РЕГІОНАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ У ГЛОБАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ : РЕГИОНАЛЬНЫЙ КОНФЛИКТ НА БЛИЖНЕМ ВОСТОКЕ В ГЛОБАЛЬНОМ КОНТЕКСТЕ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МАГДА Євген Валерійович

УДК 321.64+325.36+327.56+329.3:297

РЕГІОНАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ У ГЛОБАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ

23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
доктор історичних наук, професор
Гончар Борис Михайлович

Київ - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….. 4
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА
ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ …..…….….. 11
Розділ 2. МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР
БЛИЗЬКОСХІДНОГО КОНФЛІКТУ ………………………….……….……. 19
2.1. Витоки та ескалація близькосхідного конфлікту …………….…… 20
2.2. Арабо-ізраїльський конфлікт як складова
протистояння „Схід – Захід” у “третьому світі” ………….…………… 28
2.3. Миротворчі зусилля учасників арабо-ізраїльського
конфлікту та держав-протекторів у 1970-1980-х рр. ………………...… 46
Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ АРАБО-ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ДІАЛОГУ
У ПОСТБІПОЛЯРНИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ РЕАЛІЯХ ………………….. 64
3.1. Структурна еволюція зовнішніх центрів впливу
на конфлікт та реакція країн Близького Сходу ……..…………………. 64
3.2. “Процес Осло” — рубіжний етап процесу
врегулювання близькосхідної кризи ………………….…………………. 69
3.3. Кризовість у арабо-ізраїльських відносинах та
політичний потенціал його подолання ……………………………….…. 82
Розділ 4. ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ НОВОЇ КРИЗИ
У БЛИЗЬКОСХІДНОМУ ВРЕГУЛЮВАННІ ……………………………….. 96
4.1. Внутрішні та зовнішні чинники реформування
Палестинської національної адміністрації ………………….………. ….96
4.2. Арабо-ізраїльське протистояння та перспективи його
врегулювання у контексті іракської кризи …………………………… 105
Розділ 5. ПЕРЕЛОМНИЙ ЕТАП У БЛИЗЬКОСХІДНОМУ
КОНФЛІКТІ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ВПЛИВІВ …………………. 124
5.1. Нова геополітична ситуація на Близькому Сході …………………. 124
5.2. Глобальні економічні чинники впливу на
близькосхідний політичний процес ……………………………………… 131
5.3. Динаміка регіоналізації …………………………………………….. …144
5.4. Нові виклики політичного ісламізму та ісламського тероризму ..152
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. .. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ………………..182

ВСТУП

Останні десятиріччя XX та початок ХХІ століття стали етапом істотних змін як в сфері глобальних міжнародних відносин, так і в розвитку політичної, соціальної і економічної ситуації в багатьох країнах світу. Найвагоміше значення для сучасної політичної та економічної стабільності світу зберігає регіон Близького Сходу, який вже десятки років переживає перманентний політичний конфлікт, що періодично переростає у військові дії і постійно характеризується проявами насильства. Протистояння Держави Ізраїль з оточуючими її арабськими країнами та палестинським рухом опору залишається постійним дестабілізуючим чинником для сучасної світової системи. Цей регіональний конфлікт безперечно має глобальний вимір та світове значення з огляду на вкрай важливе геополітичне розташування Близького Сходу та його більш, ніж вагомий вплив на постачання енергоносіїв, котрі живлять найрозвинутіші економіки Заходу. Після закінчення “холодної війни” близькосхідна криза перестала оформлюватися у риториці ідеологічного протистояння, що врешті виявило фундаментальні протиріччя — конфесійного, етнокультурного та цивілізаційного порядку. Поглиблене розуміння цих процесів через політологічний аналіз можливе лише за умови врахування одного з системних чинників глобалізації, який полягає у тому, що політичний та соціально-економічний розвиток Близького Сходу обумовлюється¬ складним комплексом різноспрямованих тенденцій, чимало з яких детермінуються глобалізацією та одновимірним глобалізмом США.
Актуальність теми дослідження зумовлена справді унікальною роллю близькосхідного регіону в світовій політиці, необхідністю встановлення причинно-наслідкових зв’язків між "гарячими" і "холодними" фазами військово-політичної кризи на Близькому Сході як передумови для забезпечення прогресу в розв'язанні арабо-ізраїльського конфлікту; відсутністю комплексного дослідження в сучасній науковій літературі, де б розглядався цей регіональний конфлікт в контексті вивчення процесів глобалізації.
Явище глобалізації є визначальним чинником розвитку сучасного людства, якісно новим етапом історичного процесу, новою історичною епохою. Цей домінуючий у світовій політології підхід піддається критиці скептиків, які вбачають у глобалізації лише розгортання з більшою інтенсивністю вже доволі тривалих процесів. Але в будь-якому разі очевидна вагомість зваженого наукового аналізу впливу цього явища на перебіг локальних або регіональних процесів. Спільною позицією вчених є констатація збільшення “глобального ризику” та зменшення прогнозованості соціально-економічного та політичного розвитку глобального суспільства. Особливої ваги ця проблема набуває щодо тих регіонів, яким і раніше не були властивими стабільність та контрольованість ситуації. Окрім “глобальної економіки” та “глобальної політики”, наочним явищем сьогодення став і глобальний тероризм, екстремістські політичні “коріння” якого міцно тримаються і постійно підживлюються триванням близькосхідної кризи.
Сучасний стан конфлікту на Близькому Сході визначається двома важливими чинниками. Насамперед, це відхід від активного політичного життя прем’єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона та невизначеність із результатом запланованих на березень виборів до кнесету. По-друге, перемога на парламентських виборах радикального руху ХАМАС, який здобув право на формування уряду Палестинської Автономії. Такий розвиток подій став несподіванкою для світової спільноти, і нині коспонсорам врегулювання необхідно знайти спільні виважені підходи задля впливу на ситуацію.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 0197U015201)
Актуальність теми дослідження визначила її наукову проблему:
- визначення особливостей впливу глобальних процесів на перебіг близькосхідного конфлікту, зокрема на перспективи розв'язання арабо-ізраїльського конфлікту та ймовірність його переростання у "цивілізаційний конфлікт".
Звідси й авторська гіпотеза: суперечності глобалізації деструктивно впливають на формування спільної позиції світового співтовариства націй щодо близькосхідного врегулювання, а кожна нова фаза регіонального конфлікту стимулює розходження у підходах зовнішнього світу до оцінок його причин та механізмів вирішення. Водночас, ці ж суперечності дестабілізують
Розв'язання окресленої наукової і практичної проблеми зумовлює і вибір дисертантом дослідницького підходу. На думку автора, такі прояви процесу глобалізації, як глобалізм, одновимірність та вестернізація мали місце і раніше, але стали більш наочними із завершенням біполярного протистояння. До того ж, у посткомуністичну епоху арабські націоналістичні режими позбулися декларованого соціалістичного характеру, і єдиною альтернативою ліберальній вестернізації в регіоні стало зосередження на традиційних цінностях ісламу. Світська державність намагається авторитарними методами придушити спалах радикального фундаменталізму, але нездатність арабських режимів до конструктивної інтеграції (яка б послабила соціальну напругу в регіоні і надала йому більш оптимістичних перспектив), постійно підгодовує екстремістські терористичні рухи.
Об’єктом дослідження є близькосхідний конфлікт в системі міжнародних відносин.
Предметом дослідження дисертації є вплив глобалізаційних процесів на політичний та соціально-економічний розвиток близькосхідного регіону, зокрема, на врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту, який часом набуваэ ознак цивілізаційного конфлікту.
Мета і завдання дисертації визначені в межах наукової і практичної значущості теми, ступеня її розробки, джерел, що були залучені до аналізу, та методологічного інструментарію, яким користувався дисертант в процесі дослідження.
Основною метою дисертаційної роботи є узагальнюючий, багатоаспектний аналіз механізму глобальних впливів на політичні, економічні та соціальні вияви близькосхідного конфлікту.
Для досягнення цієї мети автор поставив перед собою наступні завдання:
- проаналізувати в ретроспективі причини та еволюцію близькосхідної кризи та миротворчого процесу в регіоні до розпаду біполярної системи міжнародних відносин, становлення сталих чинників глобалізаційного впливу на розвиток регіону;
- структурувати зміни, що відбулися в системних характеристиках близькосхідної кризи у 1990-х рр., які давали можливість досягти певних успіхів у мирному процесі;
- з’ясувати чинники, які призвели до кризи мирного врегулювання за умов біполярності;
- виявити впливи глобальних економічних та політичних процесів на трансформацію близькосхідного регіону;
- встановити соціальні, ідеологічні й політичні причини піднесення політичного ісламізму та зростання терористичної діяльності;
- систематизувати тенденції інтеграції близькосхідних країн та врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту.
Хронологічні рамки роботи охоплюють другу половину 40-х рр. ХХ ст. — поч. ХХІ ст. Нижня межа хронологічних рамок зумовлена початком першої арабо-ізраїльської війни, верхня — зі значимим перерозподілом чинників впливу у політичних системах Ізраїлю (у зв’язку з відходом від активної політики А.Шарона) та Палестинської Автономії (зі зміною провідних партій після смерті Я.Арафата й перемоги на виборах радикального руху ХАМАС).
Методологічна основа дисертаційної роботи — системний підхід та геополітичний аналіз, що дають можливість надати цілісне бачення регіонального середовища безпеки, його еволюції та механізмів зміцнення стабільності в регіоні. Зокрема, системно-структурний аналіз застосований для розкриття внутрішньої організації та взаємовідносин у близькосхідному регіоні. Для дослідження процесів та принципів розвитку регіону з урахуванням комплексного впливу географічних, політичних, військових, етнічно-релігійних, екологічних та інших факторів автором був застосований геополітичний аналіз.
Дисертант усвідомлює, що в межах теорії міжнародних відносин співіснують взаємно суперечливі концептуальні побудови, які мають у підґрунті тривалі інтелектуальні традиції. Методологічний підхід даного конкретного дослідження відноситься до парадигми політичного реалізму, яка видається найбільш об’єктивною з точки зору науковості і менш ціннісноорієнтованою в порівнянні з конкуруючими парадигмами Ї ліберальною та ліворадикальною. Тому до засад методології дисертаційної роботи можна віднести: 1) міжнародні відносини мають хаотичний характер, незважаючи на тяжіння до певного світового ієрархічно вибудованого порядку; 2) головними акторами міжнародних відносин залишаються держави; 3) на міжнародній арені тривають міждержавні конфлікти; 4) в основі міжнародних відносин лежать національні інтереси держав, а їхніми регуляторами виступають сила і баланс сил між великими державами [211, c.21-23].
Логічним продовженням цього підходу є авторська позиція в питанні інтерпретації процесу глобалізації, яка відноситься до парадигми скептиків [43, С.18-26], що найбільш наближена за вихідними теоретичними та методологічними засадами до політичного реалізму. Ця парадигма є опозиційною концепціям ліберальних глобалістів, проте, на відміну від антиглобалістів визнає об’єктивну невідворотність процесу посилення економічної та політичної інтеграції світової спільноти, детермінованої тривалим розвитком капіталістичної економіки. Водночас глобалізація у формі вестернізації способу життя і модернізації суспільства та економіки за західним зразком може викликати опір з боку потужних культурно-цивілізаційних структур з іншою системою цінностей. Цей підхід застосовується дисертантом як одна з засад дослідження політичного ісламізму та ісламського тероризму.
Наукова новизна дисертації визначається розробкою авторської концепції впливу глобалізаційних процесів на шляхи трансформації близькосхідного конфлікту.
Визначено, що близькосхідний регіон, в силу наявності постійно діючих (сталих) проблемних чинників, має тенденції до трансформації з географічного цілого в специфічну міжнародну регіональну систему зі зростаючою взаємозалежністю держав регіону. Найбільш актуальним у цьому контексті залишається факт відторгнення єврейської держави її ближчим оточенням, що гальмує об’єктивний процес регіональної консолідації.
Водночас автором доводиться, що існує протиріччя між наявністю величезних сировинних ресурсів регіону і зростаючим відставанням національних економік арабських країн від індустріально розвинутих країн світу. Це робить держави регіону залежними від глобальних військово-економічних потуг, оскільки стратегічне значення Близького Сходу для решти планети набагато більше, ніж здатність його націй контролювати обсяг та інтенсивність зовнішніх впливів та втручання. Об’єктивний процес глобалізації, за умов нездатності консервативних та авторитарних режимів регіону відповісти на його виклики, посилює тенденцію зростання радикальної реакції у формі активізації терористичної діяльності на ісламістському підґрунті. Усе це сприяє перетворенню глобального ісламського тероризму на не вирішальний, проте стабільний чинник міжнародних відносин.
Потенціал здатності до компромісу та поступок з боку Ізраїлю на користь палестинського руху можна вважати у значній мірі вичерпаним. Миротворча політика останніх ізраїльських урядів суттєво випереджала внутрішньосуспільні сподівання, і можна стверджувати, що успішні кроки з умиротворення конфлікту були можливими лише під час нетривалих оптимістичних очікувань, які в значній мірі вже вичерпалися, попри епізодичні “прориви” чи поступки з ізраїльського боку. Виразником зневіри є безвихідна ідея фізичного розмежування ворогуючих сторін “захисною стіною”.
Практичне використання результатів дослідження визначається його актуальністю, новизною та сукупністю положень, що виносяться на захист. Можна виділити такі аспекти використання результатів дослідження:
науковий - при подальшому вивченні проблематики міжнародної та регіональної безпеки, а також при визначенні позицій України з цих питань;
прикладний - у діяльності зовнішньополітичних та інших державних відомств України і при розробці практичних питань регіональної та глобальної безпеки;
навчальний - у процесі підготовки та читання у вищих навчальних закладах курсів та спецкурсів з проблем новітньої історії та регіоналістики.
Апробація результатів дисертації. Окремі наукові положення дисертації обговорювались на засіданнях трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, кафедри нової та новітньої історії історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладені у виступах на наукових конференціях, використовувались при викладанні спеціальних та нормативних курсів.
Публікації. Наукові положення дисертації викладені у 8 наукових статтях, у тому числі 4 – у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації – 201 ст., з них основного тексту 181 стор. Список джерел та літератури нараховує 310 назв (20 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнивши результати проведеного багатоаспектного аналізу механізму глобалізаційних впливів на політичні, економічні та соціальні вияви близькосхідної кризи автор прийшов до таких основних висновків:
1. Аналіз чинників, які впливали на виникнення та розвиток близькосхідної кризи, дозволяє стверджувати, що від самого свого початку вона була багато в чому обумовлена інтенсифікацією процесів глобалізації міжнародних відносин. З розпадом біполярної системи близькосхідний конфлікт позбавився «соціалістичної компоненти» і дедалі виразніше проявляється у цивілізаційному вимірі. Міжнародний сіоністський рух, який з кінця ХІХ ст. ініціював переселення євреїв до Палестини, був виразником інтернаціоналізації етноконсолідуючих процесів серед єврейської діаспори. В свою чергу, поширення націоналізму в ісламському світі було обумовлено реакцією на тиск західних великих держав, котрі усвідомлювали зростаючу стратегічну важливість ресурсів Близького Сходу, його фундаментальне геополітичне значення. Водночас поширення західних ідеологічних доктрин універсального характеру (націоналізм, соціалізм) дозволяло арабським суспільствам шукати і знаходити різні форми ідеологічної протидії і мобілізації мас, певним чином позиціонувати себе у чинній міжнародній системі.
Стає все більш очевидним, що суперечності глобалізації дійсно деструктивно впливають на формування спільної позиції світового співтовариства націй щодо близькосхідного врегулювання, а кожна нова фаза регіонального конфлікту стимулює розходження у підходах зовнішнього світу до його причин та механізмів розв’язання. Нова геополітична ситуація, у якій вдалося започаткувати єврейську державність після Другої світової війни була віддзеркаленням формування глобальної біполярної системи, коли військово-політичний арабо-ізраїльський конфлікт став зручним полігоном для випробовування геополітичних та ідеологічних стратегій США й СРСР. Біполярний світ ставив перед арабськими політичними режимами регіону вибір лише між двома моделями соціально-політичного та економічного розвитку: прозахідною, зорієнтованою на партнерство з ліберальними потугами євроатлантичного простору, або прорадянською, спрямованою на побудову квазісоціалістичних соціально-політичних систем на ґрунті ідеології арабського націоналізму. Офіційні симпатики США та західного табору — консервативні арабські монархії — завдяки світовій економічній кон’юнктурі, замкненій на енергоносіях і логічній потребі в стабільності арабського експорту нафти, здобули вагомий інструмент консервації соціально-політичної архаїки. У цій ситуації глобалізація виступила амбівалентним чинником: вона, хоча й детермінована дією ліберально-капіталістичної економіки, не може автоматично призводити до лібералізації; це є аргументом на користь твердження про її позаідеологічний об’єктивний характер. Ізраїльська держава як економічна одиниця стала фактично анклавом західного індустріального суспільства у середовищі ісламської цивілізації. Ескалація конфлікту впродовж декількох арабо-ізраїльських війн сконцентрувала економічний та політичний розвиток регіону довкола своєрідної “стабільної нестабільності”, орієнтації на високу ймовірність чергового військового конфлікту, що надавало першість ситуативним військовим союзам на етноконфесійному ґрунті, а не спробам збудувати стабільну систему регіонального розвитку.
Активна дія глобальних конкурентів — США і СРСР — до пори не випускала на поверхню життя арабського світу альтернативних ідеологічних конструкцій. Але з кінця 1970-х рр., коли внаслідок радикалізації шиїтського ісламського руху в опорі вестернізації відбулася Ісламська революція в Ірані, створивши зразок нової моделі розвитку, а СРСР почав програвати глобальні змагання, почала втрачати ґрунт під ногами модель світської мусульманської державності, що трималася на ідеях арабського націоналізму та соціалістичного розподілу. Ця модель надавала стабільність авторитарним напіввійськовим режимам, суттєвим елементом зміцнення та суспільної легітимації яких був постійно діючий конфлікт з Ізраїлем. Тому, попри постійні зусилля з налагодження мирного процесу, конфлікт самовідновлювався. Втім, найбільш стабільні арабські режими (зокрема Єгипет) почали відчувати перспективність сепаратних угод з Ізраїлем через посередництво США, що надавало “малою кров’ю” певних поштовхів їхній економіці та покращувало перспективи долання внутрішніх соціальних проблем. Одночасно це було показником слабкого потенціалу міжарабської інтеграції та принаймні єдності.
2. Зникнення СРСР зробило світ у 1990-х роках монополярним, на чолі з надпотугою США, які ствердили свою перевагу в регіоні, особливо з часу першої війни в Затоці (1991). Це означало такі зміни у системних характеристиках близькосхідної кризи, які надавали шанс для врегулювання, оскільки тепер існував лише один безальтернативний арбітр в особі США, які мали усі важелі економічного, політичного та військового характеру для стимулювання діалогу з обох боків. На певний час нова ситуація породила ілюзії можливості подолання нарешті протистояння довкола Ізраїлю. Росія, хоч і зберегла статус коспонсора мирного процесу на Близькому Сході, вже не могла завадити американському проводу виступити в ролі єдиного арбітра. Процес “Осло”, сепаратної домовленості між політичною елітою Ізраїлю та ОВП (без участі решти країн регіону), мав наслідком створення Палестинської національної автономії, що було принципово важливим кроком на шляху до миру. В ізраїльському та палестинському суспільствах це породило сподівання на припинення важкого і надто тривалого конфлікту, тому зроблені поступки були на межі можливого при урахуванні фундаменталістського опору з обох сторін.
3. Проте “процес Осло” в силу особливостей близькосхідного конфлікту виявився під загрозою і, врешті, не став остаточним у розв’язанні кризи. Парадоксом ситуації було те, що взаємні поступки були варті чогось лише за умови інтенсивного та послідовного продовження мирного процесу з обох боків, а будь-яка затримка або колізія могла потягти за собою потужне суспільне розчарування і повернення до радикальних однобічних дій. Сепаратність домовленості лише з ОВП обумовила те, що перенесення структур цієї організації (яка тривалий час орієнтувалася на революційну, підривну та терористичну діяльність) до Палестини інституціоналізувало палестинські силові структури під єдиним проводом, для якого мир з Ізраїлем, на думку дисертанта, був лише ситуативною зміною ситуації. Нова Інтіфада з 2000 р. стала виразником цієї ситуації, коли палестинці виступили як зміцніла сила під авторитарним проводом Я.Арафата (навіть частково за ізраїльський кошт), а не розпорошений конгломерат екстремістських угруповань, як це було раніше. Але при тому радикальні рухи, які активізувалися за час цього протистояння, почали становити собою потенційно дестабілізуючий чинник й для офіційного палестинського проводу у разі його переходу на більш помірковані позиції. Це вже дається взнаки після смерті харизматичного лідера Я.Арафата, який протягом дуже тривалого часу консолідував палестинський рух.
Події 11 вересня 2001 р. не змінили принципової розстановки сил в регіоні Близького Сходу, але відкинули на другий план питання ізраїльсько-палестинського замирення, надавши Ізраїлю можливості посилити свій військовий тиск на палестинців в річищі антитерористичної риторики і того факту, що нова атака США проти Іраку на певний час зробила саме їх основним “присутнім” ворогом ісламського світу.
3. Геополітична ситуація останніх десяти років вивела на поверхню ті впливи глобалізаційних процесів, які ховалися до цього під гаслами ідеологічного протистояння. І радянський, і західний впливи представляли собою різні форми вестернізації і модернізації, проте соціалістична модель була більш органічною для традиційних шляхів суспільного розподілу, які існували в ісламському світі. В силу стратегічної важливості Близького Сходу для глобальних економічних процесів країни регіону не можуть сподіватися на припинення втручання з боку Заходу. Досвід спроб регіональної інтеграції, яка є сьогодні одним із шляхів колективного подолання соціально-економічних регіональних проблем, доводить, що поки що арабські режими близькосхідного регіону переважно з внутрішньополітичних причин не здатні на досягнення якихось значимих результатів на цьому напрямку. Нав’язлива (в силу своєї безальтернативності) економічна лібералізація з боку світових фінансових установ в контексті соціальних наслідків не сприяє стабільності цих політичних режимів.
4. Новий ідеологічний вакуум в атмосфері постійної міждержавної, міжконфесійної та міжетнічної ворожнечі в регіоні висуває на перший план в якості ідеологічної реакції арабського світу повернення до традиційних цінностей ісламу у радикальній формі політичного екстремізму. Показником амбівалентності ролі зовнішніх впливів є те, що лібералізація авторитарних режимів в регіоні найчастіше призводить до встановлення влади ісламських рухів і, як наслідок, явищ, протилежних лібералізації (приклади — післявиборче придушення руху ісламістів в Алжирі та Туреччині, злет екстремізму в Іраку після “замирення”). Тому, з точки зору збереження стабільності регіону напіввійськові авторитарні режими є більшими гарантами, аніж демократія, запроваджена втручанням із зовні. Виразним прикладом “зручності” демократичних форм і процедур для популяризації та зростання впливу екстремістських рухів є перемога ХАМАС на палестинських виборах у лютому 2006 р. Це є також показником ефекту “сніжного кому” при самовідтворенні близькосхідного конфлікту завдяки впливу сталих негативних соціально-економічних та ідеологічних чинників.
5. Водночас, на нашу думку, немає приводів для песимістичних прогнозів щодо цивілізаційного конфлікту Захід-Іслам, в дусі ідей С.Хантінгтона. Конфлікт цивілізацій передбачає певну єдність, інтеграцію в межах ворогуючих сторін на державному рівні, а ситуація в ісламському світі доводить відсутність такої, і, можна припустити, ситуація не зміниться навіть внаслідок приходу до влади у більшості країн ісламських рухів: їм будуть заважати латентні міждержавні конфлікти ("конфлікти-сателіти" основного арабо-ізраїльського), внутрішні соціально-економічні негаразди, які все одно будуть змушені шукати підтримки Заходу, загальна слабкість військово-економічного потенціалу регіону. Проте ці ж умови сприятимуть поширенню міжнародного тероризму як потужної зброї слабких проти сильних: фінансові ресурси арабських нафтових монархій збережуться, так само як і соціальні негаразди бідних країн регіону, що дає, таким чином, і спонсорів тероризму, і його рекрутів. Ісламський тероризм об’єктивно набуває форм одного з радикальних антиглобалістських рухів. Обмежений інтегративний потенціал близькосхідних ісламських держав є гальмівним чинником як у подоланні регіонального тероризму, так і у кристалізації самого ісламського цивілізаційного проекту. Ісламська інтеграція має з точки зору впливу на міжнародні відносини двозначний характер, оскільки її потенційний геополітичний вектор, ідеологія і форма реалізації можуть мати як конструктивний, так і конфліктний характер, залежно від впливу складного комплексу внутрішньо- та зовнішньополітичних факторів.
Таким чином, глобалізація, як процес одночасно і економічний, і політичний, відводить Близькому Сходу важливе місце в стратегічному сенсі як об’єкту контролю провідних потуг світу, але в якості економічного та політичного суб’єкту зберігає і посилює його другорядність в світі сучасних економічних тенденцій. Такий вплив об’єктивного процесу глобалізації так само об’єктивно радикалізує розпорошені в регіоні сили стихійного культурного та конфесійного опору в бік екстремізму, що врешті руйнує підмур’я регіональної стабільності та безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдалла Омар. США, исламский Ближний Восток и Россия: пер. с англ. – М.: ИИИМВ, 1995. – 175с.;
2. Абу Мазен. Путь в Осло: пер. с англ. — М.: ИИИБВ, 1996. – 185с.
3. Администрация Буша считает, что Израилю не нужна стена безопасности // http://usinfo.state.gov/russki/regions/ne/2003-11-05ne-isr.htm
4. Азиатские ценности: цивилизационный или политико-идеологический феномен // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Віп.1. – ИНИОН РАН, 2004. – С.105-143;
5. Аклаев А.Р. Этнополитическая конфликтология. Анализ и менеджмент. – М.: Дело, 2005. – 472с.;
6. Алексенко Д.М. Актуальность новых подходов в борьбе с терроризмом. Всемирный антикриминальный и антитеррористический форум. Материалы конф. http:/ /www.waaf.ru/ldd.htm
7. Аль-Каида и ее потенциальные возможности (сводный реферат) // Иракский кризис и нго последствия. – М., ИНИОН РАН, 2004. – С.101-109;
8. Альтерглобализм: теория и практика антиглобалистского движения / Под ред. А.Бузгалина. — М., 2003ю – 180с.;
9. Амир Али. Исламизм: освобождение, протест и идентичность // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Вып.2. – ИНИОН РАН, 2004. – С.86-90.
10. Аналитические записки. Израиль и арабо-израильский конфликт. — М.: ИИИБВ, 2004. – 80с..
11. Аналитические записки. Иракский кризис. - М.: ИИИБВ, 2004. - ;180с.;
12. Аналитические записки. Проблемы Ближнего Востока. — М.: ИИИБВ, 2004. – 215с..
13. Аналитические записки. Россия и США на Ближнем Востоке. — М.: ИИИБВ, 2004. – 248с.;
14. Аналитические записки. Терроризм. — М.: ИИИБВ, 2004. – 88с.;
15. Антитеррористическая война // Мусульманские страны на пороге ХХІ века: власть и насилие. – М.: ИНИОН РАН, 2004. – С.118-120;
16. Арабские страны: проблемы социально-экономического и общественно-политического развития. Сб.ст. — М., 1995. – 215с.;
17. Арабский Восток: Ислам и реформы. — М., 2000. – 318с.;
18. Арабский мир в конце ХХ века. Сб. ст. — М., 1996. – 175с.;
19. Асиметрія міжнародних відносин / Під ред. Г.М.Перепелиці. – К.: Стилос, 2005. – 555с.
20. Атоом М. Факторы формирования внешнеполитического курса Иордании й характеристика его основних направлений // Вісник КНУ. МВ. – Вип. 7 (частина І). – К., 1998. - С.59-67;
21. Ахмедов В.М. Сирия на рубеже столетий: власть и политика. — М.: ИИИБВ, 2003. – 255с.;
22. Багдасаров С.Б., Чавушьян А.И. Военный и военно-экономический потенциал стран Ближнего и Среднего Во¬стока. - М.: ИИИБВ,1998. -–120с.;
23. Бакланов А.Г. Ближний Восток на рубеже ХХІ века: к созданию системы региональной безопасности. – М.: МГИМО, 2001. – 169с.;
24. Барлыбаев Х.А. Общая теория глобализации и устойчивого развития. — М., 2003. – 340с.;
25. Баталов Э.Я. Мировое развитие и мировой порядок. Анализ современных американских концепций- - М.: РОССПЭН, 2005. – 348с.;.
26. Бергер А. Американское лидерство в ХХІ веке // Компас. Ї 2000. Ї №5. – С.27-42;
27. Бергер С. Внешняя политика для президента-демократа // http:// www.globalaffairs.ru/numbers/8/2679.html
28. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические перспективы. Ї М., 1998. – 258с.;
29. Бжезинский З. Выбор: мировое господство или глобальное лидерство. Ї М.: МО, 2004. – 270с.;
30. Ближний восток и современность. Сб. ст. — М.: ИИИБВ, 1995-2004. — Вып.1-21.
31. Блищенко В.И., Солнцева М.М. Региональные конфликты и международное право (вторая половина ХХ – начало ХХІ века). – М.: Городец, 2005. – 496с.
32. Борисов Р.В. США: ближневосточная политика в 70-е годы. - М., Наука, 1982. – 240с.;
33. Боронов Р. Нефть и политика США на Ближнем и Среднем Востоке. - М., Наука, 1977. – 170с.;
34. Быков О.Н. Международные отношения. Трансформация глобальной структуры. Ї М., 2003. – 420с.;
35. Вавилов А. Новые проблемы внешней политики Саудовской Аравии // Обозреватель. - 2000. - № 3. – С.15-25;
36. Василенко И.А. Геополитика современного мира. – М.: Гардарики, 2006. – 272с.
37. Вестник МИД СССР. – 1991. - № 22-23;
38. Виганд В.К. Глобализация и понятие «африканская отсталость» // Глобальное сообщество. Картография постсовременного мира. Ї М.: Восточная литература, 2002. – С.256-278;
39. Внешняя политика Советского Союза и международные отношения. Сб.док. 1960 год… - 1985 год. – М., 1961-1986;
40. Волович А.А. О разделительной стене между Израилем и палестинскими территориями // Ближний Восток и современность. - Вып. 21. — М.: ИИИБВ, 2004. – С.76-92;
41. Востоковедный сборник. — М.: ИИИБВ, 1999-2004. — Вып.1-5.
42. Востоковедный сборник. — М.: ИИИБВ, 2000. — Вып.2;
43. Гелд Д., МакГрю Е. Глобалізація / антиглобалізація. Ї К., 2004. – 255с.;
44. Геополитические последствия антитеррористической операциив Афганистане // Мусульманские страны на пороге ХХІ века: власть и насилие. – М.: ИНИОН РАН, 2004. – С.121-127;
45. Глебова Н.С. Экономические основы деятельности террористических организаций Ближнего Востока // Востоковедный сборник. – М.: ИИИБВ, 2004. – С.20-38;
46. Глобализация и проблемы идентичности в многообразном мире. Сб. ст. – М.: Огни ТД, 2005. – 272с.
47. Глобализация сопротивления. Борьба в мире / Под ред. С.Амина и Ф.Утара. — М., 2004. – 255с.;
48. Глобализация, государство, право, ХХІ век. Сб.ст. — М., 2004. – 275с;
49. Глобализация: контуры ХХІ века. Сб.ст. – М.: Горбачев-Фонд, 2004. – Ч.1-3.
50. Глобальное сообщество: картография постсовременного мира / Под ред. А.И.Неклессы. — М., 2002. – 388с.;
51. Глобальное сообщество: новая система координат (подходы к проблеме) / Под. Ред. А.И. Неклессы. — СПб., 2000. 430с.;
52. Горбатов О.М., Черкасский Л.Я. Борьба СССР за обеспечение справедливого и прочного мира на Ближнем Востоке. - М., Наука, 1980;
53. Грани глобализации. Трудные вопросы современного развития. — М.: Горбачев-Фонд, 2003. – 540с.;
54. Григорьев В.В., Федченко А.А. Палестинский вопрос в ООН (1945 - 1947) // Международный сионизм: история и политика. Сб. ст. - М.,1977. – С.76-94;
55. Гринько С. Основні фактори дестабілізації середземноморського регіону // Вісник КНУ. МВ . - 1999. - Вип. 13. - С.22-34;
56. Гусаров В.И. Сможет ли Ближний Восток интегрироваться в мировую экономику? // Ближний Восток и современность. Сб. ст. под ред. В.А.Исаева, А.О. Филоника. - М.: ИИИБВ, 1998. - № 5. – С.18.28;
57. Давыдов Ю.П. Норма против силы. Проблема мирорегулирования. – М.: Наука, 2002. – 287 с.
58. Дарендорф Р. После 1989. Мораль, революция и гражданское общество. Размышления о революции в Европе / Пер. с нем.. Ї М., 1998. – 244с.;
59. Дахин Е.М., Проскурин С.А. Политические проблемы глобализации. — М.: РАГС, 2003;. – 131с.;
60. День. – 1997. – 2 жовтня.
61. День. – 1997. – 26 червня
62. День. – 1997. – 8 квітня.
63. День. – 1998. – 21 січня.
64. Дершовиц. А. Почему терроризм действует. Осознать угрозу и ответить на вызов. – М., 2005. – 335с.;
65. Дипломатический вестник. – 1992. – № 4-5;
66. Дипломатический вестник. - 1997. - № 3;
67. Дмитриев Е. Палестинская трагедия. - М., Международные отношения, 1986;
68. Дмитриев Е., Ладейкин В. Путь к миру на Ближнем Востоке. - М., Международные отношения, 1974. – 146с.;
69. Добрынин А. Сугубо доверительно. Посол в Вашингтоне при шести президентах США (1962 - 1986 гг.) . - М.: Автор, 1996. - 560с.;
70. Долгополова Н.А. Правые республиканцы в Вашингтоне. Влияние на внешнюю и военную политику администрации Буша-младшего. – М.: Медиа Пресс, 2003. – 88 с.
71. Дунаева Е.В. ОЭС определяет приоритеты // Иран: эволю¬ция исламского правления. Сб. ст. под ред. Н.М. Мамедовой. Ї М., 1998. – С.142-158;
72. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших днів. - К., Основи, 1995. – 618с.;
73. Е.Афонін, О.Бандурка, А.Мартинов. Велика розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний аналіз). — К., 2002. – 340с.;
74. Егорин А.З. Война за мир на Ближнем Востоке. — М., 1995. – 340с.;
75. Ермаков С.М., Терехов В.Ф. Некоторые аспекты проблематики терроризма // Экспорт вооружений. - 2001. - № 4. – С.34-45;
76. Ефимов В. Первые успехи ближневосточного мирного процесса // Мировая экономика и международные отношения. – 1994. - № 12. – С.17-25;
77. Зайцева О.А. Израиль и послевоенные реалии региона // Аналитические записки. Израиль и арабо-израильский конфликт. — М.: ИИИБВ, 2004. – С.118-132;
78. Зотов О.В. Глобализация и международный терроризм: генетическое родство // Терроризм. – М., 2004. – С.75-94;
79. Известия. – 1997. – 1 августа.
80. Известия. – 1997. – 12 августа.
81. Известия. – 1997. – 14 января.
82. Известия. – 1997. – 18 сентября.
83. Известия. – 1997. – 23 декабря.
84. Иракский кризис и его последствия. Сб.ст. – М.: ИНИОН РАН, 2004. – 200с.
85. Ислам, демократия и гражданское общество // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Вып.2. – ИНИОН РАН, 2004. – С.91-96;
86. Исламские и западные ценности в контексте постмодернизма // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Вып.2. – ИНИОН РАН, 2004. – С.48-62;
87. Капелюк А. Кризис в Израиле угрожает Ближнему Востоку// Компас. – 1997. - №25. – С.54-67;
88. Капитонов К.А. Ближний Восток в лицах. — М., 1998. – 230с.;
89. Кепель Ж. Джихад. Экспансия и закат исламизма. Ї М.: Ладомир, 2004. – 380с.;
90. Киселев В.И. Палестинская проблема в международных отношениях: региональный аспект. 2-е изд. - М., Наука, 1986. – 218с.;
91. Киссинджер Г. Дипломатия. - М., 1997. – 550с.;
92. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика? К дипломатии для ХХІ века. Ї М.: Ладомир, 2002. – 420с.;
93. Кларк У. Как выиграть современную войну. — М., 2004. – 280с.;
94. Колобов О.А. Соединенные Штаты Америки и проблема Палестины. - Нижний Новгород, 1993. – 80с.;
95. Колобов О.А. Соединенные Штаты Америки и страны Ближнего Востока во времена «холодной войны». - Горький, 1983. – 60с.;
96. Колобов О.А., Корнилов А.А., Сергунин А.А. Документальная история арабо-израильского конфликта. Хрестоматия. – Н.Новгород, 1991. – 156с.;
97. Комар В.И. Ислам, исламизм и западная цивилизация (Аналитический обзор) // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Вып.2. – ИНИОН РАН, 2004. – С.7-47;
98. Контрерас Дж. Израильский премьер: «Из кризиса в кризис» // Компас. – 1997. - №18. – С.45-60;
99. Конфронтация или диалог. Стереотипы антисоветизма в региональной внешней политике США. – К., 1989. – 90с.;
100. Кон-Шербок Д., Эль-Алами Д. Палестино-израильский конфликт. Две точки зрения. — М., 2002. – 250с.;
101. Коппель О.А.Перська затока: проблема безпеки у 80-90-ті роки. Ї К.: Школяр, 1998. Ї 200с.;
102. Корнилов А.А «План Шамира» и процесс арабо-израильского урегулирования в начале 1990-х годов // «Третий мир» в современном мире. Материалы научной конференции. – К., 1995. – С.79-85;
103. Кочакова Н.Б. Рождение африканской цивилизации. М.: ВЛ, 1987. – 260с;
104. Кубышкин А.И. Проблема эффективности современных систем национальной и международной безопасности перед вызовом международного терроризма // Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. – М.: Институт политического и военного анализа, 2002. – С.21-36;
105. Кудрявцев А.В. Исламский мир и палестинская проблема. - М., Наука, 1990. – 190с.;
106. Кулагин В.М. Международная безопасность. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 319с.
107. Кулагина Л.М., Ахмедов В.М. Иран выходит из изоляции. - Иран: ислам и власть / Сб. ст. под ред. Н.М. Мамедовой, М.М. Санаи. 2001. – 260с.;
108. Купин В.Н. Геополитические императивы глобальной безопасности. – СПб.: Астерион, 2002. – 228с.
109. Кушнир П.Т. Международные принципы ближневосточного урегулирования // Востоковедный сборник. – М., 2004. – С.3-19;
110. Ланда Р.Г. Политический Ислам: предварительные итоги. – М.: ИБВ, 2005. – 286 с.
111. Лундестад Г.. Восток, запад, север, юг. Основные направления международной политики. — М., 2002. – 340с.;
112. Льюис Б. Что не так? Путь Запада и Ближнего Востока: модернизация и традиционализм / Пер.с англ. - М., 2003. – 290с.;
113. Малышева Д.Б. Исламско-фундаменталистский проект в реалиях современного мира // Мировая экономика и международные отношения. - 1999. - № 7. – С.23-38;
114. Мамед-Заде П.Н. План США «Большой Ближний Восток» и реакция на него в мире // Ближний Восток и современность. Вып. 23. – М.: ИИИБВ, 2004. – С.43-61;
115. Марков В. Противостояние ислама и западной цивилизации. Сбудется ли прогноз Самюэля Хантингтона? // Терроризм. – М., 2004. – С.28-41;
116. Марьясис Д. Экономика и мирное урегулирование на Ближнем Востоке // Арабо-израильский конфликт. – М.: ИИИБВ, 2003. – С.26-32;
117. Медведко Л.И. К востоку и западу от Суэца. (Закат колониализма и маневры неоколониализма на Арабском Востоке.) - М., Политиздат, 1980. – 236с.;
118. Международный сионизм: история и политика. Сб. ст. - М., 1977. – 145с.;
119. Мельянцев В.А. Восток и Запад во втором тысячелетии: экономика, история и современность. Ї М., 1996. – 258с.;
120. Мир глазами президента Сирии Хафеза Асада. Ї М., 2000. – 276с.;
121. Мировая политика и международные отношения / Под ред. С.А.Ланцова, В.А.Ачкасова. – СПб.: Питер, 2005. – 448с.
122. Мировой банк. Отчет о мировом развитии. – М., 1995. – 445с..
123. Мировой банк. Государство в меняющемся мире. – М., 1998. – 570с..
124. Мировой банк. Отчет о мировом развитии – М.,1997. – 486с.;
125. Мировой банк. Трудовые ресурсы и глобализация экономики. – М., 1996. – 375с.;
126. Миронова В.А. Влияние национального менталитета и традиций арабского авторитаризма на политическую элиту // Ближний Восток и современность. – Вып. 21. – М.: ИИИБВ, 2004. – С.206-214;
127. Мирский Г.И. Ближний Восток и политика США // США: экономика, политика, идеология. - 1998. - № 3. – С.28-44;
128. Многоликая глобализация. Культурное разнообразие в современном мире / Под ред. П.Бергера, С.Хантингтона. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 379с.
129. Мусульманские страны на пороге ХХІ века: власть и насилие. – М.: ИНИОН РАН, 2004. – 148с.;
130. Мухаммад Али Мумтаз. Исследование западной и исламской концепций развития и цивилизации // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Вып.2. – ИНИОН РАН, 2004. – С.71-77.
131. Нагайчук В.И. Политика США в отношении Египта (50 - 60-е годы). - К., Наукова думка, 1982. – 88с.;
132. Национализм и фундаментализм на Ближнем Востоке. Сб. ст. — М., 1999. – 255с.;
133. Независимая газета, 21.10.2001
134. Неклесса А.И. Геоэкономическая структура мироустройства // Глобальное сообщество. Картография постсовременного мира. Ї М.: Восточная литература, 2002. – С.175-206;
135. Неклесса А.И. Осмысление Нового мира // Восток. Ї 2000. Ї №4. – С.45-58;
136. Несук М.Д. Про тероризм справжній і вигаданий. — Льв., 1986. – 75с.;
137. Нетаньяху Б. Война с терроризмом. — М.: ИИИБВ, 2002. – 246с.;
138. Общество и политика современного Израиля. Ї М., 2003. – 360с.;
139. Овчинников Р.С. Зигзаги внешней политики США. От Никсона до Рейгана. - М., Политиздат, 1986. – 248с.;
140. Окружное послание «Evangelium Vitae» папы Иоанна Павла II о ценности и нерушимости человеческой жизни. Париж—Москва, 1997. – 46с.;
141. Олбрайт М. Госпожа госсекретарь. Мемуары. Ї М., 2004. – 570с.;
142. ООН. Резолюции и решения Совета Безопасности за 1967 год. - Н.-Й., 1967;
143. ООН. Резолюции и решения Совета Безопасности ООН. - Н.-Й., 1945-2004;
144. Павлов О. «Дорожная карта» и судьбы палестино-израильского урегулирования // Арабо-израильский конфликт. – М.: ИИИБВ, 2003. – С.40-48;
145. Панарин. А. Геостратегическая нестабильность в XXI веке. – М.% Алгоритм, 2003. – 560с.
146. Панкин Б.Д. В ближневосточном котле // Международная жизнь. – 1992. - №11-12;
147. Пашков В. Куда ведет "Дорожная карта" // Аналитические записки. Израиль и арабо-израильский конфликт. — М.: ИИИБВ, 2004. – С.44-58;
148. Пелипась М.Я. Политика США и Англии в период первой арабо-израильской войны // Динамика арабо-израильского конфликта. Материалы научной конференции. - Нижний Новгород, 1991. – С.15-24;
149. Переосмысление цивилизационного анализа // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Віп.1. – ИНИОН РАН, 2004. – С.10-32.
150. Перская В.В. Глобализация и государство. – М.: РАГС, 2005. – 208с.;
151. Полисар Д. Выбирая диктатуру. Ясир Арафат и формирование органов власти палестинской администрации. — М.: ИИИБВ, 2003. – 275с.;
152. Политика Англии на Ближнем и Среднем Востоке (1945 - 1965). - М., Наука, 1966. – 110с.;
153. Политика США в Азии. - М., Наука, 1977. – 230с.;
154. Поляков К.И., Хасянов А.Ж. Палестинская национальная автономия: опыт государственного строительства. — М.: ИИИБВ, 2001. – 246с.;
155. Пономарева И.Б., Смирнова Н.А. Геополитика империализма США. - М., Мысль, 1986;. – 236с.
156. Примаков Е.М. Анатомия ближневосточного конфликта. - М., Мысль, 1978. – 430с.;
157. Программы урегулирования палестино-израильского конфликта. М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2004. – 188с..
158. Пырлин Е.Д. 100 лет противоборства. Генезис, эволюция, современное состояние и перспективы решения палестинской проблемы. — М., 2001. – 334с.;
159. Пырлин Е.Д. Трудный и долгий путь к миру. Взгляд из Москвы на проблему ближневосточного урегулирования. – М., 2002. – 360с.
160. Ражбадинов М.З. ХАМАС и Палестинская национальная администрация в 90-х гг: конфликт или диалог // Ближний Восток и современность. – Вып. 21. – М., 2004. – С.129-140;
161. Раед А-А. Позиция Израиля в отношении созыва международной конференции по Ближнему Востоку в 80-е гг. // Вісник КНУ. МВ. - Вип. 7 (частина ІІІ).-1998, с.85-91;
162. Раед А-А.. Мадридский мирный процесс // Вісник КНУ. МВ – Вип. 7 (частина Ш). – К.,1997. - С.197-202;
163. Раед Н. Американо-израильские отношения в 90-х годах // Вісник КНУ. МВ. – Вип. 5. - К., 1998. – С.125-132;
164. Раед Н. Американо-палестинские переговоры й их влияние на формирование палестинской делегации на ММК // Вісник КНУ. МВ. – Вип. 13. - К., 1999. – С.59-62;
165. Раед Н. Палестинская проблема в политике администрации Билла Клинтона // Вісник КНУ. МВ. – Вип. 12. - К., 1999. - С.45-49;
166. Ректенвальд М. Новое мышление и конфликт в Персидском заливе // Мировая экономика и международные отношения. – 1992. - №5;
167. Романченко Ю.Г. Терроризм: некоторые вопросы истории и теории // Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. – М.: Институт политического и военного анализа, 2002. – С.7-20;
168. Российская наука международных отношений: новые направления / Под ред. А.П.Цыганкова, П.А.Цыганкова. – М.: Пер Сэ, 2005. – 416 с.
169. Рубинштейн А. От Герцля до Рабина и дальше. Сто лет сионизма. — Мн., 2002. – 360с.;
170. Сатановский Е.А. Израиль в современной мировой политике: вероятные стратегические противники и стратегические партнеры. — М.: ИИИБВ, 2001. – 175с.;
171. Сафрончук В. Дипломатическая история «Бури в пустыне» // Международная жизнь. – 1996. - №10. – С.44-62;
172. Симония Н.А. Между прошлым и будущим.// Азия и Африка сегодня. - 1992. - № 11. – С.22-36;
173. Сирийская Арабская республика. — М., 1997. – 90с.;
174. Системная история международных отношений / Под ред. А.Д.Багатурова. Ї М., 2002-2004. Ї 4т.;
175. Сіонізм: минуле та сучасне. - К., Політвидав, 1990. – 96с.;
176. Скороход Л. Міжнародний аспект урегулювання ліванського конфлікту. – К., 2000;
177. Скороход Л. Особливості опозиційних рухів в аравійських монархіях // Науковий вісник ДАУ. — 1999. — Вип.2;
178. Скороход Л. Політична стабільність Саудівської Аравії: деякі аспекти проблеми // Вісник КНУ. МВ. — 1997. — Вип.6.;
179. Современные международные отношения и мировая политика / Под ред. А.В.Торкунова. – М.: Просвещение, 2004. – 414с.;
180. Современный терроризм в цивилизационном контексте (Реферативный обзор) // Иракский кризис и нго последствия. – М., ИНИОН РАН, 2004. – С.85-100;
181. Соколенко В. Г. Цивилизационный экспансионизм атлантизма // Междунар. жизнь. - 1999. - № 5. – С.18-33;
182. Сонберг Э. Простые выводы из простых выборов // Аналитические записки. Израиль и арабо-израильский конфликт. — М.: ИИИБВ, 2004. – С.44-56;
183. Состязание старых и новых политик мирового развития. Международная интернет-конференция. Сб.мат. – М.: ПОЛИС, 2003. – 288 с.
184. СССР и ближневосточное урегулирование. 1967 - 1988. Документы и материалы. - М., Политиздат, 1989. – 378с.;
185. Старченков Г.И. Иран в глобальном и региональном аспектах // Исламская Республика Иран в 90-е гг. Сб. ст. под ред. Н.М. Мамедовой. - М.: ИИИБВ, 1998. – С.56-71;
186. Столичные новости. – 1998. – 10-17 марта.
187. Столкновение цивилизаций. Перспективы мировой политики // Афро-азиатский мир: проблемы цивилизационного анализа. – Віп.1. – ИНИОН РАН, 2004. – С.50-71;
188. Судьба государства в эпоху глобализации. – М., Институт философии РАН, 2005. – 200с.
189. Суэцкий вопрос и империалистическая агрессия против Египта. - М., 1957. – 220с.;
190. Терроризм. Ї М.: ИИИБВ, 2004. – 78с.
191. Терроризм: угроза человечеству в ХХІ веке. Ї М., 2003. – 186с.;
192. Технологический прогресс и современные международные отношения / Под ред. А.В.Крутских. – М.: Просвещение, 2004. – 448 с.
193. Трипольский М. За бетонной стеной... // http://www.russian-bazaar.com/cgi-bin/rb.sgi.n
194. Турчак Н.І. Стратегічні виміри та орієнтири зовнішньополітичного курсу адміністрації Дж.Буша. — К., 1998. – 78с.;
195. Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. — М.: МО, 2002. – 176с..
196. Уткин А.И. Мировой порядок XXI века. – М.: ЭКСМО, 2002. – 512с.
197. Уткин А.И. Стратегия глобальной экспансии: Внешнеполитические доктрины США. - М.: МО, 1986. – 240с.;
198. Федорова И.Е. Отношения Соединенных Штатов Америки и Ирана во 2-й половине 90-х гг. // Иран: эволюция исламского правления. Сб. ст. под ред. Н.М. Мамедовой. - М., 1998. – С.124-142;
199. Федорченко А.В., Зайцева О.А., Марьясис Д.А. Израиль накануне ХХІ века. — М., 1996. – 245с.;
200. Филоник А.О. Глобализация и арабский мир // Ближний Восток и современность. Ї М.: ИИИБВ, 2001. Ї Вып.11. – С.46-62;
201. Фуллер Г.Э. Будущее политического ислама // Мусульманские страны на пороге ХХІ века: власть и насилие. – М.: ИНИОН РАН, 2004. – С.138-142;
202. Хазанов А.М. Исторические корни терроризма // Терроризм. – М., 2004. – С.44-58;
203. Хам ван, П. Новые устремления Европы в области обороны: последствия для НАТО, США и России. – Центр им. Маршалла, 2004. – 56с.
204. Хантингтон С. Конфликт цивилизаций. – М., 2003. – 360с.;
205. Хартамлех Р. Иордания и кризис в Персидском заливе // Вісник КНУ. МВ . – Вип. 2 (частина 1). – К., 1996, -С.121-126;
206. Хартамлех Р. США, Иордания и ближневоеточный мирный процесе (конец 1970-х - середина 1980-х // Вісник КНУ. МВ. – Вип. 1. - 1995. - С. 196-201;
207. Хелд Д., МакГрю Э. и др. Глобальные трансформации. Ї М., 2004. – 560с.;
208. Хоффман Б. Терроризм: взгляд изнутри. Ї М., 2003. – 320с.;
209. Центры силы в современной системе международных отношений. — М., 2004. – 240с.;
210. Цивилизационные модели современности. – К.: Наукова думка, 2004. – 560с..
211. Цыганков А.П. Международные отношения: теории, конфликты, организации. – М.: МГУ, 2003. – 280с.;
212. Чистяков А.Ф. Перемены на Ближнем Востоке и внешний мир // Международная жизнь. – 1994. - №2. – С.36-48;
213. Шахназаров Г.Х. Откровения и забдуждения теории цивилизаций. – М., 2000. – 82с.
214. Щенников В.Ф. Особенности современного этапа развития геополитической ситуации на Ближнем Востоке // Аналитические записки. Проблемы Ближнего Востока. – М.: ИИИБВ, 2004. - С.43-68;
215. Эволюция политических систем на Востоке / Сб. ст. - М., 1999. – 118с.;
216. Эпштейн А. Бесконечное противостояние. Израиль и арабский мир: войны и дипломатия. — М.: ИИИБВ, 2003. – 288с.;
217. Эпштейн А. Есть ли будущее у мирного урегулирования? Палестино-израильский конфликт и ближневосточная дипломатия // Арабо-израильский конфликт. – М.: ИИИБВ, 2003. – С.3-14;
218. Эпштейн А. Израиль в эпоху постсионизма: наука, идеология, политика. – М.: ИИИБВ, 2006. – 190с.;
219. Эпштейн А. Израиль и проблема палестинских беженцев: история и политика. – М.: ИИИБВ, 2005. – 215с.;
220. Эпштейн А. Три года после Кэмп-Дэвида и Табы: новые поиски путей урегулирования палестино-израильского конфликта // Программы урегулирования палестино-израильского конфликта. — М.: ИММВ, 2004. – С.6-18;
221. Юрченко В.П. Египет: проблемы национальной безопасности. — М.: ИИИБВ, 2003. – 276с.;
222. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. — М., 2003. – 480с.
223. Agreement of the Gaza Strip and the Jericho Area. – 1994. May, 4. – UN, 1994. – 28p.
224. Alpher J. The Challenges of Peace // Foreign Policy. – Winter 1995-96. - #101. – P.130-138.
225. Ben Gurion D. Israel: Years of Challenge. - New York: Holt, Rinehart and Winston, 1968. – 268p.;
226. Berger S. Address to the 1996 American Jewish Committee. Washington, D.C. May, 9, 1996 // http: // www. Whitehouse. gov/WH/EOP/ NSC/HTML/speeches/sbjac. html
227. Brecher M. Eban and Israeli Foreign Policy // The Diplomats. 1939 – 1979 / Ed. by Gordon A. Craig and Francis L. Loewenhelm. -Princetown University Press. 1994. – P.178-195;
228. Brown C. The United States and the Middle East // Centerstage. American diplomacy since World War Second. - N.-Y., 1990. – P.25-32;
229. Brzeninski Z. The Geostrategic Triad: Living with China, Europe, and Russia. Wash., 2000. – 145p.;
230. Brzezinsky Z. Out of Control: Global Turmoil on the Eve of the 21" Century. N.Y., 1993. – 230p.;
231. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. Vol. 1: The Rise of the Network Society. Maiden (Ma.)-Oxford (UK), 1996. – 328p.;
232. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. Vol. 2: The Power of Identity. Maiden (Ma.)—Oxford (UK), 1997. – 250p.;
233. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. Vol.3: End of Millennium. Maiden (Ma.)-Oxford (UK), 1998. – 312p.;
234. Chomsky N. World Orders, Old and New. L., 1997. – 170p.;
235. Christopher W. Maintaining the Momentum for Peace in the Middle East. – Georgetown University Press, 1994. – 148p.;
236. Clinton at beginning of Middle East Plenary October 15. – U.S. Information Service Israel| |http: || dns.usis.israel.org.il/publish/peace/archives/1998/october/me1016b.shtml
237. Congressional Quarterly. – 1993. – November,18. – P. 2469-2471.
238. Declaration of Principles on Interim Self-Government Arrangements. September, 13, 1993. – UN, 1993. – 45p.
239. Deegan H. Third World. The politics of Middle East and Africa. – L., 1996. – 448p.;
240. Drucker P.F. Managing Challenges for the 21" Century. - N. Y., 1999. – 220p.;
241. Etzioni Е. The End of Privacy. - N. Y., 1999. – 240p.;
242. Frederick H. Hartmann, Robert L. Wendzel. America’s Foreign Policy in a Changing World. - Harper Collins College Publishers, 1994. – 420 p.;
243. Fukuyama F. The Great Disruption: Human Nature and the Reconstitution of Social Order. N. Y., 1999. – 370p.;
244. Galbraith J.K. The Good Society. The Human Agenda. - Boston-N.Y., 1996. – 270p.;
245. Giddens A. (ed.). The Global Third Way Debate. - N. Y., 2001. – 158p.;
246. Giddens A., Hutton W. (eds.). On the Edge. - L., 2000. – 240p.;
247. Нartmann F., Wendzel R. America’s Foreign Policy in a Changing World. - Harper Collins College, 1994;
248. Нartmann F., Wendzel R. America’s Foreign Policy in a Changing World. - Harper Collins College, 1994;
249. Hopkins T., Wallerstain l., Casparis J. The Age of Transition: Trajectory of the World-System, 1945—2025. - N. Y., 1996. – 285p.;
250. Howard H. The United States and the Middle East. The Middle East in the World Politics. - Boulder, 1974. – 275p.;
251. Huntington S. The Clash of Civilizations // Foreign Affairs. Summer, 1993, №72. – P.24-57;
252. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. - N. Y., 1996. – 370p.;
253. Hutchison E. Violent Truce. A Milytary Observer Looks at the Arab-Israeli Conflict 1951 - 1955. - London, 1956. – 245p.;
254. Israel’s Peace Initiative, May, 14, 1989 // www.mfa.gov.il/mfa/go.asp?MFAH00ig0
255. Israel-Jordan Peace Treaty. – 1994.