КРИТИЧНА ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ МОЙСЕЯ ОСТРОГОРСЬКОГО : КРИТИЧЕСКАЯ ТЕОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ ПАРТИЙ МОИСЕЯ Острогорского

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

МОСКАЛЮК АНАСТАСІЯ БОРИСІВНА

УДК 321.7+329.14

КРИТИЧНА ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
МОЙСЕЯ ОСТРОГОРСЬКОГО

Спеціальність 23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
Шляхтун Петро Панасович,
доктор філософських наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………. 3
Розділ 1.Особливості формування суспільно-політичних поглядів М. Острогорського……………………………………………………………
10
1.1. Ступінь наукової розробленості проблеми………………… 10
1.2. М. Острогорський як ліберальний політик і теоретик політичної думки…………………………………………………..
17
1.3. Теоретичні передумови вчення про політичні партії М. Острогорського…………………………………………...........
36
Висновки до розділу 1………………………………………………………… 68
Розділ 2. Теоретичні засади критичної теорії політичних партій М. Острогорського…………………………………………………………...
71
2.1. Концеція кокусу як засобу зосередження впливу у політичній партії…………………………………………………..
71
2.2. Авторитарні тенденції у розвитку й функціонуванні політичних партій………………………………………………….
90
Висновки до розділу 2……………………………………………………….. 105
Розділ 3. Альтернативні партіям форми політичної участі в концепції демократії М. Острогорського……………………………………………..
108
3.1. Політичне відчуження як наслідок діяльності політичних партій.................................................................................................
108
3.2. Демократичний ідеал М. Острогорського та шляхи подолання політичного відчуження поза межами політичних партій……………………………………………………………….

151
Висновки до розділу 3……………………………………………………….. 176
Висновки…………………………………………………………………….. 179
Список використаних джерел…………………………………………….. 184

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Політичні перетворення, що відбуваються в сучасній Україні, об’єктивно фокусуються на створенні ефективної багатопартійної системи й тому неминуче зачіпають соціальну природу та характер сучасного партійного будівництва. Історичний розвиток інституту політичних партій вплинув на зміну структури політичних режимів. Знання особливостей устрою політичних партій та механізму їх функціонування в умовах демократії є теоретично і практично значущими, адже вони необхідні суспільству для того, щоб не допустити згасання демократичних процесів.
Основним принципом демократії є участь народу у здійсненні державної влади, що досягається шляхом репрезентативності. До засад репрезентативної функції в демократичній системі належить саме існування партій. Навряд чи можна уявити собі, що, враховуючи попередній історичний досвід людства, інші політичні організації могли б краще, дієвіше, ніж партії, представляти інтереси народу. Утвореннятастановленняполітичнихпартій – цескладнийпроцес,щозалежитьвідсоціальногойкультурногоконтекстувконкретномусуспільстві. Унайзагальнішомувиглядіпартіяформуєтьсяізприбічниківпевногополітичногокурсувдостатньолокальнихкон’юнктурнихумовах,якізгодомзмінюються,щозмушуєвноситивідповіднікорективийдодіяльностісамоїпартії.
Політичні партії повинні об’єднувати й інтегрувати великі суспільні прошарки; формулювати й обґрунтовувати групові інтереси; формувати суспільну думку; розробляти політичну ідеологію й політичні доктрини. Але найголовніше завдання політичних партій полягає в тому, щоб перетворити багатоманітність інтересів окремих індивідів, різноманітних соціальних спільностей у їх сукупний політичний інтерес шляхом зведення цих інтересів до єдиного знаменника. Мета кожної партії повинна полягати у представництві в політичній системі тих верств населення, інтереси яких вона відображає. Через представництво в політичній сфері різних соціальних спільностей за допомогою партій громадянське суспільство й держава об’єднуються в єдине ціле. Політичні партії, отже, є важливою ланкою, що поєднує громадянське суспільство й державу, сприяючи подоланню або пом’якшенню конфліктів між ними. Завдяки партіям суспільство здійснює контроль над державою, а держава – зворотний зв’язок із суспільством. Це не означає, що політичні партії завжди виконують своє завдання настільки добре, що перебувають поза будь-якою критикою. Констатується лише той факт, що для них у цьому немає переконливої альтернативи. До того ж, у наш час стає все очевиднішою суперечлива сутність політичних партій як явища політичного життя суспільства. У природі політичних партій закладено ваду, виявлену ще Р. Міхельсом: „Будучи створені як засіб досягнення соціально-групової мети, партії самі швидко стають метою самих себе: починають дбати переважно про свій добробут і успіх на виборах” [110]. Їх позитивні риси швидко перетворюються на негативні. На жаль, досить часто політичні партії спотворюють волю народу, замість того, щоб об’єднувати суспільство, роз’єднують і протиставляють різні його частини, узурпують владу й відчужують рядових громадян від політичного життя, стимулюють жадобу влади, сприяють корупції.
Політичним партіям, які відіграють важливу роль у житті суспільства, присвячено багато промов, газетних статей, розмов, але наукової літератури, у якій йдеться про глибинні причини утворення партій та їх реальну роль у здійсненні державної влади, суспільстві загалом, порівняно з усім цим усе ще недостатньо. Одним із тих, хто започаткував реалістичний підхід в аналізі місця й ролі політичних партій у суспільстві, був Мойсей Острогорський – дослідник-політолог і соціолог, громадський та політичний діяч Росії початку XX століття. Він чи не єдиний, хто здійснив ґрунтовний аналіз політичних партій і саме тому значення його праць для сучасної політичної науки є досить великим. Більшість дослідників партійних систем одностайні у визнанні значного впливу аналізу політичних партій М. Острогорського на подальший розвиток партології. У постановці та вирішенні багатьох питань у створеній ним теорії політичних партій та в сучасній проблематиці демократії можна виявити чимало теоретичних паралелей.
М. Острогорського добре знають у Західній Європі та Америці, проте в Україні його особистість та наукова спадщина досі залишаються маловідомими. Ідеї вченого особливо актуальні тепер, коли партії стали одним із центральних інститутів політичної системи України, а керівництво країни докладає значних зусиль для будівництва ефективної багатопартійної політичної системи. Висвітлення теоретико-методологічної спадщини М. Острогорського щодо місця й ролі партій у суспільстві, його політичній системі є основним завданням нашої дисертаційної роботи.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка й виконане в межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 „Філософія та політологія в структурі сучасного соціо-гуманітарного знання”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення та системний виклад критичної теорії політичних партій М. Острогорського в контексті його суспільно-політичних поглядів та з урахуванням сучасних політичних реалій.
