ІНІЦІАТИВА «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» В РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ДОБРЖАНСЬКА ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК:327.7;061.1.ЄС

ІНІЦІАТИВА ,,СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВОˮ В РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Макар Юрій Іванович
доктор історичних наук, професор,
завідувач кафедри міжнародних відносин

Чернівці 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………….4
ВСТУП …………………………………………………………………………...6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ І СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ.…………………………….…...13
1.1. Теоретичні підходи дослідження Східного партнерства в системі зовнішньої політики ЄС………………………...…………………….…..13
1.2. Стан наукової розробки проблеми…………………………………………31

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ МЕХАНІЗМІВ СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА У ПОШИРЕННІ ДЕМОКРАТІЇ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА ПІВДЕННОГО КАВКАЗУ……………………….…..44
2.1. Інституційний розвиток зовнішньополітичних ініціатив Європейського Союзу до запровадженням Східного партнерства ……………..……...............44
2.2. Потенціал ініціативи Східне партнерство в забезпеченні поширення демократичних свобод …………………………………………………………..67
2.3. Ефективність Східного партнерства у поширенні демократії в країнах Східної Європи і Південного Кавказу. ………………………………………..67
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………………....83

РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА….………………………………...85
3.1. Інституційні інструменти Європейського Союзу щодо забезпечення економічних інтересів і енергетичної безпеки у Східній Європі і на Південному Кавказі на початку ХХІ століття………………………….………85
3.2. Східне партнерство у забезпеченні економічних інтересів і енергетичної безпеки Європейського Союзу у Східній Європі і на Південному Кавказі……………………………………………………………….………...….96
3.3. Ефективність Східного партнерства в реалізації економічних інтересів та енергетичної безпеки Європейським Союзом………………………………..107
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3…………………………………………………..121

РОЗДІЛ 4. СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВЗАЄМОДІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ З КРАЇНАМИ СХІДНОЇ ЄВРОПИ І ПІВДЕННОГО КАВКАЗУ В ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ………...……….…..123
4.1. Досвід використання зовнішньополітичних ініціатив Європейського Союзу в гуманітарній сфері в 2004-2009 рр. щодо країн Східної Європи та Південного Кавказу…………………..…………………………………….…..123
4.2. Механізми Східного партнерства в реалізації гуманітарної складової зовнішньої політики ЄС ……………………………………………………….136
4.3. Оцінка ефективності ініціативи в забезпеченні взаємодії ЄС з державами-партнерами у гуманітарній сфері…………………….………….…….............150
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4………………………………..…………………164
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………175
ДОДАТКИ………………………………………………………...…………….217

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БТС-2 – нафтопровідна система ,,Балтійська трубопровідна система-2ˮ
ГААТ – Генеральна угода з тарифів та торгівлі
ГТС – Газо-транспортна система
ЕСС – Економічне Співтовариство Сусідства
ЄАВТ – Європейська асоціація вільної торгівлі
ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку
ЄВРОНЕСТ – Парламентська установа Східного партнерства між європейським Союзом та країнами-учасницями
ЄЕП – Європейський економічний простір
ЄІБ – Європейський інвестиційний банк
ЄІДПЛ – Європейський інструмент демократії та прав людини
ЄК – Європейська комісія
ЄПБО – Європейська політика безпеки та оборони
ЄПС – Європейська політика сусідства
ЄС – Європейський Союз
ЗВТ – Зона вільної торгівлі
ІЄСП – Інструмент Європейського сусідства та партнерства
ІПУК – Інтегрована програма управління кордонами
ОНПС – Охорона навколишнього природного середовища
ПДВЛ – План дій візової лібералізації
СЕІС – Спільна екологічна інформаційна система
СЗППБ – Спільна зовнішня політика та політика безпеки
СНД – Співдружність незалежних держав
СП – Східне партнерство
ССТО – нафтопровідна система ,,Східний Сибір – Тихий океанˮ
УА – Угода про асоціацію
УПС – Угода про партнерство та співробітництво
ФГС – Форум громадянського суспільства
СІВ (Comprehensive Institute Building) – Всеохоплююча інституційна розбудова
DCFTA (Deep and Comprehensive Free Trade Agreement) – Угода про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі
EIDHR (European Instrument for Democracy and Human Rights) – Європейський інструмент демократії та прав людини
ERA ( European Research Area) – Європейський дослідницький простір
FP7 (Frame Program 7) – Рамкова Програма 7
FTA (Free Trade Agreement) – Договір про вільну торгівлю
INOGATE (Interstate Oil and Gas Transporting to Europe) – програма міжнародного співробітництва в енергетичній сфері між ЄС, Причорноморськими та Прикаспійськими державами, а також сусідніми з ними країнами
PPRD (Prevention, Preparedness and Response to natural and man-made Disasters Flagship Initiative) – ініціатива-флагман ,,Попередження природних та антропогенних катастроф, підготовка до них та ліквідація їхніх наслідківˮ
SME (Support to Small and Medium Enterprises) – Інструмент підтримки малого та середнього бізнесу
TACIS (Technical Assistance for the Commonwealth of Independent State) – технічна допомога Співдружності Незалежних Держав
TAIEX (Technical Assistance Information Exchange) – програма ,,Технічна допомога й обмін інформацієюˮ
TWINNING – програма ,,Технічна допомога й обмін державними службовцямиˮ

ВСТУП

Актуальність дослідження визначається необхідністю вивчення процесів трансформації східноєвропейської політики Європейського Союзу наприкінці першої декади ХХІ ст., спрямованої на три держави Східної Європи – Україну, Білорусь, Молдову та три країни Південного Кавказу – Грузію, Вірменію і Азербайджан. Для ЄС потреба у модернізації східної політики наприкінці означеної декади зумовлена декількома причинами. По-перше, процеси розширення ЄС у 2004 і 2007 рр. сформували його нову конфігурацію, внаслідок чого на східних кордонах ЄС з’явилися країни, перспективи членства яких у Союзі в середньостроковій перспективі виглядають доволі сумнівними, що загострило проблему безпеки для країн-членів. По-друге, у зв’язку з так званою ,,втомою від розширення”, тобто відсутністю ресурсів для прийому нових членів внаслідок необхідності адаптації щойно прийнятих країн ЦСЄ, виникла необхідність виробити інструменти економічної та політичної присутності ЄС в Східній Європі, уникаючи при цьому повномасштабного їх включення до об’єднання. Досягнення цієї мети передбачалося через політичну асоціацію та економічну інтеграцію країн-партнерів з ЄС.
Новостворена східноєвропейська політика ЄС виконує три головні функції:
1) гарантування безпеки з боку східних кордонів ЄС;
2) поширення впливу ЄС на сусідні країни;
3) забезпечення енергетичної стабільності ЄС.
