ЛОГІКА ЗАПИТАНЬ І ВАЛІДИЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ОПИТУВАЛЬНИКА : ЛОГИКА ВОПРОСОВ И валидизация СОЦИОЛОГИЧЕСКОГО опросника

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Юзва Людмила Леонідівна

УДК (303.62:303.214.3)+161.225.23

ЛОГІКА ЗАПИТАНЬ І ВАЛІДИЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ОПИТУВАЛЬНИКА

22.00.02. - методологія та методи соціологічних досліджень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник:
Волович Володимир Ілліч
доктор філософських наук, професор

Київ - 2006

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................... 5
Розділ 1. Комунікативні аспекти запитання в інтерогативній логіці (соціологічний аспект)............................................................................ 13
1.1 Еротетична логіка: витоки, статус, основні персоналії,
застосування в соціології............................................................................................ 13
1.2 Концептуалізація запитання в соціології та логіці.................... 18
1.3 Підходи до розуміння логічної природи запитання................. 26
1.4 Опитування як метод вивчення громадської думки................. 32
1.5 Сучасний стан розробок з підвищення якості методичного
інструменту соціологічного дослідження................................. 39
Висновки до першого розділу........................................................... 46
Розділ 2. Запитання як пізнавальний інструмент опитування.............. 49
2.1 Запитання: визначення та основні характеристики................... 50
2.1.1 Експлікація поняття запитання........................................... 52
2.1.2 Проблема логічної структури запитання........................... 62
2.1.2.1 Концепція запитання................................................. 68
2.1.3 Помилки формулювань запитань...................................... 78
2.2 Опитування як комунікація типу „запитання-відповідь”......... 97
2.2.1 Соціологічний опитувальник як структурована
система запитань............................................................... 106
2.2.2 Валідність соціологічного опитувальника....................... 111
2.2.2.1 Поняття валідності: валідність запитання,
валідність анкети..................................................... 112
2.2.2.2 Методики валідизації соціологічного опитувальника: окреслення проблем............................................... 116
Висновки до другого розділу.......................................................... 129
Розділ 3. Способи валідизації соціологічного опитувальника........... 131
3.1 Граматико-стилістичний аналіз............................................... 133
3.2 Логіко-когнітивний аналіз........................................................ 138
3.3 Когнітивний аналіз................................................................... 141
3.4 Логічний аналіз формулювань запитань................................. 147
3.5 Контент-аналіз анкети та побудова матриці випадковостей................................................................................ 160
3.6 Метод зіставлення паралельних рядів..................................... 162
3.7 Аналіз величини невідповіді.................................................... 164
3.8 Аналіз послідовності запитань в анкеті................................... 190
3.8.1 Програмне запитання: перехід до анкетного..................... 191
3.8.2 Послідовність як логіка розгортання запитань.................. 195
3.8.2.1. Аналіз послідовності змістовних запитань
в окремих блоках анкети........................................ 196
3.8.2.2 Аналіз послідовності блоків запитань................... 200
Висновки до третього розділу........................................................ 201
Висновки............................................................................................... 203
Список використаних джерел.............................................................. 210
Додаток А. Герменевтична модель спілкування............................................................................................................... 225
Додаток Б. Анкета „Дослідження областей: вересень”
КМІС (Київ, 2004 р.)............................................................................................................... 226
Додаток В. Коефіцієнт розмаїтості запитань соціологічної анкети............................................................................................................... 232
Додаток Г. Логічні схеми формулювань запитань
соціологічної анкети............................................................................................................... 233
Додаток Д. Контент-аналіз соціологічного опитувальника............................................................................................................... 235
Додаток Е. Графіки контент-аналізу опитувальника
„Дослідження областей: вересень” КМІС (Київ, 2004 р.)............................................................................................................... 236
Додаток Ж. Помилки формулювань запитань соціологічної анкети............................................................................................................... 237
Додаток З. Розрахунок помилок для подальшого
використання аналізу випадковостей............................................................................................................... 239
Додаток И. Фрагменти опитувальника ЄСД (Київ, 2005 р.)............................................................................................................... 243
Додаток К. Одномірні розподіли запитань опитувальника
ЄСД, виокремлених на основі когнітивного аналізу............................................................................................................... 251

ВСТУП

