ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ ОСІБ ІЗ ПСИХОПАТИЧНИМИ РОЗЛАДАМИ: ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА : ОГРАНИЧЕННАЯ ВМЕНЯЕМОСТЬ ЛИЦ С ПСИХОПАТИЧНЫМИ РАССТРОЙСТВАМИ: ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЦЕПІНЬ МИКОЛА ЙОСИПОВИЧ

УДК 157+343.225

ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ ОСІБ ІЗ ПСИХОПАТИЧНИМИ РОЗЛАДАМИ: ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Спеціальність 19.00.06 юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Александров Д.О.,
кандидат психологічних наук, доцент

КИЇВ - 2007

ЗМІСТ
ВСТУП.......3
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАКСЕОЛОГІЧНЕ ПІДГРУНТЯ ПРОБЛЕМИ ОБМЕЖЕНОЇ ОСУДНОСТІ В СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ.........11
1.1. Історичні аспекти становлення поняття обмеженої осудності.........12
1.2. Досвід застосування категорії обмеженої осудності в кримінальних законодавствах країн світу........33
1.3. Сучасний стан розробленості та застосування категорії обмеженої осудності у вітчизняній правозастосовній практиці.......45

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЖОВИХ ПСИХІЧНИХ АНОМАЛІЙ ПСИХОПАТИЧНОГО КОЛА...60
2.1. Психічна аномалія суб’єкта як підстава для визнання обмеженої
осудності.........61
2.2 Кримінолого-психологічні особливості осіб із психопатичними розладами у контексті проблеми обмеженої осудності.85

Розділ 3. РОЛЬ КОМПЛЕКСНОЇ СУДОВОЇ ПСИХОЛОГО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У ВИЗНАЧЕННІ ПІДСТАВ ДЛЯ ВИЗНАННЯ ОБМЕЖЕНОЇ ОСУДНОСТІ.................97
3.1. Визначення підстав для визнання обмеженої осудності...........................98
3.2. Характеристика КСППЕ в контексті визнання обмеженої осудності...104
3.3. Експертне дослідження обвинувачуваних з метою визнання обмеженої осудності.......................................................................................................................113

Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ЗАСУДЖЕНИХ ..............................136
4.1. Загальноправові підстави призначення та відбування покарання обмежено осудними засудженими.............................................................................137
4.2. Особливості організації пенітенціарної ресоціалізації та профілактика обмежено осудних засуджених з психопатичними розладами...151

ВИСНОВКИ..........170
ДОДАТКИ.........................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....179

