ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ : ИНФОРМАЦИОННАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ УКРАИНЫ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ: ПОЛИТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ І ЗВ`ЯЗКУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНАЯ АКАДЕМІЯ ЗВ`ЯЗКУ
ім. О.С.ПОПОВА

На правах рукопису

ЗАЛЄВСЬКА Ірина Іванівна

УДК 32.001: 004.056 (477)

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

23.00.02 – політичні інститути і процеси

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник –
доктор політичних наук, професор
СИЛЕНКО Алла Олексіївна

Одеса - 2011

З М І С Т

ВСТУП

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ
ОСНОВИ ПОЛІТИКИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

1.1. Сучасні наукові досягнення в дослідженні інформаційної безпеки держави
1.2. Основні теоретико-методологічні підходи до дослідження політичних проблем інформаційної безпеки
1.3. Поняття й зміст інформаційної безпеки
Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2
БЕЗПЕКА В УМОВАХ
ГЛОБАЛЬНОЇ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ: НОВІ ВИКЛИКИ Й
НОВІ МОЖЛИВОСТІ

2.1. Інформаційно-технічні й соціально-політичні загрози для особистості, суспільства, держави
2.2. Інтернет як джерело нових загроз для інформаційної безпеки Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3
ПОЛІТИКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
3.1. Національні інтереси України в сфері забезпечення інформаційної безпеки
3.2. Особливості державної політики в області інформаційної безпеки
3.3. Відкрите суспільство: механізми забезпечення інформаційної безпеки
Висновки до розділу 3

ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обґрунтована тим, що сучасний період життя суспільства характеризується всезростаючою роллю інформаційної сфери, яка являє собою сукупність інформації, інформаційної інфраструктури, суб'єктів, що здійснюють збір, формування, поширення й використання інформації, а також системи регулювання суспільних відносин, що виникають при цьому. Інтенсивне впровадження інформаційних технологій в усі сфери життя й діяльності сучасного суспільства, ріст питомої ваги інформаційної безпеки в забезпеченні цілісності держави привели до того, що інформаційні ресурси почали вважатися таким же багатством країни, як і її корисні копалини, виробничі потужності та інтелектуальний потенціал. Інформаційні інновації, поряд з технічними й управлінськими, не тільки значно розширюють можливості керівництва державою, але й істотно підвищують цінність інформації як стратегічного ресурсу. Однак ефективне використання інформаційних ресурсів в інтересах України, кожного її громадянина було б неможливим без формування в країні комплексної системи інформаційної безпеки. Слід визнати, що наслідки інформаційної революції багато в чому ще не визначені, а це лише підсилює зацікавленість прогнозів, що стосуються актуальних викликів і загроз в сфері безпеки, детермінованих бурхливим розвитком інформаційно-комунікативних технологій.
Одним з найважливіших напрямків вивчення проблем інформаційної безпеки є її політологічний аналіз. Особливість такого роду аналізу полягає, насамперед, у тому, що безпека розглядається в складній системі політичних координат: через визначення стану політичної сфери суспільства, виявлення сутності владних відносин, характеристику видів і способів політичної діяльності, з'ясування змісту й спрямованості зовнішньо- і внутрішньополітичних процесів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках наукової теми «Соціально-політичні й правові аспекти розвитку інформаційного суспільства в Україні» (2009-2014 рр.), яке здійснюється кафедрою політології Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова, одним з виконавців якої є дисертант.
Метою дисертаційного дослідження є політологічний аналіз сучасних проблем інформаційної безпеки України. Для досягнення даної мети були поставлені наступні дослідницькі завдання:
- проаналізувати сучасні наукові досягнення в дослідженні інформаційної безпеки держави;
- розглянути основні теоретико-методологічні підходи до дослідження політичних проблем інформаційної безпеки;
- з’ясувати з погляду політичної науки інтереси особистості, суспільства й держави в інформаційній сфері:
- з'ясувати сутність поняття та зміст інформаційної безпеки;
- визначити інформаційно-технічні й соціально-політичні загрози для особистості, суспільства, держави;
- обґрунтувати, чому Інтернет є джерелом нових загроз для інформаційної безпеки;
- провести дослідження національних інтересів України у сфері забезпечення інформаційної безпеки;
- виявити особливості державної політики у сфері інформаційної безпеки;
- з'ясувати механізми забезпечення інформаційної безпеки у відкритому суспільстві.
Об'єктом дослідження виступає інформаційна безпека як складова національної безпеки держави.
Предметом дослідження є політика інформаційної безпеки України в сучасних умовах, яка поєднує інформаційний компонент безпеки і політику його практичної реалізації в діяльності органів державної влади та управління.
Методи дослідження. Науковий підхід до визначення сутності й змісту інформаційної безпеки припускає комплексний характер дослідження даного явища, системність, а також облік закономірної обумовленості його результатів сформованими політичними відносинами.
В основу дослідження покладені системний і порівняльний підходи, які дозволили комплексно розглянути зазначену проблему в єдності всіх складових значущих характеристик. Зокрема, системний підхід допоміг розглянути інформаційну безпеку як механізм, що перебуває в процесі безперервної взаємодії з навколишнім середовищем. Розгляд інформаційної безпеки з позицій системного підходу дало можливість побачити відмінність наукового розуміння цієї проблеми від повсякденного. У повсякденному житті інформаційна безпека розуміється лише як необхідність боротьби з витоком закритої (таємної) інформації, а також з поширенням неправдивих і ворожих відомостей. Осмислення нових інформаційних загроз, особливо технічного плану, у суспільстві ще не відбулося.
Застосування структурно-функціонального аналізу допомогло розглянути інформаційну безпеку як систему зі складною структурою, кожний елемент якої має певне призначення й виконує специфічні функції, спрямовані на підвищення рівня інформаційної безпеки держави.
Класифікаційний підхід застосовувався при розгляді принципів інформаційної політики держави. У результаті цього останні були поділені на загальні (найбільш важливі і принципові керівні засади державної політики в цілому) та спеціальні (науково обґрунтовані й практично апробовані керівні початки державного впливу на інформаційну сферу, які забезпечують результативність і легітимність інформаційної політики).
При проведенні даного політологічного дослідження використовувалися загальнонаукові методи: аналіз і синтез, дедукція та індукція, метод порівняння, прогнозування, а також методи прикладної політології: аналіз статистичних даних і вивчення документів.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали також матеріали дискусій, науково-практичних конференцій міжнародного й національного масштабів, автореферати та матеріали дисертацій щодо теми дослідження, публіцистичні матеріали, матеріали політологічних, соціологічних та інформаційних сайтів Інтернет. Дослідження ґрунтується на положення й висновки, категоріальний апарат політології, філософії, юриспруденції, соціології і теорії безпеки. Особливу увагу було приділено науковому аналізу відповідних положень українського законодавства, присвячених актуальним проблемам національної та інформаційної безпеки.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дана дисертаційна робота є одним з перших системних досліджень політичного аспекту інформаційної безпеки України в сучасних умовах. У ході проведеного дослідження отримані наукові результати, які відзначаються науковою новизною.
уперше:
запропоновано новий підхід до визначення інформаційної безпеки, суть якого полягає в тому, що інформаційна безпека являє собою соціальне, а не чисто технічне явище, як це вважалося раніше. Тобто, інформаційну безпеку не слід ототожнювати із застосуванням спеціальних технічних засобів і методів для захисту інформації від несанкціонованого доступу, викрадення, знищення й т.д. Доведено, що забезпечення інформаційної безпеки - це не тільки захист інформації, але й організаційні, політичні, правові та інші заходи, спрямовані на забезпечення стійкого, стабільного розвитку суспільства й держави;