Актуальність теми. Від правильної постановки запитань залежить надійність методу опитування, що є найбільш розповсюдженим в соціологічних дослідженнях і з яким ототожнюється образ соціології в буденній свідомості. Витоки методу опитування сягають давнини, коли практичні потреби управління життям суспільства вимагали вести облік населення, земель, будівель, тварин тощо, який можна було здійснити лише через опитування. У свою чергу, даний метод пов’язаний з дослідженнями громадської думки, які є одним з найбільш знаменних нововведень в суспільних науках XX століття. Опитування громадської думки стали одним з найважливіших інструментів соціальних, політичних та маркетингових досліджень. Сьогодні цей інструмент є розповсюдженим у всьому світі. Навряд чи можна знайти країну, в якій не існувала, нехай в зародковій формі, індустрія масових опитувань. Та не дивлячись на таке широке розповсюдження масових обстежень, до недавнього часу недостатньо уваги приділялось аналізу помилок, що виникають при опитуванні, за виключенням помилок вибірки. Вибірковий метод спирається на міцну математичну теорію. Саме цією обставиною пояснюється активне зацікавлення дослідників проблемами вибірки та точним вимірюванням помилок вибіркового спостереження. Однак зустрічаються і такі помилки, які не піддаються точному вимірюванню. Це не означає, що вони не мають значення і ними можна знехтувати. Помилки вимірювань, обумовлені недоліками опитувальників, що використовуються у масових обстеженнях, можуть бути навіть більш серйозними, ніж помилки вибірки, оскільки ніколи не можна стверджувати, що вони є випадковими. Хоча вже піонерам польових обстежень було зрозуміло, що спосіб задавання запитань може суттєво змінити відповіді, систематичні дослідження цього феномену, які спираються на теоретичну базу соціальних і когнітивних наук, стали проводитись порівняно нещодавно. Іронічно ілюструє стан справ твердження С. Садмена і Н. Бредберна, що найкращий спосіб сформулювати хороше запитання це зайнятись плагіатом. Серйозні методичні розробки в межах когнітивної теорії із застосуванням емпіричних даних відносяться до 1970-х років, і на теперішній час в цій області досягнуті значні успіхи. Однак у вітчизняній соціології досі наявна інтенція в дослідженнях анкетного опитування на перевагу все-таки кількісних методів, що обмежує інформацію щодо якісних характеристик процесу чи явища, що вивчається. При дослідженні запитань (формулювання запитання) це є фактично недопустимим, оскільки саме запитання за своєю суттю є різновидом когнітивного впливу що безпосередньо відносить його, з певних позицій, до царини якісної соціології. До того ж така інтенція значно звужує розуміння валідності й обмежує можливості валідизації соціологічного опитувальника. Це зовсім не означає необхідність відмежування від кількісних підходів - навпаки. Однак в ситуації, коли і сьогодні в царинах соціології на різних рівнях її реалізації анкета фактично продовжує бути набором запитань, критеріями при формулюванні яких дуже часто виступають інтуїція, досвід (відповідно, невідомої „якості”) та зразки (дуже часто невдалі), видається необхідним звернення до проблем формулювання запитання. Люди щоденно задають велику кількість запитань під час буденного спілкування. Однак, мова спілкування людей не відповідає науковій. Перша спирається на слова відображення буденного досвіду. Друга є системою понять, що виражені термінами. Буденна мова не відповідає науковій і за формою. Вона містить багато етимологічних, синтаксичних, прагматичних та інших логіко-граматичних помилок. А тому питання буденної мови як правило мають недоліки, вади (помилки), часто вони є некоректними, що робить неможливим отримання валідних (адекватних, очікуваних) відповідей. Тобто, фактично, проблема лежить на перетині царин логіки (з її розумінням мовних функцій запитання) та соціології (з особливим врахуванням її когнітивних напрямків). Спроби (майевтика Сократа, софістика) створити і використати логіку запитань для отримання однозначних, вірних, валідних і т.п. відповідей робились здавна.
Необхідно розуміти також, що запитання це передбачення відповіді. Правильне запитання це передбачення вірної відповіді (адекватної питанню), очікуваної дослідником, незалежно від особистих якостей респондента. І часто проблема полягає в тому, що „погані” відповіді обумовлені поганими запитаннями. Як методологічна проблема постає використання логіки в соціології. А оскільки вплив дослідника соціолога на хід і результат анкетного опитування зведений до мінімуму, то в такій ситуації до зсувів у фактичній більшості випадків призводять саме такі фактори як формулювання запитань (зміст і логічна форма), їх послідовність в опитувальнику тощо. Враховуючи вищезазначене, наукова проблема полягає в тому, що в соціології не існує пояснення того, як еротетична логіка обумовлює валідну соціологічну інформацію, що отримується шляхом реалізації процедури типу „запитання-відповідь” і внаслідок цього не використовується евристичний потенціал зазначеної логіки (всі аспекти) в методиках соціологічних опитувань.
Тією чи іншою мірою окресленим проблемам приділяли увагу такі науковці філософи та логіки, як В. Ф. Бєрков, Ф. С. Лімантов, К. А. Сєргєєв, О. М. Соколов, К. К. Жоль, які присвятили значну увагу історичному огляду методологічних парадигм запитання. П. В. Копніна можна назвати серед тих, хто намагався досліджувати запитання засобами традиційної логіки. Ф. Льозер спробував узагальнити вже відомі досягнення і представить формалізовану будову логіки запитань у максимально доступній формі. Н. Белнап, Т. Стіл ставили перед собою за мету впорядкувати логіку запитань і відповідей, розробити для неї самодостатній понятійний апарат тощо. А. Т. Ішмуратов запропонував розглядати просте стверджувальне речення, характерні запитання до нього і способи подання їх за допомогою когнітивних операторів. Соціологи Я. Лютинський та В. І. Волович розробили концепції запитання в соціології. Л. Я. Авер’янов, Б. З Докторов, О. М. Маслова, Г. С. Батигін, І. А. Бутенко, В. Б. Голофаст, З. О. Гостковский, Ю. І. Давидов, А. Ю. Мягков, Н. В. Паніна, В. І. Паніотто, Г. А. Погосян займались проблемами методу опитування, розробки анкет, формулювання запитань і, разом з тим, проблемами щирості респондентів, труднощів сприйняття ними запитань соціологічних анкет, а також проблемами валідності методу опитування та отриманої за допомогою нього інформації. Когнітологи Д. М. Рогозін, С. Садмен, Н. Брэдберн, Н. Шварц, Д. Ойзерман запропонували висновки щодо формулювань запитань соціологічних досліджень, що ґрунтуються на багаторічному досвіді емпіричних досліджень в межах когнітивної теорії (проведених на основі застосування методів когнітивного аналізу), внаслідок чого можуть слугувати практичним керівництвом при конструюванні запитань та опитувальників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов’язана з науковими програмами, планами.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтувати найменш розроблений аспект проблеми залежності логіки формулювань запитань та валідного опитувальника.
