Грищенко Ірина Миколаївна Теоретико- методологічні засади формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування

Краткое описание

Грищенко Ірина Миколаївна, доцент кафедри публічного управління та адміністрування Національного університету біоресурсів та природокористування України: «Теоретико- методологічні засади формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування» (25.00.04 - місцеве самоврядування). Спецрада Д 26.810.02 у Національній ака­демії державного управління при Президентові України, Ад­міністрація Президента України

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
На правах рукопису
ГРИЩЕНКО ІРИНА МИКОЛАЇВНА
УДК 352:316.464-027.21/.22
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
ЛІДЕРСТВА В СИСТЕМІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
25.0. 04 - місцеве самоврядування
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління
Науковий консультант - Васильєва Олександра Іллівна, доктор наук з державного управління, професор
Київ - 2017
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІДЕРСТВА ТА СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ 17
1.1 Узагальнення досліджень системи місцевого самоврядування
та лідерства в працях вітчизняних учених 17
1.2 Дослідження системи місцевого самоврядування в Україні
як специфічного середовища для прояву лідерства 27
1.3 Огляд та систематизація теорій лідерства 54
Висновки до розділу 1 98
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЛІДЕРСТВА В СИСТЕМІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 101
2.1 Поліваріантність підходів до визначення сутності лідерства 101
2.2 Декомпозиція лідерства для виявлення його істотних ознак
в системі місцевого самоврядування 127
2.3 Аналіз стилів та узагальнення класифікацій лідерства 155
Висновки до розділу 2 175
РОЗДІЛ 3 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛІДЕРСТВА 178
3.1 Формування лідерства на основі синергії між органами публічної
влади та інститутами громадянського суспільства в європейських країнах 178
3.2 Інструменти формування та розвитку лідерства в органах публічної
влади 202
3.3 Кращі практики створення сприятливого середовища для формування та розвитку лідерства в організаціях та територіальних 
громадах
Висновки до розділу 3
РОЗДІЛ 4 ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛІДЕРСТВА В СИСТЕМІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 241
4.1 Шляхи формування та розвитку одноосібного та колективного
лідерства в системі місцевого самоврядування 241
4.2 Інструменти згуртування людей для вирішення суспільно значимих
питань 263
4.3 Шляхи подолання обмежень, що унеможливлюють формування та
розвиток лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні 288
Висновки до розділу 4 311
РОЗДІЛ 5 ПРИКЛАДНІ ПОЛОЖЕННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛІДЕРСТВА В СИСТЕМІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ 315
5.1 Детермінанти формування та розвитку лідерства в системі
місцевого самоврядування в Україні 315
5.2 Концептуальні положення щодо формування та розвитку лідерства
в системі місцевого самоврядування 338
5.3 Інституалізація лідерства в системі місцевого самоврядування в
Україні (рекомендації) 369
Висновки до розділу 5 375
ВИСНОВКИ 380
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 386
ДОДАТКИ 427
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
МС - Місцеве самоврядування
МОВВ - Місцеві органи виконавчої влади
Національна академія - Національна академія державного управління
при Президентові України ПОМС - Посадова особа місцевого самоврядування ОМС - Органи місцевого самоврядування ОСН - Органи самоорганізації населення СМС - Система місцевого самоврядування СОМС - Система органів місцевого самоврядування ТГ - Територіальна громада
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах децентралізації відчувається гостра потреба в певному переформатуванні державного управління в Україні, зокрема системи місцевого самоврядування, від лідерства в якій залежить усвідомлення особистої відповідальності перед спільнотою та формування результативної влади на місцевому рівні. Законодавство не встановлює вимог до професійно-психологічних якостей посадових осіб місцевого самоврядування України, що призводить до того, що ключові суб’єкти місцевого самоврядування, які мають поєднувати в собі якості керівника і лідера, у більшості випадків не готові до лідерства: не мають відповідних знань та вмінь щодо його формування й розвитку.
Таких осіб, як правило, переповнює бажання реалізувати найсміливіші задуми, проте не вистачає лідерських компетенцій, тому надана громадянами чи відповідними представницькими органами довіра під час обрання не виправдовується, а знижується, що супроводжується розчаруванням на тлі погіршення чи принаймні непокращення умов життєзабезпечення у відповідних територіальних громадах чи території району або області.
