ГЛИБИННО – ПСИХОЛОГІЧНІ ВИТОКИ ТЕНДЕНЦІЇ особистості ДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ СМЕРТІ

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Калашник Ілона Вікторівна

УДК 159. 964

ГЛИБИННО ПСИХОЛОГІЧНІ ВИТОКИ
ТЕНДЕНЦІЇ особистості ДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ СМЕРТІ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Яценко Тамара Семенівна
доктор психологічних наук,
професор, академік АПН України

Черкаси 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРЕЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ...4
ВСТУП..6
РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН ПСИХОЛОГІЧНОЇ СМЕРТІ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ.....13
1.1. Філософський підхід до феномену психологічної смерті....13
1.2. Взаємозв’язок релігійної віри та феномену психологічної смерті......23
1.3. Тривога та її зв'язок з тенденцією до психологічної смерті39
1.4. Проблема психологічної смерті у психології............45
Висновки до першого розділу...62
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛИБИННО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ ВИНИКНЕННЯ ТЕНДЕНЦІЇ ДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ СМЕРТІ.....64
2.1. Можливості методу АСПН у дослідженні глибинно-психологічних витоків тенденції до психологічної смерті....64
2.2. Вплив едіпової залежності на виникнення тенденції до психологічної смерті.....68
2.3. Взаємозв’язок тенденції до психологічної смерті з психологічними захистами...82
2.3.1. Порівняльний аналіз символіки психомалюнків та символіки творів зображувального мистецтва....97
2.3.2. Порівняльний аналіз відображення тенденції до психологічної смерті у психологічній продукції учасників групи АСПН та в українській художній літературі і народній пісні.....112
2.4. Роль ідентифікації у виникненні тенденції до психологічної смерті...121
2.5. Взаємозв’язок тенденції до психологічної смерті з феноменом об’єктних відношень...133
Висновки до другого розділу..145
РОЗДІЛ 3. ДІАГНОСТИКО-КОРЕКЦІЙНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛИБИННО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ВИТОКІВ ТЕНДЕНЦІЇ ДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ СМЕРТІ .148
3.1. Дослідження глибинно-психологічних передумов виникнення тенденції до психологічної смерті за допомогою методики "Казка про власне життя" і предметних моделей...150
3.2. Дослідження глибинно-психологічних детермінант тенденції до психологічної смерті засобом роботи з неавторським малюнком.162
3.3. Виявлення тенденції до психологічної смерті у процесі психоаналізу комплексу тематичних малюнків..168
3.4. Результативність проходження майбутніми психологами-практиками психокорекції за методом АСПН у контексті нівелювання тенденції до психологічної смерті......181
3.5. Узагальнені методичні рекомендації психологу-практику188
Висновки до третього розділу..194
ВИСНОВКИ...196
ДОДАТКИ..199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..407

ВСТУП
Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається виникнення нових проблем в адаптації особистості до плинних умов середовища, вирішити які покликана практична психологія. Саме це пояснює актуальність проблеми вдосконалення підготовки професійних психологів до роботи в системі державних психологічних служб. Подальший розвиток фахової підготовки психологів-практиків на відповідних факультетах вищих навчальних закладів потребує покращення теоретико-методологічної та інструментально-методичної її складових. Розробку ефективних методів надання психологічної допомоги суб’єкту представлено у працях вітчизняних дослідників: О.Ф.Бондаренка, М.Й.Боришевського, Л.М.Карамушки, Г.В.Ложкіна, С.Д.Максименка, Н.Ю.Максимової, В.Г.Панка, М.І.Пірен, О.П. Саннікової, В.А. Семіченко, В.О. Татенка, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєвої, Т.С.Яценко та ін.
У теорії та практиці розвитку практичної психології найбільш слабким ланцюгом є цілісне пізнання психіки в її свідомих та несвідомих виявах, що є предметом дослідження глибинної психології. Саме цей напрям науки зосереджує увагу на несвідомих тенденціях психіки, які детермінують поведінку особи. До таких феноменів відноситься й тенденція до психологічної смерті. Наукове дослідження проблеми глибинно-психологічних витоків тенденції до психологічної смерті зумовлено важливістю розуміння цього феномену для розвитку практичної психології та недостатньою його вивченістю в науковій літературі. Проте, цей феномен знаходив відображення в окремих працях, що торкалися проблем глибинної психології: С.М.Аврамченко, К.А. Бабенко, А.А.Баканова, Л.Л.Бондаревської, Ф.Є.Василюка, Є.І.Головахи, Т.В.Горобець, П.С.Гуревича, НВ. Дметерко, І.В.Євтушенко, О.О.Кроніка, А.Е.Мелоян, О.Г.Стасько, С.В.Чебанова, Н.В. Шавровської, С.Г. Харенка, Т.С.Яценко. Вказані науковці пов’язують досліджуване явище з блокуванням емоційної сфери суб’єкта, соціальним відчуженням, розототожненням власної уяви і реальності. Разом із тим, залишаються недостатньо вивченими глибинні детермінанти деструкцій психіки особистості. Феномен психологічної смерті знаходить вираження у взаємозв’язках свідомої та несвідомої сфер психіки, що є об’єктом багаторічних досліджень Т.С.Яценко. Дисертацію виконано в контексті психодинамічної теорії, яка передбачає реалізацію феноменологічного підходу до цілісного пізнання психіки суб’єкта в її свідомих і несвідомих виявах та вимагає розуміння внутрішньої сутності психічних явищ.
