КІНДРАСЬ ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА. НАВЧАННЯ УСНОГО ТУРЕЦЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (ПОЧАТКОВИЙ РІВЕНЬ)

Краткое описание

КІНДРАСЬ ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "НАВЧАННЯ УСНОГО ТУРЕЦЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (ПОЧАТКОВИЙ РІВЕНЬ)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КІНДРАСЬ ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 811. 512. 161: 378. 147
НАВЧАННЯ УСНОГО ТУРЕЦЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
(ПОЧАТКОВИЙ РІВЕНЬ)
Спеціальність 13.00.02 – теорія та методика навчання (східні мови)
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Науковий керівник:
АСАДЧИХ ОКСАНА ВАСИЛІВНА,
кандидат педагогічних наук, доцент
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……..………...........….........………….......... 4
ВСТУП ……………………………...…......…............................................................ 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ МОВНИХ
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ УСНОГО ТУРЕЦЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО
МОВЛЕННЯ НА ПОЧАТКОВОМУ РІВНІ ......................................................... 15
1.1. Сучасний стан навчання усного турецького монологічного мовлення та
формування турецької усномовленнєвої компетентності студентів мовних
спеціальностей .............................................................................................................. 16
1.2. Психологічні, психолінгвістичні та лінгвістичні основи навчання
майбутніх філологів усного турецького монологічного мовлення на
початковому рівні ……………………………………………………………........... 26
1.3. Методичні засади навчання майбутніх філологів усного турецького
монологічного мовлення на початковому рівні ...……………………………........ 36
Висновки до розділу 1 .................................................................................................. 71
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ МОВНИХ
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ УСНОГО ТУРЕЦЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО
МОВЛЕННЯ НА ПОЧАТКОВОМУ РІВНІ …………………………………….. 73
2.1. Цілі та зміст навчання студентів мовних спеціальностей усного
турецького монологічного мовлення на початковому рівні ……………………... 73
2.2. Відбір мовного й мовленнєвого матеріалу для навчання студентів
мовних спеціальностей усного турецького монологічного мовлення на
початковому рівні ………............................................................................................. 81
2.3. Підсистема вправ для навчання майбутніх філологів усного турецького
монологічного мовлення на початковому рівні ………………………………....... 94
2.4. Модель процесу навчання майбутніх філологів усного турецького
монологічного мовлення на початковому рівні ………………………………....... 131
Висновки до розділу 2 ................................................................................................... 151
3
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ
МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
УСНОГО ТУРЕЦЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ НА
ПОЧАТКОВОМУ РІВНІ …………………………………………………...…....... 154
3.1. Організація та проведення методичного експерименту ................................ 154
3.2. Опрацювання та інтерпретація результатів експериментального навчання
………………………………………………………………………………………… 174
3.3. Методичні рекомендації до навчання студентів мовних спеціальностей
усного турецького монологічного мовлення на початковому рівні …………… 181
Висновки до розділу 3 ................................................................................................... 192
ВИСНОВКИ .................................................................................................................. 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……........................................................ 201
ДОДАТКИ ....................................................................................................................... 226
ДОДАТОК 1 .……………………………………...…………………...……………. 226
ДОДАТОК 2 .…………………………...………………………………………......... 230
ДОДАТОК 3 .…………………………………………...………………………......... 234
ДОДАТОК 4. ……………………………………………...……………………......... 235
ДОДАТОК 5 …..…………………………………………...……………………........ 236
ДОДАТОК 6 .……………………………………………...……………………......... 237
ДОДАТОК 7 ..……………………………………………...……………………........ 238
ДОДАТОК 8 ………………………………………………...……………………….. 239
4
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
1. ВНЗ – вищі навчальні заклади
2. ДМ – діалогічне мовлення
3. ЕГ – експериментальна група
4. ЗЄР – Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання,
оцінювання
5. ІМ – іноземна мова
6. КГ – контрольна група
7. КН – комунікативний намір
8. МВ – мовленнєві вміння
9. МД – мовленнєва діяльність
10. ММ – монологічне мовлення
11. МО – монолог-опис
12. МРП – монолог-розповідь
13. МРД – монолог-роздум
14. ТМ – турецька мова
15. УМВ – усне монологічне висловлювання
16. УТММ – усне турецьке монологічне мовлення
5
ВСТУП
Оволодіння іноземною мовою (далі ІМ) в сучасному освітньому просторі
залишається актуальним, попри зростання рівня лінгвістичної освіти в Україні,
Європі та світі, із розширенням мультикультурних зв‟язків. Молодь сьогодні все ще
потребує системних інновацій у сфері іноземної лінгводидактики, щоб втілювати
свій особистісний потенціал у справу зміцнення зв‟язків із багатьма зарубіжними
країнами, працювати в установах та на підприємствах, що мають закордонних
партнерів, реалізувати динамічні зміни та перетворення у політичному, соціальноекономічному та культурному житті України, гідно представляти Батьківщину в
міжнародному співтоваристві.
Університет повинен забезпечувати українській молоді можливість
оволодіння ІМ, адже українське суспільство відчуває нагальну потребу у фахівцях
різних галузей, які б вільно користувалися ними для обміну інформацією, для
встановлення професійних зв‟язків, для досягнення порозуміння в діалозі культур.
Тому метою навчання ІМ у вищій школі є не лише практичне оволодіння нею, а й
розвиток особистості студента, який здатний брати участь у спілкуванні на
міжкультурному рівні та самостійно вдосконалюватися в житті й професії.
Розвинуті культурні, наукові й економічні відносини між Україною та
Туреччиною, галузеві контакти у сферах туризму, торгівлі, книговидання,
журналістики зумовлюють потребу суспільства у фахівцях, які володіють
турецькою мовою (далі ТМ) не лише як засобом спілкування в повсякденному
житті, а й як засобом професійної взаємодії співробітників, колег, партнерів.
Студенти, які вивчають ТМ, у рамках двосторонніх освітніх угод між країнами
мають багато можливостей для мовної практики під час навчання та великі шанси
для працевлаштування після закінчення університету. Усі ці фактори зумовили
зацікавленість молоді в опануванні ТМ. Необхідність навчити студентів
використовувати ТМ як інструмент професійної взаємодії в діалозі культур
спонукає науковців, методистів і викладачів переосмислити мету іншомовного
навчання та акцентувати увагу на пошуку результативних методів її досягнення.
6
Одним із найважливіших аспектів вивчення ІМ є формування усномовленнєвої
компетентності та оволодіння її важливою складовою – монологічним мовленням
(далі ММ). Для того, щоб спілкуватися та висловлювати свої думки ІМ, необхідно
втілювати зміст у адекватну форму іншої мови, вміти будувати власне
висловлювання не лише на основі досвіду рідної мови, а й за законами та
принципами організації ІМ: розповідати, описувати, розмірковувати, а отже,
говорити у формі монологу. На наше переконання, навчити висловлювати свої
думки в монологічній формі це є основна практична мета викладачів ІМ в
університеті й відповідає запиту сучасних українських студентів. Початковий рівень
цього процесу є відповідальним і має бути ретельно зорганізованим та науково
обґрунтованим, оскільки визначає динаміку та якість подальших навчальних зусиль.
Зауважимо, що проблема навчання іншомовного усного ММ досліджувалася в
численних роботах науковців. Зокрема, варті уваги роботи таких авторів як:
А. Алхазішвілі [5; 6; 7], А. Артикбаєва [14], О. Асадчих [14; 15; 16; 17],
М. Балабайко [22], М. Баташов [24], Н. Бичкова [34], Н. Бориско [47; 50],
В. Бухбіндер [53], О. Васильєва [57], Е. Вільялок [59], Н. Долгалова [69],
Н. Драб [73], Г. Запорожченко [78], Л. Калініна [84; 85], М. Калнінь [87],
Г. Китайгородська [91; 92], Л. Котлярова [114], А. Литнєва [127], О. Леонтьєв [126],
М. Ляховицький [130], О. Нечаєва [144], Ю. Паcсов [153; 155], В. Пащук [158],
О. Петращук [254], І. Рахманов [176], І. Самойлюкевич [182], В. Скалкін [185; 186;
187; 188; 189; 190; 191; 192], Н. Соловйова [195], Р. Фастовець [212], С. Фармер
(S. Fаrmer) [247], А. Айдин (А. Аydın) [239], А. Тарджан (А. Tаrcаn) [244],
Е. Ташдемір (E. Tаşdemіr) [256], Ю. Більге (Y. Bіlge) [241] та інші.
Не оминули увагою науковці й особливості навчання ММ на початковому
рівні у вищій школі (О. Асадчих [17], М. Балабайко [22], П. Бoлдирева [45],
Г. Беспалова [30]) та молодших школярів (О. Гузь [65]). Окрім того, обґрунтовано
доцільність навчання професійно спрямованого ММ (Н. Драб [73], І. Самойлюкевич
[182], Н. Соловйова [195]) та досліжено навчання підготовленого ММ
(О. Васильєва [57]).
