Степчук Юлія Петрівна Шевченкознавчі студії Михайлини Коцюбинської в контексті українського літературознавства другої половини ХХ - початку ХХІ століть : Степчук Юлия Петровна Шевченкознавчи студии Михайлини Коцюбинского в контексте украинского литературоведения второй половины ХХ - начала XXI веков Stepchuk Yuliya Petrovna Shevchenko Studies of Mykhailo Kotsyubynska in the Context of Ukrainian Literary Studies of the Second Half of the 20th and the Beginning of the 21st Centuries

Краткое описание

Степчук Юлія Петрівна, аспірант кафедри історії української літератури та компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Назва дисертації: «Шевченкознавчі студії Михайлини Коцюбинської в контексті українського літературознавства другої половини ХХ - початку ХХІстоліть». Шифр та назва спеціальності 10.01.01 українська література. Спецрада Д26.001.15 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
СТЕПЧУК ЮЛІЯ ПЕТРІВНА
УДК 821.161.2-95.09 Коцюбинська (043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ШЕВЧЕНКОЗНАВЧІ СТУДІЇ МИХАЙЛИНИ КОЦЮБИНСЬКОЇ
В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
10.01.01 – українська література
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________ Ю. П. Степчук
Науковий керівник – Рарицький Олег Анатолійович, доктор
філологічних наук, професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………….………………14
РОЗДІЛ 1. ЕСТЕТИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ
МЕТОДОЛОГІЇ М. КОЦЮБИНСЬКОЇ................................................................21
1.1. Українське літературознавство часів шістдесятництва:
шевченкознавчі аспекти…………………………………………...……………..21
1.2. Контексти наукової методології М. Коцюбинської та її рецептивні
моделі шевченкознавства ………………………………………….…………….40
1.3. Жанрові модифікації шевченкознавчого доробку
М. Коцюбинської…………………………………………………………………50
Висновки до першого розділу ………………………………...…...………60
РОЗДІЛ 2. ШЕВЧЕНКІАНА М. КОЦЮБИНСЬКОЇ ПЕРШОГО ЕТАПУ ЇЇ
ТВОРЕННЯ……..……...………………………………………………………....64
2.1. Романтична парадигма творчості Т. Шевченка у рецепції
М. Коцюбинської……………………………..…………………………………..64
2.2. М. Коцюбинська як коментатор епістолярію
Т. Шевченка……………………………….....………………………………...….81
2.3. Англомовна поетична шевченкіана у рецепції
М. Коцюбинської………………………..……………………………..…………90
Висновки до другого розділу ...…………………...……………………...101
РОЗДІЛ 3. «ЕТЮДИ ПРО ПОЕТИКУ ШЕВЧЕНКА»: ЗНАКОВА ЗМІНА
ПАРАДИГМИ ШЕВЧЕНКІАНИ М. КОЦЮБИНСЬКОЇ………..…………...104
3.1. Естетична еволюція Шевченкового коду у дослідженнях
М. Коцюбинської………………..………………………………………………104
3.2. Наукове осмислення елементів народнопісенної поетики в ліриці
Т. Шевченка……………………………..……………………………………….121
3.3. Теорія «інтонаційного образу поета» у потрактуванні
М. Коцюбинської……………..…………………………………………………130
13
3.4. Специфіка образотворення Т. Шевченка крізь оптику наукового
дискурсу М. Коцюбинської…………………………………………………….144
Висновки до третього розділу …..…………………………….………….153
ВИСНОВКИ…..……………………………..………………………….….156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..………………………..…...167

Список литературы

ВИСНОВКИ
Внаслідок своєї масштабності шевченкознавство залишається
актуальною і багатоаспектною галуззю знань. У радянському
шевченкознавстві домінували концепції, що зводились до формули:
Т. Шевченко був революційним романтиком, а потім став реалістом.
Утверджувалась думка, що Т. Шевченко – революційно-демократичний поет,
тісно пов’язаний з російською демократією, що він – передусім критичний
реаліст, який належить лише одному класу, а не усій нації. Попри ідеологічні
нашарування, шевченкознавчі праці радянського часу містять цінні наукові
спостереження і узагальнення. Глибоке проникнення у поетичний текст
Кобзаря, ґрунтовний його аналіз здійснено, зокрема, Ю. Івакіним та деякими
іншими ученими.