У низці зарубіжних країн, починаючи з 20-х рр. минулого століття, почали створювати національні програми щодо формування та розвитку лідерства. Лідерство передбачає здатність відчувати, аналізувати мотиви поведінки людей, інтегрувати їх, коригувати поведінку об’єкта з урахуванням його потреб і цілей розвитку, тому останніми роками воно все більше враховується в процесі розбудови систем управління організаціями, територіями, державами. Система місцевого самоврядування в Україні потребує нових форм, методів і стилів управління, які б відповідали її призначенню, а отже, ґрунтувалися на основі ініціативи та самоорганізації, що є передумовою формування й розвитку лідерства, адже саме воно є одним із механізмів регулювання відносин між людьми, соціальними групами, інститутами суспільства і виступає ключовим фактором результативності в будь-якій сфері.
Очевидно, що ефективна реалізація процесу децентралізації, досягнення цілей Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, Стратегії реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року, Національної Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року в Україні, а також цілей регіональних і місцевих стратегій розвитку суттєво залежать від лідерства в системі місцевого самоврядування, яке може змінити підходи до управління і змістити акценти з контролю над людьми на мотивування їх досягати суспільно значимих результатів.
Наявність низки нерозв’язаних проблем, існуючих у системі місцевого самоврядування в Україні, з одного боку, створює потребу в лідерстві, проте, з другого - сам лідерський потенціал вимагає розкриття і підтримки. Відтак, це зумовлює потребу концептуального і методологічного обґрунтування шляхів формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування, а потім - практично орієнтованих рішень щодо його стимулювання як на загальнодержавному, так і на регіональному й місцевому рівнях.
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації стали вітчизняні й зарубіжні наукові дослідження з актуальних проблем публічного управління та, зокрема, місцевого самоврядування, серед яких необхідно виокремити роботи таких учених, як: В.Д.Бакуменко [15], О.В.Батанов [18], М.М.Білинська [85; 102], П.Д.Біленчук [24], В.М.Вакуленко [118; 233], О.І.Васильєва [31-37; 90 ], П.В.Ворона [44; 105], В.В.Голубь [56], І.Б.Гарькавий [48], С.Г.Давтян [95],
І.О.Дробот [106; 107], О.С.Ігнатенко [70; 90; 123], В.В.Заблоцький [117],
І.В.Козюра [134-137], В.С.Колтун [140], О.Ю.Лебединська [233], В.В.Мамонова [172-174], М.К.Орлатий [91; 118], Р.М.Плющ [183; 215], А.А.Попок [217],
І.В.Розпутенко [234], Ю.П.Сурмін [101; 112; 248; 249], В.В.Тертичка [43], В.П.Трощинський [75; 112], В.І.Шарий [271], Ю.П.Шаров [63] та ін.
Проблематику лідерства досліджували Е.Б.Абашкіна [1-2], Г.А.Авцинова [3], Е.А.Афонін [12], Г.К.Ашин [13-14], В.А.Біленко [23], Р.В.Войтович [43], В.А.Гошовська [57; 162], І.О.Дегтярьова [99], Т.І.Загородній [119],
Т.А.Кравченко [150-151], М.М.Логунова [163], М.В.Морарь [189], О.О.Нестуля [194], С.І.Нестуля [193], Л А Пашко [162; 209], Т.В.Підлісна [212], М.І.Пірен [213], І.Г.Сурай [247] та ін.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що серед зарубіжних дослідників проблемою лідерства займалися: І.Адізес [4], С.Барнес [287], У.Бенніс [22], К.Бланчард [299], Л.Джуелл [103], Р.Ділтс [104], С.Кові [132-133], Д.МакКлелланд [312-313], Дж.Максвелл [169-170], А.Менегетті [178], Г.Мінсберг [180; 384], С.Саймон [239], Г.Юкл [333-334; 431] та ін.
Високо оцінюючи внесок вітчизняних і зарубіжних учених у розробку проблем місцевого самоврядування та лідерства, необхідно зауважити, що системних наукових досліджень лідерства в системі місцевого самоврядування ще не проводилось, а окремі теоретичні положення й методологія формування та розвитку лідерства потребують осучаснення. Така постановка питання по суті є новою, яка ще не отримала відображення в науковій літературі. Актуальність, дискусійність і нерозробленість багатьох теоретико- методологічних положень, а також їх велике практичне значення зумовили вибір теми дослідження.