7
Окремі методи й прийоми навчання ММ часто ставали предметом наукових
досліджень. Зокрема, науково представлено використання рольової та ділової ігор
як засобів інтенсифікації навчання усного іншомовного спілкування (Т. Доніч [70],
О. Квасова [90], Г. Китайгородська [91], Г. Бoрoдiна [51], І. Кутай (I. Kutay) [248]);
розглянуто доцільність навчання ММ з використанням автентичних художніх
фільмів (В. Пащук [158], О. Тимошенко [205]); визначено основи навчання ММ із
застосуванням відеофонограми (О. Чужик [222]); розроблено типологію
відеофонограм та визначено технологію поетапного навчання іншомовного
спілкування з використанням відеофонограми (Н. Бичкова [34; 35; 36; 37; 38; 39],
Н. Бориско [47; 48; 50]).
Хоча певним аспектам навчання усного ММ студентів мовних спеціальностей
присвячено дослідження багатьох учених, проте переважна більшість сучасних
наукових робіт охоплює навчання ММ на матеріалі романських і германських мов.
Щоправда, вагомий внесок у розвиток методики навчання ТМ в Україні зробили
Е. Мініахметова [135; 136; 137; 138], В. Пiдвoйний [161], І. Прушковська [171; 172;
173; 174; 175], О. Прима [168; 169; 170], І. Покровська [165; 166], Г. Рог [178; 179],
С. Сoрoкiн [184], Т. Тектен (T.Tekten) [202; 203], К. Телешун [204], Г. Халимоненко
[216; 217], Є. Шавелашвiлi [225] і їхні наукові роботи сформували окремий
напрямок турецької лінгводидактики.
Констатуємо, що питання формування компетентності студентів в усному
турецькому монологічному мовленні (далі УТММ) на початковому рівні ще не
ставало предметом окремого наукового дослідження, а методика навчання УТММ
не постала дослідницькою метою протягом усього періоду розвитку турецької
лінгводидактики в Україні. Така методика не будувалася з позицій комунікативнодіяльнісного, кoмпетентнiснoгo, рівневого та культурологічного пiдхoдів в
дидактиці вищої школи та на загальнодидактичних принципах. Тому створення
такої інноваційної методики відповідає на запит часу, науки, суспільства,
задовольняє потреби майбутнього фахівця-філолога, який навчається в університеті.
Ми дійшли висновку, що розв‟язати проблему можливо лише шляхом розроблення
цілісної методики навчання УТММ, яка буде необхідним фундаментом, системною
8
компетентнісною складовою формування турецькомовної компетентності студентівфілологів.
Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена такими
суперечностями:
- між соціальним запитом на оволодіння ТМ як засобом професійної взаємодії
та відсутністю науково обґрунтованих технологій навчання ТМ у вищих навчальних
закладах України ІV рівня акредитації (далі ВНЗ);
- між важливою роллю ММ у формуванні турецької усномовленнєвої
компетентності фахівця та браком методичного забезпечення навчання УТММ;
- між необхідністю ефективної організації навчання студентів УТММ на
початковому рівні та відсутністю науково обґрунтованої й експериментально
перевіреної методики навчання студентів УТММ на початковому рівні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження було виконане в межах загальної наукової теми Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Мови та літератури
народів світу: взаємодія і самобутність» (номер державної реєстрації 11БФ044-01).
Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 23
грудня 2011 р.) та узгоджена Міжвідомчою радою з координації тем наукових
досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні Академії педагогічних
наук України (протокол № 8 від 22.10.2013 р.).
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, практичне розроблення та
експериментальна перевірка методики навчання УТММ студентів мовних
спеціальностей на початковому рівні.
Для досягнення поставленої мети окреслено такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати сучасний стан навчання УТММ та формування турецької
усномовленнєвої компетентності студентів мовних спеціальностей ВНЗ України.
2. Розглянути психологічні, психолінгвістичні, лінгвістичні та методичні засади
навчання майбутніх філологів УТММ на початковому рівні.
9
3. Окреслити цілі та зміст навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на
початковому рівні.
4. Обрати критерії відбору мовного й мовленнєвого матеріалу для навчання
студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні.
5. Розробити підсистему вправ для навчання майбутніх філологів УТММ на
початковому рівні.
6. Створити модель процесу навчання майбутніх філологів УТММ на
початковому рівні.
7. Експериментально перевірити ефективність авторської методики та
сформулювати методичні рекомендації до навчання студентів мовних спеціальностей
УТММ на початковому рівні.
Об’єктом дослідження є процес навчання ТМ студентів мовних спеціальностей
ВНЗ України.
