ІДЕЯ ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ У СПАДЩИНІ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ-МИСЛИТЕЛІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ

Краткое описание

Криворізький державний педагогічний університет

На правах рукопису

Потапенко Олег Борисович

УДК 37(09) (477)+37.034

ІДЕЯ ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ
У СПАДЩИНІ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ-МИСЛИТЕЛІВ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Кондрашова Лідія Валентинівна,
доктор педагогічних наук, професор

Кривий Ріг – 2009

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Розробка теоретичних основ проблеми виховання моральної особистості в роботах зарубіжних філософів-педагогів з античних часів до другої половини XVIII століття 12
1.1. Огляд історико-педагогічної літератури з теми дослідження. 12
1.2. Різні підходи у визначенні мети виховання моральної особистості 19
1.3. Принципи виховання моральної особистості 39
1.4. Зміст виховання моральної особистості 62
Висновки до першого розділу 76
Розділ 2. Ідея виховання моральної особистості в роботах українських мислителів другої половини XVIII століття 78
2.1. Українські мислителі про призначення людини і шляхи становлення її особистості 78
2.2. Обґрунтування мети і змісту виховання моральної особистості в творах українських мислителів другої половини XVIII століття 101
2.3. Проблема виховання моральної особистості як важливий чинник формування національної свідомості в поглядах українських педагогів другої половини XVIII століття 128
Висновки до другого розділу 144
Розділ 3. Проблеми виховання моральної особистості на сучасному етапі та перспективи їх розвитку 146
3.1. Основні напрями реформування системи виховання й освіти в Україні на сучасному етапі 146
3.2. Шляхи реалізації виховання моральної особистості 170
Висновки до третього розділу 178
Висновки 180
Список використаних джерел 185

ВСТУП
На початку ХХI століття перед системою української освіти постають складні завдання, пов'язані з корінним переглядом стратегії й тактики її розвитку. Глобальні процеси, що відбуваються в усьому світі з останньої чверті ХХ століття, внесли радикальні зміни до суспільно-політичної та соціально-економічної структури суспільства, привели до серйозної трансформації світогляду людей. Тенденції переходу від техногенного суспільства, з його явним пріоритетом техніки над людиною, до суспільства постіндустріального викликали небувалий інтерес до всього, що пов'язане з моральними проблемами буття й розвитку сучасного людства.
Разом з тим, входження України в сучасний освітній простір потребує серйозної перебудови всієї системи української освіти за найважливішими стратегічними напрямами. Серед них можна, у першу чергу, виокремити гуманізацію навчально-виховного процесу, гуманітаризацію освіти, перехід до особистісно-орієнтованої її моделі з використанням технологій розвивального навчання, а також створення умов для всебічного розвитку індивідуальності дитини. Ці напрями обґрунтовано й закріплено в ряді документів державного масштабу: у Конституції України, Законі України «Про освіту», державній національній програмі «Освіта (Україна ХХI століття)», Законі України «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», «Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти», «Концепції державної програми розвитку освіти на 2006–2010 рр.» тощо.
Такого масштабу реформування українська система освіти не знала з часів будівництва радянської школи і культурної революції, які мали місце в 20–30-их роках минулого століття. Радикальний характер сучасних реформ у галузі освіти вимагає серйозного підходу до визначення стратегічних орієнтирів, наукового обґрунтовування акцентів, виведення теоретичних принципів, спрямованих на чітке усвідомлення перспективних завдань, поставлених перед педагогічною теорією та шкільною практикою. Загальні тенденції розвитку педагогічної теорії в усьому світі, на думку багатьох фахівців, демонструють нам поглиблення кризи, яка виникла ще в середині минулого століття, а також традиційного виховання й освіти, заснованих на однобічному педагогічному впливові, прямій трансляції знань і досвіду, безумовному авторитеті вчителя-вихователя, який спирався у своїй роботі більше на формалізм, ніж на свій творчий потенціал.
Альтернативою такій педагогіці виступили гуманістична педагогіка та психологія, що ґрунтуються на оптимістичному підході до особистості дитини, безумовній вірі в її здібності, можливості й спрямовані на самореалізацію природного потенціалу та успішне самоутвердження в суспільстві. Провідними теоретиками гуманістичного виховання й освіти виступили вітчизняні педагоги XX століття: Ш. Амонашвілі, А. Макаренко, В. Сухомлинський, С. Шацький; а також зарубіжні вчені: Дж. Д’юї, А. Маслоу, К. Роджерс, Р. Штайнер. У своїх висновках вони спиралися на дослідження видатних гуманістів минулого: Я. А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковороди. У контексті розвитку гуманістичних ідей звертає на себе увагу той факт, що процеси гуманізації шкільного виховання й освіти як на Заході, так і в нас почалися практично одночасно в 50–60-х рр. ХХ ст. і проходили за загальною схемою. А це вже говорить про їх відповідність глобальним процесам світового розвитку.
Аналіз стратегії й тактики, всього змісту змін, що відбуваються у світовому освітньо-виховному просторі протягом останніх десятиліть, демонструє їхній безперечний зв'язок із системою загальнолюдських цінностей, які виступають головними орієнтирами освітніх реформ. Перш за все ці реформи спрямовані на формування духовно зрілої й морально-освіченої людини. Серед теоретичних проблем, які активно досліджуються в цій галузі, особливе місце займає ідея виховання моральної особистості. Ця ідея пронизує велику кількість видатних філософсько-педагогічних творів минулих років. Їх дослідження допоможе нам виявити загальні тенденції, властиві історії становлення й розвитку даної проблеми, а також безперечний зв'язок і спадкоємність в її вирішенні в рамках різних педагогічних теорій і концепцій.
У даному дисертаційному дослідженні виконано аналіз поступової еволюції ідеї виховання моральної особистості в історії розвитку як вітчизняної, так і зарубіжної педагогічної думки. При цьому особлива увага надається вітчизняній філософсько-педагогічній теорії в хронологічному періоді, що досліджується. За цей період було обрано другу половину ХVIII століття, що увійшло до вітчизняної історії під назвою епохи Руїни, а до західноєвропейської – Просвітництва, через свою виняткову роль у визначенні пріоритетних напрямків у вихованні й освіті. Саме в цей час у свідомості людей утверджується ідея, яка була розроблена в педагогічній теорії ще Я. А. Коменським, щодо провідної ролі виховання й освіти як головних чинників суспільного й особистісного розвитку.
Розвиток філософсько-педагогічної думки в Україні в другій половині ХVIII століття в першу чергу пов'язаний з іменами видатних вітчизняних мислителів-педагогів: Мануйла Козачинського [1699–1755], Георгія Кониського [1715–1795], Григорія Сковороди [1722–1794], Якова Козельського [1729–1795]. Висунуті ними філософсько-педагогічні ідеї багато в чому зумовили формування української педагогічної думки, сприяли затвердженню в ній елементів національної самосвідомості, особливостей українського менталітету.