Зв ’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося згідно з планом комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827) Національної академії державного управління при Президентові України за тематикою науково-дослідної роботи кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом “Механізми державного управління функціональною спроможністю кадрового потенціалу органів державної влади й органів місцевого самоврядування у сфері організації надання якісних публічних послуг: теоретичне та методологічне їх забезпечення” (ДР № 0114U002867), у рамках якої автором проаналізовано та обґрунтовано: формування підходів до забезпечення відкритості інформації, консолідації зусиль і забезпечення відповідальності громадськості, влади та бізнесу у сфері реалізації проектів із надання публічних послуг; формування іміджу надавача послуг; прогнозування функціональної спроможності кадрового потенціалу органів державної влади й органів місцевого самоврядування для розширення участі громадськості у вирішенні питань розвитку сфери послуг.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій щодо формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
- узагальнити теоретико-методологічні напрацювання за темою дослідження з метою конкретизації його проблематики;
- провести аналіз системи місцевого самоврядування для виявлення проблем функціонування системи в контексті сучасних дослідницьких підходів і з’ясувати особливості функціонування системи місцевого самоврядування в Україні як середовища для прояву лідерства;
- узагальнити існуючі поняття лідерства, виявити домінантні характеристики, покладені в їх основу, та на підставі цього виокремити авторські підходи до розкриття поняття “лідерство”, а також запропонувати авторську дефініцію “лідерство в системі місцевого самоврядування в Україні”;
- здійснити систематизацію теорій лідерства та згрупувати їх за критеріями спрямованості на складові елементи лідерства й запропонувати на їх основі підходи до формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування;
- дослідити причини та форми спротиву системи місцевого самоврядування змінам, виявити і розкрити сутність обмежень, що унеможливлюють формування та розвиток лідерства в системі місцевого самоврядування, і запропонувати інструменти, за допомогою яких можливо зняти чи мінімізувати ці обмеження;
- виявити систему принципів і впливів, характерних для прояву лідерства в місцевому самоврядуванні України, і запропонувати нові принципи функціонування системи місцевого самоврядування, засновані на лідерстві;
- узагальнити інструменти формування та розвитку лідерства і запропонувати такі, що відповідають сучасним потребам суспільства та системи місцевого самоврядування в Україні;
- проаналізувати механізми формування та розвитку лідерства в зарубіжних країнах і виявити принципи, методи й інструменти, за допомогою яких формують та розвивають лідерство в органах публічної влади;
- розглянути перспективи переходу до нової парадигми організації діяльності системи місцевого самоврядування в Україні і запропонувати відповідні науково-практичні рекомендації.
Об ’єкт дослідження - суспільні відносини, що встановлюються у процесі формування та розвитку лідерства.
Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування.
Методи дослідження. В основу виконання дисертаційної роботи покладено загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, що ґрунтуються на сучасних засадах науки державного управління та споріднених наук, зокрема:
- системного аналізу, за допомогою якого вивчалися окремі елементи в цілісній системі місцевого самоврядування в Україні та специфічні форми взаємозв’язків щодо забезпечення єдності системи;
- проблемного аналізу - для виявлення проблем у системі місцевого самоврядування та пошуку шляхів їх розв’язання;
- для дослідження внутрішніх зв’язків у системі місцевого самоврядування, формальних і неформальних груп та лідерів, систем мотивації і стимулювання використано аналіз міжособистісних відносин та групової поведінки;
- метод логіки застосовано з метою обґрунтування понятійно- категорійного апарату щодо визначення поняття лідерства та розширення підходів до його сприйняття;
- декомпозицію - під час дослідження специфіки лідерства в системі місцевого самоврядування;
- фундаментальний метод пізнання дійсності - класифікацію було застосовано для виокремлення істотних ознак прояву лідерства в системі місцевого самоврядування та об’єднання їх у відповідні підходи до визначення лідерства;
- причинно-наслідковий підхід - для вивчення стану системи місцевого самоврядування в Україні;
- синергетичний підхід застосовано з метою виявлення чинників самоорганізаційної спроможності системи місцевого самоврядування, які покладено в основу концепції реорганізації системи місцевого самоврядування в Україні шляхом формування та розвитку лідерства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації розроблено наукові положення й отримано результати, які в сукупності розв’язують важливу проблему в галузі науки державного управління щодо створення цілісної теоретико-методологічної бази формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні, яка конкретизована в таких положеннях:
