Опозиційний уряд як складова парламентської демократії : Оппозиционное правительство как составляющая парламентской демократии



  • Название:
  • Опозиційний уряд як складова парламентської демократії
  • Альтернативное название:
  • Оппозиционное правительство как составляющая парламентской демократии
  • Кол-во страниц:
  • 191
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Київський національний університет
    імені Тараса Шевченка


    На правах рукопису


    Негуляєва Ганна Олександрівна


    ОПОЗИЦІЙНИЙ УРЯД ЯК СКЛАДОВА ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ

    УДК 328.123

    Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук


    Науковий керівник
    Федорченко Володимир Миколайович,
    кандидат політичних наук, доцент


    Київ-2012







    ЗМІСТ

    ВСТУП………………………………………………………………………… 3
    РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження політичної опозиції як форми здійснення державної влади…………………………………………………...9
    РОЗДІЛ 2. Інституціональні особливості функціонування опозиційного уряду в зарубіжних країнах………………………………………………….60
    РОЗДІЛ 3. Проблеми інституціоналізації опозиційного уряду як форми парламентської опозиції в України……..………………………………….113
    ВИСНОВКИ………………………………………………………………….164
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………169








    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. Сьогодні Україна продовжує шлях до формування демократичних інституцій та демократичної системи в цілому. Невід’ємним елементом даного процесу є формування нових засад суспільної та політичної взаємодії, в тому числі у полі відносин влади та опозиції. Конструктивність цих відносин напряму залежить від рівня визначеності статусу кожної зі сторін.
    Політична опозиція є необхідним елементом політичної системи, що сприяє її ефективному функціонуванню. Протиставлення своєї позиції позиції більшості, пропозиція альтернативних ідей та методів щодо проведення того чи іншого політичного курсу стало нормою, а наявність законної політичної опозиції належить до фундаментальних компонентів будь-якої ліберальної демократії.
    В умовах становлення демократичних принципів в Україні аналіз можливостей та механізмів співпраці влади та опозиції набуває особливої актуальності. Оскільки опозиція не має чітко визначених правових рамок, або не готова грати за існуючими правилами, сучасний український політикум дедалі частіше звертається до проблеми та можливостей створення опозиційного уряду в Україні, який став би ключовим елементом опозиційної політики. Адже в країнах із розвинутими демократичними традиціями він є основним засобом для забезпечення співпраці між урядом і опозицією та створюється, зазвичай, провідною опозиційною фракцією або коаліцією опозиційних сил. Основною його функцією є контроль і моніторинг діяльності уряду, розробка альтернативних стратегій розвитку та моделей управління.
    Потреба у розробці наукової основи функціонування опозиційних сил та, зокрема, опозиційного уряду є ключовим завданням з огляду на підвищення ефективності діяльності парламенту, необхідність структурування та раціоналізація його роботи та підвищення компетентності суб’єктів. На даний момент відсутні ґрунтовні комплексні дослідження з даної проблематики. Аналіз різних моделей діяльності опозиційного уряду, виокремлення переваг та недоліків, враховуючи особливості політичної системи, дозволить системно висвітлити дану проблематику та дасть змогу обґрунтувати найбільш дієві механізми опозиційної діяльності в цілому.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане в межах науково-дослідної теми філософського факультету 06БФ041-01 “Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання”.
    Об’єктом дослідження є політична опозиція як суб’єкт політичної діяльності.
    Предметом дослідження є опозиційний уряд як консультативно-дорадчий орган опозиції.
    Мета і задачі дисертаційного дослідження. Метою роботи є з’ясування особливостей функціонування опозиційного уряду як консультативно-дорадчого органу опозиції в умовах сучасної парламентської демократії.
    Досягнення поставленої мети обумовило вирішення таких задач:
    - розкрити теоретичні засади дослідження політичної опозиції як форми здійснення державної влади, з’ясувати сутність політичної та парламентської опозиції, визначити зміст поняття «опозиційний уряд», виявити його основні функції та типи, встановити критерії класифікації;
    - проаналізувати інституціональні особливості функціонування опозиційного уряду у Великобританії, виявити особливості формування та функціонування тіньових кабінетів в країнах вестмінстерської системи, дослідити особливості діяльності опозиційних урядів в країнах з іншими політичними системами, проаналізувати чинники їх формування;
    - розкрити особливості формування українських опозиційних урядів, порівняти вітчизняну політичну практику з досвідом західноєвропейських країн;
    - виявити основні проблеми інституціоналізації опозиційного уряду в Україні;
    - проаналізувати перспективи та шляхи розвитку опозиційного уряду в Україні.
    Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань у дисертаційному дослідженні були використані такі методи: системний – для дослідження опозиційного уряду у сукупності відносин та зв'язків, визначити його місце в парламентському процесі; історичний – для дослідження процесу розвитку опозиційних урядів у західних країнах та Україні, виокремлення основних умов його появи; порівняльний - для співставлення особливостей та визначення спільних рис у процесі формування та функціонування опозиційних урядів у різних політичних системах; описовий – для аналізу існуючих теоретичних підходів до визначення політичної опозиції та опозиційного уряду; структурно-функціональний – для аналізу опозиційного уряду як структурного елемента парламентського процесу.