Проблема виховання моральної особистості цікавила багатьох дослідників за всіх часів. Значний інтерес у цьому плані представляють наукові праці Р. Бєланової, Г. Ващенка, Н. Вознюк, Г. Жураковського, А. Красновського, В. Літвінова, Д. Лордкіпанідзе, Б. Мітюрова, роботи М. Аркаса, М. Баскіна, Ю. Боргоша, Ф. Кессиді, П. Кропоткіна, Б. Меєровського, О. Меня, С. Френе, у яких подається аналіз становлення й розвитку проблеми, що досліджується в даній роботі.
У монографіях Д. Багалія, І. Валявка, І. Драча, В. Єчика, І. Захари, І. Іваньо, М. Кашуби, Ю. Когана, С. Кримського, В. Литвинова, В. Нічик, П. Попова, М. Роговича було зроблено спробу проаналізувати розвиток філософсько-педагогічної спадщини українських мислителів другої половини XVIII століття. Особливу увагу в них було надано аналізу й оцінці філософсько-педагогічних робіт М. Козачинського Я. Козельського, Г. Кониського, Г. Сковороди.
Проблема реформування системи виховання й освіти в контексті використання філософсько-педагогічної спадщини українських і зарубіжних мислителів розглядалася в роботах Ш. Амонашвілі, В. Андрущенка, О. Бондаревської, Б. Гершунського, С. Гончаренка, Дж. Д’юї, В. Загвязинського, І. Зязюна, Г. Клімової, Л. Кондрашової, В. Кременя, Д. Крішнамурті, А. Маслоу, Б. Мельниченка, К. Роджерса, С. Сисоєвої, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської.
Аналіз історико-педагогічної літератури дозволяє зробити висновок про те, що проблема виховання моральної особистості в розвитку педагогічної думки другої половини XVIII століття в контексті її використання для реформування українського освітньо-виховного простору не отримала поки що всебічної та об'єктивної оцінки в працях дослідників. В історико-педагогічних дослідженнях радянського періоду більше переважали ідеологічний аспект і політичне значення над педагогічним аналізом, що надавало оцінкам ідей педагогів і загалом проблемі виховання моральної особистості, політичної та ідеологічної спрямованості, за якими втрачалася сама особистість, гуманістичне начало педагогіки, а також сама людина як основа, центральна постать педагогічного процесу. До того ж у названих вище роботах не ставилося завдання дати цілісний аналіз становленню й вирішенню проблеми виховання моральної особистості в працях українських філософів-педагогів другої половини XVIII століття.
Разом з тим досвід, накопичений ученими і педагогами історичного періоду, що нас цікавить, не втратив свого значення й актуальності сьогодні. Він може бути використаний у розв’язанні сучасних проблем гуманізації української школи, реформуванні всієї системи освіти на гуманістичних і демократичних засадах. Ураховуючи теоретичну неопрацьованість і практичне значення даної проблеми, темою дисертаційної роботи було обрано «Ідею виховання моральної особистості в спадщині українських педагогів-мислителів другої половини XVIII століття».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є частиною комплексної проблеми «Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя до творчої діяльності» кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету, включеної на конкурсній основі в план найважливіших досліджень МОН України (№ 2-96), затверджена вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 10 від 13.04.2000), та узгоджена з координаційною радою з наукових досліджень АПН України в галузі педагогіки та психології (протокол № 5 від 20.06 2000).
Мета дослідження полягає в науковому аналізі та теоретичному обґрунтуванні мети, завдань, принципів, а також змісту реалізації ідеї виховання моральної особистості в працях українських педагогів ХVIII століття.
Відповідно до теми й мети дослідження були визначені такі завдання:
1. Вивчити й узагальнити стан розвитку ідеї виховання моральної особистості у філософсько-педагогічній теорії до середини XVIII століття.
2. Проаналізувати й систематизувати теоретичні основи цієї проблеми в працях українських мислителів другої половини XVIII століття.
3. Визначити особливості розвитку ідеї виховання моральної особистості в працях українських дослідників другої половини XVIII століття, їх зв’язок із світовою філософсько-педагогічною спадщиною.
4. Виявити домінуючі тенденції в розвитку теорії та практики виховання моральної особистості в історії філософсько-педагогічної думки і розглянути перспективи її використання в умовах гуманізації і демократизації сучасної української школи.
Об'єктом дослідження є науково-педагогічна спадщина вітчизняних і зарубіжних педагогів.
Предмет дослідження – цілісний аналіз ідеї виховання моральної особистості в роботах українських мислителів другої половини XVIII століття.
Методологічні засади дослідження становлять: теорія наукового пізнання з її вимогами об’єктивності та доказовості; положення про діалектичний взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність людини, природи і суспільства та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах, про співвідношення інтелектуального й морального, про взаємозв’язок національного й загальнолюдського; християнська філософсько-педагогічна традиція; ідеї національного відродження та українського державотворення, нової філософії освіти й сучасної парадигми виховання; Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті; зв'язок історії з педагогічними проблемами сучасності; діалектичні положення про людську особистість як сукупність індивідуального й соціального; доцільність творчого використання в сучасних умовах теоретичних концепцій та історико-педагогічного досвіду.
Теоретичною основою дослідження становлять ідеї та концептуальні положення з проблем теорії та історії педагогіки: Ш. Амонашвілі, В. Андрущенка, О. Бондаревської, Ю. Боргоша, Г. Ващенка, Б. Гершунського, С. Гончаренка, І. Драча, Д. Д’юї, Г. Жураковського, В. Загвязинського, І. Захари, І. Зязюна, М. Кашуби, Г. Климової, Л. Кондрашової, А. Красновського, В. Кременя, С. Кримського, В. Литвинова, Д. Лордкіпанідзе, Б. Мєєровського, Б. Мітюрова, П. Попова, М. Роговича, С. Сисоєвої, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, С. Френе тощо.
Методи дослідження використовувалися для отримання достатньо об’єктивної інформації з обраної проблеми: загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, зіставлення, класифікація історико-педагогічних джерел), що дозволило узагальнити та систематизувати погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників на проблему, яка вивчається; історичні (хронологічний, історико-топологічний, логіко-історичний), які дали можливість простежити процес становлення й розвитку ідеї виховання моральної особистості в філософсько-педагогічній літературі; порівняльно-історичний і системно-структурний – для зіставлення окремих теорії, концепцій, поглядів щодо означеної проблеми.
Джерела дослідження: джерелознавчу базу роботи становлять матеріали фондів Центральної наукової бібліотеки НАН України ім. В. Д. Вернадського, філософсько-педагогічні праці українських мислителів другої половини XVIII століття, філософсько-теоретичні роботи з проблеми виховання моральної особистості, дослідження педагогів і психологів з питань обґрунтування й реалізації напрямків реформування освітньо-виховного простору в Україні.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1996–2008 років.