На початку ХХІ ст. перед ініціюванням у 2009 р. Східного партнерства ЄС використовував декілька концепцій взаємодії із східноєвропейським регіоном, до яких слід віднести: Нову ініціативу сусідства (жовтень 2002 р.), ,,Ширшу Європу” (березень 2003 р.), Європейську політику сусідства (надалі ЄПС) (травень 2004 р.).
Досвід реалізації зовнішньої політики ЄС на початку ХХІ ст. продемонстрував, що Європейська політика сусідства не виправдала сподівань на ефективну взаємодію із державами, що межують із ЄС на різних континентах, і не реалізувала себе як дієвий механізм зовнішньої політики Євросоюзу на східноєвропейському напрямку. Одним з нагальних завдань для ЄС у рамках європейської зовнішньої стратегії постало винайдення механізмів утримання балансу ,,південних” та ,,східних” інтересів в Європейській політиці сусідства. Такими механізмами стали ініційований Францією Союз для Середземномор’я, який введений у дію 13 липня 2008 р., та запропоноване Польщею та Швецією Східне партнерство, започатковане у травні 2009 р.
У даному дослідженні ми розглядаємо лише східний вектор зовнішньої політики Євросоюзу, а саме ініціативу ,,Східне партнерство”, введену в дію 7 травня 2009 р. у Празі під час саміту Європейського Союзу.
Актуальність дослідження визначається й тим, що Східне партнерство (надалі СП) є найоптимальнішою формою зовнішньополітичних відносин ЄС з країнами-сусідами на початку першої декади ХХІ ст. Головною ,,родзинкою” Східного партнерства, яка відрізняє цю ініціативу від інших, є компонент багатостороннього співробітництва як у форматі ,,шістки”, так і двостороннього співробітництва між ЄС та окремо взятою державою-партнером цієї ініціативи. Обрана проблема потребує поглибленого аналізу ще й з огляду на те, що Україна є однією з країн-учасниць СП. У зв’язку з цим, сьогодні існує необхідність комплексного вивчення такого важливого зовнішньополітичного механізму Євросоюзу, як Східне партнерство та оцінки участі України в ньому.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної програми науково-дослідницьких робіт кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича ,,Суспільно-політичні проблеми сучасних міжнародних відносин” (0112U000318).
Мета даної роботи полягає у здійсненні комплексного політологічного дослідження процесу реалізації механізмів та інструментів Східного партнерства в зовнішній політиці Європейського Союзу у Східній Європі та на Південному Кавказі. Задля досягнення мети поставлено такі дослідницькі завдання:
- охарактеризувати концептуально-методологічну базу дослідження і стан наукової розробки проблеми;
- визначити особливості переговорного процесу країн-учасниць Східного партнерства з ЄС щодо Угоди про асоціацію та Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі;
- дати характеристику впливу реалізації політичного діалогу Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Південного Кавказу до 2009 р. та у форматі СП з моменту його створення, а також з’ясувати його внесок у розвиток демократії у державах-партнерах;
- проаналізувати вироблені механізми економічної та енергетичної інтеграції країн-учасниць Східного партнерства з ЄС;
- визначити особливості співпраці держав-партнерів СП та ЄС у гуманітарній сфері;
- оцінити рівень ефективності імплементації Східного партнерства як форми реалізації зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи та Південного Кавказу та виробити рекомендації для його підвищення.
Об’єктом дослідження є зовнішня політика Європейського Союзу щодо східноєвропейського та південнокавказького напрямку на початку
ХХІ ст.
Предметом дослідження є ініціатива ,,Східне партнерство” як механізм забезпечення зовнішньої політики Європейського Союзу щодо шести держав Східної Європи та Південного Кавказу.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з травня 2004 р., коли було започатковано Європейську політику сусідства, до середини 2012 р. Найбільша увага зосереджена на періоді реалізації ЄС ініціативи ,,Східне партнерство”, започаткованої у травні 2009 р. Саме цей хронологічний період робить можливим пояснення еволюції зовнішньополітичних підходів ЄС щодо країн, які безпосередньо межують з його розширеними кордонами або знаходяться у сфері його впливів.
Територіальні рамки дослідження охоплюють країни Східної Європи та Південного Кавказу.
Методи дослідження. Дослідження східної політики ЄС на прикладі ініціативи СП було здійснене на основі використання сукупності загальних та спеціальних методів і підходів, які відповідають меті та завданням наукового дослідження.
Використання методологічних принципів системного підходу дозволило створити та проаналізувати цілісну картину імплементації Східного партнерства як складової процесу реалізації східної політики ЄС. Застосування структурно-функціонального підходу дало можливість врахувати всі складові процесу реалізації східної політики ЄС та визначити взаємозв’язок політики ЄС щодо країн Східної Європи і Південного Кавказу з реалізацією ініціативи СП. Інституційний підхід було застосовано для дослідження інституційного забезпечення відносин у рамках Східного партнерства.
За допомогою системно-аналітичного методу та метод аналізу документів опрацьовано документи, які визначають зміст та еволюцію зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи і Південного Кавказу в ХХІ ст. За допомогою методу аналізу та синтезу було визначено результати імплементації ініціативи ЄС СП. Звернення до порівняльного методу забезпечило можливість визначення ефективності дії механізмів СП у різних галузях співпраці. Застосування статистично-аналітичного методу дозволило нам визначити рівень демократії держав-учасниць Східного партнерства та стан виконання країнами екологічної складової ініціативи. Використовуючи метод індукції та дедукції, досліджено зовнішню політику ЄС щодо держав-учасниць СП. За допомогою цього методу розглянуто як комплексний підхід до групи країн, так і двосторонній рівень взаємодії.
Наукова новизна зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. У межах запропонованого дослідження автором одержано результати, які мають наукову новизну та конкретизуються через такі положення:
Уперше:
- проаналізовано ефективність імплементації проекту ,,Східне партнерство” на двосторонньому та багатосторонньому рівнях. Встановлено, що процес співпраці у різних сферах має різну динаміку, яка залежить від зацікавленості обох сторін – держави-партнера та ЄС;
- визначено ступінь залучення країн-учасниць Східного партнерства до взаємодії у рамках цієї програми залежно від їхніх зовнішньополітичних пріоритетів. Доведено, що у держав, які проголосили євроінтеграційний курс у своїй зовнішній політиці, результати участі у СП є вищими;
- досліджено вплив реалізації ініціативи ,,Східне партнерство” на розвиток демократії у державах-партнерах. Доведено, що в рамках ініціативи не сформовані та ресурсно не насичені ефективні інструменти розвитку демократії.
Набули подальшого розвитку:
- положення про концептуально-теоретичні основи зміни підходів ЄС у його зовнішній політиці щодо східних сусідів та практичну реалізацію східноєвропейської політики ЄС упродовж 2008-2012 рр.;
- положення про характер та інтенсивність участі країн-партнерів у програмах, які реалізуються в рамках СП.
Уточнено:
- структуру механізму інституційного забезпечення реалізації Східного партнерства у різних сферах;
- особливості реалізації зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи та Південного Кавказу до започаткування СП.
Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною дослідження та здійсненим комплексним аналізом засад східноєвропейського напрямку зовнішньої політики ЄС, в тому числі й України. Розроблені рекомендації щодо підвищення ефективності Східного партнерства на короткострокову перспективу та теоретичні узагальнення можуть бути використані для подальшого концептуального обґрунтування розвитку зовнішньої політики України, зокрема щодо співробітництва з ЄС. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть застосовуватися для викладання таких навчальних курсів, як ,,Європейський Союз у міжнародних відносинах”, ,,Зовнішня політика країн Європи”, ,,Міжнародні організації”, ,,Актуальні проблеми зовнішньої політики України” для студентів вищих навчальних закладів. Результати дослідження можна використати при підготовці підручників та навчальних посібників для підготовки студентів спеціальностей ,,Міжнародні відносини” та ,,Країнознавство”.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження викладено у доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції (Чернівці, 2009), ,,Partnerstwo Wschodnie – wielka szansa Europy. Eastern Partnership – great chance for Europe” (Хожув, 2010), ,,Актуальні проблеми зовнішньої політики України” (Чернівці, 2010 та 2011), ,,Соціологія у (пост)сучасності” (Харків, 2011), ,,Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспектива” (Острог, 2011), ,,Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень” (Луцьк, 2011), ,,Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи” (Чернівці, 2012), ,,The Idea of Europe, national identity and pan-European integration. A East European Perspective about the European Project” (Ясси, 2012), ,,Міжнародні відносини та інтеграційні проекти на пострадянському просторі” (Дніпропетровськ, 2012); міжнародних круглих столах у рамках програми ,,Joint Operation Programme Romania – Ukraine – Republic of Moldova” (Чернівці, 2011; Ясси, 2012; Чернівці, 2012); дипломатичному семінарі молодих експертів Росії, України та Білорусі (Москва, 2012).
Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертації знайшли відображення у 16 публікаціях, 5 з яких вийшли в наукових фахових виданнях з політичних наук, 2 – у закордонних виданнях Польщі та Румунії, а також 8 публікаціях виступів на конференціях.
Структура дисертації відповідає поставленій меті та завданням. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, поділених на одинадцять підрозділів, а також висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 222 сторінки. Список використаних джерел (українською, російською й англійською мовами) налічує 373 найменування на 42 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У ході написання дисертаційного дослідження було вирішено низку поставлених дослідницьких завдань. Зокрема, на основі вивчення й аналізу наукових підходів, наявних у сучасній політичній науці концепцій і теорій, які пояснюють динаміку євроінтеграційних процесів, визначено основні принципи та особливості впровадження зовнішньої політики Європейського Союзу щодо шести країн Східної Європи та Південного Кавказу, а саме: Республіки Азербайджан, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Грузії, Республіки Молдова й України, яка реалізується у рамках ініціативи ,,Східне партнерство”.
1. Теоретичною базою дослідження зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи та Південного Кавказу є низка концепцій. Однією з перших, яка розглядала не тільки проблему інтеграції держав-членів або держав-кандидатів на членство в ЄС, а й проблему розвитку відносин з країнами-сусідами, стала концепція ,,концентричних кіл” Ж. Делора. В її основі лежить ідея диференціації ступеня інтеграції та інтенсивності відносин з країнами залежно від наближення до центру Європейського Союзу. Певні тези даної концепції пізніше мали місце у підході ,,коло друзів”, який був запропонований після ,,великого розширення” ЄС у 2004 р. ЄС, застосовуючи вищезгаданий підхід і принцип європеїзації у своїй зовнішній політиці, зокрема і на східноєвропейському напрямку, має на меті створити потрійне коло безпеки. По-перше, створення буферної зони від небезпеки неконтрольованої імміграції з бідних країн. По-друге, розширення економічного простору. По-третє, захист від загрози терору й транскордонної злочинності. Саме в кінці першого десятиліття ХХІ ст. змінюється концептуальний підхід зовнішньої політики ЄС щодо країн-сусідів. Якщо раніше теорії та концепції базувалися навколо ідеї їх інтеграції до ЄС, то після приєднання до організації у 2004 р. десяти держав концептуальний підхід зовнішньої політики ЄС щодо країн-сусідів змінюється. Основою стратегії побудови відносин з новими сусідами ЄС стала ідея ,,все, крім інституцій”. Таким чином, повноцінна інтеграція країн Східної Європи та Південного Кавказу до ЄС не ставилася за мету в його зовнішній політиці щодо шести країн Східного партнерства.
Механізмом практичного втілення підходу ,,коло друзів” стала створена у 2004 р. Європейська політика сусідства. Проте неефективність узагальненого підходу щодо всіх держав-сусідів ЄС зумовила необхідність пошуку нових форм співпраці. Створені Союз для Середземномор’я у 2007 р. та Східне партнерство у 2009 р. були спробами диференціації підходів ЄС до своїх країн-сусідів. У процесі імплементації СП замінено підхід ,,рівноправне партнерство” на принцип обумовленості (,,більше за більше, менше за менше”). В ідеалі така зміна повинна стимулювати держави-партнери до здійснення реформ, проте науковці побоюються зворотної дії даного підходу – пасивної позиції держав з низьким рівнем демократичного розвитку.
Процес пошуку Європейським Союзом оптимальної форми співпраці з країнами Східної Європи та Південного Кавказу викликає значну зацікавленість у представників вітчизняних та закордонних наукових кіл. Питанню побудови стратегії європейської зовнішньої політики щодо Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, України приділяють велику увагу аналітичні центри, зокрема такі як Фрайд, БІСС, Центр досліджень європейської політики, Український центр політичних досліджень, Національний інститут стратегічних досліджень, Центр європейських досліджень, Центр європейської трансформації, Барселонський центр міжнародних відносин та інші. Стан розробки даної теми є досить значним, з огляду на її важливість та актуальність. Проте процес формування зовнішньої політики ЄС щодо країн Східної Європи та Південного Кавказу не є завершеним та перебуває у стані розвитку, а отже виникає необхідність постійного поглиблення дослідження з даної проблеми.
2. Східне партнерство є плацдармом для підготовки нормативно-правової бази держав-партнерів для підписання Угоди про асоціацію та Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі. Процес переговорів щодо цих угод є досить складним та має власну динаміку і специфіку щодо кожної країни. З-поміж шести країн п’ять (окрім Білорусі) ведуть переговори щодо Угоди про асоціацію. Станом на другу половину 2012 р. найбільших результатів на цьому шляху досягла Україна, оскільки переговори розпочалися ще у 2007 р. Проте негативні показники світових рейтингів демократії значно сповільнили процес переговорів щодо підписання даної угоди. Угоду про асоціацію ЄС з Україною було парафовано 30 березня 2012 р., однак на даний час так і не підписано. Молдова розпочала переговори з ЄС щодо Угоди про асоціацію у 2010 р., проте прогнозуємо, що вона швидше за Україну підпише цю угоду, оскільки випереджає Україну за показниками Індексу євроінтеграції. Грузія, Вірменія та Азербайджан розпочали переговори про Угоду про асоціацію в 2010 р., але процес перебуває на стадії розробки.
Переговорний процес щодо підписання Угоди про поглиблену та всеосяжну зони вільної торгівлі має певну специфіку, адже лише ті країни, які є членами СОТ, можуть проводити переговори з ЄС щодо цієї угоди. Така умова стала перешкодою на шляху до Угоди для Білорусі та Азербайджану. У випадку України ця Угода є частиною Угоди про асоціацію, а тому переговори щодо них ведуться одночасно. Молдова, Грузія та Вірменія знаходяться на стадії переговорного процесу. Сепаратистські прояви у Молдові та Грузії ставлять під загрозу можливість виконання правил та принципів Угоди.
Станом на другу половину 2012 р. жодна держава-партнер не підписала з ЄС ані Угоду про асоціацію, ані Угоду про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі.
3. Одним з головних завдань політичного діалогу ЄС з сусідніми країнами є застосування підходу європеїзації та демократизації. Налагодження тіснішого політичного діалогу ЄС з шістьма державами Східної Європи та Південного Кавказу повинно наблизити їх до стандартів та принципів Євросоюзу. Ці завдання відобразились як у двосторонньому форматі відносин держав з ЄС (Угода про партнерство та співробітництво), так і у форматі програм та ініціатив, які поширювалися на сусідні країни (Європейська політика сусідства). В Європейському Союзі усвідомлювали, що для поширення демократії у сусідніх державах необхідно передусім робити акцент на їхньому інституційному розвитку. Саме для виконання цього завдання започатковано програми Twinning, TAIEX, SIGMА. У 2009 р., коли було введено в дію Східне партнерство, раніше створені програми, спрямовані на інституційний розвиток, інтегрувалися у рамки цієї нової ініціативи. Окрім того, створено нову програму – ,,Всеосяжна інституційна розбудова” (СІВ). Станом на середину 2012 р. ця ініціатива знаходиться на стадії технічної підтримки, а її імплементація, як планується, розпочнеться у 2013 р. Проте на даний час ми можемо говорити про те, що ця програма не виправдовує своєї назви ,,всеосяжна”, оскільки охоплює досить незначну частину сфер для реформування, які були обрані державами-партнерами.
Суттєву роль у цьому відіграє проголошений зовнішньополітичний курс країн-учасниць Східного партнерства. У тих країнах, які проголосили євроінтеграційний курс (Грузія та Молдова), спостерігалося певне покращення у даній сфері. Винятком є Україна, яка хоч і проголосила євроінтеграцію вектором своєї зовнішньої політики, однак через внутрішньополітичну ситуацію процеси демократизації в ній уповільнилися. У країнах, що не спрямовані на євроінтеграцію та особливо не зацікавлені у співпраці і поширенні демократії, ми бачимо негативну тенденцію до зниження показників розвитку демократії (Білорусь та Азербайджан).
4. У спільній декларації ЄС ,,Східне партнерство”, яка була підписана у Будапешті, з-поміж іншого було визначено, що в рамках нової ініціативи будуть розвиватися відносини в економічній та енергетичній сферах. Якісна та поглиблена співпраця здатна створити зону стабільності та безпеки, що є ключовим завданням для зовнішньої політики Європейського Союзу. Розглядаючи співпрацю в економічній сфері, передусім йдеться про підписання країнами-учасницями Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (DCFTA) з Європейським Союзом. Станом на другу половину 2012 р. жодна з держав-партнерів не підписала цієї угоди, щоправда чотири з них, а саме: Україна, Молдова, Грузія та Вірменія, ведуть переговори про її підписання. Останнє відкриє для країн вільний доступ до європейського ринку і, водночас, збільшить та полегшить присутність європейських товарів на території країн DCFTA. Очікується, що така ситуація може спричинити два варіанти протилежного розвитку подій. Позитивний сценарій полягає у тому, що вільний від тарифів доступ європейської промисловості спричинить посилення конкуренції у країнах, що підписали Угоду про DCFTA, і, водночас, приведе до покращення якості їхньої продукції. Ми ж прогнозуємо наступне: якщо до моменту підписання угоди держави-партнери не підвищать якісні показники власної продукції, DCFTA негативно вплинуть на стан економіки країн-учасниць Східного партнерства.
Окрім економічної безпеки, на перший план у зовнішній політиці Європейського Союзу виходить завдання забезпечення енергетичної безпеки для її держав-членів. Більшість країн-учасниць Східного партнерства, окрім, можливо, Вірменії, формують особливий інтерес для Євросоюзу в енергетичній сфері: Білорусь, Грузія, Молдова та Україна – як транзитери, а Азербайджан – як постачальник нафти та газу. Енергетична політика ЄС зорієнтована на диверсифікацію джерел та шляхів енергопостачання для зменшення залежності від РФ. Необхідність забезпечення енергетичної безпеки підштовхнула ЄС включити дане питання у порядок денний Східного партнерства.
Щоправда, Робоча програма 2009–2011 рр. платформи ,,Енергетична безпека” не пропонувала нових важелів дії, але узагальнювала енергетичну політику Євросоюзу в Східній Європі та на Південному Кавказі. Східне партнерство уніфікувало європейську енергетичну політику у країнах-учасницях.
5. Питання міграції, захисту навколишнього середовища та міжлюдських контактів займають важливу роль в ініціативі ,,Східне партнерство” задля забезпечення інтересів ЄС у східноєвропейському напрямку. Візова політика Європейського Союзу щодо держав-партнерів СП – чи не найбільш вагома проблема у відносинах між сторонами. З одного боку, ЄС розуміє, що принцип європеїзації ефективно діятиме за умови безвізової або візової лібералізації з країнами-учасницями Східного партнерства. З іншого боку, остерігається потоку нелегальної міграції, який здатен підірвати економіку його держав-членів та спричинити низку інших проблем. ЄС намагається знайти баланс у вирішенні візового питання з країнами-учасницями СП, а саме вироблення такої форми візової політики, яка б залишалася прийнятною для держав-партнерів, але не містила загрози безпеці ЄС. У рамках Східного партнерства було запропоновано ймовірність візової лібералізації. Найбільший прогрес у переговорах щодо візової лібералізації з ЄС з-поміж держав-учасниць Східного партнерства простежується у країнах, які проголосили євроінтеграційний курс, проте це питання знаходиться ще у далекій перспективі.
Питанню захисту навколишнього середовища у можливостях Східного партнерства також приділено досить багато уваги. Однією з вимог підписання Угоди про асоціацію є розробка та затвердження екологічної стратегії для тієї чи іншої країни, яка бере участь у СП. Україна є єдиною з шести держав-партнерів, яка виконала дану вимогу, затвердивши Стратегію екологічної політики до 2020 р. та Національний план дій до 2015 р. У рамках Східного партнерства діють дві ініціативи-флагмани, що спрямовані на питання захисту навколишнього середовища. Проте поки що не має значних позитивних змін у цій сфері у державах-партнерах Європейського Союзу. Причинами такого результату є відсутність дієвих механізмів та процедур для участі громадськості у вирішенні екологічних питань та його доступу до інформації, неефективно вирішуються питання інтеграції екологічної політики в інші сфери, низький рівень імплементації законодавства, програм, планів, міжнародних угод у сфері довкілля та сталого розвитку.
Східне партнерство інтегрує в собі також завдання поглиблення міжлюдських контактів, у тому числі шляхом науково-освітніх програм, наукового співробітництва та культурного обміну. До цієї ініціативи були включені вже існуючі освітні та наукові програми: Темпус, Еразмус Мундус, Жан Моне, FP7. Єдиним нововведенням СП було створення Культурної програми Східного партнерства у 2010 р., в рамках якої станом на середину 2012 р. було реалізовано чи знаходяться у процесі реалізації п’ятнадцять проектів.
Перенесення й ініціювання європейських освітніх та наукових програм у країнах Східної Європи та Південного Кавказу в рамках Східного партнерства є позитивним з огляду на те, що завдяки науковим програмам зростає науково-освітній потенціал кожної держави-партнера, підвищується мобільність талановитої молоді, поглиблюються знання про культуру країн та розвіюються негативні міфи і стереотипи. Проте для держав, які не є членами Євросоюзу, у такому співробітництві є місце для загрози ,,відтоку мізків”.
6. Східне партнерство як один з механізмів східноєвропейської політики ЄС на сьогодні не є достатньо ефективною формою реалізації його зовнішньої політики щодо держав Східної Європи та Південного Кавказу через низку наступних причин:
A. СП не має достатньо сильних інструментів впливу. Хоча ця ініціатива оперує розробленими програмами, вже з самого початку вони не несли у собі сильного імпульсу на зовнішнє оточення. По-перше, це було спричинено недостатнім фінансуванням. По-друге, різні зовнішньополітичні орієнтації держав-членів ЄС щодо стратегії Східного партнерства гальмують її розвиток. Як приклад, незацікавленість держав басейну Середземного моря у розвитку східного напрямку спільної зовнішньої політики Євросоюзу має негативний вплив як на її формат, так і на її імплементацію.
B. ЄС не виявився ефективним у формуванні мотивації країн-учасниць Східного партнерства до здійснення реформ, оскільки ця ініціатива не передбачає подальшого членства в ЄС, хоча й не заперечує його. Більшість держав-партнерів були розчаровані такою політикою Європейського Союзу, зокрема, Україна з самого започаткування ініціативи розглядала Східне партнерство як додану вартість до її двосторонніх відносин з Євросоюзом. Якщо у першому варіанті Спільного договору про Східне партнерство говорилося про відміну візового режиму, то на саміті в Празі 2009 р. вже йшлося лише про лібералізацію візового режиму. Таке обережне формулювання накладає менше зобов’язань на ЄС перед державами-партнерами і, водночас, зменшує їх зацікавленість у Східному партнерстві. В 2011 р. ЄС ввів принцип ,,більше за більше, менше за менше”, який мав би мотивувати країни до активнішої участі у проведенні реформ, різних програм тощо. Існують побоювання, що застосування принципу ,,менше за менше” може взагалі припинити участь держав-партнерів у деяких проектах. Наприклад, країни, які не проголошували євроінтеграційний курс (Азербайджан, Білорусь, Вірменія), ще до введення вищезгаданого принципу не проявили активності у проведенні інституційних реформ, незважаючи на фінансову мотивацію. Застосування нового підходу ,,більше за більше, менше за менше” ЄС до держав-партнерів матиме зворотній від очікуваного результат.
C. Держави-учасниці Східного партнерства не відчувають себе частиною єдиного регіону, тому для них незрозумілим є прагнення ЄС застосовувати єдину спільну політику до всіх шести країн з різним рівнем відносин з ЄС. З-поміж шести держав-партнерів три проголосили євроінтеграційний курс, а три інші ще вагаються щодо цього. ЄС намагається знайти спільний знаменник у виробленні єдиного підходу до цих шести країн з різним рівнем відносин з ЄС.
D. Недостатня взаємодія між державами-партнерами ініціативи. Їхньою метою є поглиблення діалогу з Європейським Союзом, а не багатосторонній формат Східного партнерства, що робить його й ще менш ефективним.
Підвищення ефективності політики СП залежатиме, на нашу думку, від
можливих кроків з боку ЄС:
- запропонувати державам-партнерам перспективу членства в ЄС, що підвищить зацікавленість країн у здійсненні реформ;
- застосовуючи принцип обумовленості, використовувати лише підхід ,,більше за більше”, але в жодному разі не ,,менше за менше”. Дана позиція полягає в тому, щоб стимулювати ,,відмінників” у проведенні реформ, але не карати ,,двієчників”;
- замінити формулювання ,,скасування віз у довготерміновій перспективі” на чітко визначений термін із зазначеними умовами досягнення цього статусу для держав-партнерів. Конкретизація цілі та умов даного питання з боку ЄС стимулюватиме мотивацію і роботу країн-учасниць;
- посилити координацію між ЄС та міжнародними фінансовими інституціями, які могли б інвестувати додаткові ресурси у ініцативу;
- зміцнити позиції Форуму громадянського суспільства у реалізації міжурядових програм у рамках СП і збільшити пряме фінансування неурядових громадських організацій країн-учасниць Східного партнерства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адамскі Л. Східне партнерство і польсько-українські відносини / Лукаш Адамскі // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”]. – Вроцлав, 2010. – С. 50-57.
2. Акифгызы У. Восточное партнерство Азербайджана [Електронний ресурс] / Улькер Акифгызы // Радио Азадлых. – Режим доступу : http://www.radioazadlyg.org/content/article/24344887.html
3. Алієв М. Політика ЄС у створенні транспортно-енергетичних коридорів та проектів / Максим Алієв // Грані : науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – 2005. – № 6 (44). – С. 125-129.
4. Алієв М. Політичні аспекти створення газового картелю / Максим Алієв // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: ,,Міжнародні відносини”. – К : КиУ, 2008. – Вип. 7. – С. 5-19.
5. Алієв М. Транспортна політика ЄС і місце в ній транспортних коридорів і проектів / Максим Алієв // Панорама політологічних студій. – 2008. – № 1. – С. 37-43.
6. Армения: фонд ,,Вызовы тысячелетия” подводит итоги [Електронний режим] // Armenia today. – Режим доступу : http://armtoday.info/default. asp?Lang= _Ru&NewsID=50414& SectionID=4& RegionID=0&Date=03/12 /2012&PagePosition=17
7. Арутюнян О. Восточное партнерство ЕС: второе дыхание / Oксана Арутюнян, Александр Сергунин // Oбозреватель. – 2012. – № 1. – С. 90-97.
8. Байрамов В. Экономическая интеграция и регуляционное сближение с ЕС: взгляд из Азербайджана / Вугар Байрамов // Южный Кавказ: 2 года ВП. Фонд Левана Микаладзе. – 2011. – С. 162-179.
9. ,,Бакинская инициатива”. Стратегическое виденье для расширенного сотрудничества в энергетической сфере [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://download.inogate.org/Working%20Group%20Meetings /1st%20Meeting%20-%202829%20March%202006%20Brussels/Strategic% 20Visio n/Final%20Strategic%20Vision%20Rus.pdf
10. Баррозу: не можна і до МС вступити, і ЗВТ з ЄС створити. Янукович у відповідь: будемо шукати механізми [Електронний ресурс] // Zn, ua. – 2001. – 18 квітня. – Режим доступу : http://news.dt. ua/ECONOMICS /barrozu_ne_mozhna_i_do_ms_vstupiti,_i_zvt_z_es_stvoriti_yanukovich_u_vidpovid_budemo_shukati_mehaniz-79745.html
11. Бартош І. Шанс на лідерство [Електронний ресурс] / Ігор Бартош // Обозреватель. – Режим доступу : http://obozrevatel.com/news/2009/11/29/ 335909.htm
12. Басов Ф. Энергетическое и экологическое сотрудничество России и Германии / Федор Басов // Мировая экономика и международные отношения. – 2011. – № 8. – С. 101-109.
13. Беларусь и Европейский Союз: от изоляции к сотруднечеству / Под ред. Х. – Г. Вика, Ш. Малериуса. – Вильнюс, 2011. – 182 c.
14. Белоруси отказали во вхождении в Болонский процесс [Електронний ресурс] // Gorad.by. – Режим доступу : http://gorad.by/by/page/world/2889
15. Белорусские дипломаты покинули варшавский саммит [Електроннний ресурс] // Ура информ. – Режим доступу : http://ura-inform.com/ru/ politics/2011/09/30/belsam
16. Білорусь пропонують виключити зі „Східного партнерства” [Електронний ресурс] // Kyiv Post. – 2012. – 12 січня. – Режим доступу : http://www.kyivpost.ua/russia/news/bilorus-proponuyut-viklyuchiti-z-shid nogo-partnerstva.html
17. Болонський процес [Електронний ресурс] // Університет Крок. – Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/bologna/stanov/index.html
18. Буренко Н. М. Еволюція політики Європейського Союзу щодо країн Центральної та Східної Європи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. Наук : спец. 23.00.04 ,,Політ. проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Н. М. Буренко. – К., 2004. – 20 с.
19. В направлении надлежащего экологического управления в странах Восточного партнерства: Армения, Азербайджан, Беларусь, Грузия, Молдова и Украина // Оценка природоохранной деятельности по приоритетам Флагманской Инициативы Восточного партнерства по надлежащему экологическому управлению. – К., 2011. – 178 с.
20. Важливі зміни в посібнику програми ,,Молодь в дії” 2012 [Електронний ресурс] // Молодь в дії в Україні. – Режим доступу : http://yia.org.ua /instrukzii/vazhlivi-zmini-v-posibniku-programi-molod-v-dii-2012.html
21. Веселовський А. ,,Східне партнерство” як новий елемент у відносинах України та Європейського союзу / Андрій Веселовський // International Review. Відносини Україна – ЄС: у форматі ,,Східного партнерства”. – 2009. – № 2 (10). – С. 15-27.
22. Веселовський А. На межі. Східне партнерство та/або Європейська інтеграція / Андрій Веселовський // Східне партнерство та ідея європейської інтерації : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”]. – Вроцлав, 2010. – С. 13-24.
23. Вибори в Азербайджані критикують спостерігачі [Електронний ресурс] // BBC. Мій світ. – Режим доступу : http://www.bbc.co.Uk/ukrainian/news/ 2010/11/101107_azeri_election_ak. shtml
24. Відносини Україна – ЄС: економіка // Ukraine-EU building the future together. – 2011. – № 8. – 33 с.
25. Відносини України з ЄС (інформаційна довідка)[Електронний ресурс] / Міністерство закордонних справ України. – 2011. – Травень. – Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2822.htm
26. Вісник для журналістів: новини ЄС [Електронний ресурс] / Представництво Європейського Союзу в Україні. – 2011. – Режим доступу : http://eeas. europa.eu/delegations/ukraine /press_corner/news letter/all-newsletters/2011/24_ 01_2011_uk.htm
27. Вітковський А. ,,Східне партнерство”: використання всіх наявних можливостей / Андреас Вітковський // International Review. Відносини Україна – ЄС: у форматі ,,Східного партнерства” – 2009. – № 2 (10). – С. 3-14.
28. Водолажская Т. Восточное партнерство как инновация: как может измениться европейское пространство [Електронний ресурс] / Татьяна Водолажская. – Центр європейської трансформації. – 5 c. – Режим доступу : http://old.eurobelarus.info/images/stories/EP_innovation.pdf
29. Восточное партнерство и новый импульс для отношений Россия – ЕС. [Доклад российско-польских экспертов на ,,полях” процесса создания в России и Польше Центров польско-российского диалога и согласия] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mgimo.ru/files2 /y11_2010/169939/rus_eu-rus.pdf
30. Врадій О. В. Інституціональний вимір формування єдиної політичної системи Європейського Союзу : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.04 ,,Політ. проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / О. В. Врадій. – К., 2006. – 20 с.
31. Герасимчук С. Удосконалення державного управління в державах ,,Східного партнерства” / Сергій Герасимчук // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”]. – Вроцлав, 2010. – С. 41-49.
32. Гнатюк М. Зміст та спрямованість Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом / Микола Гнатюк // Стратегічні пріоритети. – 2011. – № 1. – С. 117-119.
33. Гнидюк Н. А. механізм координації політики європейської інтеграції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.02. ,,Механізми державного управління” / Н. А. Гнидюк. – Одеса, 2011. – 20 с.
34. Гончар М. Додаткові цінності енергетичного виміру Східного партнерства для інтеграції України / Михайло Гончар // Східне партнерство ЄС: додаткові можливості для євроінтеграції України. – С. 45-49.
35. Гончар М. Енергетичний вимір Східного партнерства – чи існує можливість використання програми для напрацювання істотних і стійких змін у європейській енергетичній системі / Михайло Гончар, Андрій Чубик // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”] . – Вроцлав, 2010. – С. 107-122.
36. Грищенко А. Нормативно-правове забезпечення курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію: навчально-методичний посібник / Анатолій Круглашов. – Чернівці, 2004. – 168 с.
37. Громадські експерти шукали рішення екологічних та енергетичних проблем України [Електронний ресурс] / Європейський простір. – Режим доступу : http://eu.prostir.ua/news/252636.html
38. Гуцал С. Ініціатива ЄС ,,Східне партнерство”: перспективи ефективної реалізації та можливості для України / Світлана Гуцал, Олена Снігир // Аналітична доповідь Національного інституту стратегічного дослідження. – Київ, 2011. – 50 c.
39. Декларація Європейської Ради Східне партнерство (19-20 березня 2009 р.) // Додаткові можливості Східного партнерства для європейської інтеграції України і східних партнерів: матеріали міжнародної конференції. – К. : Український незалежний центр політичних досліджень, 2009. – С. 20-21.
40. Джевіцкі А. Програма ЄС ,,Східне партнерство”. Виклики для Польщі / Артур Джевіцкі // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”] . – Вроцлав, 2010. – С. 123-132.
41. Диверсифікація енергопостачань в Європейському Союзі, Росії та Україні: загальні підходи, наміри і проблеми // Центр Разумкова. Національна безпека і оборона. – 2009. – № 6. – 9 с.
42. Для ЕС Украина – больше не приоритет в регионе [Електронний ресурс] // Українська правда. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua /rus/news/ 2011/02/4/5881109/
43. Доклад Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по правам человека о положении в области прав человека в Беларуси [Електронний ресурс] // Генеральная Асамблея ООН. – Режим доступу : http://www.ohchr.org/ Documents /HRBodies/ HRCouncil/ Regular Session/ Session20/A-HRC-20-8_ru.pdf
44. Европейская интеграция : учебник / Под ред. Буториной О. – М. : Деловая література, 2011. – 720 с.
45. Егоров А. В направлении европейского исследовательского пространства: ,,дорожня карта” для Беларуси [Електронний ресурс] / Андрей Егоров // Центр европейской трансформации – 23 с. – Режим доступу : http://old.eurobelarus.info/images/stories/DK7.pdf
46. Енергетичне співтовариство – п’ять років регіональної співпраці [Електронний ресурс] // Представництво Європейського Союзу в Україні. – Режим доступу : http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press _corner/all_ news/news/2011/2011_10_21_01_uk.htm
47. Європа без бар’єрів оприлюднила результати громадського моніторингу виконання Україною Плану дій з візової лібералізації [Електронний ресурс] // Європа без бар’єрів. – Режим доступу : http://novisa.com.ua/analitic/evropa-bez-bareriv-opriludnila-rezyltatigroma dskogo-monitoringy-vikonannya-ykrainou-pliny-dii-z-vizovoi-liberaliza cii/ua
48. ЄК переглянула стратегію ЄПС [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/top/show/evrokomissiya-peresmotrela-strategiyu-evrop eyskoy-politiki-26052011092600
49. ЄС та США запровадили санкції проти Лукашенка [Електронний ресурс] // Тиждень. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/News/7824
50. Згуровський М. Україна – Європа: що завадить інтеграції в науці [Електронний ресурс] / Михайло Згуровський // Дзеркало тижня. – 2008. – № 25. – С. 5-6.
51. Зони вільної торгівлі чи Митний союз // Аналітично-дорадчий центр ,,Блакитної стрічкиˮ. – Київ, 2010. – 4 c.
52. ИСБР призывает ,,тройку” ЕС содействовать в обеспечении прав человека в Азербайджане [Електронний ресурс] / Кавказкий узел. – Режим доступу : http://armenia.kavkaz-uzel.ru/articles/156673/
53. Індекс євроінтеграції країн Східного партнерства. Пілотне видання. – 2011. – 5 c.
54. Какулия М. Экономическая интеграци и регуляционное сближение с ЕС: взгляд из Грузии / Мераб Какулия // Южный Кавказ : 2 года Восточного партнерства. Фонд Левана Микаладзе. – 2011 – С. 151-161.
55. Калитеня Л. Беларусь – ЄС: миграция, пограничная политика,визовыевопросы / Леонид Калитеня // Беларусь и Европейский Союз: от изоляции к сотруднечеству. [Под ред. Х.-Г. Вика, Ш. Малериуса]. – Вильнюс, 2011. – C. 126-145.
56. Карнаухова А. М. Європейське співробітництво у сфері захисту навколишнього природного середовища : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.04. ,,Політ. проблеми міжнародних систем та глобального розвитку”/ А. М. Карнаухова. – К., 2008. – 24 c.
57. Кірш ван де Ватер І. Угода про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом (DCFTA) [Електронний ресурс] / Іна Кірш ван де Ватер. – 2011.– Режим доступу : http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine /08442.pdf
58. Класифікація Індексу демократії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://graphics.eiu.com/PDF/Democracy_Index_2010_web.pdf
59. Ключову роль при створенні ,,газового кільця” енергетичного співтовариства зіграє модернізація ГТС України [Електронний ресурс] // Novostimira.com. – Режим доступу : http://www.novostimira.com.ua /novyny_17914.html
60. Ковальова О. Стратегії євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України / Олена Ковальова. – К. : Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К, 2003. – 237 с.
61. Ковальова О. Українська політика щодо євро інтеграційних процесів : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктор політ. наук : спец. 23.00.02 ,,Політичні інститути та процеси”/ О. Ковальова. – К., 2004. –20 с.
62. Ковальський О. ,,Політика сусідства” як інструмент регіональної співпраці / Олександр Ковальський // International Review. Відносини Україна – ЄС: у пошуках інституційних трансформацій. – 2008. – № 2 (6). – С. 15-26.
63. Ковальчук Н. ,,Сестры-соперницыˮ/ Н. Ковальчук // Международные процессы. – 2004. – Т.2., № 3 (6). – C. 155-164.
64. Козловська А. Східне партнерство – інструмент повної інтеграції з ЄС / Анна Козловська // International Review. Відносини Україна – ЄС: у пошуках інституційних трансформацій. – 2008. – № 2 (6). – С. 43-51.
65. Копійка В. Європейський союз: заснування і етапи становлення / Валерій Копійка, Тетяна Шинкаренко. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 448 с.
66. Копійка В. Європейський Союз-Україна: євроінтеграційний марафон / Валерій Копійка // Науковий вісник дипломатичної академії України. – 2010. – № 15. – С. 90-98
67. Копійка В. Розширення Європейського Cоюзу. Теорія і практика інтеграційного процесу / Валерій Копійка. – К. : ВПЦ ,,Київський університет”, 2002. – 253 с.
68. Костенко А. М. Інтеграція України до Європейського Союзу: суперечності та шляхи їх розв’язання : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 ,,Політичні інститути та процеси”/ А. М. Костенко. – Львів, 2010. – 22 с.
69. Коцан Н. Альтернативні шляхи постачання російського газу в Європу / Н. Коцан, І. Савчук // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – 2011. – № 20 (217). – С. 41-44.
70. Кравченко О. П. Еволюція становлення і перспективи спільної зовнішньої політики ЄС: концептуальний та регулятивний аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.04 ,,Політ. проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / О. П. Кравченко. – К., 2007. – 20 с.
71. Красівський О. Україна в контексті східного виміру політики ЄС / Орест Красівський // Наукові записки 2012. Спеціальний випуск. – Київ, 2012. – С. 187-204.
72. Круглашов А. Співпраця України та Європейського Союзу в галузі освіти і науки / Анатолій Круглашов // Політичний менеджмент. – 2005. – № 4 (13). – C. 115-126.
73. Кузнецова Е. Е. Европейский Союз как нормативная держава : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02 ,,Политические институты, этнополитичекая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии” / Е. Е. Кузнецова. – Нижний Новгород, 2009. – 20 с.
74. Ланг К. ЕС и Беларусь: отношения с резервными возможностями/ Беларусь и Европейский Союз: от изоляции к сотруднечеству/ Кай Олаф Ланг, Мартин Коопманн // Под ред. Х.-Г. Вика, Ш. Малериуса. – Вильнюс, 2011. – 184 с.
75. Ланг К. Німеччина – Польща – Україна. Шанси співробітництва у справі імплементації, поширення і подальшого розвитку Східного партнерства / Кай Олаф Ланг // Східне партнерство та ідея європейської інтерації : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”] . – Вроцлав, 2010. – С. 58-67.
76. Макар Ю. Східне партнерство та Україна / Юрій Макар, Оксана Добржанська // Зовнішні справи. – 2011. – № 3. – С. 15-19.
77. Малышева Д. ,,Южный” и ,,восточный” фланги европейской политики / Дина Малышева // Мировая экономика и международные отношения. – 2009. – № 9. – C. 40-48.
78. Мамаєва М. Україна виконала План дій з візової лібералізації лише на 70% – експерт [Електронний ресурс] / Марія Мамаєва // ГолосUA. – Режим доступу : http://www.golosua.com/ua/ main/article/politika/20120220 _ukraina-vyipolnila-plan-deystviy-po-vizovoy-liberalizatsii-lish-na-70-ekspert
79. Мартинюк В. Оцінка перспектив реалізації ініціативи ,,Східного партнерстваˮ / Віталій Мартинюк // Східне партнерство ЄС: додаткові можливості для євроінтеграції України. – К., 2009. – С. 64-79.
80. Мацкевич С. Оброзование Белоруси: реформа и сотрудничество с ЕС / Светлана Мацкевич // Беларусь и Европейский Союз: от изоляции к сотруднечеству / Под ред. Х.-Г. Вика, Ш. Малериуса. – С. 61-79.
81. Медведев: Пусть Украина вступает в Таможенный союз целиком [Електронний ресурс] // ForUm. – Режим доступу : http://for-ua.com/politics/2011/08/24/121450.html
82. Меморандум між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі від 1.12.2005 [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_694
83. МЗС України: ЗВТ Євросоюзу і Митний союз – несумісні [Електронний ресурс] // ForUm. – Режим доступу : http://ua.for-ua.com/politics/2011/04 /15/090928.html
84. Мінгазутдінов І. Енергетична безпека, політична модернізація та інтеграція. Головні виклики ,,східному партнерству” / Ігор Мінгазутдінов // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”] . – Вроцлав, 2010. – С. 89-98.
85. Молдавия опережает Украину в вопросе отмены виз [Електронний ресурс] // Euromag. – 2012. – Режим доступу : http://www.euromag.ru/ specprojects /no_visa/18418.html
86. Молдова официально стала ассоциированным членом Седьмой рамочной программы ЕС [Електронний ресурс] // Black Sea News. – Режим доступу : http://www.blackseanews.net/read/26427
87. Мруз М. Польсько-українське стратегічне партнерство і програма Східного партнерства у контексті відносин Варшава-Київ. Спроба оцінки і перспективи на майбутнє / Мруз Мачей // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”]. – Вроцлав, 2010. – C. 25-41.
88. Належне екологічне врядування в країнах Східного партнерства: роботи непочатий край [аналітична записка]. – К., 2012. – 14 с.
89. Науменко Н. Порівняльно-правовий аналіз законодавчого забезпечення спільної торгівельної політики Україна – ЄС у рамках ініціатив Східного партнерства / Наталія Науменко // Наукові записки інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 3 (6) . – C. 185-189.
90. Нафтопровіфд Одеса-Броди продовжать до Гданська [Електронний ресурс] // ZN,UA. – Режим доступу : http://news.dt.ua/ECONOMICS /naftoprovid_odesa_-_brodi_prodovzhat_do_gdanska-98702.html
91. Німеччина наполягає на санкціях щодо України [Електронний ресурс] // Вкурсе. – Режим доступу : http://vkurse.ua/ua/politics/na-sankciyakh-v-otnoshenii-ukrainy.html
92. Новая Концепция энергетической безопасности. В чем отличее от прежней? [Електронний ресурс] // Энергетика и ТЕК. – Режим доступу : http://energetika.by/arch/~page__m21=13~news__m21=64
93. Оценка имплементации ,,Плана действий ЕС-Арменияˮ: охрана окружающей среды и устойчивое развитие. – Ереван – 2009. – 20 c.
94. Оценка природоохранной деятельности по приоритетам Флагманской Инициативы Восточного партнерства по надлежащему экологическому управлению в направлении надлежащего экологического управления в странах Восточного партнерства: Армения, Азербайджан, Беларусь, Грузия, Молдова и Украина // ВЭГО ,,МАМА-86”. – Киев, 2011. – 18 с.
95. Оцінка виконання Плану Дій Україна – ЄС: довкілля та сталий розвиток / Під ред. Н. Андрусевич. – Львів, 2009. – 104 с.
96. Пашковская И. Внешняя энергетическая политика Европейского Союза / Ирина Пашковская // Мировая экономика и международные отношения. – 2009. – № 1. – C. 61-69.
97. Пашковская И. Деятельность Евросоюза на Южном Кавказе / Ирина Пашковская // Мировая экономика и международные отношения. – 2009. – № 5. – C. 59-63.
98. Перепелиця Г. Нові інструменти ,,Східного партнерства” і можливості для країн-учасниць / Григорій Перепелиця // International Review. Відносини Україна – ЄС: у форматі ,,Східного партнерства”. – 2009. – № 2 (10). – С. 35-46.
99. Перепелиця Г. Оцінка ,,Східного партнерства” та рекомендації щодо інструментарів його реалізації / Григорій Перепелиця // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”]. – Вроцлав, 2010. – С. 76-88.
100. Пєкло Я. Українське майбутнє Східного партнерства / Ян Пєкло // Східне партнерство та ідея європейської інтеграції : [міжнародний експертний ,,круглий стіл”]. – Вроцлав, 2010. – С. 68-76.
101. Пирани Р. Азербайджан играет важную роль в диверсификации источников энергопоставок в Европу [Електронний ресурс] / Роберто Пирани // Nabucco gas pipeline project. – Режим доступу : http://nabucco.ge/cgi-bin/news/news.cgi