Для досягнення цієї мети передбачалось розв’язання наступних завдань:
- визначити основні підходи (концепції) до розгляду, тлумачення та вивчення запитання;
- обґрунтувати запитання як пізнавальний інструмент опитування та сам метод опитування як комунікацію типу запитання-відповідь;
- окреслити пізнавальні проблеми логічної структури запитання та запропонувати бачення логічної природи запитання соціологічного опитувальника;
- розробити концепцію запитання соціологічного опитувальника на основі визначення його логічної природи;
- дати типологію помилок поширених в запитаннях соціологічного опитувальника;
- зазначити оптимальний тип логічного аналізу формулювань запитань соціологічного опитувальника;
- обґрунтувати способи оптимізації (підвищення) пізнавального статусу соціологічного опитувальника.
Об’єкт - запитання та відповідь як відношення пізнавальної адекватності.
Предмет - формулювання запитань соціологічного опитувальника як технологія його обґрунтування (валідизації).
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є міждисциплінарний аналіз евристичного потенціалу запитання. Для аналізу опитувального інструменту[1] було застосовано комплекс інтерогативних, когнітивних, семантичних, прагматичних, статистичних методів валідизації соціологічного опитувальника. Метод формалізації було застосовано для відображення структури запитань у знаковій формі за допомогою мови логіки. Аксіоматичний метод було застосовано для побудови концепції запитання. Порівняння було використане щодо аналізу величини невідповіді та когнітивного аналізу.
Теоретико-методологічною базою даного дослідження стали висновки теоретичного та методологічного характеру, які містяться в роботах вітчизняних та зарубіжних філософів, логіків, соціологів та когнітологів. Теоретичною базою дисертаційного дослідження, по-перше, виступають концепції, в яких запропоновані основи логічного аналізу запитань (В. Ф. Берков, Н. Белнап, Т. Стіл, А. Т. Ішмуратов). По-друге, концепції, що орієнтовані на розробку критеріїв та процедур для обґрунтування суджень про те, що дані, отримані за допомогою того чи іншого запитання, адекватні стану змінної, що вивчається (Я. Лютинський) та концепцію, в якій запропоновано розглядати запитання як елемент системи „запитання-відповідь” з одночасним врахуванням основних еротетичних висновків щодо запитань та розуміння їх специфіки, як інструменту соціологічного дослідження (В. І. Волович). Також було залучено вагомий доробок когнітологів, які стали основою при розробці розуміння когнітивних аспектів прагматики запитання та при застосуванні когнітивного аналізу (Д. М. Рогозін, С. Садмен, Н. Брэдберн, Н. Шварц).
Наукова новизна одержаних результатів. У ході проведення дослідження було сформульовано наступні положення авторської концепції, що характеризують її наукову новизну:
- обґрунтовано і реалізовано підходи до проблеми запитання на соціологічному та логічному рівнях у їх єдності та взаємозв’язку, що передбачає використання комплексного, багатофакторного підходу до запитання в основних його проявах: як мовної форми, логічної структури, як елементу комунікації (стор. 13-32, 49-68);
- дістала подальшої розробки концепція бачення запитання в межах методології соціологічних досліджень, що ґрунтується на розумінні специфічної логічної природи питання: структура „запитання-відповідь” як судження, що є інструментом отримання інформації, та, виходячи з цього уточнюється розуміння структури конструкції „запитання-відповідь”, що включає врахування особливостей синтаксису, семантики та прагматики (когнітивного аспекту) запитання (стор. 68-78);
- запропоноване авторське визначення запитання як мовної структури висловлювання, що побудована за законами логіки, функціонує в комунікативній ситуації, є пізнавальним інструментом і в основі якої закладена ознака, що є спонукою запитальності: дана ознака може бути безпосередньо відтворена у першій компоненті (ввідній частині) конструкції запитання (або ж взагалі подана як невідоме у формі альтернативи типу „інше”) (стор. 78);
- вперше формалізовано типи помилок формулювання запитання та створено типологію можливих помилок (різних рівнів: когнітивного, логічного і т.д.) на основі розуміння запитання як судження, що передбачає розкриття синтаксичних, семантичних, прагматичних аспектів (стор. 92-94);
- обґрунтовано низку способів аналізу формулювань запитань, що валідизують опитувальник: граматико-стилістичний аналіз, логіко-когнітивний аналіз, когнітивний аналіз, логічний аналіз, аналіз величини невідповіді, аналіз послідовності запитань в анкеті (стор. 131-201);
- застосувавши вперше аналіз випадковостей (побудова матриці випадковостей за Ч. Осгудом) та метод співставлення паралельних рядів доведено, що використання даних методів дозволяє виявити взаємозв’язок між типами помилок та формулюваннями (формальними схемами) запитань (стор. 160-164);
