Каталог / ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ / Политические институты, процессы, технологии
скачать файл:
- Название:
- Макаренко Лілія Петрівна Інституційні форми політичної комунікації у демократичних процесах в Україні
- Альтернативное название:
- Макаренко Лилия Петровна Институциональные формы политической коммуникации в демократических процессах в Украине
- ВУЗ:
- у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
- Краткое описание:
- Макаренко Лілія Петрівна, тимчасово не працює: «Інституційні форми політичної комунікації у демократичних процесах в Україні» (23.00.02 - політичні інститути та процеси). Спецрада Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МАКАРЕНКО ЛІЛІЇ ПЕТРІВНИ
УДК 323.21
ДИСЕРТАЦІЯ
ІНСТИТУЦІЙНІ ФОРМИ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У
ДЕМОКРАТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ В УКРАЇНІ
23.00.02 політичні інститути та процеси
Подається на здобуття ступеня доктора політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело
____________ Макаренко Л.П.
Науковий консультант Шляхтун П.П., доктор філос. наук, професор
Київ - 2018
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................... 19
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ................................................................... 27
1.1. Ступінь наукової розробленості проблеми........................................... 27
1.2. Основні підходи до визначення поняття «комунікація» та особливості
політичної комунікації...................................................................................... 30
1.3. Роль політичної комунікації в демократизації суспільства ................ 50
1.4. Основні методи дослідження.................................................................... 64
2. ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ.............. 69
2.1. Еволюція форми державного правління як демократичний процес..... 69
2.2. Політична комунікація вищих органів державної влади до прийняття
Конституції України ......................................................................................... 78
2.3. Політична комунікація вищих органів державної влади за умов
президентсько-парламентської форми державного правління .................... 86
2.4. Особливості політичної комунікації вищих органів державної влади у
парламентсько-президентській республіці................................................... 104
3. ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ В СИСТЕМІ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ127
3.1. Становлення демократичної системи місцевої влади .......................... 127
3.2. Взаємодія органів місцевого самоврядування з органами державної
виконавчої влади ............................................................................................. 136
18
3.3. Політична комунікація органів місцевого самоврядування з
територіальними громадами .......................................................................... 144
3.4. Основні напрями реформування місцевого самоврядування.............. 156
4. ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ВЗАЄМОДІЯ
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВИ....................... 166
4.1. Політичні партії як засоби впливу громадянського суспільства на
державу............................................................................................................. 168
4.2. Громадські організації в політичній комунікації.................................. 191
4.3. Вплив засобів масової інформації на державу..................................... 209
4.4. Громадська думка як відображення комунікативних процесів у
суспільстві........................................................................................................ 218
4.5. Протестна комунікація як форма взаємодії між громадянським
суспільством та державою ............................................................................. 241
5. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ КОМУНІКАЦІЇ УКРАЇНИ.................. 257
5.1. Система органів та правові засади зовнішньополітичної комунікації 257
5.2. Євроінтеграційний та євроатлантичний напрями зовнішньополітичних
комунікацій України ....................................................................................... 283
5.3. Інформаційно-комунікативна складова євроінтеграційних процесів 293
ВИСНОВКИ ................................................................................................... 302
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 309
ДОДАТОК А. Список публікацій здобувача…………………………... 351
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
303
Аналіз інституційних форм політичної комунікації в демократичних
процесах в Україні дає можливість зробити наступні висновки:
1. У трактуванні поняття «комунікація» є такі підходи: 1)
комунікація як передача інформації, ідей, емоцій, умінь; 2) комунікація як
розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація
як порозуміння); 3) комунікація як вплив за допомогою знаків і символів
на людей; 4) комунікація як об’єднання (творення спільноти) за допомогою
мови чи знаків; 5) комунікація як обмін завданнями між людьми, які мають
спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях; 6) комунікація як взаємодія
за допомогою символів; 7) комунікація як складова суспільного процесу,
що виражає групові норми, здійснює громадський контроль, розподіляє
ролі, досягає координації зусиль тощо. В різних сферах соціального життя
місце і характер інформаційно-комунікативних процесів далеко не
однакові. Політична комунікація є особливим її різновидом. Концепція
«політичної комунікації» описує не універсальний, а унікальний тип
комунікативного процесу, якому притаманні власні джерела
інформаційних контактів, особливий тип організації соціальних
взаємовідносин, специфічні функціональні навантаження в рамках
суспільства, багаторівнево опосередкований стиль спілкування
макросоціальних груп. В дисертаційному дослідженні сформульовано
авторське визначення політичної комунікації як взаємодії, взаємовпливу
суб’єктів політики з приводу влади, зумовлені їх правовим статусом,
функціями та повноваженнями, закріпленими в законодавстві, кінцевою
метою яких є ефективне, результативне та легітимне управління
суспільством.
2. Демократичний процес – це відкритий політичний процес,
який можна охарактеризувати рядом ознак: політичні інтереси груп і
громадян виявляються через політичні вибори; під впливом громадської
думки корегується політичний курс, обговорюються програми і засоби
304
розвитку суспільства; всі етапи прийняття політичних рішень доступні для
громадськості; добір еліт – відкритий та конкурентний. Сучасна
демократична держава як ніколи раніше потребує підтримки й участі
громадян у процесах управління, в пошуку найбільш ефективних шляхів і
методів вирішення завдань і проблем, що постають перед суспільством.
Комунікації, у зв’язку з цим, стають важливим елементом формування і
реалізації політики, реальним елементом її здійснення. Участь громадян в
управлінні як безпосередня, так і опосередкована, є невід’ємним
атрибутом демократичного суспільства. У демократичному суспільстві
держава не може довільно встановлювати свої «правила гри» у відносинах
з громадськістю, не може бути відкритою тією мірою, якою вона вважає за
потрібне, не може приймати управлінські рішення, не узгоджуючи їх з
громадянами чи їх об’єднаннями. Обов’язок органів влади - не просто
інформувати населення, але обґрунтовувати, пояснювати, пропонувати
альтернативні шляхи розв’язання суспільних проблем. Ефективність
демократичних процесів безпосередньо залежить від якості комунікацій.
3. Універсальним показником розвитку держави є форма
державного правління. Вона вказує на структуру і повноваження вищих
органів державної влади, характеризує ступінь та способи участі громадян
у їх формуванні; розкриває специфіку відносин між владою і населенням
та ступінь впливу останнього на прийняття державно-політичних та
державно-управлінських рішень; засвідчує форми легітимації державної
влади і наявні проблеми у цьому процесі. Вибір між президентською,
парламентською та змішаною формами правління є характерним для країн,
що здійснюють перехід від авторитаризму до демократії.
У державі, яка не має сталих політичних традицій і знаходиться у
стадії системних перетворень, змішану модель можна охарактеризувати як
компромісну.
305
Оскільки в Україні всі реалізовані проекти конституційних змін були
фактично заручниками комунікаційних політичних процесів – відносин
між політичними партіями та їх лідерами, між гілками державної влади та
їх очільниками – всім моделям організації державної влади були
притаманні деякі спільні недоліки: недостатня збалансованість
повноважень та неефективність системи стримувань і противаг між
суб’єктами владних повноважень; дуалізм виконавчої влади; надмірні
повноваження президента; недосконалість механізмів формування,
відповідальності та відставки Кабінету Міністрів України.
Найоптимальнішою в Україні виявилась парламентсько-президентська
форма правління – більш демократична ніж президентсько-парламентська.
У процесі змін форми державного правління відбувалося вдосконалення
інституційних (врегульованих законодавством) форм комунікації в системі
вищих органів державної влади.
4. Сильне місцеве самоврядування є одним з основних засобів
обмеження сваволі з боку центральної влади. Цей інститут публічної влади
є необхідним елементом демократичної держави. Місцеве самоврядування
дає можливість інтегрувати в процес управління локальні еліти, вводить
діяльність останніх у конструктивне, конституційне русло, залучаючи їх до
реалізації загальнонаціонального політичного курсу на місцях. Партійний
склад місцевих рад може значно відрізнятися від складу парламенту і
уряду, що розширює загальний спектр політичних сил у країні, дає
своєрідну компенсацію тим партіям, які не представлені на центральному
рівні.
Основними чинниками відсутності ефективної комунікації і високого
рівня конфліктності у комунікативному просторі місцевої влади в Україні є
взаємна недовіра між громадою і владою; відсутність налагодженого
обміну інформацією між владою і громадськістю; відсутність усталених
традицій і партнерських взаємин влади й громади у процесах прийняття
306
управлінських рішень, розв’язання конфліктів та можливих суперечок і
досягнення консенсусу заради розвитку; відсутність достатніх знань та
інформації про сучасні механізми й форми соціального партнерства у
членів громади; громадська апатія і пасивність.
5. Після набуття Україною незалежності відбувається не тільки
становлення інститутів громадянського суспільства, а й усвідомлення
громадянами себе як відокремленої від держави і відносно незалежної від
неї спільноти, партнера держави у суспільних відносинах. Політичними
інститутами громадянського суспільства є політичні партії, громадські
організації і суспільні рухи, органи місцевого самоврядування, засоби
масової інформації.
Виражаючи інтереси різних спільностей людей, політичні партії
виступають тією ланкою, що з’єднує громадянське суспільство з
державою, забезпечує представництво на державному рівні всієї
багатоманітності соціальних інтересів.
Найбільші проблеми сучасних політичних партій в Україні: політична
корупція; залежність від фінансово-промислових груп; непідзвітність
виборцям; відсутність постійної комунікації з суспільством; брак
внутрішньопартійної демократії; брак кваліфікованих партійних кадрів;
відсутність стабільної соціальної бази партій; слабкість їх організаційних
структур; переважно регіональний характер їх підтримки; слабкість
програмно-ідеологічних засад. Сучасні українські партії не виконують
свою представницьку функцію, не виражають інтересів суспільства,
оскільки не комунікують з ним. Подібне можна сказати і щодо діяльності
громадських організацій. Попри постійне збільшення їх кількості, якісні
зміни в їх діяльності відбуваються вкрай повільно. Причини цього
полягають у формальному ставленні держави до громадських ініціатив і в
низькій політичній культурі громадськості.
307
Вплив засобів масової інформації на політичні процеси, зокрема на
процес прийняття рішень, може справляти як діяльність самих ЗМІ, так і
громадянське суспільство через мас-медійні канали передачі інформації.
Українські ЗМI після здобуття незалежності на законодавчому рівні
одержали свободу слова, свободу від цензури, політичну і професійну
незалежність від державної влади, проте не знайшли стійкої матеріальної
бази для вільної самостійної діяльності. За таких умов, ЗМI фактично
змушені виражати не думку суспільства, а приватні або корпоративні
інтереси своїх власників, нехтуючи роллю суспільного рупора.
6. Засобом комунікації громадянського суспільства і держави є
громадська думка. Для суспільних систем, що побудовані на принципах
демократії, властива ідеологія соціального партнерства, за якою
громадська думка має можливість виражати себе у різних формах.
Демократичні режими створюють систему політичних, економічних,
правових та інших гарантій вільного і реального функціонування
громадської думки. Якщо влада досліджує громадську думку та враховує
її в процесі ухвалення рішень, вона є легітимною, відповідає суспільним
запитам. Якщо влада ігнорує громадську думку – зростає протестна
активність, часто з порушенням законодаства, як деструктивний засіб
комунікативного впливу на політичні процеси. Тому необхідна подальша
інституціоналізація громадської думки, створення дієвих механізмів її
дослідження та врахування в процесі ухвалення державних рішень.
7. У сфері зовнішньополітичних комунікативних зв’язків
України ключове місце належить діяльності з просування до пріоритетної
мети України – повномасштабної інтеграції до європейських та
євроатлантичних структур, що вимагає відповідних змін у суспільному,
полі¬тич¬ному та економічному житті України, насамперед, досягнення
норм та стандартів Європейського Союзу і НАТО. Така політика є
найкращим способом утвердити демократію, верховенство права та
308
ринкову економіку в Україні. Зовнішньополітичний курс держави також
має бути предметом систематичної роз’яснювальної роботи як з боку
державних структур, так і політичних інститутів громадянського
суспільства, оскільки на сьогодні з цього питання відсутня консолідована
громадська думка.
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн