані разом із різних музеїв та публікацій, можуть дати загальне уявлен-ня про творчі шляхи художника в мистецтві ХХ сторіччя.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження методу стилетворення в українському образотворчому мис-тецтві на початку XX століття на прикладі творчої спадщини І.Г.Мясоєдова та художників його часу дає підстави для відповідних виснов­ків:
Критерії творчого методу та його роль у формуванні художнього стилю тво-рчої особистості визначаються на узагальненні проявів індивідуального досвіду представника мистецтва епохи. Цим зумовлюється спадкоємність творчого мето-ду і роль особистості у його формуванні: крізь творчий метод однієї обдарованої особистості, яким є Іван Мясоєдов, крізь загальну схему художнього мислення (при різнобічності способів відображення мистецьких ідей у різних жанрах і сти-лях) можна простежити прагнення до єдиного абсолюту - краси, здатної змінити світ.
Акцентуючи увагу на ролі особистості, автор диференціює всю творчу спад-щину І.Г.Мясоєдова на ряд стильових напрямків художнього мислення і класифі-кує їх згідно властивого митцю світогляду й засобів образотворення. Творчий ме-тод трактується як сукупність ідейно-естетичних принципів, змісту і художніх засобів, що дозволяють з найбільшою повнотою розкрити і виразити зміст та ідею твору. Такий підхід дозволяє найбільш повно проаналізувати художні твори, кла-сифікувати їх за стильовими та методичними способами виконання.
Вивчення соціально-історичних факторів і процесів у художній культурі України дозволяє зробити висновок про те, що І.Мясоєдов достатньо яскраво й незвично відобразив віяння часу. Дослідження виявило досить велике значення історизмів”, академізму, модерну й інших художніх напрямків та стилів епохи. Твори І.Мясоєдова (як той або інший вияв творчого методу) розглядаються у контексті художнього життя України, Росії та Західної Європи, у порівнянні з розвитком стильових пошуків майстрів його епохи. Впливи культурного середо-вища визначили еволюцію у часовому аспекті і пластичних структур зображу-ваного з фольклорною, міфологічною чи соціальною мотивацією.
Таким чином, з’ясовується, що художня манера виконання твору не виходить за рамки основних методологічних проявів і принципів стилетворення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття.
Розглядаючи творчий метод І.Мясоєдова в поступовому його розвитку, виявлено перехід особистості митця від споглядально-замкненого сприйняття дійсності до узагальнюючого символіко-філософського мислення, самостійного ґенерування ідей і методів стилетворення. Творчий метод митця засвідчив стрем-ління до цілісності, універсалізму та гнучкості сприйняття, до творчого застосу-вання стилістичних та естетичних ідей епохи. Застосовуючи прийоми стилізації та символічну умовність образів, художник пробуджує всю гаму поетичних почут-тів: твір трансформує світ, піднімає людину над буденністю і разом з тим розкри-ває напружені моральні пошуки в духовній атмосфері світу.
Особливістю І.Мясоєдова є здатність сприймати й відображати міф, істо-ричні чи тогочасні події в багатьох стилетворчих способах художнього мислення. Визначаючи напрямки стилетворчих шукань у художній культурі міфу, символіч-ному алегоризмі чи трактуванні фольклорних мотивів в образотворчій стилістиці модерну, ми приходимо до висновку, що визначальними сукупними рисами твор-чого методу художника є універсальність творчих інтересів, стремління з’єднати історію і сучасність, традиції в образотворчості Сходу та Заходу. Початково світо-гляд й академічні принципи І.Мясоєдова виражають його розгубленість у роз-критті суті свого часу, відстороненість його ідейно-естетичних позицій від дій-сності. На відміну від художників, у творчості яких відчувається живий зв’язок із життям народу, у творах І.Мясоєдова внутрішньою потребою насамперед явля-ється ідеалізація минулого. Міфологія виступає як форма зняття антогонізмів дійсності, стає реакцією на дійсність і джерелом натхненної краси.