Предметом дослідження є методика навчання студентів мовних
спеціальностей УТММ на початковому рівні.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що навчання студентів
мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні буде ефективним за умов:
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що навчання студентів
мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні буде ефективним за умов:
1) організації навчального процесу з урахуванням труднощів та специфіки
опанування ТМ, а також особливостей початкового рівня навчання УТММ у ВНЗ;
2) дотримання засадничих принципів наочності, активності, індивідуалізації,
доступності, систематичності та послідовності, проблемності, виховного та
розвивального навчання, методичних принципів комунікативності, соціокультурного
спрямування, домінуючої ролі вправ, функціональності, взаємопов‟язаного навчання
всіх видів мовленнєвої діяльності, адекватності типів та видів вправ
лінгвопсихологічним характеристикам ММ;
3) втілення поетапної методики навчання УТММ як основи турецької
усномовленнєвої компетентності за типами монологів (опис, розповідь, роздум),
компонентами якої є: методи, прийоми, форми та засоби навчання УТММ студентів;
10
зміст навчання; етапність організації навчального процесу; використання вербальних
і невербальних смислових і змістових, а також лінгвокраїнознавчих опор.
Для розв‟язання поставлених завдань було використано такі методи
дослідження: теоретичні: аналіз наукової літератури з методики навчання ІМ,
психології, психолінгвістики, лінгвістики з проблем дослідження; аналіз чинних
програм і підручників з англійської, турецької та інших ІМ; синтез наукових ідей
(філософської, педагогічної, психологічної та методичної літератури з теми
дослідження); узагальнення існуючого методичного досвіду навчання ТМ та УТММ у
ВНЗ України; моделювання: обґрунтування та розроблення моделі процесу навчання
студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні; метод експерименту:
для перевірки ефективності авторської методики; метод статистики: критерій
Р. Фішера для перевірки та інтерпретації результатів експерименту.
Наукові положення, що виносяться на захист:
1. Метoдика навчання УТММ як одного із важливих компонентів турецькoї
уснoмoвленнєвoї кoмпетентнoстi розглядається як сукупність ієрархічно пов‟язаних
елементів, що утворюють єдину цілісну функціональну структуру, орієнтовану на
досягнення основної мети навчання. До її складу увійшли такі компоненти: методи,
прийоми і форми навчання УТММ; зміст навчання (МО, МРП, МРД); етапність
організації навчального процесу; комплексне методичне забезпечення процесу
навчання (опори, вправи, завдання).
2. Для навчання УТММ як основи формування турецької усномовленнєвої
компетентності у ММ використовуються такі методи: словесні – бесіда; наочні – показ;
практичні – метод вправляння; методи активізації навчально-пізнавальної діяльності –
ігрові (метoд рoзiгрування ролей; інсценування; дiлoвi ігри тощо) та метод
розв‟язання (аналізу) ситуативних мовленнєвих задач. У навчанні варто
використовувати такі прийоми: виконання команди; трансформації форми й обсягу
висловлення; опрацювання візуальної інформації; обміну ролями, шарад, уявної
ситуації, «плюсів і мінусів», застосовуючи індивідуальну, парну та групову форми.
11
3. Засобами реалізації наочних методів є опори (вербальні та невербальні
смислові та змістові, а також лінгвокраїнознавчі), а практичних, зокрема методу
вправляння, – вправи та завдання.
4. Організовуючи роботу з формування турецької усномовленнєвої
компетентності у ММ, необхідно послідовно дотримуватись таких етапів: рецептивнорепродуктивного, репродуктивно-продуктивного та продуктивного. Уміння
продукувати монологічні висловлювання (далі МВ) 1-го рівня (об‟єднання мовних
зрaзків рівня фрaзи в МВ понaдфрaзового рівня) формуються на рецептивнорепродуктивному етапі, 2-го рівня (репродукування та часткове продукування
мікромонологів) – на репродуктивно-продуктивному і на продуктивному етапі
формуються вміння продукувати МВ 3-го рівня (продукування звершених текстів
різних функціонально-смислових типів мовлення).
5. Для успішної організації процесу навчання УТММ доцільно використовувати
спеціальну підсистему вправ, що складається із трьох груп, які визначено відповідно до
типу монологу: вправи 1-ї групи мають на меті сформувати вміння студентів
продукувати монолог-опис (далі МО); вправи 2-ї групи – монолог-розповідь (далі
МРП); вправи 3-ї групи – монолог-роздум (далі МРД). Групи вправ поділяються на три
підгрупи відповідно до етапів породження МВ: рецептивно-репродуктивні;
репродуктивно-продуктивні та продуктивні. Зазначені підгрупи вправ поділяються на
три види за критерієм комунікативності: некомунікативні, умовно-комунікативні та
комунікативні.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що
вперше науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику
навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні, модель
процесу навчання УТММ майбутніх лінгвістів на початковому рівні та критерії
оцінювання рівня сформованості умінь УТММ студентів; уточнено теоретичні та
методичні засади навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому
рівні; подальшого розвитку набули положення щодо змісту навчання студентів
мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні.