Реалізація поставленої мети зумовила вирішення таких задач дослідження:
– з’ясувати індивідуально-біографічні, історико-політичні й науково-теоретичні передумови формування суспільно-політичних поглядів М. Острогорського та їх впливу на формування його критичної теорії політичних партій;
– визначити зміст та особливості дослідження М. Острогорським основних чинників виникнення й принципів організації та діяльності політичних партій масового суспільства, їх місця й ролі у політичній системі суспільства, функціонуванні партійної демократії;
– розкрити зміст ідей М. Острогорського щодо оптимізації партійно-політичних процесів у суспільстві та їх значення для його демократичної перебудови.
Об’єктом дослідження є суспільно-політичні погляди М. Острогорського, викладені у його працях з теорії демократії та політичних партій.
Предметомдослідження є критична теорія політичних партій у контексті суспільно-політичних поглядів М. Острогорського.
Основними методами дослідження є: системний, конкретно-історичний та порівняльно-історичний.
Системний метод дозволяє дослідити політичну концепцію М. Острогорського цілісно, послідовно розкриваючи її окремі грані, систематизувати його вчення. Конкретно-історичний метод застосовується в аналізі історичних передумов та умов творчості мислителя. Порівняльно-історичний аналіз необхідний для розгляду творчості М. Острогорського у співставленні з працями інших мислителів того часу й науковців сучасності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексне дослідження критичної теорії політичних партій М. Острогорського. У межах проведеного дослідження отримано такі основні результати, що визначаються науковою новизною і виносяться на захист:
– визначено індивідуально-біографічні, історико-політичні та науково-теоретичні передумови формування суспільно-політичних поглядів М. Острогорського та їх вплив на формування його критичної теорії політичних партій. До основних таких передумов належать поєднання М.Острогорським наукової, громадської та політичної діяльності, його тривале перебування в західноєвропейських країнах і США, де можна було безпосередньо ознайомитись із діяльністю політичних партій, зростанням їх ролі, передусім як суб’єктів виборчого процесу, критична оцінка політичних партій, зокрема у працях впливових теоретиків початку ХХ століття – Г. Моски, В. Парето, М. Вебера;
– поглиблено розуміння конкретно-історичну зумовленість критичної теорії політичних партій М. Острогорського, показано, що вона була сформована в умовах значного зростання ролі партій у політичному житті західних країн і водночас бюрократизації внутрішньопартійного життя та монополізації партіями представництва народу в органах державної влади на початку ХХ століття;
– вперше розкрито сутність критичної теорії політичних партій, в основі якої лежать ідеї бюрократизації та олігархізації внутрішньопартійного життя, монополізації партіями електорального процесу та політичного представництва;
– на основі докладного аналізу праць М. Острогорського вперше систематизовано виокремлені ним авторитарні тенденції у розвитку політичних партій: схильність партій до олігархізації незалежно від їхнього політичного спрямування; вираження інтересів існування партійного апарату й партійної еліти, натомість представництва інтересів усього народу; схильність до захоплення панівної ролі у виконавчій і законодавчій сферах і зумовлення занепаду парламентської системи; перетворення партій на „машини” для виробництва професійних політиків і лідерів „гіршої якості” та практика застосування формально-машинних методів в управлінні людьми; нівелювання особистостей індивідів; насаджування фетишистського культу партійної віри;
– з’ясовано, що складовими заснованої на партійному представництві теорії демократії в критичній теорії політичних партій М. Острогорського є проблеми ефективності демократичного управління та лідерства, проблеми політичного відчуження меншості, свободі якої загрожує моральний тиск чисельної електоральної більшості, можливості реального впливу громадян на політичний процес, досягнення справжньої свободи політичного вибору індивіда. Альтернативою політичним партіям із жорсткою організацією М. Острогорський вважав вільні громадські асоціації, рухи, ліги тощо, котрі ставлять перед собою більш конкретні й здійсненні завдання різного роду, причому участь в одній з таких асоціацій не повинна виключати участі в іншій, таким чином, щоб дві людини, які стали супротивниками з одного питання, стали потім союзниками з іншого;
– розкрито значущість критичної теорії політичних партій М. Острогорського для розуміння місця й ролі партій у сучасному політичному житті, демократизації внутрішньопартійного життя, електорального процесу, розширення можливостей політичного представництва через масові громадські організації.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Сформульовані в дисертації теоретичні положення та аналітичні висновки можуть бути використані в розробці лекційних курсів із загальної теорії політики та практичної політології, спецкурсів із партології, слугувати підґрунтям для подальших досліджень з цієї проблематики.
Апробація результатів дослідження. Матеріали та основні положення дисертації було викладено на щорічних міжнародних наукових конференціях „Дні науки філософського факультету” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 2009-2012 роках, на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції з політології „Модернізація політичної системи сучасної України: стан та перспективи розвитку” у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля у 2010 році (м. Луганськ), на Всеукраїнській Інтернет-конференції „Гуманітарні основи сучасного знання” у 2012 році (Миколаївський державний аграрний університет).
Результати дослідження опубліковано в шести статтях у фахових виданнях та шести тезах у матеріалах наукових конференцій.
Структуру дисертації складають вступ, три розділи, диференційовані на 7 підрозділів, висновки і список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, список використаних джерел нараховує 240 найменувань на 23 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі викладеного матеріалу, виходячи із поставлених завдань дисертаційної роботи, можна зробити такі основні висновки.
1. Суспільно-політичні погляди М.Острогорського формувалися під впливом його особистої політичної та громадської діяльності, а також подій, що відбувалися у той історичний час. На той час у західноєвропейських країнах та США, які відвідував вчений, відбувалося стрімке розповсюдження загального виборчого права, що істотно розширило сферу участі народних мас у політиці. М. Острогорський, який став свідком становлення сучасних політичних партій в епоху індустріалізму, вирішив розглянути та детально описати цей процес у праці „Демократія та політичні партії” на прикладі двох розвинених країн – Англії та США.
2. М. Острогорський, спираючись на наукову спадщину своїх попередників та праці сучасників, вибудовував власну теорію політичних партій, що ґрунтується на багатій емпіричній базі розвитку демократичних політичних структур європейської та американської моделей. Він був одним з перших, хто у вирішенні політичних проблем звертався до вивчення елементів реального політичного процесу, поведінки його справжніх учасників: політичних організацій, лідерів, мас, а також політичних переконань і вірувань людей.
3. М. Острогорський зосереджує увагу на аналізі найважливішого інституту демократії – політичній партії, простежуючи її еволюцію як інституту станової демократії, що забезпечує відторгнення від влади нижчих станів, та її трансформацію в потужне формально організоване утворення. Це утворення виступає спеціалізованим механізмом, що фокусує та замикає всю політичну владу на собі. У своїй фундаментальній праці „Демократія і політичні партії” М. Острогорський аналізує генезис, соціальний склад і членську базу партійних організацій, організаційну структуру і способи ухвалення політичних рішень, а також політичну стратегію і технологію партійного впливу на електорат. Концепція М. Острогорського щодо природи, функцій та закономірностей еволюції політичних партій склалася й була опублікована до появи досліджень західноєвропейських авторів, яких вважають основоположниками партології (Р. Міхельс, Е. Дюркгейм, М. Дюверже, П.Бурдьє й ін.), і багато в чому випереджала їхні ідеї.