уперше:
- обґрунтовано та сформульовано теорію лідерства, яка ґрунтується на науковому підході до формування та розвитку колективного лідерства і доводить, що на формування та розвиток лідерства в системі місцевого самоврядування впливають чотири складові та їх взаємозв’язок: мотиви досягнення особистих і колективних цілей; поведінка лідера; вплив лідера на
групу та вплив групи на лідера;
- запропоновано Концепцію реорганізації системи місцевого самоврядування в Україні шляхом формування та розвитку лідерства, у межах якої виокремлено патології: структури системи (пріоритет структури над повноваженнями, порушення відповідності між структурою та політичною системою, стагнація структури та ін.); управлінських рішень (розмиття та недосягнення цілей, засилля “непрацюючих” рішень, підміна проблем симптоматичними рішеннями, невідповідність між цілями та досягнутими результатами, суперечливість цілей тощо); організаційної поведінки (розмиття стандартів і норм, відсутність організаційних цінностей, конфлікти та ін.) і визначено оптимальний варіант, що передбачає перегляд основних цілей, цінностей і стереотипів, які ведуть до накопичення нових властивостей системи та сприяють її покращенню шляхом виникнення якісно відмінної поведінки її складових елементів;
- розроблено алгоритм ситуативного лідерства, що включає етапи, за яких суб’єкти системи місцевого самоврядування в Україні можуть здійснити заходи з формування та розвитку колективного лідерства;
удосконалено:
- систему принципів формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні шляхом доповнення існуючих новими, а саме: моральність, ініціативність, обов’язок, відповідальність та виокремлення впливів: авторитет, влада, керівництво;
- підхід до лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні як триєдиного феномену, який полягає у взаємопов’язаних і здійснюючих взаємовплив процесах, що виникають у відповідь на потреби громадян та охоплюють ситуацію, послідовників і лідера, який спонукає й об’ єднує енергію послідовників, спрямовує організацію людей, органи управління на досягнення конкретних цілей, стимулює до результативної діяльності;
- підходи до трактування лідерства в системі місцевого самоврядування, а саме: через взаємодію послідовників, членів організації і лідера; оточення;
влади; ситуації, що породила лідерство, в якій засадничими моментами його виникнення є збіг трьох складових: ситуації, яка потребує певних рішень; особи лідера, який володіє якостями та компетентностями, що є затребуваними такою ситуацією; членів групи/послідовників, які розуміючи, що ситуація вимагає певних дій, об’єднуються навколо особи, яка, на їхню думку, здатна повести їх за собою для спільного розв’язання загальних проблем і досягнення спільних цілей; через задоволення потреб членів групи; особистості лідера проявляти ініціативу, згуртовувати навколо себе членів групи та скеровувати їх на досягнення загальних цілей; через підхід служіння;
- інструментарій формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні, а саме використання: впливу (переконання, власний приклад, винагорода, покарання, підкріплення тощо); основних видів мотивів, здатних спонукати людей до дії (примус, грошова винагорода, ототожнення, пристосування цілей тощо), соціального конструювання, діалогізації, “переданої точки зору” тощо;
- механізми подолання спротиву системи місцевого самоврядування змінам шляхом формування лідерського середовища, яке характеризується: прагненням до досягнення цілей та особистої відповідальності за результат; умінням перебрати на себе всі наслідки дій і рішень; формуванням у всіх членів групи/колективу загального бачення досягнення цілей; умінням донести до кожного загальну картину спільних дій; чіткою координацією дій та визначенням ключових точок контролю досягнення цих цілей; ініціативністю; підтриманням балансу між можливостями і потребами; здатністю впливати на поведінку оточуючих та структурувати соціальні взаємовідносини; потребою лідера надихати членів групи власним прикладом тощо;
набули подальшого розвитку:
- понятійно-категорійний апарат науки державного управління в частині введення в науковий обіг дефініції “лідерство в системі місцевого самоврядування в Україні”, яке пропонується трактувати як “суспільно- психологічне неформальне явище, результат складного та багатопланового впливу чинників і ситуацій, що має характер дискретної взаємодії між ситуацією, лідером та послідовниками, побудоване на використанні влади та впливу, ґрунтується на засадах взаємодії, взаємоповаги, довіри для спрямування поведінки та діяльності людей на задоволення потреб і досягнення суспільно значимих результатів”;
