ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІР ФОРМУВАННЯ ЄДИНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВРАДІЙ ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ

УДК: 327 (061.1ЄС)

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІР ФОРМУВАННЯ ЄДИНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Доктор філол. наук, професор
Рудяков П. М.

Київ - 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3-4
ВСТУП 5-11
РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЄС 12-74
1.1 Теоретико-методологічні засади розбудови інститутів ЄС 12-27
1.2 Ретроспективний аналіз традиційних теорій європейської інтеграції 28-60
1.3 Еволюція розширення та становлення інститутів ЄС. 61-74
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЄС 75-115
2.1 Концепції інтеграційних перетворень та розвитку політичної системи ЄС.... 75-85
2.2 Парадигма розширення ЄС у Маастрихтській Угоді 86-103
2.3 Амстердамська Угода та Ніццький Договір як основа подальшої інституціональної реформи в процесі розширення ЄС 104-115
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЄС..... 116-182
3.1 Проблеми реформування інститутів ЄС в процесі розширення 116-134
3.2 Конституція Європейського Союзу: проблеми та перспективи 135-161
3.3. Євроінтеграційні перспективи України в контексті інтеграційних змін ЄС ...162-182
ВИСНОВКИ 183-190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191-203

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

CARDS – фінансова допомога країнам Балканського регіону
MEDA – фінансова допомога країнам Південного Середземномор’я
PHARE – фінансова допомога країнам ЦСЄ
TACIS – технічна допомога країнам СНД та Монголії
ВВП – внутрішній валовий продукт
ГУУАМ – об’єднання Грузії, України, Узбекистану, Азербайджану та Молдови
ДЄС – Договір Європейського Союзу
ЄврАзЕС – Євразійське економічне співтовариство
ЄЄА – Єдиний європейський акт
ЄЕП – Єдиний економічний простір (Росії, України, Бєларусі та Казахстану)
ЄЕС – Європейські Економічні Співтовариства
ЄОВС – Європейське об'єднання вугілля і стали
ЄІБ – Європейський Інвестиційний Банк
ЄПБО – Європейська політика безпеки й оборони
ЄПС – Європейська політика сусідства
ЄС – Європейський Союз
ЗВТ – зона вільної торгівлі
ЗННД – західні нові незалежні держави (Україна, Бєларусь, Молдова)
МУК – міжурядова конференція
НАТО – Організація Північноатлантичного договору
ННД – нові незалежні держави (класифікація ЄС щодо держав, що утворилися на терені СРСР)
ОБСЄ – Організація з безпеки й співробітництва в Європі
ОЧЕС – Організація Чорноморського Економічного співробітництва
ПІІ – прямі іноземні інвестиції
РЕВ – Рада Економічної Взаємодопомоги
СЗБП (CFSP) – Спільна зовнішня та безпекова політика ЄС
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СОТ – Світова Організація Торгівлі
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УПС – Угода про партнерство і співробітництво
ЦЕФТА – Центральноєвропейська зона вільної торгівлі
ЦЄІ – Центральноєвропейська Ініціатива
ЦСЄ – Центрально-Східна Європа
ЮВС – Юстиція та внутрішні справи

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена становленням і розвитком на європейському континенті історично безпрецедентних явищ і процесів добровільної відмови національних держав від частини традиційних для них повноважень на користь наднаціональних органів у рамках політичної системи нового типу. Сталий процес поглиблення європейської інтеграції, її функціонального поширення на нові, більш глибокі сфери економічного, політичного, безпекового та гуманітарного співробітництва з поступовим залученням постійно зростаючих за інтенсивністю та складністю форм наднаціонального співробітництва супроводжується практично перманентним процесом розширення її географічних меж. Останнім часом на порядок денний висувається нагальне завдання реформування політичних інститутів ЄС.
Процеси інституційного реформування та розширення завжди здійснювалися багато в чому паралельно. Утвердження оригінальності єдиної політичної системи ЄС та її самогенеруючий характер часом превалювали над питаннями кінцевої мети розбудови Європейського Союзу, тобто її остаточної сутності і форми виявлення.
Розширення географічних кордонів ЄС перетворює його із об’єднання західно та північноєвропейських держав на союз загальноконтинентального масштабу, а водночас на могутню політичну систему, що спричиняє якісно нові виклики як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Регулярне розширення надає ЄС кількісної ваги, але одночасно робить його якісно більш неоднорідним і ставить зростання політичної значимості у залежність від здатності уникнути послаблення внутрішньої згуртованості та єдності й готовності протистояти новим викликам та ризикам, що постали в постбіполярний період.
Поширення інтеграційних процесів поза межі економічної сфери виводить ЄС на шлях побудови єдиної політичної системи, яка має визначити її місце в світі. При цьому конкретного прогресу було подекуди досягнуто без абсолютизації усталених концепцій та визначення кінцевої мети і географічних рамок інтеграції. В цих умовах виникає нагальна потреба критичного у теоретичному і політичному сенсі аналізу суперечностей в оцінках базових елементів спонук і характеру формування єдиної політичної системи ЄС в її інституційному вимірі та залучення нових держав до європейської інтеграції. Ця проблема у цілісному вимірі поки що не знайшла належного висвітлення в рамках жодної із політологічних шкіл євроінтеграційних досліджень. Відсутність єдиних підходів в оцінках природи, рушійних сил європейської інтеграції, активні дебати щодо визначення та формування загальноєвропейської інтеграційної стратегії і, відповідно, стратегії формування єдиної політичної системи ЄС, визначенням його географічних кордонів вимагають відходу від фрагментарного використання існуючих методологій і методів дослідження євроінтеграційного процесу від його початків і до останнього етапу інституційного реформування.
Інший не менш важливий аспект актуальності на фоні безпосереднього наближення ЄС до кордонів України обумовлюється наявністю радикальних розходжень в оцінках доцільності, можливостей, перспектив і наслідків реалізації Україною європейського вибору представниками різних вітчизняних наукових шкіл, неузгодженістю існуючих концепцій євроінтеграції, відсутністю чіткої і, головне, стабільної теоретичної основи забезпечення євроінтеграційної стратегії нашої держави, постійно зростаючим протиставленням європейського та євразійського напрямів української інтеграційної політики.
Така оцінка актуальності спричинила авторський підхід до визначення принципової наукової проблеми, яка вирішується в даній дисертації: з’ясувати роль і місце інституціональної структури та її реформування у формуванні єдиної політичної системи ЄС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень у рамках наукових тем відділу теорії міжнародних відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України "Геоекономічна політика України в контексті європейських інтеграційних процесів" (2003 – 2004 рр., номер державної реєстрації 0103U006311) та "Периферизація в сучасних міжнародних відносинах" (2005 – 2007 рр., номер державної реєстрації 0105U002588).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є цілісний аналіз інституціональної системи Європейського Союзу та її реформування на сучасному етапі розвитку, а також її впливу на формування єдиної політичної системи ЄС. Для реалізації зазначеної мети в дисертації були поставлені наступні завдання:
• виявити і систематизувати передумови формування вже існуючої системи інститутів ЄС і їхнього функціонування;
• дослідити еволюцію традиційних теорій та концепцій європейської інтеграції в контексті взаємозалежності процесів інституціонального реформування і переходу до формування єдиної політичної системи ЄС;
• охарактеризувати основні концепції інтеграційних перетворень та розвитку політичної системи ЄС на сучасному етапі;
• з'ясувати основні закономірності розвитку інституціональної системи ЄС у цілому;
• систематизувати існуючі проблеми у функціонуванні інститутів ЄС і системи управління об'єднанням;
• виявити можливі проблеми розширення ЄС для його інститутів і розглянути передбачувані шляхи їх вирішення;
• проаналізувати і дати політологічну оцінку політико-правової бази реформування європейських інституцій як одного з основних рушійних чинників формування політичної системи ЄС;
• дослідити реформування інституціональних структур з погляду адаптації інститутів до функціонування в рамках розширеного Союзу;
• дослідити значення впливу інституціональних реформ і процесу розширення на формування та розвиток нової стратегії відносин ЄС з Україною.