Єдність теорії і практики в синтезі з різними підходами психоаналітичним, феноменологічним, когнітивним, гуманістичним та іншими дозволили не лише поставити проблему дослідження тенденції до психологічної смерті, що породжує дисфункції психіки, але й розкрити шляхи її діагностики і корекції. Дисертаційне дослідження актуалізує проблему оптимального розв’язання суперечності між тенденцією до життя і тенденцією до психологічної смерті та ставить задачу розкриття шляхів і методів упередження останньої, що є вкрай важливим у контексті професійної підготовки психолога-практика. Психологічна значущість проблеми та брак її дослідження в науковій літературі зумовили тематичний вибір даного наукового пошуку ″Глибинно-психологічні витоки тенденції особистості до психологічної смерті″.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та згідно з планом НДР АПН України з напряму ″Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб″ (″Теоретико-методологічні засади групової психокорекції″). Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького (протокол № 1 від 30 серпня 2005 року) й узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 26 вересня 2006 року).
Об’єкт дослідження: глибинно-психологічне пізнання психіки суб’єкта у процесі активного соціально-психологічного навчання в контексті вияву тенденції до психологічної смерті.
Предмет дослідження: глибинно-психологічні детермінанти тенденції до психологічної смерті.
Мета роботи полягає у виявленні глибинно-психологічних витоків формування в суб’єкта тенденції до психологічної смерті та можливостей її діагностики і корекції.
В основу концепції дослідження покладено: психодинамічну теорію; ідею цілісності пізнання психіки в єдності її свідомих та несвідомих виявів у їх суперечливих тенденціях; тезу про суперечливу сутність психіки та активний характер несвідомого, що специфічно ініціює дієвість суб’єкта, яка знаходить вираження у сфері спілкування, зокрема через вияви тенденції до психологічної смерті.
В основу дослідження покладено припущення, що глибинно-психологічні витоки тенденції до психологічної смерті започатковуються в едіповій ситуації і мають вияв у блокуванні лібідних почуттів та амбівалентності ставлення до первинних об’єктів.
Реалізація поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:
1. Здійснити аналіз теоретико-методологічних джерел з проблеми дослідження явища психологічної смерті у філософії, релігії, мистецтві, художній літературі, психології та розкрити сутність цього поняття.
2. Виявити взаємозв’язок тенденції до психологічної смерті з психологічними захистами з урахуванням їх суб’єктивно-інтегративної функції.
3. Дослідити вплив едіпової залежності суб’єкта на розвиток у нього тенденції до психологічної смерті.
4. Розкрити вплив тенденції до психологічної смерті на ставлення суб’єкта до себе, до інших людей та до предметного світу.
5. Дослідити ефективність глибинно-психологічної діагностики та корекції особи у процесі активного соціально-психологічного навчання.
Методологічною та теоретичною основою дослідження слугували: методологія системного підходу до розуміння особистості (Л.Ф.Бурлачук, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, М.І.Пірен, О.П. Саннікова та ін.); положення про зв’язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Ф.В.Бассін, Н.Ф.Каліна, В.П.Москалець, Т.М.Титаренко, З.Фрейд, К.Г.Юнг, Т.С.Яценко та ін.); твердження про структуру та функціональні особливості несвідомої сфери психіки (Ф.В.Бассін, С.Леклер, С.Д.Максименко, А.Менегетті, А.Фрейд, З.Фрейд, К.Хорні, К.Г.Юнг, Т.С.Яценко та ін.); базові принципи особистісної психокорекції психологів у процесі професійної підготовки (О.Ф.Бондаренко, В.Г.Панок, В.А.Семіченко, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін.); інструментарій особистісно орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г.О.Балл, О.Ф.Бондаренко, М.Й.Боришевський, С.Д.Максименко, Н.Ю.Максимова, Г.В. Ложкін, Т.М. Титаренко, Н.В.Чепелєва та ін.); дослідження в контексті психодинамічної теорії з орієнтацією на глибинно-психологічні рівні пізнання цілісного феномену психіки (наукова школа Т.С.Яценко: С.М.Аврамченко, К.А.Бабенко, О.Г.Біла, Т.І.Білуха, Л.Л.Бондаревська, Т.В.Горобець, Н.В.Дметерко, І.В.Євтушенко, М.П.Зажирко, О.А.Коновалова, А.Е.Мелоян, І.М.Сергієнко, О.Г.Солодухова, О.Г.Стасько, П.В.Теслюк, Н.В.Шавровська, С.Г.Харенко та ін.).