- класифікація теорій лідерства за критеріями спрямованості на: взаємодію в групі (теорії: організації, перетворюючого лідерства, стейкхолдерів, співлідерства, підсилення взаємодії, обміну, соціального навчання, підкріплення, а також підхід до організаційного лідерства, модель багатостороннього зв’язку, концепція “двигун лідерства” тощо); формування і підтримання морально-психологічного клімату в організації та внутрішнього світосприйняття членів команди (теорії: лідерства Лайкерта, людських відносин, емоційного лідерства, визначеної ролі послідовників тощо); особистість лідера (теорії: лідерських рис, великої особистості, харизматичного лідерства тощо); ціннісні орієнтації (транзактні теорії, лідерства - служіння, справедливості, цілепокладання, змістовні теорії трудової мотивації, людського капіталу, двофакторна теорія мотивації Г ерцберга, теорія очікування, концепція “обслуговуючого лідерства”, підхід цілісного функціонування системи тощо); ситуативні аспекти (ситуативні теорії, ефективного лідерства Фідлера; ситуаційно-особистісна теорія; когнітивних ресурсів; теорія “шлях - мета”; нормативних рішень, самодетермінації, організмічна інтегративна теорія, синтетична теорія лідерства; концепція “делеговане лідерство”).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані в дисертації наукові положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в практичній роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у процесі ініціювання змін до законодавства України про місцеве самоврядування в частині організації діяльності системи місцевого самоврядування на засадах лідерства. Матеріали дисертації також можуть знайти своє застосування у вищих навчальних закладах у процесі підготовки фахівців із публічного управління та адміністрування, менеджменту, державного та муніципального управління, а також у системі перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (далі - ПОМС).
Упровадження результатів дисертаційної роботи підтверджується їх використанням:
- підкомітетом з питань органів самоорганізації населення, місцевих виборів та інших форм безпосередньої демократії Верховної Ради України в процесі внесення змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (довідка від 18 лютого 2016 року № 04-15);
- Озерненською сільською радою Козелецького району Чернігівської області при підготовці та розгляді на сесійному засіданні пропозицій щодо проведення організаційних заходів з формування органів самоорганізації населення (акт впровадження від 12 листопада 2015 року);
- Козелецькою районною радою Чернігівської області у процесі підготовки Програми соціально-економічного та духовного розвитку Козелецького району на 2016 рік (довідка від 18 листопада 2015 року № 97/15);
- Національною академією державного управління при Президентові України під час розробки та викладання навчальних курсів (довідка від 06 жовтня 2015 року);
- Національним агентством України з питань державної служби під час підвищення кваліфікації вищих керівних кадрів за Програмою розвитку лідерства (довідка від 04 квітня 2014 року № 1513/70-14).
Особистий внесок здобувана. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Усі наведені в дисертації наукові результати, висновки, в тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані і сформульовані автором особисто.
У наукових працях, опублікованих спільно із співавторами, особистий внесок дисертанта був найбільшим, зокрема у [32] він полягає у формуванні лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні; [64] - у дослідженні інструментів розвитку лідерських якостей; [70] - у формуванні іміджу надавача послуг; [90] - у характеристиці критеріїв доступності, зручності та відкритості діяльності органів влади; [91] - у частині адаптації досвіду європейських країн щодо реформування місцевого самоврядування в Україні; [105] - у запровадженні в органи публічної влади найголовніших цінностей, які впливають на реалізацію публічних завдань. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертаційній роботі не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладені в наукових доповідях і повідомленнях на різних комунікативних заходах, зокрема на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних та за міжнародною участю: “Становлення та розвиток місцевого самоврядування в Україні” (Хмельницький, 2013); “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2014); “Модернізаційні процеси державного та муніципального управління” (Київ, 2014); “Підготовка фахівців у галузі знань “Державне управління”: вимоги до змісту та відповідність сучасним викликам” (Київ, 2014); “Викладання лідерства для посадових осіб та представників місцевого самоврядування: сутність, виклики, перспективи” (Київ, 2015); “Сучасні проблеми державного та муніципального управління” (Київ, 2015); “Державна служба в Україні: досвід, проблеми, перспективи” (Київ, 2015); “Європейські підходи до формування лідерства в органах влади” (Київ, 2015); “Управління інноваційним розвитком територій” (Дніпропетровськ, 2015); “Розвиток креативного публічного управління” (Київ, 2016) та під час навчання в літніх школах “Розвиток і забезпечення ефективного функціонування місцевого самоврядування в Україні” (№ 3754с, НАДУ, Київ, 2014) і “Лідерство в державній службі” (№ 5012с, Київ, 2015), “Школа педагогічної майстерності” (Київ, 2016) та україно-словацькому cемінарі “Capacity Building of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine for Open Local Governance” (Київ, 2016).