На першому, організаційно-пошуковому, етапі (1996–2000 рр.) з’ясовувався стан розробки означеної проблеми через опрацювання історико-педагогічної літератури, визначалися об'єкт, предмет дослідження, його мета і завдання; збирався фактичний матеріал, проводилася первинна обробка отриманих даних.
На другому, аналітичному, етапі (2000–2006 рр.) була завершена робота із складання бібліографічного опису, здійснювався поглиблений аналіз результатів дослідження, їх апробація шляхом публікацій, обговорення повідомлень і доповідей на наукових семінарах, конференціях, засіданнях кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету, на науково-практичних конференціях інших навчальних закладів, що дало змогу виявити тенденції та закономірності динаміки розвитку ідеї виховання моральної особистості.
На третьому, узагальнюючо-підсумковому, етапі (2007–2008 рр.) закінчувалася обробка даних, вивчалися можливості та шляхи використання історичного досвіду, формулювалися висновки, готувався рукопис дисертаційної роботи.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що вперше представлено системний аналіз розв’язання проблеми виховання моральної особистості в працях українських педагогів-мислителів другої половини XVIII століття; систематизовані їх погляди на мету, принципи, зміст цього процесу. На основі історико-педагогічного аналізу розкрито внесок українських педагогів-мислителів у практичне вирішення досліджуваної проблеми та значення їх спадщини в історії розвитку української педагогічної думки з метою використання результатів досліджень у реформуванні української системи виховання й освіти на сучасному етапі.
Практичне значення отриманих результатів дослідження дозволяє розкрити основи реалізації мети, завдань, принципів і всього змісту процесу виховання моральної особистості. Відтак, теоретичні положення, розкриті в дослідженні, можуть творчо використовуватися при розробці сучасної теорії гуманістичного виховання й особистісно-орієнтованої освіти в різних типах навчальних закладів України; працівниками освіти – у вихованні учнів різних вікових груп; викладачами вищої школи – під час викладання курсів педагогіки, історії педагогіки і читанні спецкурсів, проведенні семінарів; студентами – при написанні рефератів, курсових, кваліфікаційних і дипломних робіт.
Вірогідність та аргументованість результатів проведеного дослідження, забезпечується об'єктивним історико-педагогічним аналізом філософсько-педагогічної літератури, наукових монографій з проблеми даного дослідження, а також застосуванням комплексу методів досліджень, які відповідають меті, предмету й завданням роботи, а також публікаціями автора.
Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом публікацій у збірках наукових праць, виступах на науково-практичних конференціях.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено в 10 публікаціях автора, з яких 9 статей – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 – матеріали конференції.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дослідження викладено на 184 сторінках друкованого тексту. Список використаних джерел налічує 185 найменувань, що займають 16 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні висновки:
1. Уперше в історії вітчизняної педагогіки з сучасних демократичних позицій досліджені мета, завдання, принципи, а також зміст виховання моральної особистості в роботах українських мислителів другої половини XVIII століття. Дана робота розкриває процес формування й розвитку ідеї виховання моральної особистості, та розглянуті основні етапи її теоретичного осмислення й практичного втілення, починаючи з античних часів і завершуючи епохою Просвітництва. Розвиток теорії та практики виховання й освіти з античних часів демонструє поступове посилення загальнолюдських, духовно-моральних тенденцій, спрямованих на підвищення ролі людського чинника; виведення мети та завдань виховання й освіти з реальних потреб людини, пов'язаних з її суспільним життям; обґрунтування фундаментальних положень педагогічної теорії, виходячи з антропоцентричної моделі навколишнього світу. Саме ці тенденції знайшли своє втілення у філософсько-педагогічних творах українських мислителів другої половини ХVIII століття.
2. Теоретичний аналіз проблеми виховання моральної особистості доводить, що її дослідженням упритул зайнялася ще антична філософсько-педагогічна думка. У цей час виховання моральної людини будувалося, головним чином, на принципах гармонійного розвитку, самопізнання, помірності в усьому й слідуванню законам природи. В основі його лежали так звані чотири універсальні чесноти: мудрість, мужність, помірність і справедливість. Ця ідея набула подальше розв’язання в діяльності філософсько-освітніх шкіл, таких як піфагорійська, епікурейців, стоїків, Сократа – Платона – Аристотеля, а також у роботах римських авторів. На перше місце в них ставилося досягнення гармонійної єдності з навколишнім світом, осмислення себе в ньому, прагнення уникати крайнощів у словах і вчинках, дотримання золотої середини, оволодіння методами й прийомами самопізнання. Тому, перш за все, у рамках ідеї виховання моральної особистості розв'язувалися проблеми визначення природи людини, її місця в системі «природа – суспільство – людина», пошуку щастя й сенсу земного життя.
3. У період середньовіччя головний акцент реалізації ідеалу моральності переноситься в духовно-трансцендентальний світ Бога. Саме духовний розвиток людини починає повністю визначати процес виховання моральної особистості, стає пріоритетним напрямком. У цей час під впливом, головним чином, християнства відбулося переосмислення мети, завдань і всього змісту цього процесу; був переглянутий ідеал всебічно розвинутої людини, були відкинуті принципи гармонійного розвитку, самопізнання і природовідповідності. Практика виховання зазнає суттєвих змін: із суто земних цінностей вона переорієнтує людей у бік духовно-моральних, стає більш аскетичною та спрямованою на духовно-моральне вдосконалення людини.
4. Наступна епоха Відродження хоча й посилила антропоцентричні тенденції в розвитку філософсько-педагогічної думки, але радикально не змінила загальний пріоритет духовних цінностей. Гуманісти й соціал-утопісти знову звернулися до вирішення проблем пошуку щастя та сенсу життя моральною людиною, спираючись на її не лише духовні, але й матеріально-чуттєві потреби. Саме в цей час зароджується педагогічна теорія, яка дозволила з позицій інтелекту вирішувати проблему виховання моральної особистості й зробити її предметом наукового дослідження. Найбільш вагомих успіхів у вирішенні цих питань було досягнуто в епоху Просвітництва.
5. Розвиток української філософсько-педагогічної думки в цей час наочно демонструє нам, що пріоритетним напрямом у ній виступало духовно-моральне виховання. Ця традиція, закладена ще в полемічній літературі національно-визвольного періоду (кінець ХVI – ХVII ст.), зміцніла в роботах Ф. Прокоповича, І. Галятовського і продовжувала розвиватися в працях М. Козачинського, Я. Козельського Г. Кониського, Г. Сковороди, С. Яворського. З’являється також нова перспективна проблема, з приводу якої розгортається жвава й гостра дискусія на сторінках філософсько-педагогічних трактатів. Це проблема земного призначення людини, мети й завдань її земного існування, проблема виховання моральної особистості та досягнення нею щасливого життя.