Для розв’язання поставлених у дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої гіпотези використовувались загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення) та методи емпіричного дослідження: метод активного соціально-психологічного навчання (з набором його конкретних методик); аналіз емпіричного матеріалу, непараметричні методи опрацювання експериментальних даних. Обробка даних здійснювалася за допомогою програм Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0 та Microsoft Excel 2003.
Експериментальна база роботи. Дослідження виконано на базі Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та РВНЗ ″Кримський гуманітарний університет″ (м. Ялта). Респондентами були студенти психологічного факультету, які навчалися за фахом ″Психологія″ та ″Практична психологія″. У дослідженні взяло участь 400 студентів (протягом усіх років підготовки роботи). Перевірку результатів дисертаційного дослідження здійснено в Черкаському національному університеті ім. Б.Хмельницького, РВНЗ ″Кримський гуманітарний університет″ (м. Ялта), Слов’янському державному педагогічному університеті, Уманському державному педагогічному університету ім.П.Тичини, Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім. Г. Сковороди . Студіювання проблеми здійснювалось у три етапи (пошуковий, дослідний, узагальнювальний) упродовж 2005 2008 років.
Наукова новизна й теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що:
уперше в центр наукового дослідження поставлено феномен психологічної смерті; окреслено діагностико-корекційні можливості нівелювання тенденції до психологічної смерті, що сприяє розвитку психіки через набуття суб’єктом відкритості для нового досвіду та посилення тенденцій ″до людей″, ″до життя″ на засадах розвитку соціально-перцептивного інтелекту; встановлено сутність феномену психологічної смерті та його детермінованість едіповою ситуацією, а також роль ідентифікації у формуванні тенденції до психологічної смерті; доведено взаємозв’язок тенденції до психологічної смерті з процесом блокування лібідної енергії, що деструктує самосприйняття суб’єкта та його спілкування з оточуючими людьми, породжуючи відстороненість від життя (оточуючого світу);
доповнено й розширено розуміння феномену психологічної смерті та окреслено його формовияви; поглиблено розуміння умов формування тенденції до психологічної смерті та її деструктивного впливу на психіку суб’єкта; доведено взаємозв’язок тенденції до психологічної смерті з психологічними захистами та об’єктними відношеннями суб’єкта.
Практичне значення результатів роботи. Теоретичні положення, емпіричний матеріал, отриманий у процесі наукової роботи, розширюють інструментальний аспект глибинного пізнання психіки суб’єкта та дозволяють сформулювати висновки і рекомендації психологам-практикам, спрямовані на оптимізацію процесу взаємодії із суб’єктом та розвиток умінь процесуальної діагностики в єдності з психокорекцією. Теоретичні та емпіричні результати дослідження можуть доповнювати такі навчальні психолого-педагогічні дисципліни: ″Психологія спілкування″, ″Основи психокорекції″, ″Метод АСПН″, ″Методика аналізу комплексу тематичних психомалюнків″, ″Практикум з групової психокорекції″, ″Методи роботи з психомалюнками та предметними моделями″ та ін.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю методологічних і теоретичних положень; застосуванням методів, адекватних меті й завданням дисертації; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження.
Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на науково-практичній конференції викладачів ″Актуальні проблеми науки та освіти″ (4 лютого 2005р., Маріуполь), VIII Міжнародній науково-практичній конференції ″Наука і освіта 2005″ (27 лютого 2005 р., Дніпропетровськ), науково-практичному семінарі ″Актуальні проблеми психологічної підготовки в системі вищої школи″ (29 квітня 2005 р., Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції ″Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії″ (21 грудня 2005 р., Київ), І науково-практичному семінарі ″Методичні та теоретичні засади практичної психології″ (15 17 вересня 2005 р., Черкаси), ІІ науково-практичному семінарі ″Теоретичні та методичні засади практичної психології″ (2325 січня 2006 р., Ялта), ІІІ науково-практичному семінарі ″Теоретичні та методичні засади практичної психології″ (26 жовтня 2006 р., Ялта), Міжнародній психоаналітичній конференції (16 17 грудня 2006 р., Москва), ІV науково-практичному семінарі ″Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання″ (24 травня 2007 р., Ялта), Міжнародній науково-практичній конференції ″Сімейні об’єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій″ (13 жовтня 2007 р., Ялта).
