Гречко Оксана Юріївна Особливості державної міграційної по­літики сучасної України

Краткое описание

Гречко Оксана Юріївна, керівник відділу проектів ТОВ «Софт Генерація»: «Особливості державної міграційної по­літики сучасної України» (23.00.02 - політичні інститути та процеси). Спецрада Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ГРЕЧКО ОКСАНА ЮРІЇВНА
УДК 32:[314.7:351](477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ СУЧАСНОЇ
УКРАЇНИ
23.00.02 – політичні інститути та процеси
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Тукаленко Інна Анатоліївна,
кандидат філософських наук, доцент
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................................................8
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ...................................................................................15
Висновки до першого розділу .....................................................................................................65
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ
МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ ...................................................................68
Висновки до другого розділу ....................................................................................................122
РОЗДІЛ 3. МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ.............................................124
МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ....................................................................................124
Висновки до третього розділу...................................................................................................162
ВИСНОВКИ....................................................................................................................................165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................................................171
ДОДАТОК ДО ДИСЕРТАЦІЇ .......................................................................................................191

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота комплексно розкриває особливості формування,
реалізації та модернізації державної міграційної політики сучасної України.
Висновки дисертації підтверджують реалізацію мети та завдань
дослідження:
1. Швидкі темпи розвитку технологій, транспортно-комунікаційних
систем, поглиблення економічних та політичних зв’язків між державами, а також
наявність одночасних активних воєнних конфліктів в окремих регіонах світу
сприяли інтенсифікації та трансформації міжнародних міграційних процесів.
Якщо раніше основними факторами міжнародного переміщення населення
вважались соціально-економічні, то на початку ХХІ ст. помітною стала
тенденція до розширення мотивації міграції, що виражена у сучасних наукових
теоріях космополітизму та глобалміграції. Разом з тим, у дослідженні
наголошується на зміні підходів держав до регулювання міграційних процесів.
Політика мультикультуралізму, якої тривалий час дотримувались провідні
європейські країни та США, наразі замінена концепцією селективної міграції. У
другій половині ХХ ст. за рахунок заохочення імміграції розвинуті країни
прагнули відновити державну економіку, не беручи до уваги етнічні, культурні
та політичні аспекти інтеграції мігрантів. Стверджується, що обмеження
державного регулювання міграційних процесів переважно економічною
доцільністю, неврахування факторів соціальної інтеграції призвело до того, що
міжнародна міграція почала сприйматись як загроза суспільній та національній
небезпеці. У дослідженні акцентовано увагу на зростанні ролі концепції
«сек’юритизації» міграційної політики та балансуванні між забезпеченням
ліберальних принципів свободи пересування людини, зазначених у Загальній
декларації прав людини, та захистом суспільної й національної єдності.
Проаналізувавши сучасні диференційовані тенденції розвитку міжнародної
міграції, було виявлено, що міграційні процеси трансформуються швидше, ніж
національні уряди та міжнародна спільнота в цілому здатні на них реагувати.
166
2. Критичний розгляд вітчизняних та зарубіжних концептуальних підходів
до вивчення державної міграційної політики дозволив зробити висновок щодо
зміни сприйняття управління міграцією у світовому науковому дискурсі.
Зокрема, зростає роль його вивчення саме у політологічному контексті крізь
призму захисту національних інтересів, державних програм адаптації мігрантів
та репатріації, впливу мігрантів на політичні процеси у державі прийняття
(здобуття громадянства, участь у виборах, створення політичних та громадських
рухів, лобіювання інтересів мігрантів та національних меншин в органах влади
тощо).
Незважаючи на численні напрацювання з дослідження державної
міграційної політики, у закордонній та вітчизняній науковій літературі бракує
системного підходу до розуміння управління міграцією та його складових.
Натомість акцентується увага на використанні структурно-функціонального
методу для визначення інституційної складової цієї системи. В рамках
дисертаційного дослідження була встановлена кореляція термінів «державне
управління міграцією», «державний міграційний менеджмент», «державне
регулювання міграційних процесів», «державна міграційна політика» та
«державний міграційний контроль». Важливість розуміння співвідношення цих
понять та, відповідно, їхнього належного використання зумовлює доцільність
подальшого напрацювання з розвитку та деталізації теорії міграційної політики
іншими дослідниками.
У вітчизняній політичній думці найбільше уваги акцентується на
проблематиці регулювання трудової та незаконної міграції, захисту прав
біженців та спільній міграційній політиці ЄС. Недостатньо розкриті питання,
пов’язані з імміграцією, зокрема забезпечення умов соціальної адаптації
мігрантів та сприянню репатріації, та внутрішньою вимушеною міграцією.
У дисертації вперше масові внутрішні переміщення населення в Україні
проаналізовані саме в рамках міграційної політики, а не лише як складової
демографічної та соціальної політик. На основі результатів дослідження ООН з
внутрішнього примусового переміщення населення, державних міграційних
167
стратегій Грузії та Молдови, діяльності Міністерства з питань тимчасово
окупованих територій та вимушено переміщених осіб, а також міжнародних
організацій та інститутів громадянського суспільства у напрямі захисту прав
вимушених мігрантів та їхньої соціальної інтеграції, вперше доведено, що не
лише зовнішня, а й внутрішня міграція в Україні є предметом державної
міграційної політики. З огляду на це, було запропоноване визначення державної
міграційної політики як «комплексу адміністративно-правових, фінансових та
організаційних заходів цілеспрямованого державного впливу на регулювання
внутрішніх та зовнішніх міграційних процесів з метою забезпечення
соціокультурної інтеграції населення та з урахуванням економічних й соціальнодемографічних інтересів держави».
3. З’ясовано, що формування міграційної політики України частково було
здійснено ще на початку державотворення. Наразі в Україні провідну роль в
регулюванні міграційних процесів відіграє Державна міграційна служба, а
нормативно-правові аспекти корелюються із Концепцією державної міграційної
політики України та планом заходів з її реалізації.
Враховуючи особливості географічного розташування, Україна
традиційно сприймалась як транзитна держава, через кордони якої мігранти
намагались потрапити до Європейського Союзу, а також як держава постачання
трудових мігрантів. Менше з тим, у дослідженні наголошується на тенденції до
зростання імміграційних процесів протягом останніх десяти років.
Стверджується, що ключовою особливістю міграційної ситуації в Україні
є інтенсифікація внутрішньої міграції, спричинена анексією Криму та воєнними
діями на Донбасі. До уваги було взято не лише значну чисельність вимушено
переміщених осіб, а й їхню взаємодію із місцевими та державними органами
влади, забезпечення міжвідомчої координації для захисту їхніх прав на
недискримінаційний доступ до освітніх, медичних, адміністративних та інших
державних публічних послуг.
Як характерна ознака міграційної ситуації в Україні була окреслена
стрімка депопуляція за рахунок масової еміграції працездатного населення, що
168
проаналізовано на основі даних Державної служби статистики України,
Державної міграційної служби та досліджень вітчизняних аналітичних центрів.
Окрім того, наголошується на зміні вектору трудової міграції: якщо раніше
українські мігранти вирушали на працевлаштування переважно до Російської
Федерації, то наразі – до Польщі та інших країн ЄС.
Наступною особливістю міграційної ситуації в Україні було визначено
зростання протягом останніх кількох років чисельності іноетнічних іммігрантів,
зокрема із країн Азії та Африки. На основі проаналізованих емпіричних даних та
праць вітчизняних науковців з’ясовано, що ця тенденція спостерігатиметься й
надалі. Створення умов для їхньої соціальної адаптації, зокрема, доступу до
освіти та працевлаштування, було визначено як одне із важливих завдань
державної міграційної політики України. У дослідженні підкреслено
необхідність формування державних програм соціальної інтеграції для
суспільства в цілому, а не лише для окремих груп іммігрантів чи вимушено
переміщених осіб.
4. Критичний розгляд викликів та шляхів врегулювання міграційних
процесів в Україні дозволив з’ясувати, що ключову роль при формуванні
державної міграційної політики мають відігравати не механізми міжнародної
взаємодії, а саме внутрішні потреби та особливості держави у міграційній сфері.
Оскільки українська державна міграційна політика формувалась
переважно під впливом євроінтеграції (зокрема, необхідності виконання Плану
дій з лібералізації візового режиму), її стратегічні пріоритети були визначені
умовно, і вони відповідають універсальним підходам до регулювання міграції та
європейським стандартам – протидії незаконній міграції, торгівлі людьми,
захисту прав мігрантів, набуття громадянства тощо.
Враховуючи стрімке зменшення кількості населення України, основним
викликом у цій сфері було зазначено збереження демографічного балансу, і
найбільш ймовірним шляхом його досягнення з врахуванням сучасної соціальноекономічної та політичної ситуації в Україні – використання концепції
«міграційного заміщення».
169
У науковому контексті подальшого дослідження потребують питання
мотиваційних чинників української еміграції, особливостей цього процесу.
Зокрема, виявлення довгострокового впливу на еміграційні процеси скасування
візового режиму для України з країнами ЄС та варіацій розвитку подій на
Донбасі.
5. У дослідженні надано характеристику основним зовнішнім та
внутрішнім чинникам, що впливають на розвиток державної міграційної
політики України. До ключових внутрішніх чинників віднесено історичні умови
формування державного міграційного менеджменту (зокрема у нормативноправовому та інституційному вимірі), погляди політичних сил та еліт на
проблематику регулювання міграції, особливості міграційної та соціальнополітичної ситуації. З-поміж основних зовнішніх чинників зазначено міжнародні
зобов’язання, політичну та економічну стабільність в регіоні та світі.
Виявлено, що в Україні управління міграційними процесами відбувається
не стільки із врахуванням внутрішньополітичних, соціальних та демографічних
тенденцій, скільки під тиском зовнішніх чинників, зокрема заходів та
зобов’язань, спрямованих на євроінтеграцію.
6. У дослідженні модернізацію державної міграційної політики України
інтерпретовано як удосконалення механізмів політико-правового та
інституційного регулювання міграційних процесів. Враховуючи особливості
міграційних процесів в Україні та їхній вплив на процеси політичні, важливу
роль для модернізації державної міграційної політики відведено розробці дієвих
політико-управлінських рішень та інституційній трансформації. Доведено, що
чинники євроінтеграції й надалі відіграватимуть ключову роль у цьому процесі.
На основі аналізу успішних державних програм у країнах із подібною
міграційною ситуацією, було підтверджено, що збалансована міграційна
політика повинна орієнтуватись не лише на захист прав іноземних громадян, а й
на реінтеграцію власних.
Пріоритетними напрямами розвитку державної міграційної політики в
Україні визначено формування державних програм зі сприяння репатріації та
170
реінтеграції українських емігрантів; формування урядової міжвідомчої групи з
питань міграції із залученням експертів з міжнародним досвідом; створення
національної системи моніторингу соціальної інтеграції мігрантів за прототипом
нещодавно впровадженої національної системи моніторингу інтеграції
внутрішньо переміщених осіб.