ВСТУП

Актуальність дослідження. Юридична новела українського кримінального законодавства, а саме ст. 20 КК України „Обмежена осудність”, має певну історію в світовій юриспруденції. Проте на сьогодні в Україні ще недостатнім є досвід її застосування, що породжує цілу низку серйозних проблем. З одного боку, дана стаття наближає вітчизняне законодавство до світових стандартів, оскільки аналогічні статті вже досить тривалий час функціонують у безпосередньому чи опосередкованому вигляді у кримінальних кодексах багатьох країн світу. З іншого боку, внаслідок відмінностей тлумачення обмеженої осудності радянськими, а згодом і українськими юристами, по теперішній час відсутня єдність поглядів і, відповідно, існує скептичне ставлення до самого поняття „обмежена осудність” в контексті проблеми індивідуалізації покарання. Певний консерватизм правозастосовної вітчизняної школи не дозволяє широко використовувати ані можливості, які відкриваються даною новелою, ані позитивний досвід інших країн світу. Таким чином, склалася ситуація, за якої актуальне нововведення так і залишається недостатньо впровадженим у практику в результаті відсутності чіткого уявлення щодо функціонального навантаження поняття „обмежена осудність”. Тому наше дисертаційне дослідження спрямоване на озброєння юристів практичними рекомендаціями ефективного використання ст.20 КК України.
Значущість та актуальність всебічного розгляду феномену обмеженої осудності та необхідність її впровадження у юридичну практику підкреслювали багато науковців: І.Є. Авербух, Ю.М. Антонян, Л.О.Волошин, Є.О. Голубєва, Л.І. Глухарьова, Г.О. Злобін, В.І. Камінська, І.І. Карпець, О.В. Кербиков, О.Ф. Кистяківський, В.В. Клаптиков, М.В.Костицький, Д.Р. Лунц, І.Б. Михайловська, Н.О. Мірошниченко, Б.С.Нікіфоров, І.С. Ной, Б.О. Ошерович, М.М. Паше-Озерський, С.В.Полубинська, С.А. Тарарухін, С.І. Тихенко, І.М. Фарбер, К.М. Флоря, Г.І. Чечель та ін.
Однак, незважаючи на чисельність спроб дослідження зазначеної проблеми фахівцями в галузях юриспруденції, патопсихології та юридичної психології, нами не виявлено даних щодо комплексного аналізу можливостей застосування статті про обмежену осудність стосовно злочинців із психопатичними розладами у правозастосовній практиці. Це зумовлюється не лише недостатнім практичним досвідом використання новели правоохоронними органами держави, але й неопрацьованістю організаційних умов та відповідних технологій ресоціалізації засуджених у пенітенціарних установах[1].
Тому комплексний підхід до дослідження юридико-психологічних та організаційних аспектів застосування категорії обмеженої осудності до злочинців із психопатичними розладами в сучасних умовах правоохоронної практики є нагально необхідним. Адже саме від своєчасного та всебічного розгляду проблеми, розробки комплексу заходів і методів юридичної та психологічної профілактики делінквентної поведінки осіб із психопатичними розладами значною мірою залежать подальші перспективи попередження злочинності в державі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в межах галузевого дослідження у відповідності до тематики, передбаченої Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень Міністерства внутрішніх справ України, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 роки (наказ МВС України 05.07.2004 р. №755); Положення про психологічну службу установи виконання покарань”, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 березня 2000 р. №33; п. 4.2. наказу МВС України від 30.06.2002 р. № 635 „Про затвердження тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень у вищих навчальних закладах МВС України”; п. 4.3. рішення колегії МВС України від 29.11.2003 р. № 8КМ/1; планів науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ[2] і, зокрема, кафедри юридичної психології КНУВС.
Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої Ради КНУВС (протокол від 27.06.2006 р. № 6).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у розробленні психологічних та організаційно-правових засад застосування статті про обмежену осудність щодо злочинців із психопатичними розладами.
Для досягнення цієї мети поставлені такі дослідницькі завдання:
1. Проаналізувати історичні підходи та аспекти становлення категорії обмеженої осудності в кримінальному праві України; здійснити порівняльний аналіз досвіду застосування категорії обмеженої (зменшеної) осудності в кримінальних законодавствах зарубіжних країн.
2. Висвітлити теоретичне підґрунтя та сучасний стан ступеня розробленості категорії обмеженої осудності у вітчизняній правозастосовній практиці
3. Надати кримінально-психологічну характеристику психопатичних розладів особистості як підстави для визнання обмеженої осудності суб’єкта.
4. Визначити місце, роль, межі та можливості застосування комплексної судової психолого-психіатричної експертизи[3] осіб із психопатичними розладами для визнання їх обмежено осудними.
5. Охарактеризувати загальноправові та конкретно-праксеологічні підстави організації ресоціалізації та профілактики соціально дезадаптивної поведінки обмежено осудних засуджених із психопатичними розладами.
Виходячи з особливостей сфери застосування статті про обмежену осудність, нами констатується, що значну кількість психічних аномалій, які зумовлюють та сприяють делінквентності, становлять саме психопатичні розлади. А оскільки ст. 20 КК України спрямована на індивідуалізацію покарання з урахуванням наявного психічного статусу особи, розв’язання достатньо широкого кола завдань, зокрема, проведення КСППЕ, визначення виду та форми покарання, особливості організації процесу ресоціалізації засуджених в УВП, це потребує наукового дослідження психологічних засад застосування обмеженої осудності до визначеної категорії злочинців.
Тому об’єктом нашого дослідження є обмежена осудність злочинців із психопатичними розладами як одна із складових, що повинні враховуватися при призначенні покарання та профілактиці злочинності конкретної категорії осіб.
Предмет дослідження психологічні засади застосування інституту обмеженої осудності до злочинців із психопатичними розладами.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження.