    Наукова новизна одержаних результатів. На основі поєднання політологічного та конституційно-правового підходів вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний порівняльний аналіз формування та функціонування опозиційних урядів як суттєвої складової сучасної політичної опозиції, що в межах дослідження дало можливість отримати наступні наукові результати, які характеризуються новизною та є логічним вирішенням поставлених задач:
    - уточнено зміст поняття «опозиційний уряд», яким позначається консультативно-дорадчий орган, створений парламентською опозицією на противагу офіційному уряду для формування довго- та короткотермінової політики партії в Парламенті та є інструментом парламентського моніторингу, контролю дій виконавчої влади, продукує альтернативні політичні ідеї та рішення;
    - на основі аналізу зарубіжного досвіду формування та функціонування опозиційного уряду вперше у вітчизняній науці розроблено класифікацію даного органу за типом політичної системи, в якій він формується. З огляду на це виділено: класичні британські опозиційні кабінети, яким притаманна чітка організаційна структура, функціональне навантаження, місце в політичній системі тощо; опозиційні уряди інших країн вестмінстерської системи з чіткою структурою та набором функцій, однак роль та рівень впливу даного утворення на прийняття урядових рішень є значно нижчою, ніж у Великобританії; опозиційні уряди в країнах з іншими політичними системами із низьким організаційним рівнем, відсутністю чіткої структури та функціонального навантаження, опозиційний кабінет є тут радше іміджевим органом, який практично не впливає на парламентський процес;
    - виявлено нові аспекти у розумінні чинників ефективності та стабільності діяльності опозиційного уряду. Встановлено, що безпосередній вплив на це справляють наступні чинники: існуюча політична та партійна системи, тип та рівень політичної культури. Доведено, що саме двопартійна система у поєднанні з рівнем політичної культури, що наближається до активістського типу, сприяє швидкому формуванню та інституціоналізації даної опозиційної структури;
    - дістала подальшого обґрунтування теза про те, що в процесі взаємодії владних та опозиційних сил у пострадянській Україні функціонування опозиційного уряду сприяє структуризації та інституалізації парламентської опозиції. Виявлено основні чинники, що заважають формуванню та ефективному функціонуванню даного органу в Україні: відсутність законодавчого регулювання опозиційної діяльності, низький рівень та перехідний тип політичної культури при нестабільній політичній системі, недостатній кадровий потенціал опозиційних політичних сил та боротьба між суб’єктами опозиційної діяльності;
    - вперше визначені основні принципи формування опозиційного уряду, порушення яких в Україні унеможливлює створення та ефективне функціонування зазначеної опозиційної структури, а саме: принцип включеності (формування та функціонування опозиційного уряду не можливе поза стінами парламенту), принцип лояльності (погодження з принциповими аспектами розвитку держави та повазі до опонентів, конструктивність опозиції), принцип посилення парламентаризму (запровадження парламентської чи парламентсько-президентської форми правління, відсутність загрози кризи парламентаризму, посилення впливу законодавчого органу на політичний процес), принцип відкритого типу формування політичної еліти (кадрове забезпечення професійного контролю ключових сфер державної політики);
    - обґрунтоване авторське бачення трьох можливих шляхів формування опозиційного уряду в Україні: формування однією політичною силою, формування коаліцією партій, формування декількох опозиційних урядів різними політичними силами. Встановлено, що найоптимальнішим та найстабільнішим є формування даного органу однією політичною силою. Практика формування опозиційних урядів та спроби закріплення основ його діяльності на законодавчому рівні свідчить про початок процесу його інституціоналізації. З’ясовано, що законодавче закріплення діяльності опозиції буде сприяти стабілізація парламентського процесу та підвищенню рівня опозиційної діяльності. Законодавче ж закріплення опозиційного уряду наразі не є обов’язковим, адже рівень парламентської активності та вплив даного органу на парламентський процес залежить виключно від внутрішньопартійної організації.
    Практичне значення отриманих результатів дослідження. Отримані результати дослідження можуть бути використані для подальшого аналізу процесу інституціоналізації опозиції в Україні та становленню її організаційних елементів. Правовий аналіз та пропозиції можуть бути використані для законодавчого врегулювання статусу опозиційних сил, в тому числі через адекватне визначення місця і ролі опозиційного кабінету. Матеріал дисертаційного дослідження може бути використаний при розробці загальних і спеціальних курсів з політології, державного управління, він також може сприяти подальшому дослідженню окресленої тематики. Висновки та рекомендації можуть також використовуватись у поточній практичній роботі працівників органів влади, політичних партій, громадських організацій тощо.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися в рамках Міжнародних наукових конференцій «Дні науки філософського факультету – 2008» (Київ, 16-17 квітня 2008 р.), «Дні науки філософського факультету – 2010» (Київ, 21-22 квітня 2010 р.), «Дні науки філософського факультету - 2011” (Київ, 20-21 квітня 2011 року).
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в трьох статтях у періодичних фахових виданнях, визначених переліком ВАК України, і трьох тезах – у матеріалах наукових конференцій.
    Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 191 стор., з них 168 стор. авторського тексту. Список використаних джерел нараховує 245 найменуваннь на 23 стор.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Тестом на зрілість політичної системи та її суб’єктів є здатність правлячої та опозиційної еліти до конструктивних взаємовідносин. Це проявляється, з одного боку, готовністю влади сприяти створенню демократичних правових засад для повноцінної інституалізації опозиції, а з іншого, готовність опозиції якісно виконувати свої ключові функції – ефективно контролювати та критикувати владу, формувати альтернативні програми розвитку країни. Для реалізації даний цілей опозиційні сили західних країн створюють опозиційні уряди, ключовим завданням діяльності яких є акумуляція та організація парламентської опозиційної діяльності. У дисертаційному дослідженні теоретично узагальнено і систематизовано політико-правові та соціо-культурні критерії формування та функціонування сучасних опозиційних урядів, що стало можливим через ґрунтовний комплексний аналіз діяльності даного інституту в західних країнах та Україні. Основні наукові результати дисертації, які характеризуються новизною, розкривають логіку, базову концепцію дослідження містяться в наступних положеннях:
    1. Для реалізації ключових цілей своєї діяльності опозиційні сили створюють в парламенті опозиційні кабінети, існування яких сприяє підвищенню якості діяльності на парламентській арені. Сьогодні концепція опозиційного урядування залишається малодослідженою, особливо в Україні, де даний інститут лише починає формуватися. У вітчизняній та зарубіжній політичній науці існує чимало підходів до розуміння сутності опозиційного уряду. На основі аналізу наявних досліджень з цієї проблематики, було визначено, що опозиційний уряд є консультативно-дорадчим органом, створеним парламентською опозицією на противагу офіційному уряду для формування довго та короткотермінової політики партії у Парламенті, виступає інструментом парламентського моніторингу та контролю дій виконавчої влади та продукує альтернативні ідеї та рішення. Головною особливістю та відмінною рисою даного інституту від інших керівних структур є той факт, що, по-перше, опозиційний уряд створюється виключно опозиційною фракцією у парламенті для організації поточної законодавчої роботи, та, по-друге, формується через спеціалізацію опозиційних депутатів та призначення опозиційних міністрів для критики та опанування міністрам офіційного уряду в певній сфері. Ключовими функціями опозиційних кабінетів є: організація та структурування роботи опозиційної команди, контроль та моніторинг діяльності уряду, розробка альтернативної стратегії розвитку та альтернативних законопроектів, забезпечення право наслідування влади, збереження та підвищення кваліфікації посадовців. Аналіз діяльності опозиційних урядів у різних країнах світу дає змогу систематизувати такі його види: класичні британські опозиційні кабінети, яким притаманна чітка організаційна структура, функціональне навантаження, місце в політичній системі тощо; опозиційні кабінети інших країн вестмінстерської системи з чіткою структурою та набором функцій, однак роль та рівень впливу даного утворення на прийняття урядових рішень є значно нижчою, ніж у Великобританії; опозиційні уряди країнах з іншими політичними системами із низьким організаційним рівнем, відсутністю чіткої структури та функціонального навантаження, опозиційний уряд виступає тут більше іміджевим органом, який практично не впливає на парламентський процес.
    2. Опозиційний уряд у класичному розумінні формується лише у Великобританії, де існування даного органу стало можливим та необхідним в рамках особливої державно-політичної конструкції з розвиненим громадянським суспільством, наявністю конституційних принципів, що гарантують багатопартійність та чергування партій при владі, вільну конкуренцію між партіями в парламенті та поза його межами, парламентарну систему і багатопартійність, як правило, зведеною до фактичної двопартійності. За таких умов даний орган є гарантією альтернативності у розвитку демократичних держав. З перелічених факторів найважливішими є функціонування двопартійної системи (або принаймні двох ключових партій чи блоків, що превалюють в парламентському процесі) та рівень політичної культури. Інші країни вестмінстерської системи, зокрема, Канада та Австралія, також запозичили ідею та концепцію опозиційних урядів, однак привнесли в цю структуру свої особливості, зумовлені розвитком політичної системи цих країн. Зокрема, відмінними є процес формування даного органу, а також його структурний склад. Аналіз діяльності опозиційного уряду в інших демократичних країнах доводить, що окреслені чинники, необхідні для формування опозиційного кабінету, стають дедалі розмитішими. Зокрема, починаючи з середини XX століття все більше країн з докорінно різними політичними системами звертаються до британського досвіду, формуючи керівні органи опозиційних фракцій. Проаналізувавши досвід Італії (де функціонуванню опозиційних урядів заважає велика кількість політичних партії та неструктурованість парламентського процесу), Франції (де місце президента в політичній системі та його можливість виступати опозиційною щодо парламентської більшості силою ставить під питання конструктивну роль опозиційної партії в парламенті) та Ірландії (політична система якої докорінно відрізняється від британської, але зазнала значний її вплив) можна дійти висновку, що окреслені чинники, необхідні для створення опозиційних кабінетів (як то двопартійна система) не є абсолютними. Однак обов’язковою є наявність усталених демократичних традицій і громадянського суспільства, що забезпечує (відносно) рівноправний діалог влади та опозиції.
    3. Україна перебуває на шляху формування конструктивних відносин у полі «влада-опозиція». На відміну від досвіду західних країн, відносини між владою та опозицією в Україні будуються в полі нетерпимості та радикалізму, а політична партія, переходячи в опозицію, фактично стає позасистемною, адже не здатна залишатися в полі конструктивної та цивілізованої критики. Формування та ефективна діяльність опозиційного кабінету за таких умов суттєву ускладнюється. Створення опозиційного уряду як парламентського інституту стало новою формою діяльності української політичної опозиції. Це сприяло формуванню постійного діалогу між офіційним Урядом та парламентською більшістю, з одного боку, та опозицією і опозиційним урядом, з іншого. Однак говорити про формування даного органу в класичному (західному) варіанті поки що зарано. Вітчизняні опозиційні сили помилково намагаються вивести інститут за рамки парламенту та перетворити його на керівну структуру опозиційної партії взагалі. Даний підхід нівелює концепцію опозиційного урядування. Однак, з іншого боку, аналіз законопроектів щодо опозиційної діяльності доводить наявність в політикумі адекватного розуміння суті концепції та механізмів її використання на вітчизняному ґрунті. З точки зору порядку формування, структури, повноважень тощо пропозиції законопроектів в цілому відповідають загальновизнаній західній практиці. Автори визначають опозиційний уряд як функціонально-консультативний орган опозиції з відповідним набором повноважень в рамках парламентської активності опозиційної фракції, структура органу визначається опозиційної фракцією у встановленому нею порядку, а функціональні обов’язки базуються на тріаді – контроль, критика, альтернатива. Однак прийняття подібного документу зараз неможливе через відсутність актуальних законопроектів, що б в цілому відповідали черговим конституційним змінам.
    4. В Україні продовжується конфронтація у полі «влада-опозиція», що базується на повному неприйнятті позиції опонента, а опозиційна діяльність носить ситуативний характер. Основні проблеми на шляху утвердження концепції опозиційного уряду в Україні лежать в площині як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників: незбалансованість як політичної, так і партійної системи (політична система, яка тяжіє до суперпрезидентської республіки, а законодавчий орган перетворюється на підконтрольний президенту законодавчий придаток до Кабінету Міністрів); слабкість опозиційного лідерства, невизначеність суб’єктів опозиційної діяльності тощо. З іншого боку, малоефективна опозиційна діяльність пов’язана також з рівнем політичної культури та якістю самої еліти, яка прагне завоювати владу будь-якими доступними інструментами, перетворюючи опозиційність на фарс. Сьогодні існує три шляхи розвитку інституту опозиційного уряду: формування тіньового уряду на монопартійній основі найбільшою опозиційної фракцією; формування кількох слабких кабінетів різними опозиційними силами; формування коаліційного опозиційного кабінету. З огляду на забезпечення стабільної роботи даного органу та структуризації парламенту найоптимальнішим є шлях формування опозиційного уряду на монопартійній основі, ефективність якого доведено практикою Партії Регіонів. При цьому ключовими питаннями в цьому руслі є, з одного боку, недостатній кадровий потенціал, який змушує партії формувати блоки та коаліції, з іншого, питання механізмів визначення офіційної опозиції. Однак всі процеси, що сьогодні відбуваються у вітчизняному політичному полі, від практики формування опозиційних урядів до запропонованих положень щодо закріплення існування та функціонування даного інституту на законодавчому рівні, свідчать про початок його інституціоналізації, метою якої є стабілізація політичної системи та парламентського процесу. В такому випадку опозиційні сили потребують законодавчого унормування своєї діяльності, визначення власного місця в поточному політичному полі, що дозволить підвищити рівень опозиційної діяльності та конструктивно опонувати діям та рішенням вищих органів виконавчої влади та проурядової більшості у Верховній Раді. Факт відсутності будь-якого законодавчого визнання опозиції, крім іншого, стримує процес структурування парламенту та підвищує ймовірність серйозних конфліктів. В даному випадку, законодавча регламентація діяльності опозиційного уряду не є обов’язковий фактором, адже, як показує досвід західних країн, формат, організаційна структура, рівень парламентської активності даного органу тощо залежить виключно від внутрішньопартійної організації. Відповідно, низка заходів, які мають на меті правове унормування діяльності парламентської опозиції Україні, лежать в площині зростання політичної культури і необхідного інституційного забезпечення.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Конституція України. – К.: Юридична література, 1996. – 50с.
    2. Про політичні партії в Україні : Закон України від від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №23. - С. 118
    3. Про статус народного депутата України : Закон України від 17 листопада 1992 року// Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 3. – С.17
    4. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г.Алмонд, С. Верба // Полис ( Политические исследования). – 1992. – № 4. – С. 122-134
    5. Андриевский В. Партии и теневое правительство: мировой опыт и молдавские реали. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ava.md/038-partii-i-vibori/03660-partii-i-tenevoe-pravitelstvo-mirovoi--opit-i-moldavskie-realii.html
    6. Арзананян М.Ц. Политика и власть в Западной Европе 19 века. / Под ред. М.Ц. Арзананян. - М., 2000. - 276 с.
    7. Бабкін В. Державна влада і політична опозиція / В. Бабкін // Правова держава. – 1996. - №7. – С. 193-199
    8. Белорус О. Власть и оппозиция на Украине должны закончить войну всех против всех [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://europeforum.info/speech/102137470
    9. Бенюк Н. Чи потрібен Україні Закон «Про опозицію»? [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.cun.org.ua/ukr/content/view/428/1/
    10. Березовский В. "Тени" кабинета министров или "теневые кабинеты" как феномен российской политики / В.Березовский // Обозреватель. - 1993. - № 19(23). – C.23-28
    11. Бірс Д. Дж. Права та обов’язки опозиційних партій в демократичних країнах [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.pdp.org.ua/index.php?id=txt&a=1429
    12. Богомолов Б.А. Власть и оппозиция: некоторые аспекты взаимодействия (опыт США и российская действительность) / Б.А.Богомолов // Вестник Московского университета. - 1998. - серия 12. - №3. – C.28-35
    13. Божко А. Особенности современной украинской оппозиции Центр политического прогнозирования [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.ua-pravda.com/kolonka-redaktora/a.-bozhko-osobennosti-ukrainskoy-oppozitsii.html
    14. Большой англо-русский и русско-английский словарь / Big English-Russian Russian- English Dictionary ; Серия: Библиотека словарей Мюллера. – М., Издательство Эксмо, 2009. - 1008 с.
    15. Бромхед П. Эволюция британской конституции / П.Бромхед - М.: Юрид. лит., 1978. - 336 с.
    16. Булгак П. Оппозиция ради власти [Електронний ресурс] / Українська правда. - 7 грудня 2006 р. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2006/12/7/4409847/
    17. Бурдяк В.І. Сучасні теоретичні та методологічні підходи до трансформаційних змін у постсоціалістич¬них країнах Центрально-Східної Європи / В.І.Бурдяк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права ім В.М. Корецького НАН України, 2004. – С.557-568.
    18. Буренко И.В. История разработки теории оппозиции / И.В.Буренко // Научные труды Московского гуманитарного университета. – 2007. - № 30. - С. 25-45
    19. Бусленко В.В. Роль і місце політичної опозиції в контексті демократизації українського суспільства / В. В. Бусленко // Розвиток демократ та демократична освіта в Україні : доповіді IV міжнар. наук. конф. (Ялта, 28-30 верес. 2006 р.). — Ялта, 2006. — С .78-81
    20. В. Коваль, М. Комар, О. Лукаш, Ю. Тимошенко Проект закону України «Про парламентську опозицію» від 04.12.2006 р. N 1011-д. Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2006_12_04/JE0S30DA.html
    21. Васильев В.А. Власть и оппозиция / В.А.Васильев // Власть. - 1996. - №3. – C. 17-25
    22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [авт.-уклад. Бусел В. Т. ]. - Київ–Ірпінь, 2005. - с. 1728 c.
    23. Вінничук Н.Ю. Політична опозиція як інститут сучасної демократії : автореф. дис... канд. політ. наук : 23.00.02 / Наталя Юріївна Вінничук. - Кив, 2007. — 17 с.
    24. Вуец П. Передел «теневого» Кабмина [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://glavcom.ua/articles/2019.html
    25. Гаврилов Г. Модели политической оппозиции: теоретико-методологический анализ / Г.Гаврилов – Екатеринбург, 2003. – 153с.
    26. Гельман В. Я. Правящий режим и демократическая оппозиция / В. Я. Гельман // Пределы власти. - 1994. - № 2-3
    27. Гельман В.Я. Политическая оппозиция в России: вымирающий вид? / В.Я. Гельман // Полис. Политические исследования : Научный и культурно-просветительский журнал . –2004 . – N4. – С.52-69
    28. Гельман В.Я. Трансформация с России: политический режим и демократическая оппозиция / В.Я.Гельман - М.: Моск.обществ.науч.фонд, 1999. - 240 c.
    29. Гергун А. Проблема інституціоналізації парламентської опозиції: американо-європейський досвід та українські реалії / А.Гергун // Вісник Школи політичної аналітики. – 2003. – Спецвипуск № 2(7). – с. 25-29.
    30. Громыко А.А. Политическая модернизация Великобритании: от Вестминстерской к плюральной модели демократии / А.А. Громыко - М.: ИЕ РАН – Издательство «ОГНИ ТД», 2005 – 160 с.
    31. Гуськов А. Я. Конституционное развитие Австралии, 1788 - 1981 : автореф. дис. … канд. юр. наук / Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. Юридический факультет / А. Я.Гуськов - М.,1982. -16 с.
    32. Гизо Ф. О средствах правления и оппозиции в современной Франции / Ф. Гизо // Классический французский либерализм. - М. : "Российская политическая энциклопедия" ( РОССПЭН), 2000. - 592 с
    33. Гожев К. Теорія еліт і соціально-філософський аналіз конфліктних ситуацій / К.Гожев // Незалежний культурологічний часопис «Ї». - 2006. - № 45. - С. 58-65
    34. Горный М. История местного самоуправления в России / М.Горный – Спб, 1997. – 327 c.