Об’єктом дослідження обрана інституціональна система Європейського Союзу, що представляє собою одне з найбільш успішних інтеграційних об'єднань у світі, перебуваючи в даний момент на порозі одного з поворотних етапів свого розвитку.
Предметом дослідження є процес реформування інституціональних структур ЄС на сучасному етапі, що відображають складність і суперечливість процесу європейської інтеграції загалом.
Методи дослідження: загальнонаукові принципи дослідження, серед яких системний, функціональний, проблемно-історичний, порівняльний та логіко-аналітичний.
Системний підхід з притаманним йому системно-структурним, системно-функціональним, системно-ситуаційним та системно-аналітичним методами дослідження виступає ключовим методологічним механізмом розкриття специфіки реформування інституціональної структури ЄС як фактору становлення єдиної політичної системи.
Метод порівняльного аналізу широко використовуються при дослідженні особливостей формування єдиної політичної системи ЄС в контексті його інституціонального реформування.
При роботі із фактичним матеріалом, в першу чергу, офіційними документами основних інституцій Європейського Союзу, матеріалами міжнародних організацій та конференцій за темою дослідження, автор використовує прикладну міждисциплінарну методику контент-аналізу та інвент-аналізу.
Наукова новизна запропонованої до захисту дисертаційної роботи полягає в тому, що:
• вперше формалізовано гіпотезу про становлення єдиної політичної системи Європейського Союзу в її інституціональному вимірі;
• на основі компаративного аналізу здійснено наукову систематизацію та класифікацію існуючих у сучасній політичній науці поглядів, концепцій та теорій стосовно природи політичної системи ЄС та перспектив її розвитку;
• подано можливі шляхи розвитку інституціональної системи ЄС в процесі розширення, визначена залежність ефективності функціонування політичної системи ЄС від пристосування її інститутів до нових умов розширення;
• визначена ефективність реформування політичних інститутів ЄС як одного з основних факторів формування єдиної політичної системи ЄС;
• доведена взаємозалежність між елементами політичної системи ЄС та реформуванням його інститутів у зв’язку з розширенням;
• доведено, що останнє розширення стало черговим етапом на шляху кількісних та якісних інституціональних трансформацій, успішна реалізація яких вимагатиме домінуючого впровадження наднаціональних принципів інтеграційного будівництва;
• зроблено висновок про нерівномірний і компромісний характер реформування інститутів внаслідок зіткнення національних інтересів, конкуренції за лідерство в рамках ЄС та протиріч між великими і малими країнами-членами ЄС;
• обґрунтовано самобутність (унікальність) інституціональних структур Союзу, що сполучають у собі риси інститутів національної держави і міжнародної організації та поступово наближаються до інститутів єдиної політичної системи;
• розроблено положення про те, що підвищення якості демократичного управління ЄС, й, головне, розробка Конституції Союзу свідчать про новий етап у розвитку державності ЄС;
• розвинена думка про те, що інституціональна реформа ЄС на сучасному етапі є необхідною для успішного функціонування Союзу після розширення;
• виявлено, що за відсутності спільності поглядів членів ЄС на модель його майбутнього політичного устрою подальший розвиток інституціональних структур буде відбуватися відповідно до інтересів найбільш впливової держави-члена ЄС або групи держав.
• актуалізовано підходи до євроінтеграційної стратегії України, осмислені основні національні інтереси та пріоритети в європейському регіоні, визначено перспективи реалізації євроінтеграційних прагнень України.
• проаналізовано механізми концепції партнерства як основи співробітництва України та Європейського Союзу, встановлено її міжфункціональний та міжрівневий характер, а також визначено потенціал партнерства щодо підвищення ефективності співпраці Україна – ЄС.
Наукове та практичне значення результатів дослідження полягає у цілісному вивченні проблематики європейських інтеграційних процесів та дослідженні концептуально-теоретичних і практичних аспектів формування єдиної політичної системи Європейського Союзу, особливо її інституціонального аспекту. Положення і висновки дисертації можуть бути використані у діяльності державних та недержавних установ України, інституцій та відомств, залучених до процесу формування та реалізації зовнішньої політики України, а також при розробці практичних завдань сучасних інтеграційних процесів регіонального й глобального масштабів. Результати дослідження також можуть бути використані при підготовці та читанні у вищих учбових закладах курсів та спецкурсів з проблем інтеграції, на глобальному та регіональному рівнях, зокрема, при підготовці курсів "Міжнародні відносини та світова політика", "Зовнішня політика України", "Європейський Союз в міжнародних відносинах", "Проблеми розширення ЄС та НАТО", "Європейська політика України" тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні результати наукової роботи дисертанта над досліджуваною проблематикою пройшли апробацію і були оприлюднені у виступах на міжнародних та національних наукових конференціях: "Європейський вектор України в контексті цінностей Схід-Захід" (організована Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститутом світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, Київським національним економічним університетом, Київ, 14 лютого 2003р.); "Моніторинг східних кордонів Польщі" (організована Фондом ім. Стефана Баторія, Колегіумом Цивітас та Гельсінським фондом з прав людини, Варшава 20-21 листопада 2003р.); "Україна в міжнародній політиці та на світових ринках: підсумки 2003 року, перспективи на 2004 рік" (організована Фондом Фрідріха Еберта і Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України, Київ, 31 січня 2003р.); "Міграційний феномен України в розширеній Європі" (організована Фондом Фрідріха Еберта – Регіональне Представництво в Україні, Білорусі та Молдові, Державним Комітетом України у справах національностей та міграції, Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України, Київ, 26-27 вересня 2003р.); "Україна і Європейський Союз: взаємні інтереси" (організована Інститутом Євро-Атлантичного Співробітництва, Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні, Київ, 14 травня 2004р.); "Діалог цивілізацій: роль і місце латентних структур в управлінні світом" (організована Міжнародною Кадровою Академією, Міжрегіональною Академією управління персоналом, Конфедерацією недержавних вищих закладів освіти України та Академією наук вищої школи України, Київ, 28 травня 2004р.); "Традиція та інновація в теорії міжнародних відносин" (організована НАН України, ІСЕМВ НАН України, Київ, 21-22 квітня, 2005 р.), а також на методологічних семінарах відділу теорії міжнародних відносин ІСЕМВ НАН України. Пропозиції дослідника також були використані при підготовці 9-го етапу дослідницького проекту "Україна та розширений Європейський Союз: нові відносини" (організованого за фінансової підтримки Польсько-Американсько-Української Ініціативи про співпрацю (ПАУСІ), Київ, 26 червня 2003 р), на якому відбулась презентація доповіді "Більше ніж сусід – пропозиції щодо майбутньої політики ЄС стосовно України" (More than a Neighbour – proposals for the EU’s future policy towards Ukraine, presented at the Center for European Policy Studies on February 17, 2003, Brussels). Основні наукові результати дисертаціного дослідження знайшли відображення в 5 статтях у провідних наукових фахових виданнях та збірках наукових праць.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури українською, російською, англійською, французькою та німецькою мовами у кількості 187 найменувань. Загальний обсяг роботи складає 190 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Відповідно до поставленої мети та окреслених завдань проведеного дослідження інституціонального виміру формування єдиної політичної системи Європейського Союзу, автор робить наступні висновки.