1. Теоретичні: загальнонаукові (комплексний аналіз, порівняння, узагальнення науково-теоретичних і дослідницьких даних, систематизація наукової літератури, законодавства та нормативно-правових актів) використовувалися з метою порівняння різних позицій та наукових поглядів, уточнення окремих понять та психологічної сутності обмеженої осудності злочинців із психопатичними розладами.
2. Емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування, метод експертних оцінок застосовувалися для одержання даних про судову практику та проблеми запровадження ст. 20 КК України.
3. Методи математичної статистики використовувалися для опрацювання результатів емпіричних даних дослідження, забезпечення якісного їх аналізу.
Емпіричне дослідження проводилося шляхом узагальнення результатів експертних оцінок, анкетного опитування та бесіди з 250 практичними працівниками слідчих підрозділів ОВС стосовно проблем застосування ст. 20 КК України. Також, для з’ясування особливостей процесу впровадження у практику новели обмеженої осудності, нами було здійснено аналіз висновків судово-психіатричних та комплексних психолого-психіатричних експертиз, що містилися в 195 кримінальних справах за фактами вбивств та тяжких тілесних ушкоджень, вчинених особами з психічними аномаліями у межах осудності, розглянутих в судах м. Києва протягом 6 років (2001-2006 рр.). Вивчали матеріали (висновки) судово-психіатричних та комплексних психолого-психіатричних експертиз стосовно осіб, які вчинили вбивства та тяжкі тілесні ушкодження, у судовому відділенні Київської міської психіатричної лікарні ім. акад. І.П. Павлова.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
· уперше: узагальнені існуючі наукові підходи до проблеми обмеженої осудності; сформульовані теоретико-методологічні засади для застосування комплексу юридичних та психологічних заходів щодо злочинців із психопатичними розладами згідно ст. 20 КК України; встановлені об’єктивні та суб’єктивні труднощі, що заважають ефективному застосуванню у правозастосовній практиці категорії обмеженої осудності; запропоновано авторську редакцію поняття обмежена осудність”, її тлумачення та межі застосування; доведено необхідність обов’язкового проведення КСППЕ за наявності в поведінці підозрюваних (обвинувачених) ознак психопатичних розладів з метою визначення підстав для визнання їх обмежено осудними обмеженої осудності;
· уточнено: перелік та специфіку об’єктивних та суб’єктивних чинників, що зумовлюють та сприяють криміналізації осіб із психопатичними розладами; організаційні та змістовні характеристики проведення КСППЕ психопатизованих осіб при визначенні підстав для визнання їх обмежено осудними; трактування, особливості, межі та форми застосування поняття „заходи медичного впливу” стосовно даної категорії злочинців;
· набуло подальшого розвитку: аргументація на користь обмеженої осудності на основі аналізу законодавства різних країн світу, в яких наявна аналогічна диспозиція; тлумачення підстав визнання обмеженої осудності стосовно досліджуваної категорії осіб; організаційні підходи до профілактики соціально дезадаптивної поведінки та ресоціалізації обмежено осудних засуджених із психопатичними розладами у пенітенціарній системі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні алгоритму організаційно-правових заходів по реалізації у правозастосовній практиці категорії обмеженої осудності щодо злочинців із психопатичними розладами, що дозволяє реалізувати принцип індивідуалізації покарання та враховувати їх індивідуально-психологічні особливості при здійсненні корекційних заходів в процесі ресоціалізації. Зокрема, дослідження витоків помилкового, неточного або неповного розуміння ст. 20 КК України дозволило сформулювати пропозиції щодо підстав визнання психопатизованих злочинців обмежено осудними. Було з’ясоване кримінально-правове, кримінологічне та пенітенціарне значення психічних аномалій загалом і психопатичних розладів, зокрема, що варто враховувати при: встановленні суб’єктивних передумов і підстав кримінальної відповідальності; визначенні ступеня суспільної небезпеки особистості злочинця; індивідуалізації відповідальності для досягнення цілей покарання; застосуванні примусових заходів медичного та психокорекційного характеру. Визначені підстави та шляхи більш широкого використання можливостей і висновків КСППЕ як на стадіях досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, так і в подальшому, при організації ресоціалізації обмежено осудного злочинця.
Окрім того, запропоноване авторське формулювання ч. 2 ст. 20 КК України з корективами, зумовленими результатами дослідження, яке було направлене до Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України (Акт впровадження від 16.10.2007 р.). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у КНУВС при викладанні навчальної дисципліни „Юридична психологія” за темами „Судово-психологічна експертиза” „Особистість злочинця”, „Пенітенціарна психологія” (Акт впровадження від 18.10.2007 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у виступах на науково-практичних конференціях: „Тактика здійснення переговорної діяльності працівниками правоохоронних органів: алгоритм урегулювання конфлікту” (Київ, КНУВС, 27.04.2006 р.); „Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, КНУВС, 29-30.09.2006р.); „Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність (До 80-річчя від дня народження фундатора вітчизняної історико-психологічної науки В.А. Роменця)” (Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 22.05.2006 р.); обговорені на засіданнях кафедри юридичної психології КНУВС та міжкафедральному семінарі кафедр юридичної психології, філософії права та юридичної логіки КНУВС, кафедри практичної психології Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС, кафедри психологічних дисциплін факультету права та підприємництва, лабораторії розкриття тяжких злочинів Навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції КНУВС.
Публікації. Зміст та результати дослідження відображено в 6 наукових статтях, з яких 3 у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів та 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Зміст роботи викладено на 175 сторінках тексту, який доповнюють 2 додатків на 3 сторінках та 201 назва використаної літератури на 17 сторінках.