Об’єктивнішу панораму різнопланової рецепції творчості Т. Шевченка
за межами України створили діаспорні дослідники. Їх наукові засади зросли з
християнської і національної етики. Ці вчені здійснювали демократизацію
творчості Кобзаря в історичному, біографічному, компаративному аспектах.
їх праці стали методологічною основою для дослідження творчості
Т. Шевченка у новітній час. Однак, недобачаючи новітніх теорій західного
літературознавства, і радянські, і діаспорні науковці недостатньо уваги
зосереджували на естетиці й поетиці Т. Шевченка.
Інтерпретацію, відмінну від усталених стереотипів, дали творчості
Кобзаря українські шістдесятники. Вони оприявнили надчасовість
Т. Шевченка. Шістдесятники заперечували твердження про його атеїзм,
наголошували на національній основі, трансцендентних сенсах, художньому
багатстві його творів.
Духовною призмою для звіряння життя і праці став Т. Шевченко для
М. Коцюбинської. Дослідниця здійснила революціонізуючий вплив на
шевченкознавство. До істини вона йшла, спираючись на категорії моралі й
157
естетики. Судження естетики були для вченої теоретичною основою
літературознавчого аналізу. Твори Кобзаря вона осягала через осмислення їх
естетичної цінності на мікро- і макрорівні, глибинно досліджуючи їх
структуру. Академічними рисами праці ученої були повага до тексту та
контексту, розмах ерудиції, критично-творче мислення, чіткість узагальнень
та висновків.
Оригінальність шевченкознавчої методології М. Коцюбинської полягає
передусім у підході до Шевченкової образності як до естетичного феномену,
результату іманентних для митця творчих інтенцій. Ученій вдалося створити
оригінальну стратегію аналізу ідеалу українського генія. Для жанрової
системи шевченкіани М. Коцюбинської характерна глибока еволюційність. У
ранній період шевченкознавчих студій учена найчастіше вдавалась до жанру
літературознавчої статті, що була представлена у жанрових варіаціях статтіогляду, описово-інформативної, теоретичної статті. У різні часи дослідниця
творила у формі літературознавчого міркування. Через циклізацію та
узагальнення проблемного аналізу М. Коцюбинська від коротких аналітичних
жанрів еволюціонувала до жанру наукової монографії. Етапним явищем
українського шевченкознавства стала монографія «Етюди про поетику
Т. Шевченка», в якій, застосувавши принципово новаторські підходи до
творчої сутності митця, вчена всебічно розкрила його естетику і поетику.
Упродовж тривалого часу в літературознавстві непереконливо і неповно
висвітлювалась проблема «Шевченко і романтизм». Очевидні в естетиці і
поетиці Кобзаря прояви романтизму часто ігнорувалися. Акцент робився на
реалізмі. М. Коцюбинська у своїх дослідженнях засвідчила домінування у
творчості Т. Шевченка естетики і поетики романтизму, синтезувала
спостереження і узагальнення, що стосуються зазначеної проблеми.
Предметом особливої уваги літературознавиці стало історичне коріння
романтизму як культурного феномену. Учена розкрила специфіку поширення
явища в Україні, пов’язавши ці особливості з апеляцією романтизму до
158
ірраціональних глибин, стихійно-творчих сил людини, що відповідає основам
українського характеру, менталітету українців, як своєрідного наслідку
соціально-економічного і національного гніту. Дослідниця довела, що
провідні ідеї романтизму – ідеї нації, історизму – знайшли для свого розвитку
в Україні благодатний ґрунт. Процес формування національної
самосвідомості в українців, утвердження національної ідеї, за
М. Коцюбинською, зміцнював в українській літературі відчуття самостійності
і самодостатності, глибинних джерел своєї історії. На її переконання, ідея
народу стала організуючим початком у творчості українських поетівромантиків і Т. Шевченка зокрема, проявивши в ній національну своєрідність
та оригінальність.
Провідну роль в утвердженні романтичного типу творчості в Україні
вчена відводила Т. Шевченку. З’ясовуючи стосунки Кобзаря зі світовим і
українським романтизмом, вона показала, як Шевченкова творча
оригінальність органічно «перетоплювала» літературні впливи. Дослідницю
цікавили не так окремі аналогії, як зв’язок загальних творчих принципів
поета з тенденціями романтичного напряму. Вона наголошувала на творчому
характері цього зв’язку, зокрема вказувала на оригінальне Шевченкове
оперування оновленими ним традиційними романтичними засобами у творах
козакофільської тематики («Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гамалія»).
М. Коцюбинська вдалася до аналізу художніх ознак, які виокремлюють
Шевченкову романтичну поезію з-поміж поезій інших українських
романтиків. Серед цих ознак:
- активність, життєвість Шевченкового романтизму;
- відмова від традиційно-романтичних ідеалів «козацького
патріотизму»;
- зміна містичного колориту, фантастики на реальне земне забарвлення
образів;
159
- новий зміст традиційно-романтичного образу;
- романтико-історичний колорит пейзажу.
Розглядаючи специфіку романтичних балад Т. Шевченка, вчена вказала
на його особливу увагу до життєвої основи цих творів, загострення
драматизму реальної життєвої ситуації, глибоко людяний настрій поетового
ліризму, підкреслювала у Шевченкових образах-символах лілеї, тополі,
русалки – спільне для всіх романтиків – неповторне мотивування,
осмислення, що властиве й поетовим творам інших жанрів.
У доведенні тематичної та ідейної самостійності балад Т. Шевченка
проявилася наукова зіркість дослідниці (зокрема, у спостереженні щодо
відсутності розробки сюжету Бюргерової «Ленори» у Кобзаря на відміну від
інших романтиків). У Шевченкових баладах М. Коцюбинська зауважила
відсутність містики й романтичного ідеалізму, притаманних баладам
німецьких романтиків. Учена провела сутнісні паралелі між баладами
Т. Шевченка й А. Міцкевича, виявивши в них чимало спільного
(фантастичність, соціальна спрямованість творів, напруженість сюжету,
легендарність, психологізм). Дослідниця вказала на внутрішню близькість до
фантастики поета фантастики «Лісової пісні» Лесі Українки і «Тіней забутих
предків» М. Коцюбинського. Основоположною тезою шевченкознавчих
студій ученої стало доведення унікальності концепції Шевченкового
романтизму, неповторності романтичної естетики Кобзаря, заснованої на
поетовій громадянській позиції борця за правду.
М. Коцюбинська здійснила системний аналіз Шевченкового епістолярію
як ключа до розуміння духовного світу поета і його творів. Дослідивши
листування Кобзаря, вона відкрила важливі факти для повнішого висвітлення
творчої індивідуальності митця з усім спектром літературознавчої структури
(особистість, світогляд, індивідуальний стиль тощо), додала нові штрихи до
епістолярного образу письменника.
160
М. Коцюбинська ґрунтовно проаналізувала доступний їй масив
англомовних перекладів творів Т. Шевченка. Першим і найвагомішим
критерієм англомовної рецепції Т. Шевченка для вченої було органічне
злиття перекладу з оригіналом. Визначальні вимоги до художнього перекладу
у розумінні дослідниці – максимально уважне ставлення до оригіналу та його
відтворення у перекладі з дотриманням єдності форми і змісту, що передбачає
відтворення засобами мови перекладу усієї художньої системи творуоригіналу, збереження його образів, його духу. Основною умовою для
М. Коцюбинської були не тільки повна передача художньої інформації
першотвору, особливостей його поетики, а й явлення в перекладі нового
твору мистецтва. Другим особливо важливим критерієм цінності перекладу
учена вважала дотримання принципу еквіритмічності. У своїх працях
дослідниця детально проаналізувала ступінь дотримання багатьма
перекладачами зазначених критеріїв. Надзвичайно важливим завданням
перекладача М. Коцюбинська також вважала збереження національної
специфіки першотвору.