4. Розкриваючи соціальну детермінованість формування політичних партій, М. Острогорський акцентує особливу увагу на складності цього процесу, підкреслюючи позитивні та негативні складові представницької демократії та деталізуючи процес становлення парламентських партій. Завдяки своїй структурі, ідеології, принципам організації і функціонування, а також використанню сучасної техніки ці партії перетворилися на машини, керовані маленькою групою ватажків – партійною елітою (кокусом), головним завданням яких стало захоплення політичної влади. Основна ідея М. Острогорського полягає в тому, що він розглядає формування кокуса як підґрунтя для подальшого розвитку процесів бюрократизації та олігархізації політичної партії. М. Острогорський одним з перших установив зв’язок між переходом до масового суспільства й можливістю маніпуляції волею виборців; показав, що в умовах посилення конкуренції в процесі боротьби за владу, відбувається все більша бюрократизація й формалізація самих політичних партій та їхнє відчуження від мас. Він дійшов висновку, що в умовах представницької демократії партія може одержати перемогу на виборах лише за умови постійно діючої організації й професіоналізму партійних працівників. Неминуча еволюція масових політичних партій у напрямі раціоналізації, бюрократизації й централізації виступає в концепції М. Острогорського як загальна закономірна тенденція. Учений виявив і проаналізував комплекс авторитарних тенденцій, властивих внутрішньопартійному життю в умовах формальної політичної рівності.Цей процес набуває особливої актуальності вже в XX столітті і в організаційному та функціональному аспектах сприяє наростанню політичного відчуження мас не лише від державної влади, але й від самої політичної партії.
5. Критика, якій М. Острогорський піддає дійсну демократію найдемократичніших на той період часу суспільств, є абсолютною. Вчений констатує, що справжня роль індивіда в державі зведена до мінімуму: він користується лише ілюзією самодержавної влади, яку йому підносять настільки ж урочисто, наскільки й лицемірно, насправді ж він не користується жодною владою у справі вибору людей, які керують від його імені. Уряд, на думку дослідника, є монополією. Він перебуває в руках особливої групи людей у суспільстві або втілюється в одній особі – особі автократа, який спирається на цей клас і користується владою, незважаючи на республіканські форми держави. В умовах сучасних йому розвинених демократій М. Острогорський побачив посилення політичного відчуження мас від влади. Це логічно поставило вченого перед необхідністю пошуку практичного рішення, тобто перед завданням дослідити шляхи, на яких заблукало суспільство, і знайти дорогу, яка приведе до очікуваної мети. У процесі аналізу М. Острогорський доходить висновку, що уявлення про самодостатність широкого виборчого права є правильними лише частково. До того ж, чим ширше використовується виборче право, тим більш складною стає процедура й виборчі технології, а це об’єктивно передбачає звернення до посередників. Ця ситуація призводить до мінімальної відповідальності обраних перед тими, хто їм цю владу доручив, і віддає дійсну владу в руки виборчих агентів.
6. Порушення безпосередності владарювання й появу тих або інших елементів опосередкування вчений розглядає як основну причину політичного відчуження. Розвинена виборча система, тобто така, що передбачає ті чи інші форми посередництва, є суто формальним атрибутом демократії, це призводить до того, що замість посилення своєї влади народ лише розпорошує її. Влада передбачає відповідальність перед її джерелом, народом, але коли вона розпорошується, відповідальність зникає звідусіль.
7. М. Острогорський у спробах подолати обмеженість представницької демократії закладає фундамент переходу до партіципаторної демократії, що передбачає зниження рівня політичного відчуження соціальних прошарків від влади. Політичному режиму, заснованому на вирішальній ролі традиційних партій, він протиставляє режим, заснований на нових формах політичної участі народу в управлінні. Одним з основних рішень цієї проблеми стає заміна закритих партій тоталітарного типу широко розповсюдженими громадськими рухами, об’єднаними конкретними цілями. Найважливішою передумовою цього процесу повинно стати зміцнення громадянського суспільства, що відрізняється багатим спектром соціальних відносин, суперечностей та інтересів. Розвиток загальної культури населення, його соціальної активності, що виражається в подоланні зростаючого відчуження населення від влади, стає запорукою майбутнього тріумфу ліберальної демократії.
8. М. Острогорський розглядає зміну, яка полягає у „витискуванні постійних партій лігами й асоціаціями громадян”, як „життєво необхідну для демократії”. Демократичне управління, „яке задихається в умовах партійного режиму”, вимагає, як стверджує М. Острогорський, більш гнучкого способу дій. Концепція ліг, яка обумовлена самим політичним досвідом, дає найбільш ясне, найбільш завершене вираження цієї практичної необхідності. На практиці пропозиція “ліг” та “асоціацій громадян” не знайшла відгуку, але теоретично був здійснений реалістичний аналіз функціонування великих політичних партій як бюрократичних організацій. Постановка цієї проблеми була заслугою М.Острогорського, хоча, разом з тим, він ігнорував питання про те, якою мірою відмінність класових інтересів та ідеології окремих партій може впливати на посилення або послаблення досліджуваної ним тенденції до бюрократизації.
9. “Демократія і політичні партії” М.Острогорського – комплексне дослідження політичних партій, завдяки якому вперше було розкрито механізм влади і управління в сучасному суспільстві, показано суперечність принципів демократії та реального функціонування політичних партій.Швидкий перехід від традиційного суспільства до демократії, що перетворив маси на реального гравця політичного процесу, створив можливості для виникнення нового авторитаризму - демократичного цезаризму, що використовує демократичні форми для затвердження антиправового режиму, виправдання влади меншості партійної олігархії над більшістю.М.Острогорський був одним з перших, хто встановив зв’язок таких параметрів сучасного розвитку як перехід до масового суспільства і можливість маніпуляції волею виборців, взаємовідносини мас і політичних партій, бюрократизація і формалізація самих цих партій в умовах жорсткої конкуренції під час боротьби за владу.Всі ці тенденції знаходять свій вираз у виникненні особливої політичної машини, що дозволяє лідерам зосередити владу над партійними структурами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев И. В. Гродненские эпизоды политической биографии М. Я. Острогорского / И. В. Андреев // Регионалистика: сб. науч. тр.; под ред. д-ра полит. наук, проф. В. Н. Ватыля. – Гродно : ГрГУ, 2008. – С. 61–77.
2. Андреев И. В. Первая научная работа М. Я. Острогорского / И. В. Андреев // Полис : науч. и культур.-просвет. журн. – 2005. – № 5. – С. 155–165.
