ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МОРОЗ ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 15+351.74

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ
ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ
ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

19.00.06 юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
Яковенко Сергій Іванович,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Проблема професіогенезу працівників органів внутрішніх справ

15
1.1. Концептуальні засади особистісно орієнтованої професійної освіти
17
1.2. Становлення особистості професіонала як теоретична та прикладна проблема
46
1.3. Особливості професіогенезу працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України
73
Висновки до першого розділу 110
РОЗДІЛ 2. Тренінгові технології у професійній освіті 116
2.1. Тренінгові технології: історія, теорія та практика використання 117
2.2. Принципи та методи професійно-психологічного тренінгу 139
2.3. Професійно-психологічний тренінг як засіб професійної освіти та особистісного розвитку
161
Висновки до другого розділу 183
РОЗДІЛ 3. Чинники та умови ефективності професійно-психологічного тренінгу

189
3.1. Структурно-функціональний аналіз тренінгових програм 190
3.2. Модель професійно-психологічного тренінгу 214
3.3. Психотехнічна вправа як одиниця аналізу тренінгового процесу. Проблема валідності та ефективності тренінгових вправ
245
3.4. Вимоги до ведучих тренінгів професійно-психологічного спрямування та їх підготовка
261
Висновки до третього розділу 283

РОЗДІЛ 4. Особливості використання професійно-психологічного тренінгу в системі вищої освіти МВС України

287
4.1. Досвід використання тренінгових технологій при підготовці працівників правоохоронних органів
288
4.2. Професійно-психологічний тренінг комунікативної компе- тентності
307
4.3. Професійно-психологічний тренінг з профілактики злочинності неповнолітніх
330
4.4. Рефлексивний тренінг особистісного зростання курсантів 344
4.5. Актуальні напрями впровадження тренінгів професійно-психо- логічного спрямування
355
Висновки до четвертого розділу 366
ВИСНОВКИ 371
ДОДАТКИ 376
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 427

ВСТУП

Для реформування органів внутрішніх справ України (далі ОВС) на початку 90-х років суттєве значення мала перебудова всієї кадрової роботи на засадах професіоналізму. Системне реформування ОВС України триває, адже новий час і нові підходи вимагають докорінного перегляду цілей, завдань, методів правоохоронної діяльності (у дослідженні йдеться про правоохоронну діяльність ОВС) з урахуванням нових критеріїв оцінки роботи цих органів. Однією з умов досягнення європейських стандартів правоохоронної діяльності є підвищення престижу ОВС, вдосконалення системи професійної орієнтації, відбору, підготовки та підвищення кваліфікації персоналу, психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності ОВС на науково обґрунтованих засадах. З огляду на очікувані й реальні результати правоохоронної діяльності, цій системі все ще бракує цілеспрямованості й ефективності.
Про актуальність зазначених положень свідчать Указ Президента України „Про заходи для удосконалення системи вищої освіти в Україні” від 17.02.2004 р., зміст Національної доктрини розвитку освіти й Концепції розвитку професійної освіти і навчання, які враховують рекомендацій ООН, ЮНЕСКО, МОП, Європейського фонду освіти й визначають стратегію розвитку професійної освіти в Україні на період до 2014 р.
Застосування традиційних лекційно-семінарських методів професійного навчання, які мають переважно репродуктивний характер, не дозволяє повністю використати можливості становлення особистості компетентного фахівця як суб’єкта діяльності. Останнє можливе за умов доповнення традиційних методів підготовки кадрів інтерактивними методами розвивального навчання, застосування ефективних і надійних навчальних технологій, які б забезпечували формування необхідних знань й умінь, становлення професійних якостей та індивідуально-психологічних властивостей особистості працівників ОВС. Нагальність вивчення цих завдань визначена Концепцією та Програмою реформування системи освіти МВС України (2007 р.), в яких окреслені нові цілі, зміст і форми професійної освіти.
Теоретико-методологічний аналіз проблеми професіогенезу (становлення особистості професіонала) в сучасних умовах розбудови демократичного правового суспільства й системного реформування правоохоронних органів дає підстави констатувати, що дослідження засобів цілеспрямованого становлення особистості курсантів ВНЗ МВС України й працівників ОВС набуває неабиякої актуальності.
Аналіз новітніх досліджень із загальної, юридичної та соціальної психології, професійної психології та педагогіки у контексті діяльності ОВС свідчить про необхідність і можливість цілеспрямованого становлення особистості працівників ОВС як компетентних фахівців, які відповідають сучасним вимогам правоохоронної діяльності (В.Г. Андросюк, В.І. Барко, М.Г. Братасюк, В.П. Казміренко, Л.І. Казміренко, М.В. Костицький, Є.Д. Лук’янчиков, С.Д. Максименко, О.Є. Маноха, В.С. Медведєв, О.М. Морозов, В.В. Рибалка, В.М. Синьов, О.М. Столяренко, В.О. Татенко, О.В. Тімченко, Л.Д. Удалова, О.П. Хохліна, Ю.М. Швалб, Г.О. Юхновець, Г.Х. Яворська, С.І. Яковенко). Ці можливості в системі вищої освіти МВС України використовуються неповною мірою. Про це свідчать такі невирішені проблеми:
наявні підходи та методи підготовки працівників ОВС належним чином не забезпечують становлення особистості професіонала, його готовність до практичної діяльності, зокрема у мінливих та екстремальних умовах; в системі вищої освіти МВС України недостатньо використовуються тренінги, які зарекомендували себе як дієві та ефективні засоби професійної освіти;
існуюча теорія та практика застосування тренінгів в ОВС не є досконалою і не використовує науковий потенціал розвиваючої освіти, відсутні систематизовані й обґрунтовані методологічні та методичні засади для створення цільових тренінгових програм для різних категорій працівників ОВС, їх впровадження у систему вищої освіти МВС України та професійно-психологічну підготовку працівників ОВС;
не визначені психологічний зміст тренінгових вправ та їх значення для становлення особистості професіонала, тому існує небезпека перетворення тренінгових технологій на еклектичне поєднання сумнівних вправ, результати застосування яких непередбачувані.