6. Такий збіг етико-гуманістичної філософії й духовно-морального виховання дозволив об'єднати зусилля двох на той час найважливіших наук, що вивчали проблематику людини. Висновок, до якого прийшли українські мислителі, зробив можливим поєднання філософського та педагогічного підходів у вирішенні виховних і освітніх завдань виховання моральної особистості. Якщо філософія показує людині реальний шлях реалізації щасливого життя, то виховання й освіта формують і розвивають необхідні для цього якості особистості, риси характеру, уміння та навички. Постановка проблеми щастя в українській філософсько-педагогічній думці примусила переглянути виховний ідеал моральної особистості, що перебував під сильним впливом церковної ідеології.
7. Уже в етичних курсах Г. Кониського людину відрізняють активна життєва позиція, самостійність, прагматизм, уміння брати на себе відповідальність і протистояти ударам долі. Така зміна духовно-етичних орієнтирів не могла не вплинути на зміст виховання й освіти. У роботах Я. Козельського взагалі відкидається релігійне трактування цілей і завдань виховного процесу. Безумовно, сильною стороною філософсько-ідеологічних концепцій українських мислителів виступало звернення до проблеми ролі праці у вихованні людини. У них праця починає розглядатися як основний засіб досягнення щастя, головний фактор, який визначає якість людського життя. Але якщо у Г. Кониського, Ф. Прокоповича праця мала абстрактне значення й вельми слабо пов'язана з внутрішньою людиною, то в етико-гуманістичній концепції виховання Г. Сковороди вона вже носила «споріднений» характер. Через свою філософсько-педагогічну концепцію «спорідненої праці» Г. Сковорода виходить на вирішення проблеми самореалізації людиною свого внутрішнього природного потенціалу й самоутвердження в суспільному житті.
8. Український філософ і педагог зумів об’єднати в єдину систему поглядів філософську концепцію реалізації людиною щастя через «споріднену працю» з її вихованням і освітою. Сама логіка міркувань Г. Сковороди приводить до думки, що «неспоріднене» виховання, при якому не враховуються природні здібності й задатки, обмежується свобода дитини, пригнічується властива їй активність і творчий потенціал, закриває саму можливість досягнення людиною щастя. Тому діюча модель виховання й освіти розглядається Г. Сковородою як провідний чинник формування й розвитку як самої людини, так і всього суспільства.
9. Розроблені в другій половині ХVIII століття мета, завдання і принципи виховання моральної особистості набули великого значення й актуальності на початку третього тисячоліття. Інтерес до проблеми загальнолюдської моделі виховання й освіти багато в чому пояснюється процесом реформування системи освіти, де головними напрямами виступають гуманізація навчально-виховного процесу, гуманітаризація освіти, соціокультурна концепція виховання, перехід до особистісно орієнтованої парадигми освіти й розвиваючої моделі навчання.
На нашу думку, існуючі труднощі в розробці, обґрунтуванні, реалізації процесу виховання моральної особистості об’єктивно пов’язані з кризою сучасної української національної ідеї. Та національна ідея, що була висунута на початку 1990-х років, з її антикомунізмом і подоланням спадщини попереднього режиму, на даний момент не працює. Усі спроби створити нову ідею на основі форсованої інтеграції у світове співтовариство уже зараз можна визнати передчасними. А саме національна ідея майже повністю визначає мету, завдання та зміст виховання моральної особистості. І якщо ця ідея чітко визначена та об’єктивно відповідає потребам нації, то ефективно працює й система виховання моральної особистості.
Для українського суспільства другої половини XVIII століття такою національною ідеєю виступало православ’я, на базі якого в суспільстві розвивалися культура, менталітет, освіта й виховання. Тому пошуки саме такої ідеї виступають головною умовою створення ефективної системи виховання моральної особистості в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Амонашвили Ш. А. Паритеты, приоритеты и акценты гуманизации образования / Ш. А. Амонашвили, В. И. Загвязинский // Педагогика. – 2000. – № 2. – С. 11–16.
2. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – 2-е вид. випр. і доп. – К. : Генеза, 1996. – 368 с.
3. Андрущенко В. П. Освіта України в контексті суспільних проблем та суперечностей / Віктор Петрович Андрущенко // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992–2002 : зб. наук. праць до 10-річчя АПН України : у 2-х ч. – Ч. 2. – Харків : ОВС, 2002. – С. 3–16.
4. Андрущенко В. П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть / Віктор Петрович Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С. 11–17.
5. Андрущенко В. П. Інноваційний розвиток освіти в стратегії «Українського прориву» / Віктор Петрович Андрущенко // Вища освіта України. – 2008. – № 2. – С. 10–15.
6. Антология педагогической мысли Украинской СССР / под ред. М. В. Фоменко. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.
7. Аркас М. М. Історія України-Русі / Микола Миколайович Аркас. – К. : Вища школа, 1991. – 456 с.
8. Аристотель. Метафизика / пер. с гр. А. В. Кубицкого. – М. : Эксмо, 2008. – 608 с.
9. Асмус В. Ф. История античной философии : уч. пос. для студ. и аспирантов гуманитарных вузов и фак-ов / Валентин Фердинандович Асмус. – М. : Высш. шк., 1965. – 320 с.
10. Асмус В. Ф. Платон / Валентин Фердинандович Асмус. – М. : Мысль, 1975. – 223 с.
11. Багалей Д. И. Г. С. Сковорода и Л. Н. Толстой. Историческая параллель / Дмитрий Иванович Багалей. – Х. : М. Зильберберг и С-вья, 1911. – 8 с.
12. Багалей Д. И. Украинский странствующий философ Г. С. Сковорода / Дмитрий Иванович Багалей. – Х., 1923. – 65 с.
13. Багалій Д. Український філософ Г. С. Сковорода. / Д. Багалій, М. Яворський. – Б. м. : Держвидав. України, б. р. – 68 с.
14. Балл Г. О. Особиста свобода і гуманізація освіти / Г. О. Балл // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 1. – С. 2–5.
15. Баскин М. П. Монтескье / Марк Петрович Баскин. – М. : Мысль, 1975. – 168 с.
16. Бекк Р. М. Космическое сознание / д-р Р. М. Бекк ; пер. с англ., cост. В. А. Шериев. – М. : Одиссей, 1995. – 800 с.
17. Бердяев Н. А. Самосознание / Николай Александрович Бердяев. – М. : Книга, 1991. – 447 с.
18. Бестужев-Лада И. В. К школе XXI века / И. В. Бестужев-Лада. – М. : Педагогика, 1988. – 256 с.
19. Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна-США) : монографія / Римма Анатоліївна Бєланова. – К. : Центр практичної філософії, 2001. – 216 с.
20. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. – М. : Российское библейское общество, 1994. – 1277 с.
21. Білич Т. Світогляд Г. С. Сковороди. / Т. Білич. – К. : МВО УРСР, 1957. – 112 с.