Основні наукові положення впроваджено в навчально-виховний процес РВНЗ ″Кримський гуманітарний університет″ (м. Ялта) (довідка № 327 від 12.04.2007р.), Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (довідка № 76/01-11 від 21.01.2008р.), Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини (довідка № 78/01 від 23. 01. 2008р.), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка № 168 від 06. 04. 2007р.), Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № 33 від 01.02.2008р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди (довідка № 60 від 29. 01. 2008 р.).
Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні заявлених у статтях феноменів, зокрема: психологічної смерті, едіпової залежності, об’єктних відношень, базальної тривоги; розробці нових форм психокорекційної роботи в межах методу АСПН.
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 20 публікаціях, з них 9 одноосібних статей та 3 статті у співавторстві у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (279 найменувань українською та іноземними мовами) та 15 додатків, що охоплюють 242 рисунки, 6 фотоілюстрацій, 12 фрагментів стенограм роботи психолога. Основний текст дисертації викладено на 199 сторінках, він містить 4 таблиці, 38 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Дисертаційне дослідження дозволяє зробити висновок, що тенденція до психологічної смерті може бути притаманною людині, яка знаходиться в межах психічного здоров’я, і виявлятися на фізіологічному та соціально-психологічному рівнях. На фізіологічному рівні вона може мати такі вияви: втеча у хворобу, підвищена тривожність, аскетизм, членоушкодження, суїцидальні спроби і т. ін. На соціально-психологічному рівні руйнування стосунків з оточенням (ревнощі, заздрощі, ригідність мислення, програмованість поведінки, почуття неповноцінності, відчуття безперспективності життя, апатія, депресія, соціальне відчуження, ізоляція). У дисертації обґрунтовується поняття тенденції до психологічної смерті як глибинно-психологічної тенденції, що знаходить вираження в готовності до вияву енергії мортідо та породжує деструктування поведінки суб’єкта з оточуючими людьми та предметним світом.
2. Дослідження феномену психологічної смерті в релігії, зображувальному мистецтві, літературі та українській народній пісенній творчості дозволяють систематизувати такі його ознаки: відступ у фантастичну реальність, оспівування страждань, омертвіння життя, поглинання життєвої енергії, потяг до руйнування, бажання смерті собі та оточенню (або близькій людині). Тенденція до психологічної смерті в такому ракурсі має суперечливий характер: вона уособлює скінченність життя та водночас його відродження в новій якості, єднання смерті та любові. На основі емпіричного дослідження виокремлено формовияви психологічної смерті в поведінці суб’єкта: тенденція ″повернення в утробу″, тенденція до самопокарання, ізоляція від соціуму, емоційне блокування, психічне омертвіння, нахили до суїцидальної поведінки.
3. На основі емпіричного дослідження доведено, що глибинно-психологічні витоки тенденції до психологічної смерті пов’язані з едіповою ситуацією, в якій (у зв’язку із соціальним табу) відбувається блокування та капсулювання лібідних почуттів, що деструктивно позначається на психіці суб’єкта та породжує амбівалентні почуття. Едіпова ситуація започатковує тенденцію до психологічної смерті та актуалізує механізм ідентифікації. Ідентифікація породжує інтроектування рис первинного лібідного об’єкта на фоні амбівалентності почуттів до нього та страждань, зумовлених дистанціюванням та емоційною дерпивацією.
4. Емпіричний матеріал, зокрема його структурно-семантичний аналіз, доводить, що глибинні детермінанти зумовлюють дію закону вимушеного повтореня (″повторення драми дитинства″), ″поглинаючи″ активність суб’єкта, блокуючи його соціальні успіхи та досягнення. Розкрито деструктивний вплив педагогічних аспектів соціалізації суб’єкта в сім’ї та освітніх установах на формування тенденції до психологічної смерті. Наслідком такого деструктивного впливу на психіку дитини є омертвіння емоційної чутливості у взаєминах з іншою особою, самовідчуження та блокування сензитивності, здатності до саморефлексії, співчуття, емпатії. За таких обставин створюється ілюзія психологічної сили долання залежності (в першу чергу, від батьків), набуття свободи, неперевершеності та оригінальності. Дослідження доводить компенсаторний (захисний характер) такого спрямування психіки у зв’язку з певною емоційною знедоленістю та психічною пригніченістю в дитинстві, що зумовлює ефект ілюзорної сили.
