Продан Олександра Олександрівна. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

Краткое описание

Продан Олександра Олександрівна. Назва дисертаційної роботи: "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ПРОДАН ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 159.922.74
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОУСВІДОМЛЕННЯ
ОСОБИСТОСТІ
19.00.01 – загальна психологія, історія психології
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Науковий керівник:
кандидат психологічних наук, доцент
Терлецька Л. Г.
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ
УСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТІСТЮ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ…………………………...11
1.1. САМОПІЗНАННЯ: КАТЕГОРІАЛЬНО-ПОНЯТІЙНИЙ АНАЛІЗ ТА
ТЕНДЕНЦІЇ ВИВЧЕННЯ……………………………………………………………..11
1.2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ САМОУСВІДОМЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У
ПСИХОЛОГІЧНОМУ ЗРОСТАННІ ОСОБИСТОСТІ…………………………. .40
1.3. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ САМОУСВІДОМЛЕННЯ
МОЛОДІ……….................................................................................................................66
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1…………………………………………………………...........71
РОЗДІЛ 2 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
УСВІДОМЛЕННЯ СЕБЕ ОСОБИСТІСТЮ……………………………………….……...73
2.1. ПРОГРАМА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
…….…….............................................................................................................................73
2.2. ВИЯВЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК
ОСОБИСТОСТІ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЇЇ САМОУСВІДОМЛЕННЯ
……………………..………………………………………………………………………77
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………………………….........118
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В
ПРОЦЕСІ ПІЗНАННЯ СВОЇХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК.....................122
3.1. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ УСВІДОМЛЕННЯ
СЕБЕ СТУДЕНТАМИ…………………………………………………………..........122
3.2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ ЯК
КІЛЬКІСНО-ЯКІСНОГО МЕТОДУ АНАЛІЗУ ТЕКСТІВ САМОЗВІТІВ
СТУДЕНТІВ……………………………………………………………………………141
3.3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКИ
САМОУСВІДОМЛЕННЯ ДЛЯ ПРАКТИКУЮЧИХ ПСИХОЛОГІВ
…………………………………………………………………………………………....154
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3……………………………………………………………….171
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………..173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….....................175
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….…………197
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Динаміка змін вітчизняного соціуму
породжує необхідність у коректній орієнтації людини в навколишньому світі.
Це неможливе без розвинених навичок самоусвідомлення, розвиненого
процесу самопізнання. Проблемі усвідомлення себе людиною присвячено
чималий доробок зарубіжних та вітчизняних психологів. Вони зазначають,
що самоусвідомлення функціонує як передумова саморозвитку, самозміни,
самотрансценденції, без яких неможливе життя людини у сучасному світі з
притаманними йому невизначеністю та стрімкою динамічністю.
Ступінь розробленості теми. Проблема самоусвідомлення особистості
більшою мірою представлена в теоретичному аспекті. Дослідники не дійшли
згоди щодо визначення самосвідомості, в якому наявні різні структурні,
змістові й процесуальні складові (К. О. Абульханова-Славська, Г. О. Балл, М.
Й. Боришевський, Г. С. Костюк, М. Кордуелл, О. М. Леонтьєв, С. Д.
Максименко, С. Л. Рубінштейн, П. Р. Чамата, З. Фрейд та ін.).
Самосвідомість пов’язують з різними феноменами психічної діяльності
особистості, а саме: механізмами її формування (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович,
М. Й. Боришевський, В. В. Столін); міжкомплементарними стосунками (Е.
Берн, У. Джеймс, О. О. Бодальов, М. М. Лісіна, В. В. Столін); зростанням
особистості (М. Кордуелл, С. Д. Максименко, К. Роджерс, В. О. Татенко, Е.
Фромм); приділяється увага соціальному середовищу у його формуванні (Л.
С. Виготський, Г. С. Костюк, Р. Каламаж, А. Маслоу, О. А. Муравйова, Ю. Б.