22. Билыч Т. Г. С. Сковорода – выдающийся украинский философ XVIII века / Т. Билыч. – К. : КГУ, 1953. – 39 с.
23. Благоразумие мудрости / Соломон мудрый. Экклезиаст. Песнь песней. Эпиктет. Беседы. – Симферополь : Реноме, 2003. – 368 с.
24. Бобринский П. Старчикъ Григорій Сковорода: Жизнь и ученіе / П. Бобринский. – Мадридъ, 1965. – 77 с.
25. Бондаревская Е. В. Теория и практика личностно ориентированного образования / Е. В. Бондаревская, А. П. Притыко // Педагогика. – 1996. – № 5. – С. 72–81.
26. Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 11-17.
27. Боргош Ю. Фома Аквинский / Юзеф Боргош. – М. : Мысль, 1975. – 184 с.
28. Бродецкая Ю. Ю. Методологические предпосылки интерпретации современного общества: концепции макдональдизации общества. / Ю. Ю. Бродецкая // Грани. – 2006. – № 2. – С. 92–95.
29. Валявко І. В. Філософія Григорія Сковороди в осмисленні Дмитра Чижевського / Іван Вікторович Валявко. – К. : Київське братство, 1996. – 56 с.
30. Ващенко Г. Виховний ідеал / Григорій Ващенко. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 192 с.
31. Виговський М. Києво-Могилянська Академія у 18 ст. / М. Виговський, С. Філоненко // Київська старовина. – 1992. – № 6. – С. 86–88.
32. Від Вишенського до Сковороди. З історії філософської думки на Україні XVI-XVIII ст. / під ред. В. М. Нічик. – К. : Наукова думка, 1972. – 143 с.
33. Вітвицька С. С. Практикум з педагогіки вищої школи : навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / Світлана Сергіївна Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
34. Вознюк Н. М. Етико-педагогічні основи формування особистості: навчальний посібник / Ніна Миколаївна Вознюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 196 с.
35. Возняк М. Грицько Сковорода славний український мудрець (1722–1794) / Михайло Возняк. – Л. : Народна бібліотека просвіти, 1922. – 24 с.
36. Впровадження основних положень Національної доктрини розвитку освіти у ХХІ столітті в роботу навчально-виховних закладів : зб. матеріалів (за підсумками роботи міської науково-практичної конференції, 13 березня 2003 року) / за ред. О. М. Лопатнюка, О. О. Любара. – Кривий Ріг, 2003. – 70 с.
37. Всесвітній форум українців. Тези доповідей на секції «Національна освіта та шкільництво». – К. : Міністерство освіти України, 1993. – 88 с.
38. Вульфсон Б. Л. Современная буржуазная школа / Борис Львович Вульфсон. – М.: Знание, 1984. – 80 с.
39. Гельвеций К. А. Соч. в 2 т. / Клод Адриан Гельвеций. – Т. 1. – М. : Мысль, 1973. – 354 с.
40. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века / Борис Семенович Гершунский. – М. : Совершенство, 1998. – 622 с.
41. Гершунский Б. С. Педагогическая прогностика: Методология, теория, практика / Борис Семенович Гершунский. – К. : Вища школа, 1986. – 200 с.
42. Гершунский Б. С. Концепция самореализации личности в системе обоснования ценностей и целей образования / Борис Семенович Гершунский. // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 3–8.
43. Гетьманець Г. Хто такий Григорій Сковорода: Біографічна повість / Г. Гетьманець. – К. : Дзвін, 1919. – 55 с.
44. Год Б. Ідея всебічного й гармонійного виховання особистості в історико-педагогічній ретроспективі / Борис Год // Шлях освіти. – 2004. – № 3. – С. 43–48.
45. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2 т. / Жо Годфруа. – Т. 1. – М. : Мир, 1992. – 496 с.
46. Голобуцький П. Києво-Могилянська академія : до 380-річчя заснування / Петро Голобуцький // Людина і світ. – 1996. – № 1–2. – С. 10–14.
47. Головаха І. П. Філософ-гуманіст Г. С. Сковорода. / І. П. Головаха, І. П. Стогній. – К. : Політіздат, 1972. – 76 с.
48. Головко М. В. Науково-педагогічні погляди представників Києво-Могилянської академії і їх вплив на розвиток науки й освіти у XVII-XVIII ст. // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. – К., 2003. – Вип. 33. – С. 129–138.
49. Гончаренко С. У. Проблеми гуманітаризації змісту шкільної освіти / Семен Устимович Гончаренко // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 4. – С. 17–26.
50. Гончаренко С. Гуманізація та гуманітаризація освіти / С. Гончаренко, Ю. Мальований // Шлях освіти. – 2001. – № 3. – С. 2–8.
51. Горський В. С. Історія української філософії / Вілен Сергійович Горський. – К. : Наукова думка, 1996. – 345 с.
52. Горський В. С., Кислюк К. В. Історія української філософії: Підручник. – К. : Либідь, 2004. – 488 с.
53. Грушевський М. С. Про українську мову і українську школу / Михайло Сергійович Грушевський. – К. : Веселка, 1991. – 46 с.
54. Г. Сковорода в духовному житті України : матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Тернопіль, 1994. – 168 с.
55. Гуманізація та гуманітаризація професійної освіти / за ред. І. А. Зязюна. – К. : АПН України, 1996. – 160 с.
56. Гуманистическая направленность штайнеровской педагогики : метод. пособие для преподават. и студент. педвузов / пер. с фин. А. Ойттинен. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 176 с.
57. Дидро Д. Сочинения в 2 т. / Дени Дидро ; пер. с фр. ; сост. и ред. В. Н. Кузнецов / Дени Дидро. – Т. 1. – М. : Мысль, 1986. – 415 с.
58. Дидро Д. Сочинения в 2 т. / Дени Дидро ; пер. с фр. ; сост. и ред. В. Н. Кузнецов / Дени Дидро. – Т. 2 – М. : Мысль, 1991. – 604 с.
59. Драч І. Ф. Григорій Сковорода / І. Ф. Драч, С. Б. Кримський, М. В. Попович. – К. : Молодь, 1984. – 216 с.
60. Д’юї Джон. Досвід і освіта / перекл. з англійської Марії Василечко. – Львів : Кальварія, 2003. – 84 с.
61. Журавлев В. И. Педагогика в системе наук о человеке. / В. И. Журавлев. – М. : Педагогика, 1990. – 166 с.
62. Жураковский Г. Е. Очерки по истории античной педагогики / Геннадий Евгеньевич Жураковский. – М. : АПН РСФСР, 1963. – 510 с.
63. Загвязинский В. И. Педагогическое предвидение / Владимир Ильич Загвязинский. – М. : Знание, 1987. – 80 с.
64. Заиченко Г. А. Джон Локк / Георгий Антонович Заиченко. – М. : Мысль, 1988. – 234 с.