- вдосконалено процедуру застосування аналізу величини невідповіді та на основі порівняння з когнітивним аналізом визначена низька ефективність використання лише даного способу для валідизації соціологічного опитувальника, а також встановлена наявність зв’язку наступного типу: ґрунтуючись на величину невідповіді, що знаходиться в межах одного інтервалу, можна пояснити основну помилку (або сукупність помилок), притаманну запитанням, що потрапили до однієї групи та проаналізувати ступінь її (їх) складності (стор. 164-189).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають практичну цінність для соціологів, які займаються емпіричними соціологічними дослідженнями, зокрема при конструюванні опитувального інструменту, постановці запитань, якої вимагають більшість соціологічних методів (наприклад, опитування, соціометрія, фокус-групи та ін.). Також результати роботи можуть бути використані в межах програм організації роботи соціологічної служби, зокрема підготовки інтерв’юерів, та при розробці навчальних курсів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на наукових конференціях з нагоди Днів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2004р., 2005 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції для студентів та молодих вчених на тему: „Психологічні проблеми сучасності” (м. Львів, 2005 р.), ХІ Міжнародній науковій конференції „Харківські соціологічні читання” (м. Харків, 2005 р.), XIII Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Ломоносов” (м. Москва, 2006 р.), Восьмій Міжнародній конференції молодих вчених „Проблема особистості в сучасній науці: результати й перспективи досліджень” (м. Київ, 2006 р.), ІІI регіональній науково-практичній конференції для студентів та молодих вчених Психологічні проблеми сучасності” (м. Львів, 2006 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені у чотирьох провідних наукових фахових виданнях, три у збірках тез за матеріалами конференцій.

[1] Об’єктами емпіричного аналізу стали анкета „Дослідження областей: вересень” (КМІС, 2004 р.) та опитувальник Європейського Соціального Дослідження (Інститут соціології НАН України, 2005 р.)

Список литературы

ВИСНОВКИ

Оскільки на сьогодні в соціології не існує пояснення того, як еротетична логіка обумовлює валідну соціологічну інформацію, що отримується шляхом реалізації процедури типу „запитання-відповідь” і внаслідок цього не використовується евристичний потенціал зазначеної логіки (всі аспекти) в методиках соціологічних опитувань, в даному дисертаційному дослідженні була поставлена мета - з’ясувати залежність логіки формулювань запитань та валідного опитувальника. В дисертації викладено теоретичне узагальнення та нові аспекти розв’язання наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні та реалізації методологічних підходів до проблеми запитання на соціологічному та логічному рівнях у їх єдності та взаємозв’язку, що, в свою чергу, передбачає використання комплексного, багатофакторного підходу до запитання в основних його проявах: як мовної форми, логічної структури, як елементу комунікації.
1. На сучасному етапі розвитку соціології, власне методології соціологічних досліджень, звернення до проблем інструментарію носять хаотичний, несистематизований характер. Результатом цього є те, що на сьогодні можна назвати лише кілька способів валідизації соціологічного опитувальника, які найчастіше використовуються це пілотаж, аналіз величини невідповіді, когнітивний аналіз, експертне опитування тощо. Однак ці способи використовуються розрізнено: часто вибір того чи іншого способу нічим не обґрунтований. До того ж, застосування одних з них є можливими до проведення дослідження (пілотаж, когнітивний аналіз), інших лише після його проведення (аналіз величини невідповіді), а деяких - як на тому, так і на іншому етапах (експертне опитування). Цей факт вказує на проблему різних підходів до розуміння валідності соціологічного інструментарію. Якість відомих методик валідизації соціологічної анкети в більшості випадків лишається занизькою. В цілому ж, варто ще раз наголосити, що такий стан речей значною мірою обумовлений тим, що в соціології ще недостатньо використовується евристичний потенціал еротетичної логіки.
2. Ще й досі серед філософів, логіків, соціологів вважається невизначеним, суперечливим питання щодо логічної природи запитання. В межах тієї чи іншої з цих наук існує велика кількість поглядів на логічну природу такої складної субстанції як запитання. Дослідники ототожнюють його з судженням, імперативом і т.п., або ж пропонують вести мову про самостійний статус запитання. Однак, власне в соціології неможна вести мову про запитання без врахування відповіді. Оскільки структура-зв’язка „запитання-відповідь” є відношенням пізнавальної адекватності. Тому в дисертації запропоноване бачення логічної природи запитання з врахуванням його нерозривного зв’язку з відповіддю. Застосувавши формалізацію та ґрунтуючись на силогістику, започатковану ще Аристотелем, обґрунтовано, що логічна природа запитання в соціології відповідає судженню. Таке бачення логічної природи запитання в методології соціологічних досліджень обґрунтовує справедливість логічних правил побудови запитання не лише для його ввідної частини, але і для набору альтернатив (ймовірної відповіді у відкритому запитанні тощо).
