Курапов Антон Олександрович Психологічні чинники вибору стратегії акультурації особистості

Краткое описание

Курапов Антон Олександрович, асистент кафедри за­гальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Психологічні чинники вибору стратегії акультурації особистості» (19.00.01 - загальна психологія, історія психології). Спецрада Д 26.001.26 у Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КУРАПОВ АНТОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 159.9:316.6

ДИСЕРТАЦІЯ
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИБОРУ СТРАТЕГІЇ АКУЛЬТУРАЦІЇ
ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 – Загальна психологія, історія психології

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________ А. О. Курапов

Науковий керівник:
Данилюк Іван Васильович
доктор психологічних наук
професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................... 15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
АКУЛЬТУРАЦІЇ В ПСИХОЛОГІЇ
1.1. Поняття акультурації в сучасній психології ..................................... 23
1.2. Визначення та властивості стратегій акультурації ........................... 35
1.3. Динаміка особистісних параметрів акультурації.............................. 44
1.4. Психологічна структура процесу акультурації ................................. 51
Висновки до першого розділу ......................................................................... 60
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕМПІРИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ АКУЛЬТУРАЦІЇ
2.1. Специфіка дослідження акультурації .............................................. 63
2.2. Методологічні підходи до дослідження акультурації .................... 67
2.3. Методичний інструментарій дослідження ...................................... 78
2.4. Теоретична модель чинників вибору стратегії акультурації ........... 82
Висновки до другого розділу ......................................................................... 85
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ АКУЛЬТУРАЦІЇ
3.1. Характеристика вибірки .................................................................. 87
3.2. Взаємозв’язок стратегій акультурації із психологічними
характеристиками респондентів....................................................... 97
3.3. Дослідження соціо-демографічних та психологічних чинників
вибору стратегії акультурації........................................................... 109
3.4. Моделювання психологічних чинників акультурації .................... 155
Висновки до третього розділу ........................................................................ 180
ВИСНОВКИ ............................................................................................................ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................ 186
ДОДАТКИ ............................................................................................................... 207