65. Захара И. С. Борьба идей в философской мысли на Украине на рубеже XVII–XVIII вв. Стефан Яворский / Игорь Степанович Захара – К. : Наукова думка, 1982. – 160 с.
66. Зязюн І. А. Основи педагогічної майстерності / Іван Андрійович Зязюн. – К. : Наукова думка, 1987. – 209 с.
67. Зязюн І. А. Філософські проблеми гуманізації і гуманітаризації освіти / Іван Андрійович Зязюн // Педагогіка толерантності. – 2000. – № 3. – С. 59–62.
68. Іваньо І. В. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди / Іван Васильович Іваньо. – К. : Наукова думка, 1983. – 270 с.
69. Історія України : курс лекцій : у 2 кн. – Кн. 1. Від найдавніших часів до кінця XIX століття / за ред. Л. Г. Мельник, О. І. Гуржій, М. В. Демченко. – К. : Либідь, 1991. – 576 с.
70. Кампанелла Т. Город Солнца / Томаззо Кампанелла. – М. : АН СССР, 1947. – 176 с.
71. Кашуба М. В. Георгий Конисский / Мария Васильевна Кашуба. – М. : Мысль, 1979. – 173 с.
72. Кессиди Ф. Х. Сократ / Феохарий Харлампиевич Кессиди. – М. : Мысль, 1976. – 200 с.
73. Клімова Г. П. Освіта і цивілізація / Г. П. Климова. – Х. : Право, 1996. – 128 с.
74. Коваленко Г. Григорій Сковорода, його життя і твори / Г. Коваленко. – П., 1919. – 154 с.
75. Коган Ю. Я. Просветитель XVIII века Я. П. Козельский / Юрий Яковлевич Коган – М. : АН СССР, 1958. – 188 с.
76. Коменский Я. А. / под ред. А. А. Красновского. – М. : Наркомпрос РСФСР, 1939. – 289 с.
77. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения / под ред. А. А. Красновского. – М. : Министерство Просвещения РСФСР, 1955. – 652 с.
78. Кондрашова Л. В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися : учебное пособие для студентов пединститутов / Лидия Валентиновна Кондрашова. – М. : Прометей, 1990. – 160 с.
79. Кондрашова Л. В. Гуманизация учебно-воспитательного процесса школы: история, теория, поиски / Лидия Валентиновна Кондрашова. – Кривой Рог, 1996. – 76 с.
80. Кониський Георгій. Філософські твори: У 2 т. / Георгій Кониський. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1990. – 494 с.
81. Кониський Георгій. Філософські твори: У 2 т. / Георгій Кониський. – Т. 2. – К. : Наукова думка, 1990. – 572 с.
82. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформ. збірник Міністерства освіти України. – К. : Освіта, 1996. – С. 2–15.
83. Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006–2010 рр. [розп. № 396 р. від 12.07.06.] // Орієнтир. – 2006. – № 26. – С. 12–14.
84. Котович А. Григорій Савич Сковорода: Український філософ XVIII ст. / Анатоль Котович. – Л. : Молода Україна, 1924. – 48 с.
85. Кочубей Т. Розвиток освіти на українських землях у другій половині 18 ст. / Тетяна Кочубей. // Історико-педагогічний альманах. – 2007. – № 2. – С. 38–48.
86. Красновский А. А. Ян Амос Коменский / А. А. Красновский – М. : Просвещение, 1953. – 324 с.
87. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація / Василь Григорович Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.
88. Кривчик Г. Г. Сучасна Українська національна ідея в історичному вимірі / Геннадій Георгійович Кривчик // Грані. – 2006. – № 2. – С. 3–9.
89. Крішнамурти Д. Образование и смысл жизни / Джидду Кришнамурти. – Х. : Весть, 1997. – 240 с.
90. Кропоткин П. А. Этика / Петр Алексеевич Кропоткин. – М. : Политиздат, 1991. – 495 с.
91. Кузнецов В. Н. Франсуа Мари Вольтер / Виталий Николаевич Кузнецов. – М. : Мысль, 1978. – 224 с.
92. Литвинов В. Д. Ідеї раннього просвітництва у філософській думці України / Володимир Дмитрович Литвинов. – К. : Наукова думка, 1984. – 151 с.
93. Литвинов С. А. Я. А. Коменський і радянська педагогічна наука / Степан Андрійович Литвинов. – К. : Радянська школа, 1958. – 215 с.
94. Ломоносов М. В. О воспитании и образовании / Сост. Т. С. Буторина. – М. : Педагогика, 1991. – 344 с.
95. Лордкипанидзе Д. О. Ян Амос Коменский. 1592–1670 / Давид Онисимович Лордкипанидзе. – М. : Педагогика, 1970. – 440 с.
96. Лощиц Ю. М. Сковорода. / Юрий Михайлович Лощиц. – М. : Молодая гвардия, 1972. – 223 с.
97. Любар О. О. Історія педагогічної думки і освіти в Україні. – Частина перша. Дохристиянський період / О. О. Любар, Д. Т. Федоренко. – К. : Криворізька міська друкарня, 1993. – 112 с.
98. Любар О. О., Федоренко Д. Т. Історія педагогічної думки і освіти в Україні. – Частина четверта. Козацька республіка / О. О. Любар, Д. Т. Федоренко. – К. : Криворізька міська друкарня, 1999. – 176 с.
99. Любар О. О. Школа на Лівобережній Україні (друга половина 17– 18 ст.) / О. О. Любар, Д. Т. Федоренко // Рад. школа. – 1991. – № 3. – С. 80–85.
100. Маркузе Г. Одномерный человек. Исследование идеологии развитого индустриального общества / Гербарт Маркузе. – М. : REFI – book, 1994. – 341 с.
101. Махновець Л. Є. Григорій Сковорода. Біографія. / Леонід Єфремович Махновець. – К. : Наукова думка, 1972. – 255 с.
102. Мееровский Б. В. Гоббс / Борис Владимирович Мееровский. – М. : Мысль, 1975. – 208 с.
103. Мельниченко Б. Ф. Актуальні проблеми гуманізації змісту загальної шкільної освіти в контексті її реформування за рубежем / Б. Ф. Мельниченко // Педагогіка і психологія. – 2000. – № 3. – С. 91–96.
104. Мельничук О. С. Історія педагогіки України: Навчальний посібник. Видання 2-е, доп. і переробл / Ольга Сергіївна Мельничук. – Кіровоград : ТОВ «Імекс ЛТД», 2001. – 179 с.
105. Мень А. История религии. В поисках пути, истины и жизни : в 7 т. / Александр Мень. – Т. 1. – М. : Слово, 1991. – 288 с.
106. Мень А. История религии. В поисках пути, истины и жизни. В 7 т. / Александр Мень. – Т. 2. – М. : Слово, 1991. – 446 с.
107. Мишанич О. Григорій Сковорода: нариси життя і творчості. / Олекса Мишанич. – К. : Обереги, 1994. – 48 с.