Зв’язок І.Мясоєдова з національним мистецтвом та його традиціями про-явився у творах фольклорного змісту з максимальним відтворенням етнографіч-них зразків та сцен із життя українського народу. В кожному з цих творів присут-ній національний колорит, котрий прослідковано в історичній бувальщині та на-родному побуті. В деяких із них втілилися думки художника про долю батькі-вщини та героїчні сторінки її історії. При цьому, художник був швидше споглядачем, талановитим майстром відображення фольклору в своєму мистецтві, ніж його духовним носієм.
Трактування І.Мясоєдовим античної міфології, релігійної тематики, українських фольклорних мотивів головним чином проходило крізь призму нео-класичних варіантів виконання і стилю модерн.
Неокласичні форми відображення дійсності - головний компонент твор-чого методу художника, який простежується практично в кожному художньому творі (живописному чи графічному). Ця спрямованість у творчості І.Мясоєдова та художників його часу полягає в певній опоетизації історичних подій, в безкон-фліктності відображеного моменту й естетичній спрямованості твору. Формотвор-чі принципи відображення фольклорного чи міфологічного змісту у творчості майстра йдуть через академічне трактування форми, хоча хвиля естетизму зму-сила його підкорятися загальним вимогам століття.
Стиль модерн як ознака епохи - це особлива сторінка творчого життя І.Мясоєдова. Його мистецтво завжди було спрямоване на культ краси. Це була його внутрішня сутність і філософія. Декоративна вишуканість творів нерідко поєднувалася з утаємниченою символікою змістового навантаження або ж просто була позначена видовищною салонністю. Саме цей стиль став для Мясоєдова стимулом у створенні цілої серії серпантинних танців”. Працюючи в багатьох видах і жанрах образотворчого і сценічного мистецтва та над графічним оформ-ленням журналів, художник у ріслі модерну найповніше виразив своє природне прагнення до орнаментально-декоративної умовності лінії.
Моральне бачення І.Мясоєдова соціально-політичних подій виражається через символічний алегоризм і філософію християнства у творчому методі, де головними темами виступають події світової війни та соціальних революцій. Естетичним символізмом і проблемами богошукання пронизано більшість творів майстра. Тому абсолютизація художньо-філософського мислення наближає його до теоретиків релігійного світосприйняття. Однак, і для цієї групи творів харак-терне світське трактування сцен, несумісних із традиційним іконописом. В інших полотнах художник допоміжними засобами алегорії прагне сформулювати сут-ність соціального зла. Створюючи картини на теми апокаліпсису епохи, громадян-ських воєн та революції, митець створює алегоричну інтерпритацію відображення дійсності, а за викривальними засобами наближається до мистецтва плакату.
Дослідження життєвого і творчого шляху митця дозволило здійснити систематизацію художньої спадщини І.Мясоєдова, каталогізацію його творів, які переважно зберігаються у князівстві Ліхтенштейн (тут у 1992 році за допомогою автора було створено Товариство ім. І.Г.Мясоєдова, відомого там як Євген Зотов); вивчення дореволюційних видань, мемуарних спогадів та архівних матеріалів значно збагатило творчий образ майстра, що розширює наші знання про цей пе-ріод і допомагає проаналізувати художнє життя України на початку ХХ століття.
Загальна система принципів художнього мислення у формотворчості і методиці побудови стилістичної мови на історичному та культурному фоні епохи дає підстави сприймати художню особистість І.Мясоєдова як одного з яскравих представників творчої інтеліґенції України ХІХ - початку ХХ століть. Його мис-тецтво за масштабністю виявів та ідейною суттю піднялося значно вище загально-прийнятих завдань, а тому повинне зайняти належне місце на сторінках історії національної культури.

ЛІТЕРАТУРА
1 Абліцов В. Моя майстерня поле, ліс, берег річки” // Наука і культура. Україна 1982. К.: Знання, 1983. С. 453-456.
2 Адаскина Н. Педагогическая система Петрова-Водкина // Очерки по русскому и советскому искусству. Л., 1974. С. 280-307.
3 Анисимов Г. Незаконченные биографии. М.:Советск. художник,1988. 368 с.