Результати апробації були схвалені, а тексти наукових доповідей,
оприлюднених на конференціях, рекомендовані до опублікування.
Публікації. Основні теоретичні та практичні напрацювання автора повною мірою відображені в опублікованих 40 наукових працях, зокрема, серед 23 статей: 17 - опубліковані в наукових фахових виданнях з державного управління, а також виданнях, які внесені до міжнародних наукометричних баз Scopus, Index Copernicus International (Республіка Польща), Index Copernicus Journal Master List та RePEc; 5 - опубліковано в зарубіжних наукових журналах. Крім того, серед публікацій, які додатково відображають наукові результати дисертації: одноосібна монографія, 2 колективні монографії, 2 навчальних посібники, опорний конспект лекцій, 10 тез доповідей у матеріалах наукових та науково-практичних конференцій, 1 стаття у виданні, яке не входить до переліку фахових з державного управління.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 448 сторінок, із них 385 сторінок основного тексту. Дисертація містить 15 рисунків, 20 таблиць, 7 додатків. Список використаних джерел налічує 432 найменування, у тому числі 154 - іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв’язання актуальної наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад та науково-прикладних рекомендацій щодо формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування в Україні, орієнтованих на підвищення результативності вирішення питань місцевого значення.
Результати дослідження, а також реалізовані мета й завдання дають підстави сформувати такі висновки та рекомендації.
1. Проведений аналіз дисертаційних робіт вітчизняних учених у галузях науки державного управління, політології, соціології, психології, які досліджували лідерство та систему місцевого самоврядування, свідчить, що опрацьовані вищезазначені дисертації мають лише дотичний характер до теми дослідження і стосуються комплексного вивчення системи місцевого самоврядування та лідерства, в основному політичного, особистісних характеристик лідерів та ресурсів, які використовують лідери для досягнення власних цілей. За результатами проведеного аналізу до невирішених раніше частин загальної проблеми формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування віднесено відсутність комплексного опрацювання проблем СМС в Україні, які блокують діяльність СМС, спрямовану на результативність, задоволення потреб мешканців територіальних громад та активізацію ініціативності й взяття на себе відповідальності за вирішення питань належного життєзабезпечення громадян. Нагальною є необхідність розробки концептуальних основ формування та розвитку лідерства, продиктована недостатнім рівнем наукового осмислення лідерства не як особи- лідера, а як явища, спроможного активізувати внутрішні сили людей на досягнення суспільно значимих цілей.
2. Проведено аналіз СМС в Україні та виявлено проблеми функціонування системи, які полягають у тому, що вона не володіє стійкістю рівноваги, оскільки в умовах постійних збурюючих впливів СМС не зберігає необхідні властивості системи, закладені в цілях функціонування, та не спроможна самостійно повернутися в стан рівноваги без зовнішнього втручання. СМС має низьку здатність до адаптації та гнучкості, оскільки намагається змінюватися під дією зовнішніх і внутрішніх факторів, але при цьому втрачає результативність діяльності. СМС майже не володіє здатністю до самоорганізації, оскільки впливи зовнішнього середовища настільки сильні та хаотичні, що зміни внутрішнього середовища СМС відбуваються також хаотично. СМС не може виконувати в повному обсязі визначені законодавством функції внаслідок різних обставин, тобто надійність функціонування СМС також потребує змін. Таким чином, об’єктивний характер функціонування СМС, який полягає в послідовному переході зі стану роботи в стан відмови, призводить до того, що СМС в Україні сьогодні реалізує лише частину свого інтелектуального, ресурсного й економічного потенціалу і працює з “частковим” ефектом та низькою результативністю.
