ДИСКУРС АНТИУТОПІЇ (на матеріалі англійської, української та російської мов)

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТОЯНОВА Інна Дмитрівна

УДК 81’373.23 + 811.161.2 + 811.111’276

ДИСКУРС АНТИУТОПІЇ
(на матеріалі англійської, української та російської мов)

Спеціальність 10.02.17 порівняльно-історичне і типологічне
мовознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Бєссонова Ольга Леонідівна,
доктор філологічних наук, професор

Донецьк 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІНГВІСТИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ ДИСКУРСУ АНТИУТОПІЇ.

14

1.1. Антиутопія як об’єкт міждисциплінарного дослідження

14

1.2. Дискурс антиутопії в когнітивно-дискурсивній парадигмі:
термінологічний апарат дослідження

23

1.3. Проблема дискурсу в лінгвістиці

30

1.3.1. Різні аспекти вивчення дискурсу.

30

1.3.2. Дискурс та суміжні поняття.

33

1.4. Місце дискурсу антиутопії в різних типологіях дискурсу...

35

1.5. Загальна характеристика дискурсу антиутопії...

39

1.5.1. Основні характеристики дискурсу антиутопії

39

1.5.2. Зони перетину дискурсу антиутопії з іншими
видами дискурсу..

44

1.5.3. Ідеологічність дискурсу антиутопії

45

1.5.4. Особливості рольової структури комунікаціі
в дискурсі антиутопії..

47

1.5.5. Аксіологічність дискурсу антиутопії..

51

1.5.6. Національно-культурна специфіка дискурсу антиутопії..

55

1.6. Модель лінгвістичного аналізу дискурсу антиутопії

57

Висновки до розділу I.

59

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО
ПРОСТОРУ ДИСКУРСУ АНТИУТОПІЇ...

61

2.1. Вербальна репрезентація основних дискурсотворчих
концептів в антиутопії....

61

2.2. Концепт ДЕРЖАВА як дискурсотворчий концепт антиутопії.

63

2.2.1. Особливості вербалізації концепту STATE
в англійській мові ...

63

2.2.2. Особливості об’єктивації концепту ДЕРЖАВА
в українській мові

78

2.2.3. Особливості актуалізаціі концепту ГОСУДАРСТВО
в російській мові..

91

2.2.4. Порівняльна характеристика засобів вербалізації
дискурсотворчого концепту ДЕРЖАВА....

106

2.3. Вербальна репрезентація концепту НАРОД в англійській, українській та російській мовах в дискурсі антиутопії

110

2.3.1. Особливості вербалізації концепту PEOPLE
в англійському дискурсі антиутопії..

110

2.3.2. Особливості об’єктивації концепту НАРОД
в українському дискурсі антиутопії..

123

2.3.3 Особливості актуалізації концепту НАРОД
в російському дискурсі антиутопії.

137

2.3.4. Порівняльна характеристика засобів вираження
концепту НАРОД в англійському, українському
та російському дискурсі антиутопії...

147

Висновки до розділу II

151

РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ
В ДИСКУРСІ АНТИУТОПІЇ..

157

3.1. Інтенційна характеристика дискурсу антиутопії..

157

3.2. Загальна характеристика стратегій в дискурсі антиутопії

160

3.3. Засоби реалізації маніпулятивної стратегії в дискурсі антиутопії

165

3.4. Засоби реалізації стратегіі комунікативного тиску
в дискурсі антиутопії.......

174

3.5. Метафора як засіб реалізації інтенції в дискурсі антиутопії

182

3.5.1. Прагматична функція метафори в дискурсі антиутопії.

182

3.5.2. Загальна характеристика метафори як засобу
реалізації інтенції впливу в дискурсі антиутопії англійської,
української та російської мов.

184

Висновки до розділу III...

189

ЗАГАЛЬНІВИСНОВКИ.

195

ДОДАТКИ

201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

209

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ПРИЙНЯТИХ
СКОРОЧЕНЬ ...

252

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
ТА ПРИЙНЯТИХ СКОРОЧЕНЬ ..