Список литературы

ВИСНОВКИ
У роботі здійснено узагальнення теоретичних та емпіричних результатів
дослідження психологічних чинників вибору стратегії акультурації особистості,
що дає підстави зробити такі висновки:
1. Систематизація і порівняння теоретичних положень крос-культурного
та психолого-антропологічного, одновимірного та двовимірного підходів
покладено в основу обґрунтування психологічного змісту та детермінант
акультурації. Вона є процесом і результатом входження особи однієї культури
до іншої, відмінної від рідної. Виокремлено чотири стратегії акультурації:
асиміляція (відмова від власних культурної ідентичності і цінностей та повне
запозичення іншої), інтеграція (часткова страта власної і часткове запозичення
іншої культурної ідентичності та цінностей), сепарація (збереження тільки
власних культурної ідентичності та цінностей) і маргіналізація (втрата власних
та відмова від інших культурної ідентичності та цінностей).
2. Взаємозв’язки психологічних та соціально-демографічних
характеристик осіб, які пройшли акультурацію, є такими: збільшення віку
характеризується підвищенням рівня практичності мислення, експресивності,
скептичності, консерватизму, стресового реагування та зменшенням рівня
емоційної лабільності, спонтанної агресивності, депресивності. Встановлено,
що жінки мають вищі рівні комунікативності, експресивності, тривожності,
неврастенії, дратівливості; чоловіки мають вищі рівні емоційної стабільності,
сміливості, схильності до ризику, стриманості, самоконтролю, орієнтації на
результат, спонтанної агресивності. Україномовні особи є найменш
конформними, стресованими; російськомовні особи є чуттєвими, фемінними;
англомовні особи радикально-налаштовані; німецькомовні мають найменший
рівень чутливості (сентиментальності) та високий рівень неврастенії.
3. Встановлено особливості впливу психологічних, соціальнодемографічних характеристик та актуального психологічного стану на вибір
стратегій акультурації. Особи зрілого віку схильні до маргіналізації; особи
184
юнацького віку найменш схильні до асиміляції та найбільш схильні до вибору
інтеграції. Жінки схильні до асиміляції, чоловіки до маргіналізації.
Україномовні особи більш до сепарації; російськомовні до маргіналізації.
Особи, які їдуть працювати обирають маргіналізацію; ті, хто їдуть навчатися –
інтеграцію. Інтеграція обирається за відсутності тривоги та депресії, сепарація
– за наявності соціокультурної дезадаптації.
4. Визначено залежність вибору стратегії акультурації від
індивідуальних психологічних та соціально-демографічних чинників, зокрема:
інтеграцію обирають особи юнацького віку із яскраво вираженою
фемінінністю, відкритістю та цілеспрямованістю, із середнім рівнем
культурної дистанції, що спілкуються мовою суспільства-реципієнта та
виїхали на навчання або за програмою обміну. Інші стратегії характерні для
осіб зрілого віку, а саме: асиміляцію обирають імпульсивні, відкриті та
довірливі особи, із низькою культурною дистанцією за відсутності
спілкування рідною мовою. Сепарацію обирають чуттєві, замкнені, істеричні,
цілеспрямовані, імпульсивні, схильні до агресії особи, які спілкуються рідною
мовою. Маргіналізацію обирають інфантильні та вразливі особи, які виїхали
працювати та не спілкуються рідною мовою.
5. З’ясовано психологічні чинники вибору стратегії акультурації як
процесу і результату. Зокрема для осіб юнацького віку характерні такі
чинники: низький рівень депресивності, відсутність неврастенії,
комунікативність, сталість емоційного реагування, орієнтація на результат,
наявність цілей в житті для вибору інтеграції; велика культурна дистанція,
маскулінність, скромність, тривожність, замкненість, орієнтація на процес,
абстрактність мислення, наявність цілей в житті для вибору сепарації;
фемінінність, дратівливість, емоційна стабільність, скептичність, інтроверсія,
депресивність, локус контролю «Я», відсутність наповненості життя для
вибору асиміляції; наявність емоційного стресу, скептичність, конформізм,
інтроверсія, депресивність, відсутність емоційної лабільності, локус контролю
«Я», відсутність наповненості життя для вибору маргіналізації.
185
Для осіб молодого віку характерні такі чинники: низьконормативна
поведінка, фемінінність, екстраверсія, емоційна лабільність, орієнтація на
процес для вибору інтеграції; локус контролю «Я», відсутність реактивної
агресивності, неврастенія, практичність, довіра, нерозсудливість, конформізм,
спонтанна агресивність, комунікативність, недомінантність, орієнтація на
процес для вибору асиміляції; локус контролю «Я», відсутність реактивної
агресивності, неврастенія, високонормативна поведінка, дратівливість, висока
наповненість життя, розсудливість, домінантність, орієнтація на процес для
вибору сепарації; практичність, відсутність емоційної лабільності,
маскулінність, інтроверсія, штучність, локус контролю «Життя», орієнтація на
процес для вибору маргіналізації.
У процесі взаємодії особи і суспільства, стадія кризи ідентичності є
сензитивною для вибору стратегії акультурації. Залежно від її
наявності/відсутності процес вибору стратегії може зазнавати змін.
На основі психологічних чинників вибору стратегії акультурації
визначено особистісні профілі, які зумовлюють вибір однієї зі стратегій:
незалежний (сепарація), залежний (асиміляція), відкритий (інтеграція),
закритий (маргіналізація).
Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми.
Нез’ясованими залишаються: виокремлення проміжних та нових стратегій
акультурації; виявлення системотвірних психологічних чинників вибору
стратегії акультурації; розробка моделі взаємозв’язку стадій акультурації;
виокремлення етапів, фаз та стадій акультурації, сензитивних щодо вибору
стратегії акультурації; з’ясування методів та способів зміни вибору її стратегії