[1] Далі -УВП

[2] Далі КНУВС.

[3] Далі КСППЕ

Список литературы

ВИСНОВКИ

Враховуючи, що формування антисоціальних установок певного кола осіб обумовлюється наявністю у них психопатичних розладів, визначення обмеженої осудності при кваліфікації злочинів, вчинених ними, є безумовною необхідним, оскільки надає можливість застосувати широкий спектр профілактичних ресоціалізуючих заходів до даної категорії злочинців.
Адекватна організація ряду заходів правозастосовної практики і, зокрема, більш широкого застосування комплексної судової психолого-психіаричної експертизи окреслює можливості визначення підстав визнання обмеженої осудності. Виокремлення даної категорії обмежено осудних осіб надасть можливість заздалегідь, до виникнення суспільно небезпечної ситуації, з’ясувати тенденції і орієнтацію особистості, прогнозувати характер делінквентної поведінки. Крім цього, стосовно категорії засуджених, визнаних судом обмежено осудними, надаються підстави чіткого визначення специфіки ресоціалізації в установах відбування покарання.
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення наукових концепцій про обмежену осудність злочинців із психопатичними розладами, пропонується нове вирішення проблеми застосування ст. 20 КК України. Автором пропонується комплекс заходів, спрямованих на урахування особливостей визначення підстав визнання та юридичної кваліфікації злочинів, а також специфіки пенітенціарних заходів, які, згідно вимог індивідуалізації покарання, враховують конкретні психопатичні риси засуджених. Узагальнення даних дисертаційного дослідження дало можливість зробити наступні висновки:
1. Аналіз різних теоретичних підходів та наукових концепцій щодо обмеженої осудності зумовлює нагальну необхідність чіткого виокремлення таких понять як „зменшена” та „обмежена” осудність, оскільки перша набуває змісту зобов’язуючого призначення пом’якшеного вироку, що видається некоректним з правової точки зору, а друга констатує наявність психопатичного розладу як психічної аномалії. Таке розмежування надає можливість, по-перше, враховувати психопатичні розлади при індивідуалізації кримінальної відповідальності на основі застосування статті про обмежену осудність, по-друге, сполучати покарання з заходами медичного характеру у випадках, передбачених законом. Крім цього, обмежена осудність у вітчизняному кримінальному законодавстві дозволяє, при її визнанні судом, застосовувати до суб’єкта злочину відповідні корекційні заходи як загально-виховні чи психологічно-корекційні, так і психіатрично-лікувальні.
2. За результатами емпіричного дослідження були виявлені певні проблеми у тлумаченні статті ст. 20 КК України, зокрема, недостатня правова освіченість слідчих стосовно обмеженої осудності в контексті нового кримінального законодавства; термінологічна плутанина внаслідок певної змістовної подібності „неосудності” та „обмеженої осудності”, що містять окремі ідентичні позиції; термінологічна підміна поняття „обмежена осудність” „зменшеною осудністю”, що призводить до помилкового розуміння справжнього змісту статті.
3. Окремі різновиди психічних аномалій (психопатії збудливого та гальмівного типу, соціопатії, психопатичні розлади тощо) суттєво визначають форму, а інколи й зміст протиправної поведінки. Загальний їх вплив на злочинність полягає у формуванні особистості правопорушника, особливо неповнолітнього, коли при наявності зазначених аномалій виникають і розвиваються особливості, що можуть призвести до антисоціальної поведінки, легше сприймаються і засвоюються зовнішні негативні впливи; формується специфічна мотивація злочинної поведінки та викривлене сприйняття й реагування на конкретні життєві ситуації, простіше відбувається залучення до злочинних дій; підвищується віктимність; ускладнюється виправлення та перевиховання правопорушників у період відбування покарання, їх ресоціалізація та реадаптація.
4. Кримінально-правове, кримінологічне та пенітенціарне значення психічних аномалій загалом і психопатичних криміногенних розладів, зокрема, варто враховувати при: встановленні суб’єктивних передумов і підстав кримінальної відповідальності; визначенні ступеня суспільної небезпеки особистості злочинця; індивідуалізації специфічних форм кримінальної відповідальності для досягнення цілей покарання; застосуванні примусових заходів медичного та психокорекційного характеру.