Орлов, О. Г. Спіркін); формам існування (Р. Ассаджолі, П. Р. Чамата та ін.);
самопізнання, самоставлення та саморегулювання (В. Г. Маралов, В. С.
Мерлін, А. А. Налчаджян, І. І.Чеснокова та ін.). Чимало праць присвячено
вивченню сутності самосвідомості, де Я трактується як суб’єкт, активне
діяльне начало, яке зумовлює єдність пізнання себе, самооцінки та
саморегуляції (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, О. Я. Чебикін,
І. І. Чеснокова); цілісності Я-концепції з позицій особистісної ідентифікації
4
(С. Д. Максименко, А. А. Налчаджян, О. Б. Орлов, В. О. Татенко, Т. М.
Титаренко); взаємодії Я–реального, Я–ідеального, Я–минулого та Я–
майбутнього (В. О. Аверін, А. Маслоу та ін.); самооцінки, рівня домагань,
соціальних очікувань та образу-Я (М. Й. Боришевський, Р. Мей, В. І.
Моросанова, Г. Олпорт та ін.) тощо.
Дослідники розглядають самосвідомість людини як важливий
структурний компонент особистості, завдяки якому вона здатна не тільки
свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно,
усвідомлюючи свої можливості, визначати міру та характер власної
активності, спрямованої на оволодіння соціальним досвідом і поведінкою в
суспільстві. Розглядаючи самосвідомість як результат і передумову розвитку
особистості, учені підкреслюють при цьому, що психологічний механізм
функціонування самосвідомості має інтегративну природу. Тобто, до
кожного акту самосвідомості включаються не окремі психічні процеси в
різних їх комбінаціях, а вся особистість загалом – система її властивостей,
мотивів, набутий досвід, емоційний стан у цей момент. Самосвідомість – це
необхідна умова цілісності та спадкоємності формування внутрішнього світу
особистості.
Функціонування та реалізація механізмів самосвідомості забезпечує
розв’язання завдань, що належать до внутрішнього світу самої особистості:
розуміння себе як цілісності, визначення власної ідентичності, формування
значущих уявлень про себе, про свої якості, переживання, дії тощо. Отже,
самосвідомість особистості – це розгорнутий у часі процес самопізнання,
самосприйняття та самооцінки, пов’язаний з діяльністю та самореалізацією
людини як соціальної істоти.
У міру виникнення усвідомлення «Я» в індивіда розвивається потреба в
позитивній оцінці значущим оточенням. Надалі задоволення або фрустрація
позитивної оцінки починає переживатися незалежно від взаємодії із соціумом
і виступає як самооцінка. Оскільки «Я»-переживання індивіда сприймаються
значущими людьми як більш чи менш заслуговуюче на позитивну оцінку, то
5
й самооцінка стає селективною. Через цю вибірковість досвід сприймається
залежно від умов оцінювання, тому він може бути перекручений і
неусвідомлений.
Унаслідок цього індивід втрачає інтеграцію, його концепція «Я»
включає перекручені сприйняття, неправильно репрезентований досвід;
поведінка регулюється то з боку «Я», то тими аспектами досвіду, що не
включені в «Я» (наприклад, сприйнятливість), що супроводжується
напруженим і неадекватним функціонуванням.
Людина завжди має у своєму досвіді суб’єктивне переживання
навколишнього світу. Розширення образу «Я» за рахунок інтеграції змісту
власної моделі світу досягається шляхом самоусвідомлення потенційних
можливостей особистості.
Увага до феномена самосвідомості в психології обумовлена особливою
значимістю цієї проблеми у зв'язку з розробкою питань загальної теорії
розвитку особистості. Особливості самосвідомості, структура та специфіка
ставлення особистості до самої себе впливають на всі аспекти її
психологічного стану, поведінку, стиль спілкування та відіграють
визначальну роль у постановці реальних життєвих і професійних цілей, у
встановленні бажаних міжособистісних відносин, що є основною умовою
гармонійної самосвідомості особистості.