Особливості сучасного європейського інтеграційного процесу потребують обов’язкового використання системного підходу до проблематики формування єдиної політичної системи ЄС. Зробити повніші наукові висновки автору дає можливість використання якомога більшої кількості новітніх теоретико-методологічних напрацювань при поєднанні їхнього спільного потенціалу та окремих можливостей кожного з них.
Разом з тим, дуже важливим елементом дослідження спонук, витоків і обставин інституціонального реформування ЄС на основі проведеного дослідження можна вважати неприпустимість ідеалізації теоретико-методологічних напрацювань та розробок великих гуманістів минулих епох. Існують аргументи щодо того, що фактично жодна з теоретичних моделей не знайшла повного втілення в структуру реалізації концепту формування політичної системи ЄС. Під час чергового розширення, і на всіх етапах реформування інститутів ЄС проявлялася і підтверджувалася відносність наукових розробок та їх практичного впровадження. Перевірка практикою, обумовлена збереженням ключовими членами Євросоюзу та претендентами на членство в ньому верховенства національних інтересів, ставала неминучою, а ідея комунітарності прийняття і реалізації рішень так і не стала повністю домінуючою.
Конкретніші висновки, до яких прийшов автор на основі критичного аналізу документів і джерел, враховують наведені вище узагальнені бачення феномену формування політичної системи ЄС в її інституціональному вимірі:
Проблематика формування єдиної політичної системи ЄС в її інституціональному вимірі є недостатньо опрацьованою в науковому плані та належить до одного з найменш досліджених об’єктів наукового аналізу. В цілому, основні теоретико-методологічні засади європейських досліджень можна розподілити на загальнотеоретичні, які мають переважно наукове значення та теоретико-практичні, які застосовуються в практиці європейської інтеграції та реформуванні інститутів ЄС в процесі розширення. В результаті дослідження з’ясовано, що в процесі розширення ЄС особливо помітну роль відіграли напрацювання другого теоретично-практичного рівня, до яких автор відносить такі концепції диференційованої інтеграції як "концентричних кіл", "міцного ядра", "вибіркової інтеграції", "змінних геометрій",.
Автор в ході дослідження прийшов до висновку, що трансформаційні процеси, які відбувалися в європейській інтеграції в 60-і роки здійснили значний вплив на еволюцію базових положень класичних інтеграційних теорій, визначивши появу неофедералізму та неофункціоналізму, внесли суттєві зміни в концептуальне розуміння природи, рушійних сил та потенційних можливостей європейського інтеграційного процесу та формування єдиної політичної системи ЄС. Отже, еволюція основних положень традиційних інтеграційних теорій дає можливість зробити висновок про пряму залежність трансформаційних змін в підходах від емпіричного досвіду європейської інтеграції та основних напрямків розвитку домінуючих процесів. Ознаками такого еволюційного впливу автор вважає:
• перехід від класичного федералізму з його доктринальним характером та притаманним суб’єктивним і ідеалістичним уявленням про об’єднану Європу до більш гнучких реформаційних моделей "інтегрального" федералізму, які дозволяють використовувати форми та методи інших інтеграційних теорій, передбачаючи формування системи "багаторівневого управління" та перехід до федерації через залучення всіх верств суспільства до інтеграційних процесів;
• збільшення впливу неореалістичних підходів, які розглядають ЄС лише як зручну стратегію максимізації національних інтересів та збереження ролі національних держав в умовах наростаючої глобалізації та взаємозалежності. Регіональна інтеграція та її розширення розглядається неореалізмом як прагматичне пристосування національних держав до глобального тиску з боку внутрішніх та зовнішніх факторів, спрямованих на досягнення послідовних цілей згідно стратегічних національних інтересів.
• зосередження уваги на дослідженні рушійних сил та мотивів інтеграційного процесу функціонального розширення, що знайшло своє відображення в застосуванні до європейської інтеграції підходів неофункціоналістської теорії, яка будує свої розрахунки на понятті прагматичного детермінізму. В подальшому її розвитку, а також в ревізії таких положень як кризи та конфлікти, які сьогодні розглядаються неофункціоналістською теорією як неодмінна умова переходу від кількісних змін до якісно нової форми інтеграції;
Комплексний аналіз новітніх євроінтеграційних концепцій в контексті інституційного реформування в процесі розширення, здійснений автором дозволив прийти висновку про їх здебільшого теоретико-прикладний характер, помітну відсутність претензій на універсальність та бажання не стільки передбачити майбутнє формування єдиної політичної системи ЄС, скільки відповісти на гострі питання сьогодення в контексті національних інтересів. Основна мета нових інтеграційних моделей полягає в пошуку вирішення дуалістичної задачі: поглиблення інтеграції та залучення до інтеграційних процесів нових учасників.
На думку автора, раціонально-прагматичні елементи розглянутих концепцій, з одного боку, дозволяють визначити можливі практичні кроки майбутнього розвитку політичної системи ЄС в нових геополітичних умовах, з іншого – значно звужують значення європейської інтеграційної стратегії та динаміки ЄС в ракурсі її функціональної та політичної логіки. Пошук подальших шляхів інституційного розвитку та географічного розширення ЄС неможливий без кардинальних концептуальних змін у підходах до європейського будівництва, формування не стільки інтеграційних моделей, скільки нової концепції, що включає обґрунтовану філософію нового Союзу, нову логіку розвитку його єдиної політичної системи. Ця обставина дає додаткові аргументи для авторського висновку про те, що сьогоднішній процес інституційної реформи ЄС в контексті розширення потребує об’єднання наукових зусиль. А воно, з огляду на реальну ситуацію, можливе тільки у випадку умовної, але максимально можливої "денаціоналізації" суб’єктів дослідницького процесу та їхнього зречення від ідеї верховенства національного інтересу.
Автором на основі аналізу еволюції розширення та становлення інститутів ЄС запропоновано гіпотезу залежності формування єдиної політичної системи та інституційного реформування а процесі розширення, яка розкриває взаємозв’язок розширення географічних кордонів ЄС, його перетворення на своєрідний центр тяжіння для інших європейських акторів міжнародних відносин та ефективності внутрішнього реформування у все нових сферах комунітарного співробітництва, що є основою для тлумачення природи та ресурсних можливостей як європейської інтеграції, так і самої політичної системи ЄС в цілому.
Концепція залежності формування єдиної політичної системи та інституційного реформування а процесі розширення встановлює закономірний зв’язок між зростанням кількості учасників євроінтеграційного процесу, як однієї з важливих передумов якісних зрушень, каталізатора поглиблення інституційного реформування, та пошуком більш ефективних форм співробітництва з більш широким залученням наднаціональних, федералістських принципів комунітарного будівництва. В той же час, перехід на більш високий рівень інтеграції та якісних трансформацій в ЄС кожного разу створювало сприятливі можливості для подальшого просторового розширення та еволюції загальноєвропейської стратегії розширення.
Аналіз процесу розширення ЄС свідчить, що кожен з його етапів супроводжувався активізацією пошуків якісного реформування його інституційної системи та залученням в інтеграційну практику більш ефективних форм комунітарного співробітництва, які б враховували кількісні зміни, що відбулися. В той же час, перехід на більш високий рівень інтеграції та якісних трансформацій інститутів ЄС кожного разу створював сприятливі можливості для подальшої еволюції єдиної політичної системи ЄС.
Порівняльний аналіз інституційного реформування, що супроводжували різні етапи розширення дає можливість стверджувати про взаємозалежний характер розширення і формування єдиної політичної системи ЄС. Розширення стимулює прискорення реформування інститутів ЄС, тоді як успішне реформування системи інститутів ЄС створює сприятливі умови для подальшого розвитку єдиної політичної системи. При цьому, в ході дослідження дисертант приходить висновку, що послідовне розширення географічних рамок ЄС закономірно супроводжується ускладненням його інституційного механізму у зв’язку з еволюцією політичної системи ЄС в напрямку поступового домінування принципів наднаціонального будівництва.
Отже, існує взаємозв’язок розвитку функцій інститутів і розширення та має місце стимулююче значення вступу нових кандидатів до ЄС в рамках загального формування єдиної політичної системи. Нові виклики розширення в діалектичному сенсі змушують активізувати пошуки ефективних варіантів загального реформування інституціональної системи ЄС. Європейський Союз стає дедалі складнішим комплексом, єдність якого потребує проведення нових перетворень інституціонального і політико-правового характеру з максимальним урахуванням інтересів країн-членів, країн-кандидатів і самого ЄС як цілісної політичної системи. Інакше реальною залишиться ситуація, коли нове розширення почнеться без відлагодженої системи інститутів, а намір зменшити його "вартість" знизить потенціал адаптації нових країн–членів. Постане загроза порушення основних комунітарних принципів ЄС.
Комплексний аналіз, здійснений автором в ході дисертаційного дослідження, дозволив прийти до висновку, що незважаючи на сталий демократичний вибір країн-членів ЄС, на сьогодні говорити про повну завершену схему єдиної політичної системи ЄС ще не зарано, оскільки між державами-членами ЄС існують певні розходження, які збереглися до цього часу. І ці розходження місять не тільки інституціональний характер, але і розходження сутнісного характеру, неузгодженості з приводу розподілу владних повноважень між країнами-членами і Європейським Союзом, які не дозволяють поки що ратифікувати Європейську Конституцію – документ, який би остаточно завершив формування єдиної політичної системи. Неузгодженість стосується перш за все основних принципів прийняття політичних рішень, прописаних в Конституції, в яких деякі країни-члени вбачають можливість втрати свого суверенітету на користь наднаціональних принципів політичної системи ЄС. Виходячи з проведеного аналізу, можна прогнозувати внутрішні ускладнення процесу формування єдиної політичної системи ЄС внаслідок відмови ратифікувати Конституцію країнами-засновниками Європейського Союзу, оскільки вже існуюча політико-правова база його функціонування перестає задовольняти потреби розширеного Союзу з точки зору прийняття політичних рішень у ключових комунітарних інститутах.
Проведене автором дослідження євроїнтеграційних перспектив України в контексті інтеграційних змін ЄС дозволяє зробити наступні висновки.
В основі стосунків України і ЄС на сьогоднішній день закладений механізм "партнерства", а не механізм набуття членства в ЄС через стратегію вступу та асоціацію. Партнерство являє собою нову категорію двосторонніх і багатосторонніх домовленостей ЄС. Концепція застосовується щодо відносин ЄС з країнами, які не розглядаються потенційними членами Євросоюзу, але є стратегічно важливими для останнього. ЄС застосував подвійну диференціацію на етапі становлення концепції партнерства – між країнами ЦСЄ та ННД колишнього СРСР, і між самими ННД, оскільки в УПС з Бєларуссю, Молдовою, Росією та Україною передбачене "еволюційне положення" щодо можливості з часом створення зони вільної торгівлі з ЄС. Концепція "партнерства" в існуючому вигляді має потенціал сприяння економічним і політичним трансформаціям в країнах-партнерах.
Договір про ЄС не містить окремого положення щодо правової основи УПС: УПС є угодами змішаного типу за своєю природою. УПС носять перехресний характер між першою і другою складовими ЄС, а саме: налагодження політичного діалогу з країною-партнером і одночасно країна-партнер виступає об’єктом зовнішньої та безпекової політики ЄС. Вони базуються на положеннях ст.113 та 308 ДЄС, і передбачають як ексклюзивні повноваження, так і розділену компетенцію між країнами-членами ЄС і Співтовариством.
В рамках ЄС концепція партнерства розглядається у якості динамічного інструменту, реалізація якого залежить не лише від ходу реформ в країнах-партнерах, а і від здатності самого ЄС адекватно використовувати цей механізм в цілях стабільності й безпеки. Отже, УПС закладає основи "змінної геометрії" європейського інтеграційного процесу: свого роду Європи "концентричних кіл". Ми робимо звідси ще один висновок: на шляху до цього співробітництва перед Українською державою стоїть вирішальна проблема зняття цілого комплексу бар'єрів. Більшість з них має внутрішнє походження і потребує
відповідних зусиль всередині країни на ниві політики, економіки, законодавства
тощо.
Ліберальна модель плюралістичного підходу для України щодо співробітництва з ЄС передбачає наявність декількох схем співробітництва, які різняться у залежності від об’єкта застосування. Навіть якщо членство України в ЄС виглядає нереалістичним сьогодні, такий підхід має передбачати її залучення до якомога більшої кількості внутрішніх сфер співробітництва. Найбільш корисними в цьому контексті, на думку автора, можуть бути питання безпеки, внутрішня політика, енергетика, транспорт, прикордонне співробітництво та регіональна кооперація, насамперед, в межах єврорегіонів. У випадку формалізації відносин з ЄС слід враховувати, що цей шлях буде мати для України довготривалий характер, що пояснюється необхідністю поступового просування по шляху євроінтеграції нашої держави.
Комплексний аналіз існуючих підходів до визначення місця і ролі України в Європі дає автору підстави стверджувати, що наступні два роки надають Україні вагому можливість посилити та розвивати співробітництво з ЄС у сфері зовнішньої політики, а також залучити Євросоюз та його членів до політичного діалогу щодо характеру нових договірних відносин між Україною та ЄС. Першочерговим завданням Уряду буде укладення "посиленої угоди", що прийде на зміну діючої Угоди про партнерство та співробітництво та виведе відносини між Україною та ЄС на якісно новий рівень.
Автор вважає доцільним дослідження досвіду інституціонального реформування в окремих нових державах-членах, що успішно інтегрувалися до Європейського Союзу. Як засвідчує досвід України та країн Центрально-Східної Європи успіх на шляху європейської інтеграції залежатиме від відданості найвищого керівництва держави ідеї вступу до Європейського Союзу. Рушійною силою європейської інтеграції є, перш за все, політична воля керівництва держави впроваджувати цілісний комплекс євроорієнтованих внутрішніх реформ.
Належна організація та ефективність роботи інституцій є надзвичайно важливим фактором інтеграції України в Європейський Союз. Політична воля може бути легко знівельована існуючими інституціями, що діють повільно або не бажають реформуватися. Ключова роль інституцій у процесі європейської інтеграції була чітко виявлена у вступі десяти нових держав-членів до ЄС у 2004 році. У зв’язку з цим, надзвичайно важливим фактором у цьому процесі є впровадження Україною відповідної моделі інституційної архітектури та використання потенціалу існуючих інституцій, що завоювали довіру у населення.
Саме тому, на думку автора, настав час для ЄС та України перейти до стратегії інтеграції, навіть якщо на даному етапі неможливо чітко озвучити поняття членства. Водночас критично важливо, щоб "посилена угода" містила таку мову, яка чітко покаже, що асоціація, в тому числі перспектива членства, не виключена у майбутньому. Якою б не була за характером "посилена угода" між Україною та ЄС, надзвичайно важливо для України продовжити курс та стратегічний напрямок євроінтеграції з кінцевою метою членства ЄС. З точки зору сьогодення цей процес буде довготерміновим, а тому українській еліті та народу необхідно це усвідомити. Попри все, європейська інтеграція залишається необхідною передумовою успіху України та її трансформації у стабільну демократичну та процвітаючу європейську державу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

. Wallace H., Wallace W. Policy-making in the European Union. - Oxford: Oxford University Press, 1996.- P.3-36.
. Категории политической науки. Учебник. - М.: МГИМО, РОССПЭН, 2002. - С. 37.
. Beyond Bretton Woods. Alternatives to the Global Economic Order. Ed. By J. Cavanagh, D. Wysham @ M. Arruda. - London - Boulder (Co) with Institute for Policy Studies and Transnational Institute, 1994. - P.XII.
. Парсонс Т. Некоторые проблемы общей теории социологии // Современная западная теоретическая социология. М., 1994.- С. 25.
. Алмонд Г. Политическая наука, история дисциплины// Полис.- № 6.- 1997.- С. 45.
. Hufbauer, Gary Clyde and Jeffrey J. Scott, assisted by Diana Clark. Western Hemisphere Economic Integration. -- Washington, DC: Institute for International Economics, July 1994.- P.5.
. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики.- М., 1997.- 188 с.
. Rosamund B. Theories of European Integration.- L.: Macmillan, 2000. P.12.
. Deutsch K. Political Community and the North Atlantic Area. International Organization in the Light of Historical Experience.- N.Y. Princeton: Princeton University Press, 1957.- P.83.
. Wallace H., Wallace W. Policy-making in the European Union. - Oxford: Oxford University Press, 1996.- P.36-51.
. Haas E. Whiting A. Dynamics of International Relations. № 4. 1956.- P.4.
. Haas E. The obsolescence of regional integration theory, Berkeley, CA: University of California, Institute of International Studies, 1975.- 126p.
. Moravchik A., Nicoladis K. Keynote articles. Federal ideals and constitutional realities in the Treaty of Amsterdam // Journal of Common Market Studies.- 1998. - Vol. 36, Annual Review.- P.13-38.
. Піляєв І.С. Рада Європи в сучасному євро інтеграційному процесі: Монографія. - К.: Юридична книга, 2003. - С. 36-69.
. Каплан М. Система и процесс в международной политике // Вестник МГУ. Сер.18. Социология и политология. 1998. № 2.- С. 45-47.
. Enhancing the European Union as an international security actor / Bertelsmann Foundation. - Guetersloh: Bertelsmann Foundation Publishers, 2000.- 80p.
. Explaining international relations since 1945 / ed. by Woods N. - Oxford: Oxford University Pressm, 1996.- 373p.
. An ever larger Union? The Eastern enlargement in perspective / ed.by Dehousse R. - Baden-Baden: Nomos Verlagsgesellschaft, 1998.- 143p.
. Costs, benefits and chances of Eastern enlargement for the EU / ed. by Breska von, Eric, Guetersloh: Bertelsmann Foundation, Research Group on European affairs, Bertelsmann Foundation Publishers, 1998.- 74p.
. Curson-Price, V. The enlargement of the European Union. Issues and strategies. - London and NY: Routledge, 1999.- 176p.
. East-Central Europe and the EU: problems of integration /ed. by Kaiser K., Bruening M. - Bonn: Institute for European Integration in cooperation with the EVROPAEVM, a consortium of the Universities of Oxford, Leiden, Bologna, Bonn and the Geneva Institute of International studies, Europa Union Verlag, 1996.- 179p.
. Emerson M. Redrawing the map of Europe. - NY: St. Martin’s Press, 1998.- 255p.
. Europe – toward the next enlargement / ed. by Coffe P. - Boston, Dordrecht, London: Kluwer academic publishers, 2000.- 191p.
. Grabbe H., Hughes K. Enlarging the eu eastwards. – London: The Royal institute of international affairs, 1998.- 130p.
. The enlargement of Europe / ed. by Croft Stuart. - Manchester and NY: Manchester University Press, 1999.- 179p.
. Aleskerov F. European Union enlargement: power distribution implications of the new institutional arrangements // European Journal of Political Research. - 2002. - Vol. 41, No. 3.- P.379-394.
. Burghardt G., Cameron F. The next enlargement of the European Union // European Foreign Affairs Review. - 1997. - No. 2.- P.7-21.
. Gabrisch H. Eastern enlargement of the European Union: macroeconomic effects in new member states // Europe-Asia studies. - 1997. - Vol. 49, No. 4. - P.567-590.
. Heseltine M. The EC: first deeper, then wider // European Affairs. - 1990. - Vol. 4, No. 2.- P.8-12.
. Inglis K. The European Agreements compared in the light of their pre-accession reorientation // Common Market Law review. - 2000. - Vol. 37.- P.1173-1210.
. Kaikati J. Models of success and failure in European integration // East European Quarterly. - 1992. - Vol XXVI. - No. 3.- P.291-307.
. Nugent N. Redefining Europe // Journal of Common Market Studies. - 1995. - Vol. 33, Annual Review.- P.1-16.
. Segell G. The Eastward enlargement of the EU: a new economic diplomacy for a united Europe // European Foreign Affairs Review. - 2000. - Vol. 5.- P.63-93.
. Treverton G. The new Europe // Foreign Affairs. - 1991/92. - Vol. 71, No. 1.- P.94-112.
. Weiss W. The Chapter II on establishment in the Europe Agreements // European Foreign Affairs Review. - 2001. - Vol. 6.- P.243-281.
. Ковальова О. Інтеграційні стратегії країн ЦСЄ на сучасному етапі розширення Європейського Союзу // Аналітичний щоквартальник Делегації ЄК в України. - 2003. - №1. - С. 20-38.
. Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. - К., 2002. - 346 с.
. Максименко І. Особливості формування стратегії “східного” розширення ЄС // Аналітичний щоквартальник Делегації ЄК в України. - 2003. - №3. - С. 27-34.
. Топорин Б.Н. Европейская интеграция: правовые проблемы. - М., 1992. - 347 с.
. Рудяков П. До і після Маастрихту // ПЧ. - 1996. - №7. - С. 41-45.
. Стратегічне партнерство у контексті європейської інтеграції (круглий стіл) // Політика і час. - 2001. - № 8. - С. 3-12.
. Avery G., Cameron F. The enlargement of the European Union, Sheffield: Sheffield Academic Press, 1999.- 198p.
. Verheugen G. The enlargement of the European Union // European Foreign Affairs Review. - 2000. - Vol. 5. - P.439-444.
. Россия и основные институты безопасности в Европе: вступая в ХХІ век / Под ред. Д. Тренина. - М.: S&P, 2000. – 317 с.
. Light M., White S., Loewenhardt J. A wider Europe: the view from Moskow and Kyiv // International Affairs. - 2000. - Vol. 76, No. 1. - P.77-88.
. Garnet Sh. Keystone in the arch. Ukraine in the emerging security environment of Central and Eastern Europe. - Washington, D.C.: Carnegie endowment for international peace, 1997.- 150p.
. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський союз: заснування і етапи становлення. - Київ, 2000. - 319 с.
. Дергачов О. Розширення ЄС: нові параметри європейського курсу України // Аналітичний щоквартальник Делегації ЄК в України. - 2003.-№1.- С. 70-79.
. Кудряченко А.І., Грабарчук Г.О. Україна й Німеччина – двосторонні відносини на початку 90-х років / Т-во "Знання" України та ін.; [Ред. Т.М.Лещинська]. - К., 1994.- 48 с.
. Пахомов Ю. Україна на шляху до світу // Політична думка. - К., 1994. -№3. - С. 7-12.
. Гальчинський А. Нові можливості євроінтеграційної стратегії України // Аналітичний щоквартальник Делегації ЄК в України. - 2003. - №3. - С. 1-9.
. Фомін С. Розширення ЄС на Схід: "рівні" та "рівніші" // Політика і час. - 1999. - N 3. - С. 20-24.
. Гаврилишин Б. Україна між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем: геополітчині можливості і обмеження // Україна на шляху до Європи / Під ред. Хоффмана Л., Мьоллєрса Ф. - К., 2001. - 369 с.
. Немиря Г. Європейський Союз і Україна: старі партнери – нові сусіди? // Аналітичний щоквартальник Делегації ЄК в України. - 2003. - №1. - С. 1-19.
. Громадськи Г., Сушко О., Валь М., Волчук К. Більше ніж сусід. Розширений ЄС та Україна (пропозиції щодо майбутньої політики ЄС стосовно України) // Український монітор. - 2003. - Весна. - С. 57-70.
. Рудяков П. Європейський Союз – Польща – Україна – Росія: нові засади і моделі відносин у нових історичних умовах // Аналітичний щоквартальник Делегації ЄК в України. - 2003. - №4. - С. 52-56.
. Гура В. Глобалізація і проблема людини // Політика і час. - 2001. - №2. - С. 14-18.
. Чалий О. Стан та перспективи співробітництва між Україною та Європейським Союзом // Аналітичний щоквартальник Делегації ЄК в України. - 2003. - №4. - С. 33-40.
. Dyczok M. Ukraine. Movement without change, change without movement. - Amsterdam: Harwood academic publishers, 2000. - 149p.
. Mroz J., Pavliuk O. Ukraine: Europe’s lipchpin // Foreign Affairs. - 1996. - Vol. 75, No. 3. - P.50-62.
. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнарод¬ні відносини.- К.: Освіта, 1999.- 351 с.
. Лещенко Л., Пащук В. На вістрі великої політики // Політика і час. - 1993. - N8. - С. 19.
. Бодрук О. С. Силові методи кризового реагування (гуманітарний інтервенціоналізм) // Стратегічна панорама. - 2005. - № 1. - С. 119-129.
. Камінський Є.Є. Дашкевич А. Політика США щодо України. Витоки. Концептуальні основи. Практична еволюція. - К.: Політична Думка.- 1998.- 547с.
. Цивилизационные модели современности и их исторические корни / Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. и др. Под ред. Ю.М. Пахомова.- Киев: Наук. думка, 2002.- 632 с.
. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія. - К.: ВІПОЛ, 1998.- 450 с.
. Мацейко Ю. М. Оновлення миротворчості ООН - загальна вимога часу // Дипломатична академія України. Науковий вісник. - К., 2000. - Вип.. 3. - С. 19-25.
. Левыкин Э.В. Концепции экономической интеграции. В: Сб. Статей „Внешнеполитические доктрины и концепции Латинской Америки. - М.: ИЛА, 1980. - С. 153-168.
. Mitrani D. The Functional Approach to World Organization // International Affairs, 1948, Vol. 24, No. 3. - P.350-363.
. Haas E. The Uniting of Europe. – Stanford University Press, 1958. - P.11.
. Haas E. The Uniting of Europe. – Stanford University Press, 1958.- P.16.
. Haas E. Turbulent Field and the Theory of Regional Integration // International Organization, 1976, Vol. 30, No. 2. - P.179.
. Toulemon R., op.cit.- P.92.
. Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна. - К.: Юрид. Думка, 2005. - С. 16.
. Massart-Piйrar F. I’Europe en tous ses йtats: entre mythe et contrainte communautaire? Academia Collection Europerspectives. no.4. Bruyant. 1993. - P.34.
. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: от Европейского сообщества до Европейского союза. - М.: Российск. Гос.гуманит. ун-т, 1998. - С. 34.
. Monnet J. A Ferment of change // Journal of Common Market Studies. 1963. Vol.1. - P.211.
. Monnet J. Memoirs. - London. 1978.- P.346, 367.
. O’Neill M. The Politics of European Integration. - London and New York: Routledge, 1996.- P.27.
. Delors J. Europe: Les embarrass de la souverainete // Politique internationale. Automne 1988. №41.- P.295.
. Burgess M. Federalism and federation in Western Europe – In: Federalism and Federation in Western Europe / Ed. M. Burgess. - Beckenham, 1986.- P.26.
. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: от Европейского сообщества до Европейского союза. - М.: Российск. Гос.гуманит. ун-т, 1998. - С. 223-225.
. Mioche P. De I'dйe europйenne а I'Europe. XIX-XX siecles. - Paris: Hachette, 1997. - P.108.
. Mitrany D. A Working Peace System.. An Argument for the Functional Development of International Organization. - London, 1995. - P.6.
. Mitrany D. A Working Peace System.. An Argument for the Functional Development of International Organization. - London, 1995. - P.56-57.
. Luif P. On the road to Brussels: the Political dimension of Austria's, Finland's and Sweden's accesion to the European Union. - Wien: Braumыller, 1995. - P.13
. O’Neill M. The politics of European Integration. - London and New York: Routledge, 1996. - P.33.
. Mitrany D. A Working Peace System. An Argument for the Functional Development of International Organization. - London, 1993. - P.31.
. Haas E. The study of Regional Integration: Reflections on the joy and anguish of pre-theorising // International Organization. 1970. Vol.24. - P.610.
. Haas E. Whiting A. Dynamics of International Relations. № 4. 1956; Haas E.B., The Uniting of Europe: Political, Social and Economical Forces, 1950-1957. - L., 1958.- P.20.
. Haas E. Technocracy, pluralism and the new Europe. in Nye J.S. (ed.), International Regionalism. - Boston, 1968. - P.159.
. Haas E. Technocracy, pluralism and the new Europe. in Nye J.S. (ed.), International Regionalism. - Boston, 1968. - P.155.
. Haas E. International Regionalism. 1968. - P.151, 159.
. Barrera M., Haas E. The Operationalisation of Some Variable Related to Regional Integration: A Research Note // International Organization 1969. Vol.23. №1. - Р.153-154.
. Haas E. The Uniting of Europe (2nd. ed). 1968. - P.297.
. Nye J.S. Companing Common Markets: A Revised Neofunctionalist Model // International Organization. 1970., Vol. 4.- P.47.
. Schmitter P. A Revised Theory of Regional Integration - In: Regional Integration: Theory and Research / Ed. L.Lindberg and S.Scheingold. - Mass.: Cambridge. 1971.- P.232-233.
. Schmitter P. A Revised Theory of Regional Integration - In: Regional Integration: Theory and Research / Ed. L.Lindberg, S. Scheingold. - Mass.: Cambrige, 1971. - P.243.
. Haas E. The “Uniting of Europe” and the “Uniting of Latina America” // Journal of Common Market Studies. 1966. Vol.5. - P.315-343.
. Haas E. The Study of Regional Integration: Reflections on the joy and anguish of pre-theorising - In: Regional Integration: Theory and Research / Ed. L.Lindberg and S.Scheingold. - Mass.: Cambridge, 1971.- P.27.
. Schmitter P. A Revised Theory of Regional Integration // International Organization. 1970.Vol.24. № 4.- P.816.
. Hoffmann S. The European Process at Atlantic Crosspurposes // Journal of Common Market Studies. 1964. Vol.3. № 2.- P.89.
. Schmitter P. Three Neo-Functional Hypotheses About International Integration // International Organization. 1969. Vol.23. № 1. - P.161-166.
. Luif P. On the Road to Brussels: the Political Dimension of Austria's, Finland's and Sweden's Accession to the European Union. - Wien: Braumыller, 1995.- P.17.
. Pinder J. Positive Integration and Negative Integration: Some Problems of Economic Union in the EEC // The World Today, January 1968.- P.88-110.
. O’Neill M. The politics of European Integration. - London and New York: Routledge, 1996. - P.48.
. Durand M. L'Europe sociale, une grande illusion? // Esprit, 179, fйvrier 1992. - P.94-95.
. Nye J.S. Peace in Parts: Integration and Conflict in Regional Organization. - Boston: Little, Brown, 1971. - P.56-58.
. Schmitter. C. Philipp Three Neo-Functional Hypotheses About International Integration // International Organization,1969.Vol.23, № 1.- P.165.
. Schmitter. C. Philipp Three Neo-Functional Hypotheses About International Integration // International Organization,1969.Vol.23, № 1.- P.167.
. Nye J.S. Peace in Parts: Integration and Conflict in Regional Organization. - Boston: Little, Brown, 1971. - P. 56-58.
. Nye J.S. Peace in Parts: Integration and Conflict in Regional Organization. - Boston: Little, Brown, 1971. - P.65.
. Nye J.S. Peace in Parts: Integration and Conflict in Regional Organization. - Boston: Little, Brown, 1971. - P.66.
. Nye J.S. Peace in Parts: Integration and Conflict in Regional Organization. - Boston: Little, Brown, 1971. - P.68.
. Taylor P. The Limits of European Integration. - London: Croom Helm, 1983. - P.1-59.
. Cameron D. The 1992 Initiative: Causes and Consequences - In: Euro-Politics: Institutions and Policymaking in the "New" European Community / Ed. A. Sbragia. - Washington: Brookings Institution, 1992. - P.23.
. Lindberg L. The Political Dynamics of European Integration. - Stanford: Stanford University Press, 1963. - P.11.
. Pedersen T. European Union and EFTA Countries. - London: Pinter, 1994.- P.51.
. Keohane R. and Hoffmann S. The New European Community. - Boulder: Westview Press, 1991. - P.7.
. Schmitter P. Three Neo-Functionalist Hypotheses About International Integration // International Organization. 1969. Vol.23. № 1. P.161-166; Roy H. Ginsberg. Foreign Policy Actions of the European Community: The Politics of Scale. - London: Lynne Rienner Publishers - Adamantine Press, 1989. - P.11.
. Roy G. Foreign Policy Actions of the European Community: The Politics of Scale. - London: Lynne Rienner Publishers - Adamantine Press, 1989. - P.26.
. Redmond J., ed., Prospective Europeans: New Members for the European Union. - London: Harvester Wheatsheaf, 1994. - P.69 .
. Stephen G. European Political Cooperation: a World Systems Perspective - In: The Future of European Political Cooperation, Essays on Theory and Practice / Ed. Martin Holland. - Basingstoke - London: Macmillan, 1991. - P.60.
. Stephen G. European Political Cooperation: a World Systems Perspective - In: The Future of European Political Cooperation, Essays on Theory and Practice / Ed. Martin Holland. - Basingstoke - London: Macmillan, 1991. - P.61.
. Stephen G. European Political Cooperation: a World Systems Perspective - In: The Future of European Political Cooperation, Essays on Theory and Practice / Ed. Martin Holland. - Basingstoke - London: Macmillan, 1991. - P.63.
. Report on the Creteria and the Conditions for Accession of New Members of the Community. Commission of the EC. European Documents. July 1992. № 1790.
. The Challenge of Enlargement: Commission Opinion on Malta`s Application for Membership. Commission of the EC,1993. Supplement 4/93.
. Политология: Энциклопедический словарь /сост. Аверьянов Ю.И. и др. – М.: Изд-во Моск. коммер. ун-та, 1993. – 431с.
. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. - М., 1997.- С. 17.
. Топорнин Б. Европейское сообщество: право и институты.- М., 1992. - С. 98.
. Право Европейского Союза. Учебник / под ред. проф. Кашкина СЮ. М.: Юрист, 2002. Тексты законодательных актов и иных документов, принятых Союзом, див.: Право Европейского Союза: документы и комментарии. М.: Терра, 1999.
. Десмонд Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції / Пер. з англ.- К.: „К.І.С.”, 2006. - C. 46.
. Stйphanou C. Rйformes et mutations de l'Union europйenne. Bruxelles-Paris, 1997.- P. 23-24.
. Le concept contemporain de confederation. Actes du Sйminaire UniDem. - Editions du Conseil de l'Europe, 1995. - P.161.
. Сорон Ж-Л. Курс з європейських інституцій: європейська головоломка. К. 2001.- С. 86.
. Волес, В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі / Пер. з англ. Р. Ткачук.- К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2004.- C. 132.
. Л. Глухарев Политические компоненты развития Евросоюза // Современная Европа, М., №2. 2003.- С. 26.
. Le Monde, 10 dйcembre 2000.
. Хаасс Р. Американський дослідницький центр про проблему розширення НАТО // httpwww.day.kiev.ual997115digestdigl.htm.mht 10 червня 1997.
. Бауман 3., Индивидуализированное общество, M., 2002. - 390 с.
. Глухарев Л. Политические компоненты развития Евросоюза // Современная Европа, М., №2. 2003.- С. 28.
. Monnet J. Memoirs, London: Collins, 1978.- p.346.
. Marchai A., L'Europe solidaire, Paris., 1964.- p.262.
. Тинберген Я. Пересмотр международного порядка. М., 1980.- С. 52-56.
. Тинберген Я. Пересмотр международного порядка. М., 1980.- С. 267, 69.
. Euroforum 68. L'Europe dans le monde de demain. Saarbruck, 1968. P.123-124.
. Глухарев Л. Политические компоненты развития Евросоюза // Современная Европа, М., №2. 2003. - С. 30.
. Problиme йconomique, P., № 276, 22 mai 2002.
. Armand L., Drancourt M., Le Pari European, Paris, 1968.- P.17-19.
. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: от Европейского сообщества до Европейского Союза. М: Российск. Гос. Гуманит. Ун-т, 1998. - С. 15.
. Draft Treaty establishing a Constitution for Europe. Title I: Definition And Objectives Of The Union, adopted by consensus by the European Convention on 13 June and 10 July 2003 // http://europa.eu.int/futurum/constitution/partl/titlel/index_en.htm
. Кернз В. Вступ до Права Європейського Союзу. К. 2002.- С. 379.
. Глухарев Л. Политические компоненты развития Евросоюза // Современная Европа, М., №2. 2003.- С. 31.
. Le Monde, 19-20decembre, 1970.
. Tindemans L. Report on European Union 1975-1976. Bulletin of the European Communities. Supplement. Brussels, January 1976.
. Сорон Ж-Л. Курс з європейських інституцій: європейська головоломка. К. 2001.- С 86.
. Noel Е., Les mages de L'Europe, Paris, 1976.
. Лобанов K.H. Маастрихтский процесс: предпосылки, новые реалии, перспективы. Дисс…. уч. степ. к. полит. н. - М.: РАУ, 1994. - С. 70.
. Норт Д. Вказ. робота.- С. 90-91.
. Laffan В. The treaty of Maastricht: political authority and legitimacy// The state of the European community. - Boulder: Harlow: Longman, 1993.- P. 35.
. Лобанов К.Н. Вказ. робота.- С. 72.
. Лобанов К.Н. Вказ. робота.- С. 72.
. Stephanou C.A. Rйforms et mutations de l'Union europйenne. - P., 1997. - P. 8.
. 1992: Новые контуры Западной Европы. - M., 1992. - С. 115.
. Macrae D. Institutional and decision-making changes// Legal issues of Maastricht Treaty. - L,,etc, 1993.- P.172-173.
. Noel E. The institutions of the European Community.- Bruss.-Lux., 1992.- P. 41.
. Хартли Т.К. Вказ. робота. - С. 32-33.
. Bradley К.. "Better rusty than missing?": institutional reforms of the Maastricht Treaty and the European parliament/ Legal issues of Maastricht Treaty.- Letc., 1993.- P. 210.
. Noel E. Op. cit. - P.14.
. Лобанов K.H. Вказ. робота. - С. 83.
. Bradley K. "Better rusty than missing?": institutional reforms of the Maastricht Treaty and the European parliament// Leagl issues of Maastricht Treaty. - P.208.
. Macrae D. Op. cit.- P.176.
. Europe: world partners. The external partners. The external relations of the European Community. - Bruss. - Lux., 1991.- P.3.
. Bradley К. "Better rusty than missing?": institutional reforms of the Maastricht Treaty and the European parliament// Legal issues of Maastricht Treaty. - L etc., 1993. - P.196.
. Macrae D. Op. cit.- P.177.
. Лобанов К.Н. Вказ. робота. - С. 87.
. Хартли Т.К. Вказ. робота. - С. 10.
. Лобанов К.Н. Вказ. робота. - С. 80.
. Robinson W. The Court of Justice after Maastricht/ Legal issues of Maastricht Treaty. - L. Etc., 1993.- P.180.
. Robinson W. The Court of Justice after Maastricht/ Legal issues of Maastricht Treaty. - L. Etc., 1993.- P.181.
. Scotto M. La cour des compte rehaussйe// Le monde du 14 juillet 1992.
. Сиждански Д. Вказ. робота. - С. 269.
. Лобанов К.Н. Вказ. робота. - С. 88-89.
. The guardian. - 1992. -13 June.
. Toth A D. A legal analysis of subsidiarity//Legal issues of Maastricht Treaty. - L. etc., 1994. - P.39.
. Toth A D. A legal analysis of subsidiarity//Legal issues of Maastricht Treaty. - L. etc., 1994. - P.38.
. Toth A D. A legal analysis of subsidiarity//Legal issues of Maastricht Treaty. - L. etc., 1994. - Р.40.
. Steiner J. Subsidiarity under the Maastricht treaty// Legal issues of Maastricht. L. etc., 1994. - P. 57-58.
. Nicoll W. Maastricht revisited: a critical analysis of the Treaty on European union/ The state of the European community. - Boulder: Harlow: Longman, 1993.- P.31.
. Норт Д. Вказ. робота. - С. 66.
. Шемятенков В. Маастрихтсткий и Амстердамиский договоры// ЕС на пороге 21 века: выбор стратегии развития. - М., 2000. - С. 35.
. Копійка В.В. Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. - К.: Ін Юре, 2001. - С. 264.
. Норт Д. Вказ. робота.- С. 68.
. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: от Европейского сообщества до Европейского союза. -М: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998.- С. 368.
. Palmer J. The European Union after Nice - One Step Forward, Two Steps Back? EPC Communications, December 11, 2000.- P.10.
. Sutherland P. and all. Nice: is the glass half-full or half-empty? European Policy Centre Report. 18 December, 2000.- P.7.
. Commission Opinion (COM (2000) 34, Brussels, 26 January 2000).
. Ст. 217(4) Договору про Європейське співтовариство в редакції Ніццького договору.
. Ст. 216 Договору про Європейське співтовариство в редакції Амстердамського договору.
. Bulletin Quotidien Europe #7991, 23 June 2000.- P.4.
. Bulletin Quotidien Europe # 7992, 2S&26 June 2000.- P.7.
. Prodi R. The time has come to a properly structured debate on the future of Europe. Speech in the European Parliament. Strasbourg, 17 January 2001.
. Bulletin Quotidien Europe # 7864. 15 December 2000. P.3-4.
. Bulletin Quotidien Europe # 7877, 10 January 2001. P. 4-5.
. Bulletin Quotidien Europe # 7960. 9 May 2001. P. 6.; Bulletin Quotidien Europe # 7975, 1 June 2001, P.3.
. Волес, В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі / Пер. з англ. Р. Ткачук.- К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2004.- C. 648.
. Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна. - К.: Юрид. Думка, 2005. - С. 297.
. Rapport Annuel Mondial sur le Systeme Economique et les Strategies (RAMSES). - Paris: IFRI, 1996. - P.347.
. Rapport Annuel Mondial sur le Systeme Economique et les Strategies (RAMSES). - Paris: IFRI, 1996. - P.347.
. European Council in Copenhagen, 21-22 June 1993: Presidency Conclusions. In: The European Councils: Conclusions of the Presidency 1992-1994. - Brussels: European Commission. Directorate - General for Information, 1994. - P.86.
. Волес, В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі / Пер. з англ. Р. Ткачук.- К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2004. - C. 639.
. The Reflection Group’s report The Intergovernmental Conference: A Strategy for Europe, Annex 15. In: The European Councils: Conclusions of the Presidency 1995. - Brussels: European Commission. Directorate -General for Information, 1995. - P.96-103.
. Lionel B., Paris, Bonn Sidestep Divisions, Financial Times, 21 January 1997.- P.16.
. Baun, M.J., A Wider Europe: the Process and Politics of European Union Enlargement.- Boston: Rowman & Littlefield Publishers Inc., 2000. - P.180.
. The Reflection Group’s report. The Intergovernmental Conference: A Strategy for Europe, Annex 15. In: The European Councils: Conclusions of the Presidency 1995. - Brussels: European Commission. Directorate -General for Information, 1995. - P.101.
. Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N.7389, 23 January 1999. - P.4-5.
. Consolidated Version of the Treaty Establishing the European Community. European Union Consolidated Treaties. - Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 1997. - P.46.
. Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу: Монографія. - К.: Київський університет, 2002. - С. 229.
. The Treaty of Amsterdam: Text and Commentary/ Ed. Andrew Duff. - London: Federal Trust, 1997. - P.133.
. Treaty of Amsterdam. Declaration Relating to the Protocol on the Institutions with the Prospects of Enlargement of the European Union. - Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 1997. - P.142.
. Treaty of Amsterdam. Protocol on the Institutions with the Prospects of Enlargement of the European Union. -Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 1997. - P.111.
. Treaty of Amsterdam. Declaration by Belgium, France and Italy on the Protocol on the Institutions with the Prospect of Enlargement of the European Union. - P. 144.
. Chirac Likely to Suggest Delors Heads Study, Financial Times, 6 May 1998. - P.2.
. Ralph Atkins, Frederick Studemann. Green Outlook on the World (interview with Joschka Fischer), Financial Times, 28 January 1999. - P.12.
. Presidency Conclusions of the Cologne European Council, 3-4 June 1999. Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N.7480, 6 June 1999. - P. 15.
. Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N.7513, 23 July 1999. - P.4.
. The Institutional Implications of Enlargement. Agence Europe. Europe Documents. N.2159, 22 October 1999. -P. 15; Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7575, 18/19 October 1999. - P.3-4
. Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7575, 18/19 October 1999. - P.10-12.
. Norman P., Smith M., Parker A., Radical Plan to Split EU Treaties Rejected, Financial Times, 2 December 1999. - P.2.
. Fischer J. Vom Staatenbund zur Fцderation - Gedanken uber die Finalitat der europaischen Integration [Фішер Й. Від союзу держав до федерації - міркування щодо кінцевої мети європейської інтеграції. Промова в Берлінському університеті ім. Гумбольдта 12 травня 2000 року, надрукована в: Internationale Politik (IP), 8/2000, с. 100 і далі].
. Anlage IV: Erklarung fur die Schlussakte der Konferenz zur Zukunft der Union, Vertrag von Nizza, [додаток 4: Заключна заява конференції з питань майбутнього ЄС, Договір у Ніцці, прийнятий конференцією представників урядів держав-членів ЄС 12.12.2000, опубліковано в: IP, 2/2001, с. 99 і далі].
. La Convention europйenne. Parlement europйen - Bureau d’Information pour la France, 2002.
. Discours de Monsieur P. Cox, Prйsident du Parlement europйen a l’occasion de l’ouverture de la Convention sur l’avenir de l’Europe. Bruxelles, le 28 fйvrier 2002.
. Текст Лаeкенської декларації с. 119.
. Rat der Europaischen Union, Bericht uber die Debatte uber die Zukunft der Europaischen Union, Bericht des Vorsitzes, Brussel, 8. 6. 2001 [Європейська Рада, Доповідь стосовно ди