5. Комплексне вивчення, аналіз і наукове узагальнення проблеми юридичної оцінки психопатичних розладів у межах осудності дозволяє констатувати відсутність підстав для встановлення в кримінальному законі особливого пільгового (пом’якшуючого) відповідальність правового статусу осіб із психопатичними розладами. Виходячи з того, що зазначені розлади можуть ускладнювати досягнення цілей покарання, існує нагальна необхідність застосування до них згідно ч. 2 ст. 20 КК України заходів психокорекційного, у тому числі й примусового медико-психологічного впливу.
6. Специфіка криміногенного характеру певних психопатичних розладів у межах осудності потребує закріплення обов’язковості корекційних заходів щодо даної категорії осіб. Проведене дослідження дозволяє запропонувати більш точну редакцію ч. 2 ст. 20 КК України: „Визнання особи обмежено осудною тягне кримінальну відповідальність на загальних підставах, передбачених законом. До такої особи за рішенням суду повинні застосовуватися (добровільно чи примусово) медико-психологічні корекційні заходи”. В основу такої редакції покладений принцип диференційованої юридичної оцінки психічних аномалій злочинця, що відповідає досвіду законотворчості й сформованій судовій практиці правозастосування. Крім того, у вона дозволяє реалізувати принцип поєднання заходів покарання психопатизованих злочинців із заходами корекції медико-психологічного характеру.
7. Відповідно до ст. 75 та 200 КПК України, експерти повинні надавати суду в письмовому вигляді свої пропозиції щодо можливості визнання обмеженої осудності в конкретному випадку та в контексті даного злочину. Для більш активного впровадження ст. 20 КК України доцільно надати експерту право визначати підстави для визнання судом як за запитом слідчого чи суду, так і за власною ініціативою, якщо ним встановлені відповідні дані, а питання сформульоване не було. Це спричиняє низку наслідків, починаючи від суто кримінологічного розуміння справжньої мотивації вчинку і відповідної кваліфікації злочину, і завершуючи вироком суду, який має бути спрямований на усунення даної криміногенної характеристики шляхом застосування адекватних заходів покарання.
8. Для визначення підстав визнання обмеженої осудності КСППЕ може вирішувати наступні завдання: кваліфікація особливостей психічного (патопсихологічного) стану обвинувачуваних (підозрюваних); визначення деяких стійких психологічних (патопсихологічних) властивостей, особистісних рис, реакцій і динамічних станів психіки особи підекспертного у момент, що цікавить слідчого чи суд; визначення впливу виявлених характеристик особистості та особливостей психічного стану особи підекспертного з примежовими проявами психічної норми і психопатології на його можливість відображати дійсність та регулювати свою поведінку в конкретній ситуації.
9. В основу психокорекційної профілактики обмежено осудних злочинців із психопатичними розладами в установах виконання покарань повинен бути покладений принцип поєднання та взаємодії психологічних, психіатричних, педагогічних, соціальних та медичних заходів, спрямованих на зближення спеціально-кримінологічних і медико-реабілітаційних програм. Така профілактика становить собою комплексну діяльність, що полягає в необхідності компенсації аномалій, забезпеченні успішної ресоціалізації особи з урахуванням стану її психічного здоров’я.
10. На основі наданих фахівцями КСППЕ відомостей, за рішенням суду засуджені з психопатичними розладами повинні направлятися у відповідні установи, де вони, з одного боку, будуть ізольовані від кримінально небезпечного контингенту, а з іншого, одразу ж опинитяться під відповідним психолого-психіатричним контролем. Жорсткість заходів психолого-психіатричної корекції має відповідати рішенню суду стосовно меж застосування примусових заходів медичного впливу. Це дозволить в процесі супроводу створювати для таких засуджених спеціальні умови праці та побуту, здійснювати контроль за колом спілкування, організовувати психологічний, психіатричний (медичний), педагогічний та каральний вплив із урахуванням особливостей їхньго психічного статусу. Тому у висновку КСППЕ повинні бути відображені два блоки відомостей: про психічне здоров’я та особливості психічних аномалій особистості (особливо, якщо йдеться про психопатичні розлади); про рекомендовані конкретні методи та засоби корекційного впливу.
11. Певну невизначеність поняття „заходи медичного впливу” у ч. 2 ст. 20 КК України можна вирішити на основі сучасної законодавчої бази (в т.ч. ст.96 КК України), надавши йому наступне тлумачення: „до обмежено осудної особи, яка внаслідок наявної психічної аномалії може становити загрозу для здоров’я оточуючих, суд має право застосувати примусове лікування за місцем відбування покарання у формі амбулаторної психіатричної (психокорекційної) допомоги; тривалість якої визначається необхідністю нейтралізації соціально-небезпечного характеру аномалії засудженого”. Отже, під примусовими медичними заходами стосовно даної категорії засуджених нами пропонується розуміти і психотерапевтична корекція, яка включає медично-психіатричні методи, пенітенціарно-педагогічні виховні заходи корекції, соціально-реабілітаційні ресоціалізуючі заходи, а також методи суто психологічного впливу.