У вітчизняній психології під самосвідомістю розуміється процес
усвідомлення особистістю самої себе у всьому різноманітті її індивідуальних
особливостей, усвідомлення своєї сутності та місця в системі численних
суспільних зв'язків.
Разом з тим, практично відсутні дослідження, в яких комплексно
вивчаються психологічні особливості самоусвідомлення особистості,
недостатньо дослідженими залишаються будова і функції самоусвідомлення
як процесу; можливості самоусвідомлення як процесу самопізнання і
самовдосконалення особистості тощо. Тому вивчення психологічних
6
особливостей, змісту, форм самоусвідомлення як процесу є актуальною
проблемою, що й зумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження:
«Психологічні особливості самоусвідомлення особистості».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в межах наукового напрямку досліджень
факультету психології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка «Розвиток цілісної особистості в контексті соціальних змін:
соціальні, психологічні та педагогічні аспекти (номер державної реєстрації
0114U003481).
Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради факультету
психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 6 від 22 грудня 2011 року).
Об’єкт дослідження – самоусвідомлення особистості.
Предмет дослідження – психологічні особливості самоусвідомлення
особистості.
Мета дослідження: визначити психологічні особливості, зміст і форми
процесу самоусвідомлення.
Відповідно до поставленої мети визначено завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз наукових досліджень з проблеми
самоусвідомлення особистості й побудувати його модель.
2. З’ясувати психологічні особливості та змістові складові процесу
самоусвідомлення, а саме: рівні, широту та форми.
3. Розкрити специфіку характеру процесу самоусвідомлення
особистості.
4. Розробити психокорекційні заходи з удосконалення навичок
усвідомлення себе майбутніми спеціалістами.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять ідеї
розвитку особистості (Б. Г. Ананьєв, А. Адлер, Г. О. Балл, Л. І. Божович,
Л. С. Виготський, С. Д. Максименко, В. С. Мерлін, В. М. Мясищев,
7
В. Петровський, С. Л. Рубінштейн, К. Юнг); процес становлення
самосвідомості в онтогенезі (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, Л. С. Виготський,
М. М. Лісіна, В. В. Столін, І. І. Чеснокова та ін.); місце і її роль у структурі
особистості (К. К. Платонов, К. Роджерс, О. Г. Спіркін, В. В. Столін, І. І.
Чеснокова та ін.); принципи гуманістичної психології (І. Д. Бех, М. Й.
Боришевський, А. Маслоу, В. А. Роменець, К. Роджерс, В. О. Татенко,
Е. Фромм та ін.); теоретичні основи формування особистості майбутнього
фахівця (Г. Ложкін, А. Маркова, Н. В. Чепелєва та ін.); дослідження способів
розвитку та самотворення особистості (Р. Ассаджіолі, Е. Берн, С. Д.
Максименко, Р. Мей, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко та ін.) тощо.