3. У широко відомих в соціологічних концепціях запитання Я. Лютинського запитання розглядається в залежності від його статусної позиції. Концепція запитання, запропонована в даному дисертаційному дослідженні, забезпечує бачення запитання в межах методології соціологічних досліджень, що ґрунтується на розумінні специфічної логічної природи питання: структура „запитання-відповідь” як судження, що є інструментом отримання інформації, та, виходячи з цього надає розуміння чіткого уявлення про структуру конструкції „запитання-відповідь”, що включає врахування особливостей синтаксису, семантики та прагматики (когнітивного аспекту) запитання. Оскільки більш доцільною є розробка бачення запитання як самостійної структури, що водночас є елементом будови „запитання-відповідь” та включена до процесу опитування (анкетування, інтерв’ю). Перш за все, наскрізним тут є розуміння того, що запитання має логічну природу, що пояснюється та обґрунтовується вивченням історії виникнення та розвитку досліджень запитання. Концепція запитання, запропонована в дисертації, фактично не залежить від можливих статусних позицій запитання, а концентрує основну увагу на формулюванні запитання соціологічного опитувальника. Саме таке концептуальне бачення може слугувати практичним керівництвом для соціолога, що розробляє опитувальний інструмент, оскільки дозволяє врахувати особливості формулювання запитання в межах комунікації типу „запитання-відповідь”. При побудові концепції використовувався аксіоматичний метод, оскільки за основу було прийняте концептуальне бачення запитання, запропоноване В. І. Воловичем (основна відмінність концепції, запропонованої в дисертації, полягає в тому, що враховано специфіку когнітивного аспекту прагматики запитання).
4. Авторське визначення запитання, що запропоноване в дисертації: запитання це мовна структура висловлювання, що побудована за законами логіки, функціонує в комунікативній ситуації, є пізнавальним інструментом і в основі якої закладена ознака, що є спонукою запитальності: дана ознака може бути безпосередньо відтворена у першій компоненті (ввідній частині) конструкції запитання (або ж взагалі подана як невідоме у формі альтернативи типу „інше”), - дозволяє узаконити, зробити більш строгими логічні правила побудови запитання як предикатної структури, а також підкреслити особливу вагу мініопераціоналізації, що центрує увагу на змісті та обсязі поняття, яке є виразом невідомого, на етапі конструювання кожного окремого запитання соціологічного опитувальника. Дане визначення є досить широким за змістом, однак в ньому підкреслені ті основні віхи, які необхідно враховувати при конструюванні власне запитання соціологічного опитувальника і яким сьогодні здебільшого не надається необхідної уваги з боку соціологів, які займаються розробкою соціологічного інструментарію.
5. В дисертаційному дослідженні були формалізовані типи помилок та виділені чотири їх типи: І помилки, пов’язані з когнітивним рівнем респондента, ІІ - логічні, пов’язані з помилками щодо обсягу понять, застосування логічних сполучників і т.ін., ІІІ помилки семантичного характеру, ІV грамматико-стилістичні помилки. Формалізація типів помилок формулювань запитань та створення типології можливих помилок (різних рівнів: прагматичного, когнітивного, логічного, семантичного, граматико-синтаксичного) на основі розуміння запитання як судження, що передбачає розкриття синтаксичних, семантичних, прагматичних аспектів, охоплює усі структурні рівні запитання відповідно до концепції запитання, запропонованої в дисертаційному дослідженні. Типологія можливих помилок формулювань запитань соціологічного опитувальника внаслідок розмежування помилок різних рівнів надає розуміння, по-перше, причин їх виникнення, що, в свою чергу, дозволяє передбачати та уникати значної кількості подібних помилок. А, по-друге, формалізація та типологізація типів помилок формулювань запитань соціологічного опитувальника дає можливість застосовувати типи помилок при проведенні кількісного аналізу, наприклад, як одиниці лічби. Саме як одиниці лічби когнітивні помилки були використані при проведенні контент-аналізу опитувальника „Дослідження областей: вересень” (КМІС, 2004 р.).
6. Визначено, що оптимальним типом логічного аналізу при формулюванні запитань соціологічної анкети є аналіз, запропонований А. Т. Ішмуратовим. Даний тип аналізу визначений як оптимальний щодо аналізу семантичної структури запитання з врахуванням ваги впливу, який можуть здійснювати когнітивні структури, та імперативної природи запитання. Аналіз, запропонований А. Т. Ішмуратовим багато в чому схожий з аналізом Н. Белнапа і Т. Стіла (до якого до сьогодні найчастіше звертались дослідники соціологи), але відрізняється використанням предикатних операторів, завдяки яким значно розширюється „дедуктивний контекст” запитань. Аналіз застосовано до запитань анкети „Дослідження областей: вересень” (КМІС, 2004 р.). Здійснивши логічний аналіз формулювань усіх запитань опитувальника „Дослідження областей: вересень” було виявлено, що в анкеті наявні п’ять різних формальних (логічних) схем формулювань запитань. Таке зведення робить можливим застосування різних типів статистичного, математичного, загалом кількісного аналізу до формулювань запитань.
7. Обґрунтування низки способів аналізу формулювань запитань та, водночас, оптимізації (підвищення) пізнавального статусу соціологічного опитувальника, що валідизують його: граматико-стилістичного аналізу, логіко-когнітивного аналізу, когнітивного аналізу, логічного аналізу, аналізу величини невідповіді, аналізу послідовності запитань в анкеті, відбувалось на основі емпіричного застосування перелічених методів. Об’єктами емпіричного аналізу були анкета „Дослідження областей: вересень” (КМІС, 2004 р.) та опитувальник ЄСД (Інститут соціології НАН України, 2005 р.). Оскільки кожен з методів має як переваги, так і недоліки, то застосування одного методу для валідизації опитувального інструменту обмежує можливість валідизації, спрямованої на найвищу якість соціологічного інструментарію. Той чи інший вид аналізу чи комплекс певних видів аналізу мають обиратись дослідником-соціологом залежно від завдань, які він ставить аби валідизувати розроблену ним анкету.