5. Зв’язок тенденції до психологічної смерті з психологічними захистами суб’єкта виявляється, перш за все, у відступах від реальності та її викривленнях, що ″самопсихотерапевтує″ особу, знижуючи її фіксованість на травмах дитинства. Така активність незмінно підкорена спрямуванню ″від слабкості до сили″. Разом із тим, такі відступи від реальності прямо пропорційні вираженості тенденції до психологічної смерті, що породжує дезадаптацію. Доведено, що психологічна смерть може виступати формою захисту від травмівних переживань і виявлятися через утечу у хворобу, блокування почуттєвої сфери та емоцій.
6. Установлено вияв тенденції до психологічної смерті в самосприйнятті, ставленні до інших людей та до предметного світу, що характеризується виявами амбівалентних (суперечливих) почуттів. Свідченням психологічної смерті є домінування енергії мортідо над лібідо, що торкається самосприйняття, сприйняття об’єктивної дійсності та людей. Останнє може презентувати вияв у тенденціях до мегаломанії, підкорення інших власній волі, знищення живого і предметного світу, в неспроможності радіти життю, відчутті самотності, депресивних станах та суїцидальних спробах, які зумовлюють девіантну поведінку.
7. Засадні принципи методу АСПН (спонтанність і невимушеність поведінки) зіграли провідну роль у дослідженні особливостей мимовільної поведінки особи у процесі групової взаємодії та виявленні її глибинно-психологічних детермінант. Процесуальна діагностика в єдності з психокорекцією розширює усвідомлення суб’єктом впливу тенденції до психологічної смерті на його поведінку, взаємини з іншими людьми, сприяє розширенню рефлексивних знань та розвитку соціально-перцептивного інтелекту на засадах поглиблення самоусвідомлення. Результати тестових методик засвідчують ефективність психокорекційного процесу за методом АСПН у нівелюванні тенденції до психологічної смерті; дозволяють прослідкувати динаміку психічних змін через нівелювання під впливом психокорекційних занять відчуття самотності, виявів депресивних станів. Проведене дисертаційне дослідження надало змогу сформулювати рекомендації психологам-практикам, що спрямовані на вдосконалення рівня їх професійності в контексті розуміння глибинних детермінант дисфункцій психіки, які виявляються, зокрема, в тенденції до психологічної смерті.

Перспективи подальших наукових досліджень полягають у пізнанні онто- та філогенетичних детермінант виникнення дисфункцій психіки і їх презентованість в архетипній символіці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АврамченкоС.М. Пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта методом психомалюнку: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2004. 20 с.
2. Айке Д. Страх. Концепции фрейдистского психоаналитического направления // Энциклопедия глубинной психологии. М.: ЗАО МГ Менеджмент, 1998. Т. І: Зигмунд Фрейд: жизнь, работа, наследие. 800с.
3. Аллан Дж. Ландшафт детской души. Психоаналитическое консультирование в школах и клиниках / Пер. с англ. Ю.М.Донца. СПб.: Диалог; Мн.: Лотаць, 1997. 256 с.
4. Амбрумова А.Г. Суицидальное поведение как объект комплексного изучения. М.: НИИ, 1986. С. 7 14.
5. Аристотель. Метафизика. Сочинения: В 4 т. М.: Мысль, 1976. Т.1. 550с.
6. Бабенко К.А. Взаємозв’язок механізмів символізації змісту несвідомого (на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2007 20с.
7. Бадрак В. Антология гениальности. К.: КВІЦ, 2004. 476 с.
8. Баканов А.А. Актуальные проблемы становления личности в современном мире // Материалы Всероссийской научно-практической конференции 30 31 мая 2001г. Магнитогорск: МаГУ, 2001. С. 44 46.
9. Бакулин Б. Почему мы жаждим бессмертия. Человек перед лицом смерти и бессмертия // Наука и религия. 1993. №11. С. 24 27.
10. Балашов Л.Е. Жизнь, смерть, бессмертие. М., 1996. 96 с.
11. Балдаев Д.С. Татуировки заключенных / Под ред. А.М.Судакова. СПб.: Лимбус Пресс, 2001. 168 с.
12. Балинт М. Базисный дефект: терапевтические аспекты регрессии. М.: Когито-Центр, 2002. 256 с.
13. Балл Г. О. Види наукової діяльності і предмет практичної психології // Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-центр, 1997. С.28 32.
14. Бассин Ф.В. Сознание, бессознательное и болезнь // Вопросы философии. 1971. № 9. С. 90 102.