3. Анохин М. Г. Политические системы : адаптация, динамика, устойчивость (теоретико-прикладной анализ) / М. Г. Анохин. – М. : Информарт, 1996. – 305 c.
4. Антология мировой политической мысли : В 5 т. / Рук. проекта Г. Ю. Семигин, Л. Н. Алисова, В. В. Баев. – Т. 2: Зарубежная политическая мысль XX в. – М. : Мысль, 1997. – 830 с.
5. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. – М. : Прогресс, 1993. – 608 c.
6. Ашин Г. К. Элитология / Г. К. Ашин. – М. : Спортакадемпресс, 1995. – 345 c.
7. Баранов Н. А. Политические теории М. Острогорского в контексте современных российских проблем / Н. А. Баранов // Полис : науч. и культур.-просвет. журн. – 2011. –№ 4. – С. 99–101.
8. Бекназар-Юзбашев Т. Б. Партии в буржуазных политико-правовых учениях / Т. Б. Бекназар-Юзбашев. – М. : Наука, 1988. – 176 c.
9. Берк Э.Размышления о революции во Франции и заседаниях некоторых обществ в Лондоне, относящихся к этому событию / Э.Берк. – М. : Рудомино, 1993 – 150 с.
10. БлауП. М. Исследования формальных организаций Текст / П. М. Блау // Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. – М. Мысль, 1971. –С. 93–105.
11. Боднар А. Наукао политике /Под ред. А. Боднара. − Варшава : Гос. науч. изд-во,1988. – 33 с.
12. Боргош Ю. Фома Аквинский / Боргош Ю. – М. : Мысль, 1966. – 212 с.
13. Бэкон Ф. Опыты или наставления нравственные и политические / Ф. Бэкон // Соч. в 2-х т. – М. : Мысль, 1978. – С. 349–482.
14. Васильев А. Идея парламента мира и Первая Государственная дума / А. Васильев // К 10-летию 1-й Государственной думы. 27 апреля 1906 – 27 апреля 1916: Сборник статей перводумцев. – Пг., 1916.
15. Вебер М. О буржуазной демократии в России / М. Вебер // Социологические исследования. – 1988. – № 3. – C. 130–134.
16. Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер // Избр. соч. – М. : Прогресс, 1990. – C. 689–706.
17. Вебер М. Харизматическое господство / М. Вебер // СоцИс. – 1988. – № 5. – С. 139–147.
18. Вибори і референдуми в Україні : проблеми теорії і практики : збірник /М. М. Рябець (голов. ред.). – К., 2001. – 360 с.
19. Виборче право України : навч.посіб./ [за ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук]. – К. : Парламентське вид-во, 2003. – 383 с.
20. Вильсон В. Государство : Прошлое и настоящее конституционных учреждений : с приложением текста важнейших конституций / Вильсон В.; пер. под ред. А. С. Ященко, с предисл. М. М. Ковалевского. – М. : В. М. Саблин, 1905. – 800 с. – репринтная копия: http://www.bibliard.ru/vcd-679/catalog.html.
21. Виноградов В. Д. М. Я. Острогорский о проблеме политической партии / В.Д. Виноградов // Российская социология /Под ред. А. О. Бороноева. – СПб : Изд-во СпбГУ,1993. – С. 72–79.
22. Восленский М. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза / М. Восленский. – М. : Советская Россия, 1991. – 624 c.
23. Вступ до політології : Екскурс в історію правничо-політичної думки/ Скиба В., Горбатенко В.,Туренко В. – К. : Основи, 1998. – 718 с.
24. Гаджиев К. С. Гражданское общество и правовое государство/ К. С. Гаджиев// Мировая экономика и международные отношения. – 1991. – № 9. – С. 6–11.
25. Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества : идейные истоки и основные вехи формирования/ К. С. Гаджиев//Вопросы философии. – 1991. – № 7. – С. 19–35.
26. Гаджиев К. С. Политическая наука / Гаджиев К. С. – М. : Международныеотношения, 1995. – 400 c.
27. Гегель Г. В. Ф.Философия права/ Гегель Г. В. Ф.[пер.с нем.]. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
28. Герье В.И. Первые шаги бывшей Государственной думы Электронный ресурс / В. И. Герье. – М., 1907. – С. 81–82. – Режим доступа:http://www.modernlib.ru/books/v_gere/pervie_shagi_bivshey_gosudarstvennoy_dumi/.
29. Гнатюк О. Л. Русская политическая мысль начала XX в. : Н. И. Кареев, П. Б. Струве, И. А. Ильин. – СПб., 1994. – 125 с.
30. Гоббс Т. Избранные произведения в 2 т. / Т. Гоббс. – Т. 1. – М., 1964. – 583 с.; Т. 2. – М., 1964. – 748 с.
31. ГоббсТ. Философскиеоснованияучения о гражданинеТекст / Томас Гоббс. – Мн. : Харвест;М. : ACT, 2001. – 304 с.
32. Голинська Х. О. Політичні партії як об’єкт політичної відповідальності / Х. О. Голинська // Дні науки філософського факультету – 2007 : Міжнар. наук. конф. (18–19 квітня 2007 року) : мат-ли доп. і виступів. – К. : ВПЦ „Київський університет”, 2007. – Ч. VI. – С. 110–112.
33. Голосенко И. А.История русской социологии XIX–XX вв. / И. А. Голосенко, В. В. Козловский. – М. : Онега, 1995. – 288 с.
34. Голосенко И. А. Социологическая литература России второй половины XIX –начала XX веков : Библиогр. указ. / И. А. Голосенко. –М. : ТОО „Онега”, 1995.– 222 с.
35. Голосов Г. В. Сравнительная политология : Учебник / Г. В. Голосов. – 2-е изд., перераб. и доп. – Новосибирск : Изд-во Новосибирского ун-та, 1995. – 207c.
36. Голосов Г. В. Форматы партийных систем / Г. В. Голосов // Полис : науч. и культур.-просвет. журн. – 1998. – № 1. – С. 106–129.
37. Гончарук В. П. Виборча система як механізм сучасної демократії/ В. П. Гончарук // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – Вип. 32. – 2000. – С. 56–61.
38. Гончарук В. П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України 2001 року : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец.23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / В. П. Гончарук. – К., 2001. – 16 с.
39. Горбатенко В. П.Громадські організації та рухи / В. П. Горбатенко // Політологічний енциклопедичний словник ;за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Вид-во „Ґенеза”, 2004. –С. 309.
40. Горбатенко В. П. Острогорський Мойсей Якович / В. П. Горбатенко // Політологічний енциклопедичний словник ;за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Вид-во „Ґенеза”, 2004. – С. 309.
41. Государственная дума 1906–1917. Стенографические отчеты / Под ред. В. Д. Карповича. – Т. І. – М. : Фонд „Правовая культура”, 1995. – 336 с.