Установлено, що СМС в Україні є специфічним середовищем для прояву лідерства, оскільки в ній створюються можливості для застосування нових підходів управління, мобілізації всіх зусиль тієї чи іншої спільноти, групи чи організації для захисту своїх інтересів, подолання кризових явищ, створення “зони взаємодії” між громадянами, ОМС та їх посадовими особами, забезпечення постійного зворотного зв’язку для формування зовнішнього середовища, налагодження взаємодії, залучення людей до спільної роботи для досягнення суспільно значимих цілей, що найефективніше забезпечується лідерством.
3. Узагальнено існуючі на сьогодні визначення поняття “лідерство” в роботах вітчизняних і зарубіжних учених, які дали підстави стверджувати про поліаспектність лідерства та його динамічну трансформативність і виявили домінантні характеристики, які покладені в його основу. Виокремлено авторські підходи до розкриття поняття “лідерство”, які пов’язані з впливом, спрямованим на досягнення спільної мети; взаємодією; оточенням лідера, яке увиразнює лідерство як функцію групи; владою; статусом і функцією особи;
ситуацією. Запропоновано сприймати лідерство як багатогранне та багатовимірне явище, яке може бути визначено через фокус групових процесів, емоційно-психологічну єдність групи, міжособистісну взаємодію, особистість, яка допомагає групі вирішувати загальні завдання для досягнення запланованого результату, особливості поведінки, силу впливу, переконання, владу, ініціативність, досягнення цілей, диференціацію ролей, створення структур і через поєднання двох або більше подібних елементів.
4. Здійснено систематизацію і виокремлено групи теорій, спрямованих на формування та розвиток лідерства через: особистість лідера, який в організації є сполучною ланкою, тобто забезпечує принцип підтримки відносин, які розглядаються як взаємодоповнюючі і спрямовані на формування та підтримку особистої гідності та значущості членів колективу, серед яких лідер є ключовою об’єднуючою фігурою; ціннісні орієнтири; ситуативні аспекти; взаємодію в групі; формування та підтримання морально-психологічного клімату в організації та внутрішнього світосприйняття членів команди. На основі розглянутих теорій запропоновано авторську теорію лідерства, яка доводить, що для формування та розвитку лідерства в СМС в Україні необхідно розвивати та вдосконалювати такі складові: мотиви досягнення; поведінку лідера; вплив лідера на групу та вплив групи на поведінку лідера. Сила прояву цих складових лідерства і їх взаємовплив здатні створити лідерське середовище, сприятливе для покращення якості життя мешканців територіальних громад.
5. Досліджено сутність та форми спротиву системи місцевого самоврядування змінам, основними причинами яких є відсутність мотивації людей і органів місцевого самоврядування та неможливість самоорганізації з огляду на недосконале законодавче регулювання. Виявлено та розкрито сутність обмежень, які унеможливлюють формування та розвиток лідерства в системі місцевого самоврядування, зокрема з’ясовано, що низька здатність формувати колектив і розв’язувати проблеми, недостатнє розуміння особливостей управлінської праці та невміння навчати, тобто передавати досвід у комплексі з невмінням мотивувати й впливати на людей, формувати чіткі особисті та колективні цілі, створювати і підтримувати особисті та колективні цінності є причинами, які впливають на внутрішню і зовнішню взаємодію та ефективність діяльності групи. Запропоновано інструменти, використання яких здатне зняти обмеження з формування та розвитку лідерства в СМС. До них увійшли способи впливу на: формування цінностей (моралізування, допомога в проясненні цінностей, невтручання, особистий приклад); постановку цілей (виокремлення потреб, з’ясування можливостей, уточнення цілей та часових рамок, контроль досягнень); виявлення проблем в управлінні органом місцевого самоврядування (залучення до співпраці всіх зацікавлених сторін (стейкхолдерів), які незалежним поглядом і думкою можуть вказати на наявність проблем), за допомогою цих інструментів можливо створити лідерське середовище, яке характеризується прагненням до досягнення цілей та особистої відповідальності за результат; чіткою координацією дій і визначенням ключових точок контролю досягнення цілей; умінням перебрати на себе всю відповідальність за наслідки дій і рішень; формуванням у всіх членів колективу загального бачення досягнення цілей; умінням донести до кожного загальну картину спільних дій; ініціативністю; підтриманням балансу між можливостями і потребами; спроможністю надихати членів групи і лідера власним прикладом; здатністю впливати на поведінку оточуючих та структурувати соціальні взаємовідносини.