12
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в:
розробленні та впровадженні в навчальний процес підсистеми вправ для навчання
студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні та методичних
рекомендацій до використання авторської методики навчання. Основні результати
дослідження доцільно застосувати під час викладання ТМ для студентів першого та
другого років навчання ВНЗ України; для написання підручників та навчальних
посібників для студентів, які вивчають ТМ. Результати дослідження лягли в основу
навчального посібника: Збірник вправ з формування турецької усномовленнєвої
компетентності в монологічному мовленні (для студентів 1-го та 2-го року
навчання): Навчальний посібник / [укладач І. В. Кіндрась]. – К. : Райдуга, 2015. –
74 с.
Упровадження результатів дослідження: результати дослідження
впроваджено в навчальний процес на кафедрі української та східної філології
Інституту філології та масових комунікацій Відкритого міжнародного університету
розвитку людини «Україна» (довідка про впровадження від 10 вересня 2014 р.); на
кафедрі міжнародних відносин Одеського національного університету імені
І. І. Мечникова (довідка про впровадження від 05 вересня 2014 р.); на кафедрі
іноземних мов Інституту іноземної філології Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова (довідка про впровадження від
28 січня 2015 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження було
представлено на 6-ти конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції
«Сучасна педагогіка і психологія: вимоги сьогодення» (Громадська організація
«Київська наукова організація педагогіки та психології», м. Київ, 6 жовтня 2012 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка та психологія:
досягнення та перспективи» (Громадська організація «Київська наукова організація
педагогіки та психології», м. Київ, 1 грудня 2012 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Проблеми та шляхи удосконалення педагогічних та
психологічних наук» (Громадська організація «Львівська педагогічна спільнота»,
м. Львів, 8–9 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції
13
«Педагогіка та психологія: історія розвитку, сучасний стан та перспективи
досліджень» (Громадська організація «Київська наукова організація педагогіки та
психології», м. Київ, 19 жовтня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції «Новітні тенденції сучасної педагогіки та психології» (Громадська
організація «Київська наукова організація педагогіки та психології», м. Київ, 7
березня 2014 р.); Всеукраїнській науковій конференції до 85-річного ювілею
професора Ярослава Дашкевича «Ярослав Дашкевич і українське сходознавство»
(Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, 15 грудня
2011 р.).
Окрім того, апробація роботи здійснювалась у процесі обговорення
результатів нукового дослідження на засіданнях кафедри тюркології Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження
викладено в 12-ти працях, із них 1 – методичне видання, 5 – у провідних фахових
виданнях, затверджених МОН України, 1 – у іноземному виданні (Російська
Федерація), 5 – в інших збірниках наукових праць. Усі публікації одноосібні.
Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота
проводилася протягом 2013–2014 рр. у Київському національному університеті
імені Тараса Шевченка, в якій взяли участь 44 студенти 1-го курсу напряму
підготовки 6.020303 «філологія», кластеру «мова і література (східні мови):
турецька мова і література».
Етапи дослідження. Наукове дослідження проводилось упродовж 2011–
2014 років. На першому етапі (2011–2012 рр.) обґрунтовувалася мета дослідження,
здійснювався аналіз психологічної, педагогічної, методичної та іншої спеціальної
літератури з теми дисертаційного дослідження. Визначалися основні положення,
об‟єкт, предмет і завдання наукового дослідження, а також здійснювався аналіз
теоретичних засад навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на
початковому рівні. Окрім того, проводився аналіз сучасного стану навчання УТММ
та формування турецької усномовленнєвої компетентності студентів в Україні,
труднощів і специфіки навчання УТММ у ВНЗ України; особливостей навчання
14
студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні; психологічних,
психолінгвістичних та лінгводидактичних основ навчання УТММ; засадничих
принципів побудови методики навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на
початковому рівні.
На другому етапі (2012–2013 рр.) розроблялася методика навчання студентів
мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні. Зокрема, обирались методи,
форми та прийоми формування турецької усномовленнєвої компетентності
студентів на початковому рівні; визначались етапи формування вмінь УТММ
студентів на початковому рівні; розроблялася методика навчання УТММ (за типами
монологів опису, розповіді та роздуму); обґрунтовувалася доцільність використання
опор у методиці навчання УТММ, підсистема вправ для формування вмінь УТММ,
що забезпечують процес навчання УТММ, а також розроблено модель процесу
навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні.
На третьому етапі (2013–2014 рр.) проводилась експериментальна перевірка
ефективності розробленої методики. Зокрема, було розроблено та обґрунтовано
систему оцінювання рівня сформованості вмінь УТММ студентів; опрацьовано
результати, отримані в ході проведення експерименту, доведено ефективність
розробленої методики навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на
початковому рівні, а також сформульовано методичні рекомендації до використання
авторської методики та висновки дослідження.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 239
сторінок. Обсяг основного тексту становить 200 сторінок. Список використаної
літератури – 264 найменувань, з яких 28 – іноземними мовами. Робота містить 10
таблиць, 5 рисунків та 8 додатків.