Колом питань, що розглядались у дисертації, зокрема, щодо осіб із психопатичними розладами, проблема застосування обмеженої осудності у кримінальному законодавстві не вичерпується. Перспективними напрямами подальшого дослідження можуть стати: дослідження інших категорій психічно аномальних злочинців на предмет визнання їх обмежено осудними; розробка та подальше використання новітніх діагностичних методик комплексної судової психолого-психіатричної експертизи для визначення підстав визнання обмеженої осудності; розробка концептуально нових пенітенціарних ресоціалізуючих профілактичних заходів для даної категорії засуджених.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авербух И. Е., Голубева Е. А. К вопросу о вменяемости психически неполноценных лиц // Вопросы экспертизы в работе защитника. Л.:ЛГУ, 1970., С. 96-99
2. Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Зб. наук. пр. / Під ред. С.Я. Фаренюка. - К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996. - 106 с.
3. Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы. // Сборн. науч.-практич. материалов. / Под ред. М.Л. Цымбал. Харьков: Право, 1998. - 296 с.
4. Актуальные вопросы судебной экспертизы. / Под ред. В.И. Кононенко. Харьков: Изд-во Харьковского ин-та усоверш. врачей, 1998. - 133с.
5. Актуальные проблемы психологической теории и практики. - С.Пб.: Санкт-Петербургский ун-т, 1996. - 186 с.
6. Актуальные проблемы судебной психологии и экспертизы на предварительном следствии: Межвуз. сборн. науч. трудов. / Под ред. И.Н.Сорокотягина. Свердловск: Изд-во Уральского госуниверситета, 1981. 142с.
7. Александров А.А. Современная психотерапия: Курс лекций. - СПб.: Академический проект, 1997 - 335 с.
8. Александров Д.О. Проблема обмеженої осудності осіб, що вчинили злочин // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П’ятих Костюківських читань: В 3 т. - К.: Генезис, 1998. - Т.1. - С. 30-36.
9. Александров Д.О. Психічні аномалії засуджених за безмотивні” насильницькі злочини // Науковий вісник НАВСУ. - К.: НАВСУ, 1998. - №4 - С.156-161.
10. Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П. Психогении в экстремальных условиях. - М.: Медицина, 1991. - 96 с.
11. Алікіна Н.В., Біленчук П.Д., Ромашко А.В. Судово-психологічна експертиза в слідчій практиці: Навч. посібник. - К.: Вид-во УАВС, 1993. - 56 с.
12. Алікіна Н.В., Коротенко А.І. У пошуках діагностичної істини. // Вісник асоціації психіатрів України. - К.: Вид-во Женевська ініціатива з психіатрії, 1997. - №1. - С. 150-154.
13. Антонян Ю. М., Самовичев Е. Г. Отражение в приговоре мотивов насильственного преступления // Сов. юстиция. 1982. № 20. С. 54-58
14. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии / Отв. ред. В.Н. Кудряков. - М.: Наука, 1987. - 208 с.
15. Антонян Ю.М., Голубков В.П., Кудряков Ю.Н., Бовин В.Г. Некоторые отличительные психологические черты личности преступника // Личность преступника и предупреждение преступлений: // Сб. науч. трудов. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1987. - С. 12-26.
16. Арзуманян С.Д. Предупреждение и преодоление криминогенных установок несовершеннолетних: Авторефер. дис д-ра психол. наук: 19.00.01 / Акад. МВД СССР. - М.: Акад. МВД СССР, 1988. - 34 с.
17. Асмолов А.Г. Об иерархической структуре установки как механизма регуляции деятельности // Бессознательное. Природа. Функции. Методы исследования: В 4т. / Под общ. ред. А.С.Прангишвили. - Тб.: Мецниереба, 1978. - Т.1. - С. 370-386.
18. Баевский Р.М. Прогнозирование состояний на грани нормы и потологии. М.:Сов.Россия, 1979, - 310с.
19. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология. Д.: Сталкер, 1998. - 432с.
20. Березин Ф. В., Ковальчук З.А., Меленевская З.С. Психологические особенности деятельности комиссии экспертов при производстве комплексных экспертиз. // Криминалистика и судебная экспертиза. К.: Изд-во КНИИСЭ, 1986. - Вып. 32. - С. 5-11.
21. Біленчук П.Д. та ін. Судові експертизи: Довідник. - К.: Вид-во НАВСУ, 1997. - 48 с.
22. Блейхер В.М., Крук И.В. Толковый словарь психиатрических терминов / Под ред. канд. мед. наук С.Н. Бокова. Воронеж: Издательство НПО «МОДЕК», 1995 г. 640 с.
23. Боброва И.Н., Шишков С.Н. Об уменьшенной (ограниченной) вменяемости // Вопросы теории и организации судебно-психиатрической экспертизы. М. Изд-во ВНИИСЭ, 1988. 224 с., С. 152-160.
