Лікарчук Дар’я Сергіївна. Особливості парламентських конфліктів у сучасній Україні

Краткое описание

Лікарчук Дар’я Сергіївна. Назва дисертаційної роботи: "Особливості парламентських конфліктів у сучасній Україні"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЛІКАРЧУК ДАР’Я СЕРГІЇВНА
УДК 328:188(477)
ОСОБЛИВОСТІ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ КОНФЛІКТІВ У
СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
23.00.02 – політичні інститути та процеси
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Науковий керівник
Цвих Володимир Федорович,
доктор політичних наук, професор
Київ - 2015
2
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………..3
Розділ 1
Концептуальні засади дослідження парламентських конфліктів………….9
Висновки до першого розділу………………………………………………62
Розділ 2
Специфіка виникнення та функціонування парламентських конфліктів у
сучасній Україні……………………………………………………………………64
Висновки до другого розділу………………………………………..116
Розділ 3
Основні способи вирішення парламентських конфліктів у сучасній
Україні......................................................................................................................119
Висновки до третього розділу………………………………………….…168
Висновки………………………….……………………………………….171
Список використаних джерел…………………………….……………176
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процеси, що відбуваються в
політичній сфері сучасної України актуалізують інтерес до функціонування
парламенту та його діяльності. Це обумовлено особливим значенням ролі
Верховної Ради в суспільно-політичному житті держави, активізацією
законодавчої і контрольної функцій, а також складністю і суперечливістю
відносин окремих суб’єктів політики.
Все більшу зацікавленість не лише в зарубіжних науковців, але й
українських дослідників, викликають парламентські конфлікти, специфіка
виникнення та способи їх вирішення. Парламент - це поле зіткнення інтересів
різних політичних суб’єктів, де в процесі діяльності та співпраці виробляються
основні підходи до широкого кола політичних, економічних, інформаційних,
соціальних та інтеграційних проблем.
Актуальність теми спричинена зростанням конфліктності в українському
парламенті, у зв’язку з чим виникає необхідність у дослідженні виникнення
конфліктів та їх вирішенні.
У складній політичній системі держави функціонують способи успішного
розв’язання парламентських конфліктів. Мета політичної системи полягає в
тому, щоб не допустити або максимально знизити ризики, негативні наслідки
конфліктів. Знання природи парламентського конфлікту важливе не лише в
теоретико-методологічному аспекті дослідження, а й при вивченні способів
його вирішення, у плані управління конфліктами.
Сьогоднішній стан протікання та вирішення парламентських конфліктів у
Верховній Раді України вимагає інституціоналізації, операціоналізації,
оптимізації з метою усунення й регулювання конфлікту інтересів, встановленні
меж інтеракції між представниками парламентських фракцій, партій, блоків та
позафракційних депутатів.
4
Проблема осмислення парламентського конфлікту, його виникнення,
способів вирішення є недостатньо розробленою в політичній науці, що посилює
актуальність дослідження.
На сьогодні в українській політичній науці починає проявлятися інтерес
не тільки до практичних аспектів парламентського конфлікту, але й до його
теоретичного осмислення, хоча комплексного дослідження особливостей
парламентських конфліктів у сучасній Україні не проводилось.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в рамках теми наукових досліджень Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного
розвитку України в умовах світових процесів глобалізації» та науководослідної теми філософського факультету 11 БФ041-01 «Філософськосвітоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного
суспільства».
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні особливостей
парламентських конфліктів у сучасній Україні, причин виникнення та способів
їх вирішення.
Відповідно до поставленої мети та з урахуванням необхідності
забезпечення виходу на новий рівень практичного осмислення проблеми у
дисертації сформульовано наступні задачі:
- розглянути та систематизувати концептуальні підходи до розуміння
сутності парламентського конфлікту як різновиду політичного конфлікту;
- експлікувати зміст та сутність парламентського конфлікту й
розкрити особливості парламентських конфліктів у сучасній Україні;
- визначити роль інтересів та цінностей суб’єктів політики у
виникненні парламентських конфліктів у сучасній Україні;
- виявити способи, що дозволяють вирішити парламентські
конфлікти;
- з’ясувати ефективні способи вирішення парламентських конфліктів
у Верховній Раді України.
5
Об’єктом дисертаційної роботи є парламентські конфлікти.
Предметом дисертаційної роботи є парламентські конфлікти в сучасній
Україні.
Методи дослідження. Основними методами в дисертаційній роботі є:
концептуальний, семантичний, історичний, системний, критично-діалектичний,
структурно-функціональний, компаративістський.