визначено, що інформаційна безпека нерозривно пов'язана з політичною безпекою, залежить від її стану і є її прямим наслідком, тому що політичні процеси та система суспільних відносин в інформаційній сфері сучасного суспільства є проекцією на цю сферу системи політичних відносин і процесів у соціальному суспільстві;
виявлені основні політичні фактори забезпечення інформаційної безпеки, характерні для періоду соціальної трансформації в Україні: стан інформаційної політики держави; політична культура суспільства; рівень зрілості інститутів громадського суспільства; політична й громадянська соціалізація особистості; ступінь розвиненості інформаційно-політичних, у тому числі виборчих технологій; політична роль засобів масової інформації. Основним фактором, який визначає характер, спрямованість розвитку і стан захищеності інформаційних інтересів, виступає політика інформаційної безпеки України - самостійний галузевий напрямок реалізації інтересів суспільства, держави та особистості в інформаційній сфері;
визначено, що в порівнянні з іншими сферами діяльності держави щодо реалізації реформ розвитку інформаційної сфери, у тому числі і її захищеність, відстають від інших інститутів сучасного українського суспільства. Це негативно позначається не тільки на інформаційній організації держави, але і на стані інформаційної безпеки країни, суспільства та особистості. Тому одним з найважливіших завдань модернізації української державності щодо визначення змісту й динаміки внутрішньополітичних процесів в українському суспільстві, специфіки самоідентифікації української держави, її місце і роль у світовому співтоваристві, яке трансформується, повинен стати захист інформаційного простору;
аргументовано, що інформатизація, яка формує єдиний світовий інформаційний простір і глобальне мережне суспільство, множить інтелектуальний ресурс, сприяючи стійкому розвитку, досягненню благополуччя й безпеки особистості та суспільства. З іншого боку, інформаційні технології не є абсолютним благом. Вони створюють можливості для контролю над масовою свідомістю і маніпуляції нею у внутрішній політиці, а також ефективні засоби впливу на національні співтовариства з боку найбільш оснащених щодо цього держав, а, отже, і нові загрози національній безпеці;
обґрунтовано зростаючу політичну роль інформації, яка перетворюється в національний політико-стратегічний ресурс та критерій зрілості й розвиненості політичної системи. Це дає підставу вважати інформацію політичним капіталом нації. Показано, що прогресивна заможність і політична вага країни, її можливості ефективно впливати на світові події залежать не тільки від матеріально-силових факторів (наприклад, військової та економічної могутності), але й від можливості використовувати інтелектуальний потенціал інших країн, поширювати та впроваджувати свої духовні цінності, а також гальмувати культурну експансію інших народів, трансформувати їхні культурні цінності;
визначено, що об'єктивно зростаюча глобальність інформаційної сфери приводить до того, що створювана інформаційно-комунікаційна інфраструктура країни й національних інформаційних ресурсів виявляються об'єктами досить уразливими для впливу з боку геополітичних конкурентів, терористичних організацій, кримінальних груп і окремих зловмисників. З урахуванням цього інформаційний розвиток України повинен здійснюватися в межах системної і збалансованої державної інформаційної політики, спрямованої на активну протидію інформаційній агресії;
уточнено:
поняття «інформаційна безпека», що розглядається як стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, які складаються із сукупності збалансованих інтересів особистості, суспільства й держави, від внутрішніх і зовнішніх загроз. Відмінність даного визначення від наявних у науковій літературі полягає в тому, що воно дозволяє включити в сферу інформаційної безпеки не тільки вже наявні об'єкти та напрямки захисту, але й відображає основний принцип забезпечення безпеки - принцип дотримання збалансованих інтересів особистості, суспільства й держави;
роль інформаційної безпеки і її місце в системі національної безпеки країни, які визначаються тим, що державна інформаційна політика тісно взаємодіє з державною політикою забезпечення національної безпеки країни через систему інформаційної безпеки, де остання виступає важливою сполучною ланкою всіх основних компонентів державної політики в єдине ціле;
отримало подальший розвиток:
поняття «політика інформаційної безпеки», зміст якого містить у собі інформаційний компонент безпеки і політику його практичної реалізації в діяльності органів державної влади та управління. Таким чином, інформаційна безпека розглядається як специфічний елемент політичних відносин, процес її забезпечення трактується як один з напрямків державної інформаційної політики.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації не тільки дають основу для подальшого теоретичного дослідження проблем політики інформаційної безпеки, але і можуть бути використані в практичній діяльності органів державної влади, пов'язаної з питаннями забезпечення інформаційної безпеки. Зокрема, висновки дисертації можуть бути корисні при формуванні внутрішньополітичної стратегії України в області інформаційної безпеки. Науково-теоретичні напрацювання та висновки дослідження можуть знайти застосування у вузівському навчальному процесі при читанні курсів з національної безпеки, політології, державного управління.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація написана і обговорена на кафедрі політології Одеської національної академії зв'язку ім. О. С. Попова. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження були апробовані на Міжнародної науково-практичної інтердисциплінарної конференції «Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення, майбутнє» (м. Рівне, 18-19 березня 2011 р.), УШ-ой Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених «Молодь: освіта, наука, духовність» (м. Київ, 13 квітня 2011 р.), Ш-ой Міжнародної науково-практичної конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави (м. Одеса, 21 квітня 2011 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Економічний і соціальний розвиток посткомуністичних держав в умовах глобалізації» (Рівне, 14-15 квітня 2011 р.)
Публікації. Основні результати здійсненого дослідження викладені в 3-х наукових статтях, опублікованих у спеціальних виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями, які були покладені дисертантом у процесі науково-теоретичної розробки вибраної теми. Дослідження складається з вступу, трьох розділів, перший і третій з яких містять по три підрозділи, другий - два підрозділи, висновок та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінок (без списку використаних джерел). Список використаних джерел містить 263 найменувань (28 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВОК

Інформаційна сфера як сукупність інформації, засобів її виробництва, обробки й зберігання, інформаційної інфраструктури, суб'єктів, що здійснюють збір, формування, поширення й використання інформації, а також системи регулювання суспільних відносин, що при цьому виникають, будучи системостворюючим фактором життя суспільства, активно впливає на стан політичної, економічної, оборонної й інших складових безпеки України, і тому національна безпека Української держави істотно залежить від забезпечення інформаційної безпеки, причому, очевидно, що в ході технічного прогресу ця залежність буде зростати.
Аналіз стану інформаційної безпеки України показує, що її рівень поки не повною мірою відповідає життєво важливим потребам особистості, суспільства й держави. Сьогоднішні умови політичного й соціально-економічного розвитку країни викликають загострення протиріч між потребами суспільства в розширенні вільного обміну інформацією й необхідністю збереження окремих обмежень на її поширення. Відсутність діючих механізмів регулювання інформаційних відносин у суспільстві й державі приводить до цілого ряду негативних наслідків.
Гарантувати безпека (не тільки інформаційну) держава може тільки в тому випадку, якщо вона має можливість максимального контролю над ресурсами або управління ними. Однак інформаційний простір глобальний, тому окрема держава не може взяти на себе відповідальність по забезпеченню інформаційної безпеки навіть у рамках своїх національних кордонів.
Незабезпеченість прав громадян на доступ до інформації, маніпулювання інформацією викликають негативну реакцію населення, що в ряді випадків веде до дестабілізації соціально-політичної обстановки в суспільстві.
Закріплені в Конституції України права громадян на недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю, таємницю листування поки ще практично не мають достатнього правового, організаційного й технічного забезпечення. Незадовільно організований захист даних про фізичні особи (персональних даних), що збираються органами державної влади.
Немає чіткості при проведенні державної політики в області формування українського інформаційного простору, розвитку системи масової інформації, організації міжнародного інформаційного обміну в інтеграції інформаційного простору України у світовий інформаційний простір, що створює умови для витіснення українських інформаційних агентств, засобів масової інформації із внутрішнього інформаційного ринку в деформації міжнародного інформаційного обміну.
Недостатня державна підтримка українських інформаційних агентств з просування їхньої продукції на зарубіжний інформаційний ринок.
Погіршується ситуація із забезпеченням збереження відомостей, що становлять державну таємницю.
Серйозна втрата нанесена кадровому потенціалу наукових і виробничих колективів, що діють в області створення засобів інформатизації, телекомунікації й зв'язку, в результаті масового відтоку із цих колективів найбільш кваліфікованих фахівців. Особливу небезпеку представляє факт відтоку фахівців з інформаційної безпеки, яких і так катастрофічно не вистачає. Варто враховувати, що ці люди є також носіями знань про системи інформаційної безпеки, що використовуються у нашій країні.
Відставання вітчизняних інформаційних технологій змушує органи державної влади йти шляхом закупівель імпортної техніки й залучення іноземних фірм, через що підвищується ймовірність несанкціонованого доступу до інформації, що опрацьовується, й зростає залежність України від зарубіжних виробників комп'ютерної й телекомунікаційної техніки, а також програмного забезпечення.
Дослідження підтвердило, що Україна є під впливом серйозних загроз і викликів, пов'язаних з територіальною цілісністю, збереженням економічних і соціальних зв'язків, комунікаціями. Особливо важливим представляється адекватна відповідь на вплив різного роду інформаційних загроз. Серед них можна виділити як технологічні (недостатній транспортний зв'язок української території, нерівність у доступі до сучасних засобів комунікації і, як наслідок, обмежені можливості одержання соціально значимої інформації й т.п.), так і соціально-політичні (наявність різкої диференціації в рівні життя населення різних регіонів, нестійкість інституційної системи держави, слабкий контроль суспільства над публічною владою, постійні конфлікти правлячої політичної еліти, масові політичні маніпуляції в ЗМІ й ін.). Крім того, традиційними загрозами є збір і використання інформації засобами технічної розвідки в інтересах іноземних держав або приватних компаній, які наносять економічну шкоду Україні, що загрожує безпеці її громадян.
Таким чином, сучасне суспільство набуває практично повну залежність від стану своєї інформаційної інфраструктури, що робить його досить вразливим від різних загроз через його інформаційний простір. З огляду на це, забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері стає одним з вищих пріоритетів держави.
Розглянувши міжнародно-правові акти, що стосуються протидії новим викликам і загрозам в інформаційній сфері, а також впливу глобалізації на визначення національної стратегії розвитку інформаційного суспільства, автор доходить висновку про необхідність подальшої імплементації положень міжнародних правових актів, що стосуються, зокрема, забезпечення доступу до публічної й судової інформації, боротьби з корупцією, тероризмом і екстремізмом, кіберзлочинністю й гармонізації законодавства України в області забезпечення міжнародної інформаційної безпеки. Тільки прийняття скоординованих і взаємодоповнюючих заходів на двосторонньому, регіональному й міжнародному рівнях дозволить адекватно протистояти сучасним викликам і загрозам безпеки в інформаційній сфері.
Конкретизовані з погляду політичної науки інтереси особистості, суспільства й держави в інформаційній сфері. Аргументовано, що інтереси особистості полягають у реалізації конституційних прав людини й громадянина на доступ до інформації, на використання інформації в інтересах здійснення не забороненої законом діяльності, фізичного, духовного й інтелектуального розвитку, а також у захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку; інтереси суспільства - у забезпеченні інтересів особистості в цій сфері, зміцненні демократії, створенні правової соціальної держави, досягненні й підтримці громадської згоди, у духовному відновленні України; інтереси держави - в створенні умов для гармонійного розвитку української інформаційної інфраструктури, для реалізації конституційних прав і свобод людини й громадянина в області одержання інформації й користування нею з метою забезпечення непорушності конституційного ладу, суверенітету й територіальної цілісності України, політичної, економічної й соціальної стабільності, у безумовному забезпеченні законності й правопорядку, розвитку рівноправного й взаємовигідного міжнародного співробітництва.
Автор доходить висновку про необхідність розвитку інформаційної політики в напрямку вдосконалювання механізмів координації діяльності органів влади різних рівнів між собою, із правоохоронними органами, інститутами цивільного суспільства й засобами масової інформації.
Актуальним є прийняття державної цільової програми з розробки й впровадження вітчизняних конкурентоспроможних продуктів в інформаційно-комунікаційній сфері.
Також необхідно в найкоротший термін удосконалити інформаційне законодавство. На наш погляд, інформаційне законодавство, що включає нормативні правові акти, повністю присвячені питанням правового регулювання в інформаційній сфері, і окремі норми з даного предмета в інших нормативних правових актах, є одночасно основним інструментом реалізації й однією з основних сфер формування державної інформаційної політики. Як відомо, у цей час уже прийнятий і діє ряд базових законів, що регулюють відносини в інформаційній сфері. Однак проблеми формування інформаційного законодавства продовжують залишатися досить актуальними, оскільки досить широке коло правових відносин в інформаційній сфері так і залишається не врегульованим.
В Україні необхідні умови для зміни спрямованості й методології політичної діяльності з питань розвитку інформаційної сфери держави, що, в першу чергу, пов'язане з необхідністю пошуку нових і більш ефективних шляхів забезпечення національної й інформаційної безпеки. Діяльність органів державної влади країни з реалізації повноважень в області інформаційної безпеки також повинна бути раціонально обґрунтована. Розробка й застосування наукової методології діяльності суб'єктів політики в зазначеній сфері є найважливішим напрямком оптимізації механізму захисту інформаційного простору, забезпечення інформаційної безпеки.
У результаті дослідження виявлені механізми формування відкритого суспільства, серед яких варто виділити доступ до інформації, відкритість органів державної влади, у тому числі через технології електронного уряду, подолання цифрової нерівності.
Аналіз політичного аспекту проблеми інформаційної безпеки дозволяє зробити висновок про все більший зсув центру ваги від силових факторів до більш утаємничених і тонких, що базуються на інформаційному впливі.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

1. Акаев Д. В. Особенности использования современных информационных технологий в политическом процессе [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jurnal.org/articles/2007/art.php?art=polit11.htm.
2. Акопов Г.Л. Глобальные проблемы и опасности сетевой политики / Г.Л. Акопов. - [Електронний ресурс] - Режим доступа: http://www.problem.politnet.ru/oglavlen.html
3. Алексенцев А.И. Сущность и соотношение понятий «защита информации», «безопасность информации», «ин¬формационная безопасность» // Безопасность информационных технологий. 1999. № 1. - С.4
4. Алешенков М. Основы национальной безопасности / М.Алешенков // Основы безопасности жизни.- 2005.- № 11.- С.5-10.
5. Андреев Э. М. Социальные проблемы интеллекту¬альной уязвимости и информационной безопасности / Э.М. Андреев, А.В. Миронов //Социально¬-гуманитарные знания.- 2000.- № 4.- С.169-180.
6. Арапова Н.П. Социально-информациологический подход к теории информационных войн. – М.: РАГС, 2007. – 234 с.
7. Асанович В.Я. Информационная безопасность. Анализ и прогноз информационного воздействия / В.Я. Асанович, Г.Г. Маньшин. – М.: Амалфея, 2006. – 204 с.
8. Афанасьева О. В. Наш доступ к информации, которой владеет государство / О. Афанасьева, М. Афанасьев. - М. : [Либеральная миссия], 2010. – 187 с.
9. Багиров Р.З. Информационное обеспечение военной безопасности государства / Р.З. Багиров // Власть. – 2006. - № 12. – С.86-89.
10. Багиров Р.З. Политическая коммуникация в обеспечении военной безопасности Российской федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. полит. наук наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Р.З. Багиров. –М., 2009. – 21 с.
11. Балуев Д.Г. Личностная и государственная безопасность: международно-политическое измерение / Д.Г. Балуев: Монография. Н. Новгород: Изд-во Нижегородского госуниверситета, 2004. – 231 с.
12. Банисар Д. Свобода информации в мире. Общий обзор законодательства по доступу к правительственной информации в мире [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.privacyinternational.org/foi/foisurvey2006rus.pdf
13. Баринов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? / А. Баринов // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 70-76.
14. Бачило И.Л. Информационное право. Основы практической информатики. Учебное пособие / И.Л. Бачило // Институт государства и права РАН. – М., 2001. – 352 с.
15. Безопасность личности, общества, государства. Монография. В 2 т. Под общей редакцией академика О.А. Колобова.- Нижний Новгород: ФМО/ИСИ ННГУ, 2008. – Т.1- 522с.; Т.2- 608с.
16. Безопасность России: проблемы и пути решения. - Клуб «Реалисты», 2004. - 340 с.
17. Белл Д. Социальные рамки информационного общества / Д. Белл // Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П. С. Гуревича. М., 1988.
18. Белорусские интернет-кафе обязали собирать данные о посетителях [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://podrobnosti.ua/internet/2010/05/05/683934.html
19. Белорусские сайты обязали пройти регистрацию [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://podrobnosti.ua/internet/2010/05/07/684195.html
20. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации / К.И. Беляков. – К.: Изд. «КВІЦ», 2001 – 308 с.
21. Бехманн Г. Современное общество. Общество риска, информационное общество, общество знаний / Г. Бехманн. – М.: Логос, 2010. – 248 с.
22. Бойко Ю. Политика государства в информационной сфере. //Обозреватель. – 2006. – № 7. – С.24-26.
23. Бойченко О.В. Політика інформаційної безпеки в системі інформаційного забезпечення ОВС України / О.В. Бойченко // Форум права. – 2009.- № 1. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09bovzou.pdf
24. Боровський В. Інформаційне забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування / В. Боровський // Ефективність державного управління.- 2008.-Вип. 16/17.- С. 264-271.
25. Борисов В.А. Связи с общественностью в политике / В.А. Борисов. – СпбГУ, 2000. – 85 с.
26. Болокова М.А. Информационные потоки в системе массовой культуры : автореф. дис… канд. фил. наук : спец. 24.00.01- теория и история культуры / М.А. Болокова. – Ростов-на-Дону, 2006. – 23 с.
27. Бондаренко В.О., Литвиненко О.В. Інформаційна безпека сучасної держави: концептуальні роздуми / В.О. Бондаренко, О.В. Литвиненко // Стратег. панорама. – 1999. – № 1-2. – С. 127-133.
28. Бондаренко В.О. Інформаційні впливи і операції / В.О. Бондаренко, О.В. Лиьвиненко // Стратег. панорама. – 1999. – № 4. – С. 134-140.
29. Бордюже В. Ликвидация цифрового неравенства как предпосылка устойчивого развития регионов. Научный доклад / В. Бордюже, И. Болото. – М., 2003. – 54 с.
30. Брандман Э. М. Глобализация и информационная безопасность общества/ Э.М.Брандман //Философия и общество.- 2006.-№ 1.- С.31-41.
31. Брандман Э. М. Цивилизационные императивы и приоритеты информационной безопасности общества /Э.М. Брандман //Философия и общество. - 2006.-№ 3.- С.60-77.
32. Брушлинский А.В. Проблемы информационно-психологической безопасности : (сб. ст.и материалов конф.) / А.В. Брушлинский ; Рос. акад. наук, Ин-т психологии ; Лаб.психологии рефлексив. процессов ; под. ред. А.В. Брушлинского и В.Е. Лепского. - М., 1996. - 98 с.
33. Бубнов А.В. Информационная безопасность России в условиях глобализации : автореф. дис… канд. полит. наук : спец. 23.00.02 – «Политические институты, процессы и технологии» /А.В. Бубнов – М., 2005. – 24 с.
34. Булатов С.А. Проблема информационной безопасности в Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vestnik.uapa.ru/issue/2010/02/02/
35. Буркин А.И. Национальная безопасность России в контексте современных политических процессов. Издание второе, дополненное / А.И. Буркин, А.В. Возжеников, Н.В. Синеок // Под общ. ред. А.В. Возженикова. - М.: Изд-во РАГС, 2008. - 480 с.
36. Бучило И.Л. Информационное право: основы практической информации / И.Л. Бучило. – М., 2001 – 253 с.
37. Быченко Ю. Г. Важнейший показатель человеческого капитала / Ю.Г. Быченко // Человеческие ресурсы. 2001. - № 3.
38. Бюллетень Комиссии по свободе доступа к информации «Право знать». М., 1997. - Вып. 10. - С. 6.
39. Варфоломеев М. Проблема национальной безопасности в современном политическом процессе / М. Варфоломеев // Власть. – 2008. – С.38-40.
40. Вахромеев В. О целесообразности информационной активности политической элиты современной России / В. Вахромеев // Власть. – 2008. - № 7. – С.86-88.
41. Величко М.Ю. Информационная безопасность в деятельности органов внутренних дел: теоретико-правовой аспект : автореф. дис… канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – теория и история права и государства; история учений о праве и государстве / М.Ю. Величко. – Казань, 2007. – 26 с.
42. Вербенко Б.В. Информационная безопасность России в контексте современного политического процесса: сущность, проблемы обеспечения : автореф. дис. ... канд. полит. наук. : спец. 23.00.02 – «Политические институты, процессы и технологии» / Б.В. Вербенко – М., 2005. – 24 с.
43. Вепринцев В.Б. Информационная политика в условиях глобализации / В.Б. Вепринцев : Аттестационная работа, РАГС, 2002. – 98 с.