Список литературы

ВИСНOВКИ
У ході наукового дослідження, метою якого було теоретичне обґрунтування,
практичне розроблення та експериментальна перевірка методики навчання студентів
мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні на засадах комунікативнодіяльнісного, компетентнісного, культурологічного та рівневого підходів, нами було
проаналізовано низку важливих наукових проблем теоретичного й практичного
характеру. Зокрема, вперше науково обґрунтовано, розроблено й експериментально
перевірено методику навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на
початковому рівні, модель процесу навчання майбутніх філологів УТММ на
початковому рівні та систему оцінювання рівня сформованості вмінь УТММ
студентів; уточнено теоретичні та методичні засади навчання майбутніх філологів
УТММ на початковому рівні; подальшого розвитку набули положення щодо змісту
навчання майбутніх філологів УТММ на початковому рівні.
Докладно вивчивши проблему нашого наукового дослідження, ми дійшли
таких методичних висновків:
1. Проаналізувавши сучасний стан навчання УТММ та формування турецької
усномовленнєвої компетентності студентів мовних спеціальностей ВНЗ України,
встановлено, що в умовах активізації викладання ТМ у ВНЗ України існує нагальна
потреба створення науково обґрунтованих методик навчання ТМ, які базувалися б
на новітніх досягненнях загальної методики навчання ІМ і враховували особливості
ТМ під час вивчення її українськими студентами, а також забезпечення процесу
навчання ТМ навчально-методичною базою, оскільки кількість посібників, збірників
вправ, словників для навчання ТМ, які друкуються в Україні, є обмеженою.
Переважна більшість викладачів у багатьох ВНЗ України користуються
підручниками, які видані в Туреччині, а тому не враховують комунікативних потреб
українського студента. Українська ж методика навчання ТМ все ще представлена
лише окремими спостереженнями викладачів-практиків. Хоча останнім часом і
відбулися певні позитивні зміни, все ж ситуація значно гірша, ніж із науково-
195
методичним забезпеченням для навчання європейських мов, методика навчання
яких почала розвиватися значно раніше.
2. Розглянувши психологічні, психолінгвістичні та лінгвістичні основи
навчання майбутніх філологів УТММ на початковому рівні, встановлено, що УТММ
характеризується певними психологічними і мовними особливостями, які викладач
має враховувати в процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.
Проаналізувавши складові турецької усномовленнєвої компетентності, які
мають бути сформовані в студентів на початковому рівні вивчення ТМ, було
визначено, що пріоритетним для початкового рівня є навчання УТММ, оскільки в
процесі вивчення ТМ саме ММ є простішим для опанування студентами, порівняно
з діалогічним.
Аналіз джерельної бази дав можливість визначити методичні засади навчання
студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні. Зокрема, обрано
методи, прийоми та форми навчання УТММ; визначено: зміст навчання (МО, МРП,
МРД); етапи організації навчального процесу; комплексне методичне забезпечення
процесу навчання (опори, вправи, завдання). Доведено доцільність використання
таких методів: словесні – бесіда; наочні – показ; практичні – метод вправляння
(вправи та завдання); методи активізації навчально-пізнавальної діяльності – ігрові
(метoд рoзiгрування ролей; інсценування; дiлoвi ігри тощо) та метод розв‟язання
(аналізу) ситуативних мовленнєвих задач. До методики навчання УТММ було
введено такі прийоми: виконання команди; трансформації форми й обсягу
висловлювання; опрацювання візуальної інформації; обміну ролями, шарад, уявної
ситуації, «плюсів і мінусів». Формами вираження методів та прийомів навчання
стали індивідуальна, парна та групова. У процесі формування вмінь УТММ
студентів на початковому рівні важливим засобом реалізації наочних методів є
опори (вербальні та невербальні смислові та змістові, а також лінгвокраїнознавчі), а
практичних, зокрема методу вправляння, – вправи та завдання. З метою реалізації
культурологічного підходу було запропоновано використовувати лінгвокраїнознавчі
опори, до яких ми відносимо вербальні та невербальні опори, що надають студентам
певні знання про Туреччину, її культуру, традиції, звичаї тощо.
196
3. Окреслено цілі та зміст навчання студентів мовних спеціальностей УТММ
на початковому рівні. Зокрема, визначено, що основною метою навчання майбутніх
філологів УТММ на початковому рівні є формування турецької усномовленнєвої
компетентності у ММ. Дидактичними цілями досягнення основної мети є
формування вмінь УТММ, які розуміємо в двоєдиному зв‟язку: як процес
монологічного спілкування та як звершений текст, створений в результаті
продукування МВ.