253

ВСТУП
Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню дискурсу антиутопії в англійській, українській та російській мовах як типу цілеспрямованої міжособистісної мовленнєвої діяльності у сукупності лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників його організації, структурування та динаміки функціонування. На порозі ХХІ століття сучасна лінгвістична наука все більшої уваги приділяє зіставному вивченню мов, що дозволяє виявити цінність своєї культури, своєрідність мови, національного менталітету. Cучасна українська зіставна лінгвістика ґрунтується на роботах видатних мовознавців І.О. Голубовської [82], Ю.О. Жлуктенка [106], В.Д.Каліущенка [124], Д.І. Квеселевича [136], І.В. Корунця [150], М.П.Кочергана [154], В.М. Манакіна [190], О.О. Тараненка [298], М.П.Фабіан [310], С.О. Швачко [330] та багатьох інших. Розвиток порівняльних досліджень в українському мовознавстві здійснювався Ш.Р.Басировим [22], О.В.Материнською [194], Л.Б. Ніколаєвою [209] та багатьма іншими вченими, що доводить перспективність досліджень, які ставлять за мету порівняння певних аспектів структури і функціонування споріднених та неспоріднених мов. Чільне місце у розробці та обґрунтуванні проблем зіставного вивчення лексики різних мов належить Ю.Д. Апресяну [6], Р.О. Будагову [54], В.Г. Гаку [73], А.Є.Супруну [291], В.М.Ярцевій [341]. Серед дослідників закордонних шкіл слід відзначити наукові розробки Г. Вежбицької [60], Е.Косеріу [354], В.Скалічки [264], С. Ульмана [308], Р.Якобсона [340] та інших вчених.
Антропологічна спрямованість лінгвістичних розвідок сприяє перенесенню досліджень із статики у динамічний аналіз суб’єкта пізнання, мислення та дії. Проблема визначення дискурсу стає основою нової парадигми знань когнітивно-дискурсивної, в основі якої лежить розуміння мови як когнітивного утворення. Актуальним питанням дискурсології, дослідженню проблем породження, функціонування, сприйняття дискурсу, визначенню критеріїв його диференціації присвячена значна кількість наукових праць таких відомих лінгвістів, як Е. Бенвеніст, А. Вежбицька, Г. Кук, Т. ван Дейк, Р.Фаулер, Г.Кресс, Дж.Серль, М.Фуко, Р.Водак, Н.Д.Арутюнова, М.М.Бахтін, В.В. Богданов, В.З. Дем’янков, В.І. Карасик, В.Б. Кашкін, В.В.Красних, І.М. Кобозєва, О.С. Кубрякова, Э. Лассан, М.Л. Макаров, М.М.Миронова, А.А. Пушкін, Т.Г. Синельникова, Ю.С. Степанов, І.П. Сусов, А.А. Сухих, В.І. Убійко, Е.Й. Шейгал та ін. [34, 60, 353, 355, 369, 388, 403, 317, 415, 9, 25, 42, 89, 128, 129, 130, 134, 158, 138, 167, 176, 187, 199, 241, 263, 273, 292, 294, 307, 336]. В Україні проблеми дискурсу досліджуються у працях Ф.С. Бацевича, А.Д. Бєлової, В.Б. Бурбело, О.М. Ільченко, К.Я. Кусько, О.І.Морозової, О.М.Островської, С.Д.Павличко, Р.Є.Пилипенка, М.М.Полюжина, С.І. Потапенка, Г.Г.Почепцова, Т.В.Радзієвської, О.О.Селіванової, І.С. Шевченко та ін. [26, 30, 55, 121, 171, 202, 216, 218, 227, 233, 237, 240, 242, 254, 334]. Одним з аспектів дослідження дискурсу є класифікація типів дискурсу та опис окремих дискурсів, що відповідають сферам людської діяльності, в кожній з яких комунікація набуває специфічних рис. З’являється все більше праць, в яких досліджується політичний [31, 66, 108, 132, 140, 258, 268, 313, 336], юридичний [267], медичний [72], релігійний [129, 197, 232], рекламний [67, 153, 243, 302], науковий [121, 188, 250], художній дискурс [55, 144, 216, 218, 295], що зумовлено, значною мірою, важливістю питань, які вони висвітлюють. Дискурс як центральна одиниця мовленнєвої комунікації в сукупності з екстралінгвальними, прагматичними, соціокультурними та іншими факторами, припускає велику кількість підходів до його вивчення. Так, аналіз дискурсу проводиться з позицій прагмалінгвістики (Т.А.ван Дейк, М.Л.Макаров), психолінгвістики (В.В.Красних), стилістики, соціолінгвістики (Р.Водак, В.І.Карасик), когнітивної лінгвістики (В.З. Демьянков, С.А. Жаботинська, Л.В. Барба, О.В.Анохіна, Н.Ф. Алефиренко, Н.Н. Болдирєв, С.І. Потапенко), лінгвокультурології (В.І.Карасик, О.О.Попова, Е.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, С.Г. Воркачев, Н.А. Красавський, В.А. Маслова). Звичайно, що згадані підходи не є взаємовиключними.
У дисертації природа дискурсу антиутопії вивчається в межах когнітивно-дискурсивної парадигми, що передбачає переведення сучасних мовознавчих пошуків у площину, що спирається на якісно нову теоретично-методологічну платформу [166: 23; 103: 3; 179: 14; 120: 171-183; 151: 263; 192: 9; 52: 8; 411: 9]. Суттєвим є визначення установки на розгляд мови як відображення взаємодіючих структур людської свідомості, мислення й пізнання та на визнання нерозривного зв’язку когніції і комунікації [44: 13; 169: 11; 178: 5; 125: 34; 269; 292; 326; 382: 10; 368: 171]. Поряд із когнітивністю одним із аспектів нової парадигми виступає дискурсивність встановлення розуміння мови як феномена, який слугує передачі знання від однієї людини до іншої, від одного покоління до іншого [167: 145; 193]. Таким чином, аналіз та опис мовних явищ враховує виконання мовою когнітивної та комунікативної функцій та їх вивчення у постійній взаємодії й узгодженні між собою. Отже, саме від знання про мовну систему (мовне знання) та знання про світ (енциклопедичні знання) залежить успішність мовленнєвої комунікації [112: 51; 276: 22]. З цим пов’язана активізація пошуків у напрямку вивчення ролі концептів у дискурсивній практиці людини.
Звернення до дослідження дискурсу антиутопії зумовлено зростанням інтересу лінгвістів до вивчення принципів організації текстів та специфіці побудови окремих функціональних типів текстів як одиниць комунікації (Н.Д.Арутюнова, А.Д.Бєлова, О.Л.Каменська, І.М.Колєгаєва, Г.В.Колшанський, Г.Г Почєпцов, Т.В. Радзієвська [9, 31: 6, 125, 143, 147, 238, 242]). Антиутопія асоціюється із сферою комунікації, дослідження якої може розширити надбання загальної теорії дискурсу й теорії комунікації. Визначення сучасними лінгвістами дискурсу як особливого ментального світу [273: 44] вимагає від дослідників не обмежуватися лише аналізом комунікативних стратегій і тактик, що є характерними для того чи іншого виду дискурсу, а й займатися аналізом концептосфери, що становить його семантичну основу, вивчати особливості вербалізації дискурсотворчих концептів у мові.
Актуальність роботи зумовлена загальним інтересом до проблем зіставного вивчення когнітивного, функціонально-семантичного й комунікативно-прагматичного аспектів мови, серед яких важливе місце посідає вивчення мовних та позамовних чинників, що впливають на комунікацію. Антропологізація наукової парадигми, відсутність комплексного дослідження дискурсу антиутопії в англійській, українській та російській мовах у зіставному аспекті та загальна спрямованість на вивчення культурних особливостей етносів шляхом виявлення засобів вербалізації знань, їхньої концептуалізації і категоризації зумовлюють актуальність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими темами. Робота виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри англійської філології Донецького національного університету в межах комплексної держбюджетної теми Міністерства освіти і науки України Когнітивні, лінгвокультурологічні та гендерні аспекти дослідження мовних категорій у різних типах дискурсу” (№08-1 вв/47, номер державної реєстрації 0108U001596).
Об’єктом дослідження є комунікація в дискурсі антиутопії, що базується на певних дискурсотворчих концептах, комунікативних стратегіях і тактиках, які впливають на його організацію.
Предмет дослідження особливості вербалізації концептуального простору та комунікативної організації дискурсу антиутопії, що дозволяє виявити об’єктивовані в англійській, українській та російській мовах спільні та диференційні риси національного світосприйняття лінгвосоціумів.
Мета роботи полягає в зіставному вивченні основних лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей організації дискурсу антиутопії в англійській, українській та російській мовах.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) систематизувати теоретичні засади, поняття й методи лінгвістичного дослідження дискурсу антиутопії;
2) визначити його характерні риси;
3) установити структуру базових концептів дискурсу антиутопії та особливості їх мовної реалізації;
4) виявити універсальні та специфічні риси в характері структурування концептуального простору дискурсу антиутопії в англійській, українській та російській мовах;
5) виокремити набір засобів реалізації комунікативного наміру дискурсу антиутопії в зіставлюваних мовах;
6) описати комунікативні стратегії і тактики спілкування комунікантів в антиутопії й дослідити в мовах набору спільні риси та відмінності механізмів реалізації комунікативних стратегій, за допомогою яких здійснюється вплив на адресата в аналізованому дискурсі.
Матеріалом дослідження слугують контексти, які містять мовленнєві ситуації спілкування в тоталітарному суспільстві, змодельованому в дискурсі антиутопії. Ці контексти виокремлено методом суцільної вибірки із 54 художніх творів жанру антиутопії британських, американських, українських і російських авторів двадцятого сторіччя. Обсяг джерел вибірки склав понад 13700 сторінок, а саме 4738 в англійській мові, 4083 в українській мові та 4879 в російській.
Мета та завдання роботи, специфіка її об’єкта зумовили застосування низки методів і прийомів дослідження. За допомогою зіставного аналізу були встановлені збіги та розбіжності засобів відображення спілкування в англійському, російському й українському дискурсі антиутопії. Компонентний аналіз дозволив виокремити інтегральні й диференційні семантичні ознаки в структурі базових концептів дискурсу антиутопії. Концептуальний аналіз уможливив установлення особливостей вербалізації базових концептів антиутопії, з’ясування концептуальних механізмів, які складають основу їх образного втілення. Методика фреймового моделювання спрямована на відтворення смислової структури концептів, аналіз словникових дефініцій імен концептів застосовувався для виявлення специфіки мовних засобів вербалізації семантичного простору базових концептів в дискурсі антиутопії, інтерпретаційний аналіз для виокремлення стратегій і тактик дискурсу антиутопії. Кількісний аналіз використовується для визначення продуктивності засобів вербалізації базових дискурсотворчих концептів, співвідношення комунікативних стратегій і тактик дискурсу антиутопії і встановлення продуктивності засобів їх вираження в англійській, українській та російській мовах.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:
здійснено комплексне лінгвістичне дослідження дискурсу антиутопії в таких різноструктурних мовах, як англійська, українська та російська;
дискурс антиутопії виділено в окремий тип інституційного дискурсу на основі ряду типологічних ознак, розроблено модель його системного аналізу;
визначено основні дискурсотворчі концепти, стратегії і тактики реалізації прагматичної інтенції комунікантів в дискурсі антиутопії та засоби їх реалізації;
виявлено спільні та диференційні риси лінгвокогнітивної та комунікативної організації дискурсу антиутопії.
Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що його результати, пов’язані із визначенням дискурсу антиутопії як особливого типу художньої комунікації з урахуванням його типологічних ознак та національно-культурної специфіки в досліджуваних мовах, є внеском у розвиток загальної теорії дискурсу та зіставного мовознавства. Створення моделі концептуального простору дискурсу антиутопії сприяє розширенню розуміння категорійної організації знань на прикладі аналізу таких складних ментальних утворень, як ДЕРЖАВА, НАРОД і є внеском у когнітивну лінгвістику. Дослідження комунікативної організації дискурсу антиутопії, визначення комунікативних стратегій і тактик із обґрунтуванням безпосереднього впливу екстралінгвістичних чинників на особливості комунікації в порівнюваних мовах, розширює надбання теорії комунікації. Запропонована модель аналізу дискурсу антиутопії, що інтегрує здобутки функціонально-семантичної та когнітивно-дискурсивної парадигм, може бути застосована щодо інших типів дискурсу.
Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її основних результатів і висновків у курсах із порівняльної лексикології англійської, української та російської мов (розділи Лексична семантика”, Словотвір”, Фразеологія”), порівняльної стилістики (розділи Стилістика тексту”, Стилістична лексикологія”), загального та зіставного мовознавства, у спецкурсах з теорії дискурсу, концептології, теорії комунікації та лінгвокультурології.
Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи пройшли апробацію на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2005), Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівка, 2005), Мова і культура” (Київ, 2005), Східнослов’янська Філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Наукові дослідження теорія та експеримент 2008” (Полтава, 2008), Розвиток наукових досліджень 2008” (Полтава, 2008), Лінгвістичні аспекти мовної комунікації: функціонально-прагматичний, семантичний та когнітивний параметри досліджень” (Горлівка, 2008); двох всеукраїнських наукових конференціях Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2005) та науковій конференції пам’яті доктора філологічних наук, професора Д.І. Квеселевича (Житомир, 2008). Результати роботи обговорено під час наукових семінарів кафедри загального мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (Горлівка, 2006 2008), міжкафедрального лінгвістичного семінару аспірантів і пошукачів факультету іноземних мов Донецького національного університету (Донецьк, 2009).
Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлені у 7 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та 5 матеріалах доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація, загальним обсягом 257 сторінок (200 основного тексту), складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків, списків використаної літератури теоретичних джерел (416 позицій), лексикографічних джерел (17 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (54 позиції).
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, об’єкт, предмет, висвітлено мету і завдання роботи, визначено фактичний матеріал та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі Теоретичні засади лінгвістичного дослідження дискурсу антиутопії” узагальнено принципи аналізу дискурсу в сучасній когнітивно-дискурсивній парадигмі, обґрунтовано виокремлення дискурсу антиутопії як різновиду комунікації, визначено його основні характеристики, місце і статус в системі інших типів дискурсу; розглянуто особливості рольової структури в дискурсі антиутопії.
У другому розділі Особливості вербалізації концептуального простору дискурсу антиутопії” досліджено концептуальний простір антиутопії, визначено дискурсотворчі концепти ДЕРЖАВА, НАРОД, розроблено фреймову модель для відтворення їх смислової структури й описано їхню семантичну структуру, виявлено універсальні та специфічні риси в характері структурування концептуального простору визначеного типу дискурсу та особливості вербалізації базових концептів у зіставлюваних мовах.
У третьому розділі Комунікативні стратегії і тактики дискурсу антиутопії” охарактеризовано стратегії і тактики, що реалізують комунікативну інтенцію суб’єктів влади дискурсу антиутопії в аналізованих мовах. Досліджено універсальні та специфічні засоби реалізації комунікативних стратегій та визначено комунікативні прийоми прагматичного впливу на адресата в дискурсі антиутопії зіставлюваних мов.
Додатки містять схеми контекстних моделей семантичного простору та кількісну характеристику засобів вербалізації образно-ціннісного складника базових концептів ДЕРЖАВА, НАРОД в англійському, українському та російському дискурсі антиутопії.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Проведене комплексне системне дослідження антиутопії як динамічного явища в аспекті його лінгвокогнітивних та комунікативних особливостей дозволяє визначити дискурс антиутопії як мовленнєво-розумову діяльність, що має два плани вираження: лінгвістичний та лінгвокогнітивний. Лінгвістичний план вираження дискурсу антиутопії відбивається у використанні певних мовних засобів і виявляється у сукупності породжених текстів. Лінгвокогнітивний план вираження пов’язаний із мовною свідомістю і зумовлює вибір мовних засобів, впливаючи на породження й сприйняття текстів, що реалізуються в межах комунікації антиутопії.
2. Основною формою організації й продуктом комунікативної діяльності виступає текст антиутопії як комунікативна єдність, зумовлена системно-структурною організацією. Адресантно-адресатна конфігурація комунікації в антиутопії має такий вигляд: адресант (державні організації) адресат (громадяни суспільства), в якій реалізується авторитарний тип мовної особистості, що прагне до підкорення, примусу й демонструє домінування.
3. Екстралінгвальний компонент дискурсу антиутопії, поряд з когнітивною та комунікативною діяльністю, включає цінності комуніканта. Комунікація в дискурсі антиутопії характеризується використанням специфічних ціннісних понять і активізацією особливих оцінних структур, що пояснюється особливим типом ментальності, який відображає названий тип дискурсу.
4. Із сукупності концептів, які утворюють концептосферу дискурсу антиутопії, виокремлюються два базових концепти ДЕРЖАВА, НАРОД, які є складними ментальними утвореннями, що містять понятійно-ціннісний та образно-ціннісний складники. Загальна структура поняттєвого простору концептів ДЕРЖАВА, НАРОД, визначена на основі компонентного аналізу значень імен концептів, членів синонімічного ряду імен концептів, їх частиномовних дериватів в англійській, українській та російській мовах, виявилась неподібною.
Понятійно-ціннісний складник концепту ДЕРЖАВА структурується трьома семантичними ознаками: країна, соціальна спільнота, політична організація. Особливістю організації семантичного простору концепту НАРОД в мовах набору є наявність в його межах чотирьох семантичних ознак населення держави, нація, трудящі, люди. В структурі концепту PEOPLE в англійському та українському дискурсі антиутопії зафіксовано спільну семантичну ознаку особи. У семантичному просторі концепту PEOPLE наявна ознака family, яку не зафіксовано ні в українській, ні в російській мовах. В українському та російському дискурсі антиутопії поняттєвий простір концепту НАРОД в дискурсі антиутопії ідентичний.
5. Національна специфіка дискурсу антиутопії досліджуваних мов простежується в наборі семантичних ознак представлення базових концептів ДЕРЖАВА, НАРОД. Досліджувані мови демонструють спільні семантичні ознаки, які відтворюють зміст базових концептів, що засвідчує подібність між мовами на семантичному рівні. Загальний характер уявлення людини про державу в англійському, російському та українському дискурсі антиутопії простежується в його складній семантичній організації в усіх мовах аналізу. Спільне інваріантне ядро представлення концепту ДЕРЖАВА визначають уявлення про державу, як країну, що має ізольовану територію; як соціальну спільноту, яку складає народ; як політичну організацію, що має органи влади й функції.
Універсальний характер уявлення авторів антиутопій про народ в антиутопічній державі в англійському, російському та українському дискурсі антиутопії простежується в його багаторівневій семантичній організації в мовах, що досліджуються. Спільне інваріантне ядро представлення концепту НАРОД визначають усвідомлення людей як соціальних об’єктів, що мають національну приналежність, характеризуються як велика кількість, об’єднані характерними ознаками, серед яких актуалізуються фізичні та психофізіологічні характеристики. Серед фізичних характеристик найбільш репрезентативною є семантична ознака фізичний стан людини. Психофізіологічні характеристики людини в мовах набору актуалізуються шляхом об’єктивації ознаки почуття та емоції, а саме емоції страх. Наявність тих чи інших виділених ознак зумовлюється специфічними історичними, культурними чинниками, під впливом яких сформувалося уявлення про державу і народ у різних соціумах, що і відбито у кожній з порівнюваних мов.
6. Однією з відмінних ознак дискурсу антиутопії зіставлюваних мов є більша семантична розгалуженість концепту STATE, порівняно з концептами ГОСУДАРСТВО, ДЕРЖАВА, та концепту PEOPLE, порівняно з концептом НАРОД в українському та російському дискурсі антиутопії, що відображає актуальність, значущість концептів для свідомості етносу, теоретичну та аксіологічну цінність явищ, які відтворюються в змісті концептів.
7. Своєрідність дискурсу антиутопії виявляється також в сфері вербалізації образно-ціннісного компоненту базових концептів. При актуалізації концепту ДЕРЖАВА, російська та українська мови демонструють більшу варіативність мовних засобів представлення визначеного концепту (афіксація, ідеологеми, міфологеми, конфесійна лексика, фразеологізми, субстандартна лексика, підрядні речення). В англійській мові зафіксовано такі засоби, як оксиморон, евфемізм, прислів’я, семантичний повтор, парадокс, окличні речення. Специфічними, притаманними лише українському дискурсу антиутопії, є вживання рефлексивів, символів, кольоративів, антитези. У російській мові найбільш чисельними є мовленнєві кліше, абревіація, власні назви, перифраз.
Спільними мовними засобами, які об’єктивують образно-ціннісний складник концепту НАРОД в дискурсі антиутопії, в англійській та російській мовах є власні назви, оксиморон, в англійській та українській метонімія, в українській та російській дієприкметниковий зворот. Специфічними, притаманними лише англійському дискурсу антиутопії, є антитеза, семантичний повтор, паралелізм, заперечні речення; лише українському дискурсу антиутопії афіксація, терміни, символи, кольоративи, інтенсиви, плеоназм, імперативні речення. Характерною рисою російського дискурсу антиутопії є вживання власних назв. В українському дискурсі антиутопії група мовних засобів актуалізації концепту НАРОД, є більш різноманітною, що свідчить про те, що українська мова має більш значний арсенал засобів для вираження аналізованого концепту. Перелічені відмінні риси свідчать про відсутність універсальності в доборі мовних засобів для вираження уявлення про державу і народ представниками різних мовних спільнот в дискурсі антиутопії, що відображає своєрідність мов.
8. Комунікація в дискурсі антиутопії спрямована на реалізацію інтенції впливу на партнерів по комунікації. Визначена інтенція досягається стратегіями комунікативного маніпулювання та комунікативного тиску при превалюванні в усіх мовах набору маніпулятивної стратегії, оскільки комуніканти більшою мірою зосереджені на прихованому керуванні людьми завдяки вигаданим схемам комунікації. Своєрідність простежується в наборі тактик, що актуалізують стратегію маніпулювання. Стратегічне використання лінгвістичних засобів у дискурсі антиутопії спрямоване на формування та створення особливої свідомості масової, що поглинає індивідуальну свідомість, що обумовлює використання стратегії маніпулювання, яка має непрямий, але дуже суттєвий вплив на менталітет людей. Коммунікативні стратегії маніпулювання та тиску є універсальними для трьох мов набору. Відмінність полягає у виборі мовленнєвих засобів, які залежать від особливостей системи англійської, української й російської мов, лінгвокультурної своєрідності картини світу комунікантів, а також стереотипів поведінки, соціально-статусної приналежності відправника.
9. Дослідження засобів реалізації комунікативних стратегій і тактик спілкування, за допомогою яких здійснюється вплив на адресата в дискурсі антиутопії, дозволило зробити такий висновок. Своєрідність дискурсу антиутопії спостерігається в специфіці вербалізації тактик, що об’єктивують визначені комунікативні стратегії. В англійському дискурсі антиутопії, найбільш продуктивними засобами актуалізації тактик, що об’єктивують маніпулятивну стратегію, є дискурсивні маркери, складнопідрядні речення, інфінітивні конструкції, семантичний повтор. В українському дискурсі антиутопії перевага надається простим реченням, непрямим мовленнєвим актам, менасивам, етнонімам. Особливістю російського дискурсу антиутопії є вживання складних спонукальних реченнь, гіперболізації, непрямих директивів, інфінітивів.
Найпоширенішими засобами вербалізації тактик, що реалізують комунікативну стратегію тиску в англійському дискурсі антиутопії, є синтаксичні конструкції з полісиндетоном, синтаксичний паралелізм, складнопідрядні означальні речення, та константиви. Специфічними засобами вербалізації тактик, властивими лише українському дискурсу антиутопії, є семантичний повтор, оцінна лексика, іронія, російському дискурсу антиутопії менасиви, власні назви.
10. Мова дискурсу антиутопії постає фундаментально спонукальною. У визначеному дискурсі концептуальні метафори вживаються з метою впливу на свідомість адресата, змінюючи його систему уявлень та емоційне ставлення до відповідного об’єкта. Проаналізовані типи концептуальних метафор є засобом перетворення наявної у свідомості адресата антиутопічної картини світу, засобом спонукання його до певних вчинків і засобом формування в нього продиктованого адресантом емоційного стану, що пов’язано не тільки з національно обумовленими особливостями концептуалізації дійсності, але й багатьма екстралінгвістичними факторами.
Розв’язання поставлених у цьому дослідженні завдань сприяє глибшому пізнанню структурних, семантичних і комунікативних особливостей дискурсу антиутопії в англійській, українській і російській мовах. Розроблена модель порівняльного опису дискурсу антиутопії може бути використана у подальшому вивченні інших типів інституційного дискурсу. Перспективним є дослідження мовленнєвої поведінки комунікантів дискурсу антиутопії з позицій інтеракціонізму та теорії мовленнєвих актів. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на вивченні невербальних компонентів комунікації в дискурсі антиутопії.

СПИСОК ТЕОРЕТИЧНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельсон Р.П. Структуры убеждений / Р.П. Абельсон // Язык и моделирование социального взаимодействия. М., 1987. С. 317380.
2. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка: к вопросу о предмете социолингвистики / В.А. Аврорин. Ленинград : Наука, 1975. 276 с.
3. Алефиренко Н.Ф. Ценностно-смысловая природа языкового знания // Языковая личность: проблемы когниции и коммуникации: сб. науч. трудов / [под ред. Н.А. Красавского]. Волгоград : Колледж, 2001. С.311.
4. Альошина І.Г. Лексико-семантичні особливості фразеологізмів з дієсловами руху у французькій та українській мовах / І.Г. Альошина // Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці : здобутки і проблеми : міжнар. лінгв. семінар, 2123 квітня 2005 р. : мат-ли докл. Донецьк, 2005. С. 814.
5. Анджапаридзе Г.А. Английский политический детектив / Г.А.Анджапаридзе. М. : Радуга, 1985. 608 с.
6. Апресян Ю. Д. Интегральное описание языка и системная лексикография / Ю.Д. Апресян. М. : Языки русской литературы, 1995. Т.2. 767 с.
7. Араб-оглы Э. В утопическом антимире / Э. Араб-оглы // О современной буржуазной эстетике : сб. статей / сост. В.П.Шестаков. М. : Искусство, 1976. Вып. 4. С. 72103.
8. Арсентьева Н.Н. Становление антиутопического жанра в русской литературе / Н.Н. Арсентьева. М., 1993. Ч. 1. 182 с.
9. Арутюнова Н.Д. Дискурс / Н.Д Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. М. : Изд-во «Советская энциклопедия», 1990. C. 136137.
10. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс / Н.Д. Арутюнова // Теория метафоры : [сборник : пер. с анг., фр., нем., исп., польск. яз.]. М. : Прогресс, 1990. С. 532.
11. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д. Арутюнова. М. : Школа „Языки русской культуры”, 1999. 896 с.
12. Аскольдов С. А. Концепт и слово / С.А. Аскольдов // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. М. : Academia, 1997. С. 267279.
13. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической системе языка / А.П. Бабушкин. Воронеж : издательство Воронежского государственного университета, 1996. 104 с.
14. Бабушкин А.П. Объективное и субъективное в языке / А.П. Бабушкин // Общие проблемы строения и организации языковых категорий (грамматические, словообразовательные, лексические и текстовые категории) : науч. конф., 2325 апреля 1998 г. : мат-лы докл. М. : РАН ИЯ, 1998. С. 2831.
15. Баран Г.П. Утопія й антиутопія як жанри / Г.П. Баран // Слово і час, 1997. №7. С. 4751.
16. Баранов А.Н. Аргументация как языковой и когнитивный феномен / А.Н.Баранов // Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. М. : Наука, 1990. С. 4053.
17. Баранов А.Н. Что нас убеждает? / А.Н. Баранов. М. : Знание, 1990. 63с.
18. Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры // А.Н. Баранов, Ю.Н. Караулов // Русская политическая метафора: [материалы к словарю]. М., 1991. С. 184193.
19. Баранов А.Н. Русская политическая метафора: [материалы к словарю] / А.Н. Баранов, Ю.Н. Караулов. М. : Институт русского языка АН СССР, 1991. 193 с.
20. Баранов А.Н. Словарь русских политических метафор / А.Н. Баранов, Ю.Н. Караулов / РАН. Ин-т Рус. яз. М. : Помовский и партнеры, 1994. 330 c.
21. Басовская Е.Н. Художественный вымысел Оруэлла и реальный советский язык / Е.Н. Басовская // Рус. речь, 1995. № 4. С. 3543.
22. Басиров Ш.Р. Німецькі та українські зворотні дієслова у художній літературі / Ш.Р. Басиров // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах : зб. наук. праць / [відп. ред. В.Д. Каліущенко]. Вип. 10. Донецьк, 2004. С. 411.
23. Баталов Э.Я. Социальная утопия и утопическое сознание в США. / Э.Я.Баталов. М. : Наука, 1982. 336 с.
24. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. М. : Исскуство, 1986. 482 с.
25. Бахтин М.М. Проблемы текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках // Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. М. : Искусство, 1986. С. 297325.
26. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : [підручник] / Ф.С.Бацевич. К. : Видавничий центр Академія”, 2004. 344 с.
27. Белл Р.Т. Социолингвистика : цели, методы, проблемы / Т.Роджер Белл, [пер. с англ. В.А.Виноградова]. М. : Международные отношения, 1980. 318 с.
29. Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії : лінгвокогнітивний аспект : дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.04 / Лариса Іванівна Бєлєхова. К., 2002. 476 с.
30. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / А.Д. Белова. К. : КДУ, 1997. 300 с.
31. Белова А.Д. Американизм,, американский политический дискурс и идиостиль президента Теодора Рузвельта / А.Д. Белова // Вісник Харківського держ. ун-ту. 1999. № 430. С. 613.
32. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу : сучасний стан вивчення проблеми / А.Д. Белова // Мовні і концептуальні картини світу. К. : Київськ. нац. ун. ім. Т.Шевченка. 2001. № 5. С. 1521.
33. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці / А.Д. Белова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Іноземна філологія. 2002. Вип. 32. С. 1114.
34. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э . Бенвенист. М. : Прогресс, 1974. 447 с.
35. Бенкендорф Г.Д. Роль концепту VOLK/НАРОД в утворенні тоталітарних ідеологій і формуванні мов тоталітарних партій НСДАП і КПРС / Г.Д.Бенкендорф // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах : зб. наук. праць / [відп. ред. В. Д. Каліущенко]. Вип. 10. Донецьк, 2004. С. 107121.
36. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти : [монографія] / О.Л. Бєссонова. Донецьк : ДонНУ, 2002. 362 с.
37. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови : модель опису / О.Л.Бєссонова // STUDIA GERMANICA ET ROMANICA : Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. 2004. Т. 1. № 2. С. 520.
38. Бехта І. А. Дискурс наратора в англомовній прозі : [монографія] / І.А. Бехта. К. : Грамота, 2004 304 с.
39. Благой Д.Д. Литература и действительность. Вопросы теории и истории литературы / Д.Д. Благой. М. : Гослитиздат, 1959. С. 451456.
40. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти. // Язык и моделирование социального взаимодействия / [сост. В.М.Сергеева, П.Б.Паршина / под общ. ред. В. В.Петрова]. М. : Прогресс, 1987. С. 88125.
41. Богданов В.В. Деятельностный аспект в семантике / В.В. Богданов // Прагматика и семантика синтаксических единиц : сб. науч. трудов / отв.ред. И.П.Суслов. Калинин : Калининский гос. ун-т, 1984. С. 1213.
42. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты / В.В. Богданов. Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. 88 с.
43. Богданович Г.Ю. Лингвокультурная ситуация и некоторые методы ее описания / Г.Ю. Богданович // Учебные записки Т.Н.У. им.В.И.Вернадского: филологические науки. Симферополь, 2004. Т. 15 (54), № 1 С. 235245.
44. Болдырев Н.Н. Категориальное значение глагола как способ концептуализации события / Н. Н. Болдырев // Когнитивная лингвистика конца 20 века : междунар. науч. конф., 79 октября 1997 г. : мат-лы докл. : В 5 ч. Ч.2. Минск : МГЛУ, 1997. С. 913.
45. Болдырев Н.Н. Концептуальные структуры и языковые значения / Н.Н.Болдырев // Филология и культура : междунар. конф., 79 октября 1999 г. : мат-лы докл. Тамбов, 1999. С. 6269.
46. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика : [курс лекций по английской филологии] / Н.Н. Болдырев. Тамбов : Изд-во Тамбовск. ун-та, 2000. 123 с.
47. Болдырев Н.Н. Концепт и значение слова / Н.Н. Болдырев // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж, 2001. С.2536.
48. Бондаренко К.М. Картина мира: опыт лингво-когнитивного синтеза / К.М.Бондаренко // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 200-річчя Харківської мовознавчої школи. Х. : Константа, 2004. № 635. С. 812.
49. Бондаренко О.С. Концепти ЧОЛОВІК і ЖІНКА в українській та англійській мовних картинах світу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.17 Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство” / О.С. Бондаренко. Донецьк, 2005. 19 с.
50. Борботько В.Г. Принципы формирования дискурса : От психолингвистики к лингвосинергетике / В.Г. Борботько. М. : URSS : КомКнига, 2006. 286с.
51. Борисенко Ю.А. Риторика власти и поэтика любви в романах-антиутопиях первой половины XX века (Дж. Оруэлл, О. Хаксли, Е.Замятин) : автореф. .. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.03 Литература стран зарубежья / Ю.А. Борисенко. Ижевск, 2004. 20 с.
52. Борисов О.О. Емоційний концепт Страх як репрезентант емоційної концептосфери англомовного соціуму: аксіологічно-семантичні особливості / О.О. Борисов // Проблеми семантики, граматики та лінгвістики : зб. наук. праць / відп. ред. Н.М. Корбозерова. Вип.6. К. : Київський національний університет імені ім. Тараса Шевченка, 2005. С. 3944.
53. Борисов О.О. Мовні засоби вираження емоційного концепту страх : лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної прози) : дисс. канд. філол. наук : 10.02.04 / Олексій Олександрович Борисов. Ж.,2005. 252 с.
54. Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования (Романские языки) / Р.А.Будагов. М. : Изд-во Московск. ун-та, 1963. 302 с.
55. Бурбело В.Б. Художній дискурс в історії французької мови та культури IX-XVII сторіччя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол.. наук : спец. 10.02.05 Романські мови”/ В. Б. Бурбело. К., 1999. 36 с.
56. Бурлина Е.Я. Культура и жанр : методол. пробл. жанрообразования и жанрового синтеза / Е.Я. Бурлина. Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1987. 165 с.
57. Васильев А.Д. Постновояз” российского телевидения как разновидность манипулятивного дискурса / А.Д. Васильев // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе: Выпуск 2. Ч. 1. Филологические науки. Луганск Цюрих Женева, 2001. С. 86101.
58. Вакуров В.Н. Стилистика газетных жанров / В.Н. Вакуров, Н.Н. Кохтев и др. М. : Высшая школа, 1978. 280 с.
59. Вацлавик П. Прагматика человеческой коммуникации / П.Вацлавик, Д.Бивин и др. М. : Гносиз, 2000. 320 с.
60. Вежбицкая А. Культурно-обусловленные сценарии и их когнитивный статус : [пер. с англ. А.Д. Шмелевой] / А. Вежбицкая // Язык и структура знания. М. : Наука, 1990. С.6385.
61. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / А.Вежбицкая. М. : Языки рус. культуры, 1999. 780 с.
62. Великих О.Ю. К проблеме исследования лексико-семантических групп афро-американского сленга / О.Ю. Великих // Концептуальная картина мира и интерпретативное поле текста с позиций лингвистики, журналистики и коммуникативистики : всерос. науч.-практ. конф., 21-24 июня 2000 г. : мат-лы докл. Барнаул : Изд-во Алт. ГТУ И.И.Ползунова, 2000. С. 148155.
63. Верещагин Е.М. В поисках новых путей развития лингвострановедения : концепция рече-поведенч. тактик / Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров. М. : Гос. ин-т рус. яз. им. А.С. Пушкина, 1999. 84 с.
64. Винокур Т. Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения / Т.Г. Винокур. М. : Наука, 1993. 167 с.
65. Витгенштейн Л. О достоверности / Л. Витгенштейн // Вопросы философии, 1991. № 2. С. 86101.
66. Водак Р. Язык. Дискурс. Политика : [пер. с англ., нем. В.И.Карасика, Н.Н.Трошиной] / Р. Водак. Волгоград : Перемена, 1997. 139 с.
67. Волкогон Н.Л. Особливості перекладу тропів у рекламному дискурсі ( на матеріалі іспаномовної прес-реклами) / Н.Л. Волкогон // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць / [відп. ред. О.С. Снитко]. К. : Київ. нац. у-т ім. Тараса Шевченка, 1998. С. 3136.
68. Воркачев С.Г. Лингвокультурол