4 Анненков Ю. Дневник моих встреч: Цикл трагедий. - В 2 т. - Т.1 / Вступ.ст. П.Николаева. М.: Художественная литература, 1991. - 346 с.: ил.
5 Антонова О. Католицизм и искусство: ХХ век. М.: Мысль, 1985. 175 с.
6 Аполлон. 1909. - № 2 (ноябрь). - С. 14-15 // Н.В. Художественная жизнь Петербурга: выставки.
7 Аполлон. 1910. № 6 (март). С. 36-38 //Н.В. Художественная жизнь Петер-бурга.
8 Асеева Н. Украинское искусство и европейские художественные центры: конец ХІХ начало ХХ века. К.: Наукова думка, 1989. 197 с.: ил.
9 Бакшеев В. Воспоминания: Статьи, письма. М.: Академия художеств СССР, 1963. 128 с.
10 Бакушинский А. Исследования и статьи: избранные искусствоведческие тру-ды. М.: Советский художник, 1981. 352 с.: ил.
11 Бальмонт К. Избранное: стихотворения. Переводы, статьи / Сост. и вступ. ст. Д.Г.Макогоненко. М.: Правда, 1991. 608 с.
12 Беличко Ю. Україніана братів Маковських // Народна творчість та етнографія. 1991. № 5. С. 4-13.: іл.
13 Белый А. Символизм как миропонимание / Сост. и вступ. ст. Л.Сугай. М.: Республика, 1994. 528 с.
14 Бенуа А. Задачи графики // Искусство и печатное дело. 1910. № 2-3. С. 41.
15 Бенуа А. Мои воспоминания: В пяти книгах / Авторы-составит.Н.Александро-
ва, А.Гришунин, Г.Поспелов, Г.Стернин и др. - М.: Наука, 1990. - 743 с.: ил. 16 Бердяев Н. Кризис искусства. - М.: СП Интерпринт, 1990. 48 с.

17 Бердянский художественный музей им.И. Бродского. Каталог. К.: Мистецт-во, 1975. 72 с.: ил.
18 Беспалов Н. И.С.Куликов. М.: Изобразит.искусство, 1990. - 168 с.: ил.
19 Биржевые ведомости. 1909. № 11340 (1 октября). С.6.
20 Биржевые ведомости. 1909. № 11400 (5 ноября). С.5-6.
21 Биржевые ведомости. 1909. № 11406 (9 ноября). С.6.
22 Биржевые ведомости. 1910. - № 12029 (18 ноября). - С.6.
23 Білецький П. Георгій Нарбут [Альбом]. К.: Мистецтво, 1983. 119 с.: іл.
24 Білокінь С. Василь Масютин // Образотворче мистецтво. 1992. № 3. С. 38-40.: іл.
25 Білокінь С. Георгій Нарбут і українське народне мистецтво // Наука і куль-тура. Україна. К., 1987. Вип. 21. С. 432-439.: іл.
26 Білокінь С. Михайло Бойчук і проблеми монументалізму // Пам’ятники Украї-ни. К., 1988. № 2. С. 10-14
27 Блюмена І. Іван Пархоменко. К.: Мистецство, 1987. - 88 с.: іл.
28 Богородский Ф. Воспоминания: Статьи, выступления, письма /Сост. С.Разу-мовская. Л.: Художник РСФСР, 1987. 544 с.: ил.
29 Богородский Ф. Воспоминания художника. М.: Советский художник, 1959. 319 с.: ил.
30 Бойчук М. Уроки майстра. З лекцій Михайла Бойчука в Київському худож-ньому інституті // Наука і культура. Україна. К., 1988. Вип. 22.
31 Бойцов Д., Шмагало Р. На перехресті Європи і віку. Іван Мозалевський. Львів: Українські технології, 1996. 113 с.: іл.
32 Болотина И. Проблемы русского и советского натюрморта: Исследования и статьи. М.: Советский художник, 1989. 192 с.: ил.
33 Борев Ю. Художественные направления в искусстве ХХ века: борьба реализ-ма и модернизма. К.: Мистецтво, 1986. 134 с.
34 Борев Ю. Эстетика. 4-е изд. М.: Политиздат, 1988. 496 с.
35 Борисова Е., Кожан Т. Русская архитектура конца ХІХ начала ХХ века. М.: Наука, 1971. 240 с.
36 Борисова Е., Стернин Г.Русский модерн [Альбом]. М.: Галарт,1994. - 360 с.
37 Бродский И. Исаак Израилевич Бродский. М.: Изобразительное искусство, 1973. 413 с.
38 Брюсов В. Среди стихов. 18941924: Манифесты, статьи, рецензии / Сост. Н.Богомолов, Н.Котрелев. М.: Советский писатель, 1990. 720 с.
39 Бучкин П. О том, что в памяти. Л.: Художник РСФСР, 1963. - 250 с.: ил.
40 Ванслов В. Эстетика. Искусство. Искусствознание: вопросы теории и истории. М.: Изобразительное искусство, 1983. 440 с.
41 Ванслов В. Искусствознание и критика: методологические основы и твор-ческие проблемы. Л.: Художник РСФСР, 1988. 128 с.
42 Вареник Н. Зотов із роду Мясоєдових, знаний у Ліхтенштейні, забутий в Україні // Україна. 1994. № 9. С. 1, 24.: іл.
43 Варшавский В. Незамеченное поколение. М.: ИНЭКС, 1992. 388 с.
44 Вертинский А. Дорогой длинною / Сост. и вступ. ст. Ю.Томашевского. М.: Правда, 1990. 576 с.: ил.
45 Вершины. 1915. № 7. С.7.
46 Вершины. 1915. № 9. Обкладинка.
47 Вершины. 1915. № 11. Обкладинка.
48 Вершины. 1915. № 14. Обкладинка.
49 Вершины. 1915. № 20. Обкладинка.
50 Вершины. 1915. № 28. Обкладинка.
51 Весенняя выставка в залах Императорской Академии художеств. Каталог. Пг.: УНИОН, 1916. С. 58. [ № № 321-324.: ил.].
52 Витоки нової доби. 1900 1910-ті // Мистецтво Львова першої половини ХХ століття. Каталог виставки. Львів: Каменяр, 1996. С. 11-28.: іл.
53 Вільний О. Григорій Крук другий після Олександра Архипенка // Образо-творче мистетство. 1992. №3. С.24-28.: іл.
54 Волошин Л. Олена Кульчицька майстер українського офорту // Образотвор-че мистецтво. 1992. № 6. С. 23-26.: іл.
55 Волошин М. М.С.Сарьян // Аполлон. 1913. № 9 (ноябрь). С. 5-21.
56 Волошин М. О самом себе // Воспоминания о Максимилиане Волошине: сборник. М.: Советский писатель, 1990. С. 40 - 46.
57 Волошин М. Россия. Индивидуализм в искусстве // Лики творчества. М., 1989. С. 265.
58 Волошин М. Архаизм в русской живописи (Рерих, Богаевский и Бакст) // Аполлон. 1909. № 1 (октябрь). С. 43-53.: ил.
59 Вопросы теории и психологии творчества. В 5 т. Т. 5: Теория творчества. Мифотворчество / Под ред. Б.А.Лезина. Харьков, 1914. 563 с.
60 Воспоминания о Серебряном веке /Сост., автор предисл. и коментарии В. Крейд. М.: Республика, 1993. 560 с.
61 Врона І., Лобановський Б. Монументальний живопис // Історія українського мистецтва: В 6 т. Т. 5 : Радянське мистецтво 1917 1941 років.- К.: Видавн. Жовтень”, 1967. С.110 - 121.: іл.
62 Врубель М. Переписка : Воспоминания о художнике / Вступ. ст. Э.П.Гомберг- Вержбинской, Ю.Н.Подкопаевой. Л.: Искусство, 1976. 383 с.: ил.
63 Всеобщая история искусства: В 6 т. Т. 6.: Искусство конца ХІХ начала ХХ века / Общ.ред. Б.Веймарна, И.Колпинского. М.: Искусство, 1965. 480с.: ил.