15. Бассин Ф.В. ″Значащие″ переживания и проблема собственно-психологической закономерности // Вопросы психологии. 1972. №6. С.13 24.
16. Бассиюни К. Воспитание народоубийц. СПб.: Академический проект, 1999. 220 с.
17. Белкин А.И. Вожди или призраки. М.: Олимп, 2000. 288 с.
18. Бедненко Г.Б. Греческие богини: архетипы женственности. М.: Независимая фирма «Класс». 320 с.
19. Бердяев Н. А. Философия свободного духа. М.: Республика, 1994. 480с.
20. Бердяев Н.А. Самоубийствие (психологический этюд) // Психологический журнал. 1992. Т.13. №2. С. 96 106.
21. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: Современный литератор, 2006. 448 с.
22. Біла О.Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків): Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2002. 19 с.
23. Білуха Т.І. Розвиток особистості майбутнього психолога-практика засобами корекційно-виховного впливу: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2006. 20 с.
24. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. М.: КСП, 1996. 247с.
25. Бодалёв А.А. Личность и общение. М.: Педагогіка, 1983. 272 с.
26. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. М.: Добросвет, 2000. 387 с.
27. Божович Л.І. Психологический анализ условий формирования и строения гармоничной личности. М.: Наука, 1981. 257 с.
28. Болен Д.С. Богиня в каждой женщине. Новая психология женщины. Архетипы богинь. М., 2006. 272 с.
29. Большой толковый психологический словарь: В 2-х т. / Под ред. А.Ребера. М., 2000. Т.2. 560 с.
30. БондаревськаЛ.Л. Переживання у структуруванні системних характеристик підсвідомого (на матеріалі АСПН): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2007. 20 с.
31. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учеб. пособие. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
32. Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 26 33.
33. Боулби Дж. Привязанность / Пер. с англ. Г В. Бурменской М.: Гардарики, 2003. 477с.
34. Боулби Дж. Создание и разрушение эмоциональных связей. М.: Академический проект, 2004. 232 с.
35. Булыгина Т.В. Функциональная лингвистика / Т.В. Булыгина, С.А.Крылов // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 112 122.
36. Бурбо Л. Пять травм, которые мешают быть самим собой. К.: София; М.: Гелиос, 2005. 192 с.
37. Бурлачук Л. Ф. Психотерапия: Учеб. для вузов / Л.Ф.Бурлачук, А.С.Кочарян, М.Е.Жидко. СПб.: Питер, 2003. 471 с.
38. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості // Практична психологія та соціальна робота. № 8-9. 1998 С. 7 8.
39. Василюк Ф.Е. Пережить горе. О человеческом в человеке. М.: Политиздат, 1991. 290с.
40. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ предопределения критических ситуаций). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 200 с.
41. Василюк Ф.Е. Типология переживания различных критических ситуаций // Психологический журнал. 1995. Т. 16, №5. С. 104 114.
42. Вильсон Г. Психология артистической деятельности: таланты и поклонники. М.: Когито-Центр, 2001. С. 89 90.
43. Винникотт Д.В. Способность к одиночеству // Антология современного психоанализа / Под редакцией А.В.Россохина. М.: Институт психологии РАН, 2000. Т.1. С. 254 260.
44. Вишев И.В. Проблема личного бессмертия. Новосибирск: Наука, 1990. 248 с.
45. Виртуальная галерея живописи. Картины и биография великих художников. Режим доступа к галерее: http://smallbay.ru/dali.html Заголовок с экрана.
46. Власов В.Г. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т. СПб.: ЛИТА, 2000. Т.1. 864 с.
47. Ганнушкин П.Б. Избранные труды по психиатрии. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 416с.
48. Глузман О.В. Агресія та її глибинно-психологічні джерела: Навч. посіб. / О.В.Глузман, А.Е.Мелоян, Л.Г.Туз. К.: Освіта України, 2006. 256 с.
49. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Е.И.Головаха, А.А.Кроник. К.: Наукова думка, 1984. 207 с.
50. Горобець Т.В. Взаємозв’язок психологічних захистів та тенденції до психологічної смерті / Т.В.Горобець, І.В.Калашник // Науковий часопис НПУ ім.М.П.Драгоманова. Серія Психологічні науки: Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. Вип 19 (43). С. 222 228.
51. ГоробецьТ. Соціально-перцептивні деформації епіфеномен психічних захистів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2008. 20 с.
52. Гроф С. Человек перед лицом смерти / С. Гроф, Д. Хелифакс / Пер. с англ. А. Неклесса. М.: ООО Издательство АТС, 2003. 239 с.
53. Гроф С. За пределами мозга. М.: Соцветие, 1992. 335 с.
54. ГубенкоА.В. Вызов терроризма (Психологический анализ терроризма) // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 1. С.43 53.
55. Гуревич П.С. Психология: Учеб. пособие. М.: Старик Ватулинг, 2005. 715 с.
56. Дали С. Моя тайная жизнь / Пер. с франц. Е. Г. Гендель. Мн.: ООО Попурри, 2003. 640 с.
57. Дахин А. Человек как граничная мера бытия материального мира. // Популярная психология. 2005. № 8. С. 73 77.
58. Джеймс М. Рождённые выигрывать. Трансакционный анализ с гештальт упражнениями / М.Джеймс, Д.Джонгвард / Общ. ред. и послесл. Л.А.Петровской. М.: Прогресс, 1993. 336 с.
59. Длугач Т. Б. Имануил Кант: от ранних произведений к Критике чистого разума”. М.: Наука, 1990. 136 с.
60. Дметерко Н.В. Взаємозв’язок мислення суб’єкта з його несвідомою сферою // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія Педагогіка і психологія: Зб. статей. Ялта: РВВ РВУЗ КГУ, 2006. Вип. 9. Ч.2. С.222 229.
61. Дметерко Н.В. Особистісна проблема як об’єкт пізнання практичного психолога // Актуальні проблеми психології / За ред. С.Д.Максименка. К.: Главнік, 2008. Т.10. Вип.3. С. 202 203.
62. Євтушенко І.В. Роль архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей (на основі дослідження міфів, казок та психомалюнків): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2004. 20 с.
63. Жизнь земная и последующая / Сост. П. С. Гуревич, С. Я. Левит. М.: Политиздат, 1991. 415 с.
64. Зажирко М.П. Глибинно-психологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1998. 17 с.
65. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство. К.: Академвидав, 2003. 392 с.
66. Зотов А.Ф. Современная западная философия: Учебн. М.: Высш. шк., 2001. 784 с.
67. Зязюн І. Безсвідомість. Підсвідомість, Творчість // Мистецтво та освіта. 2001. №3. С. 3 10.
68. Іваненко Б.Б. Особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога засобами активного соціально-психологічного навчання: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2005. 20 с.
69. Історія української літератури. Література другої половини 19 ст. Харків: Харківська книжкова фабрика ім. Фрунзе. 759 с.
70. Йоманс Т. Введение в психологию духовного измерения // Психосинтез и другие интегративные техники психотерапии. М., 1997. С.70 86.
71. Карамушка Л. Особливості вияву синдрому «професійного вигорання» у вчителів. / Л. Карамушка, Т. Зайчикова, О. Бондарчук // Освіта і управління. 2003. Т. 6, № 3. С. 57 66.
72. Калашник І.В. Особливості застосування психодраматичних технік у процесі активного соціально-психологічного навчання // Зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2005. Том 7. Вип. 7. С. 151 157.
73. Калашник І.В. Проблема психологічної смерті та її глибинно-психологічні витоки // Науковий часопис НПУ ім.М.П.Драгоманова. Серія Психологічні науки: Зб. наук. праць. К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2005. Вип. 8 (32). С. 69 75.
74. Калашник І.В. Психологічна імпотенція та її вплив на міжособистісну взаємодію // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2005. Том 8. Вип. 8. С. 124 129.
75. Калашник І.В. Філософсько-релігійна сутність категорії психологічної смерті // Зб. статей : педагогіка і психологія. Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. Вип. 9. Ч. 2. С. 237 242.
76. Калашник І.В. Вплив едіпової залежності на розвиток тенденції до психологічної смерті // Науковий часопис НПУ ім.М.П.Драгоманова. Серія Психологічні науки: Зб. наук. праць. К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2007. Вип. 14 (38). С. 26 31.
77. Калашник І. В. Глибинно-психологічні витоки феномену тероризму // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2007. Т. ІX. Ч. 3. С. 120 126.
78. Калашник І.В. Взаємозв’язок едіпової залежності та тенденції до психологічної смерті // Актуальні проблеми психології: Зб. статей / За ред. С.Д.Максименка. К.: Главник, 2007. Т. X. Ч. 1. С. 106 112.
79. Калашник І.В. Нівелювання тенденції до психологічної смерті як передумова профілактики психічного вигорання психолога-практика // Науковий часопис НПУ ім.М.П.Драгоманова. Серія Психологічні науки: Зб. наук. праць. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2007. Вип. 19 (43). С.38 43.
80. Калашник І.В. Вплив базальної тривоги на формування тенденції до психологічної смерті // Актуальні проблеми психології: Зб. статей / За ред. С.Д.Максименка. К.: Главник, 2008. Том X. Вип. 3. С. 279 285.