Аналіз наукових робіт з теми дисертаційного дослідження дав можливість
встановити, що «початковий рівень» – період навчання, який починається з перших
днів знайомства з системою ТМ і триває два роки, протягом яких студенти
опановують уміннями спілкуватися ТМ в межах тем, передбачених програмою, а
також відповідає рівням А1 й А2 за вимогами ЗЄР.
Здійснивши аналіз типів МВ, ми визначили типи монологів, які забезпечать
формування рівнів А1 та А2 відповідно до шкали ЗЄР. Встановлено, що метою
реалізації методики навчання УТММ на початковому рівні є формування вмінь
студентів продукувати МВ типів: опис, розповідь та роздум. Навчання повинно
відбуватися у послідовності: МО, МРП→МРД.
Зважаючи на те, що студентам на початковому рівні навчання важко
продукувати змістовні та зв‟язні МВ відразу текстового рівня, що є кінцевою метою
навчання УТММ, ми дійшли висновку, що методика навчання УТММ має
забезпечити поетапне формування вмінь студентів. Навчання має відбуватися
відповідно до рецептивно-репродуктивного, репродуктивно-продуктивного та
продуктивного етапів. У зв‟язку з цим доцільним спочатку є формування вмінь
продукувати МВ 1-го рівня (формується на рецептивно-репродуктивному етапі),
потім – 2-го рівня (формується на репродуктивно-продуктивному етапі), і лише
після цього можна переходити до формування вмінь продукувати МВ 3-го рівня
(формується на продуктивному етапі). Отже, формуючи вміння студентів
продукувати МВ, навчання за нашою методикою відбувається поетапно відповідно
до типів монологів: МО1→МО2→МО3; МРП1→МРП2→МРП3; МРД1→МРД2→
МРД3.
197
4. Обрано критерії відбору мовного й мовленнєвого матеріалу для навчання
студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні. Добір лексичного
матеріалу слід здійснювати на основі критеріїв: частотності, тематичності та
комунікативної цінності; для добору граматичних одиниць визначено критерії
частотності, необхідності та структурної зразковості; добираючи фонетичний
матеріал, необхідно дотримуватися критеріїв урахування ступеня труднощів
опанування фонетичного явища та нормативності. До критеріїв добору навчальних
текстів для читання та адитивного сприймання як зразків для наслідування
відносимо: критерій автентичності; зразковості мовлення; посильності та
доступності; відповідності програмним вимогам, віковим інтересам і потребам
студентів, а також критерій обмеженості часу звучання навчальної фонограми.
5. Відповідно до обраних типів МВ та етапів навчання УТММ розроблено
підсистему вправ для навчання майбутніх філологів УТММ на початковому рівні, яка
складається із трьох груп, котрі визначено згідно з типами монологів, яких маємо на
меті навчати. І-ша група вправ має на меті формування вмінь студентів продукувати
МО, ІІ-га група – МРП, ІІІ-я – МРД. Групи вправ у нашій підсистемі поділено на три
підгрупи відповідно до етапів породження МВ: рецептивно-репродуктивні,
репродуктивно-продуктивні та продуктивні вправи. Крім того, в межах зазначених
підгруп вправ визначено три види вправ за критерієм комунікативності:
некомунікативні, умовно-комунікативні та комунікативні.
1-ша підгрупа вправ призначена для формування вмінь студентів продукувати
МВ 1-го рівня (об‟єднання мовних зрaзків рівня фрaзи в МВ понaдфрaзового рівня),
тобто для навчання аналізувати особливості реалізації та логіко-композиційної
будови ММ певного типу із наступним репродукуванням окремих його частин.
Вони використовуються для створення монологів 1-го рівня відповідно до
рецептивно-репродуктивного етапу: студенти сприймають ММ (слухають або
читають), а потім відтворюють його частини (без опори або за планом) у формі
окремих речень. Вправи 1-ї підгрупи відносять до рецептивно-репродуктивних
некомунікативних вправ.
198
2-га підгрупа вправ спрямована сформувати уміння студентів продукувати
ММ 2-го рівня (репродукування та часткове продукування мікромонологів). Мета
вправ 2-ї підгрупи – поряд з репродукуванням окремих частин ММ навчити
студентів будувати власні висловлювання понадфразового рівня, так звані
мікромонологи. Це репродуктивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи, під
час виконання яких спостерігається використання різних опор. Формами роботи є
групова та парна в режимах: «студент–аудиторія», «студент–група студентів»,
«студент–студент». Вони використовуються в навчанні монологів 2-го рівня
відповідно до репродуктивно-продуктивного етапу: передбачається, що студент
сприймає висловлювання, потім частково відтворює текст, додаючи власні
доповнення, примітки, оцінки.