24. Бодалев А.А. Введение // Мотивация личности (феноменология, закономерности и механизм формирования). М.: МГУ, 1982. 280с.
25. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика.- К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.
26. Бородин С.В., Полубинская С.В. Ограниченная вменяемость в проектах нового уголовного законодательства // Правовые вопросы судебной психиатрии. М.: Юрид. Лит., 1990. С. 32-39.
27. Брагин Р. Б. Опыт использования ограниченной вменяемости в отношении сверхценных образований // Судебная и социальная психиатрия 90-х годов: Материалы международной конференции: В 2 т. — Киев Харьков Днепропетровск, 1994. — Т. 1. — С. 103104.
28. Братусь Б.С. Опыт психологического объяснения своеобразия уровня притязания у больных психопатией. В кн.: Экспериментальные исследования в патопсихологии. М.: Знание, 1976, с. 79
29. Буль П. И. Основы психотерапии. Л.: Медицина, 1974. - 310 с.
30. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. СПб.: Питер, 2002. 352 с.
31. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии: Учебное пособие. - К.: Ника-Центр; М.: Алетейа, 1999. - 320 с.
32. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. Спб.: Питер, 2002. 528.
33. Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта/ Пер. с англ. СПб: Питер, 2001. 304 с.
34. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. - М.: Юрид. лит., 1991. - 464 с.
35. Введение в практическую социальную психологию: Учебное пособие. - М.: Смысл, - 1996. - 373 с.
36. Вісник Верховної ради. 2000. - №19. Ст.143
37. Власов И.С., Гуценко К.Ф., Решетников Ф.М. и др. Уголовное право зарубежных стран. М.: Юрид. Лит., 1978. Вып. 2. С. 196-205
38. Волков В.Н., Датий А.В. Оценка правового развития психиатрии в исправительных заведениях // Современные проблемы криминалистики. Труды Академиии управления. - М.: Академия управления МВД России, 1998. - 153 с.
39. Вопросы судебной экспертизы. // Сборн. науч. трудов. / Под ред. Б.И.Пинхасова. Ташкент: Изд-во Ташк. ун-та, 1990. - 131с.
40. Вопросы теории и практики судебно-медицинской экспертизы: // Сборн. науч. статей / Под ред. Л.Л. Голубовича. Запорожье: Изд-во Запорожск. мед. ун-та, 1995. - 105 с.
41. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. - СПб.: Союз, 1997. - 224 с.
42. Вышинская З., Борзенков Г. Учет судом при назначении наказания данных о личности виновного // Сов.юстиция. 1969. № 10. С. 14-18;
43. Ганнушкин П. В. Избранные труды. М.: Медицина, 1964. 160 с.
44. Герцензон А. А. Уголовное право. Часть общая:Учеб. пособие для слушателей ВЮА //Военно-Юрид. Академия вооруж. сил СССР.М.:Госюриздат,1948р.-496с
45. Глова Л.А. Класифікація психічних станів: загальнопсихологічний аспект // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. К.: Вид-во Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. 2001.- Т.3. - Ч.1.- С. 22-26.
46. Глоточкин А. Д., Пирожков В. Ф. Психические состояния человека, лишенного свободы.:Лекция //Под ред. К.К.Платонова; Высш. школа МООП СССР.-Москва: МООП СССР,1968.-42с.
47. Глухарева Л.И. Понятие уменьшенной вменяемости в уголовном праве // Задачи и средства уголовно-правовой охраны социалистических отношений. М.:ВЮЗИ, 1983. - 132 с.
48. Глушков В.О. та ін. Кримінологія: Підручник. К.: Вид-во НАВСУ, 2001. - 72 с.
49. Гулъдан В. В. Основные типы мотивации противоправных действий у психопатических личностей // Вестн. МГУ. Сер. 14, Психология. 1984. № 1. С. 34-38.
50. Гульдан В. В. Мотивация противоправных действий у психопатических личностей: Автореф. дис. ... д-ра психол. наук. М., 1985, 48 с.
51. Гурьева В. А., Гиндикин В. Я. Юношеские психопатии и алкоголизм. М.: Медицина, 1980. 198 с.
52. Давидова О.В. Основні чинники формування асоціальних установок особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб.наук.пр.Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: В 3 т. К.: ДІНІТ. 2000. Т.2, ч.4.-С.63-66
53. Давидова О.В. Формування соціальних настанов особистості в процесі її соціалізації // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб.наук.пр.Інституту психології ім..Г.С.Костюка АПН України: В 3 т. К.: НЕВТЕС. 2000. Т.2, ч.5.-С.125-128
54. Давидова О.В.Формування соціальних установок особистості та його значення процесі ресоціалізації засуджених // Психологія на перетині тисячоліть: Зб.наук.пр.учасників П’ятих Костюківських читань: В 3 т.-К.: Гнозис, 1998 Т.1.-С.365-367
55. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, Поведение, ответственность: О природе антиобществ. поступков и путях их предупреждения -М.:Политиздат,1982р.-304с.
56. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2005 року. МВС України Департамент інформаційних технологій. К. 2005.;
57. Емельянов В. П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. //Под ред. И.С. Ноя.-Саратов:Изд-во Сарат. ун-та,1980р.-97с.
58. Жижиленко А. Эволюция уменьшенной вменяемости // Право и жизнь. М. - 1924. Кн. 5-6. С. 37-44.
59. Зайцев А. В. К вопросу о формуле ограниченной вменяемости // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник / Відп. ред. В.Я.Тацій. — Харків: Національна юридична академія України, 2002. — Вип. 57. — С. 156162
60. Зайцев А. В. Категория «Уменьшенной вменяемости» и её применение в советском уголовном законодательстве (19171948 гг.) // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — Київ: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. — С. 501506
61. Зайцев А.В. Соотношение ограниченной вменяемости с физиологическим аффектом и физиологическим опьянением // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — Київ: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. — Вип. 22. С. 484489.
62. Зайцев О. В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — Київ: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. — Вип. 20. — С. 395399
63. Зайцев О. В. Сутність та критерії обмеженої осудності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — Київ: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. — Вип. 17. — С. 414418.
64. Закон України від 22.02.2000 року "Про психіатричну допомогу" Вісник Верховної ради. 2000. - №19. Ст.143
65. Злочинність в Україні. Статистичний збірник. / Відповідальний за видання І.В.Калачова. Державний комітет статистики України. К., - 2005.
66. Игошев К.Е. Психология преступных проявлений среди молодежи. - М.: ВШ МВД СССР, 1971. - 173 с.
67. Иениг Х.-У. Судебно-психиатрическая экспертиза преступлений, совершаемых в состоянии алкогольного опьянения в ГДР // Седьмой Всесоюзный съезд невропатологов и психиатров. М., 1981. Т. 1. С. 351 352
68. Ищенко А.В. та ін. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью: Учебн. пос. К.: Изд-во НАВСУ, 1997. 201 с.
69. Іщенко А.В. Проблеми розвитку наукових досліджень у галузі судової експертизи. К.: Вид-во УАВС, 1995. 242 с.
70. Калашник Я. М. Судебная психиатрия. М., 1961. С. 315—316.
71. Калина Н.Ф. Основы психотерапии: Семиотика в психотерапии. - К.: Ваклер, М.: Рефл-бук, 1997. - 272 с.
72. Кандинский В. X. К вопросу о невменяемости. СПб., 1890. С. 12, 47-48
73. Карпец И. И. Полиция возвращается // Из истории уголовной полиции ФРГ. М.: Юрид. Лит., 1983. С. 36
74. Карпец И. И. Проблема преступности. М.: Юрид. лит., 1969. С. 81.
75. Карпец И. И. Уголовное право и этика. М.: Юрид. лит., 1985. С. 154.
76. Каткова Т.В. Судебные экспертизы: Практическое пособие. Харьков: Изд-во Ун-та внутр. дел, 1997. 101 с.
77. Квинн В. Прикладная психология: Пер. с англ. - 4-е изд. С.Пб.: Питер”, 2000. 560 с.
78. Кербиков О. В. Избранные труды. М.: Медицина, 1971. - 163 с.
79. Кербиков О. В., Коркина М. В., Наджаров Р. А. и др. Психиатрия. М.: Медицина, 1968. 268 с.;
80. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебник общего уголовного права. Общая часть. Киев, 1875. Т. 1. С. 85-87.
81. Ковалев В. В. О разном понимании динамики становления психопатий//Журн. невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. 1979. Вып. 11. С. 1598-1603
82. КозаченкоИ.Я, СухаревЕ.А, ГусевЕ.П. Проблема уменьшенной вменяемости. — Екатеринбург: Уральская государственная юридическая академия, 1993. — 33 с
83. Комплексные судебно-психиатрические экспертизы: Пособие для врачей / Под ред. Т.Б.Дмитриевой, Б.В.Шостаковича. — М.: Медицина, 1996. — 38 с.
84. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. М.:Политиздат,1984р.-335с.
85. Корольков В.В. Психические аномалии как объект криминологического исследования // Сов. гос-во и право. 1985 № 5, С.44-49.
86. Корухов Ю.Г. Теоретический, методологический и процессуальный аспекты комплексных экспертиз и комплексных исследований. В.кн.: Проблемы организации и проведения комплексных экспертных исследований. М.: Юрид.лит., 1985, с.146.
87. КостереваТ.А., ДышлевойА.Ю., КарповаО.П. К судебно-психиатрической характеристике лиц, привлечённых к уголовной ответственности по обвинению в убийствах // Серийные убийства и социальная агрессия: что ожидает нас в XXI веке? Медицинские аспекты социальной агрессии: Материалы 3-й Международной научной конференции. — Ростов-на-Дону: ЛРНЦ «Феникс», 2001. — С. 400402.
88. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. К.: Вища школа, 1990. 259 с.
89. Костицкий М.В. Психологические методы в борьбе с правонарушениями. К.: Вищ