108. Мітюров Б. Н. Педагогічні ідеї Яна Амоса Коменського на Україні. / Б. Н. Мітюров. – К. : Радянська школа, 1971. – 108 с.
109. Монтень М. Опыты. Избр. произв. в 3 т. / Мишель Монтень. – Т. 1. – М. : Голос, 1992. – 384 с.
110. Монтень М. Опыты. Избр. произв. в 2 т. / Мишель Монтень. – Т. 2. – М. : Эксмо СПб, 2006. – 800 с.
111. Мор Томас. Утопия / Томас Мор. – М. : Наука, 1978. – 416 с.
112. Ніколаєнко С. М. Стратегія розвитку освіти України: початок ХХІ століття / Станіслав Миколайович Ніколаєнко. – К. : Знання, 2006. – 253 с.
113. Ничик В. М. Феофан Прокопович / Валерия Михайловна Ничик. – М. : Мысль, 1977. – 192 с.
114. Ничик В. М. Из истории отечественной философии конца XVII – начала XVIII вв. / Валерия Михайловна Ничик. – К. : Наукова думка, 1978. – 298 с.
115. Ориген Александрийский. О началах. – Новосибирск : Наука, 1993. – 384 с.
116. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / за ред. О. М. Пєхоти. – К. : «Видавництво А. С. К.», 2002. – 256 с.
117. Осипов В. Г. Социально-философский анализ современной концепции непрерывного образования / В. Г. Осипов. – Ереван : АН Армянской ССР, 1989. – 220 с.
118. Педагогічні ідеї Г. С. Сковороди / за ред. О. Г. Дзеверіна. – К.: Вища школа, 1972. – 246 с.
119. Педагогическое наследие / Сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский. – М. : Педагогика, 1988. – 416 с.
120. Педагогический поиск /Сост. И. Н. Баженова. – М. : Педагогика, 1990. – 560 с.
121. Платон Избранные диалоги / пер. с древнегреч. С. К. Анта, Я. М. Боровского и др. – М. : Эксмо, 2007. – 768 с.
122. Подмазін С. Сутність парадигми особистісно орієнтованої освіти / С. Подмазін // Директор школи. – 2000. – № 7. – С. 58–64.
123. Поліщук Ф. М. Григорій Сковорода. Семінарій / Федір Микитович Поліщук. – К. : Вища школа, 1972. – 207 с.
124. Попов А. С. Христианские футурологические концепции: (Критический анализ) / А. С. Попов, А. А. Радугин. – М. : Мысль, 1987. – 202 с.
125. Попов П. М. Григорій Сковорода. Життя і творчість : нарис. / Павло Миколайович Попов. – К. : Держлітвидав України, 1960. – 172 с.
126. Потапенко О. Б. Гуманізація освіти як провідний фактор в розвитку творчої особистості / О. Б. Потапенко // Формування творчої особистості в навчальному процесі : зб. наук. ст. : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 26–27 листопада 1998 р. – Кривий Ріг, 1998. – С. 208–211.
127. Потапенко О. Б. З історії становлення ідеї загальнолюдського виховання як основи творчого розвитку особистості / О. Б. Потапенко // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. пр. – Вип. 3. – Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 1997. – С. 145–148.
128. Потапенко О. Б. Проблема гуманизации учебно-воспитательного процесса на пороге XXI ст. и перспективы ее дальнейшего развития / О. Б. Потапенко // Науковий вісник : зб. наук. пр. – Одеса : ПДПУ ім. К.Д, Ушинського, 2000. – С. 88–91.
129. Потапенко О. Б. Проблема гуманистического воспитания в истории развития педагогической мысли / О. Б. Потапенко // Индивидуальный подход в подготовке будущего учителя : сб. научн. тр. – Кривой Рог : КГПИ, 1995. – С. 112–121.
130. Потапенко О. Б. Проблема морального виховання в етико-гуманістичній концепції Григорія Сковороди / О. Б. Потапенко // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. – Вип. 8. – Кривий Ріг : КДПУ, 2004. – С. 426–430.
131. Потапенко О. Б. Проблема педагогічної акцентології у вихованні моральної особистості на сучасному етапі розвитку українського суспільства / О. Б. Потапенко // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. – Вип. 19. – Кривий Ріг, 2007. – С. 230–235.
132. Потапенко О. Б. Проблема пошуку шляхів виховання моральної особистості на сучасному етапі розвитку українського суспільства в контексті використання філософсько-педагогічного досвіду вітчизняних мислителів другої половини XVIII сторіччя / О. Б. Потапенко // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. – Вип. 17. – Кривий Ріг, 2007. – С. 418–423.
133. Потапенко О. Б. Проблема творчого розвитку особистості як реалізація ідеї загальнолюдського виховання у філософсько-педагогічній теорії України другої половини XVIII століття / О. Б. Потапенко // Формування і діяльність творчої особистості : зб. наук. ст. : матеріали міжнародної наукової конференції, 28 квітня 1998 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. – С. 9–13.
134. Потапенко О. Б. Проблема формування людської особистості в творах українських мислителів другої половини XVIII століття / О. Б. Потапенко // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. – Вип. 7. – Кривий Ріг : КДПУ, 2004.– С. 86–92.
135. Причепій Є. М. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Є. М. Причепій, А. М. Черній, Л. А. Чекаль. – К. : Академвидав, 2003. – 576 с.
136. Рабле Ф. Гаргантюа и Пантагрюэль: Роман / пер. с фр. Н. Любимова. – М. : Эксмо, 2006. – 896 с.
137. Раджниш Б. Ш. Философия Переннис. Беседы о «Золотых стихах» Пифагора / Бхагван Шри Раджниш. – Новочеркасск : Книга, 1995. – 480 с.
138. Рацул А. Б. Історія зарубіжної педагогіки : навчальний посібник / А. Б. Рацул, О. С. Радул, О. А. Рацул. – Кіровоград, 2008. – 352 с.
139. Редько М П. Світогляд Г. С. Сковороди / Микола Павлович Редько. – Л. : ЛДУ, 1967. – 264 с.
140. Рогович М. Д. Мировоззрение М. Козачинского и его место в истории отечественной философской мысли первой половины XVIII столетия : автореф. дис. … канд. фил. наук. / Мирослав Дмитрович Рогович – К. : АН УССР, 1978. – 25 с.
141. Розвиток прогресивної філософської думки російського, українського та білоруського народів у XVII–XVIII ст. / За ред. М. В. Кашуби. – К. : Наукова думка, 1978. – 167 с.
142. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч. ХХ ст.) : нариси / за ред. М. Д. Ярмаченка. – К. : Рад. шк., 1991. – 381 с.
143. Рыданова И. И. Основы педагогики общения / Инна Ивановна Рыданова. – Минск : Беларуская навука, 1998. – 319 с.
144. Сенека. Марк Аврелий. Наедине с собой. – Симферополь : «Реноме», 1998. – 384 с.