3-тя підгрупа – вправи, які мають на меті сформувати уміння студентів
продукувати МВ 3-го рівня (продукування звершених текстів різних функціональносмислових типів мовлення). Мета вправ 3-ї підгрупи – навчити студентів
продукувати МВ текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення.
Беручи за основу розроблену методику навчання, її компоненти та підсистему
вправ для формування вмінь УТММ, ми розробили вправи, на основі яких
відбувалося навчання і контроль його результатів. Вони були використані також для
експериментальної перевірки гіпотези дослідження.
6. З метою обґрунтування особливостей реалізації авторської методики було
створено модель процесу навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на
початковому рівні, яка орієнтована на кредитно-модульне навчання у вищій школі
та розроблена для студентів мовних спеціальностей 1-го та 2-го року навчання, які
вивчають ТМ як спеціальність. Пропонована модель розроблена з урахуванням того,
що на початковому рівні навчання студенти мають опанувати вміннями
продукувати МВ типів МО, МРП та МРД. Формування вмінь студентів має
відбуватись поетапно: МО1→МО2→МО3; МРП1→МРП2→МРП3; МРД1→
МРД2→МРД3. Протягом 1-го семестру 1-го курсу формуються вміння студентів
продукувати МО1, МО2, МРП1, МРП2, МРД1 та МРД2, а починаючи з 2-го семестру
1-го курсу – МО3 та МРП3 та МРД3.
199
Наша модель передбачає порційну, але регулярну подачу навчального
матеріалу для формування вмінь УТММ: 15% часу кожного заняття, що становить
15–20 хв. Процес навчання реалізується за допомогою описаних раніше засобів
навчання.
7. Шляхом природного вертикально-горизонтального методичного
експерименту перевірено та доведено ефективність авторської методики, а також
сформулювано методичні рекомендації до навчання студентів мовних спеціальностей
УТММ на початковому рівні. В ході перевірки було описано методи контролю та
критерії оцінювання рівня сформованості вмінь УТММ у студентів на початковому
рівні, а також опрацьовано результати, отримані в ході проведення
експериментального навчання.
Експериментальне навчання за розробленою нами методикою, у якому взяли
участь 3 групи студентів, проводилося відповідно до критерію зіставлення двох
вибірок – експериментальної та контрольної груп, так званого кутового
перетворення Р. Фішера. Перевірка вірогідності отриманих результатів рівня
сформованості вмінь УТММ студентів показала, що запропонована нами методика
виявилась ефективною в обох експериментальних групах ЕГ1 та ЕГ2, в той час як
методика, що використовувалася в КГ, бажаних результатів не дала: студенти в КГ
не досягнули мінімального необхідного рівня навченості (коефіцієнт навченості 0.7
за В. Беспальком). Ми можемо стверджувати, що експериментальна методика
виявилася ефективною; її впровадження забезпечило високі рівні навченості
студентів, передбачені гіпотетично; її застосування обумовило досягнення
дидактичних цілей та задовольнило вимоги, висунуті до студентів. Отже,
експеримент підтвердив гіпотезу наукового дослідження про ефективність методики
навчання майбутніх філологів УТММ на початковому рівні, довів доцільність
обраних методів, форм і прийомів навчання, виявив результативність розробленої
підсистеми вправ.
Отримані результати дослідження можуть бути використані для
вдосконалення навчально-виховного процесу в практичній роботі викладачів ВНЗ
України; для створення програм, підручників і науково-методичних посібників із
200
ТМ та методики її викладання; для проведення лекційних курсів, практичних занять
із методики викладання ТМ, спецкурсів для студентів-філологів ВНЗ України; під
час впровадження в навчальний процес ВНЗ України апробованої методики
навчання студентів мовних спеціальностей УТММ на початковому рівні.
Це дає підстави стверджувати, що наша наукова робота – це одне з перших
українських досліджень, у якому розглядаються проблеми сучасної методики
викладання ТМ, зокрема проблеми навчання УТММ. Слід зауважити, що вперше в
українській методиці викладання ТМ розроблено та експериментально перевірено
методику навчання майбутніх філологів УТММ на початковому рівні, а також
створено базу для подальшого дослідження зазначеної проблеми.
Зважаючи на все вище сказане, маємо підстави вважати, що поставлені мета та
завдання дослідження реалізовані в повному обсязі.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальший
науковий пошук може бути спрямований на уточнення критеріїв добору мовного та
мовленнєвого матеріалу для навчання УТММ, розроблення методики навчання
УТММ для інших рівнів, а також на методик навчання інших видів мовленнєвої
діяльності в умовах турецькомовного навчання у ВНЗ України.