Названі проблеми зумовлюють актуальність розробки теоретичних і прикладних засад тренінгів професійно-психологічного спрямування як технології, що забезпечує професіогенез й професійно доцільні зміни особистості учасників тренінгу та їх поведінки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень, передбачених наказом МВС України „Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 05.07.2004 р. №755. Напрям дослідження відповідає наказам МВС України „Про реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ” від 28.10.2007 р. № 411 (яким затверджено Концепцію й Програму реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ), „Про затвердження Програми психопрофілактичної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України на 2008-2012 роки” від 7.04.2008 р. № 161; Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767.
Дисертаційне дослідження виконувалося на замовлення Департаменту роботи з персоналом МВС України від 31.01.2003 р. № 457. Тема дослідження схвалена на засіданні вченої ради Київського юридичного інституту МВС (протокол від 10.02.2003 р. № 2), узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол від 28.10.2003 р. № 8).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і прикладних засад професійно-психологічного тренінгу та експериментальна перевірка ефективності створених на їх основі цільових тренінгів, які сприятимуть професіогенезу курсантів, підвищенню кваліфікації та спеціалізації працівників органів і підрозділів внутрішніх справ (далі працівників ОВС) у системі вищої освіти МВС України.
Для досягнення цієї мети поставлені й вирішувалися такі головні завдання:
1) розробити теоретичні засади психологічного забезпечення професіогенезу працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України;
2) окреслити значення тренінгових технологій для професійної підготовки у системі вищої освіти МВС України;
3) здійснити структурно-функціональний аналіз існуючих тренінгових програм;
4) обґрунтувати доцільність виокремлення поняття „професійно-психологічний тренінг” (далі ППТ) та розробити його модель;
5) виділити структурну одиницю аналізу, проектування та проведення ППТ;
6) визначити вимоги до відбору та підготовки ведучих ППТ;
7) розкрити чинники ефективності тренінгів професійно-психологічного спрямування;
8) експериментально перевірити ефективність ППТ як засобу професіогенезу курсантів і працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України;
9) визначити найбільш актуальні напрями розробки та впровадження тренінгових програм професійно-психологічного спрямування.
Об’єкт дослідження психологічне забезпечення професіогенезу працівників органів внутрішніх справ у системі вищої освіти МВС України.
Предмет дослідження теоретичні та прикладні засади професійно-психологічного тренінгу працівників ОВС.
Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використовувався комплекс взаємопов’язаних методів:
порівняльний дозволив узагальнити психологічні теорії особистості з метою виокремлення провідних принципів, чинників і засобів її становлення у процесі ППТ;
системний і структурно-функціональний виявив діалектичний зв’язок структурних компонентів тренінгових програм з психологічними механізмами, що активізуються у процесі ППТ;
систематизації та узагальнення уможливив визначення провідних принципів та чинників ефективності ППТ, дозволив виділити психотехнічну вправу як одиницю аналізу тренінгової роботи та засіб професіогенезу особистості;
соціологічно-емпіричні дозволили вивчити думку керівників структурних підрозділів про підготовленість курсантів ВНЗ МВС України до практичної діяльності;
генетико-моделюючий дав можливість розглянути ППТ як засіб моделювання компонентів професійної діяльності й професіогенезу особистості;
психодіагностичні та дидактичні використовувалися для з’ясування рівня розвитку знань й умінь учасників тренінгових занять і динаміки змін якостей і властивостей особистості;
формувальний експеримент, психологічні емпіричні та статистичні дозволили виявити дієвість засобів професіогенезу особистості в процесі ППТ.
Методологічну основу дослідження становлять положення системного підходу до психічних явищ Б.Ф. Ломова, О.Є. Манохи, Е.Г. Юдіна; культурно-історична теорія психічного розвитку, представлена в працях О.Г. Асмолова, Л.С. Виготського, В.В. Давидова, О.М. Леонтьєва; концептуальні положення професійної психології та педагогіки щодо професіогенезу особистості (К.О. Абульханова, П.Я. Гальперін, Е.Ф. Зеєр, О.Є. Клімов, Г.С. Костюк, В.В. Рибалка, С.Л. Рубінштейн, О.П. Саннікова, В.М. Синьов, В.О. Татенко); теоретичні ідеї та досвід упровадження тренінгових технологій В.І. Барка, І.В. Вачкова, Т.В.Зайцевої, В.П. Казміренка, D.L. Kirkpatrick, Г.О.Ковальова, D.F. Kolb, Н.Ю. Максимової, С.І. Макшанова, Л.О. Петровської, Л. Рай, К. Фопель, Н.Ю. Хрящової, Ю.М. Швалба, С.І. Яковенка, Т.С. Яценко. При здійсненні формувального експерименту використано генетико-моделюючий метод С.Д. Максименка, рецептура психологічного впливу О.М. Морозова.
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 200 керівників ОВС середньої ланки, 120 випускників Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ (у 2001-2005 рр. Київського інституту внутрішніх справ, Київського юридичного інституту МВС); 12 фокус-груп зі слухачами факультету Центру післядипломної освіти Київського національного університету внутрішніх справ; структурно-функціонального аналізу 150 тренінгових програм; психологічного та дидактичного тестування близько 900 учасників тренінгів; узагальнення досвіду проведення здобувачем 47 тренінгів для курсантів, дільничних інспекторів міліції, працівників кримінальної міліції у справах дітей, психологів та ін.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю поставлених завдань і засобів їх розв’язання. Дисертація є першим комплексним дослідженням принципів, чинників і засобів професіогенезу працівників ОВС у процесі ППТ у системі вищої освіти МВС України.
Вперше:
на підставі синтезу особистісно-діяльнісного та суб’єктного підходів у психології розроблено теоретичні засади психологічного забезпечення професіогенезу курсантів і працівників ОВС в системі вищої освіти МВС України;
обґрунтовано місце тренінгових технологій у професіогенезі курсантів і працівників ОВС в системі вищої освіти МВС України;
здійснено структурно-функціональний аналіз існуючих тренінгових програм з метою створення оптимальної моделі тренінгу професійно-психологічного спрямування;
уведено поняття та розроблено модель ППТ як генетико-моделюючого засобу професіогенезу особистості в умовах, що відтворюють професійну діяльність і забезпечують дієвість отриманих знань і умінь;
як одиницю аналізу, проектування та проведення ППТ виділено психотехнічну вправу;
визначено критерії відбору релевантних завданням тренінгу вправ, оцінки їх валідності, надійності, складності й ефективності;
розкриті чинники ефективності тренінгів професійно-психологічного спрямування, зокрема визначено процеси, які забезпечують перетворення наявних ціннісно-мотиваційних, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікативних, виконавчих і регулятивних якостей особистості у відповідні її властивості, дієві знання та уміння.
Удосконалено:
понятійний апарат опису чинників професіогенезу особистості щодо курсантів і працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України учасників ППТ;
алгоритм конструювання ППТ, що ґрунтується на аналізі змісту й умов правоохоронної діяльності, посадових інструкцій, функціональних обов’язків, цілей та операціонального складу професійних виконавчих дій;
психодіагностичні та дидактичні засоби контролю змін, що відбуваються з учасниками тренінгу, зокрема професійно-психологічного спрямування.
Дістали подальший розвиток:
теоретико-методологічні засади проектування тренінгових програм щодо становлення особистості як суб’єкта діяльності;
методика проектування тренінгів працівників ОВС, дидактичні вимоги до опису тренінгових вправ і програм;
перспективні напрями ППТ, які сприятимуть професіогенез курсантів, працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України й службової підготовки.
Практичне значення одержаних результатів убачається у тому, що результати дослідження використовуються у навчальному процесі, системі перепідготовки і підвищення кваліфікації та в системі службової підготовки рядового й начальницького складу ОВС України.
Зокрема, автором впроваджені у навчальний процес підготовки курсантів ВНЗ МВС України чотири цільові тренінгові програми: підвищення комунікативного потенціалу (дві програми), рефлексивний тренінг особистісного зростання курсантів, тренінг з основ профілактичної діяльності в ОВС (акти впровадження Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) від 08.10.2007; Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ (ЛьвДУВС) від 12.02.2008). На психологічному факультеті КНУВС з 2003 року запроваджено навчальний курс Основи соціально-психологічного тренінгу” (акт впровадження КНУВС від 24.01.2007). Результати дослідження у вигляді навчально-методичних посібників використовуються у навчальному процесі ВНЗ МВС України (акти впровадження КНУВС від 10.09.2007; Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС від 11.01.2008).
У систему службової підготовки рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ України впроваджено вісім інтерактивних мультимедійних навчальних модулів (акт впровадження Центру практичної психології Департаменту роботи з персоналом МВС України від 18.05.2006).
У систему підвищення кваліфікації та спеціалізації практичних психологів ОВС України впроваджено дві тренінгові програми (акти впровадження ЦПП ДРП МВС України від 22.02.2007, 29.03.2007); дільничних інспекторів міліції три тренінгові програми (акти впровадження Департаменту громадської безпеки МВС України від 14.01.2008, 20.01.2008, 15.02.2008).
Авторські розробки використовуються при створенні тренінгових програм для професійно-психологічної підготовки працівників ОВС України (акти впровадження ЦПП ДРП МВС України від 24.01.2007, 15.02.2007).
Викладені в дисертації висновки й рекомендації використовуються у науково-дослідницькій сфері для теоретичного пояснення процесів, що відбуваються під час тренінгу, а також при вирішенні проблем розроблення ППТ та його впровадження у систему вищої освіти МВС України.
Особистий внесок здобувача. У статтях, написаних у співавторстві з С.І. Яковенком, доробок здобувача становить 50 %.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та висновки дисертації оприлюднені на 27-ми конференціях, конгресах і семінарах: міжнародні науково-практичні конференції: „Толерантне суспільство в Україні” (м. Київ, жовтень 2002 року); „Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (м. Ужгород, 5-6 травня 2002 року); „Проблеми гуманітарної підготовки працівників ОВС в умовах європейської інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 11-12 квітня 2003 року); „Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (м. Донецьк, 27-28 травня 2005 року, 26-27 травня 2006 року, 24-25 травня 2007 року); „Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (м. Київ, 20 березня; 2006 року, 20 березня 2007 року); „Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії” (м. Одеса, 31 березня-1квітня 2006 року); „Актуальні проблеми практичної психології” (м. Херсон, 18-19 квітня 2006 року); „Безпека та захист прав неповнолітніх” (м. Рига, 22-24 січня 2008 року); „Психологічні технології в екстремальних видах діяльності” (м. Донецьк, 23-24 травня 2008 року); „Відновний підхід у профілактиці підліткової злочинності як запорука формування безпечної громади” (м. Київ, 3-4 квітня 2008 року); всеукраїнські науково-практичні конференції: „Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика” (м. Одеса, 30-31 травня 2002 року); „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (м. Київ, 25-27 листопада 2002 року); „Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (м. Київ, 22 листопада 2003 року; 20 жовтня 2005 року); „Впровадження ґендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України” (м. Євпаторія, 18-20 травня 2005); „Актуальні проблеми юридичної психології” (м. Київ, 29-30 вересня 2006 року); „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (м. Вінниця, 11-12 травня 2007); міжвідомча науково-практична конференція „Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання” (м. Київ, 28 лютого 2007 року); науково-теоретична конференція „Філософські, методологічні і психологічні проблеми права” (м. Київ, 26 січня 2008 року); І-й Всеукраїнський конгрес психологів (м. Київ, 24-26 жовтня 2005 року); методологічний семінар АПН України „Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти” (м. Київ, 16 грудня 2004 року); І, ІІ і ІІІ Всеукраїнські науково-практичні семінари: „Створення системи забезпечення психологічної надійності персоналу” (м. Київ, 10-12 жовтня 2002 року; 10-11 жовтня 2003 року; 25-26 листопада 2004 року). Отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права на програмний продукт „Мультимедійний навчальний посібник „Основи професійно-психологічного тренінгу (у запитаннях та відповідях)” / Київський національний університет внутрішніх справ. - № 24532; зареєстр. 22.05.2008 р.
На монографію „Професійно-психологічний тренінг у становленні особистості фахівця (на прикладі працівників ОВС)” опублікована рецензія М.В. Костицького „Тренінг у професійній діяльності ОВС: сучасний підхід до проблеми” у Науковому віснику КНУВС (2007. №4. С.161-162).
Публікації. Результати дослідження відображені в 2 монографіях; 28 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України. Окремі положення дисертації викладені у 4 навчальних посібниках (2 з яких отримали гриф „Рекомендовано МОН України”), 14 інших наукових та навчально-методичних публікаціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять 15 підрозділів, висновків, 15 додатків та списку використаних джерел (408 найменування). Повний обсяг дисертації становить 461 сторінки, з них основний текст дисертації 375 сторінок. Дисертація містить 11 таблиць і 9 рисунків, що займають 11 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми психологічного забезпечення професіогенезу курсантів і працівників ОВС в системі вищої освіти МВС України та запропоновано нове її вирішення, що виявляється в розробленні теоретико-прикладних засад ППТ, як одного з найбільш ефективних засобів становлення професіонала.
За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
1. Продуктивною основою професіогенезу процесу становлення компетентного суб’єкта професійної діяльності, на думку дисертанта, є синтез особистісно-діяльнісного та суб’єктного підходів. Компетентний суб’єкт розглядається нами як мета сучасної освіти дорослих. Вимоги правоохоронної діяльності до компетентного професіонала, визначаються на основі структурно-функціонального аналізу цієї діяльності. Вони представлені сукупністю знань, умінь, психічних якостей та властивостей особистості, що набуваються в процесі професіогенезу, зокрема в системі вищої освіти МВС України, прагненням до самовдосконалення.
2. Традиційні методи професійної підготовки, які носять переважно репродуктивний характер, на нашу думку, не дозволяють формувати особистість компетентного професіонала як суб’єкта діяльності, що вбачається можливим за умов доповнення існуючих методів тренінговими технологіями, які забезпечують професійне спрямування отриманих знань та умінь, сприяють становленню індивідуально-психологічних властивостей особистості.
3. Концептуальними засадами тренінгових технологій є теоретико-методологічні положення запропонованого нами особистісно-діяльнісно-суб’єктного підходу, зокрема принцип діяльнісного опосередкування становлення особистості компетентним суб’єктом професійної діяльності.
4. Перевагою тренінгу, порівняно з традиційними методами професійної підготовки, про що засвідчує вивчення проблеми, є наявність колективної зони найближчого розвитку, в якій за рахунок спільної інтелектуальної та практичної діяльності забезпечується не тільки репродуктивне засвоєння та відтворення готових стандартів професійних дій, а й розроблення, привласнення, усвідомлювання професійних дій завдяки участі у дискусіях, рольових іграх, отриманню систематичного зворотного зв’язку, групової рефлексії.
5. Провідним принципом тренінгової роботи є принцип діяльнісного опосередкування. Принцип редукції допоміжних вправ застосовується при проведенні тренінгів з учасниками, які мають досвід тренінгової роботи. Використання тренінгових методів і прийомів визначається метою, завданнями та цільовою групою.
6. Структурно-функціональний аналіз тренінгових програм дозволив виявити головні недоліки існуючих програм, які зумовлені тим, що їх автори неповною мірою враховують організаційні та змістовні принципи тренінгу через відсутність систематизованої й обґрунтованої методологічної та методичної бази для впровадження тренінгових технологій.
7. Професійно-психологічний тренінг визначається як навчально-розвивальна технологія і вбачається своєрідним варіантом природного формуючого експерименту, що базується на ідеях генетико-моделюючий методу, розробленого С.Д. Максименком. ППТ спрямований на розвиток професійних знань та умінь, корекцію установок, становлення особистості завдяки інтеріоризації-екстеріоризації особливостей професійного середовища, об’єктів праці та специфіки взаємодії з ними професіонала. У результаті тренінгу досягається якісно новий рівень усвідомлення професійного середовища, себе в ньому, опанування засобами перетворення предмета професійної діяльності з метою її удосконалення. Перетворення професійно-нормативних вимог до професійних якостей в індивідуальні властивості сприймаються учасниками тренінгу як бажані та необхідні для виконання службових завдань.
8. Проведене дослідження дає підстави виділити одиницю аналізу, проектування та проведення ППТ, якою є психотехнічна вправа засіб довільного управління психічними процесами, інтеграції внутрішнього і зовнішнього, теоретичного та практичного. Вправляння, як процес багаторазового виконання вправи, забезпечує вдосконалення якостей і властивостей суб’єкта. Запропоновані критерії та методики оцінки валідності надійності, складності, корисності тренінгових вправ дозволяють обирати найбільш ефективні, з огляду на їх цільове призначення.
9. Виокремленні такі чинниками ефективності ППТ: наукова обґрунтованість, належне організаційно-методичне забезпечення занять; інформаційна насиченість; емоційна значущість; осмислене використання психотехнічних вправ та інших засобів впливу на тренінгові групу, які предметно наповнюють міжособистісне спілкування; систематичне оцінювання ефективності. Поточний моніторинг ефективності тренінгової роботи забезпечується застосуванням методів дидактичної та психологічної діагностики, групової та експертної оцінки результатів виконання психотехнічних вправ, які моделюють компоненти практичної діяльності. Тренінг повинен завершуватися груповою рефлексією, яка фіксує досягнуті зміни та розкриває можливості їх застосування у професійній реальності та повсякденному житті.
10. Завдяки діяльнісному опосередкуванню навчально-розвивального матеріалу тренінгу відбувається усвідомлювання та привласнення знань й умінь, вправляння у ситуаціях, що моделюють професійну діяльність. Саме це сприяє виробленню професійно доцільних психічних властивостей та індивідуального стилю діяльності. Структурні компоненти тренінгу, активізуючи процеси інтеріоризації-екстеріоризації, схематизації-конкретизації, поетапного формування розумових дій, вправляння, зворотного зв’язку, рефлексії, забезпечують перетворення наявних ціннісно-мотиваційних, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікативних, виконавчих і регулятивних якостей у властивості особистості
11. Застосування сучасних психодіагностичних, експертних і статистичних методів дослідження працівників ОВС утворює, як свідчить дослідження, надійну основу для моделювання елементів професійної діяльності у формі навчально-розвивальних психотехнічних вправ цільового призначення, забезпечує становлення найважливіших психологічних якостей правоохоронця, формує „професійне ядро” особистості й забезпечує її високу дієздатність, запобігає професійній деформації.
12. Основою ефективного тренінгу є належна теоретична, дидактична, технологічна, адаптивна та галузева компетентність розробників і ведучих, наступності тренінгових курсів, системність та планомірність їх впровадження у практику. У цьому контексті відбір і підготовка ведучих ППТ повинні здійснюватися відповідно до аналітичної психограми (яка включає опис нормативно орієнтуючих ознак виконання професійних завдань, функцій, знань, умінь та професійно значущих психічних властивостей ведучого).
13. Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду використання тренінгових технологій у підготовці до ефективного виконання службових обов’язків свідчить про необхідність системного та ступеневого впровадження тренінгових технологій стосовно усіх категорій працівників ОВС. Найбільш поширеними сьогодні в системі ОВС України є поведінкові тренінги, розроблені за рубежем та адаптовані до місцевих умов. Поведінкові тренінги є корисними, але завдання становлення працівника як суб’єкта вони не вирішують.