145. Сисоєва С. О. Освіта і особистість у швидкозмінному світі / Світлана Олександрівна Сисоєва // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи : зб. наук. пр. / за ред. І. А. Зязюна та Н. Г. Ничкало. – К., 2003. – С. 39–50.
146. Сисоєва С. О. Освітні технології: методологічні аспекти / Світлана Олександрівна Сисоєва // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-український щорічник. – Київ ; Ченстохова, 2000. – С. 351–367.
147. Сисоєва С. О. Технологізація освітньої діяльності в умовах неперервної професійної освіти / Світлана Олександрівна Сисоєва // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / За ред. І. А. Зязюна. – К. : ВІПОЛ, 2000. – 636 с.
148. Сисоєва С. О. Педагогічна творчість : монографія / Світлана Олександрівна Сисоєва. – Х. ; К. : Книжкове видавництво «Каравела», 1998. – 150 с.
149. Сисоєва С. О. Інформаційні технології у неперервній професійній освіті: психолого-педагогічний аспект / Світлана Олександрівна Сисоєва. // Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук. пр. – Вип. 4. – К., 2007. – С. 100–107.
150. Сірополко С. Історія освіти в Україні / С. Сірополко. – К. : Наукова думка, 2001. – 912 с.
151. Сковорода Григорій. Твори : у 2 т. – К. : Обереги, 1994. – Т. 1. – 528 с.
152. Сковорода Григорій. Твори : у 2 т. – К. : Обереги, 1994. – Т. 2. –480 с.
153. Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали / за ред. В. М. Нічик. – К. : Наукова думка, 1992. – 383 с.
154. Сманцер А. П. Гуманизация педагогического процесса в современной школе: История и современность / Учебно-методическое пособие для студентов / А. П. Сманцер, Л. В. Кондрашова. – Мн. : «Бестпринт», 2001. – 308 с.
155. Стратегія розвитку освіти в Україні: проблеми і перспективи / О. Коловіцкова, Ю. Луковенко, В. Нікітін та ін. // Психологія і суспільство. – 2005. – № 2. – С. 100–142.
156. Стратий Я. М. Описание курсов философии и риторики профессоров Киево-Могилянской академии / Я. М. Стратий, В. Д. Литвинов, В. А. Андрушко. – К. : Наукова думка, 1982. – 348 с.
157. Суд над системой образования: Стратегия на будущее / под ред. У. Д. Джонсона ; пер. с англ. – М. : Педагогика, 1991 – 264 с.
158. Сухомлинский В. А. Избранные произведения в 5 т. / Василий Александрович Сухомлинский ; под ред. А. Г. Дзеверина и др. – Т. 1. – К. : Рад. школа, 1979. – 686 с.
159. Сухомлинский В. А. Избранные произведения в 5 т. / Василий Александрович Сухомлинский ; под ред. А. Г. Дзеверина и др. – Т. 2. – К. : Рад. школа, 1979. – 718 с.
160. Сухомлинский В. А. Избранные произведения в 5 т. / Василий Александрович Сухомлинский ; под ред. А. Г. Дзеверина и др. – Т. 3. – К. : Рад. школа, 1979. – 719 с.
161. Сухомлинська О. В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем / Ольга Василівна Сухомлинська. – К. : АПН України, 2003. – 68 с.
162. Сухомлинська О. Духовно-моральне виховання дітей та молоді в координатах педагогічної науки і практики / Ольга Сухомлинська // Шлях освіти. – 2006. – № 1. – С. 2–8.
163. Сухомлинська О. Історико-педагогічний процес в Україні: регіональний вимір / Ольга Сухомлинська // Шлях освіти. – 2007. – № 2. – С. 42–48.
164. Сухомлинська О. Методи досліджень історико-педагогічних реалій другої половини XX століття / Ольга Сухомлинська. – Шлях освіти. – 2007. –№ 4. – С. 9–12.
165. Українська педагогіка в персоналіях: в 2 кн. : навч. посібник / за ред. О. В. Сухомлинської. – Кн. 1. – К. : Либідь, 2005. – 624 с.
166. Ушинський К. Д. Твори в 6 т. / Костянтин Дмитрович Ушинський. – Т. 1. – К. : Радянська школа, 1954. – 452 с.
167. Філософія: мислителі, ідеї, концепції : підручник / В. Г. Кремінь, В. В. Ільїн. – К. : Книга, 2005. – 528 с.
168. Філософія Відродження на Україні / за ред. М. В. Кашуби, І. С. Захари. – К. : Наукова думка, 1990. – 336 с.
169. Філософія освіти в сучасній Україні. – К. : Міністерство освіти України, 1997. – 544 с.
170. Філософський словник соціальних термінів. – Вид. 3-є, доп. – Х. : «Р. И. Ф.», 2005. – 672 с.
171. Філософія Григорія Сковороди / за ред. В. І. Шинкарука. – К. : Наукова думка, 1972. – 245 с.
172. Философский словарь / под ред. М. М. Розенталя, П. Ф. Юдина. – М. : Политиздат, 1968. – 432 с.
173. Формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій соціального і гуманістичного мислення студентів. – К. : Міністерство освіти України, 1992. – 368 с.
174. Франк С. Л. Духовные основы общества / Семен Людвигович Франк. – М. : Республика,1992. – 511 с.
175. Франкл В. Человек в поисках смысла / Виктор Франкл. – М. : Прогресс, 1990. – 366 с.
176. Френе С. Избранные педагогические сочинения / Селестен Френе. – М. : Прогресс, 1990. – 340 с.
177. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов / Эрих Фромм. – М. : Политиздат, 1989. – С. 143–221.
178. Харбисон Ф. Человеческий капитал как фактор мирового развития / Фредерик Харбисон // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2000. – № 13. – С. 2–5.
179. Хижняк З. Осередок освіти, науки й культури України й всієї Східної Європи : [До 375-річчя заснування Києво-Могилянської академії] / Зоя Хижняк // Вісник АН УРСР. – 1990. – № 12. – С. 88–99.
180. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики / под ред. А. И. Пискунова. – М. : Просвещение, 1971. – 560 с.
181. Хроменков Н. А. Образование. Человеческий фактор. Общественный прогресс / Н. А. Хроменков. – М. : Педагогика, 1989. – 192 с.
182. Штайнер Р. Христианство как мистический факт и мистерии древности / Рудольф Штайнер. – Ереван : Ной, 1991. – 154 с.
183. Эразм Роттердамский. Философские произведения / под ред. В. В. Соколова. – М. : Наука, 1986. – 704 с.
184. Яворський Стефан. Філософські твори : у 3 т. / Стефан Яворський. – Т. 1. – К. : Наукова думка, 1992. – 629 с.
185. Ясперс К. Духовная ситуация времени / Карл Ясперс ; пер. с нем. – М. : АН СССР, 1990. – 214 с.