    35. Гуренко С. І., Крючков Г. К Проект закону України «Про політичну опозицію» від 16.07.2002 № 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JD1JR00A.html
    36. Даль Р. А. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція / Р. А. Даль ; пер. з англ. О. Д. Білогорського. — Х.: Каравела, 2002. – 216 с.
    37. Демиденко Г. Про особливості історичної динаміки становлення політичної опозиції в Україні / Г.Демиденко // Політична опозиція : Теорія та історія, світовий досвід та українська практика : матеріали наук.-практ. конф. – К., 1996. - с. 214-219
    38. Джунусов A.M. Оппозиция как фактор развития транзитных обществ ( политологический анализ) : aвтореф.дис. на здобуття наук. ступ. д-ра полит. наук. : спец. 23.00.02 / A.M.Джунусов. - М., 1999 - 25 с.
    39. Діяльність парламентської опозиції: корисний досвід для України [Електронний ресурс] // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. Вісник центру . – 2008. — № 2. — С. 72. - Режим доступу : http://www.icps.com.ua/files/articles/46/78/nl_ukr_20070723_0373.pdf (16.05.09). — Назва з екрану.
    40. Дмитренко М. Особливості сучасної української політичної культури: проблема визначення / М.Дмитренко // Политический менеджмент. – 2005. - № 5. – С.134-138
    41. Дніпров О. Правові основи діяльності політичної опозиції в Україні / О.Дніпров // Політичний календар. Інформаційно-аналітичний огляд. - 2003. - № 5 (63). - С. 7 - 21
    42. Доповідь Президента України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році». - К, 2006. - 548 с..
    43. Дудко И.А. Конституционно-правовой статус британского Парламента: современные реформы : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.02 / И.А.Дудко - М., 2005. - 17 c.
    44. Дюверже М. Политические партии / М.Дюверже – М.: Академический проект, 2000. – 558 с.
    45. Еллинек Г. Право меньшинства / Г.Еллинек ; пер. с нем. И. Д. Новика. — М. : Изд-е Т-ва И. Д. Сытина, 1906. – 47 c.
    46. Жидков Н.А. История государства и права зарубежных стран ; [Под общ. ред. О.А. Жидкова, Н.А. Крашенинниковой]. - М., 1996. – 346 c.
    47. Журавлёв В.В. Власть и оппозиция. Российский политический процесс XX столетия / В.В. Журавлёв— М.: Росспэн, 1995. — 400 с
    48. «Закон об оппозиции защитит Украину от сепаратизма»: політолог [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.regnum.ru/news/polit/773804.html 29.01.2007 (16.05.09). — Назва з екрану.
    49. Зеркин Д. Политический конфликт и оппозиция / Д.Зеркин // Социально–политический журнал. - 1998. - №5. - С.89–108
    50. Змановский Г.Р. Политическая оппозиция в современной России : теоретический анализ : дис. ... канд.. полит. наук : 23.00.02. – Екатеринбург, 2003. - 158 с.
    51. Иванов Р. Мнение: Оппозиции не нужен закон [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.skuns.info/2011/02/mnenie-oppozicii-ne-nuzhen-zakon/
    52. Исаев М. А. Политическая система стран Скандинавии и Финляндии / М. А.Исаев, А. Н.Чеканский, В. Н. Шишкин – М., 2000. – 273 с
    53. Исмаилов Б. И. Генезис правовой регламентации статуса оппозиции / Б. И.Исмаилов // Журнал российского права. – 2008. - № 6. – С. 15-21.
    54. Иськов О. Политологи поддержали Тимошенко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://korrespondent.net/ukraine/politics/177202-politologi-podderzhali-timoshenko
    55. Історія Партії Регіонів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lubomlregion.org.ua/2009-09-14-07-08-20/2009-09-22-19-41-12
    56. Каменский Е. Оппозиция в Западной Европе / Е.Каменский - Лондон, 1987. – 145 c.
    57. Карбивничий В. Позиционная игра оппозиции [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.companion.ua/Articles/Content?Id=10441
    58. Карпов О., Ващук К., Гавриш С. Проект закону України «Про парламентську більшість і парламентську опозицію у Верховній Раді України» від 03.02.2003 № 2214-1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JD1PI01A.html
    59. Кафарський В. І. Політичні партії і опозиція: проблеми правового регулювання / В.І. Кафарський // Держава і право [Текст] : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С .664-671
    60. Коваль В., Комаров М., Тимошенко Ю. Проект закону України «Про парламентську опозицію» від 12.01.2007 р. № 2885 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2007_01_12/JE28500A.html
    61. Кожухов А. Политический противовес: создание института политической оппозиции в Украине / А.Кожухов // Юридическая практика. – 2002 - №13. – С. 13 – 17
    62. Колодій А. Політичний спектр посткомуністичних держав і проблема формування лояльної опозиції / А.Колодій // Політична опозиція : Теорія та історія, світовий досвід та українська практика : матеріали наук.-практ. конф. – К., 1996. - с. 142-148
    63. Конончук С. Парламентська опозиція в Україні: модель та провадження: Дослідження проблеми / С. Конончук, О. Ярош. - К. : Український незалежний центр політичних досліджень, 2006. - 64 с.
    64. Конончук С. Уряд і "тіньовий кабінет": як можлива вестмінстерська модель у політичному полі України? / С. Конончук, О. Ярош. – К. : Український незалежний центр політичних досліджень, 2007. – 44 с.
    65. Конончук С., Ярош О. Сто днів "тіньового уряду" Януковича. Уроки для опозиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2008/04/9/3413134/
    66. Коэн Д.Л. Гражданское общество и политическая теория / Д.Л.Коэн, Э.Арато : пер. с англ. И. И. Мюрберг. — М.: Издательство «Весь мир», 2003. — 784с.
    67. Кречмер Г. Фракції. Партії в парламенті / Г.Кречмер - К. : Видавництво «Заповіт», 1999. – 300с.
    68. Крылова Н.С. Британский парламентаризм / Н.С. Крылова // Очерки парламентского права (зарубежный опыт) – М.: б.в.д., 1993. – с. 18-26
    69. Кудіна Л. Помаранчева революція:внутрішній та зовнішній аспекти / Л.Кудіна - Київ : Молодіжна альтернатива, 2005. - 80 с.