64 Гайдаров В. В театре и в кино. Л.- М.: Искусство, 1996. 239 с.: ил.
65 Геркулес. 1913. № 5. С. 23-27.
66 Геркулес. 1913. № 7. С. 23.
67 Геркулес. 1913. № 23. С. 3.
68 Геркулес. 1913. № 26. С. 31.
69 Геркулес. 1914. № 6. С.30.
70 Геркулес. 1914. № 9. С. 2.
71 Геркулес. 1914. № 10-36. Обкладинка.
72 Геркулес. 1914. № 12. С.1.
73 Геркулес. 1914. № 19. С.13-16.
74 Геркулес. 1914. № 23-24. С.30.
75 Геркулес. 1915. № 4. Обкладинка.
76 Геркулес. 1915. № 12. С.29.
77 Герасимов А. Жизнь художника. М.: Академ. художеств СССР, 1963. 226 с.
78 Герчук Ю. Советская книжная графика. М.: Знание, 1986. 128 с.: ил.
79 Гиляровский В. Москва и москвичи. М.: Художест. литература, 1981. 383 с.
80 Гильдебранд А. Проблема формы в изобразительном искусстве. Собрание статей. М.: МПИ, 1991. 137 с.: ил.
81 Глушак А. Повернення з чужинства // Образотворче мистецтво. 1992. №5. С. 7-8.
82 Говдя П., Лобановський Б. Українське мистецтво другої половини XIX початку ХХ століття. - К.: Мистецтво, 1989. 204 с.: іл.
83 Головин В., Турчин В. Полузабытые страницы русского авангарда // Творчест-во. 1991. № 12. С. 10-12.: ил.
84 Голос Москвы. 1911. № 244 (23 октября). С. 2.
85 Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. К.: Дніпро, 1993. 447 с.
86 Горбачев Д., Мельник В. Український авангард // Пам’ятки України. 1991. № 4. С. 22-29.: ил.
87 Горбачев Д. На карте украинского авангарда; Богомазов А. Живопись и элементы // Наше наследие. 1991. № 2 (20). С. 138-144.: ил.
88 Горький М. Несвоевременные мысли: Заметки о революции и культуре. М.: Советский писатель, 1990. 400 с.
89 Горький и художники: Воспоминания. Переписка. Статьи / Сост. и вступ. ст. И.А.Бродский. М.: Искусство, 1964. 384 с.: ил.
90 Горюнов В., Тубли М. Архитектура эпохи модерна: Концепции. Направления. Мастера. С.-Петербург: Стройиздат, 1994. 360 с.: ил.
91 Государственный Русский музей: Живопись XVIII начала ХХ века. Каталог. Л.: Аврора; Искусство, 1980. С. 212 [ №№ 3731-3734].
92 Граб В. Забута криниця: з архівів Комитету державної безпеки // Зоря Полтав-щини. 1989. № 210 ( 12 вересня). С. 4.
93 Грановский И. Сергей Васильевич Иванов: Жизнь и творчество. М.: Искус-ство, 1962. 491 с.: ил.
94 Гурьянова Н. На пути к новому искусству: Ольга Розанова // Искусство. 1989. № 1. С. 24-30.: ил.
95 Гутина Р. Живописная пластика как выражение большой идеи // Искусство. 1987. № 10. С. 17-20.: ил.
96 Даниэль С. Искусство видеть: о творческих способностях восприятия Л.: Искусство, 1990. 223 с.: ил.
97 ДАПО (Державний архів Полтавської області). Ф. Р-8811. Оп. 1. Спр. 60. Од. зб. 1 (Програма вечора характерного танцю).
98 ДАПО (Державний архів Полтавської області). Ф. Р-8832. Оп. 1. Спр. 60. Од. зб. 17-34.
99 Диденко В. Искусство и философия. М.: Изд-во Знание”, 1986. № 6. 63 с.
100 Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта / Упорядн. і відп. ред. С.Черепанова. Львів: Каменяр, 1998. Вип. 3. 598 с.
101 Дмитриева М. Художник мироздания // Наше наследие. 1990. № 3. С. 120-133.: ил.
102 Дніпропетровський державний художній музей російського та українського мистецтва. Каталог художніх творів. Дніпропетровськ, 1957. С. 79. № 746.
103 Дуганов Р. Велимир Хлебников: Природа творчества. М.: Советский писа-тель, 1990. 350 с.: ил.
104 Дудаков В. Борис Григорьев: Путь в Россию // Художник. 1990. № 10. С. 48-56.: ил.
105 Дудаков В. Дягилевская выставка в Париже и русское искусство Серебря-ного века” // Творчество. 1992. №1. С. 57-59.: ил.
106 Дункан А. Моя жизнь; Шнейдер И. Встречи с Есениным: Воспоминания. К.: Мистецтво, 1989. 349 с.: ил.
107 Егорова Н. Игорь Эммануилович Грабарь. М.: Изобразительное искусство, 1989. 16 с.
108 Ежегодник Общества архитекторов-художников. Спб., 1909. Вып. 4. С.152-153.: ил.
109 Жбанкова О. Довга дорога до глядача // Образотворче мистецтво. 1992. № 2. С. 28-31.: іл.
110 Ж. Базен. История истории искусства : От Вазари до наших дней / Перев.с франц и ред. Ц.Азарканяна. М.: Прогресс; Культура, 1994. 528 с.
111 Живі традиції: Українські радянські художники про себе і свою творчість / Автори-упорядн. Л.Владич, І.Блюміна. К.: Мистецтво, 1985. 173 с.: іл.
112 Журавлева Л. М.К.Тенишева и Мир искусства” // Искусство. 1990. № 2. С. 71-74.: ил.
113 Забужко О. Філософія Української ідеї та європейський контекст. К.: Осно-ва, 1993. 126 с.: іл.
114 Заварова А. Символізм у російському мистецтві (до питання про спільність методу образотворчого мистецтва й літератури) //Українська академія мис-тецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. К., 1995. Вип. 2. С. 130-136.
115 Зеньковский В. История русской философии. М.: Иностранная литература, 1995. 415 с.
116 Золотое руно. 1909. № 11-12. С. 99.
117 Императорская Академия художеств. Музей: Русская живопись. Каталог / Сост. С.Исаков. Пг., 1915. С. 175 [ №№ 1090, 1319].
118 Исаков С. М.И. Авилов. Л.; М.: Искусство, 1941. 94 с.: ил.
119 Искусство. 1979. № 4. С. 79.
120 Искусство. 1981. № 12. С. 76-77.: ил.
121 Искусствознание Запада об искусстве ХХ века / Отв. ред. А.Карягин. М.: Наука, 1988. 172 с.
122 История эстетической мысли: В 6 т. Т. 4 : Вторая половина ХІХ века. М.: Искусство, 1987. 525 с.
123 Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20 30 років. К.: Вид-во Знання”, 1992. 48 с.
124 Історія українського мистецтва: В 6 т. Т. 4. Кн. 2. К.: Мистецтво, 1970. 435 с.: іл.
125 Історія української культури / За загальн. ред. І.Крип’якевича. К.: Либідь, 1994. 651 с.: іл.
126 Кавалеридзе И. Сборник статей и воспоминаний / Сост. Е.С.Глущенко. К.: Мистецтво, 1988. 180 с.: ил.
127 Каменский В. Танго с коровами: Железобетонные поэмы. М.: Книга, 1991. 16 с. Факсим. воспроизведение. М., 1914.
128 Кантор А. Изобразительное искусство ХХ века. М.: Искусство, 1973. 49 с.
129 Картинная галерея А.П.Руссова: Иллюстрированный каталог. Одесса, 1905. №224.
130 Каталог картин учеников Московского Училища живописи, ваяния и зод-чества. М., 1897. Без вказ. стор.
131 Каталог 21-ой выставки картин Московского Училища живописи, ваяния и зодчества. М., 1898. Без вказ. стор.
132 Каталог 22-ой вы