42. Громадські об’єднання в Україні : навч. посіб. / [за ред. В. М. Бесчастного]. – К. : Знання, 2007. – 415 с.
43. Даль Р. О демократии / Р. Даль. – М. : Аспект-пресс, 2000. – 208 c.
44. Дандарова Т. К. Избирательная техника в концепции демократии М. Я. Острогорского / Т. К. Дандарова // Конференция „Политические процессы в России : исто¬рия и современность” : Тексты докл. рос. науч.-практической конф. 14–18 июня 1993 г. – СПб., 1993. – С. 100.
45. Дандарова Т. К. Политическое участие в концепции демократии М. Я. Острогорского / Т. К. Дандарова // Материалы теоретического семинара „Современный политический процесс в России и историческое наследие” // Вестник СпбГУ. – Серия 6. – 1994. – Вып. 1. – С. 111.
46. Дандарова Т. К. Проблемы демократической легитимности в идеях М. Я. Острогорского // Конференция „Легитимность власти в России : история и современные проблемы” : Тезисы докл. международной конф. 22–25 июня 1994 г. – СПб., 1994. – С. 94–96.
47. Дандарова Т. К. Теория демократии М. Я. Острогорского : автореф. дис. на соиск. ученой степ.канд. полит. наук : спец. 23.00.01 „Теория политики, история и методология политической науки” / Т. К. Дандарова. – СПб., 1995. – 20 c.
48. Демин В. А. Государственная дума России (1906–1917) : механизм функционирования / В. А. Демин. – М. :РОССПЭН,1996. – 214 с.
49. Дем’яненко В. М. Острогорський Мойсей Якович / В. М. Дем’яненко // Політична енциклопедія ; редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст.голови) та ін.. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – С. 526–527.
50. Дем’яненко В. М.Формування громадянського суспільства – умова і чинник демократичної трансформації / В. М. Дем’яненко, Л. Л. Безсмертна // Наук. зап. з української історії : зб. наук. ст. – Вип. 22. – Переяслав-Хмельницький, 2009. – С. 203–208.
51. ДидроД.Избранныепроизведения / Д. Дидро. – М.-Л. :Гослитиздат, 1951. – 411 с.
52. Доган М. Сравнительная политическая социология /М. Доган, Д. Пеласси. – М. : Социально-политический журнал,1994. – 272 c.
53. Дюверже М. Политические партии. – 4-е изд. / М. Дюверже. – М. : Академический проект, 2007. – 544 с.
54. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм. – М. : Наука, 1991. – 572 с.
55. Евдокимов В. Б. Партии в политической системе буржуазного общества / В. Б. Евдокимов. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 160 c.
56. Елисеев С. М. М. Я. Острогорскийкак критик современной демократии / С. М. Елисеев // Полис : науч. и культур.-просвет. журн. – 2011. – № 4. – С. 91–94.
57. Еллинек Г. Общее учение о государстве. 2-е изд. / Г. Еллинек. – СПб. : Изд. Н. К. Мартынова, 1903. – 532 с.
58. Журавський В. С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у політичному структуруванні парламенту / Журавський В. С. – К. : Парламентське видавництво, 2002. – 107 с.
59. Журавський В.С. Становлення та розвиток українського парламентаризму / Журавський В. С. – К. : Парламентське видавництво, 2002. – 343 с.
60. Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 року //Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27–28. –Ст. 366.
61. Закон України „Про вибори народних депутатів України” // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 10–11. – ст. 73.
62. Закон України „Про об’єднання громадян” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 534.
63. Закон України „Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
64. 3амалеев А.Ф. Русская политология : обзор основных направлений / А. Ф. 3амалеев, И. Д. Осипов. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 1994. – 208 с.
65. Зотова З. М.Партиииобщественныеорганизациивполитическойжизнииуправленииобществом : Лекция/ З. М. Зотова ; Рос. акад. управления, Политологич. центр. – М. : Луч, 1993. – 44 с.
66. Иванов В. Н.Инновационные социальные технологии государственного и муниципального управления / В. Н. Иванов,В. И. Патрушев ; 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЗАО „Издательство „Экономика”, 2001. – 327 с.
67. Из истории буржуазной социологической мысли в дореволюционной России : [Сб.ст.] / АН СССР. Ин-т социол. исслед., Сов. Социол. ассоц.; редкол.: Ю. В. Гридчин (отв.ред.) и др. –М. : ИСИ АН СССР, 1986. – 193 с.
68. Исаев Б. А. М. Я. Острогорскийоб измерении структуры партий в эпоху индустриализма / Б. А. Исаев // Полис : науч. и культур.-просвет. журн. – 2011. – № 4. – С. 94–99.
69. Исаев И.А.История политических и правовых учений России ХIX–ХХ вв. / И. А. Исаев, Н. М. Золотухина. – М, 1995. – 378 с.
70. История политических и правовых учений. Домарксистский период / Под ред. О. Э. Лейста. – М., 2001. – 528 c.
71. История политических и правовых учений / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М., 2001. – 736 c.
72. История теоретической социологии. В 3 томах / Под ред. И. Ф. Девятко. – М, 1998.
73. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием / С. Кара-Мурза. – М. : Аогоритм, 2000. – 464 с.
74. Кассирер Э.Техника современных политических мифов / Э. Кассирер // Феномен человека : Антология. – М. : Высш. шк., 1993. – С. 108–123.
75. Кормич Л. І. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України / Л. І. Кормич, Д. С. Шелест. – К. : АВРІО, 2004. – 262 с.
76. Котляревский С. А. Власть и право : Проблема правового государстваЭлектронный ресурс / Котляревский С. А. – М., 1915. – Режим доступа: http://www.bibliard.ru/vcd-680-5-46/goodsinfo.html.
77. Кукушкина Е.И. Русская социология ХIХ – начала XX века / Е. И. Кукушкина. – М. : Изд-во МГУ, 1993. – 183 с.
78. Кукушкина Е.И. Русская социология и западная наука (XIX – начало XX вв.) /Е. И. Кукушкина // СоцИс. – 2006. – № 3.– С. 113–119.
79. Кулик А. Партийная демократия : политические партии в формировании открытого общества на Западе и в России / А. Кулик. –М. : Магистр, 1997. – 48 с.
80. Кухта Б. Політичні еліти і лідери / Б. Кухта, Н. Теплоухова. – 2-е вид., перероб. і доп. – Львів : Кальварія, 1997. – 224 с.
81. Кучер В. В. Политические партии в России в начале ХХ века. Краткий очерк истории.Программные документы / В. В. Кучер. – Новосибирск : 1993. – 183 с.
82. Лаут Х. И.Гражданское общество и трансформация / Х. И. Лаут, В. Меркель // Повороты истории. Постсоциалистическая трансформация глазами немецких исследователей : в 2 т. – Т. 1 : Постсоциалистические трансформации : теоретические подходы / Ред.-сост. П. Штыков, С. Шваниц; науч. ред. В. Гельман; пер. с нем. Е. Белокурова, М.Ноженко, Н. Яргомская, П. Штыков. – СПб.; М.; Берлин : Европейский ун-т в Санкт-Петербурге , 2003. – С. 364–400.
83. Левина М. От революционаризма к правовому радикализму. Эволюция взглядов Р. Михельса. Научно-аналитический обзор / М. Левина. –М. : ИНИОН АН СССР, 1983. − 82 с.
84. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах. Сравнительное исследование / А. Лейпхарт. – М. : Аспект-пресс, 1997. – 287 с.
85. Ленін В. І. Держава і революція / В. І. Ленін // Повне зібр. тв. Пер. з п’ятого рос. вид. – М. : Вид-во політ. літ., 1974. − Т. 33. – С. 10−119.
86. Ленін В. І.Досвід класифікації російських політичних партій / В. І. Ленін // Повне зібр. тв. Пер. з п’ятого рос. вид. – М. : Вид-во політ. літ., 1974. − Т. 14. – С. 23−28.
87. Ленін В.І. Повне зібрання творів. Пер. з п’ятого рос. вид. – М. : Вид-во політ. літ., 1974. – Т. 37.
88. Ленін В. І. Що робити? Наболілі питання нашого руху/ В. І. Ленін //Повне зібр. тв. Пер. з п’ятого рос. вид. – М. : Вид-во політ. літ., 1974. − Т. 6. – С. 10−204.
89. Локк Дж. Два трактата о правлении Текст / Дж. Локк // Сочинения : в 3 т. ; пер. с англ. и лат.; ред. и сост., авт. примеч. А. Л. Субботин. – М. : Мысль, 1988. – Т. 3. – С. 135–406.
90. Макиавелли Н. История Флоренции / Н. Макиавелли. – Л. : Наука, 1973. – 440 с.
91. Малинкин А. Н. Теория политической элиты Р. Михельса / А. Н. Малинкин //Социологический журнал. – 1994. – № 3. – С. 80−88.
92. Малкіна Г. М. Інститути політичної відповідальності в громадянському суспільстві / Г. М. Малкіна//Вісн. Київ.нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – 2008. –№ 91–93. – С. 70–73.
93. Малкіна Г. М. Інститути політичної відповідальності в системі взаємовідносин громадянського суспільства та держави/ Г. М. Малкіна // Політологічний вісн. Зб. наук. пр. – К. – 2008. – Вип. 38. – С. 205–217.
94. Маркс К., Энгельс Ф. Манифест коммунистической партии / Маркс К., Энгельс Ф. // Сочинения. – 2-е изд. – Т. 4. –М. : Гос. изд-во политической лит., 1955. – С. 419–459.
95. Марченко М. Н.Буржуазные политические партии : социально-философский анализ / М. Н. Марченко, М. Х. Фарукшин. – М. : Высш. шк., 1987. – 135 с.
96. Матвеев В.Ф. Πраво публичных собраний. Очерк развития и современной постановки права публичных собраний во Франции, Германии и Англии / В. Ф. Матвеев. – СПб. По изданию 1909 г. // Редактирование Allpravo.Ru. – 2004.
97. Медушевский А. Н. Демократия и авторитаризм : российский конституционализм в сравнительной перспективе / А. Н. Медушевский. – М. : РОССПЭН, 1998. – 654 с.
98. Медушевский А. Н. Демократия и тирания в новое и новейшее время / А. Н. Медушевский // Вопр. философии. – 1993. – № 10. – С. 3−24.
99. Медушевский А. Н. История русской социологии / А. Н. Медушевский. – М. : Высш. шк., 1993. – 317 с.
100. Медушевский А. Н. М. Я. Острогорский и политологическая социология в XX веке / А. Н. Медушевский // СоцИс. – 1992. – № 8. − С. 113−124 (Ч. І); 1993. − № 1. − С. 98−107 (Ч. ІІ); 1993. – № 4. – С.
101. Медушевский А. Н. Проблемы современной демократии. Вст. ст./ А.Н. Медушевский // Острогорский М. Я. Демократия и политические партии. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1997. – С. 5−42.
102. Медушевский А. Н. Социология права / А. Н. Медушевский. − М. : ТЕИС, 2006. − 616 с.
103. Медушевский А. Н. Утверждение абсолютизма в России. Сравнительное историческое исследование / А. Н. Медушевский. − М. : Текст, 1994. − 320 с.
104. Медушевский А. Н. Французская революция и политическая философия русского конституционализма / А. Н. Медушевский // Вопр. философии. − 1989. − № 10. − С. 8−19.
105. Миллс Р. Властвующая элита / Р. Миллс. − М. : Иностранная литература, 1958. – 520 с.
106. Милль Д. С. Утилитаризм о свободе [Электронный ресурс] / Д. С. Милль. – СПб., 1882, 163 с. − Режим доступа: http://www.politlogia.narod.ru/m/Mill.html.
107. Милюков П. Н. Очерки по истории русской культуры : В 3 т. / П. Н. Милюков. − М. : Культура, 1993−1995.
108. Мир политической мысли : хрестоматия по партологии. Кн. 1. Основоположники партологии / Под ред. Б. А. Исаева, А. К. Голикова, В. Е. Юстузова. – Спб. : БГТУ, 2002.
109. Митрохина Т. Н. Политические партии современной России в свете концепции формирования кокуса М. Острогорского / Т. Н. Митрохина // Полис: науч. и культур.-просвет. журн. − 2011. − № 4. − С. 96–99.
110. Михельс Р.Необходимость организации (глава из книги „Социология политической партии в условиях демократии”) / Р. Михельс // Диалог. – 1990. – № 3.
111. Михельс Р. Социология политических партий в условиях демократии / Р. Михельс // Диалог. − 1990. − №5, 9.
112. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии / Р. Михельс // Политология : хрестоматия / Сост. проф. М. А. Василик, доц. М. С. Вершинин. − М. : Гардарики, 2000. − С. 540−550.
113. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии [Электронный ресурс] / Р. Михельс // Антология мировой политической мысли / Ред.-науч. совет : пред. совета Г. Ю. Семигин и др. − Режимдоступа: http://www.gumer.info/bibliotek Buks/Polit/Sem/index.php.
114. Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье ;под ред. М. П. Баскина. – М. :Гос. изд-во Политической Литературы, 1955.
115. Монтескье Ш. Л. О духе законов / Ш. Л. Монтескье // Антология мировой философии : в 4 т. – Т. 2: Европейская философия от эпохи Возрождения по эпоху Просвещения. – М. : Мысль, 1970. − С. 536−545.
116. Мосейкина М. Н. История общественно-политических партий и движений в России [Электронный ресурс] / М. Н. Мосейкина. − Режим доступа:http://www.humanities.edu.ru/db/msg/1222.
117. Моска Г.Правящий класс / Пер. с англ. и примеч. Т. Н. Самсоновой // СоцИс. – 1994. – № 12. – С. 97–117.
118. Московічі С. Стратегії пропаганди і колективного навіювання [Електроннийресурс]/ С. Московічі // Ї. − 2003. − № 3. − Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n30texts/moskovichi.htm.
119. Непериодические издания русских либеральных и консервативных партий начала XX века : Библиогр. указ. / Рос. нац. б-ка. −СПб., 2002. − 416 с.
120. Обушний М. І. Організаційна складова в діяльності політичних партій / М. І. Обушний // Дні науки філософського факультету – 2008. Міжнар. наук. конф. Матеріали доп. та виступів. Ч.ІХ – К. : ВПЦ „Київський університет”, 2008. – С. 109−111.
121. Обушний М. І. Партологія : навчальний посібник/ Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. ; за ред. М.І. Обушного. − К. : Арістей, 2006. – 432 с.
122. Обушний М. І. Прагматизм – ідеологія політичних партій / М. І. Обушний // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософ. ф-ту). Дні науки філософ. ф-ту – 2009. Міжнар. наук. конф. Матеріали доп. та виступів. Ч. ІХ – К. : ВПЦ „Київський університет”, 2009. – С. 96−97.
123. Одинцова А. В. Гражданское общество : прошлое, настоящее, будущее / А. В. Одинцова/ Социально-политические науки. – 1991. − № 12. – С. 40−48.
124. Ольшанский Д. В. Массовые настроения в политике / Д. В. Ольшанский. – М. : Прин-Ди, 1995. – 240 c.
125. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Пер.: С. Л. Воробьев, А. М. Гелескул, Б. В. Дубинин и др. – М. : АСТ, 2001. – 509 с.
126. Осипов И. Д. Парадигмы политологии российского либерализма : М. Я. Острогорский и Б. Н. Чичерин / И. Д. Осипов // Полис : науч. и культур.-просвет. журн. – 2011. – № 4. – С. 86–89.
127. Основы политической науки / Под ред. В. И. Пугачева. − Ч. I. − М. : Знание, 1993. − 224 с.
128. Острогорский М. Я. Демократия и политические партии. С предисл. Е. Б. Пашуканиса Электронный ресурс / Моисей Яковлевич Острогорский. – Т. 1. Англия. Пер. с франц. A. M. Горовиц. – М. : Изд-во Комакадемии, 1927. – 281 с. – Режим доступа: http://www.lawlibrary.ru/izdanie16489.html.
129. Острогорский М. Я. Демократия и политические партии Электронный ресурс / Моисей Яковлевич Острогорский. – Т. 2. Соединенные Штаты Америки. Пер. А. М. Демьяновой. – М., 1930. – 376 с. – Режим доступа : http://www.lawlibrary.ru/izdanie16490.html.
130. Острогорский М. Я. Демократия и политические партии / М. Я. Острогорский. – М. : РОССПЭН, 1997. – 640 с.
131. Острогорский М. Я. Демократия и политические партииЭлектронный ресурс / М. Я. Острогорский. – Режим доступа ://http://www.genderland.ru/index.php.
132. Острогорский М. Я. Демократия и политические партии / М. Я. Острогорский // Политология : хрестоматия / Сост. проф. М. А. Василик, доц. М. С. Вершинин. –М. : Гардарики, 2000. – С. 540–550.
133. Острогорский М. Я. История России. Репринт.изд. /М. Я. Острогорский . – М. : Рос. духов. центр ; Екатеринбург : Урал. культ. центр „Рус. энцикл.”, 1992 . – 112 с. : ил.
134. Острогорский М. Конституционная эволюция Англии в течение последнего полувекаЭлектронный ресурс / М. Острогорский. – Петроград, 1916. – Режим доступа:
135. [http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=1374219].
136. Острогорский М. Я. Манифест 17 октября и Учредительное собрание / М. Я. Острогорский // Наша жизнь. – 1905. – 15 нояб.
137. Острогорский М. Я. Наказ Государственной думы // Дума. – 1906. – 3 (16) мая.
138. Острогорский М. Я. Учебник русской истории. Элементарный курс / М. Я. Острогорский. – М. : Капитал и культура, 1995. – 192 с.
139. Острогорский М. Я. Хронология всеобщей и русской истории [Текст] / М. Я. Острогорский. – М. : Малая Медведица, 1995. – 56 с.
140. Панарин А. С. Философия политики / А. С. Панарин. – М. : Новая школа, 1996. – 424 с.
141. Парето В. Компендиум по общей социологии / В. Парето //Антология мировой политической мысли : В 5 т. –Т. II.; под ред. Т. А. Алексеевой. – М. : Мысль, 1997. – 830 с.
142. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры / А. Д. Пахарев. – К. : Знання України, 2001. – 270 с.
143. Пахарев А. Д. Хамелеономания властных элит в условиях переходных политических систем / А. Д. Пахарев // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К.; Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – С. 235–244.
144. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий. – СПб. : Изд-во „Лань”, 2000. – 608 с.
145. Политическая теория и политическая практика. Словарь-справочник /Под ред. А. А. Миголатьева. – М. : Интер-пракс,1994. – 406 с.
146. Политические партии : история, теория, практика : Сб. науч. тр. / Отв. ред. А. И. Ковлер. – Вып. 1. – М. : Луч, 1993. – 199 с.
147. Політична енциклопедія / Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст.голови) та ін. – К. : Парламент. вид-во, 2011. – 808 с.
148. Політичні партії в Україні : Інформ.-довідк. вид. / Центр. виборча коміс. ; [редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін.]. – К., 2001. – 360 с.
149. Политологический словарь / Под ред. В. Халипова. – М. : Высш. шк., 1995. – 191 с.
150. Политология : хрестоматия/ Сост. проф. М. А. Василик, М. С. Вершинин. – М. : Гардарики, 2000. – 843 с.
151. Политология : Энциклопедический словарь / Общ.ред. и сост. Ю. І. Аверьянов. – М. : Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. – 431 с.
152. Політологічний енциклопедичний словник/ Упоряд. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – К. : Ґенеза, 2004. – 706 c.
153. Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К. : Академія, 1998. – 368 с.
154. Примуш М. Інституційні та партійні системи [Текст] / М. Примуш // Віче. – 2003. – № 4. – С. 28–32.
155. Примуш М. Партійна система у дзеркалі концепції соціально-політичних розмежувань [Текст] / М. Примуш // Політика і час : Україна в міжнародних відносинах. – 2005. – № 9/10. – С. 82–86.
156. Примуш М. Партійне будівництво. Міфологія і генезис [Текст] / М. Примуш // Віче : Теоретичний і громадсько-політичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 34–36.
157. Примуш М. Політичні партії та лібералізм [Текст] / М. В. Примуш// Трибуна : Всеукр. громадсько-політичний і теоретичний журн. Т-ва „Знання” України і Спілки журналістів України. – 2007. – № 9/10. – С. 22–23.
158. Примуш М. Право і утворення політичних партій [Текст] / М. Примуш // Право України. – 2004. – № 4. – С. 22–25.
159. Программные документы политических партий России начала ХХ века. – М. : Луч, 1993. – 106 с.
160. Программы политических партий и организаций России конца 19-20 вв. – Ростов н/Д : Изд-во Рост. ун-та, 1992. – 239 с.
161. Программы политических партий России. Конец XIX –начало XX вв. – М. : РОССПЭН, 1995. – 464 с.
162. Пушкарева Г. В. Партии и партийные системы : концепция М. Дюверже / Г. В. Пушкарева// Социально-политический журнал. – 1993. – № 9–10. – С. 111–119.
163. Раз Дж. Моральні засади свободи / Раз Дж. ; Пер. з англ. В. Василюка та О. Тереха. – К. : Веселка, 2001. – 431 с.
164. Рудич Ф. М.Громадянське суспільство в сучасній Україні : специфіка становлення, тенденції розвитку / Рудич Ф. М., Балабан Р. В., Ганжуров Ю. С. – К. : Парламентське видавництво, 2006. –412 с.
165. Русская историческая политология. Курс лекций. Учебное пособие/ Отв. ред. С. А. Кислицын. – Ростов н/Д : Феникс, 1998. – 541 с.
166. Русскаясоциально-политическая мысль Х – начала ХХ веков. Антология / Под общ. ред. Е. Н. Мощелкова. Том III. Политическая мысль конца 20-х – начала 70-х гг. ХІХ в. – М. :Изд-во „Социально-политическая МЫСЛЬ”, 2006.
167. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре или Начала политического права Текст / Ж.-Ж.Руссо. – М. : Труд и воля, 1996. – 206 с.
168. Саврасов А. Ф. Наказ Государственной Думы (1906–1917 гг.) : история создания и применения : автореф. дис. на соиск. ученой степ. канд. ист. наук : спец. 07.00.02 „Отечественная история” / А. Ф. Саврасов. – Воронеж, 2010. – 23 с.
169. Сартори Дж. Вертикальная демократия / Дж. Сартори // Полис. – 1993. – № 2. – С. 80–89.
170. Сартори Дж. Пересматривая теорию демократии / Дж. Сартори //Антология мировой политической мысли. – М., 1997. – Т. 2. – С. 813–729.
171. Селентьева Д. О. Эволюция социально-философских представлений впартологии : автореф.дис. на соиск. ученой степ. канд. филос. наук : спец. 09.00.11 „Социальная философия” / Д. О. Селентьева. –СПб,2003. – 20 с.
172. Cиражудинова С. В. Демократия и концепция женского равноправия М. Острогорского [Текст] : к изучению дисциплины / С. В. Сиражудинова // Полис. – 2011. –№ 4. – С. 101–103. – Библиогр. в конце ст.: 1 назв.
173. СкакунО. Ф. К истории возникновения науки истории политических учений в России / О. Ф. Скакун // Политические и правовые учения : проблемы исследования и преподавания. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР,1978. – С. 103–110.
174. Сморгунов Л. В. Политические науки в Санкт-Петербургском университете в студенческие годы М. Острогорского / Л. В. Сморгунов // Полис: науч. и культур.-просвет. журн. – 2011. – № 4.– С. 83–86.
175. Сорокин П. А. Нормативная ли наука этика и может ли она ею быть? Общедоступный учебник социологии. Статьи разных лет / П. А. Сорокин. – М. : Наука, 1994. – С. 229–247.
176. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / П. А. Сорокин / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Союмонов ; пер. с англ. С. А. Сидоренко. – М. : Политиздат, 1992. –543 с.
177. Социологическая мысль в России : Немарксистская социология последней трети XIX –нач. XX в. / [И. А. Голосенко, В. М. Зверев, И. Г. Лиоренцевич и др.]; Под ред. Б. А. Чагина. –Л. : Наука. Ленингр. отд-ние, 1978. – 416 с.
178. Социология. Основы общей теории : Учебное пособие / Под ред.Г. Осипова. – М. : Высш. шк.,1993.
179. Социология в России XIX – начала XX веков. История социологии. Социологическое образование: Тексты / Под ред. В. И. Добренькова. – Вып. 1–2. – М., 1997.
180. Стеклов А. Политические партии (их организация: состав, сила и деятельность) / А. Стеклов. – СПб. : Молот, 1905. – 103 с.
181. Степанова Е. М. Я. Острогорский как исследователь партий и партийных системЭлектронный ресурс/ Е. Степанова. – Режим доступа: http://polit.mezhdunarodnik.ru/art.php.
182. Таагепера Р.Описание избирательных систем/ Р. Таагепера, М. С. Шугарт // Полис. – 1997. – № 3. – С. 114–136.
183. ТаскаевВ. П. Политические партии и гражданское общество : социоисторический аспект / В. П. Таскаев // Современный этап реформирования российской системы государственной власти и местного самоуправления. Международная конф. 24–25 ноября 2006 г. Секции 4, 5 / УрАГС; ГУ-ВШЭ; Ун-т Лондон-Метрополитен; Колледж Европы. – Екатеринбург, 2006. – С. 147–150.
184. ТаскаевВ. П. Природа политической партии в социологии М. Вебера / В. П. Таскаев //Социология власти : Вестник Социологического центра РАГС. – М. : Изд-во Рос. акад. гос. службы, 2007. – № 4. – С. 144–149.
185. Ткач О. І. Політологія. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. І. Ткач. – К. : [ВМУРоЛ], 2003. – 254 с.
186. ТоквильАлексис де. Демократия в Америке Текст / Алексис де Токвиль; пер. с франц.; предисл. Гарольда Дж. Ласки. – М. : Прогресс, 1992. –554 с.
187. Тонких В. А.История политической и правовой мысли России / В. А. Тонких,Ю. Л. Ярецкий ;под ред. В. И. Жукова. – М. : Гуманит. Издат. Центр ВЛАДОС, 1999. – 384 с.
188. Торопова С. Ю. Британский политический опыт в оценке русскихлибераловЭлектронный ресурс / С. Ю. Торопова //Науч. конф. „Россия –Британия”. Тезисы докладов. – Режим доступа:http://www.kreml.ru/ru/main/science/conferences/2003/Russia-Britain/thesis/Toropova/.
189. Українська політологія : витоки та еволюція / За ред. Ф. М. Кирилюка. – К. : Ватра, 1995. – 328 с.
190. Фарукшин М. Нужна ли народу демократия?/ М. Фарукшин // С