    70. Кукуруз О.В. Політична опозиція в Україні та Республіці Польща в умовах демократичної трансформації: порівняльний аналіз : автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Кукуруз Оксана Володимирівна ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2008. - 20 с.
    71. Лагутов Ю. Особливості створення та функціонування «опозиційного уряду» в умовах парламентсько-президентсьвої моделі державного устрою [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sd.net.ua/2009/09/09/opozicjjnijj_urjad_v_suchasnikh_umovakh.html
    72. Лидер официальной оппозиции (Канада) Вікіпедія: Вільна Енциклопедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Глава_официальной_оппозиции_(Канада)
    73. Лоу С. Государственный строй Англии / С.Лоу ; пер. с англ. В. И. Браудо под ред. Б. Э. Нольде с предисл. М. М. Ковалевского - СПб.: Тип. Т-ва «Обществ, польза», 1908. - 269 с.
    74. Лоуэлл А. Правительство и политические партии в государствах Западной Европы / А.Лоуэлл – М., 1905. – 376 c.
    75. Макаркин А. Дэвид Кэмерон – социальный консерватор. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ej.ru/?a=note&id=10100
    76. Малышев А. Украинское теневое правительство - сборище лузеров и неудачников [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kiev.vlasty.net/index.php?Screen=news&id=153283
    77. Маслов О. Оппозиция в России начала ХХI века в высказываниях современников [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.polit.nnov.ru/2006/12/05/opposition/
    78. Маслов Ю. Бютовцы не прочь «покататься в масле» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vsesmi.ru/news/90415/229429/
    79. Мацан К. То ли левый, то ли правый / К.Мацан // Эксперт. – 2008. - №39. – C.7
    80. Мелкумов А.А. Канадский федерализм: теория и практика / А.А.Мелкумов – М.: Экономика, 1998. – 222 с.
    81. Михайлов И. Оппозиция заварила рискованную игру [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oligarh.net/?/news/19303/print/
    82. Михальченко М. Взаємодія політичної влади і опозиції як політологічна проблема / М. Михальченко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 3. – С. 20-33.
    83. Михельс Р.Социология политической партии в условиях демократии / Р.Михельс // Политология: хрестоматія. – М. : Гардарики, 2000. - 843 с.
    84. Негуляєва Г.О. Основні функції тіньового кабінету в країнах вестмінстерської системи/ Г.О.Негуляєва// Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць. – 2010.- Випуск 31. – С. 133-137.
    85. Негуляєва Г.О. Особливості інституціоналізації опозиційного уряду в Україні/ Г.О.Негуляєва// Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць. – 2011.- Випуск 48 (6). – С. 610-616.
    86. Негуляєва Г.О. Особливості функціонування тіньових урядів у деяких західних країнах/ Г.О.Негуляєва// Політичний менеджмент. – 2011.- №2 (47). – С. 176-186.
    87. Нескин П. В Украине создадут "теневой" Кабмин? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mignews.com/news/politic/world/140406_142844_92605.html
    88. Нужно ли оппозиции «теневое правительство»? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://rep-ua.com/ru/31349.html
    89. Опозиція в Україні (аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2002. – №7(31). – 69с
    90. Павленко І. Правовий статус опозиції. Досвід розвинутих демократій і українські перспективи / І.Павленко // Політ.менеджмент. – 2005. – № 5. – С.16-30.
    91. Павленко Р. Опозиція: права і повноваження / Р.Павленко // Людина і політика. – 2002. – №4. – С. 6-9.
    92. Пархоменко Т. Опозиція і опозиційність: сутність і політичний імідж / Т.Пархоменко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. - К., 2002.- №3. – С. 81 – 85
    93. Підлуська І. Статус і права опозиції: порівняльний аналіз : матеріали науково-практичного семінару [«Опозиція: статус, права та зобов’язання. Європейський досвід та українські реалії] / Вісник Школи політичної аналітики. – 2003. –№ 2(7). – с. 16-20.
    94. Піскарьова Н.І. Політична опозиція як інститут демократії та суб'єкт політичного процесу сучасного українського суспільства : дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Н.І. Піскарьова; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. - Одесса, 2008. - 211 c.
    95. Политическая психология / [В.И.Жукова, Л.Г. Лаптева та ін..] ; под ред. А.А.Деркача, – М.: Академический проект, 2003.- 858 с.
    96. Политическая энциклопедия: в 2 т. / Национальный общественно-научный фонд. - М.: Мысль, 1999 - . - Т. 2. – 1999. - 600 с.
    97. Політична історія України: посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. В. І. Танцюри — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 488 с.
    98. Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика: Матеріали наук.- практ. конф. - К., 1996. – 236 с.
    99. Політичні режими сучасності та перехід до демократії / [С. Давимук та ін]. – Львів: Національна Академія наук України, 1999. – 168 с.
    100. Політологічний енциклопедичний словник / [ред.-упоряд. В.П. Горбатенко]. - К.: Генеза, 2004.- 736 с.
    101. Понеділко В. І., Гуренко С. І., Сіренко В. Ф., Крючков Г. К. Проект закону України «Про політичну опозицію» від 06.07.2001 № 7469. . Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/J746900A.html
    102. Поршаков С. Политическая оппозиция в странах запада (Некоторые закономерности и особенности функционирования) / С.Поршаков // МЭ и МО. - 1998. - № 3. – C.36-49
    103. Правденко С. Проект закону України «Про парламентську опозицію» від 20.02.2003 р. N 2214-2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2003_02_20/JD1PI02A.html
    104. «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» // Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_611
    105. Проблеми подальшої інституціоналізації коаліції та опозиції у Верховній Раді України : матеріали круглого столу (м. Київ, 12 червня 2008 року) / за заг. ред. В.П. Крижанівський, Е.Р. Рахімкулов ; Програма сприяння парламенту України ІІ. - К.: "К.І.С.", 2009. - 72 с.
    106. Регламент Верховної Ради України (Регламент Верховної Ради України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) і втрачає чинність (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 листопада 2009 року N 30-рп/2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T080547.html
    107. Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи (№ 1549 (2007) від 19 квітня 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_760
    108. Речицький В. Конституційна реформа як симптом політичної компрометації / В. Речицький // Політична реформа: експертний аналіз – Харків : Фоліо, 2004. – 184 с.