6. Виявлено систему принципів і впливів, характерних для прояву лідерства в існуючій системі місцевого самоврядування. Зокрема, до принципів віднесено: моральність, відповідальність, обов’язок, ініціативність, до впливів - авторитет, вплив, владу, керівництво.
Удосконалено систему принципів функціонування СМС в Україні, заснованих на лідерстві, зокрема принципів: патріотизму (у відношенні як до територіальної громади, так і держави в цілому); порядності (спрямованості дій суб’єктів СМС на захист публічних інтересів); професіоналізму; безкорисності (у сфері прийняття рішень, що передбачає підхід, в основу якого покладено забезпечення публічного, суспільного інтересу, а не персоніфікованих доходів); самоорганізації; відкритості, прозорості та громадської участі; субсидіарності; сервісності; доброчесності; підзвітності та підконтрольності органів і ПОМС; ресурсозбереження; зворотного зв’язку; гнучкості; оптимальності управління; партнерства; поліархічності; цілеспрямованості; наукової обґрунтованості; інноваційності; прогнозованості.
7. Узагальнено інструменти формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування і виокремлено: інструменти впливу (переконання, власний приклад, винагорода, покарання, підкріплення тощо); мотиватори, здатні спонукати людей до дії (примус, грошова винагорода, ототожнення і пристосування цілей) та запропоновано розширити наявний інструментарій новим, який відповідає сучасному стану розвитку суспільства й системи місцевого самоврядування, зокрема, використовувати нові інструменти: соціальне конструювання, ставку на результат, діалогізацію, “передану точку зору”.
8. Проаналізовано механізми формування і розвитку лідерства в органах публічної влади зарубіжних країн та виявлено, що для розвитку ініціативності та активності громадян необхідно перевести громадянську активність виключно в конвенційні форми. Досвід зарубіжних країн вказує на те, що політика їх урядів зосереджена на реалізації законів, спрямованих на розвиток громадянського суспільства і створення передумов для формування та розвитку лідерства шляхом законодавчого врегулювання відносин субсидіарності й можливостей фінансової підтримки місцевих ініціатив із різних джерел, можливості обміну кращим досвідом тощо. Виявлено принципи, методи та інструменти, за допомогою яких формують та розвивають лідерство в органах публічної влади зарубіжних країн, зокрема з’ясовано, що незалежно від механізму відбору на посади існують програми розвитку персоналу, що забезпечують достатній рівень компетенцій для виконання посадових обов’язків і спрямовані на формування лідерських компетенцій.
9. Розглянуто перспективи переходу СМС в Україні до нової парадигми організації діяльності, яка заснована на лідерстві шляхом аналізу діяльності
СМС та виявлення системних проблем функціонування й окреслення альтернативних варіантів їх розв’язання: а) розроблення та прийняття ключовими учасниками процесу реформування системи місцевого самоврядування окремих нормативно-правових актів; б) удосконалення системи управління через інтенсивне використання внутрішніх ресурсів СМС; в) розроблення та прийняття Концепції реорганізації системи місцевого самоврядування в Україні шляхом формування та розвитку лідерства із залученням до її виконання ключових учасників процесу реорганізації СМС. Запропоновано науково-прикладні рекомендації щодо формування та розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування, а саме рекомендовано організовувати діяльність системи місцевого самоврядування, в якій основними пріоритетами будуть практичні справи, спрямовані на задоволення суспільних потреб та покращення життєвого середовища.
Отримані результати мають не тільки теоретичне значення, а й чітко виражену практичну спрямованість. Основні положення, викладені в дисертації, є науковим підґрунтям для: подальшого розвитку теорії та систем управління, зміни підходів до сучасних управлінських парадигм (наукового управління, людських відносин, людських ресурсів, принципу центричного лідерства), прикладного застосування у сфері підтримки та розвитку взаємодії держави, її органів і інституцій із громадянським суспільством для формування високого рівня активності та ініціативності громадян.
Основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і конкретних практичних рекомендацій, які можуть бути цілеспрямовано використані в процесі формування державної, регіональної та місцевої політики в галузі управління людськими ресурсами як інструмент перетворення особистого потенціалу людей на суспільний ресурс, спрямований на створення середовища як основи формування ефективних взаємозв’язків і взаємовпливів між суб’єктами та об’єктами системи місцевого самоврядування, з метою підвищення результативності вирішення питань місцевого значення.