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи
дослідження: а) теоретичні – аналіз наукових джерел, узагальнення та
систематизація наукових даних; б) збору емпіричних даних: опитування,
самозвіт, анкетування, психологічне тестування. Методики: тестопитувальник «Вольової саморегуляції» (А. В. Звєркова, Е. В. Ейдман);
«Особистісного диференціала» (адаптація НДІ ім. В. М. Бехтерева);
«Дослідження властивостей темпераменту» (В. М. Русалов); «Стиль життя»
(Ч. Матусевич); «Визначення комунікативно-соціальної компетентності»
(КСК); тест «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенк); «Діагностика
тривожності» (Ч. Д. Спілбергер, Ю. Л. Ханін); «самоактуалізаційний тест»
(САТ); методика «Хто Я?» (М. Кун, Т. Макпартленд); тест «Мета в житті»
(Д. Крамбо, Л. Махолик, у модифікації Д. О. Леонтьєва); опитувальник
«Самоставлення» (В. В. Столін, С. Р. Пантилеєв); методика діагностики
соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребовій
сфері (О. Ф. Потемкіна); в) обробки даних: методи описової математичної
статистики: порівняння мінімальних і середніх групових значень
(Ч. Спірмена), кореляційний, факторний, кластерний, контент-аналіз (за
формулою коефіцієнта Яніса); г) інтерпретаційні: якісний аналіз, побудова
емпіричної моделі самоусвідомлення.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів:
8
 уперше розроблено модель процесу самоусвідомлення, в якому
функціонують три світи Буття (загальний природний, міжособистісних
зв’язків і власний внутрішній) і кола усвідомлення (власного існування, тіла,
простору, часу, особистості, свободи), які є змістовними чинниками власного
внутрішнього світу буття-в-світі;
 розширено уявлення про можливості розвитку особистості шляхом
впровадження спеціальних вправ;
 удосконалено психологічний зміст поняття «самоусвідомлення
особистості» як процесу і результату, в якому увага переводиться із
середовищ світів Буття у внутрішній світ, що має певну змістову динаміку
кіл усвідомлення (від безвідносного відчування власного існування до
здатності довільно змінювати, оцінювати, аналізувати свої психічні процеси)
і виступає у формі почуттів, думок, переживань;
 набули подальшого розвитку наукові уявлення стосовно форм
самоусвідомлення особистості, що виражаються в її думках, емоціях і
переживаннях;
 розроблено рекомендації для фахівців з психологічного управління
процесом гармонізації психологічного здоров’я особистості шляхом
оволодіння навичками самоусвідомлення, самоаналізу, самопізнання.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися
теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень,
застосуванням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням
якісного та кількісного аналізу емпіричних даних, що відповідають специфіці
досліджуваного явища, репрезентативністю вибірки, коректним
застосуванням методів математико-статичної обробки даних.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків,
рекомендацій дослідження забезпечена теоретичним обґрунтуванням
9
проблеми, застосуванням комплексу методів, що відповідають специфіці
досліджуваного явища.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання
здобутих результатів при вирішенні завдань індивідуального та групового
консультування; при діагностиці причин переживання деструктивних станів
особистості та способів їх психологічного подолання; для сприяння розвитку
особистості. Рекомендації, сформульовані у роботі, можуть бути використані
для підвищення ефективності навчально-виховного процесу у вищих
навчальних закладах, а також у ході професійної підготовки та підвищення
професійного рівня практикуючих психологів при викладанні навчальних
дисциплін «Загальна психологія», «Педагогічна психологія», «Вікова
психологія», «Психологія праці». Результати дисертаційного дослідження
також впроваджено у наукову, психодіагностичну, практичну роботу
Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру,
кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (довідка № 174 від
29.10.2014р.) та в навчальну та науково-методичну роботу Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 191 від
13.10.2014 р.) при викладанні дисциплін «Загальна психологія».
Апробація результатів дослідження. Основні положення
дисертаційного дослідження були оприлюднені на засіданнях кафедри
загальної психології, методологічних семінарах факультету психології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2012–2015
рр.), доповідалися автором та отримали позитивну оцінку на V Міжнародній
науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології
особистості та міжособистісних взаємин» (Кам’янець-Подільський, 2013); V
Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних
досліджень у психології» (Київ, 2012); ІІ Міжнародній науково-практичній
конференції «Актуальні проблеми юридичної та екстремальної психології»
(Макіївка, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука.
Теорія і практика», (Познань, Польща, 2012); Міжнародній науково-
10
практичній конференції «Людина і сучасне суспільство: проблеми педагогіки
та психології» (Львів, 2012); ХV Міжнародній конференції молодих
науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та
перспективи дослідження» (Київ, 2013); ХVІ Міжнародній конференції
молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та
перспективи дослідження» (Київ, 2014).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у
16 одноосібних наукових працях. Серед них 6 статей у наукових фахових
виданнях, включених до переліку, затвердженого МОН України, 6 статей та
тез виступів у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 4
статті у зарубіжних виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Список
використаних джерел містить 230 найменувань, з них 18 англійською мовою.
Основний зміст дисертації викладено на 174 сторінці, загальний обсяг – 247
сторінки. Робота містить 29 таблиць (на 32 сторінках), 10 графіків (на 10
сторінках) і 17 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне та емпіричне узагальнення й нове
вирішення наукової проблеми визначення психологічних особливостей
самоусвідомлення особистості. Отримані в ході дослідження результати
дають підстави сформулювати такі висновки.
1. У результаті проведеного аналізу існуючих поглядів до вивчення
психологічних особливостей самоусвідомлення особистості визначено
феноменологічний підхід як концептуальну основу дослідження даного
явища. Самоусвідомлення особистості визначається як психічний процес, у
якому фокус уваги суб'єкта переводиться з трьох одночасно існуючих світів
буття в його внутрішній світ, що має змістову динаміку кіл усвідомлення (від
безвідносного відчування власного існування до здатності самостійно
змінювати, оцінювати, аналізувати свої психічні процеси) і має вияв у формі
почуттів, думок, переживань. Виходячи з такого змісту поняття
самоусвідомлення, побудовано теоретичну модель дослідження: ієрархічна
будова кіл усвідомлення, що розташовані на перетині трьох світів
особистості (власного, міжособистісних зв’язків і загального природного).
2. З’ясовано психологічні особливості та змістові складові процесу
самоусвідомлення особистості. Рівні самоусвідомлення за своєю динамікою
розташовуються за ступенем складності від найпростішого усвідомлення
свого існування до найбільш складних: усвідомлення тіла, простору, часу,
особистості, свободи. Широта усвідомлення полягає у поступовому русі від
найпростіших до найскладніших рівнів усвідомлення. Здійснюється перехід з
усвідомлення загального природного світу до усвідомлення світу
міжособистісних зв’язків, а через нього і до усвідомлення власного
внутрішнього світу особистості.
3. Розкрито специфіку характеру процесу самоусвідомлення
особистості, що опановує майбутню професійну діяльність. Зокрема,
студентам – майбутнім фахівцям мистецького профілю – найлегше
174
усвідомлювати інформацію про себе, яка фокусується у такій ієрархії кіл
усвідомлення: особистість, час, свобода, тіло, простір та існування.
Дослідження форм самоусвідомлення свідчить про те, що найчастіше
зустрічається самоповага, позитивні думки, думки про особистісні якості,
позитивні та інтелектуальні почуття. Форма усвідомлення переживання,
найчастіше виражається в самоприйнятті, самоповазі, наявності позитивних
почуттів до себе.
4. Психокорекційні заходи з удосконалення навичок самоусвідомлення
майбутніми фахівцями мистецького профілю втілено в тренувальній
програмі. Вона складається з вправ, які сприяють формуванню
навичок самоусвідомлення особистості, усвідомлення власного існування,
протилежних рис, простору, часу, тіла та свободи (інтеграція). У результаті
реалізації розвивальних тренінгів усі показники самоусвідомлення
розподілилися за трьома колами усвідомлення: свободи, особистості,
існування. Виявлено суттєві відмінності у змісті самоусвідомлення, яке
набуло чіткої структури. Розвинене самоусвідомлення представлене такими
факторами: «Самосприйняття особистості», «Прояви агресивності»,
«Особистісна креативність», «Прояви тривожності».
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів
проблеми особливостей самоусвідомлення особистості. Перспективами
подальшої роботи ми вбачаємо у виявленні закономірностей та розвитку
самоусвідомлення в студентів різних спеціальностей, шляхів та засобів
психологічного супроводу розвитку їх самоусвідомлення.