    109. Рожкова И. 10 тезисов о перспективах и проблемах украинской оппозиции. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ava.md/034-kommentarii/03816-10-tezisov-o-perspektivah-i-problemah-ukrainskoi-oppozicii.html
    110. Розенфельд Ю.М. Опозиція в демократичному суспільстві : матеріали наук.-практ. конф. [«Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика»]. - К., 1996. - С.179
    111. Рудич Ф. Взаємодія опозиції і влади в Україні: спроба політологічного аналізу / Ф.Рудич // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – К., 2002. – С. 34 – 43
    112. Русич Й. Парадигма демократії в Україні (політико-правовий аналіз) / Й. Рисіч - Д.: Державна митна служба України, Академія митної служби України, 2001. - 174 с.
    113. Рябов С. Опозиція як джерело альтернативної політики / С. Рябов // Вибори та демократія. – 2005. – № 4. С. 8-16
    114. Савицький К. І. Генезис політичної опозиції: з українського та зарубіжного досвіду : матеріали наук.-практ. конф. [«Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика»]. - К., 1996. - С.196-201.
    115. Саркисянц М. Английские корни немецкого фашизма: от британской к австробаварской «расе господ» / М.Саркисянц; [пер. с нем. М. Некрасова]. — СПб.: Академический проект, 2003 — 400 с.
    116. Силенко В. Тимошенко под. трибунал или Последняя гастроль Актрисы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ua-pravda.com/argumenti-i-fakti/timoshenko-pod-tribunal.html
    117. Сичова В.В. Еволюція інституту політичної опозиції в контексті модернізації системи державного управління України / В.В. Сичова // Актуальні проблеми державного управління. - 2009. - № 2(36). – C.32
    118. Сичова В.В. Роль партій у формуванні політичної культури як чинника саморегуляції громадянського суспільства : наук. зб. [«Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства» ]. – Х.:, 2001.
    119. Скакунов Э.И. Политическая оппозиция в период модернизации в России: (Политическая социология) / Э.И.Скакунов // Социологические исследования. - 1999.- N8. - С.13-19
    120. Совгиря О.В. Правовий статус парламентської опозиції : [навч. посіб.] / О. В.Совгиря – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 246 с.
    121. Советский энциклопедический словар / [ред.-упоряд. М. Марченко]. - Москва. Советская Энциклопедия, 1981. - 1600 с.
    122. Ставицкая С. Что такое оппозиция и как с ней бороться, или Партия регионов как главный конкурент "оранжевой" власти / С.Ставицкая // Газета 2000. - № 6 (10 - 16 февр). - С.5
    123. Статус опозиції: вітчизняний та зарубіжний досвід, рекомендації (інформаційно-аналітичне дослідження) / Лабораторія законодавчих ініціатив. – К., 2006. – 34 c.
    124. Статус опозиції в Україні: зміст та межі правового регулювання : матер. до кругл. столу / Лабораторія законодавчих ініціатив. – К., 2006. – 54 c.
    125. Степиков П. Політична опозиція і суспільний конфлікт : матеріали наук.-практ. конф. [«Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика»]. - К.,1996. – С. 78 – 81
    126. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник В 4-т т. / Б.А.Страшун – Т. 3 - . - М.: БЕК, 1999. - 656 с.
    127. Судакова В. Феномен політичної опозиції в контексті трансформаційної кризи українського суспільства / В.Судакова // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К., 2002. – С. 43-51
    128. Суржко М.О. Сучасні тенденції модернізації виборчої системи України / М.О. Суржко // Грані. – 2009. - №5 (67). – С.124-127
    129. Тимошенко Ю. Проект закону України «Про парламентську опозицію» від 04.09.2006 р. № 1011-1. Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2006_09_04/JE0S301A.html
    130. Тіньовий кабінет Вікіпедія: Вільна Енциклопедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://en.wikipedia.org/wiki/Shadow_Cabinet
    131. Ткаченко Т.В. Опозиція як чинник формування демократичної політичної системи в Україні : автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Т.В.Ткаченко; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2009. — 19 с.
    132. Томенко Н. Томенко: В оппозиционном Кабмине появятся люди без мандата. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://for-ua.com/politics/2010/10/15/113311.html
    133. Туполева Л.Ф. Движение за парламентскую реформу 1832 г. в Англии / Л.Ф.Туполева // Из истории европейского парламентаризма: Великобритания. - М., 1995. - С 123-145
    134. Тэйлор А.Дж. Борьба за господство в Европе 1848-1918 / А.Дж.Тэйлор ; [пер. с англ. Зелениной А.О., Куниной Д.Э.]. - М.: Изд-во Иностранной литературы, 1958. - 644с.
    135. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. - К. : Наук. думка, 2007. - 288 с.
    136. Філенко В. Проект закону України «Про парламентську опозицію» від 11.02.2004 р. N 2214-3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JD1PI03A.html
    137. Француз А. Політична опозиція у демократичній державі (правові аспекти аналізу) / А.Француз // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 5(31). – С. 35–45
    138. Хайланд Дж. Захист політичних прав меншин – один із головних принципів Конституції США / Дж.Хайланд // Національна безпека і оборона. - 2002. - № 7. – С. 68
    139. Хоменко С. Оппозиционная тень Кабмина. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://glavred.info/archive/2006/10/27/134144-9.html
    140. Худенко А. БЮТ в ролі опозиції Україна: події, факти, коментарі / А.Худенко // Інформаційно-аналітичний журнал. – 2010. - № 7. – с.30
    141. Цыганков А. П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика: учеб. пособие / А. П. Цыганков. - М. : Интерпракс, 1995. - 295 с.
    142. Чебаненко О. Концепція змін до законодавчих актів України щодо підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://parlament.org.ua/upload/docs/White%20Book%20-%20fin!!!.pdf
    143. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран / В.Е.Чиркин — М., 1997. - 568с.
    144. Чичерин Б.Н. Различные виды либерализма / Б.Н.Чичерин // Опыт русского либерализма. - М., 1997. - 479с.
    145. Чумак В. Діяльність парламентської опозиції: корисний досвід для України / В.Чумак // Політична реформа очима експертів: значення публічних консультацій – К.: УОЦР,. МЦПД, 2007. - 182 с.
    146. Шаповал М.В. Кабінет / М.В. Шаповал // Юридична енциклопедія. Том 3. – К, 2000. – 790 с.
    147. Шарп Д. От диктатуры к демократии: Стратегия и тактика освобождения / Д.Шарп ; [пер. с англ. Н. Козловской]. - М.: Новое издательство, 2005. — 84 с.
    148. Шекера С. Объединенные социал-демократы будут «культурными» оппозиционерами. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mediaport.ua/news/politicum/22976/
    149. Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів / П.П.Шляхтун - К.: Либідь, 2005. - 568 с.
    150. Шумпетер Й.А. Капитализм, Социализм и Демократия / Й.А.Шумпетер ; [пер. с нем. И. Д. Новика]. — М. : Экономика, 1995. - 540 с.
    151. Юрков Р. «Теневой Кабмин» Тимошенко будет сильно отличаться от «теневого Кабмина» Януковича. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ua-today.com/modules/myarticles/article_storyid_30998.html
    152. Якушик В.М. Деякі теоретичні засади політичко-правового статусу політичної опозиції / В.М.Якушик // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика: Матеріали наук.-практ. конф. - К., 1996. - С.51-58
    153. Abbott K. Pressure groups and the Australian Federal Parliament / K.Abbott – Canberra, 1996. – 109 p.
    154. Alderman R.K. Parliamentary Party Discipline in Opposition: the Parliamentary Labour Party 1951-64 / R.K.Alderman // Parliamentary Affairs. – 1968. - № 21. – P. 124- 136
    155. Barker A. The Member of Parliament and his Information / A. Barker, M. Rush - London: Allen & Unwin, 1970. – 443 p.
    156. Bateman J. In the shadows: the Shadow Cabinet in Australia / J.Bateman // Australian Parliamentary Fellow. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.aph.gov.au/library/pubs/.../Bateman/Bateman_monograph.pdf
    157. Beattie A. English Party Politics (1660-1906) / A.Beattie - London: Weidenfeld and Nicolson, 1970. - 219 p.
    158. Beloff M. The Leader of Opposition / M.Beloff // Parliamentary Affairs. – 1957 - № 8. - pp. 155- 162
    159. Blake R. The conservative party from Peel to Churchill / R.Blake – Forntana, 1971. - 305 p.
    160. Bolingbroke H.J. Lord Bolingbroke: being extracts from the political writings of Henry St. John Viscount Bolingbroke (1897) / H.J.Bolingbroke - New York. : Cornell University Library, 2009. - 158 p.
    161. Boyd J. Opposition in Japan / J.Boyd // Government and Opposition. – 1997. - Volume 32. – P. 631–646
    162. Bożyk S. Opozycja parlamentarna w Sejmie RP, Wydawnictwo Sejmowe / S.Bożyk – Warszawa, 2005. – 185 p.
    163. Brand C.F. The British Labour Party: A Short History / C.F.Brand - Stanford: Stanford University Press, 1964 – 340 p.
    164. Brazier R. Ministers of the Crown / R.Brazier. - Oxford: Clarendon Press, 1997. - 416 p.
    165. Brazier R. The Constitutional Role of the Opposition / R.Brazier // Northern Ireland legal quarterly. – 1989. - № 131. – P 92-104
    166. Broad L.Winston Churchill 1874-1952 / L.Broad - London, Hutchinson, 1952. – 278 p.
    167. Buckle G.E. The Life of Benjamin Disraeli, Earl of Beaconsfield / G.E.Buckle, Monypenny W.F. - London: John Murray, 1929. – 620 p.
    168. Bulwer H.L. The Life of Henry John Temple, Viscount Palmerston / H.L.Bulwer – London, 1968. – 444 p.
    169. Butt R. The Power of Parliament / R.Butt - London: Constable, I969. - 468 p.
    170. Catterall P. Making the Best of a Bad Job: The Role of the Leader of the Opposition in Britain / P.Catterall - Philadelphia, PA, 2006. – 19 p.
    171. Chamberlain A. Politics from Inside: An Epistolary Chronicle, 1906- 1914 / A.Chamberlain - London, Cassell, 1936. - 675 p.
    172. Cotton J. Opposition in Asian Constitutional Systems: Characteristics and Potential for Democratic Consolidation / J.Cotton // Government and Opposition. – 1996. - Volume 31. – P.175–192
    173. Crabb A. Opposition campaigns to cushion its benches / A.Crabb - Sydney Morning Herald, 2008. – 34p.
    174. Crick B. The Reform of Parliament / B.Crick - London, 1964. -274 р
    175. Crisp L.F. Australian national government / L.F. Crisp - Melbourne, 1983. – 302 p.
    176. Crisp L.F. The Parliamentary Government of the Commonwealth of Australia / L.F. Crisp - London: Longmans, Green and Co., 1949. – 344 p.
    177. Dahl R. Goverments and Political Opposition / R.Dahl // Handbook of Political Science: Vol. 3 (Macropolitical Theory) ed. F. I. Greenstein and N. W. Polsby, 3: Addison-Wesley Publishing Company, 1975. – Р. 115 - 174.
    178. Dahl R. Political Opposition in Western Democracies / R.Dahl - New Haven: Yale University Press, 1966. – 484 p.
    179. Dahl R. Power as the Control of Behavior / Dahl R. - Oxford, 1986
    180. Dujardin J. L'expérience ratée de 1966 / J.Dujardin – LeFigaro. – 2007. - 28 juin. - с.8
    181. Dyck R. Canadian Politics: Critical Approaches / R.Dyck - Scarborough, Ontario: Nelson Thomson Learning., 2000. – 672 p.
    182. English J. The Decline of Politics: the Conservatives and the Party System, 1901-1920 / J.English – Toronto: University of Toronto Press, 1993. – 237 p.
    183. Feiling K. The second Tory party, 1714-1832 / K.Feiling – Loondon, 1938. – 427 p.
    184. Foord A.I. His Majesty's opposition 1714-1830 / A.I.Foord - Oxford: Oxford Univ.Press, 1964. – 175 p.
    185. Fraser P. Joseph Chamberlain / P.Fraser - London: Cassell, 1966. – 266 p.
    186. Governo ombra, l'unico nell'89, c'era anche // Napolitano Il popolo della liberta. - 2008. - № 76 (90). - P.5
    187. Hamilton G.F. Parliamentary reminiscences and reflections / G.F.Hamilton – London,
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины