ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

ТІТАРЕНКО Тетяна Василівна

УДК 327.8:17.022.1 (477+470+571)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Макаренко Євгенія Анатоліївна
доктор політичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………….…………………………………3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ…12
1.1 Концепції іміджування держави у зарубіжній і вітчизняній політичній науці………………………………….………………………………………….12
1.2 Ключові чинники формування іміджу держави……………………...…..26
1.3 Політичні технології позиціонування держав в умовах міжнародних взаємовпливів…………………………………………………………………..39
Висновки до розділу 1………………………………………….………………57

РОЗДІЛ 2 ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У 2000-2004 РОКАХ………………………………………………...61
2.1 Вплив геополітичних інтересів Росії на принципи та механізми формування іміджу пострадянських держав у світі……………………….…61
2.2 Імідж України в політичному просторі РФ в хронологічному аспекті становлення держави…………………………………………………………...82
2.3 Аналіз зрушень у формуванні іміджу України в Росії під кінець першої каденції президентства В. Путіна…………………………………………….100
Висновки до розділу 2……………………….………………………………..112

РОЗДІЛ 3 ІМІДЖ УКРАЇНИ НА РОСІЙСЬКОМУ ВЕКТОРІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………………….………………116
3.1. Вплив зміни зовнішньополітичних пріоритетів України на іміджування держави в Росії (2004-2008 рр.)……………………………………………..116
3.2 Енергетична політика Росії як чинник формування міжнародного іміджу України ……………………………….……………………………………….130
3.3 Політико-інформаційні аспекти сприйняття України та РФ: порівняльний контекст……………………………………………………….144
Висновки до розділу 3………………….…………………………………….169

ВИСНОВКИ…………………………….…………………………………………173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...183

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлюється потребою поглибленого дослідження позиціонування України на російському векторі зовнішньої політики у зв’язку з проблемою узгодження економічних та політико-системних перспектив національного розвитку на початку ХХІ століття, необхідністю з‘ясування характеру протиборства у комунікативному дискурсі обох акторів міжнародних відносин з врахуванням ефективності стратегій іміджування як чинників забезпечення національних інтересів. Дослідження наукової проблеми іміджу України в РФ під час президентства В.Путіна визначається низкою чинників внутрішнього і зовнішнього походження, які суттєво впливають на сприйняття України у російському суспільно-політичному середовищі. Вступаючи між собою у причинно-наслідкові зв’язки, ці чинники, з одного боку, формують політико-дипломатичне і зовнішньоекономічне підґрунтя для глибинних тенденцій і перспектив розвитку української держави і суспільства, а з другого – стають об’єктом підвищеної уваги зовнішнього світу, впливаючи на рівні та специфіку відносин з владними структурами, бізнесом, організаціями громадянського суспільства України. З огляду на енергетичну політику Росії, що вплинула на двосторонні відносини і значно погіршила імідж України на світовій арені (Україна програла інформаційну війну з Російською Федерацією у газовому конфлікті), для Росії актуалізувалася концепція «енергетичної російської наддержави» і реалізація стратегії політичного лідерства на пострадянському просторі. Однак внаслідок українсько-російського «газового конфлікту» відбулась не тільки зміна іміджу України як транзитної держави, а й зміна іміджу Росії в країнах ЄС як «енергетичного монополіста» з жорсткою геополітичною стратегією.
Важливість і значущість дослідження проблеми позиціонування України в Росії зумовила науково-практичний інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних і зарубіжних політологів, дослідження яких присвячено аналізу феномену іміджування держави в міжнародних відносинах, зокрема, на рівні концептуальних підходів до понятійно-категоріального апарату іміджування, який розглядається в двосистемних вимірах: як ідеологія впровадження сучасних політичних технологій формування позитивного іміджу міжнародних акторів і як інструментарій здійснення зовнішньополітичної діяльності держави. Зважаючи на актуальність цієї тематики для вітчизняної політологічної науки, системне дослідження теорії та практики державного іміджування пострадянських держав є спробою обґрунтування доцільності творчого, але критичного запозичення зарубіжного досвіду позиціонування держави, тобто визначення сутності та особливостей іміджування України в РФ, оскільки для реалізації стратегічних інтересів в регіоні і світі Україна має сформувати і підтримувати свій позитивний імідж у контексті радикальних змін зовнішньополітичної інформаційно-пропагандистської діяльності, що уможливить трансформацію двосторонніх відносин.
У роботі представлено авторський підхід до позиціонування держави в зовнішньополітичній сфері на рівні визначення характеристик та властивостей комунікативних технологій іміджування у міжнародних відносинах, виокремлено специфіку формування іміджу держави в Росії у практиці урядових інституцій України з урахуванням міжнародних, політичних, економічних, енергетичних та інформаційних чинників українсько-російських відносин, здійснено кластерний і кореляційний аналіз громадської думки російського політикуму і суспільства щодо іміджу України в Росії у 2000-2008 роках, на основі якого сформовано висновки для відповідних політичних інституцій, які займаються реалізацією державної програми іміджування України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України» (номер державної реєстрації 0107U011797).
Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційної роботи полягає у цілісному політичному аналізі особливостей формування міжнародного іміджу України на початку ХХІ століття і виявленні чинників та тенденцій, які впливають на сприйняття України в політичному та соціально-економічному середовищі Російської Федерації.
Досягнення цієї мети потребує розв’язання таких завдань:
• узагальнити наявні концептуальні та методологічні засади дослідження іміджу в зарубіжній і вітчизняній політичній науці;
• проаналізувати ключові чинники формування іміджу держави у міжнародних відносинах та структурувати політичні технології позиціонування держав в умовах міжнародних взаємовпливів;
• дослідити стратегічні складові зовнішньої політики Росії та визначити принципи й механізми формування іміджу пострадянських держав у контексті геополітичних інтересів РФ;
• проаналізувати еволюцію та динаміку формування іміджу України в політичному просторі РФ з урахуванням хронологічного виміру становлення української держави;
• виявити особливості формування іміджу України в Росії під час першої каденції президентства В.Путіна та представити цілісну картину впливу зовнішньої політики РФ на сприйняття України світовою та російською громадською думкою;
• з’ясувати вплив зміни зовнішньополітичних пріоритетів України на іміджування держави в Росії у 2004-2008 роках та визначити роль енергетичної політики Російської Федерації як інструменту формування міжнародного іміджу України;
• здійснити порівняльний аналіз політико-інформаційних аспектів взаємного сприйняття України та Російської Федерації та представити кластерний і кореляційний аналіз формування іміджу України в РФ на основі досліджень провідних російських аналітичних центрів.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження виступає імідж держави в його сукупних міжнародно-політичних вимірах, а предметом дослідження є особливості відображення та динаміка іміджування України в Російській Федерації в контексті зіткнення геополітичних інтересів Росії і національних інтересів України у міждержавній взаємодії.
Методологія та методи дослідження. Складність та багатовимірність проблематики обумовили теоретико-методологічну основу дослідження, яку склали принципи об’єктивності, багатофакторності та системності. Для розв’язання окреслених завдань застосовано системний підхід і таку його складову, як політичний аналіз, що дав змогу представити цілісне бачення політики РФ щодо України та їх міждержавної взаємодії. Реалізація принципу системності зумовила творче застосування й таких методів аналізу, як: політико-системний метод, що дає можливість із деталей скласти цілісну уяву про особливості позиціонування зовнішньої політики Росії на пострадянському просторі; метод політичного аналізу та синтезу дозволяє проаналізувати конкретику іміджування України у системі взаємовідносин Україна - РФ задля комплексних висновків, поглибленого розуміння внутрішніх витоків, зв’язків та динаміки розвитку двосторонніх відносин; геополітичний метод дозволяє з’ясувати особливості формування іміджу України в Російській Федерації в контексті реалізації зовнішньополітичного курсу Росії щодо пострадянських держав; компаративний метод дозволяє з’ясувати зміст іміджування обох країн на рівні дослідження громадської думки, а також визначити нові напрями іміджевого позиціонування України і РФ на глобальному та регіональному рівнях.
Методичні напрацювання теорії взаємозалежності дозволили краще зрозуміти взаємозалежність суперечливих чинників, які впливають на формування іміджу України в РФ. Спорадичне застосування структурно-функціонального аналізу уможливило з’ясування причинно-наслідкових зв’язків міжнародно-політичної взаємодії України та РФ, а принагідне використання кластерного аналізу дозволило поглибити пізнання умов і рушійних сил, що визначають і обґрунтовують зміни у двосторонніх відносинах зазначених акторів міжнародних відносин. Використання кореляційного аналізу щодо динаміки сприйняття України в Росії й критичне осмислення документальних джерел, офіційних заяв лідерів обох держав у період 2000-2008 років, досліджень науково-аналітичних центрів та матеріалів засобів масової інформації тощо обумовлює об’єктивність та достовірність результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у ґрунтовному дослідженні особливостей формування іміджу України в Російській Федерації, представленні об’єктивної картини політичної взаємодії України та РФ на внутрішньополітичному та міжнародному рівнях, яке містить аналіз сучасних тенденцій теорії і практики іміджування держави як політичного актора міжнародних відносин. Результати, які були одержані під час дослідження і найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
1. узагальнено та поглиблено на основі залучення широкого кола оригінальних джерел зарубіжної та вітчизняної політологічної літератури теоретичні підходи до сутності іміджування держави в міжнародних відносинах, безпосередньо визначено феномен іміджування держави як політичну стратегію позиціонування за допомогою політико-комунікативних технологій з метою створення оригінального образу для забезпечення національних інтересів у внутрішньому і зовнішньому політичному середовищі;
2. досліджено та класифіковано ключові чинники, що впливають на процес формування міжнародного образу держави, розроблено їх авторську класифікацію, зокрема, до першої групи віднесено первинні (переважно матеріальні) та вторинні (нематеріальні) чинники, до другої групи віднесено внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні); структуризовано політичні технології позиціонування держав в умовах міжнародних взаємовпливів, зокрема, представлено класифікацію маркетингових і PR-технологій;
3. набуло подальшого розвитку дослідження головних геополітичних інтересів РФ на пострадянському просторі, з’ясовано асиметричність впливу стратегічних складових зовнішньої політики Росії щодо принципів і механізмів формування іміджу країн ближнього зарубіжжя у міждержавній взаємодії, які полягають у прагненні відновлення геополітичного контролю Росії над євразійським простором з огляду на соціально-економічний, військовий та зовнішньополітичний ресурс для його забезпечення;
4. з урахуванням хронологічного виміру становлення української держави проаналізовано динаміку іміджування України в політичному просторі РФ і констатовано, що, з одного боку, розвиток політичного, військового, енергетичного та економічного потенціалу РФ може стати викликом для національних інтересів України, а, з другого боку, вперше проаналізовано ключові події, які визначали та впливали на формування іміджу України в Росії, СНД і світі, та встановлено асиметричність зовнішньополітичних стратегій України та РФ, що спричинило зростання негативного іміджу України в російському суспільстві і політикумі;
5. представлено цілісну картину впливу зовнішньої політики РФ на іміджування України в міжнародних відносинах і встановлено, що під кінець першої каденції президентства В.Путіна відбувалося активне використання інформаційно-комунікативних технологій та здійснення спрямованих інформаційних кампаній як інструменту формування негативної міжнародної громадської думки щодо зовнішньополітичної діяльності України;
6. охарактеризовано зміни зовнішньополітичних пріоритетів України щодо іміджування в Росії, зокрема, доведено, що головною причиною негативного іміджування України в російському політичному просторі була можливість потенційного членства України в НАТО; розкрито суть та окреслено вплив енергетичної політики Росії на формування міжнародного іміджу України; вперше представлено розгорнутий аналіз українсько-російських «газових війн» у межах концепції «енергетичної наддержави», яка дозволила РФ впливати на формування сучасної архітектури багатополярного світу;
7. досліджено стан і перспективи сучасних українсько-російських відносин і доведено необхідність більш ефективного використання інструментів іміджування держави у практиці зовнішньополітичних та урядових інституцій України; на основі аналізу політико-інформаційних аспектів взаємного сприйняття України та Російської Федерації встановлено, що на тлі позитивного сприйняття українською і російською спільнотами одна одної відносини між державами є нерозвиненими та асиметричними. Результати кластерного і кореляційного аналізу підтверджують гіпотезу про суперечності формування іміджу України в Російській Федерації, який розглядається в контексті економічного й політичного контролю з боку регіонального актора.
Хронологічні рамки дослідження започатковані 2000 роком, тобто часом вступу на посаду президента РФ В.Путіна, що призвело, враховуючи подальші політичні зміни в Україні 2004 року, а саме суто європейську і євроатлантичну спрямованість зовнішньої політики держави, до загострення двосторонніх відносин і відкритої дискредитації за допомогою політико-комунікативних технологій іміджу України як у внутрішньополітичному середовищі Росії, так і на міжнародному рівні упродовж другої каденції президентства В.Путіна. Верхня межа завершується 2009 роком, тобто часом зміни політичної влади в Україні, що зумовило трансформацію зовнішньополітичної стратегії української держави, проте не змінило тенденційного ставлення політикуму РФ до формування громадської думки щодо сприйняття України як рівноправного партнера у двосторонніх відносинах.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розумінні особливостей формування іміджу України в Росії в контексті міждержавної взаємодії, оскільки теоретичні висновки дисертації можуть бути використані для подальших досліджень і поглиблення уявлень про міжнародне іміджування держави, а також для перспективної розробки проектів державного іміджу України. Робота відзначається практичною спрямованістю та можливістю використання її результатів у політичній діяльності владних інституцій, державних установ та українського суспільства.
Основні положення є авторськими і можуть бути корисними для науково-дослідницьких інститутів та інформаційно-аналітичних структур органів державної влади України, зокрема, для департаментів МЗС України, які реалізують Програму формування позитивного іміджу України на міжнародній арені. Матеріали й отримані результати можуть використовуватися в навчальному процесі при підготовці спецкурсів з геополітики та міжнародних відносин, в центрі уваги яких дослідження зовнішньополітичних комунікативних технологій як інструментів формування позитивного сприйняття образу держави у світовій і внутрішній громадській думці.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: Сьомій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 24 квітня, 2009 р.); Восьмій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 25 березня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні інформаційні відносини ХХІ століття: тенденції і перспективи» (Київ, 19 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний аспект» (Київ, 20 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин та зовнішньої політики: прагматика і прогнозування» (Київ, 21 травня, 2010 р.); «Перспективи відносин України зі США, РФ, ЄС і НАТО в посткризовому світі (Київ, 4 березня, 2011 р.) Другій міжнародній конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні концепції і практика» (Київ, 18 березня, 2011 р.); Дев’ятій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 23 березня, 2011 р.); міжнародному круглому столі «Америка та Європа на початку ХХІ століття: аналітика та прогностика» (Київ, 23 травня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні зовнішньополітичні комунікативні технології. Аналітика. Геополітика» (Київ, 5-7 червня 2011 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, з них обсяг основного тексту становить 182 сторінки, список використаних джерел налічує 193 найменування і займає 18 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз особливостей формування іміджу України в Російській Федерації на початку ХХІ століття уможливив реалізацію обраного концептуального підходу до сутності іміджування держави у міжнародних відносинах, визначення ключових чинників формування іміджу держави як політичної стратегії позиціонування за допомогою політико-комунікативних технологій, з’ясування еволюції та динаміки образу України в умовах міжнародних взаємовпливів.
Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Узагальнення концептуальних засад іміджування держави у зарубіжних та вітчизняних політологічних дослідженнях дозволило виокремити серед теорій структурну концепцію іміджу держави, вартісно-орієнтовану (глобальну) концепцію, концепцію «Я-образу» держави в міжнародних відносинах, концепцію іміджу держави в рамках географічної іміджелогії тощо. У контексті зазначених підходів така диференціація зумовлюється міждисциплінарним характером дослідження, а політичний дискурс позиціонування держави виходить за межі внутрішньополітичної та міждержавної взаємодії: він пов’язаний із діяльністю держав на міжнародній арені і внутрішньому політичному просторі кожного актора міжнародних відносин. Відповідно імідж будь-якої держави розглядається як сукупність взаємопов'язаних між собою характеристик державної системи, що сформувалися в результаті процесу розвитку державності, ефективність взаємодій ланок якої визначає тенденції політичних, економічних, соціальних, суспільних та інших процесів в країні. На основі залучення широкого кола оригінальних джерел, зарубіжної та вітчизняної політологічної літератури узагальнено та поглиблено теоретичні підходи до сутності понять «імідж», «іміджування», «бренд», «брендінг» «інформаційна війна», «інформаційний тероризм», «інформаційна інтервенція», в концептуалізації яких враховано сучасний стан розвитку зовнішньополітичних комунікативних технологій та інформаційних засобів впливу на політичні процеси в цілому і на міждержавну взаємодію, зокрема. В основі методологічного підходу до з’ясування проблеми політичного позиціонування України в Російській Федерації на початку ХХІ століття лежить політико-системний підхід, що уможливило висновок про іміджування як процес створення оригінального образу держави для забезпечення національних інтересів, зміцнення внутрішньої стабільності та підвищення політичного статусу на міжнародній арені.
2. Досліджено, систематизовано та представлено авторську класифікацію основних чинників формування іміджу держави і доведено, що чинники, які впливають на процес формування міжнародного образу держави, диференціюються за такими ознаками: перший рівень - первинні та вторинні. До первинних (переважно матеріальних) чинників віднесено територію, природно-ресурсне середовище, історичне минуле, до вторинних (нематеріальних) чинників віднесено такі, що постають як результат дії первинних, мають переважно суб’єктивний характер і визначають інтерпретацію первинних. Відтак, первинні і вторинні чинники, які впливають на формування та сприйняття іміджу держави, є взаємозумовленими та водночас ієрархічно структурованими один щодо одного. Другий рівень - внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні) чинники, що впливають на формування іміджу держави. До внутрішніх віднесено чинники, пов’язані з процесами історичного та культурного розвитку, а також з діяльністю держави та суспільства в різних сферах життєдіяльності; до зовнішніх чинників конструювання міжнародного іміджу держави на сучасному етапі віднесено світові стандарти, що сформовані міжнародною спільнотою і є конвенційними за походженням, тобто задекларовані у нормах міжнародного права, документах міжнародних організацій. Зовнішніми чинниками іміджування вважають також й діяльність дипломатичних представництв, інших зовнішньополітичних відомств та культурно-просвітницьких центрів за кордоном, які здійснюють міжнародні обміни, репрезентують державу і забезпечують національні інтереси.
Окрім зазначених чинників важливим для формування міжнародного іміджу держави є збільшення об’єктивної інформації, відповідної реаліям як у середині країни, так і на міжнародній арені. Встановлено, що вагомою складовою участі держави в сучасному глобальному світі є її адекватне інформаційне представлення, здатність наповнення власного інформаційного поля, а також продукування експортного інформаційного простору держави та задоволення інформаційних потреб суспільства, оскільки інформаційний потенціал держави не лише сприяє конструюванню її іміджу на міжнародній арені, а й уможливлює протидію інформаційному впливу з боку інших політичних акторів. Показано, що за умов розвитку інформаційно-комунікативних технологій для створення іміджу держави, що відповідав би сучасним міжнародним реаліям, використовуються маркетингові та PR-технології, за допомогою яких можна досягти врегулювання внутрішніх і зовнішніх криз; поліпшення соціально-економічних відносин в країні і між державами; пропагування та просування нових ідей міжнародного співробітництва.
3. Аналіз основних стратегічних доктрин Російської Федерації зумовив висновки про те, що основні геополітичні інтереси, як і національні інтереси Росії на пострадянському просторі, полягають у забезпеченні позицій «великої держави» та впливового центру багатополярного світу; економічного, політичного та військового об’єднання нових незалежних країн під контролем Росії; у забезпеченні охорони зовнішніх кордонів по периметру СНД; протидії зміцненню «геополітичного плюралізму» на території колишнього СРСР. У геополітичних розробках російських експертів та політиків пострадянські держави Україна і Білорусь виокремлюються як ключові для стратегічного розвитку Росії, насамперед, у реалізації ідеї створення слов’янського союзу трьох держав, яка ініціюється народно-патріотичними силами РФ як першочергове стратегічне завдання на шляху відновлення геополітичного контролю Росії над євразійським політичним, економічним та безпековим простором.
Доведено асиметричність впливу стратегічних складових зовнішньої політики Росії щодо принципів та механізмів формування іміджу держав ближнього зарубіжжя, і встановлено, що особлива роль у реалізації іміджування належить засобам масової комунікації, особливо телебаченню, оскільки саме за їх допомогою створюються і поширюються необхідні для геополітичних інтересів Росії образні стереотипи. У цьому контексті важливим чинником впливу РФ на формування іміджу пострадянських країн є конкурентна перевага Росії в регіональному інформаційному просторі, наявність розвиненої комунікаційної інфраструктури, розповсюдження в інформаційних потоках російськомовної продукції з огляду на потреби російської діаспори.
4. Динаміка іміджування України в політичному просторі Росії дає підстави стверджувати, що розвиток політичного, соціально-економічного, енергетичного та культурного потенціалу РФ може вплинути на національні інтереси України залежно від геополітичних уподобань української влади та ключових подій на теренах СНД і в світі. З урахуванням хронологічного виміру становлення української держави і відповідно формування її іміджу в РФ з’ясовано, що Україна здебільшого позиціонувала Росію у своїх зовнішніх зносинах як незалежну суверенну державу, з якою вона має намір розвивати рівноправне і взаємовигідне співробітництво, засноване на загальновизнаних нормах міжнародного права. Після двадцяти років з моменту розпаду Радянського Союзу і всієї біполярної міжнародної системи певні принципи відносин між Україною та Росією залишаються незмінними, оскільки вони закріплювались в законодавчій і державно-правовій базі України. Сучасний період в українсько-російських відносинах можна поділити на три етапи, які характеризуються зміною іміджування України у Росії: до першого етапу (2000-2004 рр.) віднесено період першої каденції президентства В. Путіна, до другого (2004-2008 рр.) – період другої каденції президентства В. Путіна і до третього етапу – період приходу нової політичної влади в Україні. Цей час характеризується нестабільністю в українсько-російських відносинах, зумовлених ескалацією напруженості на початковому етапі постбіполярної доби, однак упродовж зазначеного часу Україна в договірній, юридично зобов’язуючій формі закріпила принцип рівноправності в базовому договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, ратифікованому Верховною Радою України 14 січня 1998 року. Великий договір вважається базою українсько-російських відносин, він спрямований на посилення співробітництва та більш глобальні інтеграційні проекти з огляду на статус української держави лише як засновниці Співдружності. Натомість Російська Федерація розглядала СНД як проміжну форму відновлення колишньої радянської державності, і відповідно головні напрями геополітичної стратегії Росії щодо країн СНД передбачають проголошення пострадянського простору «зоною інтересів РФ», що свідчить про порушення наміру будувати двосторонні та багатосторонні відносини в регіоні на засадах рівноправного партнерства. Суперечливими моментами у відносинах між Україною і Росією, крім того, є питання зовнішнього боргу колишнього СРСР, а також відносини України з «Газпромом». Показано, що імідж України у Російській Федерації зазнавав значних коливань у 2000-2004 роках, зумовлених початком в країні політичної кризи, різкою активізацією правої прозахідної опозиції та істотного охолодження відносин України з Заходом, що призвело до поліпшення українсько-російських відносин, а у 2005-2008 роках головним чинником негативного іміджування України в Росії виступала політика Президента України В. Ющенка щодо євроатлантичної та євроінтеграційної стратегії держави. Проблеми приналежності Криму і так званого захисту росіян і російської мови в Україні виступали у цьому сенсі паралельними чинниками формування негативного ставлення російського політикуму до українського політичного керівництва.
5. У межах цілісної картини впливу зовнішньої політики РФ на іміджування України в міжнародних відносинах показано, що Україна цього періоду російськими експертами позиціонується як пострадянська держава, що знаходиться під впливом Заходу і шукає своє місце у сучасній геополітиці. Водночас зрушення у формуванні іміджу української держави в Росії під кінець першої каденції президентства В.Путіна були започатковані неформальним саммітом лідерів країн-учасниць Співдружності незалежних держав у січні 2003 року, оскільки саме на ньому була зроблена реальна спроба Москви створити постійно діючий наддержавний орган управління цією структурою. Для тогочасної російської влади первинним завданням було повернення України до зони виняткових впливів Росії та недопущення членства в НАТО і СОТ і, відповідно, активне використання інформаційно-комунікативних технологій та здійснення спрямованих інформаційних кампаній як інструменту формування спрямованої громадської думки щодо іміджу України. Аналіз зрушень у формуванні іміджу України в Росії під кінець першої каденції президентства В.В. Путіна показав, що саме 2003 рік, характерний піком «касетного» і «кольчужного» скандалів, водночас позначений сплеском російської уваги до України та наявності як позитивних, так і негативних оцінок іміджу держави залежно від того, наскільки ті чи інші політичні рішення Києва відповідають стратегічним цілям Москви. Проект ЄЕП, який розроблявся в цей час, було зорієнтовано на залучення України до російських інтеграційних ініціатив, оскільки Казахстан і Білорусь ще раніше були включені у російську стратегію пострадянської інтеграції у різних інших формах. Загалом, формування іміджу української держави в Росії під кінець першої каденції президентства В.Путіна характеризується впливом багатьох негативних подій у українсько-російських відносинах, які неодноразово висвітлювалися у російських мас-медійних кампаніях з позицій жорсткої політики кремлівської влади, що мала на меті підпорядкувати Україну шляхом включення в геополітичні плани Москви.
6. Зовнішні пріоритети України за період 2004-2008 років, що змінювались в напрямку подальшої євроатлантичної та європейської інтеграції держави, спричинили інтенсифікацію її негативного іміджування в Росії. Посилення євроатлантичного вектора обґрунтовувалась адміністрацією Президента В. Ющенка як можливість інтегруватися в структури НАТО, а політична підтримка євроатлантичних прагнень України з боку США розглядалася українським політикумом як чинник гарантування стабільності й безпеки України, оскільки відносини України з НАТО розвивалися в рамках багатостороннього форуму консультацій і співробітництва з політичних питань, питань безпеки, оборони, військового співробітництва тощо. Розвиток такої взаємодії був зумовлений необхідністю налагодження конструктивного співробітництва України з Альянсом як провідною структурою, що має реальні перспективи стати осередком нової загальноєвропейської системи безпеки. Російська політична влада, втручаючись у внутрішні українські події, прагнула захистити й саму себе від можливого сценарію заміни її на більш демократичну політичну систему. Євроатлантична інтеграція України не відповідала російській стратегії зовнішньої політики на пострадянському просторі, тому РФ вживала різні заходи протидії євроінтеграційному курсу України - від створення економічних перешкод у відносинах до залучення впливу енергетичної дипломатії на європейських партнерів.
Позитивна кон’юнктура на ринку енергоносіїв сприяла відновленню статусу Росії як держави, здатної створити власний полюс у багатополярному світі нарівні з іншими учасниками багатополярної структури міжнародної системи. У цьому контексті з’являється концепція «енергетичної наддержави», у межах якої Росія розпочала «газові війни» з Україною з офіційною метою переходу на ринкові ціни за природний газ. Така політика спричинила розширення контролю «Газпрому» над газотранспортною інфраструктурою на пострадянському просторі, а зміна цінової кон’юнктури на енергетичних ринках у поєднанні з реформою оподаткування російської нафтової галузі забезпечила максимальне вилучення надприбутків на користь бюджету, а також перерозподіл власності на користь державних компаній, сформувала нову якість зовнішньої політики РФ, яка прямо пропорційно вплинула на імідж української держави в світі. Наслідками «газових війн» для України стали не лише значні економічні збитки та втрата конкурентоспроможності українських підприємств-експортерів на світових ринках, але й значне погіршення іміджу України як в Росії, так і в світі. В цілому Україна програла інформаційну війну за власний імідж в РФ та імідж країни-транзитера, але й Росія втратила репутацію надійного постачальника енергетичних ресурсів.
7. Відносини між Україною та Росією, попри їхню масштабність й інтенсивність, мають ознаки асиметричних. Упродовж багатьох років існування держав як незалежних акторів міжнародних відносин вони залишаються недостатньо впорядкованими, погано керованими і, як наслідок, важко прогнозованими. Російський чинник суттєво впливає на становлення української державності і на зміст українських національних інтересів, незважаючи на зміни у політичній владі України і подальші стратегії національного розвитку. Формуванню консенсусу між державами щодо зовнішньополітичних пріоритетів і формуванню загальноприйнятої позиції щодо Росії заважають не тільки розбіжності у суспільних настроях представників різних регіонів та етнокультурних спільнот, а й інтереси окремих політичних сил. Взаємодія Росії та України характеризується виразною невідповідністю національних інтересів: глибока залежність України від російських нафти та газу на тлі вкрай обмежених можливостей диверсифікації їхніх поставок; базування Чорноморського флоту Росії в Севастополі й виключно національне розташування Збройних сил України та їхня участь у воєнних операціях НАТО; наявність значного російськомовного сектору в українських засобах масової інформації й культурі та практично повна відсутність українського в російському інформаційному та культурному просторі; відмінності у пріоритетах й перевагах зовнішньої політики обох держав; різний статус у міжнародній політиці. Сприйняття українським суспільством Росії як великої, культурно близької країни є наразі позитивним, і більшість росіян також позитивно ставляться до України, хоча кількість позитивно налаштованих до України росіян значно менша за позитивно налаштованих до Росії українців. Безпосередньою причиною такого сприйняття України в РФ вважаються інформаційні війни, які ведуться через російські ЗМІ, що висвітлюють українську політику як недружню або й ворожу до Росії. Дисбаланс у ставленні українців і росіян одне до одного небезпечний тим, що, у разі виникнення у російського керівництва бажання вдатися до силового втручання у внутрішні справи України, як це було з Грузією у 2008 році, негативне сприйняття українців може бути використано як соціальна підтримка російською спільнотою подібного втручання. В Україні негативні кроки з боку російського політичного керівництва, як правило, зумовлюють збільшення (в основному на Сході та Півдні) підтримки української державної незалежності.
Результати кластерного і кореляційного аналізу, який було здійснено на основі даних загальноросійських соціологічних опитувань і моніторингів «Аналітичного центру Юрія Левади» та «Фонду громадської думки» сприйняття образу та ставлення до української держави в Росії під час президентства В.Путіна, підтверджують гіпотезу про суперечності формування іміджу України в РФ на початку ХХІ століття. Відтак, у 2005 році в координатах «друзі» – «вороги» Україна залишається ближчою до групи нейтральних країн, а у 2006-2007 роках повністю переходить до групи недружніх до Російської Федерації держав, нарівні з США, країнами Балтії (Естонія, Латвія, Литва) та Грузією. Після 2005 року у російській громадській думці відбулося суттєве погіршення сприйняття України та ставлення до української держави, зокрема, значні зміни відбулися після «газового» конфлікту Росії з Україною в січні 2008 року й підтримки Президентом України грузинської сторони в південно-осетинському конфлікті. При цьому співвідношення кількості прихильників двох підходів до відносин з Україною (перший підхід - Україна незалежна держава, яка зберігає взаємовигідні відносини з Росією; другий підхід – Україна, яка перебуває під економічним і політичним контролем Росії) становить серед тих, хто ставиться до України позитивно 60% і відповідно 30 %, і серед тих, хто ставиться негативно – 54% і 37 % відповідно. Найменша кількість росіян, які готові визнати за Україною право на незалежне існування виявляється серед тих, хто не може визначитися зі своїм ставленням до України – 36% і 37 %. Кількість прихильників незалежного співіснування із закритими кордонами, візами, митницями серед тих, хто негативно ставиться до України, виявляється більшою, ніж серед тих, хто ставиться до неї позитивно – 31% і 22% відповідно. Таким чином, встановлено, що на тлі загалом позитивного сприйняття українською і російською спільнотою одна одної відносини між держави є асиметричними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Imaging the Other. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: mdx.ac.uk/www/crmep/PROGS/AAT Imaging%20the%20Other.htm.
2. Clements, Kevin. Toward Sociology of Security / Clements K. / University of Colorado Conflict Research Consortium Working Paper 90-4, July, 1990. – 205 p.
3. Schweizer, Steven L. Imaging World Politics / Schweizer, L. Steven. – New York: Prentice Hall, 1997. – 285 p.
4. Абель Х. Комунікація для взаємозалежного плюралістичного світу / Х. Абель. - Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 33 (з особистих архівів автора)
5. Зернецька О.В. Глобальний розвиток системи масової комунікації і міжнародні відносини / О.В. Зернецька. – К. : Освіта, 1999. – 351 с.
6. Макаренко Є.А. Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей / Євгенія Анатоліївна Макаренко //Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2000. – № 22. – Частина І. – С. 202-210.
7. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг / В.М. Бебик. – К. : МАУП, 2001. – 214 с.
8. Современный словарь иностранных слов. – 14-е изд., испр. - М. : Рус. С 48 яз., 1987. – 608 с.
9. Политическая имиджелогия: Моногр. / Под общ. научн. ред. Л. Г. Лаптева, Е. А. Петровой. – М.: РИЦ АИМ, 2006. – 276 с.
10. Социальная философия: Словарь / [cост. и ред. Кемеров В.Е., Керимов Т.Х.]. – М., 2003. – 649 с.
11. Горбушина О. П. Имидж и имиджелогия: политический аспект // // Социальная психология. Словарь. – М.:ПЕР СЭ, 2005. – С. 125 – 127.
12. Имиджелогия: современное состояние и перспективы развития. Материалы Первого Международного симпозиума «Имиджелогия – 2003». – М.: РИЦ «Альфа» МГОПУ им. М. А. Шолохова, 2003. – С. 77 – 81, с. 78.
13. Дубов И. Г. Имидж // Социальная психология. Словарь. – М.:ПЕР СЭ, 2005. – С. 122 – 123., , с. 122.
14. Панасюк А.Ю. Формирование имиджа: стратегия, психотехнологии, психотехники / А. Ю. Панасюк. – М.: «Омега-Л», 2008. – 266 с.
15. Енциклопедія корпоративного управління. – К, 2006. - 600 с.
16. Почепцов Г. Г. Профессия: имиджмейкер / Г. Г. Почепцов. — К., 1998. – 275 с.
17. Ольшанский Д. В. Политико-психологический словарь / Д.В. Ольшанский. – М.: Академический Проект, 2002. – 576 с.
18. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г. Г. Почепцов. М. : Рефл-бук, К. : Ваклер – 2000. – 768с.
19. Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: [навчальний посібник] / Є.Б. Тихомирова. - К. : НМЦВО, 2001. – 560 с.
20. Горбушина О. П. Имидж страны: социально_психологические особенности формирования внешнего имиджа страны // Имиджелогия – 2005: феноменология, теория, практика. Материалы Третьего Международного симпозиума. – М.: РИЦ АИМ, 2005. – С. 230 – 232, с. 230.
21. Suocai Su. Dissertation Proposal (Third Draft). Inventing New asian American Identities in the Age of Transnationalism. 2003, July. Inventing New Asian American Identities in the Age of Transnationalism: Amy Tan, Gish Jen, Shawn Hsu Wong, and Shirley Geok-lin Lim [Електронний ресурс] / Su Suocai / Режим доступу: http://www.bsu.edu/web/ssu/ disertationproposal.htm
22. Fält O. K. Looking at the other – Historical study of images in theory and practice [Електронний ресурс] / O. K. Fält // Режим доступу : http://herkules.oulu.fi/isbn9514266331/html/t31.html
23. Boulding Kennet. National linages and International Systems / Kennet Boulding // Journal of Conflict Resolution, 3 (June, 1959), p. 120.
24. Tehranian M. Global Communication and World Politics: Domination, Development and Discourse / M. Tehranian. – Boulder, Colorado : Lynne Rienner Publishers, 1999. – 211 p.
25. Панкрухин А. Имидж страны: смена парадигмы [Электронный ресурс] / А. Панкрухин, С. Игнатьев // Корпоративная имиджелогия. – 2008. – № 2. – Режим доступу к журн.: http://www.ci-journal.ru/article/112/200802image_country
26. Галкина Т. А. Геополитическая картина мира в средствах массовой информации / Т. А. Галкина, Д. В. Заяц, Е. С. Юр // Политические исследования. – 2003. – № 3. – С. 33–49.
27. Замятин Д. Н. Феноменология географических образов / Д. Н. Замятин // Социологические исследования. – 2001. – № . – С.12–21.
28. Галумов Э.А. Имидж страны: компоненты структуры и коммуникации [Электронный ресурс] / Э.А. Галумов. – Режим доступа: http://www.iamik.ru/14559.htm
29. Галумов Э.А. Имидж государства: научно–методическое пособие [Электронный ресурс] / Э.А. Галумов. – Режим доступа: http://www.imageofrussia.ru/images/image.doc
30. Хачатуров К.А. Роль международной информации в формировании репутации государства / К. А. Хачатуров // Информация. Дипломатия. Психология : сборн. научных трудов. – М. : Известия, 2002. – С. 89–118.
31. Кашлев Ю.Б. Внешнеполитическая информация и современная дипломатия [Электронный ресурс] // Ю.Б. Кашлев. – Режим доступа: http://www.polpred.ru
32. Киселев И.Ю. Образ государства в международных отношениях и социальное познание / И. Ю. Киселев // Вопросы философии. – 2003. – №5. – С. 3–13.
33. Киселев И. Ю. Образы государств в международных отношениях: механизмы трансформации / И. Ю. Киселев // Политические исследования. – 2003. – №3. – С. 50–57.
34. Киселев И. Ю. Образ государства как фактор принятия политических решений / И. Ю. Киеслев, А. Г. Смиронова // Полис. – 2004, № 4. – C.116–125.
35. Багров Н. В. Географическая имиджелогия: свидетельство о рождении / Багров Н. В., Швец А. Б., Самулев А. А. [Электронный ресурс] / Н. В. Багров, А. Б. Швец, А. А. Самулев. – Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/ellib
36. Петкова О. В. Имидж страны в системе международно-политического информационного пространства / О. В. Петкова // Имиджелогия-2006: актуальные проблемы социального имиджмейкинга: междунар. симпозиум по имиджелогии / [под ред. Е. А. Петровой]. – М. : РИЦ АИМ, 2006. – 358 с.
37. Kunczik M. Images of nations and international public relations / M. Kunczik. – New Jersey, 1997. – 357 p.
38. Boulding Kennet. National linages and International Systems / Kennet Boulding // Journal of Conflict Resolution, 3 (June, 1959), p. 120.
39. Романенко Ю. М. Мифология конфликта, или Конфронтация образов / Ю. М. Романенко // Журнал «Конфликтология». СПб, 2004. — № 2. — С. 15 – 20.
40. Wendt A. Social Theory of International Relations / A. Wendt — Cambrige: Cambrige University Press, 2000. — 429 p.
41. Преснякова Л. А. Структура личностного восприятия политической власти / Л. А. Преснякова // Полис. – 2000. – № 4. – С. 135 – 140.
42. Лурье С. Восприятие народом осваиваемой территории / С. Лурье // Общественные науки и современность. - 1998. – N 5. – С. 61-74.
43. Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учеб. пос. для вузов. – М.: Логос, 2000. - 360с., С.350].
44. Ялі М.Х. Сучасні виклики національній ідентичності // Зовнішні справи. -2008.-№10. - C.36-40, с.36.
45. Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали Всеукраїнської наукової конференції, (Львів, 10 - 11 травня 2007 р.) / Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. - 308 с.
46. Сміт Е. Д. Національна ідентичність / Е. Д. Сміт. – К.: «Основи», 1994. – 223 с.
47. Дилигенский Г. Г. «Запад» в российском общественном сознании / Г.Г. Дилигенский // Общественные науки и современность. – 2000. – № 5. – С. 5-19.
48. Digital Access Index, DAI, ITU [Электронный ресурс] / DAI data // Режим доступа: http://www.itu.int
49. Gauging the Networked Readiness of Nations: Findings from the Networked Readiness Index 2008–2009 [Электронный ресурс] / Gauging the Networked Readiness of Nations: Findings from the Networked Readiness Index 2008–2009 // Режим доступу: http://www.insead.edu
50. Measuring-information society 2009. – Geneva: ITU, 2009. – 108 p.
51. Information Society Index [Электронный ресурс] / Information Society Index // Режим доступу: http://www.idc.com
52. Матвеева Т. Д. По зову сердца, а не по долгу службы, неправительственные организации в защите прав человека: международная практика и опыт России. — М.: Изд -во РАГС, 1998. — 232 с., с.28—29].
53. Sounding The Alarm: Protecting Democracy In Ukraine / A Freedom House Report on the State of Democracy and Human Rights in Ukraine [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.freedomhouse.org/ uploads/special_report/98.pdf. - Назва з екрану.
54. Caйт МО «Репортери без кордонів» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://en.rsf.org/press-freedom-index-2010,1034.html.
55. Хилько М. І. Екологічна політика / М. І. Хилько. — К.: Абріс, 1999. — 363 с., с. 45.
56. Хилько М. І. Екологічна політика / М. І. Хилько. — К.: Абріс, 1999. — 363 с., с. 164
57. Хесин Е. Анатомия мирового кризиса // Международные процессы Т.7 №2 Май-август 2009 - http://www.intertrends.ru/twenty/002.htm.
58. Rosenau J. The Study of World Politics. Vol.1: Theoretical and Methodological Challenges. - L., N.Y., 2006. – 301 p.
59. Арон Р. Мир і війна між націями: Пер. з фр. - К.: Юніверо, 2000. - 688 с.
60. International Тrade Forum [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.intracen.org/Corporate/En/Annual_report.htm
61. Антонюк О. В. Міжнародний імідж та іміджева політика держави [Електронный ресурс] / О. В. Антонюк; офіційна Інтернет-сторінка Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2010_2/Antonuk_210.htm
62. Реклама: внушение и манипулирование. Медиа-ориентированный поход: Учебное пособие для факультетов психологи, социологии, экономики и журналистики / Редактор составитель Д.Я. Райгородский – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2007. – 752 с., с. 158.
63. Мнацаканян Р. Р. Имидж, создаваемый масс-медиа / Имиджелогия: современное состояние и перспективы развития. Материалы Первого Международного симпозиума «Имиджелогия – 2003». – М.: РИЦ «Альфа» МГОПУ им. М. А. Шолохова, 2003. – С. 86 – 87., c. 87.
64. Peter van Ham. The rise of brand state: the postmodern politics of image and reputation [Електронний ресурс] / Peter van Ham // Режим доступу: http://www.globalpolicy.org/component/content/article/162/27557.html
65. Kotler Ph. Marketing for Non-Profit Organisations. / Ph. Kotler — L.: Englewood Cliffs, 1975. — 250 p.
66. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? / Сэм Блэк. – М: Вече, 1990. – 245 c.
67. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз / Г.Г. Почепцов. - К.: Знання, КОО, - 2000. - 506 с.
68. Шевченко О. В. Паблік рілейшнз як чинник політичної культури у сфері міжнародних відносин: дис. на здобуття ступеню канд. політ. наук : 23.00.03 / Шевченко Олена Володимирівна. – К., 2003. – 195 с.
69. Федоришин І. Л. Відповідальність як спонукач та індикатор ПР-активності / І. Л. Федоришин // Маркетинг в Україні. - №1. - 2002. - С. 9.
70. Леонтьєва Л. Інформаційна війна в епоху глобалізації [Електронний ресурс] / Л. Леонтьєва // Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2000/sem13-04.htm.
71. Лубкович І. Інформаційна війна: загрози інформаційній безпеці України [Електронний ресурс] / І. Лубкович // Режим доступу: http://www.franco.lviv.ua.
72. Інформаційна безпека в сучасному світі [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.ocbima.com/print.php?rid=478&page.
73. Печенюк І. Витоки та сутність міжнародного тероризму / І. Печенюк, М. Шевченко // Воєнна історія. – 2004. - №4-6. – С. 25-32.
74. Бжезинский Зб. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы: Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 2005. – 256 с.
75. Пашукова Т. Імідж України і Росії в умовах політичних змін / Т. Пашукова // Соціальна психологія - 2005. - №5. – с.3-15.
76. Крупський І. Електронні мас-медіа України від тоталітарного до пострадянського суспільства: хто і як формував інформаційний простір держави / І. Крупський // Телевізійна й радіожурналістика. Збірник науково-методичних праць. - Львів, 2005. - Вип. 6. -С.139 – 150.
77. Дацюк О.М. Роль російських ЗМІ у конструюванні іміджу України // О.М. Дацюк. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. rusnauka. com/33_NIEK_ 2008/Politologia/37180.doc.htm.
78. Український статистичний щорічник. – Київ: Техніка, 1996. – 420 c.
79. Poverty in the Ukraine. – Washington: World Bank Report № 15602-UA, 1996, June 27. -P. 10-26.
80. Національна безпека України. 1994-1996 рр. Наукова доповідь НІСД. - К., 1997. - 197 с.
81. Место и роль России в период формирования многополярного мира. Выступление Президента РФ Б. Ельцина перед руководящим составом МВС России 12 мая 1998. - М.: МВС РФ, 1998. - 10 с.
82. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее Росии / А. Дугин. - М.: Арктогея, 1997. - 608 с.
83. Гаджиев К. Геополитика / К. Гаджиев. - М.: Международные отношения, 1997. - 384 с.
84. Кір’яков П. О. Україна в російських геополітичних концепціях / Кір’яков П. О., Лускалова К. Є., Литвиненко В. І. [Електронний ресурс] Геополітика і геостратегія / Режим доступу до статті: http://old.niss.gov.ua/book/panorama/kiryak.htm.
85. Жириновский В. Последний бросок на юг / В. Жириновский. - М., 1994. - 57 с.
86. Жириновский В. Русский вопрос: пути решения / В. Жириновский. - М., 1997. - 32 с.
87. Жириновский В. Идеология для России / В. Жириновский. - М., 1997. – 37 с.
88. Лебедь А. Мир и порядок / А. Лебедь. - М., 1996. - 60 с.
89. Зюганов Г. География победы. Основы российской геополітики / Г. Зюганов. - Коммунистическая партия Российской Федерации. - М., 1997. - 303 с.
90. Рогов С. Контуры новой российской стратегии (Тезисы доклада Института США и Канады РАН) / С. Рогов // НГ-сценарии. - 1998. - № 3.
91. Украина и Россия: общества и государства (Публикация Музея и общественного центра им. А. Сахарова). - М.: Права человека, 1997.
92. Мошес А. Геополитические искания Киева. Центральная и Восточная Европа в политике Украины / А. Мошес. - М.: Московский Центр Карнеги, 1998. - 10 с.
93. Мошес А. Новая старая Украина и политика России / А. Мошес // Содружество НГ. - 1998. - № 6.
94. Колосов В. Перспективы российско-украинских отношений / В. Колосов. - М., 1998.
95. Печенев В. Российская внешняя политика по отношению к странам СНГ и Балтии / В. Печенев // Независимая гезета. - 1996. - 20 нояб.
96. Стратегический курс России с государствами-участниками Содружества Независимых Государств, утвержденный Указом Президента РФ от 14 сентября 1995. № 940
97. Концепция внешней политики Российской Федерации // Дипломатический вестник (спец. выпуск) - 1993.
98. Концепция государственной национальной политики Российской Федерации. Утверждена Указом Президента РФ от 15 июля 1996. № 909 // Российская газета. - 1996. - 10 июля.
99. Россия: стратегия достоинства. Имидж и реальность страны, информационные технологии и кризисные ситуации / [сост. А.П. Ситникова]. – М.: КГ «ИМИДЖ-Контакт», 2001. – 558 с.
100. Україна і Росія в новому геополітичному просторі: аспекти взаємовідносин // Віче. — 1995. — № 7.
101. Смолянюк В. Ф. Геополітичні акценти сучасного світу: значення для України [Електронний ресурс] / В. Ф. Смолянюк / Режим доступу до статті: http://www.social-science.com.ua/jornal_content/178/ political_problems
102. Степанова А. «Російський фактор» в реалізації геополітичних інтересів України в Чорноморсьому регіоні [Електронний ресурс] / Анна Степанова // Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/6736/1/69.pdf.
103. Чекаленко Л. Україна — Росія: проблемні питання «стратегічного» партнерства / Л. Чекаленко // Персонал.– 2006. – №4. – С. 30-35.
104. Кулик В. Диалог Киева и Москвы: стратегическое партнерство или «холодная война»? [Електронний ресурс] / В. Кулик // Режим доступу: http://www.eurasianhome.org/xml/t/expert.xml?lang=ru&nic=expert&pid=65.
105. Slay Ben. The Polish Economy: Crisis, Reform, and Transformation / Веn Slay. – Princeton University Press, 1994. – 229 p.
106. Aslund, Anders. Economic Transformation in Russia / Aslund, Anders. – New York: St. Martin’s Press, 1994. – 190 p.
107. Ялова О. В. Імідж України на західному і російському векторах зовнішньої політики: дис. на здобуття ступеню канд. політ. наук : 23.00.04 / Ялова Олена Володимирівна. – К., 2006. – 190 с.
108. Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою. //Відомості Верховної Ради (ВВР),  - 1990, № 49, С. — 637.
109. Угода між Україною і Російською Федерацією про подальший розвиток міждержавних відносин [Електронний ресурс] / Законодавча база НАУ // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1079.2794.0.
110. Комюніке про переговори парламентських делегацій України і Російської Федерації [Електронний ресурс] / Комюніке про переговори парламентських делегацій України і Російської Федерації // Режим доступу: http://www.yur-info.org.ua/index.php?lang_id=1&menu_id=1823&article_id=170952.
111. Російсько-Українське Комюніке зустрічі Б.М. Єльцина з Л.Д. Кучмою [Електронний ресурс] / Законодавча база НАУ // Режим доступу:  http://zakon.nau.ua/doc/?code=643_081.
112. Жовква І. І. Стратегічне партнерство України. Теорія і практика. — За заг. ред. академіка НАН України, В.П. Горбуліна / І. І. Жовкова. — К.: ДП »НВЦ Євроатлантінформ». 2006. — С.-112.
113. Перепелиця Г. Як жити, відрізняючись, але в гармонії. Теоретичні аспекти міжнародних відносин / Г. М. Перепелиця // Політика і час. — 2002. — №4, — С.-57.
114. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією [Електронний ресурс] / Законодавча база НАУ // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=643_006.
115. Перепелиця Г. Росія в офіційній політиці України / Григорій Перепелиця. – К.: Інститут Євро - Атлантичного співробітництва, 2011. – 22 с.
116. Ткаченко В. Співдружність незалежних держав та національні інтереси України / Володимир Ткаченко. – К.: Інститут громадянського суспільства, 1998. – 100 с.
117. Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями зовнішньої політики України», № 37 від 02.07.1993 р. [Електронний ресурс] Відомості Верховної Ради України // Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
118. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 1 серпня 2008 р. – К.: Видавництво Паливода А.В., 2008. – 48 с.
119. Українсько-російські відносини: зліти та падіння. – К.: Знання України, 2007. – 24 с.
120. Украина и Россия [Електронний ресурс] Украина и мир// Режим доступу: http://www.ukraine.ru/elections2004/swit/rusukr.html.
121. Miller Schematic Assessments of Presidential Candidates / Miller, Arthur H., Martin P. Wattenberg, and Oksana Malanchuk // American Political Science Review, 1986. – P. 521-540.
122. The Ideal Candidate // American Behavioral Scientist, 1993, Vol. 37. – P. 225-239.
123. Goble, Paul. Russians overwhelmingly support idea of unified Russian-Ukrainian State / Paul, Goble // UPI, Vienna, Austria, 2005, Sep 28.
124. Durden-Smith, Jo. No More People’s Power / Durden-Smith, Jo // New Statesmen Online, London, United Kingdom, 2005, October 3.
125. Україна  у  2005-2009 рр.: стратегічні  оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г.Рубана. — К.: НІСД, 2009. — С.563.
126. Ющенко відповів Медведєву: буду відвертим, я дуже розчарований [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-330947.html.
127. Бадрак В. Залпы информационной артиллерии / В. Бадрак // Зеркало недели. – 2001. – 26 мая.
128. Леонов О. Імідж України у дзеркалі російських електронних ЗМІ / Олександр Леонов  [Електронний ресурс] // Портал українця. — Режим доступу: http://www.vox.com.ua/data/publ/2006/03/20/imidzh-ukrainy-u-dzerkali-rosiiskyh-elektronnyh-zmi.html.
129. Роль ЗМІ у сприянні європейській інтеграції / Європ. Комісія; Уклали: В.Зам’ятін, І.Підлуська; Ред. В.Зам’ятін. — К.: Ф