44. Владимиров А. Информационное оружие: миф или реальность / А. Владимиров // Красная звезда. – 1991. – 5 октября.
45. Возжеников А.В. Государственное управление и национальная безопасность России / А.В. Возжеников, А.А. Прохожев. – М.: РАГС, 1999. – 132 с.
46. Возжеников А.В. Национальная безопасность в контексте современного политического процесса России: Теория и политика обеспечения : дис... докт. полит наук : спец.23.00.02 - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А.В. Возжеников. - М., 2002. – 346 с.
47. Волковский Н.Л. История информационных войн / Н.Л. Волковский. – СПб.: Полигон, 2003.- 135 с.
48. Гавловський В. Інформаційна безпека: захист інформації в автоматизованих системах (організаційно-правовий аспект) /В. Гавловський [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. bezpeka.com/ru/lib/spec/law.html
49. Гаджиев К.С. Введение в геополитику [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.politology.vuzlib.net/book_o061_page_89.html
50. Гаджиев К. Введение в геополитику. Проблемы национальной безопасности. Концепция национального интереса [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://society.polbu.ru/gadzhiev_geopolitics/ch70_all.html
51. Галамба М. Інформаційна безпека України: поняття, сутність та загрози / М. Галамба, В. Петрик [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbu.gov.ua/infan/arxiv/arxiv0/2007/01/28
52. Гальцев И. И.. Информационное обеспечение национальной безопасности России: политический и социокультурный аспекты : автореф. дис. ... канд. полит. наук : 23.00.02 : М., 2005 – 22 с.
53. Горбенко А.Н. Информационное противоборство в современном мире / А.Н. Горбенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lihachev.ru/chten/6006/6125/6127/?bpage=0
54. Грачев Г. Информационно-психологическая безопасность личности [Электронный ресурс] / Г. Грачев, И. Мельник. – 2004. - URL: http://www.koob.ru/grachev_melnik/psy_defence
55. Грачев Г.В. Информационно-психологическая безопасность личности: состояние и возможности психологической защиты / Г.В. Грачев ; Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. - М. : Изд-во РАГС, 1998. - 123 с. ; То же [Электронный ресурс]. – URL: http://www.i-u.ru/biblio/archive/grachev%5Finfo/ (16.01.08).
56. Грачев Г.В. Информационно-психологическая безопасность личности: теория и технология психологической защиты : автореф. дис. ... д-ра психол. наук / Г.В. Грачев ; [Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации]. - М., 2000. - 56 с.
57. Грачев Г.В. Личность и общество: информационно-психологическая безопасность и психологическая защита / Г.В. Грачев. - М. : ПЕР СЭ, 2003. - 303 с.
58. Грачев С.И. Терроризм. Вопросы теории: Монография / С.И. Грачев. – Н. Новгород: Издательство ННГУ им. Н.И. Лобачевского, 2007. – 269 с.
59. Грачев С.И. Терроризм и контртерроризм в условиях глобализма: Монография / С.И. Грачев. – Н. Новгород: Издательство ННГУ им. Н.И. Лобачевского, 2007. – 354 с.
60. Грачев С.И. Спаси себя сам: практикум личной безопасности: Учебное пособие / С.И. Грачев. – Н. Новгород: Институт стратегических исследований ННГУ им. Н.И. Лобачевского, 2005. – 151 с.
61. Гриняев С. Россия в глобальном информационном обществе: угрозы, риски и возможные пути их нейтрализации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fondiv.ru/articles/3/335/
62. Добрынин А. И. Человеческий капитал. Методические аспекты анализа / А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, С.А. Курганский. - СПб.: СПбГУЭФ, 1999. – 132 с.
63. Додин И.С. Информационно-коммуникационные технологии в системе государственного управления регионом : автореф. дис. канд. полит. наук : спец. 23.00.02. - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии (по политическим наукам) / И.С. Додин. – Саратов, 2007. – 26 с.
64. Доктрина інформаційной безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/9570.html
65. Доктрина информационной безопасности // Средства массовой информации постсоветской России: Учеб. пособие /Я.Н. Засурский, Е. Л. Вартанова, И.И. Засурский.- М., 2002 - С.262-301.
66. Доповідь про стан та перспективи розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в Україні за 2009 рік [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.dki.gov.ua/repository/36/file/PD2009.
67. Доповідь Секретаря РНБОУ Раїси Богатирьової щодо питання забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bogatyrova.org.ua/press/news/47e757ea070f7/view_print/
68. Дубас О.П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: політологічний аналіз : автореф. дис. канд.. політ. наук : спец. 23.00.02 – політичні інститути та процеси / О.П. Дубас. – К., 2004. - 20 с.
69. Егозина В. Смотреть нельзя запретить (агрессивная информаци-онная среда как угроза для безопасности) / В. Егозина, Н. Овчинников // ОБЖ.-2003. - № 4.- С.15-18.
70. Еляков А.Д. Информационная свобода человека /А.Д.Еляков // Социально-гуманитарные знания.- 2005. - №3. - С.125-141.
71. Емельяненко Е.М. Электронное правительство: инновационные подходы к политике и управлению в информационном обществе. – Дис… канд. полит. наук : спец. 23.00.02. – политические институты и процессы / Е.М. Емельяненко - О., 2008. – 194 с.
72. Емельянов Г.В. Проблемы обеспечения информационно-психологической безопасности России / Г.В. Емельянов, В.Е. Лепский, А.А. Стрельцов // Информ. общество. - 1999. - Вып. 3. - С. 47–51.
73. ЕС обратил внимание на информационную безопасность [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.polit.ru/news/2006/06/02/security.html
74. Журавлёва Н.Н. Информационная политика государства по продвижению национальной культуры за рубежом (на примере России и Франции) : автореф. дис… канд. полит. наук : спец. 10.01.10 – Журналистика / Н.Н. Журавлева. – Санкт-Петербург, 2007. – 23 с.
75. Журин А. А. Информационная безопасность как педагогическая проблема / А.А. Журин // Педагогика.- 2001. - №4.- С.48-55.
76. Забузов О.Н. Интернет как средство реализации военно-информационной политики Российского государства : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. полит. наук наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / О.Н. Забузов. – М., 2008. – 26 с.
77. Забузов О.Н. Военно-информационная политика: модель и особенности ее реализации Минобороны России / О.Н. Забузов // Вестник Тамбовского государственного технического университета. – Тамбов. – 2006. – Том 12. – № 4Б. – С. 1223–1227.
78. Закон України “Про державну таємницю” в редакції Закону “Про внесення змін до Закону України “Про державну таємницю” від 21 вересня 1999 року, http//www.rada.kiev.ua (5 січня 2006 р.
79. Закон України «Про інформацію», прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 48. – ст. 651; Із змінами від 06.04.2000, ВВР. – 2000. – № 27, – ст. 213; від 07.02.2002, ВВР. – 2002. – № 29, – ст. 194; від 03.04.2003, ВВР. – 2003. – № 28. – Ст. 214.
80. Закон України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР// Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 27-28. – С. 182.
81. Закон України «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. – 351. Iз змінами, внесеними згідно із Законом № 3200-IV (3200-15) від 15.12.2005. ВВР. – 2006. – № 14. – Ст. 116.
82. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2007. – № 12. – Ст. 102.
83. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» // Відомості Верховної Ради. – 1997. - № 49. – Ст.299.
84. Закупень Т. Понятие и сущность информационной безопасности, и ее место в системе обеспечения национальной безопасности РФ / Т. Закупень // «Информационные Ресурсы России» №4, 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aselibrary.ru/digital_resources/journal/irr/2009/number_4/number_4_5/number_4_5965/).
85.
86.
87.
88. Зинченко Н. И. Обеспечение безопасности личности, общества и государства: концептуально-теоретический аспект / Н.И. Зинченко // Социально-гуманитарные знания. 2006. № 6. - С. 183-186.
89. Из-за хакеров Саркози "отказался" от участия в выборах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://podrobnosti.ua/power/2011/01/24/749001.html
90. Интернет - лучший способ разведки для экстремистов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://podrobnosti.ua/internet/2010/11/02/728020.html
91. Інформатизація та відкритість влади як засоби демократизації суспільства: Матеріа¬ли «круглого столу». — К: Альтерпрес, 2003. — 160 с.
92. Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам: Навчальний посібник // За заг. ред. В. Б. Толубка. – К.: НАОУ, 2004. – 315 с.
93. Інформаційна безпека України. Проблеми і шляхи вирішення. Заочний круглий стіл // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 24-29.
94. Информационная безопасность России / Ю.С. Уфимцев, Е.А. Ерофеев и др. – М.: Экзамен, 2003. – 560 с.
95. Информационная политика: Учебник/ Под общ. ред. В.Д. Попова. М., 2003.- 235 с.
96. Информационные вызовы национальной и международной безопасности // Под общ. ред. А.В. Федорова, В.Н. Цыгичко. – М., 2001. 0 345 с.
97. Калинин А. Управление информационной безопасностью России: проблемы и стратегия времени / А. Калинин // Власть. – 2007. – № 11. – С.58-61.
98. Касперович Ю.Н. Национальный интерес в контексте современной российской национальной политики (социально-философский анализ) : автореф. дис… канд. фил. наук : спец. 09.00.11 – социальная философия / Ю.Н. Касперович. – Краснодар, 2008. – 16 с.
99. Кафтанчиков Д.П. Информационная безопасность регионов Российской Федерации: современное состояние и приоритеты обеспечения : автореф. дис… канд. полит. наук : спец. 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / Д.П. Кафтанчиков. – Орел, 2009. – 28 с.
100. Кафтанчиков, Д.П. Обеспечение информационной безопасности региона в условиях информатизации российского общества: актуальные проблемы и опыт ЦФО [Текст] / Д.П. Кафтанчиков // Среднерусский вестник общественных наук. – 2008. – № 2 (7) – С. 64–72.
101. Кафтанчиков, Д.П. Как противостоять информационной агрессии [Текст] /Д.П.Кафтанчиков, Д.Л. Цыбаков // Государственная служба. – 2008. – № 5. – С. 64–70. (авт.- 0,4 п.л.)
102. Кафтанчиков, Д.П. Современные угрозы региональной информационной безопасности [Текст] / Д.П. Кафтанчиков // Социология власти. – 2008. – № 6. – С. 141–148.
103. Кафтанчиков, Д.П. Состояние информационной безопасности в условиях процесса регионализации [Текст] / Д.П. Кафтанчиков //Среднерусский вестник общественных наук – 2009. – № 2 (11). – С. 105–109.
104. К 2056 году исчезновение украинского языка станет необратимым [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://podrobnosti.ua/society/2011/01/31/750479.html
105. Киберпреступность растет быстрее других видов преступности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://antimalware.ru/news/2009-12-11/2076
106. Киберпространство: новые угрозы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.itsec.ru/newstext.php?news_id=60111
107. Кирьянов А.Ю. Сущность информационного аспекта национальной безопасности / А.Ю. Кирьянов // Государственная служба и местное самоуправление. – 2005. – № 6. – С.56-58.
108. Китай начинает войну в Интернете [Электронный ресурс]. – Режим доступа http://podrobnosti.ua/internet/2010/05/03/683579.html
109. Ковалева Е.В. Обеспечение транспарентности органов местного самоуправления современной России в процессе информатизации политического управления : автореф. дис… канд. полит. наук : спец. 23.00.02 – «Политические институты, процессы и технологии» / Е.В. Ковалева. – Саратов, 2010. – 26 с.
110. Козубський В.О. Інформаційна безпека держави: кримський регіон : автореф. дис… канд.. політ. наук : спец. 23.00.02 – Політичні інститути та процеси / В.О. Козубський. - Сімферополь – 2005 – 19 с.
111. Колобов О.А. Контртерроризм и информационная безопасность: Монография / О.А. Колобов, В.Н. Ясенев / Под ред. проф. Р.Г. Стронгина. – Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 2004.- 431 с.
112. Кондрашина Н.В. Интернет-технологии как инструмент взаимодействия политической власти и общества в современной России : автореф. дис… канд. полит. наук : спец. 23.00.02 - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / Н.В. Кондрашина. – Астрахань, 2009. – 26 с.
113. Конституція України: Офіц. Видання. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 136 с.
114. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. Посібник / Б. А. Кормич. – К.: Кондор, 2004. – 384 с.
115. Кормич Б.А. Інформаційне право. Підручник / Б.А. Кормич. – Харків: БУРУН і К, 2011. – 334 с.
116. Кормич Б.А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : автореф. дис… док. юрид. наук : спец. Спеціальність 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Б.А. Кормич. – Харків, 2004. – 42 с.
117. Корнилов А.А. Безопасность превыше всего. Концепции внешней политики и национальной безопасности Государства Израиль: Монография / А.А. Корнилов.- Нижний Новгород: изд-во ННГУ, 2005. – 140 с.
118. Королев Ю.А. Информационно-политические императивы региональной безопасности (на примере Саратовской области) : автореф. дис. канд… полит. наук : спец. 23.00.02 - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / Ю.А. Королев. – Саратов, 2009. – 23 с.
119. Королев Ю.А. Некоторые особенности нового гражданского законодательства России.// Право и современность Сборник научно-практических статей Саратов, 2008,СЮИ МВД Выпуск 3 Часть 1. С. 172-175.
120. Королев Ю.А. Проблема информационной безопасности: влияние факторов политической системы. // Актуальные проблемы социально-экономического развития России Сборник научных трудов. Саратов: Изд. СГСЭУ, 2008. Выпуск 11. С.45-49.
121. Королев Ю.А. Теоретические подходы исследования информационной безопасности. // Традиции и новации времени: актуальные проблемы современного общества. Сборник научных трудов. Саратов. 2009. Изд. СГСЭУ. Выпуск 14. С.93-97.
122. Кортунов С.В. Диалектика национальной и международной безопасности: некоторые методологические проблемы / С.В. Кортунов // Политические исследования. – 2009. - № 1. – С.10-15.
123. Корчагин Ю. А. Российский человеческий капитал: фактор развития или деградации? / Ю.А. Корчагин. - Воронеж: ЦИРЭ, 2005.
124. Краковский Ю.М. Информационная безопасность и защита информации. М., 2008. – 276 с.
125. Крутий И. А. Человеческий капитал: эволюция представлений / И.А. Крутий, О.В. Красина [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://2008.isras.ru/files/File/Socis/2007-08/krasina_krutiy.pdf
126. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / В.Г. Крысько. – Минск: Харвест, 1999. – 189 с.
127. Кулагин В.М.Международная безопасность: Учебное пособие для студентов вузов / В. М. Кулагин. — М.: Аспект Пресс, 2006. — 319 с.
128. Лазарев И.А. Информация и безопасность. Композиционная технология / И.А. Лазарев. – М.: Изд-во Московского городского центра научно-технической информации, 2002. – 334 с.
129. Лапин Н. И. Социальная информатика: основания, методы, перспективы / Н.И. Лапин. - М., 2006. – 324 с.
130. Лепехин А. Н. Расследование преступлений против информационной безопасности. Теоретико-правовые и прикладные аспекты / А.Н. Лепехин. – М.: Тесей, 2008. – 176 с.
131. Литвиненко О.В. Інформаційна відкритість української влади: Аналітична доповідь, Національний інститут стратегічних досліджень / О.В. Литвиненко, В.М. Паламарчук, С.О. Янішевський, В.В. Жигалюк, О.В. Сахаренко. - К, 2002. – 67 с.
132. Лопатин В.Н. Информационная безопасность России : дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук: 12.00.01 / В.Н. Лопатин - СПб.: СПбУМВД России, 2000. - 433 с.
133. Лопатин В. Н. Информационная безопасность России: Человек, общество, государство Серия: Безопасность человека и общества. – М.: 2007. – 428 с.
134. Лукацкий А. Технологии информационной безопасности вчера и сегодня (тема номера) /А. Лукацкий // Компьютер пресс.-2004.-№ 4 /апрель/ .- С.8-11.
135. Максименко Ю.Є. Теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки : автореф. дис… канд.. юрид. наук : спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень / Ю.Є. Максименко. – Київ, 2007. – 22 с.
136. Манойло А.В. Государственная информационная политика в условиях информационно-психологической войны / А.В. Манойло, А.И. Петренко, Д.Б. Фролов. – М.: Телеком, 2003. – 384 с.
137. Мельников В. П. Информационная безопасность / В.П. Мельников, С.А. Клейменов, А. М. Петраков. - М.: Academia, 2007. – 145 с.
138. Местное телевидение, власть, население: информационная открытость как основа социального партнерства /сост. Дзялошинский И. - М.: КСДИ, 2001. – 134 с.
139. Миэринь Л. А. Образование — системообразующий фактор информационного общества / Л.А. Миэринь, А.И. Попов // Известия СПбГУЭФ. 2003. № 1.
140. Моисеев Н.Н. Информационное общество как этап новейшей ис-тории // Свободная мысль. 1996. № 1. - С. 38.-41.
141. Морозов И.Л. Информационная безопасность политической системы / И.Л. Морозов. – Полис. – 2002. - № 5. – С.134-145.
142. Музей истории шпионской техники [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Кита Мэлтона http://www.photohistory.ru/1207248179548035.html
143. Мухаметов Р.С. Национальные интересы России: официальная трактовка / Р.С. Мухаметов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://beztemy.usu.ru/?base=mag/0004(02_2007)&xsln=showArticle.xslt&id=a09&doc=../content.jsp
144. Нанадзе И. Информационная безопасность в период политической модернизации / И. Нанадзе // Обозреватель. – 2007. – №7. – С.56-59.
145. Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій / Дзюба М. Т., Жарков Я. М., Ольховой І. О., Онищук М. І.: Навч. Посібник // За заг. ред. В.В. Балабіна. – К.: ВІТІ НТУУ «КПІ», 2006. – 468 с.
146. НГ: Украина определила главные угрозы на 2011 год [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://podrobnosti.ua/outeropinion/2010/11/19/732293.html
147. Недбай В.В. Інтернет як засіб політичної комунікації // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Спецвипуск. – К., 2008. – С.134-138.
148. Недбай В.В. Інтернет-комунікації – нові можливості та нові проблеми / В. Недбай // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. – К.: «ІНТАС», 2009. – Вип. 39. - С.379-388 .
149. Недбай В.В. Интернет - новый постмодернистский вид медиа / В.В. Недбай // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 2009. – Вип. 37.
150. Недбай В.В. Комунікації органів державної влади: поняття та сутність / В.В. Недбай // Актуальні проблеми політики. Вип. 36,- Одеса. 2009. – С.79-87.
151. Недбай В.В. Політична відповідальність та функції ЗМІ в демократичному суспільстві / В.В. Недбай // Актуальні проблеми політики. Вип. 31.- Одеса, 2007. – С.312-319.
152. Недбай В.В. Социально-политические последствия развития информационного общества: Дис. … канд. полит. наук : спец. 23.00.02 – политические институты и процессы / В.В. Недбай. – О., 2004. – 202 с.
153. Николаев А. Государственно – идеологическая компонента информационной безопасности / А. Николаев // Власть. – 2007.– № 4. – C.38-41.
154. Николаев А.А. Информационная безопасность России в условиях социальной трансформации (политологический анализ) : автореф. дис... канд. полит. наук : спец. 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А.А. Николаев. – Москва, 2007. – 21 с.
155. Нисневич Ю.А. Информация и власть / Ю.А. Нисневич. - М.: Мысль, 2000. – 156 с.
156. Нисневич Ю. А. Программа курса «Государственная информационная политика» // Вестник Российского университета дружбы народов. Сер.: Политология. 2003. № 4. - С. 109-114.
157. Ницевич В.Ф. Военно-информационная политика государства: теория, императивы, приоритеты. – М.:Изд-во ВУ, 2001.
158. Ноговицын А. В центре внимания – информационная безопасность / А. Ноговицын [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.redstar.ru/2009/02/27_02/1_06.html
159. Нойманн Ф. Методика экономической оценки человеческого капитала / Ф. Нойман // Тезисы докладов международной научно-практической конференции. Государственное управление: трансформационные процессы в современном мире. Ч. 2. Минск: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2002.
160. Нос А.И. Политическая коммуникация в современной России : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02. «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / А.И. Нос. – Ставрополь, 2004. – 28 с.
161. Общая теория национальной безопасности: Учебник / Под общ. ред. А.А. Прохожева. Изд. 2-е, доп. — М.: Изд-во РАГС, 2005. — 344 с.
162. Оганян К.А. Информационная политика и проблема обеспечения национальной безопасности в современной России : автореф. дис… канд. полит. наук : спец. 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии) / К.А. Оганян. – М., 2006. – 24 с.
163. Оганян К.А. Интернет как политическая коммуникация / К.А. Оганян // Объединенный научный журнал. – М., 2005.- № 8.- С.24-27.
164. Оганян К.А. Направления глобального информационного наступления США / К.А. Оганян // США, Канада: экономика, политика, культура. – М., 2006. - № 12. – С.42-43.
165. Оганян К.А. Политические институты как основное звено механизма реализации внутренней информационной политики / К.А. Оганян // В