81. Калашник І.В. Роль ідентифікації у формуванні тенденції до психологічної смерті / І.В.Калашник, С.Ш.Раджабова // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2006. Том 9. Ч. 6. С. 171 177.
82. Калашник І.В. Розуміння психологічного змісту кольору при інтерпретації психомалюнка психологом-практиком // Матеріали VIII міжнародної наук.-практ. конф. ″Наука і освіта 2005″, Дніпропетровськ, 27 лютого 2005 р. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. Т.49: Психологія. С. 19 20.
83. Калашник І.В. Використання методів казкотерапії в процесі психокорекції дітей дошкільного віку // Матеріали VII підсумкової наук.-практ. конф. викладачів ″Актуальні проблеми науки та освіти 2005″, Маріуполь, 4 лютого 2005 р. Маріуполь: МДГУ, 2005. С. 72 73.
84. Калашник І.В. Діагностика тенденції до психологічної смерті суб’єкта в процесі інтерпретації тематичних психомалюнків / І.В.Калашник, Л.Г.Туз// Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. ″Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії″, Київ, 21 грудня 2005 р. Київ: КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2005. С. 43 44.
85. Калашник І.В. Представленість феномену ″психологічної смерті″ в символіці психомалюнків // Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. ″Актуальні проблеми психологічної підготовки в системі вищої школи″, Одеса, 29 квітня 2005 р. / М-во освіти і науки України, Південноукраїнський держ. пед. ун-т ім.К.Д.Ушинського. Одеса: ПДПУ ім.К.Д.Ушинського, 2005. С. 138 140.
86. Калашник І.В. Влияние тенденции к психологической смерти на процесс общения // Материалы международной психоаналитической конференции ″Зиґмунд Фрейд основатель новой научной парадигмы: к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда″, Москва, 16 17 декабря 2006г. М.: Русское психоаналитическое общество, 2006. Т.2. С.123 130.
87. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. 349 с.
88. Карсавин Л. Поэма о смерти // Л. Карсавин Религиозно-философские сочинения. М., 1992. Т.1. С. 235 305.
89. Кемпински А. Экзистенциальная психиатрия. М.: Совершенство, 1998. 320 с.
90. Кернберг О.Ф. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях / Пер. с англ. А.Ф.Ускова. М.: Независимая фирма Класс”, 1998. 368 с.
91. Кернберг О. Отношения любви: норма и патология. М.: Независимая фирма "Класс", 2006. 256 с.
92. Китаев-Смык Л. А. Психология стресса. М.: Наука, 1983. 367 с.
93. Кляйн М. Развитие в психоанализе / М.Кляйн, С.Айзеск, Дж.Райверш / Сост. и науч. ред. И.Ю.Романов. М.: Академический проект, 2001. 512 с.
94. Кожев А. Идея смерти в философии Гегеля. М.: Логос; Прогресс, 1998. 208 с.
95. Кон И.С. В поисках себя (Личность и ее самосознание). М.: Политиздат, 1984. 335 с.
96. КоноваловаО.А. Глибинно-психологічне пізнання феномену експектацій методом активного соціально-психологічного навчання: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К., 2002. 18 с.
97. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Прогрес, 1989. 412 с.
98. Краткий психологический словарь-хрестоматия / Сост. Б.М.Петров; Под. ред. К.К.Платонова. М.: Высш. шк., 1974. 134 с.
99. Кристал Г. Интеграция и самоисцеление. Аффект, травма и алекситимия / Г.Кристал, Дж.Кристал. М.: Институт общегуманитарных исследований, 2006. 800 с.
100. Куттер П. Любовь, ненависть, зависть, ревность. Психоанализ страстей. М.: София, 2004. 89 с.
101. Кьеркегор С. Наслаждение и долг. К., 1994. 504 с.
102. Лабиринты одиночества: Сб. статей / Пер. с англ.; Сост., общ. ред. и предисл. Н. Е. Покровского. М.: Пpoгpecc, 1989. 95 с.
103. Ламетри. Сочинения / Общ. ред. В. М. Богуславского. М.: Мысль, 1983. 509 с.
104. Ламонт К. Иллюзия бессмертия. М.: Политиздат, 1984. 286 с.
105. Лансберг А. Встречи с тем, что мы называем смертью / А.Лансберг, Ч.Файе. М., 1991. 205 с.
106. Лаертский Д. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М., 1986. С. 348.
107. Лапланш Ж. Словарь по психоанализу / Ж.Лапланш, Ж.-Б.Понталис / Пер. с франц. Н. С. Автономовой. М.: Высш.шк., 1996. 623с.
108. Лебедев В.И. Психология и психопатология один