14. Ефективність впровадження авторських тренінгів (ступеневий комунікативний тренінг, навчальний тренінговий курс „Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх”, рефлексивний тренінг особистісного зростання для курсантів) доведена результатами підсумкового контролю проведених занять, які показали, що їх учасники в повному обсязі засвоюють навчальний матеріал. Психодіагностичні методи свідчать про зростання за короткий час тренінгу комунікативного потенціалу учасників тренінгу в середньому на 35%, аналітичних здібностей на 25%. Після рефлексивного тренінгу особистісного зростання на 10% збільшуються показники інтернальності його учасників, оптимізуються дії механізмів психічного захисту, гармонізуються особистісні та професійні цілі.
15. Критичний аналіз результатів проведення короткочасних ППТ досить вузького цільового призначення дає підстави для висновку про те, що ця технологія найбільш придатна для індивідуалізації властивостей особистості на основі залучення у модельовану діяльність раніше сформованих якостей особистості через набуття відповідних умінь. Тренінги професійно-психологічного спрямування доцільно доповнювати рефлексивним тренінгом особистісного зростання, який сприяє становленню особистості професіонала як суб’єкта життєдіяльності.
16. ППТ доцільно використовувати для психологічного супроводження практично усіх видів правоохоронної діяльності, починаючи від профорієнтації на основні напрями правоохоронної діяльності професії і закінчуючи етапом звільнення працівників ОВС у відставку та їх реінтеграцією у суспільне життя поза системою МВС України.

Подальші перспективи дослідження пов’язані з поглибленим вивченням психології правоохоронної діяльності, її специфіки щодо різних служб ОВС з метою уточнення актуальних напрямів професійної підготовки, тематики, цілей, завдань і змісту ППТ, подальшим удосконаленням психотехнологій цілеспрямованого становлення особистості професіонала в процесі тренінгів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкіна Н.В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині: Монографія. К.: Вища школа, 1998. 207 с.
2. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. М.: Наука, 1973. 287 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 336 с.
4. Абульханова-Славская К.А. Психологические закономерности развития личности взрослого человека и проблема непрерывного образования // Психологический журнал. 1980. № 2. С. 52-66.
5. Абульханова К.О. Методологічне значення категорії суб’єкта для сучасної психології // Людина. Суб’єкт. Вчинок: філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О.Татенка. К.: Либідь, 2006. С.37-51.
6. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремлённых системах. Пер. с нем. М.: Сов. радио, 1974. 271 с.
7. Ананьев Б.Г. Психологическая структура человека как субъекта труда // Человек и общество. Л.: ЛГУ, 1967. Вып. 2. 249 с.
8. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О., Медведєв В.С. Професійна психологія в органах внутрішніх справ: загальна частина: Курс лекцій. К.: Укр. акад. внутр. справ, 1995. 111 с.
9. Анисимов О.Г. Сущность деятельности и субъективность // Мир психологии. 2006. № 3. С. 3040.
10. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем. М.: Наука, 1980. 224 с.
11. Ануфрієв М.І., Ірхін Ю.Б., Курко М.Н. та ін. Професіографічна характеристика основних видів діяльності в органах внутрішніх справ України (кваліфікаційні характеристики професій, професіграми основних спеціальностей): Довідник. К.: МВС України; КІВС, 2003. 126с.
12. Анциферова Л.И. Психологические закономерности развития личности взрослого человека и проблема непрерывного образования // Психологический журнал. 1980. № 2. С. 5266.
13. АсмоловА.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа: Учебник. М., 1990. 356 с.
14. Асмолов А.Г. Психология личности: кулуьтурно-историческое понимание развития человека / 3-е изд. М.: Смысл: издательский центр «Академия»., 2007. 528 с.
15. Асмолов А.Г. Основы принципа психологического анализа в теории деятельности. // Вопросы психологии. 1982. № 2. C. 1426.
16. Ахмадиева Л.Р. Оценка психологических показателей эффективности профессионального тренинга. Автореф. дис. канд. психол. н, 19.00.03. М., 2005. 20 с.
17. Бадмаев Б.Ц. Психология и методика ускоренного обучения. М.: изд-во ВЛАДОСПРЕСС, 2002. 272 с.
18. Бажин Е.Ф., Голынкин Е.А., Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля // Психологический журнал. 1984. . Т. 5, № 3. С.152162.
19. Бакли Р., Кэйпл Дж. Теория и практика тренинга. Спб.: Питер, 2002. 352с.
20. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
21. Баранова Г.В., Кобзева В.В. Посттренинговое сопровождение персонала. Тренинг закончен. Что дальше? СПб.: Речь, 2003 . 128с.: ил.
22. Барко В.І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ (психологічний аспект). Монографія. К.: НікаЦентр, 2002. 296с.
23. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід). К.: НікаЦентр, 2003. 448 с.
24. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя. // Вопросы психологии. 1990. № 2. С. 153-159.
25. Безсонов С.П. Профессиональная деформация личности. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
26. Белицкая Г.Э. Социальная компетенция личности // Сознание личности в кризисном обществе. М.: ИП РАН, 1995. С.4257.
27. Берн Э. Трансактный анализ в группе. М.: Лабиринт, 1994. 174с.
28. Бесчастный В.Н., Лефтеров В.А., Литвинова Г.А. Психология эффективного руководителя ОВД: Научно-практическое пособие. Донецк, 2005. 192 с.
29. БешелевС.Д., ГуревичФ.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. М.: Статистика, 1980. 263 с.
30. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. О методах активной социально-психологической подготовки // Вестник Моск. Универ-та. Сер. 14: Психология. 1971. №.1. С. 5361.
31. Бодалев А.А. Личность и общение // Избр.тр. М.: Педагогика, 1983. 272 с.
32. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. М., 2001. 511 с.
33. Большаков В.Н. Психотренинг. Социодинамика. Игры. Упражнения. Спб., 1996. 380 с.
34. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога практика // Московский психотерапевтический журнал. 1993. №1. С. 6376.
35. БорисовЕ.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 46 54.
36. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1990. №3. С. 26-33.
37. Брушлинский А.В. Зона ближайшего развития и проблема субъекта деятельности // Психологический журнал. 1994. № 3. С. 1727.
38. Булах І.С. Змістовний контекст поняття ”особистісне зростання” в ракурсі феноменологічного та гуманістичного напрямків у психології. // Психологія. Зб. наук. праць. К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2000. Випуск 2 (9). С. 176185.
39. Бурнард Ф. Тренинг межличностного взаимодействия. СПб.: Питер, 2001. 304с.
40. ВагинИ.О. Тренинги это классно! Стратегия проведения психологических тренингов / И.О. Вагин, П.С. Рипинская. М.: ACT: Апрель: Люкс, 2005. 256 с.
41. Василюк Ф.Е. От психологической практики к психотехнической теории // Московский психотерапевтический журнал. 1992. № 1. С. 1532.
42. Василюк Ф.Е. Методологический анализ в психологи. М.: Смысл, 2003. 238 с.
43. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. М.: Юрид. лит., 1991. 464 с.
44. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга: Психотехники: Учебное пособие. М.: Изд-во „Ось89”, 1999. 176 с.
45. Вачков И.В. Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субектного подхода к групповой работе.: Учебное пособие. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
46. Вачков И.В. Психология тренинговой работы: содержательные, организационные и методические аспекты ведения тренинговой группы. М.: Эксмо, 2007. 416 с.
47. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. М.: Высшая школа, 1991. 148 с.
48. Верч Дж. Голос разума. Социокультурный подход к опосредованному действию. М.: Триволта, 1996. 174 с.
49. Владиславлев А.П. Непрерывное образование: проблемы и перспективы. М.: Молодая гвардия, 1978. 127 с.
50. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М., 1960. 320 с.
51. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М., 19821984.
52. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий // Психологическая наука в СССР. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. Т.1. С. 441469.
53. Гарратт Т. Эффективный тренинг с помощью НЛП. СПб.: Питер, 2001. 228с.
54. Гильбух Ю.З. Тренировочные устройства и профессиональное обучение (психолого-педагогические аспекты) / Под ред. проф. К.К.Платонова. К.: Высшая школа, 1979. 200 с.
55. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: Пер с англ. М.: Прогресс, 1976. 360 с.
56. Годфруа. Дж. Что такое психология. В 2-х т., пер. с франц. М.: Мир, 1992. Т. 2. 269 с.
57. Голдберг Л., Шмелёв А.Г. Межкультурное исследование лексики личностных черт: „Большая Пятерка” факторов в английском и русском языках //Психологический журнал. 1993. № 4. С. 3240.
58. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / Пер. з англ. В.Хомика. К.: Либідь, 2003. 520 с.
59. Гордееева Н.Д., Зинченко В.П. Функциональная структура действия. М.: Изд-во МГУ, 1982. 208 с.
60. Грабская И.А. Развитие стратегического мышления менеджера (методики деловых игр): Методические рекомендации. К., 1991. 146с.
61. Грачева Л.В. Тренинг участия. СПб.: Питер, 1992. 46 с.
62. Грица Т.Г. Організація профільної освіти в системі МВС України (управлінський та адміністративно-правовий аспекти). Харків, Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. 342 с.
63. Грэм Р.Г., Грей К.Ф. Руководство по операционным играм. М.: Советское радио, 1977. 367 с.
64. Гулдинг М.М., Гулдинг Р.Л. Психотерапия нового решения. Теория и практика. М.: Класс, 1997. 288 с.
65. Гуревич A.M. Ролевые игры и кейсы в бизнес-тренингах. СПб.: Речь, 2004. 144 с.
66. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970. 276 с.
67. ДавыдовВ.В., Радзиховский Л.А. Теория Л.С.Выготского и деятельностный подход в психологи. // Вопросы психологи. 1980. № 7. С. 4859; 1981 № 1. С. 6780.
68. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: ИНТОР, 1996. 424 с.
69. ДавыдовВ.В. О месте категории деятельность в современной теоретической психологи // Деятельность: теории, методологии, проблемы. М., 1990. С. 2436.
70. ДавыдоваГ.И., СеменовИ.Н. Рефлексивно-диалогическая психотерапия: экзистенциональная модель развития личности // Мир психологии. 2006. № 4. С. 110118.
71. Деркач А.А. Психология развития профессионала. М.: Изд-во РАГС, 1998. 148 с.
72. Деятельностный подход сегодня // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. 1988. № 3. С. 8386.
73. Деятельность; теория, методология, проблемы. М., 1990. 288 с.
74. Джексон П. Импровизация в тренинге. СПб.: Питер, 2002. 256 с.
75. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические проблемы исследования. М.: изд-во МГУ, 1984. 208 с.
76. Дранков А.В., Лебедева Н.М., Миронов Е.А. Интеллектуальный тренинг: методические указания. Л., 1990. 48 с.
77. Дружинин В.Н. Способности и жизнедеятельность //Индивидуализация и способности: Сб. науч. тр. М.: ИП РАН, 1994. С. 7181.
78. Дусовицкий А.К. Структура личности как предмет психологического исследования // Психология личности и познавательных процессов: Весн. Харьк. ун-та, 1992. № 366. С. 37.
79. Душков Б.А. Исследование структурно-функциональной системы уровней деятельности // Психолого-педагогические проблемы обучения в высшей школе на современном этапе. М., 1979. С. 2432.
80. Душков Б.А. Некоторые психологические проблемы системного подхода при анализе деятельности человека // Психологический журнал. 1983. . Т. 4, № 4. С. 2332.
81. Дьяченко М. М., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск, 1976. 175 с.
82. Евтихов О.В. Практика психологического тренинга. СПб.: Речь, 2004. 168с.
83. Екстремальна юридична психологія в діяльності персоналу органів внутрішніх справ України // Бандурка О.М., Венедиктов В.С., Тімченко О.В. та ін. Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. 319 с.
84. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л., 1985. 167 с.
85. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методические основы социально-психологического тренинга.: Учеб. пособ. Л.: ЛГУ, 1983. 103с.
86. Жуков Ю.М. Методы диагностики и развития коммуникативной компетентности // Общение и оптимизация совместной деятельности. М.: МГУ, 1987. С. 6474.
87. Жуков Ю.М. Коммуникативный тренинг. М.: Гардарики, 2003. 223с.
88. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К. Роджерса // Вопросы психологии. 1990. № 4. С. 1422.
89. 3адвицкаяД.М., СергееваТ.П. Тренинг коммуникативной компетентности при устройстве на работу // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. СПб., 1994. №4. С. 2532.
90. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический тренинг как инструментальное действие. Спб.: Речь; М.: Смысл, 2002. 80с.
91. 3ахаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. Л., 1989. 43 с.
92. Зеер Э.Ф. Психология профессионального образования. М.: Воронеж, 2003. 480 с.
93. Зеер Э.Ф. Психология профессии: Учебное пособие для студентов. 4-е изд., перераб., доп. М.: Академический проект; Фонд „Мир”, 2006. 336с.
94. Зимбардо Ф. Застенчивость. М.: Педагогика, 1991. 208 с.
95. Зимняя И.А. Ключевые компетенции новая парадигма результата образования // Высшее образование. 2003. № 5. С. 3442.
96. Иванов Д.А., Митрофанов К.Г., Соколова О.В. Компетентностный подход в образовании. Проблемы, понятия, инструментарий. Уч.-метод. пособие. М.: АПКиПРО, 2003. 101 с.
97. Иванова Е.Е. Тип взаимодействия со средой и невербальное решение коммуникативной задачи // Психологические проблемы индивидуальности. М., 1984. Вып.2. С.170172.
98. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М.: Изд-во МГУ, 1987. 294 с.
99. Иванова Е.М. Психология профессиональной деятельности. М.: ПЭР СЕ, 2006. 382 с.
100. Ильин Е.П. Стиль деятельности: новые подходы и аспекты // Вопросы психологии. 1988. № 6. С. 8592.
101. Ірхін Ю.Б. Професіограма керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ: Практ. посіб. К.: друкарня МВС України, 2007. 34 с.
102. История советской психологии труда. Тексты (2030-е годы XX века) / Под ред. В.П.Зинченко, В.М.Мунипова, О.П.Носковой. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983 . 360 с.
103. Кавтарадзе Д.Н. Обучение и игра. Введение в активные методы обучения. М., 1998. 148 с.
104. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). М.: Политиздат, 1974. 328 с.
105. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: (Монография). К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
106. Казарновский А.С. Организационное проектирование на предприятии (игровой подход). К.: Наук. думка, 1990. 216 с.
107. Карпов А.В. Психологический анализ трудовой деятельности. Ярославль: ЯГУ, 1988. 312 с.
108. Келли Г., Армстронг Р. Тренинг принятия решений. СПб.: Питер, 2001. 224 с.: ил.
109. Кидрон А. Формирование социальной компетентности при социально-психологическом тренинге // Психологические условия социального взаимодействия. Таллинн, 1983. С.8599.
110. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама. М.: Класс, 1993. 222 с.
111. Кларин М.В. Корпоративный тренинг от А до Я. М.: Дело, 2000. 224с.
112. Климов Е.А. Введение в психологию труда. М.: МГУ, 1988. 320с.
113. Климов Е.А. Психология профессионала. М. Воронеж: НПО „МОДЕК”, 1996. 348 с.
114. Климов Е.А. Профессиональное самоопределение личности. // Интеллект и творчество. Сб. науч. труд. М.: ИП РАН, 1999. С. 239254.