8. Вперше було застосовано аналіз випадковостей (побудова матриці випадковостей за Ч. Осгудом) та метод зіставлення паралельних рядів для виявлення взаємозв’язку між типами помилок та формулюваннями (формальними схемами) запитань. Обидва методи були застосовані до опитувальника „Дослідження областей: вересень” (КМІС, 2004 р.). Застосування аналізу випадковостей дає змогу, спираючись на отримані результати, зробити висновки про стійкий взаємозв’язок деяких (всі невипадкові співпадіння) типів помилок в опитувальнику. Метод зіставлення паралельних рядів дозволяє встановити порядок: впорядкувати помилки за якоюсь властивістю за складністю, за наслідками для опитування тощо. Також - впорядкувати і схеми питань за якоюсь властивістю. У випадку застосування методу співставлення паралельних рядів до двох номінальних ознак (типи питань та типи помилок) можна вести мову про наявність асоціації: у питаннях різного типу розподіл помилок є різним, не однаковим. Відповідно, з такої асоціації можна робити висновок про те, що включаючи питання певного виду (побудованих за певною схемою) ризик припуститися певних помилок є різним (деякі помилки так би мовити „більш характерні” для питань певного виду).
9. Сьогодні серед соціологів побутує переконання, що, лише якщо величина невідповіді запитання соціологічного опитувальника становить 15-20%, то формулювання такого запитання необхідно переконструювати. Хоча, водночас, варто зауважити, що дані цифри не є „загальновизнаними”, тобто існує проблема визначення кількісних меж величини невідповіді запитань соціологічного опитувальника. Незважаючи на це, статус аналізу величини невідповіді запитань соціологічного опитувальника є надзвичайно високим - однією зі складових, які повинні бути присутніми в аналітичному звіті, що складається за результатами дослідження, є опис помилок, пов’язаних з невідповіддю. В дисертації визначено ефективність застосування аналізу величини невідповіді на основі порівняння з когнітивним аналізом: даний вид аналізу потребує підтвердження шляхом застосування додаткового (-их) способу (-ів) валідизації, та встановлено наявність зв’язку наступного типу: ґрунтуючись на величину невідповіді, що знаходиться в межах одного інтервалу, можна пояснити основну помилку (або сукупність помилок), притаманну запитанням, що потрапили до однієї групи та проаналізувати ступінь її (їх) складності. Кількісні межі величини невідповіді не можуть узагальнюватись для всіх соціологічних опитувальників: вони мають встановлюватись на основі аналізу чи то групування. Зокрема, для опитувальника ЄСД значна частина формулювань запитань, що містять ті чи інші помилки, мають величину невідповіді ≈ 6%. До того ж аналіз величини невідповіді може застосовуватись не лише для виявлення формулювань запитань, які містять помилки (тобто, коли величина невідповіді інтерпретується як показник валідності запитання), але і, наприклад, для розуміння специфіки сприйняття респондентами суспільних систем та процесів.
10. В цілому, на основі запропонованого бачення логічної природи та концепції запитання соціологічного опитувальника, а також емпіричної апробації ряду способів валідизації, можна запропонувати декілька основних вимог власне до формулювання запитання соціологічного опитувальника.
- Формулювання запитання має починатись з визначення логічної змінної. Вона має бути зрозумілою за змістом, мати невеликий понятійний обсяг.
- Саме формулювання також має бути лаконічним та сконструйованим з урахуванням усіх граматико-стилістичних вимог тієї мови, якою воно подається.
- При конструюванні запитання мають бути враховані усі впливи, які може спричинити когнітивний аспект: має витримуватись семантична однозначність, мають виключатись експертні терміни та модальні слова, шкали мають будуватись з врахуванням синонімічних рядів термінів, які вони містять.
- Логічні сполучники мають застосовуватись з чітким розумінням сенсу логічної операції, яку вони собою виражають.
- Обов’язково має враховуватись „ефект випромінювання”: вплив послідовності окремих формулювань та блоків запитань соціологічного опитувальника. Вона не має нести сугестивний вплив.
Таким чином, мета дисертаційного дослідження була досягнута, а поставлені задачі - розв’язані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Белнап Н., Стил Т. Логика вопросов и ответов. - М.: Прогресс, 1981. - 288 с.
2.Вопросы и ответы // Логика. Логические основы общения. Учебное пособие для высших учебных заведений / В. Ф. Берков, Я. С. Яскевич, В. И. Бартон и др. - М.: Наука, 1994. - С. 206-216.
3.Жоль К. К. Логика: Учеб. Пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 399 с. (Международная серия „Bibliotheca studiorum”).
4.Аверьянов Л. Я. Почему люди задают вопросы? М.: Социолог, 1993. - 150 с.
5.Аверьянов Л. Я. Социология: искусство задавать вопросы. Издание 2-е, переработанное и дополненное. - М., 1998. - 357 с.
6.Панина Н. В. Технология социологического исследования. Курс лекций. К.: Ин - т социологии НАН Украины, 1997. - 243 с.
7.Рогозин Д. М. Когнитивный анализ опросного инструмента. - М.: Институт Фонда „Общественное мнение”, 2002. - 254 с.
8.Добреньков В. И., Кравченко А. И. Методы социологического исследования: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2004. 768. (Классический университетский учебник).
9.Белановский С. А. Глубокое интервью: Учебное пособие. М.: Николо-Медиа, 2001.- 320 с.
10. Лимантов Ф. С. Лекции по логике вопросов. Л., 1975. - 112 с.
11. Берков В. Ф. Вопрос как форма мысли. Мн.: БГУ, 1972. - 135 с.
12. Сергеев К. А., Соколов А. Н. Логический анализ форм научного поиска. - Л.: Наука, 1986. - 121 с.
13. Лютынский Я. Вопрос как инструмент социологического исследования // Социологические исследования. - 1990. - № 1. - C. 8998.
14. Маслова О. М. Вопрос как инструмент получения эмпирических данных // Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1. Социологический опрос / Отв. ред. В. Г. Андреенков, О. М. Маслова. М.: Наука, 1990. - С. 6491.
15. Сикевич З. В. Социологическое исследование: практическое руководство. СПб.: Питер, 2005. 320 с.
16. Тавокин Е. П. Социологическая информация: Роль, методы получения и обработки: Учеб. пособие / Е. П. Тавокин; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Фак. гос. упр. Каф. Социологии упр. М.: МАКС Пресс, 2001. 198 с.
17. Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М.: Добросвет, 2001. - 569 с.
18. Погосян Г. А. Форма вопроса и целевая установка исследователя // Социологические исследования. - 1983. - № 3. - С. 162-167.
19. Погосян Г. А. Метод интервью и достоверность социологической информации. Отв. ред. Г. В. Осипов. Ереван: АН АрмССР, 1985. 142 с.
20. Рогозин Д. М. Открытые вопросы в массовых обследованиях // Социологический журнал. - 2001. - № 3 - http://soc.lib.ru/su (17.02.2005)
21. Моин В. Б. Форма вопроса, интерпретация ответа // Социологические исследования. - 1987. - № 5. - С. 105-113.
22. Бади Б. Ш., Малинкин А. Н. Уровни „практического сознания” и стиль жизни: проблема интерпретации ответов респондента // Социологические исследования. - 1982. - № 3. - С. 137-145.
23. Шуман Г., Прессер С. Открытый и закрытый вопрос // Социологические исследования. - 1982. - № 3. - С. 145-156.
24. Девятко И. Ф. Методы социологического исследования. - Екатеринбург: Урал. ун-т, 1998.- 208 с.
25. Маслова О. М. Познавательные возможности открытых и закрытых вопросов // Социологические исследования. - 1984. - № 2. - С. 129-138.
26. Волович В. И. Надежность информации в социологическом исследовании. К.: Наукова думка, 1974. 134 с.
27. Саганенко Г. И. Сопоставление несопоставимого: обоснование сравнительного исследования на базе открытых вопросов // Социологический журнал. - 1998. - № 3-4. - http://www.nir.ru/socio/old/scipubl/sj/34-saganenko.htm (23.03.2006)
28. Горбачик А. А. Компьютерная обработка текстов в качественных и количественных социологических исследованиях // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2006. - № 1. - С. 124-133.
29. Методические проблемы сопоставления показателей в социологическом исследовании // Социальные исследования: построение и сравнение показателей. Отв. ред. Э. П. Андреев, Н. М. Блинов, В. Э. Шляпентох. М.: Наука, 1978. С. 211233.
30. Берков В. Ф. Логика вопросов в преподавании. - Мн.: Университетское, 1987. - 56 с.
31. Докторов Б. З. Методология планирования и пути достижения надежности результатов социологических исследований // Человек социалистического общества и процессы массовой коммуникации. Материалы 4-го советско-венгерского симпозиума, том III, Ленинград, 2-6 июня 1980 г. - Л.: Наука, 1981. - С. 111-120.
32. Докторов Б. З. Первопроходцы мира мнений: от Гэллапа до Грушина. - М.: Институт Фонда „Общественное мнение”, 2005. - 239 с.
33. Жабский М. И. Возможности, границы и техника опроса // Социологические исследования. - 1982. - № 2. - С. 176-185.
34. Рябцева. Опросы общественного мнения как источник по исследованию массового сознания США. - http://soc.lib.ru/su (11.10.2005)
35. Мягков А. Ю. Влияние метода сбора данных на вербальное поведение респондентов // Социологический журнал. - 1999. - № 1-2. - http://knowledge.isras.ru/sj/sj/sj99-myag.html (2.03.2006)
36. Мягков А. Ю. Техника „рандомизированного ответа”: опыт полевого тестирования // Социологический журнал. - 2002. - № 4. - http://knowledge.isras.ru/sj/sj/sj4-02myag.html (2.03.2006)
37. Мягков А. Ю. Статистические стратегии сенситивных измерений // Социологические исследования. - 2002. - № 1. - С. 111121.
38. Оссовский В. Л. Проблема идентификации общественного мнения // Социологические исследования. - 1999. - № 10. - C. 7-16.
39. Садмен С., Брэдберн Н., Шварц Н. Как люди отвечают на вопросы: применение когнитивного анализа в массовых обследованиях / Пер. с англ. Д. М. Рогозина, М. В. Рассохиной; Под ред. Г. С. Батыгина. - М.: Институт Фонда „Общественное мнение”, 2003. - 304 с.
40. Экспертные оценки в социологических исследованиях / С. Б. Крымский, Б. Б. Жилин, В. И. Паниотто и др.; Отв. ред. С. Б. Крымский; АН УССР. Ин-т философии. - К.: Наук. думка, 1990. - 320с.
41. Ноэль Э. Массовые опросы. Введение в методику демоскопии. Изд-е 2-е. перевод с немецкого. Общ. Редакция, вступ. и заключ. Статья д. филос. н., проф. Н. С. Масурова. М.: АВА-ЕКСТРА, 1993. 272 с.
42. Организационно-методические проблемы опроса // Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 2. Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов. Наблюдение. Эксперимент / Отв. ред. В. Г. Андреенков, О. М. Маслова. М.: Наука, 1990. С. 3-38.
43. Алексеев Б. К., Докторов Б. З, Фирсов Б. М. Изучение общественного мнения: вопросы организации исследований // Социологические исследования. - 1981. - № 1. - С. 78-85.
44. Садмен С., Бредбэрн Н. Как правильно задавать вопросы: введение в проектирование массовых обследований / Пер. с англ. А. А. Винницкой; Научный редактор перевода Д. М. Рогозин. - М.: Институт Фонда „Общественное мнение”, 2002. - 382 с.
45. Замбржицкая А. К. Эмпирическая апробация вопросника в маркетинговом исследовании // Социологические исследования. - 1999. - № 11. - С. 115-116.
46. Answering questions: Methodology for determining cognitive and communicative processes in survey research / Ed. by N. Schwarz, S. Sudman. San Francisco, CA: Jossey-Bass, 1996. 469 p.
47. Назарова И. Б. Качество опроса: факторы неответов // Социологические исследования. - 1999. - № 11. - C. 108-114.
48. Клюшина Н. А. Социальный и методический смысл отсутствия ответа в социологическом опросе: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филос. наук: (09.00.09) / АН СССР. Ин-т социологии. М., 1989. 21 с.
49. Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия. - М.: Прогресс, 1987. - С. 44-87.
50. Давыдов А. А. Респондент как источник информации / Рос. акад. наук. Ин-т социологии. М., 1993. 27 с.
51. Давыдов А. А., Давыдова Е. В. Измерение искренности респондента / Рос. акад. наук. Ин-т социологии. М.: Институт социологии РАН, 1992. 21 с.
52. Мягков А. Ю. Искренность респондентов в массовых опросах: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. доктора социол. наук: (22.00.01) / Ин-т социологии. М., 2003. 42 с.
53. Мягков А. Ю. Использование экспертных оценок при диагностике неискренних ответов респондентов // Социологический журнал. - 2002. - № 3. - http://knowledge.isras.ru/sj/sj/sj3-02myag.html (2.03.2006)
54. Мягков А. Ю. „Запечатанный буклет”: альтернативный метод сбора данных в исследованиях по сенситивной проблематике // Социологический журнал. - 2001. - № 4. - http://www.nir.ru/socio/old/scipubl/sj/sj4-01myag.html (23.03.2006)
55. Бутенко И. А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентами: Учеб. пособие для ун-тов. - М.: Высш. шк., 1989. - 176 с.
56. Клюшина Н. А. Причины, вызывающие отказ от ответа // Социологические исследования. - 1990. - № 1. - C. 98105.
57. Федоров И. В. Причины пропуска ответов при анкетном опросе // Социологические исследования. - 1982. - № 2. - С. 185-189.
58. Андреенков В. Г., Маслова О. М. Эмпирический базис социологической науки // Социологические исследования. - 1987. - №6. - С. 111-117.
59. Бутенко И. А. „Нет ответа”. Анализ методической ситуации на страницах журнала „Public opinion quarterly” // Социологические исследования. - 1986. - № 4. - C. 118-122.
60. Кучко Е. Е. Анкета // Социология: Энциклопедия / Сост. А. А. Грицанов, В. Л. Абушенко, Г. М. Евелькин, Г. Н. Соколова, О. В. Терещенко. - Мн.: Книжный Дом, 2003. С. 50. - (Мир энциклопедий).
61. Гостковский З. О повышении достоверности опроса в социологических исследованиях // Социологические исследования. - 1978. - № 4. С. 160165.
62. Ішмуратов А. Т. Вступ до філософської логіки: Підручник для студентів та аспірантів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Абрис, 1997. - 350 с.
63. Юзва Л. Л. Запитання як предмет методологічного аналізу (генетичний аспект) // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління. Матеріали другої наукової конференції (Донецк, 14 квітня 2006 р.). - Донецьк: ДонДУУ, 2006. - С. 222-229.
64. Вопрос // Кондаков Н. И. Логический словарь. - М.: Наука, 1971. - C. 79.
65. Кротков Е. А. Логическая форма суждений // Логика и методология научного познания / Под ред. А. А. Старченко. - М.: Московский университет, 1974. - С. 20-30.
66. Переверзев В. Н. Вопрос логический // Логический словарь ДЕФОРТ / Под ред. А. а. Ивина, В. Н. Переверзева, В. В. Петрова; Сост. В. Н. Переверзев. - М.: Мысль, 1994. - С. 26-28.
67. Зуев Ю. И. Вопрос как предмет логического анализа. Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филос. наук. - Одесса,