УКРАЇНА В ГЕОПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСАХ КРАЇН СЕРЕДНЬОГО СХОДУ: ТУРЕЧЧИНИ, ІРАНУ, АФГАНІСТАНУ

Краткое описание

Національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут міжнародних відносин

На правах рукопису

Стадніченко Руслан Вікторович
УДК 327[(477)+(55+560+581)]

УКРАЇНА В ГЕОПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСАХ КРАЇН СЕРЕДНЬОГО СХОДУ: ТУРЕЧЧИНИ, ІРАНУ, АФГАНІСТАНУ.

спеціальність 23.00.04.- політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник –Крижанівський В.П.
доктор історичних наук, професор

Київ-2005

ПЛАН

Вступ. C. 3-12
Розділ І.
Історіографія, джерела, методологія дослідження. С. 13-39
Розділ ІІ.
Історико-географічні основи співпраці України з країнами Середнього Сходу. С. 40-80
Розділ ІІІ.
Політична компонента геополітичних інтересів країн Середнього Сходу щодо України. С. 81-133
Розділ ІV.
Геоекономічні основи співробітництва країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану та Афганістану з Україною. С. 134-178

Розділ V.
Гуманітарна складова геополітичних інтересів країн Середнього Сходу щодо України. С. 179-199

Висновки. С. 200-206
Список використаних джерел. С. 207-227

ВСТУП

Актуальність дослідження обраної проблеми зумовлена багатоманітним ланцюгом геополітичних та геостратегічних чинників, які випливають з необхідності використання Україною власних географічних переваг розташування на перетині євразійських комунікацій, створення умов конкурентної спроможності реалізації української продукції на ринках третіх країн, пошуку стратегічних союзників для реалізації довготривалих міжнародно-політичних планів та виборі механізмів і інструментів оптимізації зовнішньої політики.
Особливості геополітичного середовища України та об’єктивна зацікавленість нею з боку держав Середнього Сходу об’єктивно спонукають до поглибленого вивчення проблематики геополітичних інтересів Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України. Розвиток сучасних міжнародних відносин підтверджує тезу Г. Кісінджера про те, що ступінь реалізації національних і багатонаціональних інтересів за умов глобальної взаємозалежності і взаємопереплетеності суб’єктів міжнародного співтовариства прямо пропорційна ступеню можливостей кожної держави вивчати і створювати умови для використання власних переваг у процесі міжнародного спілкування та зворотно пропорційний кількості прогалин, які притаманні рівню використання переваг в системах геополітичних інтересів інших суб’єктів міжнародного процесу по відношенню до окремо взятої держави.
Актуальність теми дисертації визначається також аспектами, що випливають з багатогранної площини геополітичних можливостей і інтересів України та означених держав Середнього Сходу у відношенні одна до одної. По-перше, наявність довготривалої, неперервної традиції політичного, економічного та гуманітарного співробітництва України з країнами Середнього Сходу заклала необхідний початковий фундамент подальшого розвитку міждержавних відносин. По-друге, політичні наміри та міжнародні кроки Турецької Республіки, Ісламської Республіки Іран, Ісламської Республіки Афганістан не входять в площину зовнішньополітичного протиріччя з українською зовнішньою політикою, а навпаки, за наявності спільного коріння інтересів мають перспективність взаємовигідного використання. І, нарешті, рівень технологічного та наукового розвитку Туреччини, Ірану та Афганістану відкриває додаткові можливості для реалізації зовнішньоекономічної стратегії України щодо економізації міжнародних відносин Україною та експорту наукомісткої продукції за кордон.
Рівень дослідженості питань, що стосуються ролі й місця України геополітичних інтересах країн Середнього Сходу як чинників міжнародно-політичного розвитку Української держави детермінується актуальністю поточних і стратегічних питань, що виникають з приводу відносин України з Туреччиною, Іраном і Афганістаном. У вітчизняній історичній, політологічній та економічній літературі існує вже певне коло наукових праць, у яких безпосередньо чи у зв’язку з іншими проблемами розглядається місце і роль України в геополітичних інтересах країн Середнього Сходу. Їх аналіз здійснюється у першому розділі дисертації. Він засвідчує, що обрана для дослідження в даній дисертації проблема в такій постановці і обсязі ще не була об’єктом спеціального наукового дослідження і потребує свого вивчення, оскільки проблематика геополітичних інтересів України на Середньому Сході з огляду на сучасні міжнародно-політичні процеси, що відбуваються в даних регіонах, характеризуються високим ступенем зовнішньополітичної, економічної та соціо-культурної зацікавленості і актуальності розвитку таких відносин з боку України, Туреччини, Ірану, Афганістану.
Об’єктом дисертаційного дослідження є геополітичні інтереси Туреччини, Ірану та Афганістану як основа зовнішньої політики цих держав та чинник континентальних міжнародних відносин.
Предметом дослідження є місце України в геополітичних інтересах означених країн Середнього Сходу.
Мета роботи полягає в аналізі сучасного стану, тенденцій розвитку і перспектив співробітництва України з країнами Середнього Сходу в контексті співпадіння їх геополітичних інтересів. Такий аналіз, у свою чергу, має своїми завданнями виявлення позитивних і негативних чинників, що впливають на формування геополітичних інтересів Турецької Республіки, Ісламської Республіки Іран та Ісламської Республіки Афганістан відносно України, та розробку практичних рекомендацій щодо поглиблення відносин з даними країнами. Важливим елементом дослідження є визначення місця і ролі означених держав регіону Середнього Сходу в геополітичній стратегії України, комплексний аналіз впливу визначальних геополітичних чинників на можливості участі України в двосторонньому та багатосторонньому євразійському співробітництві.
Для реалізації цієї мети ставилися такі завдання:
- з’ясувати характер і особливості історичного коріння та географічних чинників з точки зору їх впливу на розвиток стосунків країн Середнього Сходу з Україною;
- піддати аналізу політичну компоненту сучасних інтересів Туреччини, Ірану та Афганістану щодо України в контексті загальної конфігурації геополітичних інтересів суб’єктів дослідження;
- проаналізувати геополітичну кон’юнктуру та геостратегічні імперативи розвитку співробітництва країн Середнього Сходу та України в контексті сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин та впливу третіх країн на вибір геополітичної стратегії вказаними державами в процесі розвитку зносин між ними;
- з’ясувати географічні переваги та політичні прерогативи політики Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України з огляду на геополітичні чинники зацікавленості даних держав у розвитку співробітництва з Україною;
- здійснити порівняльний аналіз об’єктивних геоекономічних інтересів України і країн Середнього Сходу щодо налагодження і розвитку взаємного співробітництва;
- визначити рівень і характер впливу великих держав сучасності: США, Росії, Китаю на процес формування і реалізації геополітичних інтересів країн Середнього Сходу стосовно України;
- дослідити роль гуманітарного чинника в формуванні і реалізації геополітичних інтересів держав Середнього Сходу щодо України;
- на основі реалізації означених завдань сформулювати практичні рекомендації щодо розвитку стосунків України з Туреччиною, Іраном і Афганістаном у політичній, економічній і гуманітарній сферах.
Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної наукової програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”. У рамках означеної програми дисертація відображає один з напрямків загальноІнститутської теми Інституту міжнародних відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка №01БФ048-01 “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”.
Наукова новизна дисертації визначається передусім оригінальністю підходу автора до аналізу шляхів поглиблення співробітництва України з державами Середнього Сходу, що полягає в з’ясуванні реальної і потенційної геополітичної природи даних стосунків та дослідженні розвитку міждержавних відносин під означеним кутом зору. У такій постановці дослідницьких завдань робота є фактично першим спеціальним компаративним дослідженням сучасного стану й потенційних можливостей розвитку стосунків України з країнами Середнього Сходу. Це загальне визначення наукової новизни роботи конкретизується у таких найсуттєвіших результатах дослідження:
- на основі аналізу історичного коріння та географічних факторів відносин Туреччини, Ірану й Афганістану з Україною встановлено пріоритетні сфери і перспективні напрямки співпраці України з означеними країнами, виявлено історичні паралелі співпадіння політичних, економічних і гуманітарних інтересів держав Середнього Сходу й України;
- на підставі дослідженого кола джерел обґрунтовано положення про те, що геополітична кон’юнктура та геостратегічні імперативи відносин країн Середнього Сходу та України сприяють поглибленню співробітництва України з Туреччиною, Іраном та Афганістаном на сучасному етапі;
- критично проаналізовано проблемні питання, що характеризують географічні переваги та політичні прерогативи зовнішньої політики Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України. Дані переваги та прерогативи створюють підґрунтя для геополітичної вмотивованості розвитку політичної, торговельно-економічної та гуманітарної співпраці між країнами;
- порівняльний аналіз об’єктивних геоекономічних інтересів країн Середнього Сходу і України свідчить про співпадіння зовнішньоекономічних стратегій України, Туреччини, Ірану та Афганістану, що дозволяє розширювати коло взаємовигідного партнерства по лінії двостороннього економічного співробітництва;
- подальший розвиток у роботі дістало вивчення потенційних можливостей міжрегіонального співробітництва на рівні регіональних організацій та багатосторонніх коаліцій. Результатом системного аналізу, проведеного в роботі, стало комплексне визначення основних пріоритетів, що стоять перед державами у площині євразійської геополітичної стратегії: розвитку трансрегіональної комунікаційної мережі, поглиблення двостороннього співробітництва з метою запобігання поширенню тероризму, співпраці в сфері обміну технологіями та винаходами та ін.;
- досліджений масив інформації дозволяє виокремити виняткову роль гуманітарного чинника в формуванні і реалізації геополітичних інтересів держав Середнього Сходу щодо України як з огляду на розширення співпраці між ними в культурній та освітній галузях, так і виходячи зі спільних міжнародних гуманітарних інтересів, що об`єднують принципи, інститути і норми, покликані забезпечувати повагу до прав людини, націй, народів;
- суттєвий елемент новизни дослідження полягає в тому, що у ньому містяться факти і висновки, які ілюструють та уточнюють окремі положення, висловлені у наукових розвідках попередників, доповнюють і розширюють наукові уявлення з питань, пов’язаних із проблемами місця і ролі України в контексті геополітичних пріоритетів держав Середнього Сходу стосовно розвитку відносин з країнами Центральної та Східної Європи з огляду на загальний процес становлення євразійського співробітництва.

В результаті проведення дисертаційного дослідження, розроблені та виносяться на захист такі підсумкові положення і висновки:
• геополітичні інтереси країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану щодо України характеризується вагомим історичним підґрунтям неперервного генезису співробітництва в різноманітних сферах та містить значний потенціал спільної традиції соціо-культурного та соціо-економічного розвитку;
• геополітичні інтереси країн Середнього Сходу стосовно України визначаються чинниками взаємовигідного використання географічних переваг розташування та відносного співпадіння довготривалих політичних планів щодо міжнародної та регіональної політики на Євразійському континенті;
• наявний рівень юридично-правового і політико-організаційного забезпечення взаємин Турецької Республіки, Ісламської Республіки Іран та Ісламської Республіки Афганістан з Україною створює порівняно сприятливі умови для поглиблення співпраці на рівні як держав так і регіональних організацій, однак фактичний розвиток співробітництва потребує повнішого використання означених потенційних можливостей всіма державами-партнерами;
• сучасна система міжнародних відносин обумовлює глобальну взаємозалежність та взаємовплив, що позначається на ступені залученості і широті впливу Великих геополітичних гравців на вибір геополітичної стратегії розвитку окремими державами, а також змушує корегувати захист національних інтересів в системі власних геополітичних орієнтирів з зовнішньополітичною підтримкою чи запереченням з боку таких світових держав;
• національні концепції України щодо захисту власних інтересів на міжнародній арені шляхом економізації зовнішньої політики, диверсифікації джерел енергозабезпечення української економіки та багатовекторної зовнішньополітичної стратегії пріоритетів відповідають зовнішньополітичним інтересам Туреччини, Ірану та Афганістану з огляду на євразійські геополітичні наміри цих держав;
• активізація країнами Середнього Сходу практичних заходів щодо залучення України до перспективних регіональних та континентальних проектів виходить з геополітичної важливості інтегративної євразійської місії України, а саме поєднання дихотомних цивілізаційних масивів Сходу і Заходу;
• гуманітарна компонента відносин України з країнами Середнього Сходу засвідчує відсутність значних політичних, економічних та культурних перепон для подальшого розвитку співробітництва з урахуванням спільних інтересів та виходячи з наявного потенціалу.

Практичне значення дисертації полягає в придатності її матеріалів, висновків та рекомендацій для використання зацікавленими сторонами та суб’єктами геополітичних проектів України та країн Середнього Сходу для аналізу впливу політичних, економічних та гуманітарних чинників на розвиток процесу міждержавного та регіонального співробітництва. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності органів державної влади та підприємницьких структур з метою вирішення специфічних проблем, які постають під час налагодження співпраці з Туреччиною, Іраном та Афганістаном, а також з метою оптимізації середньосхідної зовнішньополітичної стратегії із врахуванням специфіки регіону і особливостей досліджуваних країн. Структурований виклад фактичних даних, аналіз світових геополітичних процесів та висвітлення ролі великих держав в процесі формування та функціонування системи геополітичних інтересів країн Середнього Сходу також має відповідний коефіцієнт практичного використання у навчальному процесі: при читанні нормативних та спеціальних курсів з проблем сучасної глобальної геостратегії, історії відносин України з країнами Середнього Сходу, конфліктології, порівняльної політології, соціології.
Основні положення дисертації пройшли апробацію у виступах автора на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2001, 2002, 2004 рр.) та на круглому столі “Україна – Іран: культурне, економічне та політичне співробітництво” (21 жовтня 2003 р.).
Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри порівняльної політології та регіонознавства Інституту міжнародних відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дослідження викладені дисертантом у наукових публікаціях:
1. Історична парадигма сучасних відносин України з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.27.Ч III – К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 25-32
2. Геополітична кон’юнктура та геостратегічні імперативи співробітництва України з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.28.Ч.II - К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 80-87
3. Економічна складова геополітичних інтересів України та країн Середнього Сходу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 31. Ч. II – К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. – 27-28 с.
4. Геоекономічні фактори співробітництва України з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном // Дослідження світової політики. Збірник наукових праць. – Вип.21. – К. 2002. - С. 118-126.
5. Споріднена природа локальних вогнищ конфліктогенності на Близькому Сході: геополітичний аспект. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип. 6 .Ч ІІ – К.: РВЦ “Київський університет”, 1998. – С. 127-130

Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаної літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасна система міжнародних відносин функціонує на основі постійно змінних принципів здійснення геополітичної стратегії. Внаслідок швидкого науково-технічного та економіко-технологічного прогресу створюються передумови для ефективного використання політичних, географічних, економічних та гуманітарних переваг при здійсненні зовнішньої політики державами. Оскільки геополітичний аналіз передбачає найбільш широке коло співставлення та поєднання факторів доцільності і оптимізації здійснення міжнародної політики окремою країною та коаліціями країн – дослідження проблеми місця і ролі кожної держави в системі геополітичних інтересів та пріоритетів інших держав дозволяє розширити інструментальне та методологічне коло заходів з реалізації геополітичних інтересів окремою державою.
Геополітичні інтереси країн Середнього Сходу відносно України характеризується історичним підґрунтям розвитку співпраці та володіє традицією соціо-культурного та соціо-економічного розвитку. Історичні підстави налагодження взаємовигідного співробітництва між Україною та країнами Середнього Сходу є достатніми щоб стимулювати розвиток євразійської співпраці на сучасному етапі в цілому, та сприяти розширенню кола дотичних ліній геополітичного співпадіння інтересів України та Туреччини, Ірану, Афганістану – зокрема. Розташована в серці комунікативно-міграційних рухів територія України, межуючи з декількома цивілізаціями і культурами в процесі історичного розвитку слугувала, з одного боку, транзитною площиною безперервних переселень і розселень, а з іншого – генератором цивілізаційного розвитку різноманітних народів Євразії, тому історичні передумови та чинники сучасних геополітичних інтересів країн Середнього Сходу в своїй структурі залишають місце парадигмі історичної доцільності розвитку співробітництва з Україною.
Висновок про наявність широких перспектив використання Україною власного сприятливого геополітичного розташування з метою залучення до транзитних проектів поєднання політико-географічних та соціо-культурних масивів Європи та Азії – є результатом вивчення і компаративного аналізу впливу сучасних проблем міжнародних відносин та основоположних чинників геополітичного буття України та країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану та Афганістану на можливості розвитку двостороннього та багатостороннього євразійського співробітництва. Фактичний та аналітичний матеріал дисертації дозволяє також зробити висновок про те, що розвиток міжнародних відносин в Євразії значною мірою залежить від ступеня розвитку співробітництва між усіма її суб’єктами, а отже між Україною та країнами Середнього Сходу.
Аналіз геополітичної кон’юнктури та геостратегічних імперативів розвитку співробітництва країн Середнього Сходу та України, в контексті сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин та впливу третіх країн на вибір геополітичної стратегії вказаними державами в процесі розбудови зносин між собою, дозволяють припустити подальше зростання ступеня глобальної взаємозалежності та взаємовпливу суб’єктів міжнародного співтовариства один на одного, а також необхідність врахування багатоманітного спектру зовнішньополітичних інтересів інших держав при виборі власної геополітичної стратегії.
Аналіз взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників в геополітичних інтересах країн Середнього Сходу стосовно України наводить на думку про вичленення двох груп чинників, що визначають процеси взаємовигідного використання географічних переваг розташування та відносного співпадіння довготривалих політичних планів щодо міжнародної та регіональної політики на Євразійському континенті: по-перше, стратегічно вигідне і взаємодоповнююче географічне розташування України, Туреччини, Ірану та Афганістану на перетині трансєвразійських комунікацій, яке спричинило активне пропагування ідей створення “Нового Шовкового Шляху” в проекті TRASECA, виокремлює чинники географічної доцільності розвитку співробітництва між державами; по-друге, зовнішньополітична лінія України та країн Середнього Сходу на євразійських широтах диктуються спільними геополітичними прерогативами мирного розвитку всієї системи міжнародних відносин, що обумовлено чинниками політичної мотивації геополітичної поведінки держав Середнього Сходу та України.
Висвітлення окремих аспектів сучасного стану двосторонніх відносин держав Середнього Сходу з Україною дозволяє зробити висновок про наявність сталих юридично-правових та політико-організаційних основ взаємин між Україною з Турецькою Республікою, Ісламською Республікою Іран, яких, за умов активізації Україною політики на Близькому Сході, може бути достатньо для прискореного поглиблення співпраці як на рівні держав, так і на рівні регіональних організацій. Кількість укладених та ратифікованих двосторонніх договорів, конвенцій, декларацій та меморандумів засвідчує обопільну зацікавленість та теплу налаштованість країн на розвиток співробітництва між собою, та підтверджує високий коефіцієнт важливості України в геополітичних намірах та проектах держав Середнього Сходу. Ступінь розвитку двосторонніх відносин України та Афганістану з огляду на юридично-правову базу та політичну практику потребує серйозного вдосконалення, адже, виходячи з принципів геополітичної взаємозалежності і враховуючи вигідне геостратегічне розташування Афганістану – використання переваг українсько-афганського співробітництва є питанням часу.
Теоретичний фундамент здійснення зовнішньополітичної діяльності Україною, прописаний в національних концепціях України щодо захисту власних інтересів на міжнародній арені шляхом економізації зовнішньої політики, диверсифікації джерел енергозабезпечення української економіки та багатовекторної зовнішньополітичної стратегії пріоритетів, дозволяє зробити висновок стосовно відповідності зовнішньополітичних намірів України геополітичним інтересам Туреччини, Ірану та Афганістану з огляду на євразійську орієнтацію та міжнародно-політичну позицію цих держав. Оскільки геополітичні інтереси Турецької Республіки стосовно євроінтеграції, в басейні Чорного моря та відносно облаштування і надання допомоги кримськотатарському народу, геостратегічні наміри Ісламської Республіки Іран щодо виходу на нові ринки енергоносіїв імпортозорієтнованих економік та потребами імпорту сучасних технологій і наукоємної продукції відповідають національним інтересам України, а міжнародно-політичне та внутрішньо-економічне становище Афганістану потребує гуманітарної і економічної підтримки ззовні, що теж може бути використане Україною з метою отримання вигідних контрактів на відбудову зруйнованої багатолітньою війною країни, роль і місце України в процесі налагодження стратегічного співробітництва з країнами Середнього Сходу опиратиметься на імперативи поглиблення спільних геополітичних інтересів та ефективного використання наявного політико-правового та соціо-культурного потенціалу співробітництва.
Опираючись на геополітичний аналіз системи сучасних міжнародних відносин, варто зробити висновок про глобальний вплив великих геополітичних гравців на вибір геополітичної стратегії розвитку окремих держав, а також корегування та захист національних інтересів в системі власних геополітичних орієнтирів з зовнішньополітичною підтримкою чи запереченням з боку світових держав. Виходячи з врахування конфігурації політичних інтересів Росії, США та ЄС, Україна в межах власної геополітичної стратегії знаходить можливості для зближення з впливовими регіональними силами, якими є Туреччина і Іран; створює умови для відстоювання національних інтересів в середовищі регіональних організаційних утворень на зразок ОЧЕС та ГУУАМ, а також нормалізує стосунки в політичній, гуманітарній, соціальній та інших сферах безпосередньо з Анкарою та Тегераном.
Оцінка ролі України в геополітичних інтересах Туреччини, Ірану та Афганістану обумовлює її місце та значення, що передусім визначається рівнем представленості української сторони в укладених дво- та багатосторонніх документах (аналіз проблематики дозволяє стверджувати, що юридично-правова аргументація співробітництва наповненого практичними досягненнями та теоретичними розробками на рівні міждержавних відносин – доволі ґрунтовна); ступенем геополітичної спільності інтересів (дослідження геостратегічних імперативів євразійської політики України та країн Середнього Сходу дозволяє зробити висновок про наявність значного потенціалу геополітичної взаємовигідності та взаємообумовленості розбудови міжнародної політики з боку обраних аналізованих держав); обсягами політичних, економічних та гуманітарних переваг, що виникають в процесі поглиблення співробітництва між країнами (аналіз обсягів торговельного обороту між державами, частоти проведення спільних політичних консультацій та організації і здійснення спільних гуманітарних проектів засвідчують високий ступінь взаємозацікавленості та взаємовигідності від налагодження співпраці країнами Середнього Сходу з Україною).
Аналіз досліджуваної проблематики та зроблені у цьому зв’язку висновки зумовлюють необхідність вироблення комплексу рекомендацій:
• В діяльності наукових та державних закладів України, що пов’язані з розробкою та здійсненням зовнішньополітичної стратегії на теренах Середнього Сходу, у ряді випадків позитивним чином відобразилося б на системі забезпечення національних інтересів своєчасне знаходження найбільш поміркованих, взаємовигідних та дієвих механізмів реалізації національних інтересів в окресленому регіоні та використання повною мірою наявного політико-правового, економіко-технологічного і гуманітарно-культурного потенціалу та гіпотетично-змодельованого контексту взаємовигідних перспектив у двосторонніх зносинах з Туреччиною, Іраном та Афганістаном, що передбачає дослідження якомога ширшого комплексу структуротворчих елементів геополітичних пріоритетів країн Середнього Сходу при здійсненні ними політики на глобальному, регіональному та локальному рівнях.
• Виходячи з фактів і висновків, наведених в роботі, важливим вбачається ухвалення відповідними державними органами України та країн Середнього Сходу низки постанов, направлених на оптимізацію та деталізацію реалізації вже досягнутих домовленостей, розширення комплексу політичних, економічних та гуманітарних заходів, що сприятимуть поглибленню співпраці між згаданими країнами, а також нарощування договірно-правових основ взаємовигідного співробітництва України з Туреччиною, Іраном та Афганістаном.
• Сприятливим чином позначилося б на реалізації українських інтересів на Середньому Сході і врахування суб’єктами зовнішньої політики та міжнародної економічної діяльності України спільних та окремішніх специфічних особливостей Туреччини, Ірану та Афганістану, як країн, що представляють, з одного боку, сегмент мусульманської цивілізації неарабського характеру, а з іншого відзначаються секулярними та фундаменталіськими принципами соціально-державної організації і характеризуються різним ступенем здатності до ведення самостійної політики.
• При здійсненні зовнішньополітичної діяльності відповідними органами України також сприяло б конструктивному розвитку двосторонніх відносин з Туреччиною, Іраном та Афганістаном докладання зусиль в напрямку поглиблення Україною участі в економічному житті держав Середнього Сходу з метою модернізації народного господарства країн регіону, окреслення секторів взаємовигідного торгівельного обміну товарами та послугами з Туреччиною, Іраном та Афганістаном, з’ясування шляхів залучення України до співпраці з регіональними інтеграційними утвореннями Близького Сходу, а також виокремлення галузей перспективного науково-технічного співробітництва зі згаданими країнами.
• Певним позитивом окреслюється і можливе використання традиції спадковості у зносинах України з країнами Середнього Сходу, беручи до уваги значні успіхи розвитку співробітництва зі згаданими країнами в історичному контексті, особливо з огляду на місце і роль України в процесі міжнародної політичної і економічної діяльності у складі колишнього Радянського Союзу в регіоні Близького та Середнього Сходу.
Вищевикладений фактичний і теоретичний матеріал дає змогу обґрунтувати положення про те, що роль і місце України в геополітичних інтересах країн Середнього Сходу характеризується як обопільно вигідне з точки зору політико-економічних інтересів та стратегічне з огляду на спільну геокомунікаційну значимість України, Туреччини, Ірану та Афганістану в процесі розбудови Євразійської магістралі геополітичних і геоекономічних комунікацій. Для використання існуючого політичного, економічного, правового та гуманітарного потенціалів в контексті реалізації національних зовнішньополітичних інтересів Україною на Середньому Сході існують вагомі передумови, які випливають з наявних досягнень дво- та багатостороннього співробітництва в зазначених сферах з країнами Середнього Сходу, а також опираються на геополітичні можливості і систему пріоритетів міжнародно-політичної діяльності України, Туреччини, Ірану та Афганістану.

Список використаних джерел:

[1] Сафаров Р. С. Россия и Иран: новая реальность создания геополитического союза в Євразии. // Независимый военный обозреватель.– 25 июня 1999 г.
[2] Сафаров Р. С. Наши страны должны сделать выбор в пользу стратегического партнерства. / Независимая газета.– 20 марта 1997 г.
[3] Хазанов А. М. Лебедева Н. Б. Азия: роль ключевых госсударств в международных отношениях в 90-х годах.– Москва: Институт востоковедения РАН, 1994.- 294с.
[4] Князев А. Г. Персидский залив: источники напряжения.– Москва: Знания, 1988. - 142с.
[5] Алиев С.Д. Современный Иран: справочник.– Москва: Наука, 1993.- 302с.
[6] Агаев С. Л. Иран между прошлим и настоящим: События. Люди. Идеи.- Москва: Политиздат, 1987.- 392с.
[7] Васильев Л.С. История религий Востока. – Москва: Высшая школа, 1983.– 368 с.
[8] Жданов Н. В. Исламская концепция мироустройства.– Москва: Международные отношения, 1991.– 216 с.
[9] Ахмедов А. Ислам в современной идейно-політической борьбе.– Москва: Политиздат, 1985.– 240 с.
[10] Игнатенко А. А. Ислам на пороге ХХІ столетия. – Москва: Политиздат, 1989. – 352с.
[11] Васильев А. Россия на Ближнем и Среднем Востоке: от мессианства к прагматизму.– Москва: Наука, 1993. – 398 с.
[12] Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – Москва: Международные отношения, 1999.– 256 с.

[13] Hantington S. Cash of civilizations and world structure rebuilding. – New York, 1996
[14] Show Martin. Global society and international relationships: sociological conceptions and political prospect // Political press – 1994.
[15] Алі Реза Азканді. Аналіз сучасних методів міжнародної політики: Перськ. мовою. - Тегеран: Марказе чоп, 1991.- 290с.
[16] Алі Реза Азканді. Зовнішні зносини Ірану: Перськ. мовою. – Іран: Тегеран, 1994.- 510с.
[17] Мустафа Шуаййон. Позитивний націоналізм іранської політики: Перськ. мовою. - Тегеран: Ентешороте селселе, 1989.-316с.
[18] Nazlan Ertan. Turkish Probe / Turkish Daily News. – 31 January, 1999. – issue 316
[19] Unal Cevikoz. European Integration and Co-Operation in South-East Europe // Journal of International Affairs. – 1997. – Vollume II. – №4
[20] Агатангел Кримський. Історія Туреччини, - 2-е вид. випр., - Київ – Львів: Олір, 1996. – 398 c.
[21] Гуржій І.О. Україна і Близький та Середній Схід. – К.: Наукова думка, 1968. – 354 с.
[22] Шекера І.М. Міжнародні зв’язки Київської Русі. – К. : Видавництво Академії Наук УРСР, 1963. – 546 с.
[23] Рудницький С.Л. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів: Світ, 1994, - 418 с.
[24] Етнічна історія давньої України / П. П. Толочко, Д. Н. Козак, О.П.Моця та ін.; Інститут археології НАН України – К., 2000. – 671 с.
[25] Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку / Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин / Під ред. О.Ф. Бєлова. – Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 1999. – 522 с.
[26] Павлов С. В. Мезенцев К. В. Любіцева О.О. Географія релігфй. – К. : Видавництво “АртЕк”, 1998. – 504 с.: іл., картосхеми.
[27] Коппель О.А. Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика. – К.: ФАДА, ЛТД, 2001. – 224 с.
[28] Гуменюк Б.І. Горизонти “третього світу”: країни, що розвиваються. – К. : Політвидав, Укр, 1990. – 200 с.
[29] Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: [Кол. Мон.] / За ред. Ф.М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
[30] Базив Д.П. Геополітична стратегія України . – Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 192 с.
[31] Україна – Туреччина: безпека і співробітництво в Чорноморському регіоні / Матеріали міжнародної конференції; Київ, 10-11 жовтня 2000р. / Фонд Фрідріха Еберта; за ред. Андрійка В.І., Перепелиці Г.М. – К.: 2000. – 268 с.
[32] Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історія, ретроспектива та сучасний стан. – Київ : РІЦ УАННП, 1997. – 688 с.
[33] Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001) / Н.П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С.І.Віднянський та ін. / Під ред. В.М.Литвина. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001. – 704 c.
[34] Коппель О.А. Перська затока: проблема безпеки в 80-ті роки. – К.: Школяр, 1998. – 198 с.
[35] Залізняк Л.Л. Походження українського народу (Інститут українознавства Київського університету ім. Тараса Шевченка). – К.: ПБП “Фотовідеосервіс”, 1996. - С. 31
[36] Етнічна історія давньої України / П. П. Толочко, Д. Н. Козак, О.П.Моця та ін.; Інститут археології НАН України – К., 2000. – С.54-72
[37] Макарчук С.А. Український етнос (Виникнення та історичний розвиток): Навч. посібник / Львів. ун-т. – К.: НМКВО, 1992. – С.21
[38] Геродот із Галікарнасу
Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом. – К., 1992. – С.31-62
[39] Тищенко К.М. Найдавніші іранські запозичення в українській та фінській мовах // Матеріали міжнародної конференції “Україна – Іран: минуле, сьогодення, майбутнє.”. – Київ: Інститут міжнародних відносин. – 2000.
[40] Геродот із Галікарнасу
Історія греко-перських війн (Кн. IV, розділ 11-12). – Москва., 1972. – С. 142-159
[41] Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін., під ред. В.А. Смолія. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 1997. – С. 19
[42] Рыбаков Б.А. Язычество древних словян. – Москва, 1981. – С.432
[43] Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін., під ред. В.А. Смолія. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 1997. – С. 14
[44] Також там - С. 19
[45] Агатангел Кримський. Історія Туреччини, - 2-е вид. випр., - Київ – Львів: Олір, 1996. – С. 14-15
[46] Також там - С. 14
[47] Гуржій І.О. Україна і Близький та Середній Схід. – К.: Наукова думка, 1968. – С. 39
[48] Також там - С. 57
[49] Древнерусское государство и его международное значение / А.П. Новосельцев, В.Т. Пашуто, Л.В. Черенин, В.П. Шушарин / Под. ред. К.М.Удагина. – Москва: Международные отношения, 1965.- С.559 – 562
[50] Також там - С.560 – 562
[51] Бережинський В.Г. Походи Київської Русі на Каспій. – К. : Науково-дослідний центр гуманітарних проблем Збройних Сил України, 2000.- С.25
[52] Шекера І.М. Міжнародні зв’язки Київської Русі. – К. : Видавництва Академії Наук УРСР, 1963. – С. 199
[53] Також там – С. 70
[54] Також там – С. 71
[55] Також там - С. 72
[56] Також там - С. 69-72
[57] Бережинський В.Г. Походи Київської Русі на Каспій. – К. : Науково-дослідний центр гуманітарних проблем Збройних Сил України, 2000.- С. 4-7
[58] Моисей Каганткаваци. История Агван. – Санкт-Петербург, 1861. – С.259-261
[59] Шекера І.М. Міжнародні зв’язки Київської Русі. – К. : Видавництва Академії Наук УРСР, 1963. – С. 92
[60] Також там - С. 145
[61] Сахаров А.М. Дипломатия Святослава. – Москва : Международные отношения, 1982. – С. 22-25
[63] Шекера І.М. Міжнародні зв’язки Київської Русі. – К. : Видавництва Академії Наук УРСР, 1963. – С. 150-154
[64] Гуржій І.О. Україна і Близький та Середній Схід. – К.: Наукова думка, 1968. – С. 26-29
[65] Шекера І.М. Міжнародні зв’язки Київської Русі. – К. : Видавництва Академії Наук УРСР, 1963. – С. 151
[66] Також там - С. 163
[67] Гуржій І.О. Україна і Близький та Середній Схід. – К.: Наукова думка, 1968. – С. 29
[68] Також там - С. 29
[69] Голобуцький В.А. Запорізьке козацтво.- К., 1994.- С.38-45
[70] Агатангел Кримський. Історія Туреччини. – Київ-Львів: Олір, 1996. – С. 179
[71] Також там - С. 180
[72] Також там - С. 179
[73] Також там - С. 181
[74] Кисинджер Г. Дипломатия: Пер. с англ. – Москва: Ладомир, 1997. – С.48-55
[75] Голобуцький В.А. Дипломатична історія визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. – К., 1962. – С. 22-25
[76] Османская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в ХVII ст. – Москва, 1998. – С.194
[77] Також там - С. 194
[78] Також там – С. 200
[79] Також там – С. 207
[80] Також там - С. 29
[81] Пигулевськая Н.В. Якубовский А.Я. История Ирана с древнейших времен до конца ХVІІІ ст. – Ленинград, 1958. – С. 289-290
[82] Данциг Б.М. Русские путешественники на Ближнем Востоке. – Москва, 1965. – С. 77-78
[83] Гуржій І.О. Україна і Близький та Середній Схід. – К.: Наукова думка, 1968. – С. 33
[84] Також там - С. 33-34
[85] Також там - С. 34
[86] Гуржій І.О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця ХVІІІ ст. до 1861р.). – К., 1962. – С. 164
[87] Також там - С. 170
[88] Також там - С. 180-181
[89] Ковалівський А.П. Антологія східних літератур. – Харків, 1961. – С.11-17
[90] Також там - С. 18-19
[91] Османов Ю.Б. Исмаил Гаспринский о русско-турецких отношениях и проблему евразийства // Османская империя и проблемы внешней политики и отношений с Россией. – Москва, 1996. – С. 237-238
[92] Рудницький С.Л. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів: Світ, 1994, - С.161
[93] Також там - С. 161
[94] Також там - С. 161-162
[95] Ксьондзик М., Макеєв С., Несук М., Україна в зовнішній політиці Туреччини // Українська державність у ХХ ст. – Київ: Політична думка, 1996. – С. 213
[96] Також там - С. 215
[97] Також там - С. 215
[98] Сергійчук В. Перші кроки у великий світ // Державний центр Української Народної Республіки в екзилі: Статті і матеріали / Під ред. Винара Л., Пазуняк М. – Філядельфія; Вашінгтон; Київ: Фундація ім. Симона Петлюри: Веселка: Фундація родини Фещенко-Чопівських, 1993. – С. 256
[99] Також там - С. 256-257
[100] Також там - С. 215-217
[101] История внешней политики СССР: В 2-х томах / А.В. Березкин, В.Л.Ісраэлян, С.М. Капица, І.І. Минц и др./ Под ред. А.А. Громыко, Б.Н.Пономарёва. – Москва: Наука, 1980. – Т.1. – С. 133
[102] Також там – С. 134
[103] Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін.: Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. – С.216-217
[104] Також там – С.217
[105] Сергійчук В. Перші кроки у великий світ // Державний центр Української Народної Республіки в екзилі: Статті і матеріали / Під ред. Винара Л., Пазуняк М. – Філядельфія; Вашінгтон; Київ: Фундація ім. Симона Петлюри: Веселка: Фундація родини Фещенко-Чопівських, 1993. – С. 257-258
[106] История внешней политики СССР: В 2-х томах / А.В. Березкин, В.Л.Ісраэлян, С.М. Капица, І.І. Минц и др./ Под ред. А.А. Громыко, Б.Н.Пономарёва. – Москва: Наука, 1980. – Т.1. – С. 133
[107] Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – Москва: Международные отношения, 1999. – С. 62-63
[108] Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку / Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин / Під ред. О.Ф. Бєлова. – Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 1999. – С.118
[109] Базив Д.П. Геополітична стратегія України . – Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – С. 154
[110] Голос України. – 1992. – 21 жовтня.
[111] Українська державність у ХХ ст.: історико-політологічний аналіз / О.Дергачов (керівник авторського колективу). – К.: Політична думка, 1996. – С. 218-219
[112] Також там – С. 219
[113] Також там – С. 220
[114] Черніков І. З глибини столітть: про миротворчу тенденцію у взаєминах України і Туреччини в контексті історії // Політика і Час. – 1994. - № 7. – С. 82
[115] Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Республікою // Політика і Час. – 1994. - №7. – С.26-28
[116] Турецькі протоки в контексті геополітики Чорономорських країн у ХХІ ст. // Україна – Туреччина: безпека і співробітництво в Чорноморському регіоні / Матеріали міжнародної конференції; Київ, 10-11 жовтня 2000р. / Фонд Фрідріха Еберта; за ред. Андрійка В.І., Перепелиці Г.М. – К.: 2000. – С.46
[117] Базив Д.П. Геополітична стратегія України . – Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – С. 155
[118] Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001) / Н.П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С.І.Віднянський та ін. / Під ред. В.М.Литвина. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001. – С.674
[119] Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історія, ретроспектива та сучасний стан. – Київ : РІЦ УАННП, 1997. – С.539
[120] Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001) / Н.П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С.І.Віднянський та ін. / Під ред. В.М.Литвина. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001. – С.674
[121] Також там – С. 675
[122] Україна – Туреччина: безпека і співробітництво в Чорноморському регіоні / Матеріали міжнародної конференції; Київ, 10-11 жовтня 2000р. / Фонд Фрідріха Еберта; за ред. Андрійка В.І., Перепелиці Г.М. – К.: 2000. – С. 182
[123] Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Республікою // Політика і Час. – 1994. - №7. – С. 25-29
[124]Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Республікою // Політика і Час. – 1994. - №7. – С.25-29
[125] Зленко А.М. Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму. (Виступи, промови, інтерв’ю та статті міністра закордонних справ А.М. Зленка).– К.: Преса України, 2001.– С.233-235
[126] Дугин А. Морская болезнь // Комп&ньоН. – 1998. - №34. – С.9
[127] Соколенко С. Туреччина і причорноморське співробітництво // Політика і Час. – 1993. - №4. – С. 61
[128] Кондратюк С. Овсій І. Чорноморський регіон: реалії та перспективи нафтового шляху “Азія - Європа” // Людина і Політика. – 1999. - №3. – С. 6-14
[129] Саприкін В. Три симптоми газової “хвороби” зростання Туреччини // Регіон. – 19 лютого 2000. - №7
[130] Александрова Т.Є. Александров І.Ф. Роль Севастополя и Черноморского флота в обеспечении безопасности Черноморского басейна. / Крымськая конференция 1945 года: уроки и перспективы. / Материалы междунардного научного симпозиума. – Симферополь: Крымский архив, 1996. – С. 90-92
[131] Соколенко С.О. Про деякі перспективи включення економіки України в програму розвитку Великого Шовкового Шляху / Чорноморсько-Каспійський регіон, умови та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної конференції. – К., 1998. – С. 101
[132] Також там – С. 99
[133] Також там – С. 107
[134] Bruce George. NATO, OSCE, and regional Co-Operation in South-East Europe: perception // Journal of international affairs, Vollume II, №4, December 1997 – February 1998. – P.152
[135] Ямсков А.М. Межнациональные конфликты в Закавказье: первопричины возникновения и тенденции развития // Политические исследования. – 1991. - №2. – С.79
[136] Бусыгина И.М. Проблемы современного регионализма относительно Черноморского региона / Безопасность России. Черноморский регион. – Москва: Институт Европы, 1997. – С. 48-51
[137] Charter on a Distinctive Partnership between the NATO and Ukraine / NATO-Ukraine Charter: First Act of Curtain – Berlin., BITS Briefing Note 97.1. – July. – 1997. – P.16
[138] Nazlan Ertan. Turcish Probe / Turkish Daily News. – 31 January, 1999. – issue 316
[139] Тарнавська М. Схоже, що у ПАРЕ Туреччину вважають “демократичнішою” за Україну. / Страсбург: ДІНАУ. – 1999.– 26 січня
[140] Economic Barometr / Central European Economic Review. – November 1998. – P. 99
[141] Ежегодные прибыли “теневой экономики” в Турции равняются половине национальной прибыли страны. / Анкара: ИТАР-ТАСС. – 1998. – 18 сентября
[142] Премьер-министр Турции подвел итоги деятельности правительства / Анкара: ИТАР-ТАСС. – 1998. – 1 декабря
[143] Політичний портрет України (бюлетень Фонду “Демократичні ініціативи”). – 1997. - №18. – С.102
[144] Хамід Байот. Аналіз виступу міністра закордонних справ на конференції “Міжнародне співробітництво Ісламської Республіки Іран”: Перськ. мовою // Зовнішня політика. – 2000. - №.ХІІІ. – С.1233
[145] Васильев Л.С. История Востока: В ІІ-х т. – Москва: Высшая школа, 1994.– Т.2. – С. 365
[146] Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історія, ретроспектива та сучасний стан. – Київ : РІЦ УАННП, 1997. – С.538
[147] Також там – С. 538
[148] Сафаров Р. С. Наши страны должны сделать выбор в пользу стратегического партнерства. / Независимая газета.– 20 марта 1997 г.
[149] Мохаммед Алі Шірхані. Місце Ірану в економічній стратегії регіону: Перськ. мовою // Близький Схід. – 2001. - №4. – С.7-8
[150] Рувшандель Д. Нові проекти співробітництва в регіоні Перської затоки: Перськ. мовою // Збірник статей п’ятого семінару з проблем Перської затоки. – Тегеран: Відділ міжнародних видань. – 1997. – С. 29
[151] Алі Реза Азканді. Зміни в зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран: Перськ. мовою // Зовнішня політика. – 2000. - №.ХІІІ. – С.1035
[152] Сафаров Р. С. Наши страны должны сделать выбор в пользу стратегического партнерства. / Независимая газета.– 20 марта 1997 г.
[153] Рувшандель Д. Нові проекти співробітництва в регіоні Перської затоки: Перськ. мовою // Збірник статей п’ятого семінару з проблем Перської затоки. – Тегеран: Відділ міжнародних видань. – 1997. – С. 9
[154] Саприкін В. Три симптоми газової “хвороби” зростання Туреччини // Регіон. – 19 лютого 2000. - №7
[155] Також там.
[156] Також там.
[157] Також там.
[158] Меморандум про тристороннє співробітництво між Україною, Іраном та Туркменістаном // Політика і Час. – 1995. - №5. – С. 93
[159] Арутюн Хачатрян. Нефтяные битвы под кавказким ковром // Русская мысль. – 1 марта 1995 г.
[160] Сафаров Р. С. Россия и Иран: новая реальность создания геополитического союза в Євразии. // Независимый военный обозреватель.– 25 июня 1999 г.
[161] Медвідь П. “Великий шовковий шлях” прямує до Києва. // Урядовий ку’рєр. – 28 травня 1998 р.
[162] Васильев Л.С. История Востока: В ІІ-х т. – Москва: Высшая школа, 1994.– Т.1. – 253-259
[163] Також там – С. 253-259
[164] Саїд Козем Саджот Пур. Зовнішня політика Ісламської Республіки Іран в Середній Азії: Перськ. мовою // Близький Схід. – 2001. - №1. – С. 17-18
[165] Також там – С. 21
[166] Також там – С. 25
[167] Розвиток Організації економічного співробітництва і вплив на зовнішню політику країн Близького Сходу // Бюлетень Посольства ІРІ в Україні “Погляд на Іран”: Перськ. мовою. – жовтень 2001 р.
[168] Павлов С. В. Мезенцев К. В. Любіцева О.О. Географія релігфй. – К. : Видавництво “АртЕк”, 1998. – С. 185-189
[169] Миротворчі ініціативи Ірану в Таджикістані // Бюлетень Посольства ІРІ в Україні “Погляд на Іран”: Перськ. мовою. – вересень 1999 р.
[170] Політика Ісламської Республіки Іран в регіоні Каспійського моря. // Бюлетень Посольства ІРІ в Україні “Погляд на Іран”: Перськ. мовою. – березень 2000.
[171] Остролуцька Л. Ворота Середнього Сходу. // Урядовий кур’єр. – 14 лютого 2001р.
[172] Сафаров Р. С. Россия и Иран: новая реальность создания геополитического союза в Євразии. // Независимый военный обозреватель.– 25 июня 1999 г.
[173] Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – Москва: Международные отношения, 1999. – С. 175-176
[174] Задворний А. Афганський синдром. // Урядовий кур’єр. – 12 березня 1999 р.
[175] Також там .
[176] Зленко А.М. Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму. (Виступи, промови, інтерв’ю та статті міністра закордонних справ А.М. Зленка).– К.: Преса України, 2001.– С. 87
[177] Мамедова Н. Економіка диктує політичний курс. // Азія і Африка сьогодні. – 1997. - №4
[178] Кучма Л. Вірю в український народ. – К.: Альтернативи, 2000. – С. 8
[179] Зленко А.М. Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму. (Виступи, промови, інтерв’ю та статті міністра закордонних справ А.М. Зленка).– К.: Преса України, 2001.– С.232-235
[180] Свердлов О. На роль транзитного коридору: про концепцію диверсифікації постачання нафти і казу в Україну. // Політика і Час. – 1996. - №9. – С. 37
[181] Междунароная жизнь. – 1999. - №4
[182] Свердлов О. На роль транзитного коридору: про концепцію диверсифікації постачання нафти і казу в Україну. // Політика і Час. – 1996. - №9. – С. 10-11
[183] Пророченко Н. Енергоресурси країн Перської затоки. // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. – К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2000. - №2. – С.36
[184] Також там – С. 36-37
[185] Також там – С. 38
[186] Також там – С. 39
[187] Ковалко М.П., Шидловський А.К., КухарьВ.П. Енергетична безпека України : чинники впливу, тенденції розвитку. – К.: УЕЗ, 1998. – С.47
[188] Також там – С. 52
[189] Також там – С. 40
[190] Також там – С. 41
[191] Також там – С. 42-45
[192] Також там – С. 51
[193] Програма економічного, політичного, суспільного і культурного розвитку Ісламської Республіки Іран на 1379-1383 рр.: Перськ. мовою.– Тегеран: Організація управління та бюджетного планування. – 2000. – С. 39
[194] www.KMU.gov.ua // Управління економічного та науково-технічного співробітництва Міністерства Закордонних справ України.
[195] Декларація про принципи і цілі відносин Україн та Турецької Республіки. – www. LIGA-KIEV.ua
[196] Також там.
[197] Також там.
[198] Також там.
[199] Також там.
[200] Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Республікою // Політика і Час. – 1994. - №7. – С. 25-29
[201] Також там – С. 27-28
[202] Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001) / Н.П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С.І.Віднянський та ін. / Під ред. В.М.Литвина. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001. – С.674
[203] Також там – С. 674-675
[204] Протокол між Міністерством сільського господарства України та Міністерством сільського господарства та сільських справ Турецької Республіки. // www. LIGA-KIEV.ua
[205] Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про торгівельно-економічне співробітництво. // www. LIGA-KIEV.ua
[206] Також там.
[207] Сорока М. Близький до України Схід. // Урядовий кур’єр. – 30 листопада 1996 р.
[208] Також там.
[209] Караосманоглу А. Україна – наш найважливіший сусід. // Урядовий кур’єр. – 21 травня 1998 р.
[210] Протокол між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про фінансове співробітництво. // www. LIGA-KIEV.ua
[211] Кондратюк С. Овсій І. Чорноморський регіон: реалії та перспективи нафтового шляху “Азія - Європа” // Людина і Політика. – 1999. - №3. – С. 6-14
[212] Статут Організації Чорноморського Економічного Співробітництва. // www. LIGA-KIEV.ua
[213] Також там.
[214] Угода про створення Чорноморського Банку Торгівлі і Розвитку. // www. LIGA-KIEV.ua
[215] Також там.
[216] Закон України № 348/97- ВР. // www.RADA.kiev.ua
[217] Олійник О. Туреччина модернізує свою армію. // Урядовий кур’єр. – 22 березня 2000 р.
[218] Україна – Туреччина: безпека і співробітництво в Чорноморському регіоні / Матеріали міжнародної конференції; Київ, 10-11 жовтня 2000р. / Фонд Фрідріха Еберта; за ред. Андрійка В.І., Перепелиці Г.М. – К.: 2000. – С. 147-150
[219] ДІНАУ. – 20 березня 2000 р.
[220] Україна – Туреччина: безпека і співробітництво в Чорноморському регіоні / Матеріали міжнародної конференції; Київ, 10-11 жовтня 2000р. / Фонд Фрідріха Еберта; за ред. Андрійка В.І., Перепелиці Г.М. – К.: 2000. – С. 147-148
[221] ДІНАУ. – 20 березня 2000 р.
[222] Також там.
[223] Дзеркало тижня. – 15 листопада 1997 р.
[224] Урядовий кур’єр. – 12 вересня 1998 р.
[225] Закон України №739/97. – ВР. // www.RADA.kiev.ua
[226] Хотин Р. Прощавай берег турецький. // День. – 20 січня 1998 р.
[227] Жангожа Р. Нафтотаранспортні коридори каспійського шельфу в контексті економічних і політичних інтересів України. // Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Збірник статей за матеріалами міжнародної конференції. – К. : Сатсанга, 2001. – С.44-74
[228] Основна багатостороння угода про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа – Кавказ – Азія. // www. LIGA-KIEV.ua
[229] Угода між Урядом СРСР та Урядом Турецької Республіки про міжнародні транспортні перевезення.// www. LIGA-KIEV.ua
[230] Також там.
[231] Телетайпограма Державного митного комітету. // www. LIGA-KIEV.ua
[232] Рішення міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі. // www. LIGA-KIEV.ua
[233] Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001) / Н.П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С.І.Віднянський та ін. / Під ред. В.М.Литвина. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001.– С.674-675
[234] Олійник О. Туреччина модернізує свою армію. // Урядовий кур’єр. – 22 березня 2000 р.
[235] Мамедова Н. Экономика диктует политический курс. // Азия и Африка сегодня. – 1997. - №4
[236] Візит експертів МАГАТЕ до ІРІ. – Бюлетень Посольства ІРІ в Україні “Погляд на Іран”: Перськ. мовою. – вересень 2001 р.
[237] Економіка і зовнішньоекономічні зв’язки Ірану. // Бюлетень іноземної комерційної інформації: Перськ. мовою. - №49. – 23 квітня 1998 р.
[238] Довгострокова програма торгівельно-економічного та науково-технічного співробітництва на період до 2000 р. // www. LIGA-KIEV.ua
[239] Також там.
[240] Омельченко В. Іранські контракти. // Українська газета. – 21 березня 1996 р.
[241] Декларація про принципи та основні напрямки відносин між Україною та Ісламською Республікою Іран. // Політика і Час. – №2. – 1992.
[242] Також там.
[243] Україна – Іран: поглиблення співпраці. // Політика і Час. – №3. - 1996.
[244] Торговельна угода між Урядом України та Урядом Ісламської Республіки Іран. // www. LIGA-KIEV.ua
[245] ІRNA. – September 28, 2001.
[246] Закон України №195/97-ВР. // www.RADA.kiev.ua
[247] Також там.
[248] Також там.
[249] Створення газового ОПЕК: перспективи і дійсність. // Бюлетень Посольства ІРІ в Україні “Погляд на Іран