Концептуальний та семантичний аналіз застосовувались для оцінки
теоретичних припущень, на яких базуються прийняті в даній області знань
підходи. Історичний метод дозволив дослідити в хронологічній послідовності
теоретичні розробки вчених та мислителів з проблематики політичних
конфліктів. Історичний метод, дає змогу з’ясувати генезис парламентських
конфліктів в Україні. Системний метод дозволив можливість виділити й
охарактеризувати елементи структури парламентських конфліктів і зв’язки між
ними, вияснити місце і роль парламентських конфліктів в сучасній політичній
системі України. Критично-діалектичний метод дав змогу виявити суперечності
у виникненні та загостренні парламентських конфліктів в Україні. Структурнофункціональний метод дозволив визначити основні характерні риси й
виокремити особливості парламентських конфліктів. Компаративістський
метод застосовувався для визначення загальних тенденцій розв’язання та
протікання парламентських конфліктів, здійснення порівняльного аналізу
парламентських конфліктів в Україні та демократичних державах (Канаді,
Сполучених Штатах Америки, Франції, Німеччині, Великій Британії). За
допомогою критичного аналізу було уточнено зміст окремих теоретичних
положень, як вітчизняних так і зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів:
- вперше в українській політичній науці досліджено поняття
«парламентський конфлікт». У рамках дисертаційного дослідження,
встановлено, що парламентський конфлікт є різновидом політичного
конфлікту. На цій основі запропоновано авторське визначення парламентського
конфлікту – це політична боротьба суб’єктів (блоків, партій, фракцій,
6
депутатів) з різноплановими політичними поглядами, інтересами, цінностями,
ідеологіями, програмами, проектами, що реалізують інтереси електорату та свої
власні в парламенті;
- вперше у вітчизняній науці експліковано зміст та сутність
парламентського конфлікту, загалом, та розкрито особливості парламентських
конфліктів у сучасній Україні. Виокремлено специфіку парламентських
конфліктів у Верховній Раді України. Встановлено причини конфліктогенності
в українському парламенті, що визначаються через приватні інтереси суб’єктів
політики, прояви непотизму та протекції, відсутність парламентської етики та
політичної культури. Зазначено, що суб’єкти влади у Верховній Раді України за
створення або сприяння парламентського конфлікту мають нести політичну
відповідальність. Проаналізовано та узагальнено типологію парламентських
конфліктів. Це сприяло розширенню меж розуміння природи парламентського
конфлікту у сучасній Україні;
- виявлено нові аспекти при аналізі парламентських конфліктів, що
ґрунтуються на інтересах та цінностях суб’єктів політики. Встановлено, що
український парламент - це поле зіткнення інтересів та цінностей різних
політичних суб’єктів, де в процесі їхньої діяльності виробляються основні
підходи до широкого кола політичних, соціальних та економічних проблем.
Визначено особливості парламентських конфліктів, що виникають у Верховній
Раді України, на основі інтересів та цінностей. Інтереси, що виникають в
українському парламенті – це усвідомлення парламентарями своїх власних
можливостей участі в парламентській діяльності (прийняття рішень, прийняття
законів, розгляд законопроектів), прагнення депутатів до політикоуправлінської діяльності з метою покращення власного, державного,
економічного або суспільного становища. Цінності розглядаються як політичні
переконання; нормативні судження; етичні норми; економічні, політичні та
суспільні цілі, що спрямовані на парламентську діяльність суб’єктами політики;
- поглиблено розуміння основних способів вирішення
парламентських конфліктів, що використовуються зарубіжними парламентами
7
Канади, США, Великої Британії, Німеччини. Виокремлено основні способи
вирішення парламентських конфліктів: парламентський діалог, парламентські
переговори, консенсус, компроміс, парламентські дебати, медіацію;
- запропоновано авторське бачення ефективних способів вирішення
парламентських конфліктів у Верховній Раді України. Встановлено, що
способи вирішення парламентських конфліктів в українському парламенті є
обмеженими за своєю направленістю. Відзначено, що для ефективного
вирішення парламентських конфліктів у сучасній Україні слід використовувати
такі способи, як парламентські дебати та медіація, що сприятимуть відкритому
процесу їх вирішення.
Практичне значення одержаних результатів.
Основні положення дисертаційної роботи поглиблюють знання про
особливості парламентських конфліктів у сучасній Україні та способи їх
вирішення. Сформульовані у дисертаційному дослідженні положення та
висновки можуть бути використані для поглиблення знань про роль та способи
вирішення конфліктів в українському парламенті, при проведенні політичних
реформ та прийнятті Регламенту Верховної Ради України. Результати
дисертаційної роботи можуть бути використані для підготовки курсів та
спецкурсів з політології, соціології, юриспруденції.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження доповідались на міжнародних наукових конференціях: «Дні науки
філософського факультету – 2014» (15-16 квітня 2014 р.); «Дні науки
філософського факультету - 2015» (21-22 квітня 2015 року); «Актуальні
проблеми міжнародних відносин: політичні, економічні, правові аспекти» (23-
24 жовтня 2014 року).
Публікації. Результати дослідження опубліковано у шести статтях, з яких
п’ять – у фахових виданнях України й одна – в іноземному періодичному
виданні, а також у трьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації
8
становить 196 сторінок, список використаних джерел охоплює 225 найменувань
і займає 21 сторінку.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота є цілісним дослідженням, у процесі якого автором
самостійно, систематизовано, узагальнено та уточнено поняття
«парламентський конфлікт», на основі якого отримано нові науковообґрунтовані результати, що дали можливість виокремити особливості
парламентських конфліктів у сучасній Україні. Комплексне дослідження
особливостей парламентських конфліктів та їх вирішення у сучасній Україні
дало змогу зробити наступні висновки.
1. В рамках дисертаційного дослідження встановлено, що
парламентський конфлікт є різновидом політичного конфлікту, адже
політичний конфлікт є рушійною силою як прогресивних, так і регресивних
суспільних та державних змін. Встановлено, що політичний конфлікт є прояв і
173
результат перманентного конкурентного взаємозв’язку двох або більше
суб’єктів політичного процесу, що притримуються протилежних політичних
інтересів й цілей, цінностей та поглядів, внаслідок чого оскаржують право на
розподіл і утримання державної влади, повноважень і політичного впливу з
метою встановлення визначеного політичного порядку.
Визначено, що парламентський конфлікт - це політична боротьба
суб’єктів (блоків, партій, фракцій, депутатів) з різноплановими політичними
поглядами, інтересами, цінностями, ідеологіями, програмами, проектами, що
реалізують інтереси електорату та свої власні в парламенті.
Встановлено, що, Верховна Рада України VІ скликання характеризується
частим переформатуванням коаліції, що сприяло виникненню парламентських
конфліктів, тому, що фракції з різними політичними поглядами, інтересами
підписали коаліційну угоду.
Доведено, що парламентські конфлікти у сучасній Україні,
характеризуються не лише конфліктністю між опозицією та парламентською
більшістю, але й в середині парламентської більшості. Саме такі конфлікти
стають причинами неприйняття законопроектів, блокування діяльності
законодавчого органу, що, як відзначала професор Каліфорнійського
університету в Берклі, Маргарет Лавініа Андерсон у своїй роботі «Практична
демократія», парламентські конфлікти, й взагалі конфлікти у політиці,
породжують існування конфліктів і в соціальній сфері .
2. В дисертації експліковано зміст та сутність парламентського
конфлікту. Досліджено сутність парламентського конфлікту, що дало змогу
виокремити їх специфіку у Верховній Раді України. Встановлено причини
конфліктогенності в українському парламенті, що визначаються через приватні
інтереси, прояви непотизму та протекції, відсутністю політичної культури та
парламентської етики. Зазначено, що суб’єкти влади у Верховній Раді України,
за сприяння виникненню парламентських конфліктів, мають нести політичну
відповідальність.
174
Специфікою парламентських конфліктів у сучасній Україні є
недотримання Регламенту, порушення депутатської етики та норм, відсутність
стійких норм, традицій та культури, наявність приватних (власних) та
групових, часто олігархічних інтересів.
Проаналізовано та узагальнено типологію парламентських конфліктів за
І.О. Кібаком, що дало можливість спроектувати запропоновану типологію на
українські реалії й провести ґрунтовне дослідження парламентських конфліктів
у Верховній Раді України. Вона відображає такі типи парламентських
конфліктів: 1) за рівнем розгортання (внутрішньопарламентські й
зовнішньопарламентські); 2) за якісними характеристиками протистояння; 3)
вертикальні і горизонтальні парламентські конфлікти, що співвідносяться за
структурою, організацією та реалізацією системи законодавчої гілки влади; 4)
за змістом, характером або відсутністю нормативного регулювання
(інституціолізовані та неінституціолізовані); 5) за ступенем відкритості та
публічності (відкриті та приховані (латентні); 6) за тривалістю (короткочасні та
довготривалі); 7) за формою прояву: парламентське голодування;
парламентські протести з вимогами (наприклад, відставка спікера чи уряду,
імпічмент президента); парламентська непокора; залякування, погрози
розголошення компрометуючих даних про діяльність депутатів; 8) за формою
парламентських процедур (парламентські дебати й парламентське
голосування).
Розширено типологію парламентських конфліктів, й встановлено, що в
українському парламенті відбуваються конфлікти між партійними фракціями,
між депутатами (депутатськими групами) та партією та між коаліцією та
опозицією. Однією з особливостей парламентських конфліктів між більшістю
та опозицією в Україні є те, що відносини між ними не є сталими та
характеризуються неузгодженістю інтересів: між самою більшістю, депутатами
або групою депутатів, які можуть в будь-який момент перейти до іншої
політичної сили.
175
3. Визначено роль парламентських конфліктів, що ґрунтуються на
інтересах та цінностях суб’єктів політики. Підкреслено, що український
парламент - це поле зіткнення інтересів та цінностей різних політичних
суб’єктів, де в процесі діяльності виробляються основні підходи до широкого
кола політичних та економічних проблем. Парламентські конфлікти сприяють і
позитивним змінам за умови, якщо парламентська коаліція й опозиція разом
приймають активну участь в прийнятті політичних рішень.
Причиною виникнення парламентських конфліктів у сучасній Україні є
конфлікт інтересів, тобто саме інтереси, особливо політичні, владні та
економічні. Приватні та групові інтереси парламентарів сприяють розгортанню
протиріч та загостренню парламентських конфліктів. У зарубіжних
парламентах, Канади, США, Німеччини, правові норми є загальними на всіх
суспільних рівнях, парламентський конфлікти не є виявом інтересів окремих
політичних представників, чи діячів, а відображенням суспільних потреб та
державних інтересів. Враховуючи особливості діяльності Верховної Ради
України, інтереси окремих парламентарів чи депутатських груп заміщують
інтереси електорату.
4. Встановлено, що основними способами вирішення парламентських
конфліктів є: 1) парламентський діалог; 2) парламентські переговори; 3)
консенсус; 4) компроміс; 5) парламентські дебати; 6)медіація. Виокремлено
способи вирішення парламентських конфліктів, що застосовуються в
парламентах таких держав, як Канада, США, Німеччина, Індія, Польща.
Під час парламентського конфлікту вигідною позицією може бути та де
політична фракція (партія, блок) відходить від своїх переконань заради
компромісу чи консенсусу. Парламентські переговори в українському
парламенті, відбуваються задля створення коаліції з метою контролю
ресурсного потенціалу держави. Відзначено, що парламентські переговори в
українському парламенті, під час створення коаліції, або при переході депутата
з однієї політичної партії в іншу, можуть бути латентними.
176
Визначено, що парламентський діалог - це спільний діалог, між
парламентською більшістю та опозицією, що дає змогу визначити подальшу
діяльність парламенту та співпрацю між коаліцією та опозицією, встановити
подальші напрями діяльності парламенту та його комітетів.
Зазначено, що парламентські дебати є складним способом вирішення
парламентських конфліктів в Україні, адже вимагають чіткого дотримання
Регламенту.
З’ясовано, що парламентські дебати – це визначена форма
парламентського контролю, які полягають в обговоренні парламентаріями
питань, що стосуються всіх сфер життя суспільства.
На основі аналізу зарубіжної практики встановлено, що роль опозиції в
парламентських дебатах полягає в тому, щоб заперечувати коаліційній
більшості та уряду, але й пропонувати альтернативні шляхи.
Встановлено, що парламентські дебати допомагають у вирішенні
парламентського конфлікту, якщо він присутній або не допускають його
виникнення. В демократично розвинених державах парламентські дебати дають
змогу сформувати основні завдання парламенту, враховуючи думку як
більшості так і меншості.
Доведено, що медіація базується на моделі переговорів; її особливістю є
те, що при вирішенні конфлікту необхідною умовою є присутність і допомога
неупереджених (позапартійних) третіх сил. Під час парламентського конфлікту
медіаторами можуть виступати: уряд, громадяни держави, громадські
організації, депутатські групи, позафракційні депутати, парламентські комітети.
5. На основі порівняльного аналізу парламентських конфліктів в
Україні та світового досвіду запропоновано такі ефективні способи як, медіація
та парламентські дебати. Надані рекомендації, що дозволять вирішувати
парламентські конфлікти у сучасній Україні .
Обґрунтовано, що парламентські дебати є одним з найрезультативніших
способів та форм контролю над діяльністю та роботою не лише парламенту, але
й уряду, адже вони є відкритим процесом обговорення. Рекомендовано, щоб
177
український парламент, звернув увагу на даний спосіб вирішення
парламентських конфліктів й притримуватись правил їх проведення відповідно
до демократичних норм.
Відзначено, що парламентський конфлікт, особливості протікання та
способи його вирішення в Україні законодавчо не врегульовано. В ході
дисертаційного дослідження встановлено, що способи вирішення,
парламентських конфліктів, конфліктів між парламентом та урядом є
визначеними та зафіксованими у багатьох світових Конституціях та
нормативних актах. В Україні способи вирішення парламентського конфліктів
в нормативних актах, законах не подаються. Таким чином, законодавчому
органу України слід розширити правову базу вирішення парламентських
конфліктів